В. Горовий Редакційна колегія



Сторінка11/12
Дата конвертації15.03.2018
Розмір1.11 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ТОЧКА ЗОРУ

О. Єфімов, адвокат

До проблеми змагальності у судовому процесі

Сьогодні хочу зламати ще один стереотип, який ґрунтується на цинізмі фахівців-юристів, які увели в оману суспільство з приводу того, що в суді повинні ухвалюватися справедливі рішення, які ґрунтуються на об’єктивно встановлених фактах. Але такого навіть теоретично бути не може. І все це тому, що в судовому процесі (і кримінальному, і цивільному) встановлення так званої об’єктивної істини відбувається відповідно до принципу змагальності. А вони виключають один одного.

У кримінальному процесі змагаються сторона обвинувачення та сторона захисту (ст. 22 КПКУ), у цивільному – сторона позивача та сторона відповідача (ст. 10 ЦПКУ). На суд же покладено обов’язок, «зберігаючи об’єктивність та неупередженість», створювати необхідні умови для такого змагання.

Більше того, саме на ці сторони покладено обов’язок доказування та збирання доказів. Не на суд, а на сторони процесу. Суд повинен залишатися неупередженим і не займати чиєїсь сторони. Саме тому законодавець заборонив суду збирати докази та займатися доказуванням. Він повинен лише оцінювати ті докази, які йому надали сторони. У цьому й полягає його об’єктивність та неупередженість. Не в тому, щоб встановити об’єктивну істину по справі, а в тому, щоб вивести її з тої обмеженої кількості фактичних даних, які йому надали сторони в суді, тобто інші учасники процесу, зацікавлені у тому, щоб якісь докази надати, а якісь приховати. Вони ж змагаються, і їхня мета вийти переможцем, а не справедливо когось осудити.

Отже, судовий процес – це змагання. І законодавець говорить про це, не соромлячись. Як на мене, він навіть не усвідомлює, що треба було би соромитися. Адже усі Ви чекаєте на те, що суд, хоча би теоретично був би зобов’язаний ухвалювати справедливі рішення, які ґрунтуються на усіх об’єктивних фактах, що стосуються справи. На усіх об’єктивних фактах, наданими тими учасниками процесу, які зацікавлені в тому, щоб суд бачив об’єктивну істину такою, яка потрібна саме їм. Інакше вони не виграють справу.

Таким чином, доки буде існувати змагання в судовому процесі, доти в результаті будуть переможці і переможені. Але ж хіба можуть бути переможені там, де усе справедливо та по правді? Хіба може бути переможеним той, у кого суд відібрав те, що йому не належить і віддав тому, кому воно насправді належить? Якщо Вам повернуть Вашу річ, то хіба Ви перемогли?

Ви перемогли тоді, коли Вам дали більше, ніж Ви маєте отримати, а програли тоді, коли у Вас відібрали не чуже, а Ваше. Якщо Ви у когось купили якісний товар і просто не хочете за нього платити, то хіба Ви програли справу, коли суд Вас зобов’язав заплатити? А от якщо Ви – продавець і лише Ви володієте доказом того, що Ваш товар неякісний, хіба Ви цей доказ суду надасте? Адже якщо надасте, то заплатите збитки за рішенням суду.

Просто подумайте над тим, що Ви скажете, коли суд ухвалить рішення на Вашу користь. Гадаю, це буде фраза: «Я виграв». А якщо не на Вашу, то скажете, скоріше за все: «Я програв». Чи не так? Та хіба Ви можете виграти чи програти, якщо суд вирішив справу по-чесному, тобто відповідно до реальних обставин? Якщо Ви мені нічого не винні і суд ухвалив рішення про те, що Ви мені нічого не винні, то хто з нас програв, а хто з нас виграв?

Коли у Вас виникає потреба в судовому процесі, якого адвоката Ви шукаєте? Того, хто допоможе встановити істину у справі, якою б вона не була? Чи того, хто допоможе Вам виграти справу? Яке судове рішення для Вас є справедливим: те, де Ви виграли справу, чи те, де Ви її програли?

А що означають процесуальні норми КПКУ та ЦПКУ про те, що в апеляційній та касаційній інстанціях, які перевіряють судові рішення на законність та обґрунтованість, нові докази ними не приймаються? Адже ці докази можуть допомогти встановити істину у справі, а суди їх не приймають тільки тому, що суд першої інстанції їх не досліджував. То яка їхня мета: встановлення об’єктивної істини чи підтвердження того, що суд правильно її не встановив, бо не усі доказі дослідив?

Більше того, скасувати рішення суду першої інстанції тільки тому, що воно не відповідає тим доказам, які цей суд не досліджував, бо не мав, вважається у нашому процесі неправильним. Навпаки, правильним вважається рішення, яке ґрунтується на досліджених у суді доказах, а не на об’єктивності, підтвердженій недослідженими доказами. Наприклад, якщо суд ухвалив рішення стягнути з Вас 1 млн грн тільки тому, що Ви не змогли надати доказ їх оплати, то апеляційний суд (за загальним правилом, від якого він іноді може, але не зобов’язаний відступати) не має права прийняти у Вас доказ оплати, а касаційний суд навіть права прийняти такий доказ не має.

Отже, поки ми змагатимемося в судах у доказуванні кожен свого, доти у нас у судових процесах будуть переможці і переможені. А це означає, що для переможеного рішення завжди буде несправедливим і необ’єктивним. Або ж він не вважатиме себе переможеним .

Тож, як на мене, говорити про справедливість у судах – це цинізм. Незалежно від рівня та форми демократії у суспільстві. І коли говорять про об’єктивність та неупередженість судді, який визначає переможця, то або чесно не розуміють, про що говорять, або говорять неправду. Адже переможець – це сильніший, розумніший, кваліфікованіший. До чого тут істина?

Тож я від себе можу запропонувати Вам таке: не очікуйте правди і справедливості в суді. Просто вивчіть правила тих самих змагань та виграйте за цими правилами! (http://yefimov.com.ua/).



ЩОДЕННИК БЛОГЕРА 4*



Блог на сайті ubr.ua

Про автора: Юридическая компания «Коларес»
На сьогоднішній день Україна може пишатися тими своїми громадянами, які духовно, морально підтримують та надихають співвітчизників своїми творами, віршами, збірками. Та їхні авторські права не залишають без уваги аферистів…

Спеціалісти юридичної компанії «Коларес» з’ясовували нинішню ситуацію з охороною авторського права в Україні.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» охороняє особисті немайнові та майнові права авторів на їхні інтелектуальні надбання.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» законодавство України стосовно авторського права і суміжних прав базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, законів України: «Про авторське право і суміжні права», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» та інших законів України. Влада вшановує та підтримує іноземних поетів, режисерів та інших суб’єктів інтелектуальної власності, підтверджуючи це ст.6 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»: іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим законом. Не слід забувати, що Україна є учасником Всесвітньої конвенції про авторське право (ВКАП, Женевська конвенція) (англ. Universal Copyright Convention) – міжнародна угода з охорони авторського права, що діє під патронажем ЮНЕСКО. Її було прийнято на міжурядовій конференції з авторського права у Женеві 6 вересня 1952р, та переглянуто 1971р. Задача конвенції полягає в тому, щоб жодна країна не залишилася без уваги міжнародної системи охорони авторського права.

Для початку згадаємо, що авторське право в суб’єктивному розумінні – це особисті немайнові та майнові права, що виникають у автора в зв’язку зі створенням ним твору і охороняються законом. Об’єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме: наукові, літературні, мистецькі твори.

На книжкових полицях України ми купуємо збірки, книги, видання авторів, які нам насправді невідомі. Після ознайомлення з їхнім інтелектуальним спадком ми дякуємо аферистам, за те що вони підписалися під тим чи іншим об’єктом права власності, тому що останні не набувають суміжних прав на інтелектуальну власність з автором, а просто не законно публікують їх під своїм ім’ям.

В правозастосовній практиці із захисту авторського права Україна посідає далеко не перше місце, оскільки протягом останніх років в Україні було розглянуто лише близько 500 судових справ із захисту інтелектуального права. Така тенденція взагалі не викликає посмішки на обличчях громадян, які дбають про власну безпеку та добробут. Любителі кіноіндустрії також не можуть цілковито насолодитися бездоганною якістю зображення та звуку під час перегляду прем’єри, купуючи піратські копії дисків або знайшовши піратську копію фільму (мультфільму) улюбленого режисера в Інтернеті. Як відомо, минулого року за Україною закріпили статус «Priority Foreign Country», який визначає нашу країну як «найбільш піратську», у цьому році ми впевнено йдемо до 1-го місця у світі з розвитку піратства. Даний факт був зафіксований в офіційному звіті Міжнародного Альянсу Інтелектуальної Власності.

Переглянувши статистику, можна подумати що в нашій країні права авторів захищаються ліпше, ніж народних обранців, котрі зобов’язані піклуватися про легальність відео, аудіо, книжкової та ін. продукції, що відноситься до інтелектуальних прав. Але реальність показує протилежне: вітчизняні поети, письменники, режисери фільмів, автори текстів пісень, художники не довіряють владі у регулюванні цього питання згідно чинного законодавства в Україні.

Не менше шокуючою є новина про те, що м’які іграшки можуть викликати у дітей алергію і приступи бронхіальної астми. Так, так, так! Дитячу продукцію пірати також дуже люблять підробляти. Згадаймо початок 90-х. Ніхто навіть подумати не міг, що дитячі іграшки насправді стануть як мінімум причиною хронічної астми або довготривалого лікування від алергії, викликаної дешевим неякісним матеріалом продукції. Плюшеві дитячі іграшки не повинні бути домівкою для пилу, мікроорганізмів та кліщів. Закликаємо всіх батьків, перевіряти іграшки, що ви купуєте своїм дітям. Не соромтеся запитати у продавця: сертифікат якості продукції; якщо це улюблені персонажі з вітчизняних чи закордонних мультфільмів – обов’язково запитайте право на копіювання та продаж даної іграшки на території України. У випадку відмови або незадовільної відповіді продавця, нагадайте останньому, що він понесе кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства України.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення своїх прав на об’єкт інтелектуальної власності має використовувати знак охорони авторського права. Цей знак може складатися з таких елементів: літера С обведена колом, ім’я особи, яка має авторське право, рік першої публікації твору. Таким чином автор захищає свій витвір від несанкціонованого копіювання або використання.

За кожний придбаний товар суб’єкт інтелектуальної власності отримує певний відсоток за свої шедеври. У випадку, коли автор побачив свій твір, виріб, вірш під іменем невідомої йому особи (не співавтора) – не потрібно впадати в паніку. Придбайте товар, отримайте чек (на ринку вам можуть відмовити у видачі фіскального чеку, але продавець зобов’язаний виписати накладну та затвердити печаткою). Пред’явлення чеку в суді буде основним доказом та матиме велику перевагу для перемоги в боротьбі за захист ваших авторських прав (http://blog.ubr.ua/pravo/avtore-zahisti-svoi-prava-7238). – 2014. – 19.02).
***

Блог на сайті ubr.ua

Про автора: А. Авторгов, адвокат, канд. юрид. наук, партнер ЮФ «Агентство з питань боргів та банкрутства»
Відсутність страхового стікера на лобовому склі авто не буде підставою для його зупинки працівниками ДАІ

Зазначені зміни наберуть чинності з дня їх офіційного опублікування.

Міністерством внутрішніх справ України 13.11.2013р. видано Наказ за №1093 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2013 р. за № 2059/24591) яким внесено зміни до Інструкції з організації діяльності підрозділів Державтоінспекції МВС України щодо контролю за наявністю у водіїв полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхових сертифікатів „Зелена картка” при нагляді за дорожнім рухом.

Зазначеними змінами скасовується пункт 2 розділу II зазначеної Інструкції, який дозволяв працівникам Державтоінспекції МВС під час нагляду за дорожнім рухом здійснювати зупинку транспортних засобів, на яких відсутній спеціальний знак, закріплений у правому верхньому кутку вітрового скла.

Також в новій редакції викладено випадки, у яких перевірка чинності поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») здійснюється у обов’язковому порядку. Це відбувається у разі складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Попередня ж редакція Інструкції дозволяла це робити у разі зупинки транспортного засобу, водій якого порушив Правила дорожнього руху, або причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що на мій погляд дозволяло ДАІвцям тлумачити її норми досить неоднозначно (http://blog.ubr.ua/pravo/vidsutnist-strahovogo-stikera-na-lobovomu-skli-avto-ne-bude-pidstavou-dlia-iogo-zupinki-pracivnikami-dai-7225). – 2014. – 18.02).


***

Блог на сайті «ТСН.ua»

Про автора: Н. Коломоец, юрист
Неисполнение закона руководителями государства приводит это государство к катастрофе.

«Всем командирам выполнять только мои приказы и распоряжения, несогласных прошу оставить службу. Учитывая вышеизложенное, понимая свою ответственность за жизнь и безопасность граждан, я обращаюсь к президенту Российской Федерации Владимиру Путину об оказании содействия в обеспечении мира и спокойствия на территории АР Крым»

С. Аксенов – самопровозглашенный председатель Совета министров АР Крым

Наше государство может похвастаться двумя вещами: количеством всевозможных законов и иных нормативно-правовых актов, второе – их системным неисполнением.

У нас действует такой закон, о котором, как я убедился, вообще мало кто знает – Закон Украины «Об обороне Украины» от 6 декабря 1991 года № 1932-XII. Принят он был еще на заре получения Украиной независимости в тех границах, в которых она была еще до вечера 28.02.2014 года.

И основной его целью является предоставление руководителям государства безальтернативного плана первоочередных действий по обороне Украины в случае вооруженной интервенции или ее возможности.

Он содержит четкий механизм действий и не оставляет выбора представителям государственной власти и, в первую очередь, лицу, исполняющему обязанности Президента Украины, в отношении первоочередных и последующих действий в случае возникновения вооруженной угрозы нашему государству.

Принят этот закон был в том числе и для того, чтобы представители государственной власти в случае угроз Украине не метались из стороны в сторону, не пиарились перед камерами, делая пустые заявления, а во исполнение закона защищали Украину и ее население от возможных последствий вооруженной агрессии других государств.

Наш и.о. Президента и и.о. Верховного главнокомандующего официально заявил о вооруженной агрессии в отношении Украины со стороны Российской Федерации – это прекрасно, но не соответствует тем действиям, которые от него требует закон.

В соответствии со ст. 4 ЗУ «Об обороне Украины» в случае вооруженной агрессии против Украины или угрозы нападения президент принимает решение о всеобщей или частичной мобилизации, введении военного положения в Украине или отдельных ее местностях. А также применении Вооруженных сил Украины, других военных формирований, образованных в соответствии с законами Украины, подает его Верховной Раде Украина на одобрение или утверждение и вносит в Верховную Раду Украины представление об объявлении состояния войны.

Кроме того, вторая часть статьи 4 этого закона обязывает господина Турчинова, обвешавшегося титулами как престарелая фрейлина царского двора, вместе с новым Кабмином, не дожидаясь объявления состояния войны, принять меры для отпора агрессии. А дальше, на основании соответствующего решения президента Украины, Вооруженные силы вместе с другими военными формированиями начинают военные действия.

Должны ли политики и руководители государства исполнять закон даже в том случае, если боятся или не хотят это делать? Мое мнение, как юриста – закон один для всех и он обязателен для исполнения всеми, и в особенности представителями власти.

Неисполнение закона обычными гражданами ведет к незначительным по масштабам негативным последствием. Но неисполнение закона руководителями государства приводит это государство к катастрофе.

Думаю, что даже фотографии Межигорья не требуют дополнительных доказательств того, что моя позиция является верной.

Сейчас я вижу, как и.о. Верховного главнокомандующего не исполняет своих законных обязанностей, а играет роль исключительно политика. Вижу, что органы власти не хотят или не могут исполнять закон, забыв о том, что нарушение, неисполнение положений закона «Об обороне Украины» влечет за собой ответственность по ст. 111 Уголовного Кодекса Украины «Государственная измена». Тем более в условиях, когда А. Турчинов публично признал факт вооруженной агрессии со стороны Российской Федерации.

Неисполнение этого закона первыми лицами нашего государства в данных условиях однозначно является государственной изменой в части умышленного причинения вреда суверенитету и обороноспособности Украины. И, в первую очередь, максимум ответственности за бездеятельность и неисполнение ЗУ «Об обороне Украины» лежит на лице, исполняющем обязанности президента Украины – таковы требования наших законов (http://ru.tsn.ua/blogi/themes/law/segodnya-on-igraet-dzhaz-a-zavtra-rodinu-prodast-352270.html). – 2014. – 1.03).


***

Status-Quo

Информационно-юридический портал

Про автора: И. Невалённая, юрист
Процедура вывода неплатёжеспособного банка с рынка

В связи с принятием новой редакции Закона Украины «О банках и банковской деятельности», вступлением в силу Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц», изменения произошли не только в правовом регулировании осуществления процедуры вывода неплатежеспособного банка с рынка, но и в статусе субъектов банковских отношений неплатежеспособности. Поэтому исследование правового статуса уполномоченного лица Фонда гарантирования вкладов физических лиц (далее – уполномоченное лицо) на сегодня является актуальным направлением. Сегодня, к примеру, ликвидация АО «ЭРДЭ БАНК», АО «БАНК «ТАВРИКА» и временная администрация ПАО «КОММЕРЧЕСКИЙ БАНК» ДАНИЭЛЬ» осуществляется Фондом гарантирования вкладов физических лиц. От имени Фонда в этих процедурах действует уполномоченное лицо фонда гарантирования вкладов физических лиц.

Согласно пункту 17 статьи 2 Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц» под уполномоченным лицом Фонда понимается работник Фонда, который от имени Фонда и в пределах полномочий, предусмотренных настоящим Законом, выполняет действия по обеспечению вывода банка с рынка при осуществлении временной администрации неплатежеспособного банка и / или ликвидации банка. Дефиниции, приведенные в пункте 2.1 раздела I Положения о выводе неплатежеспособного банка с рынка (далее – Положение), разделяют определение понятия на два отдельных, в зависимости от процедуры, на которую Фонд уполномочивает работника. Так в Положении приведены следующие определения: уполномоченное лицо Фонда на ликвидацию банка – работник Фонда, который от имени Фонда и в пределах полномочий, предусмотренных Законом, выполняет действия по обеспечению вывода банка с рынка при осуществлении ликвидации банка; уполномоченное лицо Фонда на временную администрацию – работник Фонда, который от имени Фонда и в пределах полномочий, предусмотренных Законом, выполняет действия по обеспечению вывода банка с рынка при осуществлении временной администрации неплатежеспособного банка.

Первое требование, относящееся законодательством к уполномоченному лицу Фонда – это наличие трудовых отношений этого лица с Фондом. В частности это отражено и в дефиниции, а также в пункте 3.4. раздела 2 Положения, согласно которому Исполнительная дирекция Фонда не позднее следующего рабочего дня после получения решения НБУ об отнесении банка к категории неплатежеспособных назначает из числа работников Фонда уполномоченное лицо Фонда на временную администрацию. Таким образом, уполномоченным лицом от имени Фонда при выводе неплатежеспособного банка с рынка может быть только работник Фонда гарантирования вкладов физических лиц.

Законом Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц», в частности в ст .35, приведены специальные требования к лицу – работнику Фонда, которое может быть от его имени уполномоченным. Так, временную администрацию и ликвидацию банков Фонд осуществляет через назначенную исполнительной дирекцией уполномоченное лицо Фонд. Уполномоченное лицо Фонда должно иметь высокие профессиональные и моральные качества, безупречную деловую репутацию, полное высшее образование в области экономики, финансов или права (не ниже квалификационного уровня « специалист») и профессиональный опыт, необходимый для выполнения мероприятий в рамках осуществления временной администрации.

В частности, указанные формулировки относительно уровня образования «не ниже квалификационного уровня» специалист», считаем неуместными, так как образовательному уровню полного высшего образования по части 3 статьи 7 Закона Украины «О высшем образовании» соответствуют только образовательно – квалификационные уровни «магистр» и «специалист», а образовательно – квалификационный уровень «бакалавр» соответствует образовательному уровню « базовое высшее образование». Поэтому во избежание в законодательном акте тавтологии, достаточно указать о необходимости наличия полного высшего образования.

В пункте 2 статьи 35 Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц» перечень специальных требований дополняется признаками, которым не должна отвечать уполномоченное лицо. В частности, уполномоченным лицом не может быть лицо, имеющее конфликт интересов с банком, по которому осуществляется временная администрация.

Часть 3 статьи 35 Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц» и пункт 4.3. раздела 2 Положения определяет признаки наличия конфликта интересов с банком, по которому Фонд уполномочивает своего работника. Конфликтом интересов является наличие у соответствующего работника Фонда или его / ее близких родственников личных или деловых интересов в соответствующем банке, а именно: задолженности перед банком, задолженности банка; обладания какими-либо имущественными правами в отношении имущества банка; отношений за предыдущие пять лет с банком как его связанным лицом; невыполнение каких-либо обязательств по отношению к любому банка за последние пять лет; владение имуществом, которое конкурирует с имуществом банка; пребывания в трудовых отношениях с банком за последние пять лет; других интересов, которые могут повредить непредвзятому выполнению функций в рамках осуществления временной администрации.

Приведенный в законодательстве перечень интересов является неисчерпаемым, и несовершенным, в частности относительно требования отсутствия невыполнение каких-либо обязательств по отношению к любому банка за последние пять лет. По нашему мнению, последнее требование необходимо дополнить характеристикой обязательства, было невыполненным – его размером, или признаком систематичности. Таким образом, можно сделать вывод о необходимости уточнения формулировки норм, определяющих признаки конфликта интересов у уполномоченного лица Фонда.

Оплата труда уполномоченного лица Фонда должна осуществляться Фондом в рамках утвержденного штатного расписания. Исполнительная дирекция Фонда имеет право устанавливать дополнительное вознаграждение уполномоченному лицу Фонда в пределах сметы расходов Фонда на осуществление временной администрации. Финансовая ответственность , жизнь и здоровье уполномоченного лица Фонда должны быть застрахованы в ее интересах за счет Фонда в соответствии с действующим законодательством Украины . Уполномоченное лицо Фонда в своей деятельности подотчетно Фонду, который несет ответственность за действия уполномоченного лица Фонда при процедуре вывода неплатежеспособного банка с рынка. Что касается непосредственных полномочий уполномоченного лица, то они определены разделом VII Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц» относительно осуществления процедуры временной администрации (статья 37) и разделом VIII по осуществлению ликвидации банка ( статья 48).

Все предоставленные полномочия уполномоченное лицо Фонда, осуществляет от имени Фонда. В частности , это определяет часть первая статьи 37 Закона Украины «О системе гарантирования вкладов физических лиц». Аналогичное положение содержится и в части 1 статьи 46 Закона, где говорится , что Уполномоченное лицо Фонда от имени Фонда выполняет функции по ликвидации банка в соответствии с настоящим Законом и приступает к исполнению своих обязанностей немедленно после принятия Фондом решения о назначении уполномоченного лица Фонда.

Фонд гарантирования осуществляет свои новые функции очень не долгое время, и, скорее всего, нормативно-правовые акты, которые регулируют основы его деятельности в этой сфере, еще будут уточняться (http://www.s-quo.com/club/club.php/user/6744/blog/612). – 2014. – 27.02).


***


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

В. Горовий Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
В. Горовий Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
В. Горовий Редакційна колегія iconГоловний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія
Засновник: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Видається з 01. 01. 1998 р. Виходить двічі на місяць. Головний...
В. Горовий Редакційна колегія iconП 82 Редакційна колегія

В. Горовий Редакційна колегія iconХvі обласної виставки
Редакційна колегія: Євгенія Бачинська (голова), Олена Бобкова, Ірина Могрицька, Лариса Зініченко
В. Горовий Редакційна колегія iconБібліографічний покажчик
Редакційна колегія: к п н. Л. В. Савенкова (відп ред.), засл працівник культури України Е. В. Татарчук, к п н. Л. Л. Макаренко, О....
В. Горовий Редакційна колегія icon5 листопада 2010 р. Збірник матеріалів Київ- 2010 Редакційна колегія

В. Горовий Редакційна колегія iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
В. Горовий Редакційна колегія iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
В. Горовий Редакційна колегія iconЗасновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека
Редакційна колегія: Н. Іванова (відповідальна за випуск), Ю. Половинчак, Т. Дубас


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка