В. Горовий Редакційна колегія



Сторінка3/12
Дата конвертації15.03.2018
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Н. Порватова, власкор НЮБ НБУВ

Повернення Конституції 2004 року: виклики і ризики

З початку масових акцій протесту Майдан висунув цілу низку вимог – відставка Президента та уряду, покарання винних у побитті та смерті мітингувальників, звільнення арештованих, але чи не найголовніша – зміна Конституції.

У жовтні 2010 р. Конституційний Суд скасував конституційну реформу 2004 р. та повернув Основний закон у редакції 1996 р. Те рішення КС багато українських юристів, а також експертів Ради Європи називали сумнівним, адже ніхто не мав повноважень змінювати Конституцію, окрім Верховної Ради.

Голова ВО «Батьківщина» А. Яценюк зазначив, що у 2010 р. судді Конституційного Суду приймали рішення про скасування політреформи 2004 р. і повернення до президентсько-парламентської форми правління під очевидним тиском В. Януковича. «Окремі судді КС, які зараз вже у відставці, письмово і під запис констатували, що на них здійснювала тиск Адміністрація Президента Віктора Януковича при ухваленні рішення про повернення до президентської форми правління», – сказав він.

«Українці не хочуть бути залежними від настрою однієї людини. Повернення до Конституції 1996 р. відбулося в антиконституційний спосіб. Баланс противаг, коли Президент і уряд значно підсилили свої повноваження, був порушений. А він повинен працювати», – зазначив В. Кличко.

Тож, враховуючи складну політичну ситуацію, у якій опинилася Україна, Верховна Рада повернула в дію Конституцію 2004 р. Цей законопроект № 4163 був прийнятий Верховною Радою України 21 лютого 2014 р. За відповідне рішення проголосували 386 народних депутатів (фракція Партії регіонів дала 140 голосів, ВО «Батьківщина» – 89, УДАР – 40, ВО «Свобода» – 35, Компартія – 32, позафракційні – 50).

22 лютого народні депутати прийняли проект постанови № 4178 «Про організаційні питання, пов’язані з введенням в дію акта, який відновлює дію Конституції із змінами, внесеними згідно із законом № 2222-IV від 8 грудня 2004 р.» За відповідне рішення проголосувало 325 народних депутатів. Голосування відбувалося за процедурою Ad hoc без обговорення і без рішень комітетів.

Ця постанова передбачала, що спікер Верховної Ради підпише законопроект № 4163 про повернення до Конституції України в редакції 2004 р., якщо протягом 48 годин (до 16:00 23 лютого 2014 р.) це не зробить Президент України В. Янукович. Тож Конституція 2004 р. вступила в силу.

«Це лише перший крок до відновлення права і справедливості в країні, нам треба ще дуже багато зробити, щоб принести мир і стабільність в Україну, щоб відбудувати її, щоб притягнути до відповідальності кожного, хто видавав незаконні накази, які вбивали і знущалися з людей», – зазначив лідер «Батьківщини» А. Яценюк.

Найважливіші положення Конституції 2004 р. стосувалися формування Кабінету Міністрів. За Конституцією 1996 р. Верховна Рада затверджувала подану Президентом кандидатуру Прем’єр-міністра. У процесі призначення окремих міністрів депутати участі не брали, вони мали повноваження тільки відправити у відставку весь уряд.

За відновленою Конституцією (2004 р.) у парламенті має бути сформована протягом 30 днів коаліція. Обраний за партійним списком депутат має увійти у відповідну фракцію, інакше його можуть позбавити мандата.

Коаліція протягом 60 днів подає кандидатуру Прем’єр-міністра на узгодження Президенту України. Глава держави має подати саме цю кандидатуру на затвердження Верховній Раді. Досить невизначеною залишається ситуація, за якою Президент відмовляється прийняти кандидатуру Прем’єр-міністра від парламенту… Тобто це свого роду своєрідний глухий кут.

Також парламент буде затверджувати всіх міністрів, при цьому кандидатів подає Прем’єр-міністр. Винятком є лише міністр оборони та міністр закордонних справ, котрих парламенту пропонує сам Президент України, а не Прем’єр-міністр. Тобто в уряді від парламентської більшості є два міністри від Президента, що може ускладнити їхню роботу у разі протистояння між Прем’єр-міністром та Президентом.

Повноваження звільняти окремих міністрів або відправляти у відставку весь уряд Президент втрачає, це стає виключним правом парламенту. Хоча у глави держави з’явиться можливість зупиняти дії актів Кабміну та направляти їх до Конституційного Суду.

За Конституцією 1996 р. Президент призначав на посади голів Фонду державного майна, Антимонопольного комітету та Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення. Ці рішення має затвердили парламент. За Конституцією 2004 р. кандидатури на ці посади для затвердження Верховною Радою подає Прем’єр-міністр.

У Конституції 1996 р. строк повноважень парламенту становив чотири роки, а президента – п’ять. Змінами 2004 р. обидва органи отримали п’ятирічні строки повноважень.

Проте в Основному законі 2004 р. строки повноважень мерів та голів сільських рад становили чотири роки, а місцевих рад – п’ять років (у 2011 р. до Конституції внесли зміну, щоб і мери, і ради обиралися на п’ять років – тепер ці зміни втратили чинність).

Президент за зміненою Конституцією 2004 р. має право достроково розпустити парламент у разі якщо: протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (в Основному законі 1996 р. передбачена тільки одна підстава для дострокового припинення повноважень Верховної Ради президентом – неможливість провести пленарне засідання протягом 30 календарних днів).

З поверненням до Конституціїї 2004 р. збільшується роль парламенту, вводиться норма, за якою у разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов’язків Президента на період до обрання та вступу на пост нового покладається на Голову Верховної Ради України, а не Прем’єр-міністра (як у Конституції 1996 р.).

Враховуючи ці основні зміни в Конституції, ми матимемо сильного Прем’єр-міністра із сильним Президентом, які можуть, у разі їх протистояння, розхитувати політичну ситуацію в країні. Варто врахувати ще той факт, що сильний Прем’єр-міністр від коаліції, як правило, має амбіції на президентське крісло. Розуміючи це, глава держави може потенційно ставитись до нього як до свого конкурента.

Сьогодні в політичному та експертному середовищах точаться запеклі дискусії щодо доцільності повернення до Конституції 2004 р.

Одні дискутанти наголошують, що цей варіант Конституції дуже небезпечний для держави, оскільки в ньому закладено чимало «мін», спроможних розвалити систему виконавчої і законодавчої влади. Інші вважають, що без такого повернення Україна ще довго кружляла б зачарованими колами авторитаризму.

Так директор агентства моделювання ситуацій В. Бала вважає, що повернення до Конституції 2004 р. – це правильне рішення. «Питання не в тому – досконалі там норми чи ні. Там є принципові речі, які не дають сконцентрувати владу в одному центрі, який потім узурпує цю владу і використовуватиме в нелегітимний спосіб і проти своїх громадян», – зазначив політолог.

Зволікання процесу проведення конституційної реформи могло ще більше посилити кризу в країні. Таку думку висловив керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенко. Він вважає, що наразі конституційна реформа – один із ключових моментів, які необхідні країні. «Це умова демократичності президентських виборів. Без повернення до Конституції 2004 року кризи уникнути не вдалося б», – зазначив В. Фесенко.

Директор Інституту глобальних стратегій В. Карасьов вважає, що повернення Конституції 2004 р. може стати консенсусом еліт: «Нинішня криза почалася не з зупинки підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а з 17 жовтня 2010 р., коли КС повернув Конституцію 1996 р., і тоді фактично почався процес відступу від демократизації країни».

Іншої думки експерт В. Цибулько, який розкритикував повернення до тексту Конституції зразка 2004 р., оскільки це лише створить нові проблеми через недосконалість старої політичної моделі.

«Конституція 2004 – це хороший спосіб для лідерів парламентської опозиції знайти компроміс із Майданом, але це не вирішення нинішніх політичних проблем, а створення нових. Тому поспішна зміна Конституції, щоб залагодити нинішню політичну кризу, несе нові ризики», – зазначив експерт.

Повернення до Конституції 2004 р. має тактичну цінність, але жити за цією редакцією Основного закону Україна довго не зможе, вважає голова правління Центру політико-правових реформ І. Коліушко. «Нам потрібна повноцінна конституційна реформа, проведена легітимно, відповідно до положень Конституції України», – наголосив він.

Аналітик експертної групи «Політична Лабораторія» С. Телешун погоджується з думкою колеги і вважає, що Конституція 2004 р. буде заважати ефективному керуванню країною. Також нова Конституція може викликати політичні протистояння в середовищі самої опозиції.

Конституція зразка 2004 р. недосконала й вимагає доопрацювання. Такий документ не сприятиме врегулюванню політичної кризи, а лише посилить її, вважає глава правління Інституту української політики К. Бондаренко. На його думку, депутатам варто було б створити якийсь «перехідний» варіант Основного закону, оскільки створення нової Конституції займе тривалий час.

Експерти наголошують на тому, що норми Конституції в редакції від 2004 р. неодноразово були предметом критики з боку провідних європейських інституцій, таких як Венеціанська комісія та Парламентська асамблея Ради Європи, а також окремих міжнародних експертів.

Ключові зауваження з боку Венеціанської комісії були висловлені у висновку щодо закону про внесення змін до Конституції від 8 грудня 2004 р. (висновок від 13 червня 2005 р. № 339/2005, CDL-AD (2005)015). Зокрема, вони стосувалися несумісності прив’язки мандата народного депутата до членства в парламентській фракції, з огляду на те, що члени парламенту повинні представляти народ, а не свої партії; а також невідповідності процедури утворення коаліції депутатських фракцій свободі вибору та прийняття рішень, гарантованим політичним партіям Конституцією відповідно до європейських стандартів.

Венеціанська комісія висловлювала застереження щодо загрози потенційної політичної кризи в разі неспроможності парламенту сформувати стабільну більшість для формування уряду; можливого накладення повноважень Президента та уряду, що, у свою чергу, є загрозою політичних конфліктів між ними.

Аналогічна критика змін до Конституції України 2004 р. неодноразово висловлювалася Парламентською асамблеєю Ради Європи в низці резолюцій протягом 2004–2010 рр., присвячених, зокрема, функціонуванню демократичних інституцій в Україні та стану демократії у Європі.

У відповідь на ці закиди президент Венеціанської комісії Д. Букіккіо зазначив, що Конституція України за 2004 р. була непогана і розробляти нову немає сенсу, однак її потрібно вдосконалити. «Наша оцінка була змішаною: ми бачили позитивні елементи, зокрема, бажання знайти кращий баланс між повноваженнями Президента і Верховної Ради, але ми також визначили і низку проблем. Якщо різні політичні сили зараз можуть погодитися разом провести конституційну реформу, це буде кращим рішенням і Венеціанська комісія буде рада допомогти», – сказав Д. Букіккіо.

Чи визнають усі політичні гравці такий спосіб зміни Конституціїї легітимний поки що невідомо. Глава Комітету Держдуми у справах СНД євразійської інтеграції Л. Слуцький уже заявив, що повернення Конституції 2004 р. та інші законопроекти, прийняті в останні дні в Україні, є нелегітимними.

«Янукович, який, ми це визнаємо, виявив злочинну бездіяльність, що призвела до загибелі людей в Україні, на сьогодні є легітимним Президентом України, і таким чином Конституція від 2004 р., не підписана Президентом, не є легітимною, як і всі інші законопроекти», – заявив Л. Слуцький на засіданні Держдуми. І такі думки не поодинокі.

На сьогодні також залишається відкритим питання щодо Конституції 2004 р. – це вихід із кризи чи яблуко розбрату. Адже всі розуміють, що примирення через «розбалансовану» Конституцію аж ніяк не вкаже шлях виходу з глибокої кризи, а лише створить ідеальні умови для подальшого перетягування канату.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

В. Горовий Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
В. Горовий Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
В. Горовий Редакційна колегія iconГоловний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія
Засновник: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Видається з 01. 01. 1998 р. Виходить двічі на місяць. Головний...
В. Горовий Редакційна колегія iconП 82 Редакційна колегія

В. Горовий Редакційна колегія iconХvі обласної виставки
Редакційна колегія: Євгенія Бачинська (голова), Олена Бобкова, Ірина Могрицька, Лариса Зініченко
В. Горовий Редакційна колегія iconБібліографічний покажчик
Редакційна колегія: к п н. Л. В. Савенкова (відп ред.), засл працівник культури України Е. В. Татарчук, к п н. Л. Л. Макаренко, О....
В. Горовий Редакційна колегія icon5 листопада 2010 р. Збірник матеріалів Київ- 2010 Редакційна колегія

В. Горовий Редакційна колегія iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
В. Горовий Редакційна колегія iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
В. Горовий Редакційна колегія iconЗасновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека
Редакційна колегія: Н. Іванова (відповідальна за випуск), Ю. Половинчак, Т. Дубас


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка