Василь Базів кінець світу



Сторінка16/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   51

WEST AND REST

Захід і решта — ця формула колективного портрета людства із королем посередині англійською звучить милозвучно. Але до гармонії, яку передають ці звуки, надто далеко.

Пік могутності західної цивілізації у територіальному вимірі припадає на 1920 рік, коли вона володіла половиною земної суші — 25,5 мільйона квадратних миль. На кінець століття ця «шагренева шкіра» Заходу скоротилася удвічі — Європа повернулася у свої давні, континентальні межі, а також зберегла Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію.

Це дворазове скорочення християнської цивілізації відбувалося синхронно із більш ніж п’ятиразовою територіальною експансією ісламської цивілізації. Територія мусульманських держав зросла із 1,8 до 11 мільйонів квадратних миль.



Аналогічна картина спостерігається і в демографічному вимірі. Якщо у тому ж піковому 1920 році Захід управляв 48 відсотками земного населення, то вже у 1993 році його населення становило не більш ніж 13 відсотків. Через сто років після злету — у 2020–му — Заходу прогнозується не більш ніж 10 відсотків. Вийде столітній ювілей, ознаменований п’ятиразовим падінням.
Територія цивілізацій

(у відсотках до світової)

Рік

1900

1920

1971

1993

Західна

38,7

48,5

24,4

24,2

Африканська

0,3

0,8

8,8

10,8

Китайська

8,2

7,5

7,5

7,5

Індуська

0,1

0,1

2,5

2,4

Японська

0,3

0,5

0,3

0,3

Ісламська

6,8

3,5

17,5

21,1

Православна

16,6

19,5

19,7

13,7


Населення цивілізацій

(у тисячах чоловік)

Китайська

1 340 900

Латиноамериканська

507 500

Ісламська

927 600

Африканська

329 100

Індуська

915 800

Православна

261 300

Західна

805 400

Японська

124 700


Частка населення цивілізацій до світового

(у відсотках)

Рік

1900

1995

2010

2025

Західна

44,3

13,1

11,5

10,1

Африканська

0,4

9,5

11,7

14,4

Китайська

19,3

24

22,3

21

Індуська

0,3

16,4

17,1

16,9

Ісламська

4,2

15,9

17,9

19,2

Японська

3,5

2,2

1,8

1,5

Латиноамериканська

3,2

9,3

10,3

9,2

Православна

16,3

3,5

2

2,8

Стрижнем будь–якої не лише нації, а культури чи цивілізації, є мова. Саме мова є тим кодом людської спільноти, яким вона цементується і за яким вона посилає імпульси іншим спільнотам. Саме у мові закладено матрицю цивілізаційної ідентичності. Оскільки мова — це спосіб мислення, сприйняття і відображення дійсності, вона фіксує цивілізаційну гетерогенність людства, яке ніколи не розмовляло і ніколи не буде розмовляти однією мовою. А значить, ніколи не буде одноманітним, однополюсним і глобалізованим на найглибшому цивілізаційному рівні.

На багатстві сучасного «Вавилона» жодним чином не відбивається уніфікація, універсалізація, яка характерна для будь–яких інших сфер глобальної епохи. Навпаки, частка людства, яке розмовляє п’ятьма найпоширенішими мовами світу, зменшилася у розрізі середини і кінця минулого століття на 20 відсотків, і тенденція ця продовжується.

Щодо претензій глобалістів на піднесення у ранг світової мови англійської чи створення нової мови міжнародного вжитку, варто нагадати про прецеденти таких спроб у минулому. Адже спокуса звести мовне розмаїття до одиниці просто переслідує конструкторів майбутнього у всі часи.

Створення нової мови для всіх націй і цивілізацій сягає щонайменше у XVII століття. Першими цим зайнялися відомі мислителі Томмазо Кампанелла та Ян Каменський, але їхні потуги виявилися марними. Відтак їхніми послідовниками стали такі найсвітліші уми свого часу, як Френсіс Бекон, Рене Декарт, Готфрід Лейбніц, Ісаак Ньютон. Російська імператриця Катерина ІІ навіть створила спеціальну комісію із провідних науковців різних профілів, яка працювала під безпосереднім керівництвом імператриці над створенням єдиної загальнолюдської мови.

Відтак продовжувачами названих історично–наукових фігур стали творці першої хвилі «червоної» глобалізації, які у 1867 році на другому конгресі першого Інтернаціоналу прийняли резолюцію про створення спільної мови для братства націй.

Далі був француз Сюдр із його мовою «сольфасоль» (на основі семи нот), мови «ідо», «оджуванто», «новіаль», «інтерлінгва», «воляпюк», есперанто поляка Земенгофа та багато інших невдалих спроб одноосібного, штучного втручання у сферу найтоншої матерії, якою є цивілізація.

Серед понад 300 мов, які сьогодні є в користуванні 7 мільярдів, абсолютним лідером була і залишається китайська. Падає у вжитку як мова перша — англійська та російська.


Носії найпоширеніших мов світу

(у відсотках до світового населення)

Мова

1958

1970

1980

1992

Арабська

2,7

2,9

3,3

3,5

Бенгальська

2,7

2,9

3,2

3,2

Англійська

9,8

9,1

8,7

7,6

Хінді

5,2

15,3

5,3

6,4

Китайська

15,6

16,6

15,8

15,2

Російська

5,5

5,6

6,0

4,9

Іспанська

5,0

5,2

5,5

6,1

Аналогічна ситуація і з релігійним розкладом на планеті. І тут спостерігається той самий парадокс, що й з мовами: із поглибленням глобалізації релігійні відмінності зростають. Водночас не менше, ніж мова, визначальною у розподілі цивілізацій виступає релігійна приналежність.

Тут так само існує абсолютний лідер, становищу якого ніщо не загрожує в середній чи віддаленій перспективі. Частка західного християнства із його серцевиною — майже мільярдним католицизмом — коливається навколо 30–відсоткової позначки.

Найбільша динаміка у графі «невіруючі» відображає не так планетарні, як внутрішньоцивілізаційні процеси, а практично за межі території Китайської Народної Республіки не виходять.

Найдинамічніше зростає світова релігія — іслам, здобутком якого стало те, що на кінець ХХ століття на планеті кожен п’ятий — мусульманин, хоча на початку століття таким був тільки кожен десятий.

Не варто накладати цю динаміку на динаміку народонаселення, з якою релігійні тренди співпадають лише частково. Зростання провідних релігій — християнства та ісламу — мотивується їхньою духовною активністю. Адже приріст обох значною мірою відбувався за рахунок Африки.

Християнство відчутно поповнилось також за рахунок багатомільйонної Південної Кореї. Як пише Хантінгтон, «ні Адам Сміт, ні Томас Джефферсон не можуть відповідати психологічним, емоційним, моральним і соціальним запитам випускників середньої школи у першому поколінні. Ісус Христос теж може не відповідати їм, але у нього шансів значно більше».

Незважаючи на те, що вже у 2025 році прогнозується зміна релігійного лідера, оскільки за рахунок зростання народонаселення мусульманство обжене християнство, обидві ці світові релігії як сьогодні, так і в майбутньому складатимуть половину людства. Незважаючи на існуючий політичний антагонізм, не треба забувати, що вони, разом із нечисленним, але винятково впливовим іудаїзмом, вважають спільним для себе Старий Заповіт Біблії.


Динаміка релігійного складу людства у ХХ столітті

(у відсотках)

Релігії

1900

1970

1980

1985

2000

Західне християнство

26,9

30,6

30,0

29,7

29,9

Православне християнство

7,5

3,1

2,8

2,7

2,4

Мусульманство

12,4

15,3

16,5

17,1

19,2

Невіруючі

0,2

15,0

16,4

16,9

17,1

Індуїзм

12,5

12,8

13,3

13,5

13,7

Буддизм

7,8

6,4

6,3

6,2

5,7

Китайські народні релігії

23,5

5,9

4,5

3,9

2,5

Племінні вірування

6,6

2,4

2,1

1,9

1,6

Атеїсти

0,0

4,6

4,5

4,4

4,2

Коли мова йде про історичну ретроспективу світової економіки, то варто нагадати, що гегемонія Заходу сягає не далі ХІХ століття, а до того одну третину переробної промисловості на планеті виробляв Китай. Так що усе повертається на круги своя, повертається лідер, а не випливає на поверхню аутсайдер.

Досягнувши у 1928 році піку промислового виробництва — майже 85 відсотків від світового, Захід хоч і збавив темпи, але дистанція від решти світу залишається нездоланною у найближчій перспективі.

Однак тенденції свідчать про хоч і повільний, та стійкий процес вирівнювання. Якщо наприкінці століття п’ять найсильніших на планеті економік були європейськими плюс Японія, то вже у 2020 році перша п’ятірка буде сформована із представників п’яти різних цивілізацій. Не позбавлена логіки гіпотеза, що 200–літнє економічне панування Заходу наближається до завершення, і ситуація на середину ХХІ століття нагадуватиме ситуацію, яка мала місце у 1800 році.


ВВП цивілізацій до світового ВВП

(у відсотках)

Рік

1950

1970

1980

1992

Західна

64,1

53,4

48,6

48,9

Африканська

0,2

1,7

2

2,1

Китайська

3,3

4,2

6,4

10

Індуська

3,8

3

2,7

3,5

Ісламська

2,9

4,6

6,3

11

Японська

3,1

7,8

8,5

8

Латиноамериканська

5,6

6,2

7,7

8,3

Православна

16

17,4

16,4

6,2

Друге тисячоліття людство завершує із 25–мільйонною армією. Водночас відбувається також завершення епохи, коли «жива сила» мала визначальне значення. Тепер вирішальне слово — за «технікою» — за технологічним оснащенням і фінансовим забезпеченням.

Фінал протистояння біполярної епохи докорінно перекроїв військову карту світу, хоча загальні тенденції ті ж, що і в інших аспектах. Якщо, приміром, країни НАТО оборонні витрати протягом 80–90 років скоротили на 10 відсотків, то за цей же період країни Східної Азії збільшили їх на 50 відсотків.

Окрім постійного розширення ядерного клубу, з якого вийшла тільки одна держава — Україна, варто звернути увагу на розширення зони агресії й за іншими видами озброєнь. Останнім часом кількість країн третього світу, які виробляють винищувачі, збільшилась від однієї до восьми, танки — від однієї до шести, вертольоти — від однієї до шести, тактичні ракети — з нуля до семи.

«Захід Заходу» — до цього імперативу найчастіше вдаються дослідники, окреслюючи тренди світового розвитку. За Хантінгтоном, західна цивілізація до 2020 року контролюватиме 24 відсотки світової території замість 80 сто років тому, 10 відсотків населення замість 48 %, 30 відсотків світової економіки замість 70 %, 10 відсотків військовослужбовців замість 45 % між світовими війнами.
Військовий потенціал цивілізацій

(у відсотках до світової армії)


Рік

1900

1920

1970

1991

Усього у світі (тис. чол.)

10 086

8645

23 991

25 797

Західна

43,7

48,5

26,8

21,1

Африканська

1,6

3,8

2,1

3,4

Китайська

10

17,4

24,7

25,7

Індуська

0,4

0,4

6,6

4,8

Ісламська

16,7

3,6

10,4

20

Японська

1,8

2,9

0,3

1

Латиноамериканська

9,4

10,2

4

6,3

Православна

16,6

12,8

25,1

14,3




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка