Василь Базів кінець світу



Сторінка22/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   51

UKRAINIK

У хроніках людства початку ХХІ століття трагічних лаврів загиблого «Титаніка» набуває певна геополітична територія, яку загребущі зайди невблаганно і безжально переводять у статус держави–катастрофи.

Країни, як і континенти, відзначаються ступенем придатності для існування того чи іншого біологічного виду. Є ареали, в яких добре крокодилам, а в інших ідеально виживають слони.

Останнім часом Україна стала територією, на якій небезпечно жити людям. Ще донедавна нечасті інформаційні повідомлення про надзвичайні ситуації перетворилися на безперервні автоматні черги катастроф, з яких уже не можуть не розпочинатися випуски новин. Миловидні телеведучі уже виробили стандартну скорботну міну для оголошення чергового некрологу.

Некролог — це епіграф до кожного прожитого або непрожитого дня. Похоронний ритуал як під копірку: щонайменше кільканадцять або десятки невинних жертв; створено державну комісію, порушено кримінальну справу, президент поїхав піаритись на могилах, сім’ям роздадуть відкупну...

Люди гинуть як мухи. У шахтах і на землі, у воді і в повітрі, у власній машині чи у власній квартирі, від смертельного жала повітряних «соколів» у Скнилові чи від доблесної ракети у Броварах. Задихаються у надрах понадкілометрової глибини чи тонуть у морських водах. Або просто упокоюються у власних домівках, що злітають у повітря, як у часи масового бомбардування під час світових війн.

Аби вибрати якийсь із перелічених варіантів, вам необов’язково навіть виходити з дому. Як від радіації, вам просто нема куди сховатися від небезпеки, що чатує скрізь.

На ланцюгову реакцію смертельних небезпек перетворився елементарний людський побут.

Люди звикають до катастроф, як звикають до смертей на війні. Власне, війну проти мирного населення розв’язано за всіма правилами військового мистецтва — населення винищується методично і систематично, коли смерть — уже не трагедія, а так, статистика...

За кількістю катастроф на одиницю заселеної площі Україна синхронно із розвитком «демократії» вийшла на перше місце на планеті, залишивши позаду вразливі та беззахисні перед тайфунами і цунамі заморські острови!

На відміну від тамтешніх стихій, що мають об’єктивну і непідвладну людині природу, рідні українські катастрофи — рукотворні. Вони мають не тільки конкретних творців, а й таку ж конкретну мотивацію.

На відміну від тамтешніх згубних примх природи витоки наших лих — у деградації соціальної тканини, на якій виколисується така тонка і вразлива субстанція, як життя людське.

Автор унікальної книги «Теорія катастроф» В. Арнольд популярно розтлумачує ту саму теорію. Якщо винятково високий ступінь захоплення певним родом занять супроводжується адекватним ступенем професіоналізму, відбувається різкий у позитивному напрямку стрибок, який виводить на новий щабель еволюції. Його творців Арнольд іменує геніями. Якщо така ж діяльна пристрасть не опирається на адекватний професіоналізм, то відбувається катастрофа у прямому сенсі, і її творців він називає маніяками.

Мало сказати про маніакальний дефіцит професіоналізму, на якому тримається різногалузева і різнорівнева соціосистема, у якій вершиться людське життя. Мова йде про деградацію цієї системи на найглибшому, фундаментальному, цивілізаційному рівні. «Сповзання у печеру» відбувається тотально — від державного управління до жеківського сантехнічного сервісу.

Професійний адміністратор, спроможний прийняти точне управлінське рішення, — така ж рідкість, як професійний слюсар, спроможний відремонтувати кран.

Деградація найперше сягає туди, де у цивілізованому середовищі відбувається оснащення громадян професіоналізмом і перетворення їх із обивателів на профі, тобто на сферу освіти. На слюсаря можна було вивчитися в ПТУ Де вони нині, кузні масових професій? Адже не хто інший, а фаховий випускник профтехучилища мав би перекрити той злощасний кран, через який газ високого тиску ввірвався смертоносним тайфуном у мирні помешкання цивільного будинку в Дніпропетровську.

Так звані приватні університети, що орендують спортзали спорожнілих від депопуляції середніх шкіл, за куплені в Міносвіти ліцензії штампують юристів і банкірів, яких би вистачило на весь Євросоюз, із ШОСом разом узятий.

Виняткові умільці тої феноменальної національної традиції, яка у давнину була здатна блоху підкувати, а відтак інженери, технологи, здатні у космос людину відправити, — повимирали, як мамонти. А ті, що вижили, пішли торгувати ганчір’ям на базар. Найживучіші і талановиті подалися у світ широкий, де їх прийняли із розпростертими руками.

Кадри вирішують усе, коли вони є, а коли їх немає, настає не тільки «теорія катастроф», а цвинтарна практика, бо для теорії цієї Україна стала навчальним посібником, зі сторінок якого без упину скапує кров.

У Донецьку директор цвинтаря бідкається в інформаційному сюжеті на всю країну — більше немає місця для могил. Землю прихватизували ті живі, з вини яких убієнним немає місця для дострокового вічного спочинку.

А може, їх і не витягувати звідтам, із надр? Зайві затрати. У світі не прийнято посилати людей за вугіллям глибше, ніж на кілометр. Прийнято тільки на приватній шахті–могилі Героя України Звягільського. В ім’я зиску.

Чому всупереч штормовому попередженню у відкрите море на вірну погибель вийшли моряки? Звеліли власники. В ім’я зиску. «Загибель ескадри» — заради наживи. Нова версія хрестоматійної трагедії.

Держави, які несуть відповідальність за бодай мінімальну безпеку громадян, не віддають у хижацькі руки життєживильні соціоекономічні системи.

Але нині править ретельно виплеканий олігархат, для якого існує єдиний смисл — капіталонагромадження. Обленерго, облгази та всякі інші соціоструктури стали не більше, ніж насосами визиску. На місці інженерно–технологічного менеджменту з’явилися при пультах керування життєзабезпеченням мільйонів бритоголові «братки», здатні лише «помпувати бабло». Цей «менеджмент» виконує лише одну функцію — викачувати комунальні податки за світло і тепло у бездонні приватні кишені.

У приватизованій Україні щорічно виникає 500 надзвичайних ситуацій техногенного (неприродного) характеру. Братськими могилами стали 180 шахт, які понад 20 років існують без будь–якого технічного оновлення. Коефіцієнт смертельного травматизму на 1 мільйон тонн вугілля становить 3,1, в той час як у Росії — 1,1, а у США — 0,03.

На привласнених членами списку журналу «Форбс» об’єктах зосереджено 1,5 мільйона вибухонебезпечних виробництв та 13 мільйонів тонн небезпечних речовин.

Московський торговець яйцями Фаберже Ваксельбер, що виплодився на вулиці Бориславській у Дрогобичі, володіє тим самим облгазом, який зірвав будинок у Дніпропетровську. Інформація не більше, ніж до відома. А як же відповідальність перед людьми, полеглими і живими, відповідальність перед державою? Цього не передбачено.

Передбачено тоді, коли держава є, а коли її немає?

5 тисяч шахтарів, що не повернулися із забою. Світовий рекорд. Хто відповів? Перед законом? Перед Богом і людьми?

У державі–катастрофі винних немає, і жоден злочинець ще не зазнав покарання за цей мартиролог, жодна кримінальна справа, що їх пачками штампують у супроводі похоронних маршів, не доведена до кінця. Карати — не заведено. Прийнято тільки знищувати тисячами. Заради зиску.

Бо невелика біда — горе за втраченими товаришами можна втопити на матчі «Шахтаря» з «Міланом», на якому всілякі там чорні чи завезені із бразильських пляжів найманці випускають болільникам соціальний пар від невимовного болю. Але оті темношкірі «шахтарі» відрізняються від справжніх замурзаних шахтарів тим, що отримують за один матч зарплату в десятки разів вищу, ніж якийсь послідовник Стаханова за все своє, здебільшого коротке життя.

Помаранчевий вождь бив у груди і хвалився своїм революційним «подвигом» — він вигнав на вулицю 48 тисяч державних службовців. Професіоналів. А ким замінив?

«Кухарями» із оранжевими пов’язками, що, за твердженням Леніна, можуть запросто керувати державою?

Тому й немає перед ким відповідати за створені кимось персонально катастрофи. Немає держави, яка пред’явила б таку відповідальність. Вона також знищена — кадрово, у живій її силі.

І коли у стані крайнього відчаю громадянство, вражене катастрофізмом, каже, що нехай вони там казяться зі своїми рейтингами і коаліціями, а ми будемо виживати один по одному, — воно, громадянство, гірко помиляється. Бо не буває так, що ми — самі по собі, а вони — самі по собі.

Вони нищать цивілізаційну матрицю, у якій закодоване наше життя. Єдине і неповторне. Катастрофізм, що чатує на нас на кожному кроці, — це наслідок їхнього сказу. Наслідок того дефіциту елементарних фахових навичок, який, у відповідності з теорією, неминуче породжує катастрофу.

«Теорія катастроф — це система уявлень про зміни живого світу в часі під впливом подій, що призводять до масового вимирання організмів». Француз Жорж Кюв’є, що жив у часи Наполеона і винайшов цю теорію, й уявлення не мав, що його доктрина у сфері палеонтології так намертво ляже на українську реальну соціологію.

Але якщо «масове вимирання організмів» досягне апогею, з кого збиратимуть мито і перекачуватимуть в офшори власники обленерго і облгазів, власники шахт, газет і пароплавів? Ні за які гроші не полізе в шахту румун Луческу, який з презирства до аборигенів уперто не хоче розмовляти однією з ними мовою.

На Titaniky було точнісінько так само, як і на Ukrainiky — численний перший і другий клас бідних і середніх верств та перший елітарний клас. Гучно розрекламований плаваючий гігант зібрав у своїх пишних першокласних каютах діловий цвіт тодішньої Атлантики. Мільйонери найвищого рівня Європи й Америки.

Що було, коли сталася трагедія? Найбагатший на кораблі американський магнат Ісидор Штраус, незважаючи на похилий вік, допомагав людям перебиратися на рятівні шлюпки, на яких йому самому не вистачило місця. Його дружина Іда також повернулася із шлюпки, щоб зустріти смерть разом із чоловіком від зіткнення зі смертоносним айсбергом.

Галузевий попередник Ахметова і Звягільського, тодішній найбагатший на планеті вугільний король Гугенґейм і його камердинер Віктор Джигліо, так само виконавши обов’язок перед жінками, дітьми і стариками, залишились без місця у човнах. В останні хвилини життя вони наділи вечірні костюми і як джентльмени пішли на зустріч зі смертю.

На Titaniky затонуло діамантів та всілякого іншого багатства на суму 4 мільйони фунтів стерлінгів. Нині — це сотні мільйонів. Ніхто їх не рятував. Усі мільйони пропали на дні океану.

Загинули — благородно і героїчно — усі присутні на кораблі мільйонери. Врятувалися на обмеженій кількості шлюпок лише люди із другого і третього класу. Загинув увесь перший клас. Такою була еліта на Titaniky. Справжня, чистокровна еліта. Воістину титанічна могутнім духом і найвищими чеснотами.

На Ukrainiky на капітанському містку стовбичить ненаситна, нікчемна і нездарна шпана у піратсько–кримінальних обладунках. Попереду — айсберг...






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка