Василь Базів кінець світу



Сторінка25/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   51

ІЗ КОМУНІСТИЧНОЇ ПУЩІ —

У КАПІТАЛІСТИЧНІ ДЖУНГЛІ

З чого і коли це почалося?

Вивели такий потворний гібрид комуно–капіталізму опричники Горбачова, а відтак Єльцина, коли все та ж незнищенна номенклатура, що знеосіблено володіла колективною власністю, яка, за влучним виразом нобелівського лауреата Мілована Джіласа, й не снилася єгипетським фараонам, враз мала ставати когортою персоніфікованих власників незліченних багатств хоч і підточеної та струхлявілої, але другої у світі економічної потуги, не кажучи вже про казкові природні багатства Радянського Союзу.

Нагадаю блискучі одкровення Джіласа з приводу метаморфоз того ключового питання політики й економіки, яким є питання власності: «Те нове, що комуністи принесли у власність, не є колективність, а є всеохопність такої власності. Власність нового класу вони зробили більш всеохопною, ніж у всі попередні епохи, навіть у Єгипті при фараонах... Спочатку і сама нація, точніше частина її, відчула потребу (в ім’я промислової перебудови) повністю віддати економічний потенціал в руки політичної партії... Поступово матеріальні багатства стають формально національними, а насправді, через права володіння, користування і розпорядження — власністю окремої верстви у партії і об’єднаної навколо неї бюрократії».

«Реформу» із таких джіласівських вихідних позицій, цей «великий стрибок» совків Захід охоче хотів сприймати як реформу. Адже Захід той, сп’янілий від перемоги у «холодній війні», був у полоні одкровень Фукуями про найправеднішу на планеті політичну релігію лібералізму.

До того ж рецепти московським економічним хірургам виписували знамениті чиказькі хлопчики на чолі з неперевершеним віртуозом перетворення комунізму в капіталізм Джефрі Саксом.

За їхніми рецептами, на всьому пострадянському просторі псевдореформаторство заганяло мільйони вчорашніх будівників комунізму в новоявлене ліберальне кріпосне право.

Бездумний спосіб демонтажу командно–адміністративної системи Союзу не тільки здійснювався ціною небачених соціальних жертв, а витворив суспільство, за своєю структурою і суттю аналогічне Середньовіччю. Робили із комунізму капіталізм, а вийшов феодалізм зразка ХХІ століття.

А Росію просто не могли не копіювати інші колишні союзні республіки, маючи однотипні економіки, однотипні політичні надбудови, а головне — не просто однотипну за менталітетом, а й єдину за вихованням, мораллю, цілями і генетикою номенклатуру і найбільш голодний і агресивний її легіон — комсомольський.

Реформа, якої так клятвено вимагав від посттоталітарного лузера Сходу ліберальний переможець третьої світової «холодної» — Захід, на практиці — без зайвого пафосу і теоретичних догматів — зводилася до найпопулярнішого в останні два десятиліття слова — приватизація (влучно й дуже точно підправленого могутнім розумом народу — прихватизація).

Повернути на постамент приватну власність, яка, як найвища ліберальна цінність, забезпечила Заходу не тільки перемогу в цій «холодній» світовій, а й власне процвітання. Приватизація — от і вся реформа. Заберіть у держави — і віддайте у власні, приватні руки!

Якщо без пафосу і фанатизму — приватизуйтесь, або, як колись уже писалося на скрижалях історії — «Збагачуйтесь!»

Як приватизовувались і доприватизувалися — писано–переписано.

Як відомо, Росія, а вслід за нею — Україна та інші вчорашні комуністичні піддослідні кролики пішли шляхом ваучерної приватизації. Усе те, що належало тоталітарній державі, а в її особі — однопартійній номенклатурі, ділиться на кількість тепер уже визволеного і вільного громадянства плюралістичного демократичного суспільства, якому в рівних і справедливих долях виділяються ті самі ваучери — частки власності, яка таким чином із адміністративно–державної стає приватно–народною. Вершина соціальної справедливості і торжество демократії!

А як на історичній практиці? Генеральний російський приватизатор Чубайс, озброєний інструкціями чиказьких геніїв, обіцяв кожному володареві чека–ваучера 10 000 «зелених» — тих самих улюблених на пострадянському просторі американських рублів.

Звідки він взяв цю циферку, від якої у вчорашніх напівголодних «будівників комунізму», що ще вчора тижнями стояли у черзі за брежнєвською вареною ковбасою, голова йшла обертом? Він просто поділив академічно вирахувані активи Росії — півтора трильйона доларів — на 150 мільйонів демократичних уже тепер громадян.

10 тисяч — це для традиційно образно мислячого слов’янського населення — дві «Волги» — найдорожчі російські автомобілі, прозвані у народі членовозами, бо на них їздили лише найвищі номенклатурні бонзи. Їх за старих часів могли придбати за власні гроші лише, скажімо, світила радянської літератури, художні оди яких торжеству комунізму видавалися мільйонними тиражами і супроводжувалися відповідними гонорарами, що становили кількарічний фонд заробітної плати рядового гегемона–пролетаря.

А далі, коли приступили до реалізації, коли в силу вступив «ринок» — священна корова лібералізму, — то виявилося, що ринкова вартість ваучера — не дві «Волги», а пару кирзаків, тобто 30 доларів.

У сумі вийшло, що вся матушка–Росія з її незліченними багатствами, будучи виставленою на аукціон, тягнула не більше, ніж на 5 мільярдів доларів. Одна шоста частина планети, якою так гордилися пращури Петра Першого, котрий прорубав вікно на Захід, крізь яке пролізли гірше, ніж окупанти, — цинічні приватизатори. Вони, правда, покумекали і в патріотичному пориві підняли вартість усіх акцій усіх російських підприємств до 30 мільярдів — у 50 разів менше їхньої номінальної вартості.

От і виходило, що, приміром, візитну картку Росії — «Внуковські авіалінії» — купили за 21 мільйон доларів. Ви коли–небудь бачили що–небудь грандіозніше там, у Приполяр’ї, ніж Північне морське пароплавство, а у Причорномор’ї — Новоросійський морський порт? На цих гігантах сторгувалися за таку ж символічну ціну, як і за Внуково. Точно так само, як Чубайс робив у Росії, в Україні робили його місцеві клони.

Отих 30 мільярдів, за які скуповували Росію її ліберальні патріоти єльцинського розливу, — це лише 2 відсотки від тих реальних півтора трильйонів. Російський сучасний філософ Сергій Чернишов назвав викрадення цих 98 відсотків вартості Росії найбільшим злочином в історії світового ліберального псевдокапіталізму.

Такою була схема розкрадання держави. Схема — це ключове слово — стало епіграфом епохи, бо на кожну крадіжку–авантюру приватизатори та їхні заокеанські радники мусили розробити графічні, а відтак, включно із офшорами, географічні схеми, у відповідності з якими й пливли ріками казкові багатства недобудованого комунізму в капіталістичні офшорні закутки.

Це лише окремі штрихи до шокової терапії будівництва капіталізму в колишньому Радянському Союзі.

Україна, у якій в урядових закутках сиділи все ті ж радники із все з тими ж схемами, слухняно взяла під копірку «реформу». У нас так і не спромоглися донині повиводити українські аналоги наведених вище цифр, хоча з врахуванням того, що частка України у ВВП СРСР становила майже п’яту частину при населенні лише утричі меншому від нинішнього російського, — зробити це не так уже й важко. Зрештою, пропорції можна вивести бодай за одним лише списком пострадянських мільярдерів, у якому українські буржуї не надто відстають від російських старших братів.

На чию користь усе це відбувалося? А хто мав доступ до цієї маніпулятивно–спекулятивної годівниці? А хто інший, окрім радянської номенклатури, у першому ряді якої вишикувалися вчорашні будівники комунізму?

Не треба рвати на собі «тільняшку» у пориві класової ненависті — а іншої еліти просто не було. У природі — не було. Альтернатива із поодиноких дисидентів, що провели життя за Брежнєва на ґулаґівських нарах, відбутися не могла.

Конкуренції номенклатурі, що зуби з’їла на апаратних ігрищах та у кабінетній комбінаториці зловживання владою, колишні дисиденти та борці за права людини скласти не могли за визначенням і за нікчемною чисельністю та сміхотворною нефункціональністю навіть при їхньому потраплянні у тенета державного управління. Та й потім вони якось так легко, злізши із нар ҐУЛАҐу, куплялися, хоча їм уже й пам’ятники стоять...

Адже за роки «реформ» другий світ, яким у попередній біполярній епосі вважався світовий комунізм на чолі з однією з двох наддержав — Радянським Союзом, — сповз нижче світу третього. Серед класифікації уже інших мільярдів — отих семи, які начисляють нинішнє людство на чолі з «мільярдом золотим» нагорі, колишній другий світ сповз до найнижчих мільярдів голодранців на рівні із Африкою південніше Сахари — із рівнем життя 1–3 долари на день. Сповз на дно.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка