Василь Базів кінець світу



Сторінка28/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   51

ГЛАМУРНІ ЛАБУХИ ПОПСИ

У 2005 році переможцем Венеціанського кінофестивалю став фільм «Горбата гора» про любов двох педерастів. «Високоідейна» картина отримала «Золотий глобус» у чотирьох номінаціях. Письменник Маріо Варґас Льоса отримав у 2010 році Нобелівську премію за роман «Витівки кепського дівчиська» про ненаситну сексуальну самку, про яку у нас прийнято говорити — шаленство вагіни. Гидко читати ці нескінченні пасажі, якими впивається до нестями не тільки звихнений герой, а й автор.

Недавно анафему у Санкт–Петербурзі отримала горезвісна поп–діва Мадонна. Свою кар’єру ця сатаністка розпочала концертом із фривольною назвою «Як недоторкана дівчинка», під час якого вона на велетенському ліжку посеред сцени імітує мастурбацію з допомогою... розп’яття, не тямлячись од тваринних конвульсій. От із кого брали приклад російські сатаністки у московському Храмі Хреста Спасителя, от у кого вчилися українські сатаністки на Майдані!

Її найвідоміший альбом так і називається «Секс», у якому вона мастурбує на підвіконні, на автостраді, з бичем садомазохістки, із мужчинами і жінками. Кінця–краю немає цьому кривлянню безволосої мавпи, хоча у зоопарку такої гидоти не побачиш. По–моєму, мавпи більш встидливі.

І найстрашніше, що ця самка стала справді «Мадонною» — іконою усього того жахіття, що називається попса. Тутешні наші мадонки–матрьонки у своїх творчо–рагульських злетах лише цнотливо імітують цю естрадну мастурбацію, якою заповнені всі українські і російські телеканали, що демократично та тотально контролюються представниками секс–меншин.

До речі, про наші славні незалежні засоби масової інформації. Колись журналістику назвали другою найдревнішою професією. Після першої — проституції. Тепер вона у нас, може, вже й випередила споконвічну лідерку на повороті демократії. Слава і хвала свободі слова, але, як сказав би суворий і геніальний у своїй правоті Маяковський, «поговорим о дряни».

ЗМІ — це загони інформаційних кілерів, які задешево влаштовують медійні бої між ворогуючими за бабло і бюджет олігархами. Якщо журналістика не є незалежною, тоді її взагалі немає як такої. Тоді це просто перша найдревніша професія. «Нічого не варта свобода слова, якщо нею не можна заробити на хліб», — писав Бертран Рассел. Не продаючись і не курвлячись.

Продаються оптом олігархам, а вроздріб — то уже для всіх бажаючих. Спробуйте надрукувати у газеті матеріал, талановито написаний та на актуальну тему. Тільки — за бабло. Плати — і квацяй, що збреде тобі у твою порожню макітру.

Свобода слова, як відомо, у нас процвітає на політичних телешоу, яких усіх, разом узятих, єднає єдина спільна мета — «дабы дурь каждого была видна». За це народ має бути вдячним торжеству демократії зі свободою слова, як священній корові.

Правда, пропуск на ці кориди політичних биків — теж за тарифом. Мікрофон прикріплений до тулуба протягом усього цирку — то за найвищим тарифом. А підхід дівчинки з мікрофоном до дядька на одну хвилину — тариф скромніший за кожен такий мікрофонний «відсмоктон».

Поміж баталіями лайнокидання є ще в новинах панорама прожитого дня — хто кого застрелив або просто послав, де впав паркан, а то й ціла хата на голову, кого затопило, хто замерз, хто втопився чи повісився, а хто просто у стовп врізався і дав дуба.

Щось таке, ну просто нормальне у цьому окаянному житті — не в новину. Нічого такого навіть не доброго, а просто в межах норми, показувати не можна. Тільки чорнуху. Тільки жахи.

День у день продовжується ця тотальна атака зі всіх медійних стволів на нещасного нащадка гомо сапіенс, від чого контужену масову свідомість паралізує, від усього цього їй випадає, обнявши посеред ночі мокру подушку, виродитися у безнадійно нікчемну, знавісніло люту на всіх і вся, одначе слухняну, зломлену і нездатну на будь–який опір, остаточно і безповортно деградовану звірину!

«Інформація є тою останньою тюрмою духу, із якої звичайна людина практично не має шансу вирватися. Це найдосконаліша есенція брехні, яку буде заганяти «шприц», засунутий у мозок людства. Вона, поза всіляким сумнівом, переважає фальш попередніх епох, яка залишала шанс для індивідуальної інтерпретації, переварювання і засвоєння на особистому рівні інформації. Тепер інформація не підлягає індивідуальній взаємодії, виповзає із зворотного зв’язку. Це олжа, яка не допускає зазору між собою і людським «я». Але саме в інформаційному суспільстві відбувається повномасштабне звільнення еліт від механізмів соціальної рокованості... Чи це не торжество того, заради чого зійшов з розуму професор класичної філології?» — запитує у відчаї учасник контркультурного московського підпілля 60–70–х років, радянський дисидент Гейдар Джемаль.

Якщо, затуливши вуха, у відчаї ви втечете із дому від цього клятого телеящика, підете, ну, скажімо, на концерт, то що вас чекає?

Вас чекає така ж смердюча, у позолоченому, оголеному лахмітті, бездарна повія, яка тепер називається модифіковано — попса. Як корозія, вона знищує, заживо поїдає те, що колись називалося мистецтвом.

Перше відкриття, яке я зробив у своєму початкуючому досвіді у літературі, — попса спопеляє і Слово. Беру до рук часом дорого розкручені книги із дивакувато пришелепуватими псевдами авторів. Чистої води — мура. Але попса. Піпл хаває.

Недавно на книжковій виставці можна було із сумом констатувати, як скромно та одиноко сидів на своїй авторській сесії живий класик, сивобородий патріарх, визираючи шанувальників, що повзли, як мокрі мухи, кудись геть.

А поруч юрба рвалася до дійсно мастурбації–імітації однієї хуторянської попси, яка написала про себе книжку — як вона починала у комсомольській самодіяльності, як її помітили в обкомі, взяли на заміський семінар, де вона співала вдень і ввечері, а вночі просто активно і змістовно, як і належиться молодому будівникові комунізму та резерву партії, відпочивала, відпочивала і аж до самого ранку, а потім завдяки нашій омріяній незалежності, за яку віддали життя наші славні бандерівці–герої, аж до парламенту дотрахалась, вибачте, доспівалась.

Є особлива верства поп–літератури — манірні такі хлопчаки у передпенсійному віці і в кольорових шарфиках під непраними сорочками, яких я називаю гламурними лабухами. Вони без упину і небезкоштовно дають платні інтерв’ю журналістикам, закопилюючи претензійно губу, злегка та боязко покрикують навіть на президента, патріотично порпаючись у його унітазах.

І це все, що вони пишуть. Хочете прочитати цього модерного попсовика від літератури? Здебільшого багаторічне безпліддя після колись там чогось нашкрябаного, на розкрутку якого й пішло усе «видатне» життя.

Хоча не писати і не псувати папір — це те найкраще, що вони можуть зробити для літератури.

Мій скромний досвід перебування у «літературному процесі» несподівано надихнув мене навіть на поезію, з якою я розпрощався ще у восьмому класі:

Здригаються мури карбовані,

Вітражніризи затягає мла.

Ломлячи двері ковані,

До Храму вповзає попса.
Тлуста сідниця гламура

Дряпається на амвон,

Капає сльоза богослова

Зі зґвалтованих ікон.
Міль попси гризе Гомера,

Пожирає заживо Каменяра,

На розпал шматує том Флобера,

Глумиться над тінню Кобзаря.
Райські двері падають спроквола,

Під навалою орди нікчем.

Над вівтарем сичить мамона,

Плодячи повій гарем.
З левіафаном на пару,

Дим пускаючи в піар,

Бабло пожинає на шару

Преміально–бездарний мавр.
На духовному фільварку

Сутенер жує хот–дог,

На обгорілім катафалку

Вмирає Слово, що є Бог.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка