Василь Базів кінець світу



Сторінка34/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   51

БОГОПОДІБНІ ЛЮДИ І

ЛЮДИНОПОДІБНІ МАВПИ

Два в одному, два людські роди, я переконаний, сяк–так співіснують на планеті донині, — неандертальці і кроманьйонці за походженням. Різниця між ними — гранично очевидна: перші живуть матеріальним, другі — духовним. Перші за мету мають — набити нутрощі наїдками, а другі — це ті, що сяють звідтам, ізсередини. Ці два роди людські я називаю — богоподібні люди і людиноподібні мавпи.

Коли людина — це гібрид тваринного і божественного, схрещеного богами засобами генної інженерії, то неандертальцям перепала абсолютна більшість тваринного, а кроманьйонці щасливо переобтяжені божественним із цих двох начал.

У романі «Хрест» я ставив за мету зобразити війну між цими двома родами людськими. Бо якщо біологи відносять до родини кошачих і ту ж таки кішку, і тигра, і леопарда, то чому ми всіх двоногих вважаємо одним і тим же родом?

Насправді йдеться, як мінімум, про двоподіл безхвостих із не так давно випрямленим хребтом, у яких на відміну від спільної анатомії тіл кардинально відмінними є анатомії їхніх душ.

Одні з них думають про те, з яким підсумком прийдуть у кінці свого життя, а другим на це начхати. Звідси і йде цей поділ на два стада — Боже і сатанинське.

Перше стадо, богоподібне — вірить не в одне, а у множинність життя, і тому не ризикує прийти на стик своїх життів у такому стані, щоб унеможливити собі оволодіння наступним шансом жити заново.

Що значить — вірити у Бога? Це, власне, у перекладі на меркантильну мову тілесної людини — вірити у реальність життя після смерті. Вірити, що смерть — не так кінець, як початок. Тому у світлі цієї віри вони кардинально інакше живуть саме цим життям, яке триває нині. Живуть так, щоб заслужити право на життя наступне. А це право їм дає єдиний розпорядник — їхній Ангел–Хранитель під загальновідомим іменем — Совість. Голос Бога в їхніх душах.

Ці істоти у поняття «людина» практично не включають поняття «тіло». Бо тіло — лише тимчасовий і не визначальний засіб прояву людини на Землі.

Друге стадо — лише людиноподібних істот, які у множинність життя не вірять. Сенс — взяти все, увесь сніп насолод тілесних, тільки у цьому єдиному житті, оскільки інших не буває.

Вони обкладають себе матеріальними статками і фінансовими ресурсами для максимального вичавлення із земної реальності банального гедоністичного кайфу. І від такої їхньої віри — їхня лінія поведінки. Вони живуть без совісті. Не мають у ній потреби. Нащо стримуватись, пригальмовувати тут, коли поза одним–єдиним життям нічого не буде? Кінець — це смерть. Кайфуй, поки не врізав дуба, коли ти — уже не ти, а мертва туша.

Вона, ця туша, коли ще човгала ногами, мала єдине призначення — перетворювати продукти рослинного і тваринного походження на екскременти. Лайнопереробний м’ясокомбінат — от що таке людина. Він, цей унікальний хіміко–біологічний комбінат, сконструйований Творцем лише для забезпечення фізичного існування, але на ньому має вибудовуватись духовний світ Людини, кожна з яких за своїм призначенням може стати Галактикою Духа.

Але звільнені самохіть від задатків і зачатків цього Духа, двоногі самиці і самці здатні лише випорожнювати власний кишківник. Їм більшого, ніж функція виробництва лайна, не треба. Цього їм досить. Це найпоказовіша функція їхньої сутності, перманентний і регулярний кінцевий результат їхнього земного існування.

Відчуття повноти життя і цілковитої реалізації його сенсу залежить від цілковитого наповнення унітаза. Отже, коли персональний унітаз, та ще й, як у олігархів, золотий, працює з повним навантаженням, значить — «жизнь удалась!».

Це найжахливіша і найнедосконаліша особливість земного людського устрою — стада пасуться на Землі не окремо, а разом. Впереміш. Не як два, а як одне стадо. Моноліт.

І що з того? Правильно, тріщить моноліт. Бурлить. Від того — вічні війни. Між богоподібними людьми і людиноподібними тваринами. Не один, а два види зовні тотожних істот населяють Землю. Це абсолютно неточно, що людство — один вид. Як мінімум — два.

Ужитися вони не можуть. Ті, що з Богом, і ті, що проти Бога. Ті, що із совістю, і ті, що без неї. Не воювати вони не можуть.

Хто перемагає? Якби перемагали людиноподібні, вони б і донині не вийшли із печери. Перемагають богоподібні, які вивели із печери і ведуть до життя вічного. Їх менше. Вони завжди і всюди є і в парламентах, і на виборах чи референдумах, плебісцитах, на всіх війнах і революціях, але їх — меншість. Часом їх зовсім мало. Лічені одиниці. Однак вони перемагають.

Бувають моменти упродовж десятиліть і століть, коли вони програють. Бувають періоди апофеозу зла, коли вони здаються назавжди переможеними. Коли навіть уява не може породити силу, здатну здолати людиноподібних.

Але поки є бодай одна душа, запліднена совістю, яка думає про сенс життя і його кінець, — доти кінця роду людського на Землі не буде, доти тріумф людиноподібних над богоподібними приречений на колапс.

Допоки є бодай один чоловік на планеті, котрий думає про сенс свого особистого життя і власний кінець, доти тут, на Землі, існуванню людини кінця не буде.

Як упізнати свого із твого ж стада, богоподібного — у людському потоці, що пливе нестримно вічним потоком Хрещатиком? Найліпше буде вчинити, коли вдатися за порадою до майя, котрі не фетишизували матерію і вважали первинною формою галактичної субстанції — вібрацію. Себто прислухались до вібрацій власної душі. Адже кожен із нас відгукується на ті вібрації ближніх, які поширюються на споріднених чи тотожних частотах.

І коли твоя сутність вловлює чужі частоти, ти відчуваєш відторгнення. Чому такі нетривалі і слабкі прагматично–матеріальні союзи між людьми, стратами, націями і державами? Бо вони не налаштовані на спільність цих частот. Надміцними і практично нездоланними є згромадження, зцементовані спільністю духовних вібрацій.

Звичайно ж, як і будь–яка більшість, людиноподібні двоногі гуманоїди правлять бал. Як і будь–яка більшість — вони зверху. Їм належать матеріальні, ресурсні, фінансові земні блага.

Не належить їм те, за що вони віддали б усі свої золоті унітази, — їм не належить майбутнє.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка