Василь Базів кінець світу



Сторінка37/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   51

КВАНТОВИЙ СТРИБОК

Прикладаючи слухавку до серцебиття постлюдства, візіонери, ряди яких ростуть по всіх національних родах, окрім хіба що українського, здійснюють переклад цього палкого заклику науковою мовою. Передовсім термін — як назвати цього новонародженого предтечу грядущої епохи?

Шарден пропонує якось так надто прямолінійно — Homo progressius — людина прогресивна. Пробує мудрувати Шрі Ауробіндо і пропонує назвати гностичною людиною — Gnostic human. Пітер Рассел — людина двічі розумна — Homo sapiens sapiens — виражає суть. За Джоном Уайтом, це мав би бути Homo noeticus — людина ноетична. Для Барбари Хаббард це взагалі Homo universalis, оскільки «земля народжує воістину вселенське людство — біологічний вид, здатний розвиватися спільно з природою і творити разом із духом — або деградувати і знищити себе».

Я цитую, між іншим, одного із кандидатів у президенти Сполучених Штатів Америки від демократичної партії у 1984 році. А ви думали, що політики скрізь такі, як у нас, — тупі, ненаситні, мавпоподібні? Барбара Хаббард сьогодні — одна з–поміж найяскравіших глашатаїв планетарного оновлення. Вона заснувала Фонд еволюції свідомості і є його президентом. Її перу належать інтелектуальні бестселери «Явлення: від еґо — до сутності», «Еволюційна подорож» та багато інших.

До речі, її землячка, Джин Х’юстон, — також одна з–поміж найсвітліших умів сучасності. Це її гаряча, як розпечений метал, книга «Час стрибка» — дуже популярна. Її запрошують для консультацій господарі Білого дому, вона є експертом кількох комітетів Організації Об’єднаних Націй, створила рух за розкриття людського потенціалу, заснувала містичну школу філософських, психологічних і духовних досліджень та школу соціальних художників.

Знайомство із цими найсвітлішими іменами сучасної історичної доби можна було б продовжувати ще довго. Те, що інтелектуальна злива не дійшла до нашої української розумової пустелі, не означає, що така ж посуха, як у нас, і на інших земних усюдах.

Загалом уже неможливо не помічати наймогутнішого самопрояву Часу, у який живемо нині, — планету просто стрясає тотальний землетрус духовно–інтелектуальних пошуків.

Із історичних описів це ніби нагадує Осьовий час за кілька століть до Христа, коли на планеті у різних її кінцях з’явилися проривні нові знання від іудейських, грецьких мудреців, від Будди, Заратустри, Конфуція, які стали сакральним фундаментом сучасної земної людської світобудови, встановили правила, як мають люди жити на Землі.

Сталося це водночас і в різних кінцях планети. І без втручання трансцендентного тут обійтися не могло. Визріло, вочевидь, рішення висипати на наші просвітлілі голови із щедрої пригорщі Всевишнього чергову порцію Його мудрості.

Так і нині. Людина — неначе пташеня у шкаралупці. В одну якусь мить крилате, одухотворене життям створіння усвідомило, що це ще не життя тут, у шкаралупці, а так, прелюдія.

І давай дзьобати — прориватися на волю, адже з цього життя саме і стартує. Так і ми, натхнені космічним кругозором майя. Пробудилися і лупимо інтелектуальними дзьобами у шкаралупу земної нашої обмеженості — ламаємо цю мембрану між старим і новим світом. Щоб вирватися у Космос і стати новим видом — не галактично–хуторянським, окремо взятим земним, а вселенсько–галактичним.

Ми хочемо, як майя, піднятися у Небо на своїх відлунених голосом Духа пірамідах і заставити Сонце зійти по нами вимощеній драбині на Землю. Ми вже не можемо жити так, як учора, дивлячись лише собі під ноги, а підносимо, як співається у християнській Літургії, вгору серця до своєї позаземної, позатілесної сутності.

Квантовий стрибок — дуже вже поширене, хоча незбагненне визначення нашого нинішнього стану дерзновенного духовного ренесансу — за Джин Х’юстон, «найрадикальнішого руйнування і відновлення, які коли–небудь бачив світ... Ми присутні при прощанні з тим способом буття, яким жили сотні і навіть тисячі літ».

«Світ зголоднів за новим баченням. Тепер, коли всі системи перебувають у перехідному стані, а глобальні сили кидають виклик будь–якій владі, на самому ґрунті відчувається якась нестійкість, земне лоно здригається у передпологових корчах, а нові матриці можливого пробиваються назовні із грубої глини розтрісканих соціальних структур», — пише розумниця Барбара Хаббард, яка мала необережність йти у віце–президенти.

Тріск від ломки під ногами і виповзання на поверхню тканини нової реальності запаморочує небайдужі і непорочні голови.

Чого раптом фізики Ньютона виявилося замало і потрібно було йти за аналогіями до фізики Нільса Бора та Альберта Ейнштейна? Річ у тім, що класична механіка не може пояснити закону руху елементарних часток — атомів, молекул, протонів, нейтронів та іже з ними, чи, точніше, вони з нами, бо ми з них складаємося. Тут зовсім інші, на цьому, атомно–молекулярному рівні, діють закони. Для цих мікро–, з яких складається всіляке макро–, закони Ньютона не писані, тому треба було написати механіку зовсім іншу, квантову. Механіку для цієї мізерії.

І уже в цьому квантовому полі спостерігається така штука, яку Нільс Бор назвав квантовим стрибком. Перехід із одного стану в інший не як із фізичними тілами — плавно, поступово, а стрибкоподібно. У цьому, власне, й полягає фундаментальна різниця між отими фізиками. Такі стрибки пов’язані з неунітарною еволюцією квантомеханічних систем.

Раз не діють закони фізики, значить, діють закони іншого порядку, у царині якого перебуває богоподібний «вінець природи».

І тут випливає на перший план питання із питань — ключове розуміння: що таке Людина? Не буду підписуватися наразі, але процитую: «Фізичне тіло має бути виведене за рамки поняття “людина”. Носієм людськості можна вважати лише душу», — вважає російський мислитель, успішний медіа–бізнесмен, який створив широковідомий «Росбалт», а відтак кинув усю цю суєту суєт і кинувся шукати істину у сфері вічності, — Дмитро Мокичев.

Може, й надто категорично сказано, але усе вищевикладене діагностування нового виду людського стосується справді не його тіла.

Стосується душі, реальність якої доводив, і небезуспішно, батько сучасної психології Карл Юнґ — як взаємозалежність психічного, душевного і фізичного начал. У книзі «Відповідь Іову» Юнґ описує архетип Христа і Друге Пришестя як злиття маленької проекції земного еґо із космічним, божественним «Я».

Є твердження із претензією на наукове, що у момент фізичної смерті людина стає на 20 грамів легшою. Це вага душі, яка з тіла виходить.

Може, це занадто крутий фізичний вульгаризм, але те, що люди називають душею, є їхньою божественною, космічною сутністю.

Є така сутність, як атом Всесвіту, котрий, опустившись для тимчасової мандрівки на планету Земля, набуває тілесних форм як адаптивних трансформацій у конкретних умовах саме цього середовища буття, саме на цій, одній із мільярдів планет.

Так, у цьому квантовому стрибку вона, душа, — головна рушійна сила. Це вона, душа, повинна «стрибати». Без її невтомної праці нічого не вийде. Пустіть у цей повітряний вояж над прірвою між світами й епохами одне лише тлінне тіло, і воно провалиться у цю прірву.

Не долетить. Долетіти можна тільки на крилах душі. На крилах птаха, який промовляє до вас, коли ви ступаєте на новий еволюційний поверх сходами піраміди у Чечен Іці. Голос Духа — от до кого треба прислухатися у квантовому стрибку, щоб успішно приземлитися на тому березі.

Ми, християни, віримо у те, головне, без чого ми не йшли би услід за Христом, — Бог нам дав частину своєї божественної суті — душу. Не занапастити її — у цьому, власне, й полягає сенс — бути християнином.

Саме Христове вчення як релігійний світогляд найповніше виражає те, що нині твориться, а саме: самоконструювання нової земної парадигми богоподібності. І хоча це було сказано неприятелем Христовим, саме ніцшеанське визначення найточніше виражає архетип нового роду людського, який є Злукою «Розуму Цезаря» із «Душею Христа».

Коли я виводив образ головного героя роману «Хрест», українського тамплієра, Душа якого перемогла сатанинську, ядерну імперію, я керувався саме цією формулою. Відтак, поринувши у царину нових вчень про постлюдство, я зрозумів, що моєю письменницькою рукою водила Воля показати у живій, художній плоті героя нашого часу.

Кецалькоатль чи, по Чечен Іці, — Кукулкан — це злука душі божественного птаха і розуму мудрої змії (у майя категорично немає негативного ставлення до цього виду фауни).

Бо саме і тільки як ця злука бачиться сув’язь нової реальності. «Коли ми інтегруємо у реальність явища архетипічної сфери, або просторово–часовий континіум більш високих вимірів, описаний квантовою фізикою, дійсність набуває іншої валентності. Ми починаємо бачити світ як спіраль мандали, гностичну притчу, в яку занурюється наше буття», — пише Даніель Пінчбек.

У нову реальність справді першою має ступити Душа. Блискучий мислитель, котрий, як і я, вважає Ісуса Христа найсвітлішою постаттю, яка коли–небудь жила на Землі, автор мудрої книги із претензійною назвою «Феномен людини», французький священик і науковець П’єр Тейяр де Шарден цей дискурс виводить графічно: «Геометрична сферичність Землі і психологічна гнучкість Духа гармоніюють між собою», і звідси «людина довідалася, що доля світу — у ній самій».

Шарден, оволодівши масштабом мислення на рівні майя, подає свою картину Промислу Божого. Спочатку був космогенез, який породив космосферу. Відтак геогенез створив Землю. Біогенез — це створення Життя. Ноогенез — це вже ноосфера під назвою Людина. І от фінальна стадія — Христогенез — перемога свідомості, яку приніс сюди Ісус Христос.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка