Василь Базів кінець світу



Сторінка50/51
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

БАТЕРФЛЯЙ ТАНЦЮЄ

БІФУРКАЙ

У Чечен Іці мені подарували друге у моєму житті свідоцтво про народження. 17 травня 1955 року за нашим календарем — це за «Календарем майя»: бактун — 12, катун — 17, тун — 1, уїнал — 10, кін — 10. Спробую запам’ятати день свого приходу на цю Землю за їхнім масштабом космічного самоусвідомлення. Бо терзаючи обидві півкулі мозку, я передовсім робив надзусилля, щоб перейти на їхній, непомірно вищий масштаб мислення. І туди ж, стрімко вгору вів цими крутосхилами і вас, шановний читачу.

Магія майя, попри цілком зримі мислительські обриси, найперше все–таки річ спіритуальна: їх зрозуміти важче, ніж відчути. Розум паморочиться у катакомбах цілинних для нього матерій, а душа віддається сповна цій магії феноменальних галактичних блукальців, які одного разу опустилися сюди і накреслили так — і духотворно, і рукотворно, що нам дух перехоплює від неземного душевного стану цього легендарного Юкатану.

А якби їх не було і цих їхніх півтори тисячі пірамід та інших велетенських артефактів по дну і навколо астероїда, що знищив один із попередніх світів? І тут я мислю від зворотного: якби майя не було — їх належало б придумати!

Йдемо від зворотного: уже без них ми бачимо, що все летить шкереберть, що приходить усьому, настояному тисячоліттями, кінець, і хтось та мав про це попередити!

Пітер Рассел пише: «2012 рік є символом часів, які ми покидаємо. Він репрезентує епіцентр вселюдського землетрусу, який все виразніше та із наростаючою силою проявляється день у день. У 2012–му ми стоїмо на порозі між світами».

На найнижчому, мало не ембріонно–інтелектуальному рівні із притаманною нам дріб’язковістю і хронічним пігмейством ми верземо щось і без упину про зміни у політиці, про нові обличчя злодійчуків, про вибори і владу, а зміни, які вершаться на наших очах, розвалюють звичний старий світ, який зводився сяк–так десятками тисячоліть, і ці зміни — не в мініатюрі національного хутора, а у масштабах усього людства, планети Землі і Галактики, Простору і Часу.

Не йдеться, братове, про зміни у вас під ногами, куди ви втупились, щоб не зашпортатись, щоб щось знайти на халяву чи щоб у щось не вступити. Піднесіть бодай хоч раз голову вгору: отой весь купол — Небо — буде зі скрипом змінюватися довкруж нас і всередині нас.

Можна стверджувати, що ми вже перебуваємо знову в новому «осьовому часі». За К. Ясперсом, ця попередня ватерлінія людського розвитку проходила між VIII і II століттям до нашої ери, коли було закладено основи сучасної світової цивілізації. Незалежно один від одного і водночас у різних кінцях планети відбувається той самий гігантський злам і зсув, що породив універсальне, от уже більше ніж 2 тисячі літ, світосприйняття — азбуку суспільного життя на Землі, всезагальний кодекс взаємин людей між собою і з природою.

В єдиному «осьовому часі» вершилося Божественне прозріння іудейських пророків у Палестині, Заратустри у Персії, перших філософів у Греції, Будди і Маґавіри в Індії, Лао–цзи і Конфуція у Китаї. Незалежно один від одного вони створили універсальний смисл історії, нове прочитання якого належить здійснити нам уже у новій осі.

Феноменальна загадка тодішньої осі — як так могло статися, що одкровення відбулося у різних кінцях неглобального світу, простими смертними, які й не підозрювали про існування один одного? Пояснення може бути практично чи не єдиним — трансцендентне, Божественне втручання, яке чи не вперше дало поселенцям Землі ідеальний образ єдності світу, в якому вони живуть, ідеальний образ спільного походження. Образ єдності, яку забезпечує безсмертний чинник — Дух, який зводить під галактичний омофор усіх, хто жив, живе і буде жити на цій маленькій і прекрасній планеті.

К. Ясперс пише, що «перше дихання» в осьовому часі вирвало людство із доісторії, а «друге дихання» у наступній осі покликане здійснити «справжнє становлення людини».

Різниця між цими «диханнями» у тому, що тоді вісь дала про себе знати у вулканічних вибухах самопізнання на окремих цивілізаційних островах, а тепер її глобальна лава покриває все людство.

Значущість нинішнього моменту може зрівнятися хіба що із приреченістю племені, про яке відомості по всьому світу нещодавно розповсюдилися через комунікаційне павутиння Інтернету. Із людиноподібних істот першої плеяди землян десь 35 тисяч літ тому залишилося із кількох сотень тисяч лише якихось дві тисячі. Достеменно не встановлено, який «атомний гриб» тодішнього зразка призвів до того, що людство опинилося на волоску. Адже цей останній легіон міг спопелитись у братовбивстві або беззахисно впасти жертвою навіть локального стихійного лиха — пожежі, урагану, голоду, потопу, не кажучи вже про капризи нашого часу — цунамі чи тайфуни.

І розмноження та становлення людства не відбулося б. Воно зникло б, не народившись, якби всохла ця суспільна крапля, з якої розлилися океани земної цивілізації. Але ці дві тисячі встояли і дали початок нам, семи мільярдам. От яка глобальна відповідальність лежала на плечах цих наших батьків–засновників — кроманьйонців.

Лише в кінці ХХ століття народилася міждисциплінарна наука, яка блискавично набирає ваги і значимості, — синергетика — наука про переміни. Ключовим поняттям нової науки є точки біфуркації, які окреслюють епохальні відрізки історичного русла. Коли плин стабільний і розмірений, ніщо не може протистояти його інерційній силі і змінити це русло. Але коли течія доходить до чергового біфуркаційного роздоріжжя, стійкість перетворюється на свою протилежність, ще вчора єдино можливі береги враз розмиваються, і відкривається перспектива множинності прокладання русел. Біфуркація — це вир, у який втрапляє раптом одне із сотень поколінь. Вир, у якому течія історичного процесу стає вразливою і слабкою, у якому малі причини можуть породити великі наслідки, у якому кроки міряються сажнями. Смисл біфуркації найвлучніше виражає якраз закон мінімаксу — коли мінімальні дії викликають максимальні наслідки.

Нинішнє покоління, якому випало жити одразу у двох — другому і третьому — тисячоліттях, першим відчуває на собі дію цього закону, бо йому судилося звершити великий перехід із епохи в епоху, тектонічні скрижалі яких здвигаються під нашими ногами.

В руках нашої богообраної плеяди — не просто естафетна палиця чергового бігуна на короткій дистанції, з яких складається нескінченний рух світової спільноти земними орбітами. Власне, це не черговий відрізок довжиною в покоління, а вихід на новий виток планетарного поступу — перехід з одного стану існування у якісно інший, який лише щойно зароджується, а тому манить та п’янить свідомість мислячої еліти і приголомшує та пригнічує рефлексії й інтуїцію мас своєю тотальною новизною і всеосяжністю.

Її феномен настільки епохальний, що дружні потуги мало не всіх загонів всесвітнього розуму — філософії, економіки, соціології, політології, психології, кібернетики та інших й інших — лише на первинній стадії пізнання і відтворення.

Науковці — це мисливці за смислами. Блискучі російські «мисливці» у мислительських хащах, Максим Калашников та Сергій Кугушев у своєму тритомному трактаті «Третій проект» так передають стан, у якому перебуває сучасник: «Погано йому без смислу, нудно». І відтак сам смисл смислу: «Смислом можна вважати вписування чогось у щось більше... Смисл — це усвідомлення людиною чи країною присутності чогось більшого і вищого в порівнянні із власним існуванням. Зміст життя наповнюється відблиском того, що більше самого життя... Смисл цивілізації визначається через її місце, роль і значення у психоісторії людства».

Як пише блискучий іспанський мислитель Х. Ортеґа–і–Ґассет: «Справа у тому, що наш світ якось раптово розрісся, збільшився, а разом з ним розширився і наш світогляд. Останнім часом світогляд цей охоплює всю земну кулю; кожен індивідуум, кожна середня людина бере участь у житті всієї планети... Згідно із законом фізики, що речі знаходяться там, де вони діють, ми можемо назвати всюдисущою кожну точку земної кулі. Ця близькість далечіні, ця присутність відсутнього розширили до фантастичних розмірів світогляд кожної окремої людини».

«Коли помах крила метелика в одному кінці планети викликає тайфун в іншому кінці Землі» — от квінтесенція історичного часу та історичної доби, у яких живемо, а мовою майя, як відомо, Доба, Час та ще Сонце — одне слово.

Президент одного із мозкових центрів планети — Будапештського клубу, автор блискучої книги «Вік біфуркації» Ервін Ласло розтлумачує цю енергетичну за звучанням дефініцію нашого зникаючого буття: «Система перебуває у стійкому стані, еволюціонуючи за цілком визначеними траєкторіями до тої межі, поки якийсь параметр не перевищує порогове значення. У цій точці траєкторія розгалужується на дві, і система потрапляє у сферу фазового простору, де вона поводить себе інакше і набуває нових значень, відмінних від попередніх. Біфуркаційний процес говорить про те, що коли систему вивести за поріг стійкості, то вона вступає у фазу хаосу. Настання хаосу не обов’язково має рокований характер: хаос може виявитися прелюдією до нового розвитку. Процес виникнення біфуркацій робить еволюцію нестійких систем стрибкоподібною і нелінійною».

Ліричний відступ: у точці біфуркації може перебувати тепер і Україна, коли вступить закон мінімаксу, і в одну, невідому нікому мить помах крильця викличе бурю і змете увесь цей «острів макак» із його прогнилими і струхлявілими вуликами абсурду.

Називаючи 2012 рік часом нашого перебування перед ворітьми в інший світ, Ервін Ласло підсумовує: «Проблеми пекучі, ставки гігантські, можливості вибору вражаючі. Ми живемо у вік найбільшої біфуркації за всю історію людства».

Але треба пам’ятати, як заповідь Божу в масштабах планетарних, глобальних, континентальних і наших рідних національних, що «не диктатори, армії і поліція, а оновлені цінності та ідеали людей стануть тими метеликами, які помахом своїх крил визначать, яким шляхом буде розвиватися людність».






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

Схожі:

Василь Базів кінець світу iconВасиль Базів кінець світу

Василь Базів кінець світу iconКоли ж світу настане кінець? Пророцтва
Більшість тих, хто пророкує кінець світу, вірять у можливість порятунку І намагаються підготуватися до майбутньої трагедії. Практично...
Василь Базів кінець світу iconМоя автобіографія (після прочитання Остапа Вишні)
У день пологів я зовсім не хотіла з’являтись на світ білий. І це було не випадково, бо моє народження співпало з піком першої фінансової...
Василь Базів кінець світу iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Василь Базів кінець світу iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Василь Базів кінець світу iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами — рештками козацького табору Северина Наливайка — та широкими солончаками...
Василь Базів кінець світу iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Василь Базів кінець світу iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Василь Базів кінець світу iconТетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
Ткаченко Т. В., Чухліб Т. В. Василь чухліб. Біо-бібліографічний нарис: 1941 – 1997 роки. – К.: «Amenhotep», 2016. – 125 стор


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка