Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча



Сторінка8/9
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.83 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Чехов Антон Павлович








портрет антона чехова виконаний осипом бразом у 1898 році


Анто́н Па́влович Че́хов (рос. Анто́н Па́влович Че́хов; *17 (29) січня 1860, Таганрог — †2 (15) липня 1904, Баденвейлер, Німеччина) — російський драматург і прозаїк. Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Лікар за фахом.

Чехов і Україна

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/ba/%d0%a7%d0%b5%d1%85%d0%be%d0%b2-%d0%9e%d0%b4%d0%b5%d1%81%d0%b0.jpg/200px-%d0%a7%d0%b5%d1%85%d0%be%d0%b2-%d0%9e%d0%b4%d0%b5%d1%81%d0%b0.jpg

Меморіальна дошка біля Одеського театру опери та балету, пров. Чайковського, 12

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.

Батько письменника — Павло Чехов жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Його матір'ю була Єфросинія Шемко. Бабуся письменника, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Звідси у творах А.Чехова так багато українізмів.

Нема в російській мові слова «ведмедь», а є «медведь», що рівнозначне українському «ведмідь», і Чехов вживає його, пишучи: «На відсотки мені вже дають мої ведмеді».

По-російському можна «заасфальтировать», «заарканить», «заактировать», але не можна «заарестовать» — це останнє може сказати лише українець, комбінуючи з українського «заарештувати». Це й робить Чехов: «Лікарі заарестовали мене» (Лист Чехова до Забавіна, 27.III.1897).

Ніякий «істинно»-російський письменник (та й не письменник) не замінить російського слова «пчела» на українське «бджола». Це й робить Чехов, відмінюючи цей іменник в множині на російський лад: «Я в нього один із солідних бджел» (Лист Чехова до О. П. Чехова, 3.II.1883).

Хоча російською мало б бути «голодать», «голодаете», Чехов пише: «Надіюсь, що Ви вже не голодуєте» (Лист Чехова до Лейкіна, 25.V.1887).

Такі і подібні їм помилки ні в якому разі не можна пояснити тим, що, мовляв, письменник писав нашвидку, не мав часу на коректу. Навпаки, таке «пояснення» українізмів у писаннях Чехова якраз і свідчить про те, що ті українізми в нього з'являються підсвідомо, під впливом його українського походження. Бо якраз тоді, коли людина пише швидко, не маючи часу на мовну, граматичну чи іншу коректу, вона пише так, як думає.

Пишучи, Чехов дуже часто думав українською. Тому й писав: «А чому б і не приїхати? Поблукали б і побалакали… Хай хоронять Вас українські Феї… Будьте здоровенькі. Ваш Чехов» (Лист Чехова до Смагіна, 30.І.1892).

Залюбки вживав Чехов також українські приказки, прислів'я в своїх листах, як: «Не було у баби клопотів, так купила баба порося» або: «Це справа смаку. Хто любить попа, а хто попову наймичку» (Лист Чехова до Шаврової, 2. ХІІ.І890); «На тобі, небоже, що нам не гоже» (Лист Чехова до Линтварьової, 20.VI.1892).

Передаючи вислів якогось українця і пишучи про нього як про українця, а не хохла чи малороса, Чехов-гуморист пише російськими літерами: «Колы б я був царем, то вкрав бы сто рублив и втик» (Лист Чехова до Суворіна, 10.X.1888).

Я навела тут лише кілька прикладів українізмів Чехова і то лише користуючись його листуванням.

Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п'єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.

«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А. Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини.

В планах письменника було поселитися в Україні. Антон Чехов: «У моїх жилах тече українська кров»[2].

Упродовж усього свого жвавого листування як з українцями чи діячами українського походження, так і з росіянами чи «великоросами», Чехов ніколи не говорив про себе як про «великороса» чи взагалі росіянина (хіба тільки в тому випадкові, коли говорив про себе як про громадянина тодішньої Російської імперії) — він скрізь і завжди вважав себе тим, ким він був насправді: українцем за походженням, письменником українського роду в російській літературі, людиною, в жилах якої текла українська кров.

Росіяни-сучасники Чехова дуже виразно бачили в особі А. Чехова українця. Наприклад, І. Л. Щеглов (Леонтьєв), сучасник Чехова й автор спогадів про нього, характеризує український характер Чехова такими словами: «чисто хохлацька замкнутість», «хохлацько-козацька натура». Щеглов, пригадуючи свою зустріч із Чеховим, пише: «Відрізняючись чисто хохлацькою замкнутістю, Чехов цим разом, проти волі, збивався зі свого головного здержаного тону».

Знову в іншому місці, згадуючи характеристику, яку дав А. Чехову інший його сучасник, П. А. Сергієнко, той же Щеглов пише: «Хоч П. А. Сергієнко в своїх спогадах про Чехова знаходить у ньому риси „ґетевської організації“, але Антон Чехов по своїй хохлацько-козацькій натурі був дуже далекий від педантичності Вольфганга Ґете».

В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин».

В Україні за творами А.Чехова знято такі фільми: «Шведський сірник»(1922), «Дім з мезоніном» (1960), «Володя великий і Володя маленький» , «Тепер ось прослався, сине людський» (1990).

Шолом-Алейхем'>Шолом-Алейхем








шолом-алейхем
Шолом-Алейхем

Шоло́м-Але́йхем (їдиш שלום־עליכם, у перекладі — мир вам, справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Рабинович Шолом Нохумович; 18 лютого (2 березня) 1859 — 13 травня 1916) — український, єврейський письменник. Писав переважно мовою їдиш.

Життєпис

Народився у місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (тепер село в Бориспільському районі Київської області). Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі.

З 1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880—1882 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва у 1883—1887 роках жив і працював у Білій Церкві.

У 1887—1890, 1893—1905 роках жив у Києві (він називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після еврейських погромів у Києві в жовтні 1905 року переїхав до Львова.

Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. В 1907—1914 роках жив в Італії та Швейцарії. У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер.

Творчість

Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор.

Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їхнє населення у творах Шолома-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ — Єгупець, Боярка — Бойберик, Одеса — Чорноморськ, а Росія — тітка Рейзя. Однак навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.


«

Львів, бачте, вже зовсім не те, що Броди. По-перше, само по собі місто — чистота, ширина, краса! Не намилуєшся. Тобто, звісно, є і у Львові вулиці такі самісінькі, як і у Бродах, котрими і серед літа можна пройти лише у глибоких калошах і затиснувши носа. Зате посеред міста розкинувся парк, у якому дозволено гуляти всім, навіть козам. Вільна країна! По суботах євреї шпацерують всіма вулицями, і ніхто їм на те навіть не зауважить. А які люди! Чисте золото! Мама каже, що Бродам до Львова — як землі до неба. Мій брат Еля жалкує, що після кордону спочатку йдуть Броди, а за ними Львів. Шкода, що не навпаки. Але Піня йому втовкмачує, що Львів через те й кращий, ніж Броди, що розташований далі від кордону, зате ближчий до Америки.

 »

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/5/50/commemorative_plaque_of_sholem_aleichem_%28lviv._ukraine%29.jpg/250px-commemorative_plaque_of_sholem_aleichem_%28lviv._ukraine%29.jpg

Меморіальна дошка на честь Шолом-Алейхема у Львові, на розі вулиць Шпитальної та Котлярської

Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені на десятки мов світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році. 3 нагоди 25-річного ювілею його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.

Вшанування пам'яті

У Переяславі розташований садиба-музей Шолом-Алейхема (на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини), відкритий в 1978 році на честь 120-річчя з дня народження письменника. У 1997 році у Києві було відкрито пам'ятник письменнику, а в 1999 році Кабінет Міністрів України затвердив рішення Київської міської державної адміністрації про створення музею-квартири Шолом-Алейхема в українській столиці. Відкрили його 2 березня 2009 року по вулиці Великій Васильківській, 5а. Водночас сам заклад увійшов до Музею історії Києва.

В Україні ім'я Шолом-Алейхема носять вулиці у Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві, Житомирі, Чернівцях, Білій Церкві, Броварах. Є такі ж вулиці у містах Бердичів, Броди, Коростень, Збараж, Переяслав-Хмельницький, Ніжин, Херсон, Умань, Новомиргород, Сміла, Славута (Хмельницької області), Гайсин.

Фото: Богдан Репетило, CC BY-SA 3.0

використана література:бібліографічний словник. російські письменники. москва...    

Україна в творчості світових письменників”



Моя Україна — зоря світанкова,Пшеничні лани, голубі небеса,її солов'їна калинова моваСвітиться, наче на сонці роса.

Перевір себе…Завдання 1.За наведеними характеристиками упізнати письменника

Райнер Марія РількеНасиченість і глибина духовного життя, прагнення поетичного пізнання реальних речей і світу – ці визначальні риси поезії видатного австрійського поета стали невід’ємною частиною кращих традицій світової лірики. Його “поетичною вітчизною” стала Росія, чимало поезій “Книги годин” навіяно Україною. Саме зустріч з Росією і Україною стала для поета тим поштовхом, який пробудив у ньому нове відчуття природи, реального світу. Він відчув себе причетним до глибинних джерел буття, могутніх витоків стихійних творчих сил природи. Це та сама "жадоба реального", котра знайшла вираження в подальшій творчості поета. Один з улюблених його образів – образ Орфея як символу мистецтва, його вічності.

Анна АхматоваТворчість цієї поетеси, яка увібрала в себе майже всі постулати акмеїзму, відома багатьом читачам.Новаторство і художня своєрідність її поезій виявилися передусім у вічній темі кохання. Її лірична героїня – своєрідна маска, що представляє певну грань жіночої душі. Завдяки своєму особливому дару поетеса втілила у віршах усі іпостасі російської жінки. Пізніше її героїня постає в незвичайному для жіночої поезії ракурсі – поета і громадянина.Завдяки навчанню в Києві, її поезія була вколисана на українських чистих джерелах народної музики, фольклору і класики. Поетеса була знайома із кращими зразками поетичного українського слова поетів-сучасників.

Целан ПаульАвстрійський поет єврейського походження, який мав українське коріння. У поетичних рядках відбилося усе життя поета, повне страждань, переслідувань. Але в душі завжди залишалася любов до батьківщини — України. Завдяки новим метафоричним і синтаксичним моделям він відкрив поетичну мову, що змогла відтворити в поезії трагічний образ ХХ ст., відчуття загальної провини, картини розкладу світу, загибелі людської культури.Використавши нову поетичну мову для втілення досвіду Другої світової війни, поет досяг модерністського зображення трагедії Голокосту. Його поезії відзначаються елегійними рисами і мотивами пам’яті та забуття, скорботи, оплакування померлих.

Михайло БулгаковЛікар за фахом, цей російський письменник вважав своїми вчителями М.Гоголя і М.Салтикова-Щедріна. Провідною темою багатьох його фейлетонів, оповідань та повістей є численні потворні викривлення людської натури під впливом соціальних змін. За життя був відомий лише як драматург і лише через десятиліття його «проблемний роман» приніс автору світове визнання.Київ займав особливе місце в житті та творчості письменника, він завжди пам’ятав про свій київський будинок — його тихе сяяння лягло світлом і тінню на заповітні рукописи. Про це він сказав у ліричному нарисі «Київ-місто».

Адам МіцкевичВидатний польський поет. Його значення в польській літературі можна порівняти з роллю Р.Бернса в шотландській, Т.Шевченка – в українській, О.Пушкіна – у російській. Він був родоначальником нової польської літератури, засновником польського романтизму. Провідною темою творчості поета стало оспівування батьківщини, її славного минулого, а також біль за неї, розподілену між Росією, Австрією і Пруссією.Був діячем визвольного руху, за що вигнаний з батьківщини і загнаний аж до Чорного моря . Результатом цієї мандрівки була блискуча низка віршів — цикл із вісімнадцяти «Кримських сонетів» — справжніх шедеврів світової поезії. Душу поета вабила ця романтика гір, ця екзотика, як вабила вона й надихала Байрона, Ґете, Пушкіна.

Борис ПастернакРосійський поет, прозаїк, перекладач. Сенс буття, призначення людини, сутність світу – ось проблеми, які хвилювали митця-мислителя упродовж його творчого шляху. Він прагнув “в усьому дійти до самої суті”.Літо 1930 року провів в Ірпіні під Києвом, втіливши свої враження у віршах "Балада", "Ірпінь", "Літо" та ін. Під впливом почуттів, пережитих у Києві та Ірпіні, він повірив у світлий прийдешній день, у соціалізм. Проте реальність виявилася сильнішою за мрію.Це поет переломного часу, йому присудили Нобелівську премію, від якої був змушений відмовитися. Під час жорстокого терору, знищення мільйонів людей писав роман , де стверджував свободу людини, живий дух, які необхідно повернути світові.

Оноре де БальзакЗнаменитий французький письменник, його життя - це історія трудівника, який невтомно прагне йти вперед, завойовувати собі славу і багатство. До історії літератури ввійшов як творець монументальної епопеї “Людська комедія”.Про себе сказав: “Що він (Наполеон) не зробив мечем, я зроблю пером…”У 1850 році письменник вінчався з нашою землячкою Евеліною Ганською в бердичівському костелі святої Варвари. Перебування уВерхівні восени 1847 року — найромантичніший період його життя. Божественна аура чарівної природи сприяла творчому натхненню. Тут він написав "Листи з Києва", драму "Мачуха", повість "Зворотний бік сучасної історії".

Микола ГогольБільшість фахівців характеризують цього письменника в світовій літературі так:українець за походженням та характером більшості своїх творів, що писав російською;письменник, що прославився як український романтик і російський реаліст або, точніше, сатирик.Свідченням сили таланту й всесвітньої значущості письменника є той факт, що його славу й дотепер не можуть «поділити» між собою Україна і Росія. Його творами зачитувалися Ч.Діккенс, П.Меріме, Г.Гейне і багато інших представників світової літератури.Будучи виходцем із щедрої полтавської землі, письменник закладав в основу своїх творів народні українські традиції та глибокий романтизм.Олександр ПушкінРосійський поет-пророк, символ національної самосвідомості, реформатор російської літературної мови. Ще за життя його називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ. У творчості поета концентровано проявляються дух і національна ментальність усього народу. Царською волею змушений був познайомитись з багатьма українськими містами, всім серцем закохався в історію України, її традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в його творчості. Дружина поета, Наталія Гончарова, була правнучкою знаменитого українського гетьмана Петра Дорошенка. Поет був у близьких стосунках із українцями М. Маркевичем, М.Максимовичем, Д.Бантишем-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М.Гоголеві увійти в російську літературу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій районного конкурсу читців «Тарасовими шляхами»
Ведуча. В історії кожного народу є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСлайд І. Патріарх української літератури
Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, І хай панують над морською рибою, І над птаством небесним, І над худобою,...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСолдат Т. Г. Шевченко
Любов до України – це прекрасний слоган. Можна говорити палкі, прекрасні слова про любов до України; це ні до чого не зобов’язує....
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconУрок мужності "І плакало небо над Бершаддю "
Тема: Урок мужності "І плакало небо над Бершаддю "
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconВедуча: Добрий день,дорогі друзі! Добридень
У центрі спортивної зали висить плакат: «Козацькому роду нема переводу», звучить козацький марш
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій 8 березня «показ мод» Ведуча 1
Під музику входять хлопчики-Джентльмени: на шиї у кожного — краватки «метелик», білий шарф, на голові — циліндр
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій свята Свято Осені Ведуча
А тепер давайте розкажемо вірші про осінні місяці І запросимо їх до нас на свято
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconЛ. Микитюк, методист Надвірнянської црб «Чорнобильська тема у творчості українських письменників» (літературний форум) Надвірна
Ведуча Сьогодні ми зібралися тут, щоб відзначити 30-ту річницю Чорнобильської трагедії
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconЛітературний ерудит Шоу знавців життя І
Ведуча. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає І шанує все людство. До них належить й ім’я великого українського...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій урочистого свята, присвячений дню
Ведуча Першими привітати вас хочуть найменші учні нашої школи, хореографічний колектив «Шарм», вальс, художній керівник Кравченко...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка