Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча



Сторінка9/9
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.83 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Броди – місто, яким ходив Бальзак, Франко, Рот


Львів – Броди – місто з майже тисячолітньою історією, де зустрічаються чотири області – Львівська, Тернопільська, Волинська і Рівненська. У ХVIII столітті Броди були містом, де закінчувалась Австро-Угорська імперія, а розпочиналась Росія. Тут діяли консульські установи, вільна торгівля, панувало активне економічне і світське життя. Втім, сьогодні це провінційне містечко, де не дбають про історичні пам’ятки, а найбільшою проблемою для мешканців є безробіття.
 
Бродам пощастило, бо оповідки про місто залишили письменники Оноре де Бальзак, Йозеф Рот, Іван Франко. Закоханий Бальзак у 1847 році заночував у «Російському готелі», коли їхав до української графині Евеліни, але будинок, який був у доброму стані, у 80-х роках ХХ століття розібрали через людську безгосподарність.
 
Франко часто гостював у письменника і педагога Василя Щурата, у місті є пам’ятник Каменяреві.
 
Австрійський письменник Йозеф Рот навчався у Бродівській гімназії. Саме постать останнього заманює австрійських і єврейських туристів у Броди. Адже збереглись вулиці, якими ходив майбутній письменник, гімназія, де навчався.
 
Євреї приїжджають у Броди, щоб побувати на єврейському цвинтарі і біля занедбаної синагоги, яка просто розсипається на очах. А ось українські туристи у Броди заглядають вкрай рідко, хоча місто поруч з київською трасою. Причина у відсутності інфраструктури і промоції міста. З Бродами пов’язані художник Іван Труш, генерал УГА Мирон Тарнавський, ідеолог ОУН Петро Полтава, чимало діячів УНР та ЗУНР.

У XVII столітті Броди були на рівні зі Львовом


 
Дослідник, автор численних праць про історію Бродів, директор краєзначного музею Василь Стрільчук переконаний, що саме туризм має бути пріоритетним для міста з тисячолітньою історією, де залишилось понад 30 пам’яток архітектури, які потрібно рятувати, а не руйнувати. Неприпустимим вважає дослідник те, що на місці історичних пам’яток виростають нові будівлі. Сьогодні навіть важко уявити, що у XVII столітті Броди переживали економічне піднесення, коли місто належало польським власникам, які розбудовували Броди.
 
«Тут розвивались торгівельні зв’язки ремесла, власник був зацікавлений у розбудові. Тут мешкали українці і поляки, а тоді приїхали вірмени, шотландці, євреї, які займались торгівлею», – каже науковець.
 
Для підтримки торгівлі за Австро-Угорської імперії купці були позбавлені податків, але були зобов’язані, проїжджаючи через місто, зупинятись на три дні і виставляти товар для гуртового продажу. Це сприяло економічному розвиткові і міжнародній торгівлі.
 
«У 1880-і роки було близько 22 тисяч мешканців, зараз маємо майже 24 тисячі осіб. Чисельність кардинально не змінилась, але колись територія була значно менша, а нині – утричі більша, але міського корінного населення мало, можна сказати – одиниці. Євреї були знищені у роки війни, тут було велике гетто, поляки та українці виїжджали, зазнали репресій. Після війни сюди приїхали люди, зокрема, військові, з різних радянських республік. Місто цілком змінилось в демографічному плані», – зазначив Василь Стрільчук.
 
Бродівський замок потребує порятунку
 
Після Другої Світової війни Броди перетворились з торгового на радянське військове містечко. Вже не чути було на вулицях польської мови, все більше говорили російською. У приміщенні колишнього Празького банку розмістився райком партії, а згодом відділ міліції, який дотепер у цьому розкішному будинку, що у жахливому стані. Як і Бродівський замок розсипається на очах у влади і городян. А ця перлина архітектури збудована у середині ХVII століття за проектом французького архітектора Гійома Боплана.
 
Замок розташовувався на 8000 квадратних метрів, це були п’ять бастіонів і куртин, а всередині валів розташовувались каземати. Удругій половині XVIII століття замок належав Потоцьким, які розбудували територію. Нині фортеця замкового комплексу нагадує руїну, цегла падає. У замковому палаці, який є окрасою міста, наприкінці ХІХ століття був приватний музей картин і меблів графині Жишевської. Нині дві кімнати відведені краєзнавчому музеєві, частину займає дирекція базару і районний архів. Потрапити до замку можна лише через базарні ятки. Видовище не з туристичних.
 
Заступник мера Роман Сподарик пояснює, що місто нічого спільного з замком немає, бо це національна пам’ятка, і рятувати її має держава.
 
«Замок належить до обласного управління охорони пам’яток культури, земля теж не належить місту. Ми не маємо до цього стосунку, та й немає грошей для порутянку. Броди – специфічне місто, є військові частини, де високі зарплати, військові виконують миротворчі місії. Це і впливає на рівень середньої зарплати, на купівельну спроможність. Інвестори не зайшли до нас великі, а безробіття таке ж, як по інших містах. У нас населення, яке має можливість купувати», – каже Роман Сподарик.
 
Без заробітчан справи були б кепські
 
А тримається дрібна торгівля у місті завдяки не лише військовим-миротворцям, але передусім заробітчанам. Люди масово виїжджають на сезонні роботи в Польщу, Італію, Нідерланди, щоб підтримати свої родини.

У розмові з Радіо Свобода мешканці не приховували свого роздратування владою, депутатами.


 
– Середня наша зарплата 800 гривень. У підприємця так працюємо, без відпустки, з пів восьмої до одинадцятої вечора. Вигідніше за кордон виїжджати. Бо тут раби без грошей.

– Всі, хто міг, виїхали. А зараз це вже проблемніше.

– У Бродах роботи немає. Всі на біржі стоять, лише торгівля. 

– Підприємці все, що хочуть, роблять. У військоматі скоротили 20 людей, всі стали на біржу.

– Центр міста, подивіться, все валиться, ось поруч міліція у будинку, і який турист приїде…

– На дитину отримую і чоловік працює. На трьох ми маємо у місяць півтори тисячі гривень.

– Ми б без батьків не вижили з чоловіком і дитиною. Живемо з батьками. Самі просто б не дали собі раду. Тут лише у торгівлю працювати хіба. Якби був туризм, то це було б добре для міста.
 
Броди – одне з небагатьох невеликих міст в Україні, у якому проживають два народні депутати: свободівці, брат і сестра Олег Панькевич та Ірина Сех.
 
Броди мають туристичний потенціал, але як його використати, виглядає на те, що місцева влада не знає, тільки бідкаючись, що туристи коштів не залишають, бо не ночують і не харчуються тут. Але для того, щоб сюди їхали люди, передусім потрібно створити інфраструктуру, а у місті немає навіть громадської вбиральні.
 
Держава роками не виділяє кошти на порятунок пам’яток культури, але й місцева влада безініціативна, та й самим мешканцям потрібно ще навчитись дбайливості у ставленні до міста, яке подарувало світові великих людей, і ці люди донині є найкращою промоцією міста, що колись з’єднувало давньоруські міста з Західною Європою.

Евеліна Ганська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Евеліна Ганська (Ржевуська)
пол. Ewelina Hańska

hanska holz sowgen 1825.jpg
Евеліна Ганська, 1825

Народилася

6 січня 1801
Погребище

Померла

10 квітня 1882 (81 рік)
Париж

Поховання

Пер-Лашез

Громадянство

Польща

Родичі

Адам Адамович Ржевуський, Ядвіга Федорівна Ржевуська

Чоловік

Вацлав Ганський (1819)
Оноре де Бальзак(1850)

Діти

від Вацлава Ганського:
Анна Ганська

herb krzywda11.jpg

Евелі́на (Єва) Га́нська (пол. Ewelina Hańska; в дівоцтві Жевуська (Ржевуська); * 6 січня 1801 Погребище — † 10 квітня 1882, Париж) — польська графиня (титул був підтверджений російською владою 18 листопада 1856 року[1]).

Родинне гніздо Жевуських — містечко Погребище на межі Подільської,Київської та Волинської губерній (нині Вінницька область). Батько Евеліни граф Адам Ржевуський, київський губернський маршал. Після одруження у1819 році з Вацлавом Ганським Евеліна отримала селище Верхівня (нині уРужинському районі Житомирської області) як подарунок. Граф Вацлав Ганський мав 21 000 гектарів землі в Україні й понад три тисячі кріпаків. Він виконував обов'язки маршалка волинської шляхти, був магістром масонської ложі в Житомирі.


Оноре де Бальзак


Перший лист від Евеліни Бальзак отримав у 1832 році, датований 28 лютим і підписаний «Іноземка». Авторка листа вихваляла талант Бальзака і злегка критикувала його. 7 листопада прийшов другий лист. «Іноземка» не відкривала свого імені, але обіцяла писати регулярно.

«

Для того, щоб нагадати йому про те, що в його душі живе «божественна іскра», вона вгадувала, що її улюблений автор має «ангельську душу», яка могла б зрозуміти «полум'яну душу», якою вона була вона наділена сама[2]

 »

Іноземка просила опублікувати в газеті «Котідьен» (єдиною, яка була дозволена в Російській імперії) оголошення, що підтверджує отримання цього листа. Бальзак виконав її прохання, після цього Евеліна розкрила своє інкогніто. Письменник посилав пані Ганській листи через гувернантку її дочки в подвійному конверті. Вперше Оноре і Евеліна побачилися в жовтні 1833 року в Невшателі. Тоді ж Бальзак познайомився і з чоловіком Евеліни — Вацлавом Ганським. Роман у листах тривав протягом довгих 10 років.

Евеліна овдовіла в 1841 році, але ще довго не могла вийти заміж за Бальзака. За законами Російської імперії дати дозвіл на вступ в шлюб з іноземним підданим і на вивезення за кордон родового стану міг дати тільки сам імператорМикола I. Разом вони подорожували по Європі (Італія, Бельгія, Німеччина), Бальзак, і в 1848 році відправився в Париж через рік повернутися в Україну і приїхав в Погребище.

В 1850 році Бальзак за 5 місяців до своєї кончини повінчався з Евеліною в Бердичеві. Одним зі свідків був граф Георг Мнішек, з родини російської цариці Марини Мнішек. Після церемонії Бальзак заявив Евеліні: «Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! .. У твоїй особі я підкорив Росію»

Останнє кохання Оноре де Бальзака



http://4.bp.blogspot.com/-4vss4ya4vbu/thwges-g3mi/aaaaaaaaano/w3rtljzqahm/s1600/hbalzac.jpg

Оноре де Бальзак, завітайте, месьє, у Бердичів! 

Завітайте до нас по одній з Ваших вічних доріг. 

У костьолі, отут, а не в пишних салонах столичних, 

Світ пізнав наяву неповторний «бальзаківський вік». 

Завітайте, месьє! Вам цей шлях і відомий, і звичний 

Від альпійських долин до медових поліських окрас. 

А вже звідси, дасть Бог, доля знов у Верхівню покличе, 

Де в маєтку своїм пані Єва чекає на Вас.

Завітайте як гість, як хороший і давній знайомий, 

Ми запросимо Вас до гостини на щедрий обід. 

Поговорим про все… Де потрібно, розставимо коми, 

Щоб зостався в серцях незабутній і радісний слід.


                                                                           Анатолій Кондратюк

«Оноре де Бальзак венчался в Бердичеве», - промовляють неодноразово герої драми А.Чехова «Три сестри», вплітаючи в контекст п’єси своєрідний струмінь романтичного кохання між великим Бальзаком і Евеліною Ганською і в той же час підкреслюючи велич відомого міста.

 …Знаменною віхою в житті Бальзака став 1831 рік: роман «Шангренева шкіра» приніс йому світову славу. Звідусіль письменник почав одержувати багато схвальних відгуків. Але найбільше зворушив його лист Евеліни Ганської – невідомої графині з України. Так зав’язалося між ними спілкування. А коли Ганська перебувала за кордоном, письменник познайомився з нею особисто. 

Нарешті відважився на далеку подорож до своєї «Північної зірки», як Бальзак писав у своїх щоденниках. На Україну славетного французького письменника привели почуття до Ганської.

http://4.bp.blogspot.com/-u7gii1qz0v8/thwrdghgj5i/aaaaaaaaaoe/lacxocb5zna/s1600/%25d1%2594%25d0%25b2%25d0%25b5%25d0%25bb%25d0%25b8%25d0%25bd%25d0%25b0.jpg

«…Україна починається з Бердичева, - зауважував великий француз, вкладаючи в ці слова свій, тільки йому відомий зміст. – Все, що я бачив до того, нічого не варте…» 

Вперше мандруючи в Україну, Оноре де Бальзак вирушив із Парижа у вересні 1847 року. Він їхав через Брюссель, Кельн, Ганновер, Берлін, Краків, а далі – через Броди, Родзивилів, Корець, Звягель, Житомир і Бердичів. Тогочасне місто справило на нього сумне враження: маленькі похилені будинки ніби «танцювали польку». 

…Бальзак неодноразово бував у Бердичеві. Місто в ті часи порушило клопотання перед царським урядом Миколи про заснування думи та магістрату. Адже Урядовий Сенат Російської імперії ще 8 серпня 1801 року визнав Бердичів комерційним містом європейського визначення. Власті Петербурга вважали, що місто «великими своими успехами принесет пользу государству и честным людям немалую». Бердичівляни вимагали відмежування міста від Житомира і приєднання його до Махнівського повіту Київської губернії… 

«Я побачив деяку подобу Лувра або грецького храма, позолоченого сонячними променями, який височить над долиною, над третьою долиною, яку я спостерігав після кордону». Так писав Оноре де Бальзак у вересні 1847 року до Парижа, ділячись своїми враженнями від Верхівні, куди він щойно приїхав з далекої Франції, і про яку так багато думав. 

За цими рядками стояли п'ятнадцять років життя і творчості геніального романіста, так або інакше зв’язаних з Україною і Росією. І кожний, хто любить і читає твори цього велетня французької і світової літератури, знає, що українська сторінка біографії Бальзака – одна з хвилюючих в його кипучій творчій діяльності і житті. 

…Йшли роки. Бальзак жив і працював над новими творами у далекому Парижі, але думки його часто линули на Україну, до Верхівні, до маєтку Ганської. 

…І ось – 15 березня 1850 року. День, на який Оноре де Бальзак чекав вісімнадцять років. Того пам’ятного дня, о сьомій ранку, в бердичівському костьолі святої Варвари, яка за висловом Бальзака «блискотіла від талого снігу і гриміла від передзвону дзвонів», граф-абат Озаровський благословив шлюб відомого французького письменника з графинею Ганською.



http://2.bp.blogspot.com/-waopma8teo0/thags4xtqri/aaaaaaaaaoi/sxbvmjhx-_s/s400/%25d0%25b1%25d0%25b0%25d0%25bb%25d1%258c%25d0%25b7%25d0%25b0%25d0%25ba.jpg

З цього приводу Бальзак писав у листі своїй давній приятель ниці: «У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате в мене буде найясніше літо і найтепліша осінь». 



http://4.bp.blogspot.com/-oyzoca8pwpm/thwizmha8qi/aaaaaaaaans/ifyv_-va6l0/s1600/%25d0%25b1%25d0%25b0%25d0%25bb%25d1%258c%25d0%25b7%25d0%25b0%25d0%25ba+2.jpg


Бердичів. Костел св. Варвари. Пам’ятка архітектури 1826 року. 
Окрім цікавої архітектури, цей невеликий костел відомий тим, що тут вінчалися видатний французький письменник Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська.

Але це залишилося тільки мрією. Не судилося збутись найкращим сподіванням. Через чотири місяці після запізнілого одруження перестало битися велике, добре серце Оноре де Бальзака. 



Для нас, бердичівлян, ім’я і творчість Бальзака близькі і дорогі тому, що його життя пов’язане з нашим містом. Сотні людей їдуть до Бальзака у Верхівню. І кожному, хто хоч раз побував там, здається, що побували в гостях у генія. 

http://3.bp.blogspot.com/-n2l9yzkg1ma/thwjlj4yari/aaaaaaaaanw/wpzhxpxdjr8/s1600/%25d0%25b1%25d0%25b0%25d0%25bb%25d1%258c%25d0%25b7%25d0%25b0%25d0%25ba+3.jpg

Бердичів. Пам’ятна дошка на костелі св. Варвари. 
На дошці - напис:
 
"В костьолі Святої Варвари
 
2 березня 1850 року вінчалися
 
Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська".


 Вам буде цікаво переглянути наступний матеріал

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій районного конкурсу читців «Тарасовими шляхами»
Ведуча. В історії кожного народу є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСлайд І. Патріарх української літератури
Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, І хай панують над морською рибою, І над птаством небесним, І над худобою,...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСолдат Т. Г. Шевченко
Любов до України – це прекрасний слоган. Можна говорити палкі, прекрасні слова про любов до України; це ні до чого не зобов’язує....
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconУрок мужності "І плакало небо над Бершаддю "
Тема: Урок мужності "І плакало небо над Бершаддю "
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconВедуча: Добрий день,дорогі друзі! Добридень
У центрі спортивної зали висить плакат: «Козацькому роду нема переводу», звучить козацький марш
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій 8 березня «показ мод» Ведуча 1
Під музику входять хлопчики-Джентльмени: на шиї у кожного — краватки «метелик», білий шарф, на голові — циліндр
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій свята Свято Осені Ведуча
А тепер давайте розкажемо вірші про осінні місяці І запросимо їх до нас на свято
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconЛ. Микитюк, методист Надвірнянської црб «Чорнобильська тема у творчості українських письменників» (літературний форум) Надвірна
Ведуча Сьогодні ми зібралися тут, щоб відзначити 30-ту річницю Чорнобильської трагедії
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconЛітературний ерудит Шоу знавців життя І
Ведуча. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає І шанує все людство. До них належить й ім’я великого українського...
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча iconСценарій урочистого свята, присвячений дню
Ведуча Першими привітати вас хочуть найменші учні нашої школи, хореографічний колектив «Шарм», вальс, художній керівник Кравченко...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка