Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий



Скачати 133,21 Kb.
Дата конвертації26.08.2017
Розмір133,21 Kb.

Ведуча:Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва

Ведучий:Не шукайте Мекку стилю в Греції, Італії, Франції чи в готичній Європі. А краще спробуйте збагнути і відчути українські витвори мистецтва. Полюбіть своє рідне, витончене, гарне і неперевершене.

Ведуча:Але спочатку цю красу треба відкрити. Тож помандруємо по Україні в пошуках своєрідного нашого українського. Маємо відкрити для себе те, за чим приїздять до нас іноземці, те чого не має ні в Азії ні в Європі.

Ведучий:Що ж вони в нас тут шукають?

Ведуча:Ну напевне що не українську готику чи козацький класицизм…. А от стиль бароко на диво гармонійно прижився на теренах України. І в усьому світі знають що таке українське або козацьке бароко.

Ведучий:Ну в усьому світі може й знають, а я якось не те щоб …

Ведуча:Все зрозуміло, і не ти один. В залі таких багато. Тож розпочинаємо наш маленький бароковий лікбез.

Ведучий:Якщо говорити про бароко у його первинному вигляді, то це доволі важке і, з першого погляду, не дуже зрозуміле для пересічних людей явище, тому що воно включає в себе багато різних деталей.

Ведуча:Щеб пак! Мистецтво - річ не проста, леді та джентельмени. Навіть якщо сильно захотіти, то малоймовірно, що хтось відразу зможе розібратись у всіх тонкощах цього стилю. Саме тому я спробую повідати вам про бароко у найпростішому та легкому для сприйняття вигляді, без зайвої важкої термінології та чисел.



Ведучий:У готичному небі

Хмарку в стилі бароко,

Як гігантську амебу,

Бачить сонячне око.

І яка в тім потреба

Так забратись високо,

Аж на готику неба

Хмарі в стилі бароко?
Ведуча:Що за мрія незгасна?

Чим ти, хмарко, щаслива?

Голуба протоплазма

Перелл’ється у зливу.

Та сріблясте ядерце-

Невгамоване серце-

Кличе хмару до готик:

Спробуй небо на дотик!


Ведучий:Хто я в світі широкім?

Сам питаю у себе.

Хмарка в стилі бароко

У готичному небі?
Ведуча:Ввись вростаютьвисоку…

Дива мереживні стебла …

Божа мрія-бароко

Ген під куполом неба

Ведучий:І все ж таки , що таке бароко? 

Ведуча:Бароко - це один із стилів у європейському мистецтві. Зародився він приблизно наприкінці XVI ст. та був доволі популярним аж до кінця XVIII ст. Проіснував більше ніж 300років.

Ведучий:Та це ж справжній довгожитель у мистецтві.

Ведуча:Саме так. Але найцікавіше попереду.Кульмінація його розвитку припала на, тадададам… XVII століття..

Ведучий:XVII століття…? Це ж період національно-визвольної війни часів Богдана Хмельницького, утворення Гетьманщини та період Руїни. Тоді відбувалися події, які до влади вперше за сотні літ привели в Україні місцеву, національну еліту.

Ведуча:Ти абсолютно прав. І хоча політичні успіхи козацької старшини виявилися досить сумнівними, наслідки їхньої діяльності для розвитку культури важко переоцінити. Але справжній мистецький вибух припадає на XVIIІ століття.

Ведучий:О навіть я знаю, що найбільше церков, монастирів, різних там палаців, замків було збудовано саме у цей період. Коли ми їздили на екскурсії то дуже часто чули саме такі імена, як Іван Мазепа та Данило Апостол.

Ведуча:А тепер уяви, що тобі вдалося об’їхати всю Україну. Як часто ти б почув ім’я Мазепи, як ініціатора чи мецената будівництва біля кожної нової пам’ятки?

Ведучий:10, ні…20

Ведуча:Більше 40 разів. А стиль у мистецтві за часів його гетьманування так і називається Мазепинське бароко: «державний жанр». Відтоді його ознаки почали прокрадатись буквально у всі сфери культурного життя, починаючи від музики, літератури та закінчуючи живописом і скульптурою.

Ведучий:Ти ба бароко було і в поезії і в прозі.

Ведуча:Так, хоча сьогодні у цьому залі ми будемо більше говорити про архітектуру і іконопис.

Ведучий: Хм,чому так?

Ведуча: А тому що в нашому селі є два ювіляри, які пов’язані із цим стилем.

Ведучий:Хто ж такі? Я їх знаю?

Ведуча:Можливо. Це колишня неперевершена перлина бароко у нашому селі – Запорізька Успенська церква, збудована у 1686 році та іконописець Феоктист Павловський, який народився у Лютеньці в 1706 році та став одним з найяскравіших представників українського бароко 18 століття.

Ведучий:Ну якщо так, то я хочу знати про цей стиль все. Адже це історія мого рідного села і її треба добре знати, щоб пишатися нею.

Ведуча:А допоможуть нам в усьому розібратися активісти музейної ради.

Ведучий:А чи вони нас послухають?

Ведуча:Напевне що. Адже я – голова музейної ради. І ми зараз розпочнемо засідання представників 5 пошукових загонів, які діють при Зразковому шкільному музеєві нашої школи.

Ведучий:А-А-А …А можна задавати будь-яке питання?

Ведуча: Давай спробуємо…

Ведучий:Тоді мені цікаво:де зародилось бароко та звідки пішла назва?

Ведуча: На це питання відповість Тіцька Ангеліна. Сьогодні на засіданні музейної ради вона вперше. Тож підтримайте її оплесками.

Я, Тіцька Ангеліна, голова пошукового загону «Перлина». Мета наших досліджень біографії найславетніших земляків лютенського краю. Ми вивчаємо біографію Олександра Засядька та його родовід. І дізналися про те, що майбутнього винахідника було охрещено в Успенському храмі, де майже півстоліття священниками були його дідусі. Ми зацікавилися історією цієї церкви та унікальним стилем в якому її було збудовано. Навіть до зруйнованого храму туристи приїздили з усіх куточків світу. Саме тоді ми вперше почули про стиль бароко і нам стало цікаво, що взагалі означає це слово. Ви здивуєтесь, але прочитавши етимологію слова, ми легко почали впізнавати цей стиль серед інших. Тож увага.Слово бароко має своє відлуння аж у трьох мовах: португальська, іспанська та французька.Але французький варіант є найближчим до правдивого. В перекладі з французької слово "бароко" означає "перлина неправильної форми". Саме це визначення найбільш точно характеризує сам стиль. Бароко уособлює щось фантастичне: дивні форми поєднані з витонченістю, пишністю та оздобленістю.Що доводить і історія стилю.Прийнято вважати, що батьківщиною цього стилю є Рим, де його вважали "стилем багатіїв", особливо через свою ошатність та пишність. Обов’язковим елементом були спіралеподібні завитки. Трішки згодом бароко також стало уособлювати ідею національної єдності та братерства, що дуже схоже на історію цього стилю саме в нашій країні.

Ведуча:Дякую, Ангеліно. Перші архітектори і в Україні спочатку робили копії італійських шедеврів, не маючи власного досвіду та бачення. Але згодом, завдяки таланту та ерудиції, наші майстри створювали вже власні проекти соборів витончених форм, які нічим не поступались тогочасним шедеврам Риму.

Ведучий:Так, коли ж з'явилось козацьке бароко в Україні і чим воно відрізнялося від європейського? 

Ведуча:До слова запрошую найстаршу активістку музейної ради Бондаренко Яну

Я, Бондаренко Яна, голова пошукового загону «Персть». Мета наших досліджень – традиції та звичаї краю. Протягом останнього року ми вивчали храмове свято на Успення Богородиці. Було цікаво дізнатися, звідки взялася традиція варити галушки біля церкви цього дня і дізналися багато цікавого з розповідей краєзнавців та з матеріалів про розкопки Успенського храму 5 років тому. У центрі села під руїнами кам’яного храму археологи розкопали рештки дерев’яної церкви дотувавши їх 1650-ми роками. Саме 1659-го Лютеньку спалили татари. Через 27 років козацький полковник Михайло Борохович заклав кам"яну церкву на місці згарища дерев’яної. Коли розрили фундамент під час будівництва, натрапили на нетлінне тіло. Старожили села не чули, чиє саме тіло знайшли під згорілою церквою. Духовенство порадило Бороховичу знайдені мощі поховати під новою церквою в мавзолеї. Він так і вчинив.

В країні лютував голод. Будівельники із Зінькова до Лютеньки живим ланцюгом передавали по цеглині. За це людей годували галушками на кошти полковника. Тому і досі на храмове свято в селі пригощають галушками.

А повністю храм з'явився лише в 1686 році. Багатоярусна споруда мала масивні кам’яні стіни, стримане оздоблення навколо заглиблених вікон та багатоступінчасті фронтони. Так виглядали перші церкви у стилі козацького бароко.Особливо відрізнялися будівлі збудовані в північних (Київська, Чернігівська) та східних областях (Полтавська, Харківська), в тих регіонах де у ХVІІ столітті прокотилися запеклі визвольні війни від польських поміщиків. Зодчі, які працювали над планом нашої церква ще не зазнали впливу російського «наришкінського» бароко, але й принципово відійшли від західноєвропейських аналогів, створивши власне самобутнє.

Ведуча:Я дякую Бондаренко Яні за розповідь про їхні цікаві дослідження

Ведучий:А я просто вражений. Це ж якою унікальною була наша церква? Що ж тоді трапилося, чому сьогодні ми не маємо змоги милуватися і пишатися витвором рук наших предків.

Ведуча:Зараз про це розкажуть представники пошукового загону «Оксія», до складу якого входять учні 8 та 9 класів. Слово надається Валерії Товстопят .

Я, Валерія Товстопят, голова пошукового загону «Оксія». Ми досліджуємо етнографічні знахідки краю, вивчаємо долі унікальних памяток літератури, мистецтва та архітектури. Розповім вам про останні роки унікальної пам’ятки та про те як і чому її було зруйновано. Службу проводили в церкві до 1961-го. Потім храм простояв ще 13 років.

Люди згадують, як приїхав до села поважний чиновник у краватці. Тицьнув пальцем і наказав зруйнувати церкву. Не зупинила навіть табличка "Пам’ятка архітектури". У Москві храм визнали аварійним. Зривали спеціалісти нафторозвідки. Наприкінці літа вранці в неділю люди почули вибух. Вискочили надвір, а церква осіла, один купол лише не впав. Кажуть, чоловік, який підривав храм, того ж дня розбився в Гадячі на мотоциклі. А моряк, якому наказали зрізати хрест із дзвіниці, втопився у ставку. У 1985 р. напередодні ювілейного року більшовицьким варварам таки вдалося знищити назавжди перлину козацького бароко. Збереглися лише міцний фундамент та мавзолей з похованнями.

Ведуча:Я дякую Валерії Товстопят.

Ведучий:До чорних сторінок історії села додалася ще одна, коли ми втратили безцінний скарб нашого села - пам’ятку архітектури козацького бароко.

Ведуча:А ми продовжимо знайомитися з цим стилем у монументальному живописі.(Слайд 1)Учні 7 класу приготували захист проекту про таємничу загадкову особистість, ім’я якої пам’ятають всі ченці Києвопечерської лаври, а ще шанують у всьому світі знавці високого мистецтва.

(Слайд 2) Вас вітає пошуковий загін «Адоніс». Мета досліджень: воскресити із попелу забуття забуті імена.

На північ від Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври знаходиться Микільський Больницький монастир, заснований правнуком Ярослава Мудрого за ім'ям Миколи Святоші. Тут була одна з перших на Русі лікарень звідси й назва. (Слайд 3)

На його території збудовано на кошти Івана Мазепи Малярну вежу, де на другому поверсі було започатковано школа живопису. Тут вперше проявився талант майбутнього іконописця Феоктиста.(Слайд 4 ) Його світське ім’я за деякими версіями — Федір Павловський.

(Слайд 5)Український живописець народився в містечку Лютенька 1706 року.(Слайд 6) Навчався у Київській духовній академії. Ще зовсім юним чернець працював іконописцем, а з 1730 по 1744 роки був на посаді керівника майстерні Києво-Печерської лаври. (Слайд ?)Там упродовж першої половини ХVІІІ століття працювали видатні мистецькі педагоги барокового стилю: Тарасевич, Лубенченко, Максимович, Алімпій Галик, Голубовський, Григор’єв.

(Слайд 6а)Учнем художньої майстерні разом з досвідченими майстрами Ф.Павловський брав участь в роботах по розпису Успенського собору в Києво-Печерській лаврі.. Настінний живопис собору складався з окремих сцен на біблійні теми, але крім життя святих, там були зображені і князі, і гетьмани, і царі. Це не сподобалися Святому синоду і через 100 років собор було розписано в іншому стилі, сухому та академічному, попередньо знищивши шедеври українського бароко.(Слайд 6б) Та в роки війни і його було знищено 18-ю дивізією НКВС, які разом з храмом планували підірвати президента нацистської Словаччини Йозефа Тіссо, разом з німецькою елітою. Німці вижили, а храм довелося відбудовувати з нуля вже після війни.

(Слайд )Розписи іконостасів у 18 столітті ще залишаються провідною, парадною сферою малярства. (Слайд )Особливо характерним явищем староукраїнської культури є іконостас Спасо-Преображенської лаври в Сорочинцах, розписаний найяскравішими представниками українського бароко. Святковий настрій розпису створюють веселі барви та оригінальна комбінація їх поєднання. Тут у 1733 році під керівництвом Павловського на замовлення родини Данила Апостола(Слайд ) у гетьманській церкві виконувався розпис іконостаса. За браком часу один з митців малював релігійних персонажів зі своїх колег-малярів. Можливо з тих ликів святих на нас дивляться і очі «забутого українського художника» Феоктиста, на жаль у нас й досі немає портрета нашого земляка.

(Слайд )На цій світлині – Троїцька надбрамна церква, розписом якої в Києво-Печерській Лаврі, і внутрішніми і зовнішніми роботами, керував Феоктист Павловський .

(Слайд )Живопис Троїцької надбрамної церкви - найцінніша пам'ятка українського монументального мистецтва в стилі бароко. (Слайд ) Він виділяється бездоганним малюнком, соковитістю та виразністю фарб і включає в себе більш ніж 100 композицій. (Слайд ) Серед них: "Похід праведників до раю" - у притворі церкви, (Слайд )"Перший Вселенський собор" - на західній стіні, (Слайд )"Хрещення ефіопа апостолом Філіпом" та (Слайд )"Вигнання торговців із храму" - на північній.

На іконах часто відображують постаті осіб, що офірують ікони: Січові гетьмани, козацька старшина. Ці твори зберігають індивідуальні риси історичної особи і всі деталі українського краєвиду та одягу, що роблять їх дуже цінними для історії побуту. І це була ще одна відмінна риса козацького бароко. Кожен такий шедевр – це результат спільної кропіткої праці. Над проектом композицій під керівництвом Феоктиста Павловського працювали духовники, богослови, живописці.

(Слайд )Щедра позолота іконостаса доповнює оздоблення храму та надає барокової пишноти. (Слайд )Розписи на фасадах і внутрішніх стінах храму були небезпечними. Га́лик Алі́мпій упав з риштовання й пошкодив собі ноги. Його роботу закінчували Феоктист Павловський та його учні. Сучасні мистецтвознавці забуваючи цей факт продовжують сперечатися, щодо авторства розписів брами, які стали поєднанням техніки рук різних майстрів.

(Слайд )До наших днів збереглися тільки дві з монументальних робіт Павловського «Різдво Христове» та на склепінні купола Троїцької церкви розпис «Трійця», але ця робота є предметом дискусій щодо авторства.

(Слайд ) Завдяки маленькій хитрості Павловським було донесено крізь віки рідкісний зразок церковного розпису 18 століття в стилі українського бароко. Художник створив ікону святої Анни з чіткими рисами обличчя імператриці Єлизавети на передодні її візиту до Києва. Тому всі розписи надбрамних воріт не змінилася і до нашого часу. На те також була і воля божа. Лише ця частина Києво-Печерської Лаври уціліла в роки Другої світової війни.

Імператриця віддячила за пишний прийом надавши місту близько 5 тисяч карбованців на побудову церков, запропонувала “ архітектора Графа Растреллі” для їх проектування, заклала перший камінь Андріївської церкви, яка вже по смерті Павловського буде збудована в стилі «Київського рококо»

Школа українського малярства 18 століття трималася на традиції гравюри, яка була необхідною для оформлення шкільних тез. Гравюра – це зображення виконане на твердому матеріалі у зворотному вигляді, а потім відтиснуте. Це давало велике число примірників, і всі вони були оригіналами. Найбільшим українським майстром гравюри вважається Григорій Левицький, ровесник і земляк Феоктиста Павловського. Їх долі схожі , сповнені трагічності , з багатьма невідомими. Їх родини зазнали переслідувань, і тому змушені були переїхати. Захисток їх діти знаходять в Києво-Печерській лаврі, де приймаючи постриг змінюють свої імена , і навіть прізвища.

В зв’язку з цим для історії так і лишилося загадкою: Федір Павловський і Феодосій Язловський – це дві різні геніальні постаті в українському мистецтві чи дійсно одна відома в енциклопедіях , як Феоктист Павловський (Язловський). Як би там не було , а саме ці два автори готували малюнок до величезної гравюри під назвою «Теза Сильвестра Кулябки» із зображеннями Єлизавети Петрівни з нагоди вищезгаданого вже приїзду імператриці до Києва. По цьому малюнку у Берліні знаменитий майстер Давид Шлейхер створив гравюру . (Слайд )Робота зараз знаходиться в в Петрограді, вона демонструвалася в Третьяковській галереї в Москві у 2010 році.

(Слайд )Сильвестр Кулябка — внук гетьмана Данила Апостола, ровесник і товариш Феоктиста Павловського, ректор Київської академії вітав у своїй святій обителі Єлизавету Петрівну .

(Слайд )Десять років Феоктист Павловський був наставником молодого покоління іконописців. Збереглися навчальні альбоми учнів, так звані «кужбушки».

В перекладі з німецького –це мистецька книжка. Вона містила своєрідний навчальний матеріал. Це були збірки зразків не тільки іконопису, але й мистецькі проекти жанрових сценок, пейзажів, церковного начиння. Нині «кужбушки» допомагають при датуванні ікон.

Тут було і копіювання європейських гравюр, і рисування з натури, і вивчення анатомії людського тіла. У такий спосіб у майстерні Феоктист Павловський намагався привчити своїх учнів здобували знання.

Серед них виконані і самим майстром Павловським портрети церковного діяча Варлаама Ванатовича, гетьмана Данила Апостола та його родини.

Постмазепинська епоха , одна з білих плям історії. Тому дослідження звершень таких її корифеїв, як Феоктист Павловський та відродження їх імен з попелу забуття є надзвичайно актуальним у часи формування української державності.



Ведуча:Дякуємо за цікавий і змістовний проект. На завершення заходу ми відкриємо вам ще одну сторінку з біографії Павловського.

Ведучий:Мало кому відомо, що найхарактернішою постаттю періоду бароко, був “козак Мамай”. Цей образ козака-характерника, надзвичайно хвилював художника.

Ведуча:Під зображенням козака часто було підписано «А в мене ім’я не одно, а єсть їх до ката!». Ці слова закарбувалися в пам’яті ченця-іконописця, бо ж він міг і про себе сказати такими словами . Давайте ще раз пригадаємоусі його імена: Федір, Феодосій, Феоктист, та й прізвище – чи то Язловський, чи то Павловський.

Ведучий:Тюркською “мамай” означає — ніхто, ніяк, без імені. Характерники вірили, що за душу людини борються добро і зло. І знаходять її за іменем. Людина ж без імені, злим силам не підвладна.

Ведуча:Можливо, це й так. Зло його не збороло, а от хвороба віку вкоротила. Помер Ф.Павловський 28 листопада 1744 року у Києві.

Ведучий:Помер, лишивши по собі серед портретних зразків високого європейського мистецтва у «кужбушках» для своїх учнів символічний образ козака Мамая постмазепинської доби, підписаний іменем самого наставника - Феоктиста Павловського.

Ведуча:Він передав таким чином своєрідний меседж для нас, нащадків, щоб ми здогадалися, ким же він був на справді.

Ведучий:Надзвичайно багатогранним було мистецтво доби козацького бароко. Інколи грань між професійним і народним стиралася. У музиці такою стала пісня «Їхав козак за Дунай». Вона була не тільки улюбленою піснею Феоктиста Павловського, а й багатьох поколінь поспіль аж до сьогодення. Тож пропонуємо музикальний флешмоб приурочений до Дня Козацької Слави. Всі хто знає слова цієї пісні у залі співаймо разом з тими , хто співатиме на сцені. (Звучить пісня )



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconСценарій заходу до 120-річниці від Дня народження О. П. Довженка Ведучий. Доброго дня, шановні викладачі! Ведуча
Учень №2 (батько). Так, звиніть, се мій хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconВедучий Доброго дня всім! Ми раді вітати Вас у клубі інтелектуальної фізико-математичної гри «Найрозумніший». Сьогодні Ви будете свідками цікавої боротьби юних, веселих, винахідливих інтелектуалів та ерудитів

Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий icon40-річчя школи 2013 Ведучий. Доброго дня, дорогі друзі! Ведучий
Ведучий. Із хвилини на хвилину в цьому залі розпочнеться урочистість, присвячена славному ювілею нашої рідної школи
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconСлаветні імена ведучий 1
Ведучий №2 Славиться Полтавщина своїми іменами… скільки ж їх… навіть не перелічити…кожна споруда, кожин куточок нашого рідного міста-це...
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconВсеукраїнський день бібліотек ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості. Вітаємо всіх, хто прийшов сьогодні на наше спільне свято – свято бібліотек,- цього вічно...
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconВипуск 2015 Ведучий 1
Від сивої давнини І до наших днів, в радості І печалі, з першого нашого дня І все подальше життя він з нами!
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconТема: Мандрівка в чарівний світ роману Джоан Ролінг «Гаррі Поттер»
Ведучий Доброго дня, Джоан ! Ми раді вітати, сьогодні, вас на нашому уроці. Розкажіть, будь ласка, де ви народилися та як проходило...
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconВідкрите заняття по краєзнавству (з досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни) Мета
Розвивати цікавість до рідного краю,до держвних символів України,до народних символів,до оберегів,до нашого рідного Закарпаття,до...
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconСценарій свята Доброго дня Вам! Доброї днини! Ми вас чекали на наші гостини, Щоб вшанувати тат І матусь
Ведуча. Ще з давніх-давен із хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей. Усім, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню...
Ведуча: Доброго дня, всім шанувальникам нашого рідного мистецтва Ведучий iconСценарій "червона шапочка"
Ведучий: Стоп, стоп!! Ну що це, насправді? Завчасно лізуть на сцену, псують сценарій. Де ведуча? Чому ви дозволили цим тинейджерам...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка