Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц



Скачати 258,46 Kb.
Дата конвертації16.06.2017
Розмір258,46 Kb.

УДК 657.1

Верига Юстина Андріївна, канд. екон. наук, проф.;

Деньга Світлана Миколаївна, канд. екон. наук, доц.

(Полтавський кооперативний інститут)


ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ:

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ


Науку найчастіше розглядають як [4, с.4 ] форму суспільної свідомості або як систему достовірних і безперервно вдосконалюваних знань про об”єктивні закони розвитку природи і суспільства.

Елементами науки як системи є факти (тобто її предмет),закони, принципи, постулати, правила, теорії, категорії, терміни, закономірності, проблеми (ідеї) та методологія. Факти стають складовою частиною наукових знань, коли вони систематизовані, узагальнені, є основою і підтвердженням законів. Закони – це вияв істотного необхідного зв”язку явищ, внутрішнього зв”язку між причиною і наслідком, що зумовлює певний закономірний розвиток явищ.Принципи спеціально створюються в процесі систематизації знань, але об”єктивно в природі не існують.Постулати – попередні припущення, які є основою для великих теоретичних узагальнень.

Теорія – це логічне узагальнення досвіду, система наукових принципів, ідей, які узагальнюють практичний досвід і відображують закономірності природи, суспільства, мислення.Теорія фіксує знання про об”єктивні особливості, зв”язки, закономірності, тобто про те, що є об”єктом дослідження.

Будь-яка наукова теорія, її поняття і закони використовуються для здобуття нових фактів, їх пояснення. Нагромаджений теоретичний матеріал виступає як необхідна основа для подальшого розвитку науки. Створенням наукової теорії завершується певний етап пізнавального процесу. В ході вдосконалення теорії уточнюються поняття, терміни, створюються нові, глибші абстракції, відкриваються нові закономірності, розкривається суть явищ. У процесі розвитку наука перетворюється в систему теорій, у рамках яких синтезується наукове знання [4, с. 76 ].

Категорії – найзагальніші філософські поняття. Кожна категорія відображує й фіксує якийсь певний бік об”єктивного світу. [4, с. 76 ]. Поняття, визначення створюються наукою для відображення предмета дослідження й формуються в процесі її розвитку. Потім ці поняття перетворюються в особливу мову даної науки [4, с.77 ]. Терміни відображають суть явища й тим самим сприяють орієнтації дослідника у певній галузі знань, глибшому розумінню науково-технічних проблем і наукових теорій [4, с.77 ]. Проблема (ідея) – особлива система знань, яка постійно перебуває в стадії розвитку [4, с.77 ].

Є думка, що бухгалтерський облік як сфера діяльності існує близько 8000 років. Проте такий вік має господарський облік або облік взагалі, з якого виник бухгалтерський (подвійний) облік у 13-14 столітті, коли з”явився термін “бухгалтер” і подвійний запис. Сфера діяльності стає наукою тоді, коли вона має свою теорію.



Бухгалтерський облік як наука почав формуватися приблизно в другій половині 19 століття [5, с. 51 ]. В цей час виникали національні бухгалтерські школи, які досліджували конкретні аспекти господарської діяльності.


Національні школи




Аспекти бухгалтерського обліку




Бухгалтерські школи

Італійська




Юридичний




Тосканська (Д.Чербоні, Ф.Марчі)

Французька




Синтез юридичної та економічної шкіл




Ломбардська (Ф.Вілла)

Німецька




Економічний




Венеціанська (Ф. Беста)

Англо-американська




Процедурний




Ж.Г.Курсель-Сенель, Л.Сей, А.Гільбо, Е.П.Леоте







Позитивізм (феноменалізм, біховіоризм)




Ф.Скубіц, Ф.Лейтнер, Е.Шмаленбах, І.Ф.Шер













Д.С.Міль, Г.Спенсер

Рис. 1. Бухгалтерські школи на початку 19 століття [ 2, с.30-46 ]


Батьком бухгалтерської науки вважається Франческо Вілла (1801-1884), який синтезував юридичний та економічний аспекти бухгалтерського обліку.

Перш ніж говорити про предмет та методологію бухгалтерського обліку, необхідно розібратися з визначеннями бухгалтерського обліку.

Те, що ми зараз називаємо бухгалтерським обліком, початково існувало як рахунковедення, потім виникло рахункознавство. Бухгалтерський облік називали балансоведенням, зараз його часто ідентифікують з еккаунтингом.

Більш раннім визначенням рахунковедення та рахункознавства бракувало узагальнення та систематизації, вони відзначалися однобокістю, їх плутали між собою. Наприклад, рахунковедення – є не що інше, як звіт про рух майна рухомого і нерухомого, що входить до складу підприємств ( Гіллє ) [ 5, с.65]. Або : рахунковедення – є мистецтво ведення і координації рахунків (Курсель-Сенель)[ 5, с.67].

Класичне визначення бухгалтерського обліку дав у 1953 році Д.О.Мей і воно було прийняте комітетом по термінології Американського інституту дипломованих бухгалтерів : “Бухгалтерський облік – це мистецтво запису, класифікації і узагальнення у грошовій оцінці операцій, які носять хоча б частково вартісний (фінансовий) характер, з наступною інтерпретацією результатів” [ 5, с. 168].

З тих пір визначення бухгалтерського обліку значно змінилося. Бухгалтерський облік став процесом, інформаційною системою, обслуговуючою сферою діяльності, системою, що готує інформацію для прийняття економічних рішень при аналізі альтернативних варіантів дій.

Досліджуючи бухгалтерський облік як науку, ми маємо на увазі класичний бухгалтерський облік, який в наш час називають фінансовим (зовнішнім) обліком.

Повертаючись до визначення предмета бухгалтерського обліку, ми зазначаємо, що будь-яка наука вивчає частину певної форми буття, яка становить її предмет.

В філософії розрізняють такі основні форми буття [ 1, с.29 ]:


  1. буття речей (тіл), процесів, яке підрозділяється на:

  • буття речей;

  • буття процесів;

  • буття станів природи;

  • буття природи як єдиного цілого;

  • буття речей і процесів, вироблених людиною;

  1. буття людини, в тому числі:

  • буття людини в світі речей;

  • специфічно буття людини;

  1. буття духовного (ідеального), у складі якого виділяють:

  • буття індивідуального (духовного);

  • буття об”єктивованого (позаіндивідуального) духовного;

  1. буття соціального, в тому числі:

  • буття індивідуального (однієї людини в суспільстві і в історії);

  • буття суспільства.

Бухгалтерський облік, як і всі економічні науки, - наука соціальна, яка вивчає певну сторону буття суспільства.

За Сопком В.В. [ 6, с.16 ], предмет бухгалтерського обліку – процес створення (виробництва) суспільного продукту, його обмін, розподіл і споживання. Основною обліковою ділянкою в суспільстві є окремий господарюючий суб”єкт. Бухгалтерський облік у межах кожного господарюючого суб”єкта є засобом, за допомогою якого здійснюється подальший облік суспільного виробництва у межах корпоративних формувань і в державі в цілому, а також у масштабах світової економіки в системі національних рахунків.

О.П.Рудановський (1863-1934) під предметом бухгалтерського обліку розумів баланс, який існує об”єктивно в самому господарстві. Бухгалтери, конструюючи різні моделі, тільки відтворюють цей об”єктивний баланс.Об”єктами науки є певні явища та предмети матеріальної і нематеріальної дійсності, які існують поза нашою свідомістю і незалежно від неї та становлять предмет пізнання.

О.М. Галаган ( 1879 – 1938 ) писав у 1923 році, що найближче підійшов до вирішення питання про предмет бухгалтерського обліку Л.І.Гомберг, який вважав, що об”єктом дослідження в рахункознавстві є визначене одиничне господарство. Але так як воно може бути подане у вигляді баланса, то об”єктом рахункознавства є баланс конкретного одиничного господарства. Пізніше він змінив свою думку і вважав предметом бухгалтерського обліку одиничне господарство [ 5, с.292 ].

Ми приєднуємось до точки зору попередніх авторів, які вважають предметом бухгалтерського обліку господарську діяльність підприємства. Проте уточнюємо, що господарська діяльність підприємства вивчається бухгалтерським обліком лише у двох аспектах: виробничому (економічному) та юридичному. В інших аспектах вона вивчається іншими видами обліку (податковим, внутрішньогосподарським, управлінським, статистичним, оперативно-технічним).

Об”єкти бухгалтерського обліку конкретизують предмет, тобто господарську діяльність у її економічному та юридичному аспектах. За О.М. Галаганом, господарська діяльність кожного підприємства передбачає три важливих елементи: суб”єкти, об”єкти і операції. Суб”єктами, за Д. Чербоні, є власники, адміністратори, агенти, кореспонденти. Об”єктами є основні і оборотні засоби. Операції підрозділяються за видами: виробничі, мінові (розподільчі), споживчі; за впливом на господарську масу: модифікації (призводять до зміни фінансового результату), пермутації (призводять до зміни структури господарської маси, немає фінансового результату) та за часом їх виникнення: початкові, поточні, заключні.

Сучасна теорія бухгалтерського обліку виділяє такі об”єкти обліку і ми з цим цілком погоджуємося:

1. В статиці:



  1. господарські засоби за їх складом і розміщенням (об”єкти господарської діяльності, тобто економічний аспект);

  2. джерела формування господарських засобів (суб”єкти господарської діяльності, тобто юридичний аспект);

2. В динаміці:

3) господарські операції;

4) фінансові результати.

Об”єкти бухгалтерського обліку можна класифікувати більш детально за ознаками, які знаходяться в межах економічного та юридичного аспектів господарської діяльності, проте ми не мали на меті на цьому зупинятися.

Розглянемо іншу проблему – проблему методу в бухгалтерському обліку. Наукова діяльність керується визначеними методами. Метод – це спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного об”єкта [ 1, с.39 ] (рис.2).




Буття




Свідомість людини

Пізнання

(шлях пізнання – метод )




Рис. 2. Загальне поняття про метод

З розвитком науки і практики відбувся розвиток та диференціація методу, що привело до виникнення вчення про методологію.

У літературі є різні тлумачення поняття “методологія” [ 4, с.78 ]:



  1. як найзагальнішого (філософського) методу пізнання;

  2. як системи методів, що використовуються тією чи іншою наукою;

  3. як особливої галузі знань, покликаної бути своєрідним джерелом, з якого конкретні науки запозичують методи досліджень;

  4. як філософського вчення про методи пізнання і перетворення дійсності.

Малюга Н.М. [ 3, с. 9 ] зазначає, що “в широкому розумінні методологію можна характеризувати як вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності в області теорії і практики”. Автор змішує в цьому визначенні методологію і організацію. Стосовно бухгалтерського обліку треба розрізняти методологію – вчення про методи, що застосовуються в ньому для вивчення предмету пізнання – господарської діяльності підприємства у визначених аспектах; і організацію – систему методів, способів та засобів, які забезпечують оптимальне функціонування та подальший розвиток бухгалтерського обліку, що включає [7]: 1) організацію облікового процесу; 2) організацію праці бухгалтерів; 3) організацію забезпечення обліку; 4) організацію розвитку бухгалтерського обліку. Тобто методологія є вчення про всю систему методів, з допомогою яких здійснюються дослідження в бухгалтерському обліку, а організація – спосіб об” єднання методів у методику.


Наука бухгалтерського




обліку










Методологія




Організація










Методи




Методика

Рис. 3. Взаємозв”язки між методами, методикою і методологією.


Найкоротше поняття “методика” можна визначити як сукупність методів, прийомів (способів) проведення будь-якої роботи. Методику не треба плутати з методом. У методиці дослідження на основі загальнометодичних принципів визначаються конкретні процедури і прийоми. Вибір їх зумовлений закономірностями розвитку досліджуваного об”єкта [ 4, с.97 ].

У науковому методі поєднуються об”єктивні та суб”єктивні моменти людської діяльності. Об”єктивний бік методу становлять пізнані закономірності реального світу, відтворені в повному і систематизованому вигляді в наукових теоріях. Із суб”єктивного боку метод постає як сукупність прийомів, правил пізнання й перетворення дійсності. Метод визначає підхід до вивчення предмета і шлях наукового пізнання і встановлення істини.



Методологія науки може бути загальною і конкретною. Загальна (рис. 4) вивчає закони розвитку наукового знання в цілому. Конкретна методологія грунтується на законах окремих наук, особливостях пізнання конкретних процесів і виявляється в існуванні, з одного боку, теоретичних узагальнень і принципів цих наук, а з другого – конкретних методів дослідження. Метод вказує на шлях (спосіб) дотримання певного принципу в науці (рис. 5).







Напрями у науці






















метафізичний










Діалектичний
















ідеалістичний










Матеріалістичний






















Підходи у науці






Рис. 4. Взаємозв”язки напрямів і підходів у науці [ 4, с.79 ]



Принципи бухгалтерського обліку




Стандарти бухгалтерського обліку (сукупність методів)

Рис. 5. Взаємозв”язок принципів і методів науки.


Історичний процес формування методології характеризується розвитком двох напрямів: метафізичного (спокій) і діалектичного (розвиток), у кожному з яких можливі два підходи: ідеалістичний і матеріалістичний (рис. 5)

Система логіко-методологічних засобів включає два рівні [1, с.392 ]:



  1. філософсько-гносеологічний ( загальні методи );

  2. спеціально-наукові форми методологічного аналізу ( методи конкретних наук ).

Розрізняють наступні типи логіко-методологічних засобів[ 1, с.394 ]:

  1. загальнологічні методи;

  2. наукові методи.

Наукові методи розділяють на методи емпіричних досліджень і методи теоретичних досліджень.

Загальнологічні методи включають: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукцію, дедукцію, аналогію, моделювання[ 1, с. 394 – 398 ].

Методи емпіричного дослідження – це спостереження, опис, вимірювання, порівняння, експеримент[1, с.398 – 400 ].

Методи теоретичного дослідження – формалізація, аксіоматичний, гіпотетичний, сходження від абстрактного до конкретного[ 1, с.400-404 ].

Для дослідження довготривалих процесів застосовують історичний або логічний методи[ 1, с.405 ].

У вітчизняній теорії бухгалтерського обліку вважається, що бухгалтерський облік має свій метод, який включає вісім елементів: документацію і інвентаризацію, оцінку і калькуляцію, систему рахунків і подвійний запис, баланс і звітність. Проте не всі вчені в галузі бухгалтерського обліку розділяють цю думку. Розглянемо декілька альтернативних думок.

Під методом бухгалтерського обліку О.П.Рудановський визначав у більш ранній своїй роботі: реєстрацію, систематизацію, координацію. Оцінку вважав метою обліку. Пізніше метод бухгалтерського обліку як засіб пізнання предмету включав систематизацію, координацію, оцінку.

О.П.Рудановський був противником погляду, згідно з яким інвентаризація вважалась методом бухгалтерського обліку. Він розрізняв інвентаризацію натуральну і інвентаризацію рахункову. Вважав, що інвентаризаційний опис – лише первинний документ. Бухгалтер не повинен проводити переоблік, тому інвентаризація – не метод бухгалтерського обліку[ 5 ]..

О.М.Галаган намагався підвести всі традиційні облікові прийоми під чотири групи методів, запозичених ним із формальної логіки і статистики: 1) спостереження; 2) класифікація; 3) індукція і дедукція; 4) синтез і аналіз[ 5 ].

Мета спостереження - стан господарства на поточний момент (інвентаризація) у статиці і виявлення поточної роботи господарства (первинні документи) у динаміці. Інвентар у вигляді стислого короткого зведення даних є балансом. Засіб класифікації – рахунки. Рахункознавство – це наука про рахунки. З індукції і дедукції можна вивести закон подвійності – об”єктивний закон подвійного запису – кожна операція завжди впливає в один і той же час позитивно і негативно на окремі процеси господарської одиниці (індукція). Знаючи цей закон, можна встановити для кожної господарської операції дебетуємий і кредитуємий рахунок (дедукція). Синтез – баланс, оборотна відомість, синтетичний облік. Аналіз – дані аналітичного обліку[ 5 ].

Таким чином, традиційними методами бухгалтерського обліку вважаються подвійний запис і система рахунків. Проф.. Сопко В.В. вважає, що методи бухгалтерського обліку – подвійний запис і система рахунків – розвинулися на основі політекономії, математики й права [4, с. 85 ].

В. Зомбарт вважав, що подвійний запис виник з появою капіталізму, так як з його виникненням виник прибуток [ 5, с. 36 ]. Ж. Фламінк (1907 - 1959) вважає, що введення в уніграфічну систему рахунка власних коштів перетворило уніграфічну бухгалтерію в диграфічну. Ж. Фурастьє вважає, що облік різниці в цінах привів до появи рахунка збитків і прибутків. Він же відображав зміни у складі майна [5, с.38 ]. П. Гарньє стверджував, що якщо сальдувати кожну операцію, а різницю відносити на рахунок збитків і прибутків, то виникає подвійна бухгалтерія. Диференціація прибутків і збитків привела до виникнення групи результатних рахунків:

Активи - Пасиви = Доходи – Витрати (для управління)

Звідси: Активи + Витрати = Пасиви + Доходи (відображають структуру подвійної бухгалтерії).

Ф. Гертц пов”язував виникнення подвійної бухгалтерії з появою рахунка збитків і прибутків. Необхідність виявляти результати кожного факту господарського життя породила техніку запису: дебет – кредит.

Ж. Шарара – Руссо вважав, що тільки наявність рахунка збитків і прибутків відповідає вимогам подвійної бухгалтерії. Якщо в системі рахунків є рахунок капіталу, то це ще не подвійна бухгалтерія. Проте рахунок прибутків і збитків був наслідком подвійного запису, а не причиною [ 5, с.40 ], так як ”Трактат про рахунки і записи” Л.Пачолі (1494 р.) – детальний опис використання подвійної бухгалтерії на торгівельному підприємстві.

В рахункознавстві сформувалися наступні теорії подвійного запису [ 2, с.55-61 ]:


  1. юридична (подвійний запис породжується подвійністю правових відносин – право і зобов”язання);

  2. обмінна (одна річ міняється на іншу, рахунок ділиться на приход і видаток);

  3. філософська (подвійний запис визначається причинно- наслідковими факторами, причина - наслідок);

  4. балансова (кожна операція пов”язана з балансом, змінює його та відображається за дебетом одного рахунка і кредитом іншого в однаковій сумі).

Проф. Я.В. Соколов виділяє наступні трактовки подвійного запису [6, c. 352-354 ]:

  1. імманентна (подвійний запис – наслідок особливостей факту господарського життя);

  2. трансцендентна, що підрозділяється на юридичну і економічну (обмінну);

  3. позитивна або балансова (подвійний запис – засіб класифікації фактів);

  4. конвенціональна (подвійний запис визначений угодою між бухгалтерією і адміністрацією).

Рудановський О.П. вважав подвійний запис засобом для знаходження невідомого по відомому, мостом між динамікою (причиною) і статикою (наслідком).

Є думка, що подвійний запис виник, коли облік вели повністю в грошовому вимірнику і в систему рахунків був введений рахунок власного капіталу.

Історія обліку з 16 століття до середини 20 століття – це історія диграфічної парадигми, її зростання, модернізації, хвороби та повільного вмирання.

Едвард Томас Джонс (1766 - 1838) критикував подвійний запис, так як з його допомогою торговець може легко обдурити того, з ким торгує [ 6, с.45 ].

Ф.В. Кронхельм (1818) стверджував, що подвійна бухгалтерія народилася в торгівельному обліку із опису обмінних операцій (купівля - продаж) і непридатна для виробництва. Він розділив облік на виробничий (натуральний облік матеріалів, виробництва і готової продукції) та бухгалтерський (подвійний).

Є думка, що подвійний запис і система рахунків – це методи моделювання господарської діяльності підприємства в її юридичному та економічному аспектах. Система рахунків моделює господарську діяльність у статиці, а подвійний запис – у динаміці.

Тоді можна сформулювати наступне визначення: “Метод бухгалтерського обліку – це шлях статичного та динамічного моделювання господарської діяльності в її економічному та юридичному аспектах за допомогою подвійного запису, системи рахунків (плану рахунків) та стандартів (методів обліку окремих об”єктів)”.

Неможливо досліджувати подвійний запис без системи рахунків, тому вважаємо за доцільне викласти декілька думок щодо цього. Можна вважати, що рахунки виникли дуже давно. Вони велись у натуральному вимірнику. Можна вважати рахунками і контокоррент, і інвентарі. Проф.. Я.В.Соколов вважає, що бухгалтерський рахунок виник у Стародавній Греції. Яким він був: одностороннім чи двохстороннім ми не беремось стверджувати. Двохсторонній рахунок виник для зручності: дебет – я винен, кредит – я даю. В Стародавньому Римі записи в рахунках були односторонніми, але сума по приходу – зліва, по вибуттю – справа. Є думка, що рахунки були двохсторонніми. Римський папірус 191-192 р.р. – чіткий двохсторонній запис, причому по схемі – “від – до (кому) ” – це бухгалтерське проведення в повному значенні, але це ще не подвійний запис, так як були рахунки лише по касі і розрахунках. Зрідка з”являлися терміни “дебет” і “кредит”.

Близько 8000 років тому назад виходячи з різних потреб виникла інвентаризація, контокоррент. Чи можна вважати контокоррент або інвентар рахунками? Так і ні. Окремо виникли хронологічний і систематичний записи. Проф.. Я.В. Соколов вважає, що рахунок виник тоді, коли в Стародавній Греції по хронологічному реєстру проводилась рекапітуляція – систематичне рознесення хронологічних записів.

Щодо інших елементів методу бухгалтерського обліку приведемо декілька думок. Інвентаризація – можливо перший обліковий, а також контрольний прийом. Спочатку існував прямий облік - інвентаризація. Потім виникли документи, і об”єктом обліку стали не факти, а інформація про них [ 6, с. 51 ].



Можна вважати, що оцінка виникла разом з виникненням обліку. Оцінку треба вважати результатом вимірювання (оцінювання) (рис.6). Спочатку використовувалися зарубки, вузли, потім натуральні вимірники, з появою перших грошей у Китаї – у грошові вимірники.
















Ваги

























вимірники







Об”єму

Вимірювання

(оцінюван-ня)




Натуральний









способи










Довжини

Порівняння




Калькуляція

























Часу






















Оцінка




Грошовий




Трудовий

Рис.6. Взаємозв”язки вимірювання, оцінки, калькуляції.


Калькуляція – це один із способів оцінювання (вимірювання). Жак Саварі (1676 - 1724) практикував торгову калькуляцію у роботі “Про досконалого купця”, а Матьє де ла Порт (1685 - 1792) – у книзі “Керівництво для купця і бухгалтера”.Думка про виробничу калькуляцію виникла у Чарльза Беббіджа, який написав книгу про економіку промислового підприємства (1832), в якій пропагував аналіз собівартості по кожному виробничому процесу для раціоналізації технології [ 6, с. 49-50 ].

О.П.Рудановський вважав, що необхідно визначати дві собівартості: за фактичними затратами і нормативну. Розрив між ними повинен обумовлювати комерційну політику підприємства. Ця ідея стала одним із джерел формування радянського нормативного обліку.

Калькуляція в 30-х роках в СРСР виконувалась статистично без зв”язку з даними бухгалтерського обліку. З 1934 р. її стали проводити за даними бухгалтерських регістрів, але дозволяли списувати готову продукцію за собівартістю минулого звітного періоду. З 1938 – 1940 р.р. вводиться жорстка бухгалтерська калькуляція [ 6, с. 318-319 ]. З цього часу калькуляцію стали розглядати як складову бухгалтерського обліку. До цього це була паралельна з бухгалтерським обліком робота.

В 1948 році А.А.Афанасьєв ввів калькуляцію в число елементів методу бухгалтерського обліку. Розвиток теорії в роки застою пов”язаний з проблемою виділення об”єктів калькулювання.

Конкуренція робить бухгалтерську калькуляцію непотрібною ( ціна на ринку формується із співвідношення попиту і пропозиції). На ціну впливають лише нормативні затрати. Управляти минулими затратами неможливо. Виявляти фінансовий результат після калькуляції складно, більш доцільно використовувати метод В. Леонтьєва “затрати-випуск”, що нині і впроваджено у бухгалтерську практику в Україні. Проф. Я.В. Соколов обгрунтовує непотрібність і неможливість бухгалтерської калькуляції [ 6, с. 330-333 ]. Калькуляція має стохастичну природу, що є об”єктом вивчення статистики.

Баланс вели ще фараони Стародавнього Єгипту, це була оборотна відомість (баланс) доходів і витрат. В Стародавньому Китаї складали матеріальний баланс, в Стародавньому Римі – баланс державного господарства в бюджетному обліку.

Щодо звітності як елемента методу бухгалтерського обліку, то в Стародавньому Єгипті складали матеріальні звіти, у Вавілонії – звіт про виконану роботу і її оплату, в Стародавній Греції – звіти про доходи і витрати держави, матеріальні звіти, звіти про стан запасів, доходи і витрати по господарству.Таким чином, ці види робіт (інвентаризацію, документацію, оцінку, калькуляцію, баланс, звітність) не можна прямо пов”язати з бухгалтерським обліком, так як вони існували до його появи, або виникли пізніше і широко використовуються в інших науках.

В 30-х роках ХХ століття в СРСР в бухгалтерський облік був введений метод екстраполяції для скорочення термінів складання бухгалтерської звітності. В 1929- 1953 р.р. сферою бухгалтерського обліку було визнане все народне господарство. Замість рахункознавства і рахівництва введена єдина дисципліна – бухгалтерський облік. Подвійний запис стали розглядати як метод, а не як об”єктивно діючий закон. Перемогла балансова теорія подвійного запису, в якій подвійний запис – це всього лише технічний прийом.

Серед різних авторів є розбіжності з приводу складу елементів методу бухгалтерського обліку. Одні інтуїтивно відчували, що щось тут не ладно, не могли зрозуміти що саме і приводили якісь невдалі пояснення, інші – не задумуючись, переписують відомі підручники з теорії бухгалтерського обліку. Приведемо тут декілька власних висновків стосовно цього:

1. Метод можна пов”язати з вивченням одного об”єкта (конкретного). А об”єктів бухгалтерського обліку – безліч, це конкретизація предмета бухгалтерського обліку – господарської діяльності підприємства у двох її аспектах. Так як господарська діяльність – це система, то її можна подати у багатьох аспектах, що включають безліч об”єктів. Але так як бухгалтерський облік вивчає господарську діяльність лише в економічному (виробничому) та юридичному аспекті в статиці та зміни цих об”єктів у динаміці (господарські процеси, що несуть зміни об”єктів як у економічному, так і в юридичному аспектах – засобів та предметів праці, капіталу, результатів діяльності), то методологія бухгалтерського обліку повинна включати всі методи, з допомогою яких можна вивчати ці об”єкти.

2. Єдиний метод науки – це абсурд, радянська видумка, по аналогії з діалектичним матеріалізмом. Потрібно розрізняти традиційні методи бухгалтерського обліку (подвійний запис і систему рахунків) та інші методи, що використовуються в ньому.

3. Оцінка – це результат вимірювання (загальноемпіричного методу).

4. Калькуляція – це спосіб вимірювання.

5.Оцінку в грошовому вимірнику можна вважати принципом бухгалтерського обліку, бо оцінка присутня кругом – і в інвентаризації, і в документації, і при подвійному записі в системі рахунків, і в звітності і при калькуляції.

6.Подвійний запис, систему рахунків і баланс треба вважати конкретизацією методу моделювання (загальнотеоретичного методу). Моделювання буває статичне (система рахунків, баланс) і динамічне (подвійний запис). Тільки систему рахунків і подвійний запис треба вважати традиційними методами бухгалтерського обліку (шляхами моделювання), а баланси складалися до виникнення бухгалтерського обліку (диграфічного) у господарському обліку (обліку взагалі), запозичені бухгалтерським обліком і використовуються в ньому і не тільки в ньому.

7.Звітність, документація та інвентаризація теж виникли у господарському обліку, і вони не є традиційними прийомами бухгалтерського обліку. Причому інвентаризаційний опис, баланс та інші форми звітності, калькуляція – це документи, а баланс – одна із форм звітності.



8.Щодо єдності елементів методу бухгалтерського обліку, то їх склад залежить від того, яким ми бачимо бухгалтерський облік (рис.7), тобто скільки етапів і фаз проходить обліковий процес і які методи при цьому застосовуються:

  1. примітивний облік – немає калькуляції, подвійного запису, балансу, звітності. Це спостереження, сприйняття, вимірювання, фіксація (інвентаризація);

  2. уніграфічний облік – спостереження, сприйняття, вимірювання (оцінка), фіксація (документація, інвентаризація), аналіз (класифікація ), синтез (узагальнення, звітність, баланс);

  3. диграфічний облік – спостереження, сприйняття, вимірювання (оцінка, калькуляція), фіксація (документація, інвентаризація), аналіз (класифікація за системою рахунків і подвійним записом), синтез (узагальнення, звітність, баланс), передача; Причому диграфічний облік можливий без калькуляції ( метод “затрати-випуск”), вводився метод екстраполяції і т.п.;

  4. еккаунтинг – використовує методи бухгалтерського обліку, аналізу, контролю, прогнозування.


Переду

мова




Облік

як

процес











































Факт




Спостережен-ня

Сприйняття

Вимі-рювання

Фікса-ція (реєстрація)

Класифікація (аналіз)

Узага-льнення (син-тез)

Передача

Інтерпретація


Первинний етап поточний заключний

Рис. 7. Сутність обліку як лінгвістичного поняття.
9. Розглянувши більш детально етапи облікового процесу (первинний, поточний, заключний), можна поділити їх на декілька фаз:

Спостереження – це початковий стан емпіричних досліджень, який полягає в цілеспрямованому сприйнятті предметів, явищ дійсності для здобуття безпосередніх чуттєвих даних про об”єкт пізнання.

Сприйняття – це чуттєве відображення предметів та явищ об”єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей у разі безпосередньої дії їх на органи чуття. Це означає, що сприйняття зводиться до визначення змістовної характеристики об”єкта обліку , тобто розкриття предметної сутності об”єкта обліку.

Вимірювання (оцінювання)– це вираження об”єкта обліку в певних одиницях вимірювання (натуральних, трудових або грошових ) способом порівняння або калькуляції.

Реєстрація (фіксація) – це закріплення даних про предметну сутність (властивість) господарського факту – об”єкта обліку, одиниць його вимірювання та інших характеристик на носії інформації (папірусі, папері, магнітному диску тощо) в момент здійснення господарського факту (документація) або посеред звітного періоду (інвентаризація).

Класифікація (аналіз) – відображення господарського факту в системі рахунків способом подвійного запису.

Узагальнення (синтез) – підведення підсумків за кожним аналітичним та синтетичним рахунком (оборотів за період) та виведення залишків на початок наступного звітного періоду і формування звітності за потребами користувачів бухгалтерського обліку.

Передача – подання звітності користувачам бухгалтерського обліку.

Інтерпретація – аналіз та формування висновків за результатами господарської діяльності у звітному періоді.

Таким чином, у господарському обліку відбулася деталізація загальнонаукової методології. А бухгалтерський облік відрізняється від інших видів господарського обліку лише методологією, яка застосовується на поточному його етапі.



Підводячи підсумки вищевикладеного, ми констатуємо, що дослідили предмет і метод бухгалтерського обліку, виклавши різні точки зору і поставивши проблемні питання. Чи змогли ми їх вирішити, про це судити не нам. Проте необхідність зміни поглядів науковців на ці елементи науки ми довели напевно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч.2./ Фролов И.Т., Араб-оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др.- М.: Политиздат, 1990.- 639 с.

  2. Лучко М.Р., Остап”юк М.Я. Історія обліку: Світ та Україна, погляд крізь роки.- Тернопіль: Зорепад, 1998.- 151 с.

  3. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки у бухгалтерському обліку.- Житомир: ЖІТІ, 1998.- 490 с.

  4. Основи наукових досліджень: Навч. Посібник / В.В. Сопко.- К.: НМКВО, 1990.- 148 с.

  5. Соколов Я.В. Очерки по истории бухгалтерского учета.-М.:Финансы и статистика,1991.-400с.

  6. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник.- К.: КНЕУ, 1999.- 448 с.

  7. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.- К.: КНЕУ, 2000.- 223 с.




Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconВнутрішнього забезпечення
Мазур М. П., д-р техн наук, проф., Косянчук Т. Ф., канд екон., доц., Кіницький Я. Т., д-р техн наук, проф., Самолюк О. Г., зав навчальної...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconНаукові записки
Филипчук С. В., канд. іст наук, ст викл.; Цолін Д. В., канд філол наук, доц.; Шанюк В. І., канд філол наук, доц.; Шаправський С....
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconУправління юстиції в миколаївській області
Терентьєв В.І. канд юр наук (голова); Ємельянова Л. В. канд юр наук; Козляковський П. А. канд пед наук; Козаченко О. В. канд юр наук...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconПрограма та робоча програма укладачі: А. М. Сипливий, канд мед наук, доц. О. В. Скуловатова, канд психол наук, доц
Розпочавшись у віддалені історичні періоди, він триває й нині, знаходячи відображення в антропологічному І демографічному складі...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconАналіз сучасних ризиків суб’єктів енергетичного ринку та шляхи їх мінімізації в системі забезпечення сталого розвитку держави
Науковий керівник канд екон наук, доцент Караєва Н. В., Караева Н. В., Karaieva N. V
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconПравовий вісник української академії банківської справи
А. О. Ткаченко, канд юрид наук, канд. іст наук, доц., зав кафедри державно-правових дисциплін двнз “Українська академія банківської...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconВчене звання – канд філол наук науковий ступінь – канд філол наук посада

Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconМаркетингові технології економічного зростання за редакцією
Маркетингові технології економічного зростання: [монографія] / М. А. Окландер, О.І. Яшкіна, І. Л. Литовченко [та ін.]; за ред д-ра...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconПрограми з позашкільної освіти Дослідницько-експериментальний напрям випуск
Л. Л. Барановська, О. В. Биковська, д-р пед наук, О. І. Борзенко, д-р філ наук, професор, Л. В. Бутрин, Л. А. Кузьменко, Т. П. Левчук,...
Верига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц iconНавчальний посібник Київ 2011 (075. 8) Ббк ш 141. 14 923 д 462 Т. М. Дячук, В. М. Варенкo Рецензенти
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка