«Вічний живий голос»



Скачати 82.45 Kb.
Дата конвертації17.07.2017
Розмір82.45 Kb.

«Вічний живий голос»

Усний журнал, присвячений творчості Лесі Українки



Розроблений і проведений вчителями Семенишиною Т.В. та Макарчук І.А.

Мета : передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

Оформлення : портрет Лесі Українки, виставка книг , які читала Л.Українка, виставка книг до творів поетеси, вишиті рушники.

Обладнання : магнітофон, святково прибрані столи, мультимедійна дошка, презентація «Життя і творчість Л.Українки», фото краєвиди Новоград-Волинського, фотогалерея.

Дорогі діти! Сьогодні ви познайомитеся з творчістю великої поетеси Лесі Українки. Ви багато чули про неї, але на нашому святі ми торкнемося більш ширше її життєвого шляху та творчості.

Ви відчуєте легкий сум, присутній у ліричній поезії; глибоку любов до рідної землі, неньки України. Отже, наше музично-літературне свято починається.

Сьогодні проведемо літературний усний журнал «Вічний живий голос». Епіграфом є такі рядки:



Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я…

Л.Українка

Журнал складається з 5-ти сторінок:



  1. «Звягельщина – колиска Лесі Українки»

  2. «Біографія Лесі Українки». Фотоархів.

  3. «Творчість Лесі Українки».

  4. «Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я ..».

  1. «Єдина на всю Україну!». Музей Л.Українки в Новоград-Волинському.

Звучить пісня про Україну.

Сторінка 1

Під слайди «Новоград-Волинський» на мульт.дошці виконується вірш «Новоград-Волинський» Любові Кирчун.

Новоград-Волинський

Новоград-Волинський , рідне місто моє.

Це – моя батьківщина, моє щастя земне.

Тут я народилась, тут моя рідня,

Тут юність зустріла й покохала я.

Куди б ти не їздив, де б ти не бував,

Завжди повертайся у свій рідний край .

Новоград-Волинський – це свята земля,

Що маленьку Лесю виколисала.

І тепер щороку , нині й повсякчас

«Лесині джерела» об’єднують нас.

Новоград-Волинський ! Мій чудовий край,

Де б я не бувала – ти мене чекай.

Повернусь до тебе – в радості й біді,

Рідне моє місто, дякую тобі!

Слайд «Пам’ятник Лесі». Виходить учениця з хлібом-сіллю , читає вірш



До відкриття пам’ятника Лесі

Прийшла в зажурі і в задумі,

Присіла тихо на порозі,

Мабуть , стомилась, натрудилась,

Пробувши довго у дорозі,

Тобі всміхаються стежини

І Случі веселі береги,

Вклонились верби посивілі

І добрий день в твоїй оселі ,

Вітаємо у ріднім домі:

Тобі наш хліб і сіль священні,

Тобі – серця наші і думи,

І наші клопоти щоденні.

Валентина Ксендзук

Учень декламує вірш



Лесі Українці

Іду до тебе в день святковий,

Іду до тебе в тяжкі дні,

Несу до тебе радощі земні,

Несу і смуток на душі.

Учусь у тебе духу неземного,

Учусь у тебе слово звеличать,

Учусь у тебе болі забувать,

А також рід наш славний прославлять.

Пройшов не день, не два –

Пройшли десятиліть ряди,

Які тебе звеличили, звели,

У геніїв поставили ряди.

У цей зимовий день,

У цей зимовий час

Сповідуй нас, змири,

І в добрий шлях

Направ і освяти.



Микола Іванюк

Сторінка 2

Дорогі друзі! Сьогодні наш український народ відзначає 140-ову річницю від дня народження славетної ,гордої, високоосвіченої жінки Лариси Петрівни Косач. Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова.

За вікном зима. Ось у таку пору , 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.

У сім ї Косачів було 6 дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ізидора.

Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя. Вона самостійно вивчила 10 іноземних мов.

Зверніть увагу на цей стіл, де зібрані твори , якими захоплювалася Леся в дитинстві.

У чотири роки Леся навчилася читати. Зі своїм братиком Михасем вона дуже полюбляла читати «Кобзаря» Шевченка,твори Ж.Верна, Д.Дефо, казки Г.Х.Андерсена. У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ,ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».

НАДІЯ


Hi долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, —

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Перегляд слайдів фотогалереї «Родина, друзі, Леся в різні роки життя»

Леся була музично обдарованою дитиною. На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра була її прекрасною.

«Як Леся грала, - згадувала сестра, - то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики». Ще одне захоплення Лесі – народна пісня. Леся швидко запам’ятовувала народні пісні, гарно співала. Вона безмежно кохалася в них, шанувала історичне минуле свого народу.

Звучить народна пісня у виконанні учнів 4 класу.

Зі спогадів сестри Ольги Косач : «Леся дуже любила бувати на ярмарках, святах. Взимку на Водохреще Леся промочила ноги і застудилася… скоро по тому у неї почала боліти права нога, та так, що сестричка гірко плакала від болю».

У листі до бабусі Леся пише : «Я ніколи не буваю здорова, бо завше рука болить. Перш я мазала руку йодом і мочила в солоній воді. Але від йоду дуже шкіра злазить, то я тепер не мажу. Я дуже слаба, але ходила на Шевченкові роковини і там читала вірші».

Коли придивитись до фотографій Л.Українки, вона завжди ховала свою ліву руку.

Минав час. Коли дівчинці було 13 років, мати, порадившись із дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Це було своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови. Так починала свій літературний шлях юна Леся Українка.

Лесина хвороба – туберкульоз кісток – прогресувала . Лікарі порадили їхати на лікування до моря. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси, не вдалося заволодіти її душею і розумом.

Хто вам сказав , що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

1 серпня 1913 року в курортному грузинському містечку Сурамі перестало битися її серце. Тіло великої дочки українського народу було перевезено в Київ і поховано на Байковому кладовищі біля батька і старшого брата Михайла .



Сторінка 3.

Конкурс читців Лесиних віршів.

Звучить пісня «Про Лесю».

Не дивлячись на тяжку долю, Леся прагнула активної участі у громадському житті. Проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезії. Леся Українка служила своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини самого серця.



Сторінка 5

Вогонь пісень Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього від Бога. Донька Прометея, як прозвали її, несла вона вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків. То ж нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій.

Вона єдина! На всю Україну! На весь світ! Все життя поетеса була борцем, бійцем, воїном, що начертав на своєму щиті слова «умру – не здамся» і проголосила серед стогонів і зойків різного роду людей – «Без надії сподіваюсь!»

CONTRA SPEM SPERO!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть, і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать,

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мгла,

Але дужче заб'ється серденько,—

Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити!—Геть, думи сумні!

Леся Українка – велика патріотка свого народу. Вона все своє життя сповідала високу національну ідею. Коли їй запропонували змінити підданство, Леся відповіла : «Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України».

Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.

Зараз ми перенесемося у той будиночок , де народилася маленька Лариса Косач.

Заочна подорож до музею. Слайд – фільм.

V. Підсумок.

Діти! Наше свято закінчилось, але ми не прощаємося з вами. Ще раз запрошуємо завітати до бібліотеки. Наодинці пройтися життєвим шляхом поетеси Лесі Українки. А може й взяти її твори, з яких долинуть до вас слова Лесі Українки.

Ти себе Українкою звала,

Де ще знайти таке ім’я?

Подивись, як у праці і любові

Розквітає вкраїнська земля!

Пісня «Не давайте суму жити».



Під час свята звучали палкі слова Лесі Українки, вірші поетів Звягельщини, присвячені нашій видатній землячці.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Вічний живий голос» iconВічний живий голос
Мета: передати силу І глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до...
«Вічний живий голос» iconВічний живий голос
Мета: передати силу І глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до...
«Вічний живий голос» icon«Вічний живий голос» Усний журнал, присвячений творчості Лесі Українки Мета
Мета: передати силу І глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до...
«Вічний живий голос» icon«Вічний живий голос» Усний журнал, присвячений творчості Лесі Українки Форма заняття: усний журнал Адресність
Мета: передати силу І глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до...
«Вічний живий голос» icon1-й чол голос: «Преподобний Сергій Радонєзький». 2-й чол голос
Києво-Печерській обителі св. Феодосієм в ХІ ст. Письменник Срібного віку Борис Зайцев так писав про нього у передмові до своєї книги...
«Вічний живий голос» icon1-й чол голос: «Святий рівноапостольний імператор Костянтин». 2-й чол голос
Господа. Попрохайте у Нього миру Церкві І всьому світові щасливого життя, начальникам мудрості, пастирям піклування про паству, христовій...
«Вічний живий голос» iconВасиль марсюк голос волаючого на майдані
Василь марсюк. Голос волаючого на майдані. Публіцистика, критика, спогади. Друге доповнене видання. Київ. 2016. – 148 с
«Вічний живий голос» icon«…я вічно живий…»
...
«Вічний живий голос» iconЦя дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа

«Вічний живий голос» iconМихайло Михайлович Коцюбинський
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка