Видань утос



Сторінка3/4
Дата конвертації09.03.2018
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4

Зоряний шлях


Шанс зробити крок до блискучої кар'єри випав, коли її помітив продюсер Бернар Шварц, котрий якось зайшов до клубу. Він познайомив дівчину з композитором Франсуа Бернхеймом. Той, переконаний у таланті Каас, написав для неї пісню «Jalouse» (1985) разом з дружиною Жерара Депардьє Елізабет. А сам Депардьє погодився спонсорувати перший альбом Патрісії.

Однак її першому альбому не судилося стати сенсацією. Шварц переконав юну співачку не здаватися, і невдовзі був записаний справжній хіт – «Mademoiselle chante le blues» (1987). Незабаром Патрісія Каас записує другий альбом, до якого увійшли добре впізнавані і сьогодні пісні: «Mon mec à moi» і «Elle voulait jouer cabaret». Тоді ж отримує нагороду на церемонії «Victoire de la musique» в номінації «Відкриття року».

А далі один альбом йшов за іншим. У 1990-му Патрісія Каас записує альбом «Scène de vie», після виходу якого отримує другу нагороду як найкраща виконавиця року. У 1993 році виходить третій альбом – «Je te dis vous». Через три роки – четвертий, «Dans ma chair», на обкладинці якого вона постає в образі сексуальної жінки з блискучим світлим волоссям. Але цей альбом не повторив успіху трьох попередніх, шанувальникам був потрібен час, щоб прийняти новий стиль співачки.

У 2012 році побачив світ альбом «Kaas chante Piaf». Його Патрісія присвятила легендарній Едіт Піаф, з якою її неодноразово порівнювали.

Після тривалої перерви 11 листопада минулого року вийшов новий альбом французької зірки, названий ім'ям виконавиці. Він став 10-м у її дискографії. У співачки було кілька варіантів заголовка, але зрештою вона прийшла до того, що її ім'я підходить на цю роль найкраще.

«Мені дуже хотілося, щоб альбом вийшов елегантним», – поділилася Каас, і він справді став таким.

Стандартне видання об'єднало 13 треків, колекційне – 16. Друге, представлене на двох CD, також включає 5 фотографій з портфоліо Патрісії Каас, іменні записну книжку і авторучку.

Зміст «Patricia Kaas» різноманітний, але здебільшого тут порушуються складні теми: теракти, насильство в сім'ї, інцест, глибока зневіра, складність підліткового віку... Так, останній присвячена перша композиція альбому, «Adèle». І в інтерв'ю радіостанції «RTL» співачка зазначила: «Це певний досвід із життя, яким я хочу поділитися з дівчиною-підлітком. Сказати їй, що цей період не буде легким, і ще значною мірою тому, що вона жінка. Це вперше, коли я відчуваю, що даю пораду молодій дочці». А складність змісту пояснила так: «Такі глибокі та важкі теми – пропозиції з боку авторів. Коли я чую подібні пісні, я не думаю, буде це сміливим чи ні, я хочу їх співати, тому що знаходжу зворушливими».

На честь випуску нового альбому зірка вирушить у європейський тур, який стартував 10 січня у Франції. Зараз її графік розписаний по 13 червня, він налічує 57 виступів. Виконавиця з нетерпінням чекає на нові зустрічі із шанувальниками, але водночас зазначає, що гастролі несуть у собі певні незручності: «Важко бути постійно в роз'їздах. Спаковування і розпаковування валіз – це жахливо. Та й спати щоночі в іншому ліжку – це теж не дуже приємно». Незважаючи на це, значну частину творчого життя Патрісія Каас проводить на гастролях.

Знаковою подією у творчому житті співачки став виступ на «Євробаченні-2009» (Москва). Зі слів Патрісії Каас, керівництво французького каналу «France 2» саме попросило її виступити на цьому відомому музичному конкурсі. Також Каас тоді додавала, що виступ 16 травня для неї буде найскладнішим за всю музичну кар'єру, тому що саме цього дня померла її мати. До того співачка ніколи не давала концертів 16 травня. Діставшись лише до 8 місця, вона, тим не менше, стала найкращим представником Франції за останні 6 років і залишається й дотепер.

У 2002 році талановита співачка спробувала себе в ролі актриси у фільмі Клода Лелуша «А тепер... пані та панове». А ще написала автобіографічну книгу «Тінь мого голосу», в якій розповіла історію свого життя і свого успіху.

Про особисте

З юних років Патрісія ставила на перше місце кар'єру, а не особисте життя. Але в її долі були й бурхливі романи. Її перші серйозні стосунки – з продюсером Сирілом Прієром – закінчилися незабаром після відходу із життя матері співачки. Потім у її житті з'явився красень Ален Делон. Причому з'явився несподівано: подзвонив Патрісії додому і заявив, що бажає, аби вона пройшла з ним по червоній килимовій доріжці на Каннському фестивалі. Газети тут-таки роздзвонили про їхній роман. Однак сама Патрісія говорила про Делона насамперед як про друга, який міг її вислухати, підтримати і дати пораду.

Відомо про роман Каас із бельгійським композитором Філіпом Бергманом. З ним співачка прожила кілька років, а потім був дуже хворобливий розрив. Бергман претендував на нерухомість Каас, і справа навіть дійшла до суду.

Довелося Каас потрапити й під вплив чарів одного мільйонера. Він теж був захоплений співачкою і пристрасно ревнував: не хотів, щоб інші чоловіки дивилися на неї, боявся, що вона закохається в когось із них... Але Патрісія Каас не з тих жінок, які готові пожертвувати кар'єрою заради чоловіка. «Моя любов має межі», – зізнається сама співачка.

Зараз Патрісії Каас 50 років. Як і раніше, вона вільна жінка. І свідомо не використовувала всі можливості стати матір'ю, що їй траплялися: «Мушу сказати, що я завжди вважала за краще кар'єру, тому і не створила сім'ю».
КРАЇНАМИ І КОНТИНЕНТАМИ
7 ІСЛАНДСЬКИХ ІСТОРІЙ

Подорож дає багато. Досвід, емоції, враження, яких часто не отримаєш в умовах, до яких роками звик. Повертаючись з мандрів, нам зазвичай потрібен час, щоб усвідомити побачене та розкласти все по поличках. Проте іноді нова країна захоплює настільки, що мовчати просто неможливо. Саме в такі моменти хочеться розповідати мандрівні байки не лише за чашкою кави чи келихом пива. Ісландія впевнено увірвалась у топ моїх улюблених країн. Тому не поділитись історіями про неї я просто не можу.

1. Гаряча «Гра Престолів»



Термальні джерела – це візитівка Ісландії. Всі, мабуть, бачили Голубу Лагуну – ідеального кольору басейн, який прокрадається у сни з кадрів кіно чи журнальних розворотів. В країні сотні обладнаних (та й не дуже) місць для купання в гарячих водах. За планом ми мали відвідати два невеликі басейни поруч з горами та місце, схоже на Голубу Лагуну, поблизу озера Міватн.

Проте плани змінились одразу після першого ж купання. Задоволення, яке дає гаряча ванна після напруженого і насиченого дня, тяжко описати словами.

Одного пізнього вечора дорога привела нас до печери Грйотаг’я, де знімали пристрасну сцену з відомого серіалу «Гра Престолів» між Джоном Сноу та рудою дикункою Ігрітт. Недовго думаючи, було вирішено спробувати тутешні спа-процедури. Одним із чинників, що спонукали нас до дій, стали мокрі китайці з рушниками на плечах, що задоволено наминали вермішель у фургоні біля входу в печеру.

Перший захід у воду виявився «холостим», вода була настільки гарячою, що ванночки з гірчичниками в дитинстві здавались гірською карпатською рікою в розпал літа. Після невдалих спроб знайти альтернативу, було вирішено повернутись і спробувати інший вхід. Адже якщо інший вхід, то можливо і інша температура – логіки нам не позичати. Врешті першопрохідцем став Сергій, який з болем на обличчі ввійшов у воду та заявив, що з цього боку вона холодніша. Чи то довгі скитання у пошуках джерела, чи то бажання нарешті зануритись у гарячу водичку і згадати насичений день, але оцінка Сергія була сприйнята з повною серйозністю і декілька з нас пішли за ним, як євреї за Мойсеєм. В результаті ми провели у воді з десяток хвилин!

І лише коли ноги після купання нагадували клешню лобстера та шкіру немовляти одночасно, ми прочитали в «Lonely Planet» про те, що печера перебуває на приватній території та практично перестала бути придатна для купання після виверження вулкана Крафла. Температура в ній коливається в районі +46 градусів за Цельсієм при максимальній температурі +41 в інших термальних басейнах країни.

Щоб не пропустити одне з таких чудес, варто запастись картою термальних джерел або принаймні перевірити їх перед виїздом. Не пошкодуєте!

2. «Найдорожча ресторація

Галичини» Ісландщини

Будьмо відверті, Ісландія – не бідна країна. Відповідно, ціни в них трішечки вищі, ніж на Бесарабці. Зважаючи на це, ми завбачливо прихопили з собою кашки, ковбаски та інші блага української харчової промисловості. Проте якби ми були в країні та не спробували місцевої їжі – рідні та близькі би нас просто не зрозуміли. Про запас у нас був варіант з баранячим стейком за 10 доларів та одноразовим грилем, але душа бажала більшого. Опиратись ми не могли і кинули всі сили на пошуки пристойного місця трапези.

Звісно, найдорожча ресторація Ісландщини не має нічого спільного зі львівським «Локалем». Тим більше, що у Львові він єдиний, а в Ісландії цим іменем можна назвати практично всі хороші ресторани!

Наш вибір впав на заклад «Kaffi Hornid» у містечку Хофн, яке славиться на всю країну вмінням готувати лангустинів. То такі великі креветки, розмірами більше схожі на омарів. Порція лангустина, а це як-не-як 300000 міліграмів м’яса з його хвоста, з гарніром коштує близько 70 доларів. Так-так, вам не здалось, це більше, ніж мінімальна зарплата в Україні. З одного боку, нічого дорожчого я у своєму житті, мабуть, не їв. З іншого – коли страва дійсно смакує, а пиво коштує 10 доларів, то ціна не виглядає аж такою невиправданою. Головне – не переводити в гривні!

3. Трохи дме



Коли їдеш до Ісландії, потрібно бути готовим до вітру. Ні, не так. Потрібно бути готовим до того, що не зможеш встояти на ногах, машину буде здувати з дороги, краплі дощу різатимуть щоки, а кілька хвилин на краю кратера вулкана викличуть бажання якнайшвидше залізти у гарячу ванну або підкорити вітер, немов білка летяга. При такому вітрі треба бути обережним з авто. Адже секундна необачність з дверима – і вони вже деформовані сильним поривом вітру. А нульову франшизу прокатні компанії тут не дають – краще не ризикувати.

На щастя, така погода в Ісландії не завжди! Із семи днів, що ми провели в цій прекрасній країні, лише півтора вітер справді дошкуляв. Спочатку на півночі, коли пориви досягали 20 м/с (а це, на хвилиночку, 72 км/год) та не дозволили нам скупатись у голубих водах натуральних басейнів Міватну. Вдруге напередодні вильоту, коли швидкість вітру була вже близько 40 м/с, машину здувало з дороги при найменшій спробі хоч трохи відпустити кермо. То було, мабуть, найекстремальніше водіння в моєму житті. Вже потім, в аеропорту Кефлавіка, ми дізналися, що дорогу з Боргарнеса до Рейк’явіка закрили через півгодини після того, як ми проїхали нею в напрямку аеропорту. Висловлюємо щиру подяку владі ісландських євроскептиків за те, що випустили з країни!

4. Міфічні звірі



Один латиш, котрого ми зустріли в термальних басейнах біля Хофна, розповів нам про оленів, яких можна побачити при виїзді на перевал зі Східних Фіордів. «Їх там сотні! – казав він. – Не помилитесь, якщо поїдете саме цією дорогою». Але як говорив хтось із класиків на вікодині: «Всі брешуть». Жодного оленя (принаймні якщо говорити про тварин) ми так і не побачили, хоча знаків при дорозі про їхню можливу появу було достатньо. Те ж саме стосується і символів Ісландії – атлантичних птахів тупиків та китів. Щодо перших, то вони ще на початку осені відлітають у вирій та повертаються, лише коли потепліє і перші американці з’їжджаються на острів. Тому побачити їх вдалось лише у музеї… акули.

Другі ж відпливають лише частково. Проте якщо влітку шанс побачити найбільшого ссавця світу – синього кита – в Ісландії сягає 99% (згідно з рекламним буклетом), то взимку він 50 на 50 – або побачиш, або ні. А ті тури, що пропонують місцеві турфірми, підморозять вас та обвітрять хіба що заради кількох касаток.

«Полювання» на тюленів у холодну пору року складається трохи вдаліше, тому одну лису голову нам таки пощастило побачити.

З ким проблем точно не виникне – це ісландські коні та вівці. І якщо другі полохливо втікають, як школярі з останнього уроку, то перші з радістю в очах біжать до електропарканів, лащаться, просять цукру та сміються разом з вами. Обов’язково рекомендую потратити на це час!

5. Алко-квест



Проблема алкоголю в північних країнах стоїть досить гостро. Це пов’язано і з часто депресивною погодою, і з бажанням вберегти населення, в першу чергу дітей, від можливих наслідків алкоголізму. Саме тому в Ісландії міцні напої можна купити лише в спеціалізованих магазинах «Vinbudin». Найдовше вони працюють у п’ятницю і суботу. У зимовий період по буднях вони відкриваються лише з 11 до 18, а у неділю, крім пива до 2,5%, у звичайному супермаркеті взагалі більше нічого купити не вдасться.

Проблема вирішується або хорошим плануванням та тайм-менеджментом, або заздалегідь продуманою купівлею алкоголю в Duty Free дорогою до Кефлавіка.

З місцевого міцного алкоголю є різні настоянки на травах, шнапс, джин та місцева горілка. Проте найліпше, що є в Ісландії з алкогольних напоїв, – це крафтове пиво. Особливо варто звернути увагу на броварню «Egill Skallagrimson», у яких найкраще смакує ісландський стаут Garun міцністю 11,5%.

6. Проблема вибору (або ні)

Подорожувати можна двома способами – з планом та без нього. Залежно від плану, з ним може бути або веселіше, або передбачуваніше! Проте завжди добре мати можливість адаптуватися до ситуації – говорячи IT-мовою, подорожувати в режимі agile. У нашому випадку ми до останнього вагалися, чи їхати в останній день у Рейк’явік і чи бронювати місце в Голубій Лагуні. У результаті в столицю ми таки потрапили, і можу сказати, що це одне з наймиліших міст, які я коли-небудь бачив. В основному через забудову – невисокі кольорові будиночки, кожен з яких не подібний до іншого. Така собі архітектурна оаза у суворих північних реаліях. Тому обов’язково треба буде повторити візит туди влітку.

Голубу Лагуну ми вирішили пропустити і не прогадали. З таким шаленим вітром тільки на кайтах літати. А 400 кілометрів, які ми проїхали навколо півострова Снефелснесс, стали вишенькою на торті нашої мандрівки. За концентрацією красивих краєвидів це був, мабуть, найкращий день подорожі.

7. Фантомний біль

полярного сяйва

Летіти в Ісландію в холодну пору року (із жовтня по квітень) варто у першу чергу заради полярного сяйва (і звичайно, дешевших цін). Взимку ще можна полазити по льодовику та спуститись у кришталево чисті льодяні печери, проте з авророю не зрівняється ніщо. Ми моніторили сайти з прогнозами її появи вже за місяць до початку подорожі. За тиждень до вильоту вони були не надто втішні, проте ми не здавались та вірили, що на півночі країни нам пощастить, як діти вірять у бабая.

І як буває в таких випадках, першу аврору ми успішно проспали. За прогнозами, шанс на неї був малий, а вона взяла і з’явилась над льодовиковою лагуною Йокусарлон, коли ми бачили вже третій сон. Дізнавшись про це, бажання побачити полярне сяйво почало переростати у фантомні болі.

На щастя, тривали вони недовго. На п’ятий день ми зупинились на півночі у містечку Оласфйордур і почали чекати. Близько дев’ятої вечора хтось побачив на небі хмарку у формі веселки, що опускалась кудись за край фіорду. Декілька хвилин, камера на витримці, встановлена на штативі, і вже який-не-який результат.

Але коли «полярні болі» тривають вже кілька днів, цього виявляється мало. Зриваємось з місця і їдемо машиною туди, де аврора ховається за обриси гір, в абсолютну темінь. Тільки ми, готель, тисячі зірок і полярне сяйво. Як сказав хтось із мандрівників: «Щоб побачити аврору, на неї треба пополювати. Крім того, що це красиво, такий спосіб побачити диво природи додає до процесу елемент азарту». Тут і не посперечаєшся. Було незабутньо!

Богдан СКАСКІВ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Видань утос iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Про підсумки звітно-виборної кампанії в обласних, київській міській організаціях утос 4
Видань утос iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Київська обласна первинна організація об’єднує місцеві організації утос білої Церкви та Обухова, а також інвалідів по зору, які живуть...
Видань утос iconВидань утос
Т. Когутич «у кожній людині є сонце,тільки дайте йому світити» ’’’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconВидань утос
Українців,які прославили нашу країну на весь світ у 2016 році’’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconВидань утос
Олена Теліга: «Жінка в кожній нації є такою, якою її прагне мужчина»’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Кіяновська. Жіночий погляд на шлях незалежності України’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Дж. Бакен. Тридцять дев’ять сходин (детектив. Закінчення)”””””’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Андрейців. Кудлатий друг героя. Як собаки реабілітують ветеранів ато’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Шевцова. «Євросироти»: з чим стикаються діти українських трудових мігрантів’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Марковська. Лікарі мистецтва: втрата ікони як людська втрата’’’’’’’’’’’’’’’’’”””””’’’’’’’’’’’’’’’’’’’


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка