Видань утос



Сторінка3/5
Дата конвертації09.04.2017
Розмір0.62 Mb.
1   2   3   4   5

З іспанської переклала

Маргарита ЖЕРДИНІВСЬКА

Олена Теліга

Поворот


Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.

І те, що мрією було роками,


Все обернеться в дійсність і можливість, –
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини – гострі і щасливі!

Подумать тільки: наші села й люди,


А завтра прийдемо – до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря – тепле та іскристе!

Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,


Щоб кинуть серце у крижаний протяг:
Усе нове… І до старої вишні
Не вийде мати радісно напроти…

Душа з розбігу стане на сторожі,


Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі – зимні чи ворожі –
І всі глибокі поміж ними межі.

І часто серце запалає болем,


А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа,


А рідний край нам буде – чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти – дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,


Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
ЛІТО

Топчуть ноги радісно і струнко


Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим надхненням жить!

П’яним сонцем тіло налилося,


Тане й гнеться в ньому, мов свіча, –
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку золотом прозорим


Мед думок розтоплених лежить.
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість – жить!

І за те, що стільки уст палило


І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила –
Ні на що – твоїх єдиних уст!
ЛИСТ

Л. Мосендзові

Ти б дивувався: дощ і пізня ніч,
А в мене світло і вікно наростіж.
І знов думки, і серце у вогні,
І гостра туга у невпиннім зрості.

Твоє життя – холодний світлий став


Без темних вирів і дзвінких прибоїв,
І як мені писать тобі листа
І бути в нім правдивою собою?

Далеко десь горить твоя мета,


В тяжких туманах твій похмурий берег,
А поки – спокій, зимна самота
І сірих днів тобі покірний шерег.

А в мене дні бунтують і кричать,


Підвладні власним, не чужим законам
І тиснуть в серце вогнену печать,
І значать все не сірим, а червоним.

Бувають дні – безжурні юнаки


Вбігають швидко, в дикім перегоні,
Щоб цілий світ, блискучий і п’янкий,
Стягнути звідкісь у мої долоні.

На жовтій квітці декілька краплин –


Ясне вино на золотавім лезі
І плине в серце найхмільніший плин:
Далекий шум незроджених поезій.

Буває час: палахкотять уста,


Тремтить душі дзвінке роздерте плесо,
Немов хтось кинув здалека листа
І кличе десь – без підпису й адреси…

Життя кружляє на вузькій межі


Нових поривів, таємничих кличів,
І видаються зайві і чужі
Давно знайомі речі і обличчя.

В осяйну ж мить, коли останком сил


День розливає недопите сонце,
Рудим конем летить за небосхил
Моя душа в червоній амазонці.

І вже тоді сама не розберу,


Чи то мій біль упав кривавим птахом,
Чи захід сонця заливає брук…
Для тебе ж захід – завжди тільки захід!

Чергують ночі – чорні і ясні –


Не від вогню чи темряви безодні,
Лише від блиску спогадів і снів –
Усіх ударів і дарів Господніх.

І в павутинні перехресних барв


Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть – не зимне умирання.

Бо серед співу неспокійних днів,


Повз таємничі і вабливі двері
Я йду на клич задимлених вогнів –
На наш похмурий і прекрасний берег.

Коли ж зійду на каменистий верх


Крізь темні води й полум’яні межі –
Нехай життя хитнеться й відпливе,
Мов корабель у заграві пожежі.
РАДІСТЬ

Ой, не знаю, що то за причина –


Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться,
Як безжурний вітрогон-хлопчина.

До міського руху ми не звикли,


А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою,


Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами –
Бо хлопчина не дає спокою!
ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

За вікнами день холоне,


У вікнах – перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.

Зложи на мої коліна


Каміння жорстоких днів,
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.

Щоб легке, розкуте серце


Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.

А я поцілунком теплим,


М'яким, мов дитячний сміх,
Згашу полум'яне пекло
В очах і думках твоїх.

Та завтра, коли простори


Проріже перша сурма –
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.

Не візьмеш плачу з собою –


Я плакати буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий як ніж.

Щоб мав ти в залізнім свисті –


Для крику і для мовчань –
Уста рішучі як вистріл,
Тверді як лезо меча.
ДОМАШНІЙ КІНОТЕАТР
Пропонуємо вашій увазі кілька свіженьких кінокартин – на будь-який смак і вибір.
«БЕН-ГУР»

У цьому американському фільмі перед глядачем розгортається історія Бен-Гура, нащадка знатного іудейського роду, який був зраджений своїм братом. Провівши багато років у рабстві на римських галерах, Бен-Гур у результаті отримує можливість повернутися на батьківщину і помститися кривдникові.

За жанром кінострічку можна визначити як драма, історичний фільм з елементами пригод. Режисер – Тимур Бекмамбетов, а серед акторів – Джек Х’юстон, Назанін Боніаді, Морган Фріман, Родріго Санторо, Тобі Кеббелл.

«ЖИВА»


Український історично-драматичний фільм, знятий Тарасом Химичем, розповідає про молоду дівчину Анну Попович, яка, рятуючись від переслідувань МДБ, потрапляє у табір УПА. Фільм було знято за реальними подіями, які трапилися з Анною Попович у 1950-х роках. Вона дала згоду авторам стрічки на екранізацію своєї біографії. Зйомки проходили у Горганах, де відбувались події з життя Попович.

Головні ролі зіграли: Ольга Комановська, Ростислав Держипільський, Юрій Хвостенко, Володимир Правосудов, Володимир Климук.

«САЛЛІ»

Це біографічна драма від відомого американського режисера Клінта Іствуда, який залучив таких акторів, як Том Хенкс, Аарон Екхарт, Анна Ганн, Лора Лінні, Отем Різер.



15 січня 2009 року світ став свідком однієї з найуспішніших екстрених посадок в історії авіації. Капітан Чеслі «Саллі» Саленберг вміло посадив літак рейсу 1549 «USA Airways» на поверхню річки Гудзон, врятувавши життя 155 пасажирів на борту. Холоднокровні дії капітана не тільки запобігли трагедії, але й зробили його героєм і надихнули людей по всьому світу. Проте катастрофа, яка може зруйнувати життя героя, ще попереду.

«ДИТИНА БРІДЖИТ ДЖОНС»

Ця кінокартина з Великої Британії змусить глядачів як і посміятися від душі, так і похвилюватися, співпереживаючи перипетіям, що спіткають головну героїню. Це і комедія, і мелодрама водночас. Режисер стрічки – Шерон Магвайр, актори – Рене Зеллвегер, Колін Ферт, Патрик Демпсі, Джим Бродбент.

Бріджит Джонс завжди мріяла про хепі-енд. Але після офіційного розриву з Марком Дарсі, який нікуди не зник, а завжди поруч у вигляді запасного аеродрому, вона досі незаміжня, щоправда, з успішною кар’єрою телепродюсерки. І тут життя ставить Бріджит романтичну підніжку у вигляді привабливого американця на ім'я Джек, котрий є повною протилежністю містерові Дарсі. Віддавшись пристрасті, улюблениця всіх жінок планети виявляє, що вагітна, і при цьому лише на 50% впевнена, хто з них батько її дитини.

«СВІТЛО МІЖ ДВОХ ОКЕАНІВ»

Країнами походження драми стали США та Нова Зеландія. Зняв її режисер: Дерек Сенфренс, а в акторському складі – Майкл Фассбендер, Алісія Вікандер, Рейчел Вайс, Карен Пісторіус.

Історія розгортається на віддаленому від великої суші австралійському острові після закінчення Першої світової війни. Доглядач маяка і його дружина стикаються з моральною дилемою, коли знаходять у човні новонароджену дитину і мертвого чоловіка. Пара вирішує виховати дитину як свою власну, не уявляючи, наскільки руйнівними будуть наслідки їхнього вибору.

«У ЧОРТА НА КУЛИЧКАХ»

Ця італійська пригодницька комедія знята режисером Дженнаро Нунціанте. Головні ролі зіграли Кекко Дзалоне, Елеонора Джованарді, Соня Бергамаско.

На глядача чекає неймовірно смішна історія про провінційного чиновника Чекко, котрий обожнює свою стабільну роботу. Коли новий уряд починає війну з бюрократією, Чекко кліщами чіпляється за улюблений пост і навіть не опирається відрядженню на Північний полюс. Але там він знайомиться з дослідницею-активісткою Веронікою, яка має ну зовсім інші цілі у житті.

Отже, до вашої уваги цілком різнопланові й різножанрові фільми. Усі вони чекають на свого глядача!
КРАЇНАМИ І КОНТИНЕНТАМИ
МАРСЕЛЬ І МАТІНКА

Столиця Провансу, найбільша гавань Середземномор’я, найдавніше місто Франції... Кипуче життя Марселя проходить під захистом Матінки-Заступниці, яка піднеслася над містом на унікальному соборі свого імені.

Найчастіше знайомство з Марселем починається з нового порту, від якого часто відразу вирушають до старого – серця Марселя. Тут сотні щогл здіймаються в небо, яхти з усього Середземноморського регіону погойдуються на хвилях, колоритні рибалки вудять із пірсів, кричать чайки, пахне морем і пригодами.

Головна вулиця міста, бульвар Ле-Канабель, веде нагору, до вокзалу Сен-Шарль, який пишається розкішними сходами з широкими маршами (вони нагадують Потьомкінські в Одесі). Але якщо хочеться їх подивитися, простіше буде починати з вокзалу, тоді туристи рухаються вниз, до моря.

Біля старого порту починається квартал Ла-Пеньє. Його вузькими звивчастими вуличками курсує туристичний поїзд, який відправляється зі старого порту, хоча значно приємніше все ж бродити тут пішки. Ла-Пеньє – це майже «марсельський Монмартр», хоча сувенірних крамничок на ньому все-таки менше, ніж на паризькому. Колись тут було закладено місто Масалія, що згодом перетворилося на Марсель. У XVII – XVIII ст. район забудували розкішними особняками, заснували навіть велику богадільню. Та збереглося далеко не все – 1943 року фашисти, які ненавиділи непокірних марсельців (у місті був найбільший центр опору в країні), підірвали практично весь район.

Після звільнення Франції вперті марсельці вирішили відновити все як було. Зараз важко повірити, що старі будинки насправді є новозбудованими. Найдавніша споруда тут – дзвіниця церкви Нотр-Дам-де-Акколь (XIII ст.).

Із кварталу Ла-Пеньє можна вийти просто до кафедрального собору Сен-Марі-де-ля-Мажор (XIX ст.). У його «зовнішності» змішалася візантійська й італійська архітектури, східні силуети та елементи західного оформлення, а стіни облицьовані мармуром у чорно-білу смужку.

Однак усе це – прелюдія до найбільшої святині та цікавини і водночас головного панорамного майданчика Марселя. Споруду видно і з обох портів, і з різних вулиць. На неї спрямовуються погляди місцевих віруючих (їх, утім, нині не так багато) і, звичайно, численних туристів.

Поруч із кафедральним собором – зупинка автобуса, який відвезе вас до заповітного місця. Звичайно, можна дійти і пішки, але доведеться підійматися на високий пагорб до Нотр-Дам-де-ля-Гард. Марсельці називають його La Bonne Mere (буквально – «Добра Мати», Матінка). Дзвіницю прикрашає величезна позолочена статуя Діви Марії з немовлям на руках, що охороняє місто та його мешканців. Колись на місці собору стояла невелика каплиця. Її дуже любили моряки, вони приходили сюди помолитися за вдале плавання і подякувати за щасливе повернення. Про цю традицію, яка й досі живе, нагадує безліч моделей кораблів під стелею церкви – це дари моряків.

Основа собору вознеслася над містом на 154 метри, майже на 100 метрів витягнувся до неба головний шпиль, а золотий вінець Пресвятої Діви сяє у променях сонця ще на 10 метрів вище.

Храм має вигляд римсько-візантійської базиліки, хоча і зведений у XIX ст. Кошти забезпечили марсельські доброчинці, а проект створив архітектор Анрі-Жак Есперандьє. Собор, розташований у найвищій точці міста, складається з двох церков, поставлених одна над іншою. Нижня – тиха і тьмяна, в ній розташовані тільки усипальні. Верхня церква – значно просторіша і світліша, у неї проникають промені сонця та шум прибою. Стіни іскряться багатобарвними мозаїками у візантійському стилі. Нижче мозаїк, від рівня очей до підлоги, стіни суцільно вкриті невеликими мармуровими дощечками з написами – короткими розповідями про чудесні порятунки, молитвами за близьких, подяками за успіх.

Легкий вітерець торкається моделей суден, що довгими гірляндами звисають з-під склепінь. Кожний моряк може розраховувати на заступництво Богородиці. Тут усюди морська символіка, навіть над вівтарем на золотому полі зображено мозаїчний вітрильник.

Жителі міста просять заступництва Матінки й у звичайних життєвих справах, тож на подяку несуть сюди вирізьблені з дерева фігурки святих. Завдяки цьому храм трішки нагадує старовинну крамницю іграшок.

У допомогу віриться тим дужче, що сам марсельський Нотр-Дам має щасливу долю. Він дивом уникнув загибелі під час Другої світової війни. Нацисти його прирекли і зробили все, щоб знищити. Він мав зникнути з лиця землі за день до того, як французькі та союзні війська звільнили Марсель. Але міна не спрацювала. З’єднання дротів виявилося неміцним або неправильним. Як це могло статися? Мінер поспішав і тремтів від страху? У ряди підривників проник підпільник? Здригнулося серце німця-офіцера, котрий пригадав шпилі свого міста на Рейні?.. Мабуть, найправильніше назвали причину сапери. На мармуровій дошці, подарованій ними храму, написано: «Спасибі Їй, яка зробила все Сама…»

Спрямований у небо собор ширяє над маленькими квадратами кам’яних будинків, рибним ринком біля причалу, вуличками корсиканського кварталу, сучасними магістралями, білими скелями та піском узбережжя... Інші храми міста, які зблизька здавалися гігантами, з підніжжя цього собору виглядають просто паломниками, які прийшли схилити свої горді шпилі перед золотою Матінкою з Дитям.

Видно звідси і порт, і острівець Іф – другу за популярністю цікавину міста. Так-так, той самий острів з однойменною фортецею-в’язницею, в якій проводив роки герой роману Дюма – граф Монте-Кристо. Дістатися туди можна за 10 хвилин одним із катерів, які відходять зі старого порту щопівгодини.

На верхньому поверсі розташовані камери «для VIP», досить просторі та зручні, навіть із камінами. А внизу – справжні темниці, тісні й холодні. В одній із них, тій, що з підкопом, і сидів Едмон Дантес. Тут влаштували невелику експозицію, присвячену роману, і показують уривки з екранізацій.

Можна розгледіти й абатство святого Віктора неподалік старого порту. Воно одне з найдавніших у Франції, засноване у V ст. Там, над похованням святого, збудували першу в місті церкву. Абатство стоїть на пагорбі, і з нього теж відкривається краєвид портової частини міста, фортів святих Іоанна та Миколая і, звичайно, Нотр-Дам-де-ля-Гарду.

Видно і палац Лоншам, побудований у XIX ст. на честь вирішення проблеми міста з питною водою. Цікаво, правда? У його центрі – розкішний багатоступінчастий фонтан із колонадою. До комплексу входять музеї красних мистецтв і природничих наук, а також обсерваторія 1702 року.

Он і рибальське передмістя Валлон-дез-Офф. Цей куточок розташувався лише за півгодини ходьби від старого порту, його облюбували гурмани, закохані та фотографи – дуже вже там колоритно і можна поласувати в морських ресторанчиках.

А там і порт. Власне, він поза конкурсом туристичних принад Марселя, оскільки сюди прибувають усі, щоб розбігтися своїми маршрутами.

Залишаючи старий Марсель морським судном, поїздом чи автобусом, варто ще раз кинути погляд на «летючий» собор із жіночою фігурою на шпилі. Тож, якщо трапиться така нагода, пошліть Їй молитву, якщо вмієте, або просто щиро попросіть заступництва і пообіцяйте стати кращими. Може, тоді Її заступництво торкнеться і вас, і вашого міста.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Видань утос iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Про підсумки звітно-виборної кампанії в обласних, київській міській організаціях утос 4
Видань утос iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Київська обласна первинна організація об’єднує місцеві організації утос білої Церкви та Обухова, а також інвалідів по зору, які живуть...
Видань утос iconВидань утос
Г. Бедзьо. Зима з літом зустрічається ’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconВидань утос
Т. Когутич «у кожній людині є сонце,тільки дайте йому світити» ’’’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconВидань утос
Українців,які прославили нашу країну на весь світ у 2016 році’’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Кіяновська. Жіночий погляд на шлях незалежності України’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Дж. Бакен. Тридцять дев’ять сходин (детектив. Закінчення)”””””’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Андрейців. Кудлатий друг героя. Як собаки реабілітують ветеранів ато’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Шевцова. «Євросироти»: з чим стикаються діти українських трудових мігрантів’’’’’’’’’’’’’’’
Видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Марковська. Лікарі мистецтва: втрата ікони як людська втрата’’’’’’’’’’’’’’’’’”””””’’’’’’’’’’’’’’’’’’’


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка