Видавництво ЦК лксму "Молодь" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського



Сторінка12/12
Дата конвертації17.01.2018
Розмір2.53 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ЕПІЛОГ

Індіє моя, далекий сонячний краю! Я хотів би писати про світле та хороше: оспівувати твоє безмежно високе небо і усипану квітами землю, змальовувати мармурове мереживо старовинних палаців і бетоновані греблі ново-будов-гідростанцій, говорити про щасливих людей, які мирно працюють у своїй мирній країні…

Тільки ні, про це напише хтось інший. Я не можу за­бувати страшної хронології голоду в Індії; у мене в ву­хах досі лунає стогін жертв мусульмансько-індуської різанини, а перед очима невідступно стоїть дівчина в чер­воному челі, — люба, ніжна пташка, яка вирвалась із клітки, злетіла високо в небо та й упала, підтята кулею найманого вбивці.

Я люблю її, оту дівчину, за серйозну наївність, незрад­ливу вірність, сильні поривання, — люблю, як свою мрію, як втілення вічної юності.

Ні, Майя не була прообразом майбутньої Індії. Се­ред численних молодих пагінців, які тяглися до світла, вона виявилась найслабкішим,— загинула, впала… І вже про неї забули, так наче й не жила вона на світі.

Розсипаються на порох руїни колишнього палацу Сатіапала. Порозбирали мешканці довколишніх селищ ка­міння з середньовічних мурів маєтку. Там, де стояла ко­лись велична брама, тепер лишився крутий горб, що за­ріс рясними червоними квітками. Називають той горб “горбом червоного челі”, а звідки пішла та назва, вже не кожен і знає. Свідків вересневих подій 1946 року майже не лишилось: Навабгандж і ще кілька селищ спалені і зруйновані дощенту; індуси з них повтікали до, власне, Індії, а тут, у Східній Бенгалії, нині інша держава — Пакистан.

Складними, плутаними й кривавими шляхами ішла Індія до свого визволення. Навіть після 15 серпня 1947 ро­ку, коли було урочисто проголошено про поділ країни на два домініони, англійці спровокували в Пенджабі таку різанину між індусами, мусульманами та сікхами, якої досі не знала історія. Загинуло понад п’ятсот тисяч чо­ловік, розвіялось димом сотні сіл і десятки міст. Такий був останній акт колонізаторів-англійців, подяка багато­страждальній Індії за все те, що вона дала Англії.

…Розсипаються на порох руїни колишнього палацу Сатіапала, буйним чагарником заростає місце, де колись стояв Навабгандж, а старий Джоші не може навіть повер­нутися до рідного краю, щоб спокійно там померти. Джо­ші втік із Східної Бенгалії, тобто з Пакистану, до Індій­ської республіки. І, може, все було б гаразд, коли б не старість.

Велике місто Калькутта. Красиве. Багате… Але старо­му та немічному скрізь скрутно.

Чим живе старий Джоші, як досі не помер з голоду, він і сам не знає. Але таки живе і житиме, бо є в нього мета, яка підтримує його на світі.

Щодня виходить Джоші до причалів калькуттського порту і тоскно позирає в далечінь. Він чекає, що ось-ось із-за повороту ріки Хуглі виткнеться білий-білий океан­ський пароплав, на якому приїде той, хто зараз найпотрібніший.

За пазухою в Джоші лежить дбайливо загорнутий у ганчірку пакунок з рукописом професора Сатіапала та кілька червоних і синіх кристаликів у герметичній короб­ці. Це те, що заховав і не знайшов Чарлз Бертон.

Довго стежив старий Джоші за молодим англійцем. Стежив на свій страх і риск, поступово переконуючись, що Чарлі — не друг, а лютий ворог Сатіапала, рані Ма­рії, Майї. Але ніхто не підтримав старого; Сатіапал на­віть не дослухав до кінця, коли Джоші почав розповідати йому про свої підозри.

І ось тепер загинула вся сім’я Сатіапалів. Лишився старий Джоші та кільканадцять сторінок, змережаних незрозумілими значками.

Певне, за цими значками криється найглибша люд­ська мудрість, секрет вічного життя, рецепти чудесних кристалів, які дають людині їжу й здоров’я… Мабуть, багато тисяч рупій дістав би Джоші за ці папірці, коли б надумав їх продати.

Але старий цього ніколи не зробить. Це чуже. Воно належить людині, яку він поважає найбільше в світі, — Андрію Лаптєву.

“Де ви, сагібе?.. — запитує Джоші чи то у самого себе, чи у вітру, що ширяє над просторами Хуглі, — Де ви?!”

У відповідь долітає брязкання заліза, сичання паро­виків, перегук сирен — увесь той багатоголосий гомін, який характерний для великого морського порту.

Мовчить російський сагіб. Не відповідає на листи.

Але старий Джоші не складає зброї. Щосуботи над­вечір він іде до поштового відділку, оддає вихрястому клеркові кілька дрібних монет, здобутих ціною прини­ження та недоїдання, і поважно диктує:

— Пиши!.. Москва… Лікарня, де врятовують всіх лю­дей від смерті… Сагібу Андрію Лаптєву, який був у Навабганджі… Написав?.. Тепер пиши на окремому арку­шику… Приїжджайте, сагібе, ви мені дуже потрібні. Це пише старий Джоші, я тепер живу в Калькутті…

Вихрястий клерк виводить на папері: “Дурень! Ста­рий дурень!”, але Джоші схвально хитає головою і пиль­нує, щоб конверт заклеївся добре. Джоші переконаний, що сагіб таки одержить хоч одного його листа і обов’яз­ково приїде…

“Де ви, сагібе?..” запитує старий Джоші, позираючи каламутними очима на неквапливі хвилі Хуглі.

А зовсім близько звідти, угору річкою, до міста Каль­кутти йде білий-білий пароплав “Академік Павлов”. І на його палубі, схилившись на поручні, стоїть Андрій Лаптєв — професор, член-кореспондент Академії медич­них наук, керівник радянської делегації на конгрес хі­рургів у Індії.

Пливуть неквапливі хвилі Хуглі, одного з рукавів мо­гутнього Гангу. Вирує за кормою корабля вода, розбі­гається буйними чорториями. А потім заспокоюється, згладжується, та й не лишається й сліду…

Чи не отак збігає й минуле?.. Мов буруни за кормою, промчали роки. Вже посріблило першим інеєм Андрійові скроні. Вже зростає в нього чудова дочка Вже начеб час і забути про минуле. Та тільки цього не забудеш ні­коли, як молодість, як найкращі поривання душі; і часто-часто уві сні кличе Андрій жагуче: “Майю!.. Майю!..” і його дружина тоді мовчки плаче.

— Майю!.. — шепоче Андрій, позираючи вперед, — ту­ди, де за кілька хвилин постане Калькутта, — “мешкан­ня богині кохання Калі”.

Він витягає з кишені невеличкий чорний футлярчик, кладе собі на долоню дбайливо відшліфований кристал гірського кришталю.

— “Кристал самозабуття”…

Де ти, любий образ?.. З’явись хоч на мить, дай поди­витись на тебе ще хоч раз!

Але не згущаються тіні за блакитними гранями. Крис­тал виблискує весело й грайливо: він набрав у себе пов­но небесної блакиті, схопив сонячний промінчик і тепер грається ним, сміється, щедро розбризкуючи навколо зо­лоті цятки. Він немов каже: живим — жити і сміятися… Навіщо згадувати тоскне та скорботне?

Професор Лаптєв спускається до каюти і починає складати речі, його погляд зупиняється на тоненькій кни­жечці з довгою, нудною назвою: “Біокаталізатори Федоровського–Сатіапала та їхнє використання з метою при­скорення післяопераційних процесів”. Це сигнальний примірник, ніхто з учених ще не знає про вихід з друку цієї книги.

Андрій задоволено посміхається. Він уявляє собі реак­цію деяких англійських хірургів,— тих, що, скористав­шись з відібраних у індійців кристалів, почали творити “чудеса” в медицині. Препарат Федоровського, як і пе­редбачав Сатіапал, у Англії засекретили, немов атомну бомбу свого часу. Так, у Лондоні можуть відновити лю­дині втрачений зір, пришити нову руку, ногу, але це кош­тує десятки тисяч доларів. Поява ось цієї книжечки ви­кличе у світі ефект, схожий на той, коли вибухнула пер­ша атомна бомба. І так само, як і атомна енергія, одне з найвидатніших відкриттів нашого часу, біокаталізато­ри Федоровського-Сатіапала, стануть здобутком всього людства.

Андрій береться за відбиток набору іншої статті для “Вісника Академії наук СРСР”. Йдеться про використан­ня біокаталізаторів для виготовлення “силосу Сатіапала” з найгрубіших кормів. Цей спосіб економічно досі був невигідний: надто дорого коштували “зуби дракона” та надто складною й трудомісткою була операція виготов­лення силосу. Але в цій статті наведено найновіші дані. Один з тваринницьких радгоспів для експерименту пов­ністю переведений на штучне харчування, і результати виявились цілком задовільними.

Обидві статті призначені як подарунок індійським вче­ним, індійському народові.

Андрій рішуче бере чемодан ї виходить на горішню палубу.

Перед ним сонячна далина, повновода ріка і Каль­кутта, яка білою чайкою випливає з-за прозорого сер­панку золотої індійської осені.

КІНЕЦЬ


7.05.55–7.06.56.

х. Скелька — Харків.





ЗМІСТ

Розділ І. Жалісливий вбивця 5

Розділ II. Рані Марія 12

Розділ III. Раджа Сатіапал 21

Розділ IV. “Їжа богів” 30

Розділ V. “Як жовте листя, вітром гнане…” 39

Розділ VI. Без керма і без вітрила 43

Розділ VII. Несподіваний арешт 54

Розділ VIII. “Око за око, зуб за зуб” 62

Розділ IX. Горобець під шапкою 70

Розділ X. Люди й собака 77

Розділ XI. “Не всі тхори смердять!” 84

Розділ XII. Небажана зустріч 93

Розділ XIII. Заповіт академіка Федоровського 100

Розділ XIV. Кристал самозабуття 108

Розділ XV. Лапка по лапці 115

Розділ XVI. Майкл Хінчінбрук нагадує про себе 123

Розділ XVII. Так приходить любов 131

Розділ XVIII. Віч-на-віч із смертю 133

Розділ XIX. Дракон показує зуби 149

Розділ XX. Містер Кроссман кладе зуби на полицю 157

Розділ XXI. Кров корови і сало свині 165

Розділ XXII. Свято богині Калі 173

Розділ XXIII. Час розплати 183

Розділ XXIV. Син проти батька 191

Розділ XXV. На вузькій стежці 199

Епілог 206

Николай Александрович Дашкиев

Зубы дракона. Повесть.

(На украинском языке)

Редактор В.Я.Грінчак Технічний редактор П.П.Бербенець

Художній редактор Р.Ф.Ліпатов Коректор О.Я.Лазебна

Підписано до друку 10/Х–1957 р. Формат 84×1081/32. Фіз. друк. арк. 6,625. Умовн. друк. арк. 10,87. Обл.-вид. арк. 11,4. Тираж 50 000. Зам. 813.

Ціна 4 крб. 45 коп.

Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”. Київ, Ворошилова, 3.

Книжково-журнальна ф-ка Головвидаву Міністерства культури УРСР.



Київ, вул. Воровського, 24.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconРоман видавництво ЦК лксму “молодь” київ 1966

Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconПовість видавництво ЦК лксму “молодь” Київ 1961 И(Рум) К60
Повість відомого сучасного румунського письмен­ника В. Коліна “Таємниця підземної галереї” — ці­кавий пригодницький твір про підпільну...
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconТ. Г. Шевченка нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне
М69 Слово художнє, слово сакральне Збірник статей. – Ніжин: тов “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 172 с
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconВидавництво ЦК лксму
В окупованому фашистами україн­ському приморському місті активно діє більшовицьке підпілля. Один за одним відбуваються акти диверсії....
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconКнига віршів Київ-2015 ббк 4 (4 Укр Київ) л-38 Літературно-художнє видання

Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconКорпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005. Частина ІІ лідерство Укладач Ліпенцев А. В. вступ Актуальність вивчення курсу
Корпоративна політика та лідерство. Навчальний посібник -київ: Видавництво наду,2005
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconМатеріал підібраний: пров бібліограф ЦБ карнаух В. В. Художнє оформлення та набір
Сталінська премія ІІ ступеня (1948) за та книги роману «Прапороносці» (1946-1947)
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconРадянський письменник
Здано на виробництво 14/I 1957 р. Підписано до друку 29/iii 1957 р. Формат 70×92/32=53/8 физ друк арк ум друк арк. 6,18 обл вид арк....
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconМ.І. Шпаковатии Художнє оформлення, комп'ютерна верстка дизайн-студія
Шаров І. Ф. 100 видатних імен України. — К., Видавничий дім «Альтернативи» 1999. — 496 с. [100великих-Укр z Culture] 990000 231 str...
Видавництво ЦК лксму \"Молодь\" Київ 1957 Художнє оформлення Л. Склютовського iconКнига друга Київ Видавництво імені Олени Теліги 2012



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка