Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978



Сторінка10/12
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.79 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


У байці «Оселка и Нож» наголошується на тезі, що в суспільстві різні категорії лю­дей мають різні призначення і обов'язки. Ніж дивується, чому Оселка не хоче бути Ножем, «ты нас, сестрица, не любиш». Але та відпо­відає, що її функція не в тому, щоб різати, а в тому, щоб гострити. «И, конечно,— каже Оселка,— ставши Ножом, никогда столько одна не перережу, сколько вст> тс ножи и мечи, которые во всю жизнь мою пере­острю; а в сіс время на оселки очень скудно». Звідси робиться висновок: деякі не хочуть служити на військовій службі і одружува­тися, «дабы других свободнее поощрять к разумной честности, без которой всяка стать недействителна» (I, 114).

Пропагуючи працю по «сродності», високі моральні якості людини, її поведінку, зви­чаї, Сковорода вдається до засобу запере­чень, комічних колізій і ситуацій. Іноді вже першим реченням байки накреслюється її виразна сатирична спрямованість. Ось поча­ток байки «Собака и Кобыла», в якій запере­чується муштра копя як явище неприродне. «Кобыла, поноску носить научена, чрезмЬр

199
но кичилась». Це в неї виходило невдало й смішно. З неї сміявся і Собака, якому комічним здається і добре діло, якщо воно робиться всупереч природі.

У «силі» Сковорода викладає свою улюб­лену мораль: «Без природы, как без пути: чем далее успеваеш, тем безпутнъе заблуждаеш. Природа есть вечный источник охоты. Сія воля (по пословице) есть пуще всякой неволи» (I, 117).

Байка має виразний соціальний зміст. У ній діють чітко протиставлені алегоричні персонажі, що уособлюють певні життєві типи. В образі Коняки виступає представник панівних верств, чванливий підпанокпідлабузник, вірний слуга вельмож. Він ненави­дить народ, вихваляється тим, що навчався в Парижі. Його рабське слугування великим панам трактується як порушення «закону еродності».

В образі Собаки виступає проста людина, що живе звичайним, скромним трудовим життям за природою. Природність дає йому охоту, охота — знання і звичку. Сковорода закликає поважати людську гідність простих трудівників.

Дуже характерною є байка «Пчела и Шер­шень», сюжет якої був поширений у твор­чості російських байкарів XVIII ст. (напри

200
клад, байка Сумарокова «Жуки и Пчелы»). Написана в дусі ідей прогресивного просві­тительства кінця XVIII ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на життєву не­обхідність трудитися за природним нахилом. позповідна частина твору дуже коротка і е суцільним діалогом. Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не ак на себе, як на інших: «Скажи мне, Пче­ла, для чего ты столь глупа? Знаєш, что тру­дов твоих плоды не столько для тебе самой, сколько для людей полезны, но тебе часто и вредят, принося вмЬсто награжденія смерть, однак не перестаете дурачитись в собнраніи меда. Много у вас голов, но безмозгіе» (I, 126). Називаючи дурнем «господина совЬтниа». Бджола засуджує тих, хто «воровски обывает» мед. Для неї праця найсолодша іч: «нам несравненно большая забава со­бирать мед, нежели кушать. К сему мы рождении и не перестанем, поколь умрем. А без сего жить и в нзобнліи меда есть для нас одна люгьйшая смерть». Сила байки: «Шершень есть образ людей, живущих хищеніем чуждаго и рожденных на то одно, чтоб есть, пить и протч. А пчела есть герб мудраго человека, в сродном деле трудяще­гося» (I, 126).

201

Але «сила» в байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фабула. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фак­тами з життя, посиланнями на Ціцерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «студен­та» не важко впізнати самого Сковороду. Він пише: «Многіи шершни без толку гово­рят: для чего сей, напримЬр, студент научил­ся, а ничего не имеет? На чтоде учитись, если не имтль изобнлія?» На ці запитання в нього завжди була чітка відповідь: «Срод­ное дело есть для него (чоловека.— Ф. П.) сладчайшее пиршество... И нет радостнее, как жить по натурь» (I, 126).



На підтвердження своєї думки Сковорода наводить цілий ряд цікавих прикладів, по­силаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, на­решті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносннх луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природженого діла, і нема більшої радості, як жити за натурою.

Проводячи ідею «сродної» праці. Сково­рода різко засуджував дармоїдство і зарозу­мілість поміщиків і попів, їх зневажливе

202 ставлення до трудящих людей. Багатих па­разитів, які живуть крадіжкою чужого і не хочуть бути корисними людству, він називав шершнями або трутнями суспільства, а тру­довий народ — робочими бджолами, що трудяться в «природженому ділі», «по на­турі».

Не можна, певна річ, заперечувати великої ролі природних задатків, і в цьому відно­шенні мораль байок Сковороди про «сродність» має багато цінного. Своєю демокра­тичною спрямованістю вона протистояла релігійнофеодальній ідеології, яка виправ­дувала існування кріпосницьких порядків. Але всіляко підносячи «сродність», Сково­рода ігнорував при цьому соціальний мо­мент і вирішував це питання дещо однобічно. Він перебільшував роль природних задат­ків, помилково вважав, що у людей можуть бути здібності для виконання лише одного, певного роду занять; класові суперечності, що поставали при цьому, філософ поясню­вав не соціальними, а моральними факто­рами.

У творах Сковороди багато уваги при­діляється практиці, вправам, досвіду. «Как практіка без сродности есть безделная, так с роди ость трудолюбіем утверждается» — та­кий висновок з байки «Дв'Ь курицы», який

203


значно доповнює і уточнює теорію Сковоро­ди про «сродну працю».

У цій байці домашня Курка не йме ві­ри своїй дикій посестрі, що та вільно літає і задоволена своїми крилами, бо сама во­на од сили може перелетіти тільки до по­вітки.

«Не спорю,— зауважує дика Курка,— да притом же то извольте, голубушка моя, разсуждать, что вы с маленьких лет, как только родились, изволите по двору навозы разгре­бать, а я мое летанье ежеденным опытом твердить принужденна». Позитивним момен­том твору є не тільки те, що «сродность» без практики проявитись не може, а й утвер­дження того, що людина здатна змінювати, вдосконалювати себе, свою власну діяль­ність. Тільки безперервна практика розвиває природні здібності, породжує майстерність. «Что ползы знать,— риторично запитує Ско­ворода,— каким образом делается дело, если ты к тому не пріобык? Узнать не труд­но, а трудно привыкнуть. Наука и привычка есть то же. Она не в знаній живет, но в деланіи» (І, 113). Та водночас філософ засте­рігав від переоцінки ролі практики, науки, які можуть лише вдосконалювати «срод­ность».

Таким чином, байкар наголошує на тому,

204

що знання самі по собі нічого не варті, коли вони не перетворюються в науку, а наука, за його переконанням, це та сама звичка, продукт практики.



У байці «Кукушка и Коснк» письменник говорить про «сродну» діяльність, як про джерело людського щастя. Зозуля дивуєть­ся, чому це так, що вона хоч і частіше спі­ває, ніж Коснк (чорний дроздик), але не може розвеселити навіть себе. На це Косик зауважує: «Да ты ж, сударыня, только то одно и делаеш, что, подкинув в чужое гнездо твои яйца, с места на место перельтывая, поіош, пьеш и еш. А я сам кормлю, берегу и учу свои дети, а свои труды облегчаю nbніем» (I, 120). Дрозд своею радісною піснею полегшує і собі чесну працю і прикрашає життя.

Висновок, що випливає з фабули цієї бай­ки, спрямований на осудження дармоїдства феодальної та церковної верхівки: «Премножайшіи, презрев сродную себе должность, одно поют, пьют и едят», але від цього ле­дарства і розваг вони зазнають більшої нудьги, ніж ті, хто працює без перепочинку. Звідси улюблена моральідея Сковороди: «ІІеть, пить и есть не есть дело, но главнаго нашего ероднаго дела один точію хвостик» (І, 120). Лише той, хто на «то ест, пьет

205

и поіот, чтоб охотнее после раздоху взяться за должность, как за предлежащій путь свой», є справді щасливий.



Особливо високо підносить байкар колек­тивну працю, яка приносить щастя всім: «Но ничто столько не сладко, как общая всем нам должность. Она... и есть глава, свьт и соль каждой частной должности... Щаслив, кто сопряг сродную себ'Ь частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь» (I, 120).

Зміст байки «Кукушка и Косик» зводиться до того, що розвагу, відпочинок треба сполу­чати із «сродною» працею на загальну ко­ристь; природна діяльність приносить люди­ні насолоду більше самим процесом праці, ніж її результатом, вона повинна працювати для душі і буде щасливою.

Сковорода засуджував мракобісів, тих «благочестивих пастирів», які не визнавали новітніх досягнень науки, боялись, як вогню, свіжої думки і сміливого слова. Найбільш характерною щодо цього є байка «Нстопыр и два птенца — Горлицын н Голубиний». Твір сильний своєю сатиричною спрямова­ністю, викривальною тенденцією. Написаний він у формі листування персонажів.

Нетопир, «великій преисподній звер, жи­вущій в земле так, как крот, кратко сказать, великій крот» написав солодкомовного листа

206 о звірів і птиць. У ньому говорилося: «Дивюся суеверію вашему; оно в міре найшло ое, чего никогда нигде нет и не бывало; кто вам насеял сумозброд, будто в міре сть какоето солнце?.. Одна есть только тма міръ... Любезный мои други! Не будьте одлы, скиньте ярем суеверія, не верьте ичему, поколь не возьмете в кулак. Повеете мне: не то жизнь, чтоб зреть, но то, тоб щупать» (I, 118). Цей лист сподобався багатьом адресатам. Особливо ним захопилися Сова, Дремлюга, Сич, Удод, Яструб, Пугач, які люблять усе темне, тлінне і ненавидять світло, ту частку прекрасного, яка дає радість усьому здоро­вому і чесному на цьому світі. Не схвалю­вали це послання тільки Орел та Сокіл, що дотримувалися протилежної думки. У байці є чимало дотепних висловлювань, які під­креслюють потворнокомічне в житті. Бай­кар спрямовує вістря своєї сатири проти темних сил старого світу, духовної убогості його представників: «Л паче всЬх Нетопыр пловко шатался в сем высокородном догмагь» і намагався будьщо ощасливити «сею высокопарною філософією» «Горличина и Голубинина сынов», але дістає відповідь: «Не могу верить обманщику. Ты мне и прежде сказывал, что в міре солнца ньт.

207


Но я, родившись в мрачных днях, в днешній воскресный день увндел рано восход прекраснейшаго всемірнаго ока. Да и смрад, от тебя и от Вдода исходящій, свидетелствует, что живет внутрь вас недобрый дух» (I, 118—119).

У цій байці знайшли відображення погля­ди Сковороди на науку, освіту, його естетич­ні уподобання. Байкар засуджує обскуран­тизм, усе потворне, критикує тих філософів тьми, що не вірять у краще майбутнє, вва­жають варварством думку про сонце і про­зріння.

Сатиричним спрямуванням відзначаються і такі байки Сковороди, присвячені теорії «сродності», як «Мурашка и Свинья», «Крот и Линкс». У першій з них показано супереч­ку між Свинею і Мурашкою про те, хто багатший: Мурашка, яка мала жменю до­бірного зерна, чи Свиня, що володіла цілою «кадью». Віл, який був стороннім суддею в цій суперечці, підрахував, що в «каді» мі­ститься триста «с третью» жмень зерна. І виходило, що Мурашка програла. Ллє вона не погоджується з цими підрахунками: «Не то вы щиталп, господин Вол... Наденьте очки да расход против приходу скиньте на щсты...» Байка закінчується висновком: «Не малое то, что для обыходкн довольное,

208


довольство н богатство есть то же» (I. 112).

В байці автор висміює також бюрократизм тогочасних судах, необ'єктивний підхід уддів до розбору справ, підкреслює упереженість у винесенні вироків. Щоб вирішити уиеречку, хто багатший — Мурашка чи Сви­ня, суддею запросили Вола, який «20 лет j залишком отправлял с великою славою су­дейскую должность, и можно сказать, что он между всею своею братією нскусн'ьйшій ріста и самой острой аріфмстик и алгебік... Да он же и в латынских диспутах весьма, кажется, зол». Однак «искуснейшій юріста» не міг розв'язати цієї суперечки, і «дЬло... перенесено в вышшей суд». У творі виразно проступають нотки соціального про­тесту проти багатих і вельможних беззакон­ників, проти сваволі світських лихварів і царських чиновників. Байкар змальовує яскравий образ судового чиновника, паро­діює канцелярську мову судочинства того часу.

Ідею «рівної нерівності» Сковорода роз­виває і в байці «Крот и Линкс». Тут гостро засуджується короткозорість, сліпа дурість, що спроможна в усьому бачити тільки зле. Казковий звір Лінкс, який мав винятковий зір, зустрів Крота і почав глузувати з його

209


сліпоти: «Если бы ты, негодная тваришка, имел моей прозорливости сотую долю, ты бы мог проникнуть сквозь самой центр земли. А тепер всіо щупаєш, слеп, как безлун­ная полночь...» — «Пожалуй, перестань хва­стать,— відповів Кріт,— взор тебе острый, но ум весьма слеп. Если тебе дано, чего я лишен, и я ж имею; чего у тебе нт/г. Когда помышляеш о остром твоем взоре, тогда не забывай и остраго моего слуха. Давно бы RirbJl, если бы для мене нужны были очи. Вечная правда блаженныя натуры никого не обижает. Она, равное во всем неравенство дълая, в острогь моего слуха вместила чув­ство очей» (I, 123).

Третя невелика група байок Сковороди присвячена викриттю згубного «сластолюбія» і «славолюбія», тобто прагнення до ба­гатства, титулів і маєтків, що було досить ти­повим для самодержавнокріпосницького су­спільства. Ті, що ганяються за маєтностями, наживою, прагнуть до «сластолюбія», втра­чають людську подобу, внутрішню незалеж­ність, і за постійними клопотами не мають радості в житті. Особливо чітко ця думка проведена в байці «Чиж и Щиглик». Споку­сившись солодким наїдком і гарною кліткою, Чиж попав у неволю. Коли ж йому пощасти­ло вибратись із полону, він зробив такий

210 висновок: «Л теперь, поколь умру, буду бла­годарить богу следующею песснькою: „Луч­ше мне сухар с водою, нежели сахар с бедою"» (I, 111).

Автор твердить, що «сластолюбіе», жадоба розкошів ніколи не ведуть до добра. Хто не любить клопоту, повчає він, той «должен научиться просто и убого жить». Це та сама ідея «задоволення малим», яку Сковорода пропагував у своїх віршах і філософських трактатах.

Байка «Щука и Рак» немовби продовжує і поглиблює зміст попередньої. Йдеться в ній про те, як «щука, напав на сладкую ядь, жадно проглотила» її разом з вудочкою. До­велося щуці залишити рідний край і шукати кращої долі на чужині. З цієї байки виво­диться така «сила»: Мудрому чоловіку всю­ди добре. «Он добро не собирает по местам, но внутрь себе носит оное. Оно ему солнцем во всех временах, а сокровищем во всьх сторонах. Не его место, но он посвящает место...» (I, 125).

У своїх байках Сковорода постійно під­креслює протилежність життєвих інтересів простого народу і панівних верств суспіль­ства. Він засуджує паразитизм і неробство вищих класів, їх зажерливість, протистав­ляючи їм простих людей з їх скромним

211

трудовим життям. Такою, наприклад, є байка «Жабы». Коли висохло озеро, жаби пода­лися шукати собі нового житла. Одна із них стрибнула в джерело, а всі інші «плюснули» в багатоводне озеро.



Дидактичний висновок байки має критич­не спрямування і конкретизує соціальний ідеал автора: «Всякое изобиліе оскудтль и высхнуть, как озеро, может, а честное ре­месло есть неоскудъвающій родник не изобилнаго, но безопаснаго пропитанія» (I, 116). Багатство, «изобиліе», на думку байка­ря, ненадійне, тимчасове, і тільки «честне ремесло» дає людині тривку основу для життя.

Чималий інтерес становлять байки, в яких порушується тема дружби, товариських взає­мин між людьми. Так, у байці «Соловей, Жаворонок и Дрозд» дружба прославляєть­ся, як найдорожча і найкорисніша річ. Коли Соловей при зустрічі назвав Жайворонка співцем, останній почав просити дружби. Ллє дружба не випрошується, а народжуєть­ся. Подібний до подібного веде. І хоч Жай­воронок багато в чому подібний до Солов'я, але жити в саду він не може, так само, як Соловей у степу. Лейтмотив байки сформу­льований у кінці фабули в словах Дрозда, який утверджує безкорисливу дружбу.

212

Байка є справжнім гімном дружбі. Роз­криваючи цю тему, автор пише: «Щаслив, :то хоть одну только тЬнь доброй дружбы іажить удостоился. Нет ничего дороже, :лаже и полезнее ея» (I, 130). Ці загальні міркування, а також наведені образні сиуації підкріплюються народною мудрістю — прислів'ями і примовками про дружбу: В поле пшеница годом родится, а доброй



Ічеловек всегда пригодится!», «Где был?» — «У друга».— «Что пил?» — «Воду, лучше непріятелскаго міоду». Носится и в Малороссіи пословица: Не имЬй ста рублей, как одного друга» (I, 130—132). Сковорода вважав, що дружба — це ви­щий союз людей, в основі якого лежить спільна праця, спільність ідейних інтересів. Якщо у людей спільності немає — дружба між ними немислима. Про це красномовно свідчить байка «Собака и Волк». Вовк не може подружити з собаками Лєвконом і Фирідамом, хоч між ними є зовнішня подіб­ність. І, навпаки, пастух Тітир і собаки зовні не схожі між собою, проте між ними існує тісна дружба, бо вони роблять одну і ту ж справу — бережуть отару.

У «силі» Сковорода підкреслює, що «фаміліа, и богатство, и чин, и родство, и телесныи дарованій, и науки — не сильны утвер

213 дить дружбу. Но сердце, в мыслях согласное, и одинакая честность человеколюбныя души, в двоих или троих телах живущая, сія есть истинная любов и единство...» (I, 122).

Говорячи про художні особливості байок Сковороди, слід підкреслити їх суспільну значимість, мистецьку своєрідність і нова­торство. Він вніс чимало нового в цей жанр. Новим був зміст і звучання байок, змалю­вання в них нових суспільних обставин, са­тирична загостреність. Картини та образи його байок вражають своєю життєвою прав­дивістю, гострою спостережливістю, народолюбністю.

Більша частина сюжетів байок Сковоро­ди своєрідна, взята з тогочасної дійсності. Серйозні моральнофілософські і загальногромадські проблеми в них часто мають гумористичне забарвлення, втілені в живі народнопобутові сценки. Окремі зарисовки побутових явищ давали можливість краще відчути життєвість картин та образів байки. Так, у байці «Старуха и Горшечник» пи­сьменник, йдучи за зразками народних побу­тових гуморесок, змальовує яскраву ярмар­кову сценку торгу між бабою і гончарем.

«Старуха покупала горшки. Амуры молодых лет еще и тогда ей отрыгалися.

— А что за сей хорошенькій?..

214


— За того возму хоть 3 полушки,— отвечал Гор­шечник.

— А за того гнусного (вот он), конечно, полушка?..

— За того ниже двох копеек не возму...

— Что за чудо?..

— У нас, бабко,— сказал майстер,— не глазами выбирают: мы испытуем, чисто ли звонит» (I, 128).

Неабияку майстерність виявляє Сковоро­да в діалогах і монологах, які в різних формах стали його улюбленим стильовим за­собом художньої розповіді, відтворення жи­вих розмовних інтонацій та зворотів. Це значною мірою зумовлювалось тим, що пер­сонажі байок Сковороди здебільшого роз­мовляють, а не діють, і в такій діалогічній формі розкриваються їхні характери, погля­ди і уподобання. «Сіль» його байок не в несподіваності сюжетних ходів, не в хит­рих витівках героїв оповідання, а в колорит­ності, характерності, дотепності чи мудрості їхніх реплік» '.

Про художність байок Сковороди протя­гом довгого часу висловлювались різні, ін­коли прямо протилежні думки. Так, Д. Ба­галій твердив, що «Басни Харьковскія» не нагадують справжніх художніх байок... не визначаються своєю художньою формою,

1 Байки в українській літературі XVII—XVIII ст., с. 57.

215

вони швидше становлять невеликі, зрозумілі для всіх трактати на житейськофілософські теми» Інший дослідник пішов ще далі, звинувативши Сковороду в тому, що він «досить неуважно, недбайливо поставився до форми, до формального оброблення своєї збірки» 2.



Ми вважаємо, що такі думки не мають під собою реальних підстав, вони апріорні, не випливають з глибокого аналізу байкар­ської спадщини Сковороди, специфічності його творчої манери.

Слід згадати, що в давньому українсько­му байкарстві було два способи викладу мо­ралі — фабулярний та параболічний. У пер­шому мораль випливала з фабули і вислов­лювалася стисло, афористично; другий спо­сіб вимагав більш широкої дидактики, яка часто набувала в творі самостійного значен­ня. У байках Сковороди наявні обидва ці способи.

Перші 15 байок Сковороди характеризу­ються фабулярним способом викладу мора­

1 Д. І. Багалій. Український мандрований фі­лософ Г. С. Сковорода, с. 291.

лі, а решта — параболічним, де «сила» роз­гортається в широкі проповіді або в цілі філософські трактати. Думається, що за час, який минув між створенням першої і другої частини збірки «Басни Харьковскія», зазна­ли певних змін літературноестетичні погля­ди Сковороди. Під час створення байок 70х років письменник починає орієнтуватись на зразки цього жанру, що здавна служили засобом «унаочнення». Йому здається, що літературна форма байки дещо тісна для втілення і пропаганди його прогресивних ідей. Має рацію І. Іваньо, який вважає, що » мніорода, «сміливо почавши збірку оригі­нальних байок, вдруге повернувся до неї, ИКЄ неначе оглядаючись назад, шукаючи зразків у традиції давній»

Отже, розглядаючи образну систему байок Сковороди з точки зору тогочасного стилю, можна сказати, що письменник виявляє доосить високий рівень майстерності, уміння коротко, але чітко визначити експозицію, «діалогізувати» розповідь, стисло змалюваіп обставини, в яких відбувається дія, колоритно подати образи деяких персонажів — Поли («Мурашка и Свинья»), Кабана («Оле­нини и Кабан»), Нетопира («Нетопыр и два

1 «Радянське літературознавство», 1965, № 8, с. 27.

217


птенца, Горлицын и Голубинин») та Ін., які вдало індивідуалізовані; кожний з них наді­лений тільки йому притаманними рисами характеру і поведінки.

Важливою ознакою художньої майстер­ності Сковороди як байкаря було уміння поєднувати публіцистичну гостроту, злобо­денність з узагальненнями широкого мас­штабу. Показові щодо цього байки, в яких викриваються пороки феодальнокріпосницьго ладу. Сатира письменника спрямована насамперед на викриття паразитичних кла­сів, що відбилося і на образній символіці. Як і в народній творчості, негативні персо­нажі — Шершні, Щуки, Кабани, Черепахи і ін. уособлюють у байках Сковороди панів­ні верстви суспільства, що жили працею трудового народу, нещадно його визискували і грабували.

Байки Сковороди звичайно написані ста­роукраїнською літературною мовою, яка поєднує в собі старослов'янські елементи з живою народною стихією. На думку М. А. Жовтобрюха, «Г. С. Сковорода нале­жав до тих видатних діячів слова, що своєю творчістю готували надійний грунт, на яко­му трохи пізніше сформувалася нова україн­ська літературна мова, що увібрала в себе всі життєздатні елементи від попереднього,

218


«тароукраїнського періоду в розвитку нашої літературної мови» 1.

Елементів живої народної мови у байках Сковороди значно більше ніж, скажімо, І Ного філософських трактатах. Тому на­віть проста, малограмотна людина могла без особливих труднощів читати байки Сково­роди і розуміти їх. Тут важливу роль віді­грало і те, що письменник звернувся до фольклору, зокрема широко використовував Прислів'я і приказки: «Не то Орел, что высо• ' іі.тает, по то, что легко седает», «Мы, мі"" пні. судим не по убору и словам, по по делам», «Лучше мне сухар с водою, нежели сахар с бьдою», «Кто труда не перейдіот, и к добру тот не прійдіот», «Глупой ищет мі.гіа, а разумного и в углу видно». Іноді им нір сам зазначає, що він звертається до народної образності: «Сія воля (по послоічіпі.) есть пуще всякой неволи», «Есть и в Малороссіи пословица: „Далеко свинья от коня"».

Народні прислів'я та приказки, які так часто зустрічаються в байках Сковороди, Пов'язані з сільським життям, побутом і ор

1 М. А. Ж о в т о б р ю х. Відбиття процесу станов­лення фонологічної системи української літературної МОВИ у творах Г. С. Сковороди.— «Мовознавство», 1972, № 4, с. 70.

219

ганічно входять у внутрішній лад байок, в їхню образну систему, стиль. «За допо­могою народних виразів письменник ніби наголошує на народному, демократичному характері пропагованої мудрості» '.



Разом з тим слід зазначити, що байки Сковороди, хоч і рясніють елементами на­родної мови, все ж мовна основа їх значною мірою традиційно книжна, церковнослов'ян­ська за своїм характером. Серед фразеоло­гізмів його байок трапляються вирази із «святого письма», античних філософів, Сок­рата, Епікура, Катона та інших.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconТ. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова. К. Дніпро, 1978. 320 с. Загл. І текст парал укр та англ. Книга
Шевченко, Т. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconРеалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті
Реалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті. Мтодичний посібник для вчителів художньо-естетичних дисциплін....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconЗведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік
Зведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік [Текст] / упорядники: С. В. Манченко,...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconХудожньо-естетичний цикл
Одне з найважливіших завдань 2010/2011 навчального року впровадження нового змісту освіти в 10 класі старшої школи. Предметом художньо-естетичного...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2018 року м. Дніпро зміс т
Організація та управління підприємствами зв’язку, транспорту, торгівлі, поліграфії. Бухгалтерська справа, рахівництво. Паблік рилейшнз....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconВидавництво «весна» навчально-довідкові видання з української мови та літератури
Посібники укладено за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою мон україни
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у лютому 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у вересні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у грудні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка