Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978



Сторінка12/12
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.79 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Нерідко у свої поетичні та інші твори Ско­ворода вводив гораціанські мотиви, посвоє­му розвиваючи їх. Так, «Песнь 24я», як свідчить він сам, була «перетолкованна» із «римскаго пророка Горатія». Вплив Гора­ція простежується і в інших його поезіях, де чітко виявилися симпатії філософа до тру­дового народу, критичне ставлення до того­часного суспільства. Горацій не випадково був для українського поета «пророком», а Сковороду, до речі, здавна називали «українським Горацієм».

З віршів Горація він переклав такі: «Про спокій душі», «О вожделеніи богатства»,

242


«Oda Horatina», «Блажен, о блажен». Ча­стина їх була опублікована ще в дожовтне­вий період, інші ж переклади, про існування яких дослідники здогадуються, і досі не знайдено.

Завдяки невтомним пошукам проф. П. М. Попова у 1960 р. став відомим віршо­ваний переклад 10ї оди Горація Очевидно, Сковорода зробив його в ранній період своєї творчої діяльності, десь у 50х роках, коли він займав посаду викладача поетики в Переяславському колегіумі або домашньо­го вчителя в селі Ковраї. Аналіз твору показує, що Сковорода відходить від оригі­налу й не стільки перекладає, скільки пере­співує Горація, роблячи в ньому скорочення, пропуски, відходить від деяких образів і де­талей, національного колориту. Але загалом перекладачу нталося зберегти ОСНОВИН б зміст оригіналу і його форму.

При перекладі оди Горація, яка написана сапфічною строфою, Сковорода користуєть­ся 11складовим силабічним віршем, укладе­ним в 4рядкову строфу, в якій останній рядок скорочений — має тільки 5 складів.

1 П. М. П о п о в. Нові сторінки спадщини Г. С. Ско­вороди.—«Радянське літературознавство», 1960, № 4, с. 106—107.

16*

243


І немовби власні думки передавав україн­ський поетфілософ, перекладаючи такі ряд­ки поезії Горація:

Кто умеренность святу наблюдати Умест, в доме его не видати Вещей изящных, одежд златотканных, Палат избранных.

(7/, 436)

Шанобливе ставлення Сковороди до поезії і особи Горація, переклади його віршів і творчі запозичення з них,— одне з яскра­вих свідчень того, яку мету ставив перед собою письменникфілософ. Він прагнув по­знайомити українського читача з кращими взірцями багатої античної поезії, передусім з тими, в яких були закладені прогресивні ідеї, співзвучні його власним принципам гуманізму і демократизму.

Значну увагу приділяв Сковорода пере­кладам творів Ціцерона. Він високо цінував його як талановитого художника слова, за­охочував Ковалинського читати твори цього письменника, бо з них, на його думку, мож­на було почерпнути «ту чисту і незаплямовану легкість і витонченість латинської мови, яка становить основу ясного і правильного стилю» (II, 425—426).

Відомо, що Ціцерона найбільш цікавили питання етики і моралі. їм він присвятив ряд

214

філософських трактатів, у яких говорить про внутрішню сутність людини, її місце і при­значення в житті.



Тому неабиякий інтерес становить пере­клад Сковородою трактату Ціцерона «De senectute» («Про старість»). Переклад при­свячений С. І. Тевяшову; час його написання не встановлено. Він дійшов до нас у списку кінця XVIII ст.

Свій твір «Cato majer sen de seneclule» («Катоистарший, або Про старість») Ціцсроп написав, коли йому було за шістдесят. Праця має літературнопубліцистичний хаВвктер, в ній відбито думки автора про деякі сторони практичної моралі. Вона присвяче­на другу Аттіку, якому Ціцерои намагається довести, що старість не позбавлена радощів, мі" шішупачення і докори на її адресу часто несправедливі. Показово, що автор, вислов­люючи гуманістичні погляди на старість, захищає їх устами 83річного позитивного героя Катонастаршого, для якого старість не тільки не важка, а навіть приємна.

Трактат Ціцерона відзначається дотепним викладом, яскравістю образів, особливо Катона. «...Коли я читав цей твір,— згадував пізніше Ціцерон,— то мені здавалося, що говорю не я. а Катон». Аналіз цього перекладу показує, що Ско­

245


ворода не тільки відходив від оригіналу, посвоєму трактуючи його, але й нерідко робив до нього різні доповнення в дусі свого вчення. Це виразно помітно в тих місцях перекладу, де порушується питання про «сродність», щастя, про єдність природи і людини, моральні повчання тощо.

Відповідно до свого розуміння завдання «переводить не слова, но мысли» Сковорода намагався передати зміст оригіналу, част­ково пристосовуючи його до місцевих умов, до своїх смаків, уподобань і поглядів. Він поводився з оригіналом досить вільно, на­магаючись передати основний зміст у попу­лярній формі. Через те він широко викори­стовує народні афоризми, замінює грецькі і римські імена російськими та українськи­ми, скорочує ряд образів і висловів, допов­нює оригінал суб'єктивними додатками, зок­рема зверненнями «батюшка наш», «дети мои любезные» та ін. Все це дає підстави назвати переклад Сковороди вільним, близь­ким до переказу.

Можливо, найчастіше з античних авторів Сковорода звертався до Плутарха. І не тіль­ки тому, що він — визначний письменник і патріот давньої Греції, а й передусім тому, що він був філософмораліст і майстер ху­дожньої характеристики і що його спадщина
особливо припала йому до душі. Сковорода прагнув донести до українського читача передусім ідеї Плутарха. З цією метою він перекладає його філософськоморалістпчні твори, постійно посилається на нього, часто цитує Плутарха в листах до М. Ковалинського.

Як гуманний мораліст, противник аске­тизму, Плутарх привертав уваїу гуманістів (Єразм, Рабле), вождів реформації, філосо­фів (Моитень, Руссо). Діячі французької буржуазної революції, а в нас декабристи і Бєлінський захоплювалися героями Плу­тарха, що втілювали в собі республіканські доброчинності.

На Україні Сковорода одним із перших перекладав твори Плутарха. Український поет, як свідчить Ковалинський, переклав частину його трактатів, головним чином, на моральноетичні теми, зокрема такі, як «О божій правосудіи», «О смерти», «О спокойствіи душевном», «О вожделеній богатств». Але до нас дійшов лише один з них — «Книжечка Плутархова о спокойствіи души». Доля ж інших перекладів невідома.

За життя Сковороди, як і довгий час після його смерті, переклад не друкувався. Його опубліковано лише в першому радянському виданні творів філософа за єдиним списком,

247 який зберігається у Ленінграді п Архіві ЛН СРСР.

Переклад трактату Плутарха «Про спокій душі» Сковорода надіслав ІЗ квітня 1790 ро­ку до свого приятеля Я М. ДонецьЗахаржевського з листом, у якому, як уже згаду­валося, торкнувся і питання про принципи своєї перекладацької діяльності. Він не хоче гнатися за дослівною формою перекладу, а прагне передусім відтворити зміст твору.

Тому, перекладаючи «Книжечку Плутархова о спокойствіп души», Сковорода знач­ною мірою змінює її колорит, викидає імена язичеських богів, окремі картини і деталі, заявляючи, що він вливає в «новія мехи и вино новое». На своєрідність свого пере­кладу Сковорода вказує в підзаголовку «Книжечки», що йде після супровідного листа,— «Толкованіе из Плутарха о тишинт. сердца».

Отже, перед нами справді в багатьох міс­цях дуже віддалене трактування плутархового оригіналу, причому своєрідними стильо­вими засобами, які свідчать про велике художнє обдарування перекладача, про його вміння бачити один і той же предмет з різ­них боків і в різному освітленні, робити до­датки і критичні зауваження. Ось для порів­няння кілька уривків з Плутарха у тлума

248

'нині Сковороди. Коли античний автор критикує думку Епікура про те, що той «со­ветует честолюбцам, дабы последовали своей природе и принимались за гражданскіи дела», Сковорода, який завжди високо ціну­вав грецького філософаматеріаліста, рішу­че захищає його від нападок Плутарха. В примітці до наведених слів він пише:



«Язвит Епикура. Ненавнстію помрачен, не хотел раскусить сладости сокровенныя в сем Епикурском слове. Нет святее его слова: природе последовать, могти несть чин, найтить в праздности сладость есть тожде с бо­гом делать, дело делать, сладко делать есть то же достоинство в сыле; сила в природе, природа в боге, яко дуб в зерне, пребывает вовеки. Хулит философа за сердечную сла­дость, потом и сам сказует, что красота сердечная есть град спокойствія. Будто ж не то же есть сласть, сладость и красота в сердце, если оно живет вот где! Душа моя в руках твоих выну. Десница твоя воспріят мя» (II, 205).

Тут Сковорода вступає в полеміку з авто­ром, посвоєму трактуючи цей уривок, гово­рить про природу, яка робить людину тим, ким вона повинна бути.

В іншому місці свого трактату Плутарх відзначає: «Некто мудрец сказал: обычай

17 Ф. М. Поліщук 249



зделает жизнь сладкою». До цих слів Сково­рода додає від себе: «А я сказую: сердце чисто зиждеть жизнь веселу» (II, 206). І далі уривок у примітці трактується пере­кладачем в явно полемічному дусі, який від­повідав характеру його моральноетичних принципів, піднесенню мудрості як джерела всіх доброчинностей.

Майже на кожній сторінці «О тишине сердца» Сковороди відчувається не Плутарх, а український мислитель, його спосіб пере­кладу, «тлумачення». Текст перекладу в ба­гатьох місцях обростає деталями, яких немає в першотворі. Як справедливо відзначав М. Маслов, порівнюючи обидва тексти, Г. Сковорода частково скорочував оригінал, частково розширював, дещо додавав, сте­жачи тільки за тим, щоб ці додатки відпо­відали загальному ідейному спрямуванню першотвору. Сковорода прагнув пристосу­вати свій переклад до вимог і уподобань часу. З цією метою він пропускає ряд обра­зів і виразів, заміняє деякі грецькі й римські імена вітчизняними, використовує народні афоризми, вводить вірші. Так, передаючи твердження Плутарха про те, що кожна лю­дина повинна задовольнятися своїм станови­щем і не бажати більше, ніж дає природа, Сковорода зазначає: «всякая всячина, мыр

250
І

сея наполняющая, одному нужна, а другому Не потребна. Что же оно такое? И кому нуж­ное? Вспомним пословицу: „Всяк Еремей про себе разумей"» (II, 210).

Коли Плутарх у своїй «Книжці» висміює тих, хто хоче бути знавцем у всіх науках і посилається на багатьох філософів антич­ності, то Сковорода, як завжди, перекладає де місце вільно, коротко і дотепно; причому ля емоційного посилення змісту цього урива він навіть наводить вірш, якого немає в першотворі:

Будь всь гьм, что бог дал, ради, Разбыван всяк грусть шутя. Полно нас червям снедати!

видь єсть своє bct.m людям.

Всяк жребіем своим да будет доволен!.. Ісяк имеет свое зло и добро, и каждому свое дано» (II, 211).

У сковородинських примітках і додатках до оригіналу, з якими ми зустрічаємося в багатьох місцях перекладу, виразно від­чуваються моральноетичні принципи самого перекладача, їх повчальний характер. З цією метою він вдається до використання фоль­клорних засобів. Ось, для прикладу, кілька народних прислів'їв і порівнянь: «Фома в худшей жизни весел, а Козьма в лучшей омерзел»; «доброму человеку всякій день —

17*

251


праздник»; «все то, что миновало, будто из воза пало»; «итак, разжевать сіе надобно хорошенько»; «имея не наслаждается, а по­терял — мучится»; «человък яко трава: днесь цветет, утром сохнет» та ін.

Важко тепер сказати, у зв'язку з чим зроб­лено цей переклад, власне, вільний переказ, що саме правило Сковороді за взірець, яке видання творів Плутарха могло йому при­служитися, але, як видно з порівняння обох текстів, зробленого М. Масловим, основний зміст, дух твору античного автора він від­творив досить правильно.

Переклади Сковороди творів античних авторів були значним кроком у розвитку української перекладацької справи. Сковородинська практика вільного перекладу ста­ла певним взірцем для багатьох письменниківперекладачів наступних поколінь.

висновки


Григорій Савич Сковорода увійшов в історію духовної культури нашої Вітчизни як самобутній, прогресивний філософгуманіст, громадський діяч і визначний письмен­ник, котрий підсумував кращі досягнення давньої української літератури і торував шляхи розвитку нового письменства, станов­лення якого почалося в другій половині XVIII ст.

Заслуги Сковороди як філософа і письмен­ника в тому, що він порушував важливі со­ціальні проблеми, прокладав шлях прогре­сивним ідейним течіям свого часу. Його глибокий гуманізм і демократизм, щире вбо­лівання за долю трудящої людини, ненависть до деспотизму і гноблення, обстоювання ним свободи і соціальної справедливості, гострий критицизм і громадянська мужність знайшли продовження у творчості багатьох письменників наступних поколінь. Продов­жувачами прогресивних традицій Сковороди були І. Котляревський і Г. КвіткаОснов'яненко, Т. Шевченко та І. Франко. Великому Каменяреві, зокрема, імпонувала «життєра­дісна гуманність» і «життєрадісний опти

253 мізм» творчості Сковороди 1 — риси, прита­манні кращим творам української літератури XVIII ст., що перейшли також у нову літе­ратуру. Великий інтерес до особи і творчості Сковороди виявляли такі діячі російської культури, як В. Капніст, К. Рилєєв, Л. Тол­стой, М. Лесков, а в радянський час — П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко та ін.

Незважаючи на певну обмеженість світо­гляду Сковороди і його соціальної програ­ми, що пояснюється умовами часу, він зав­жди залишався селянським демократом, філософомгуманістом, який непохитно вірив у перемогу добра над злом, у торжество правди і справедливості. Прогресивні ідеї Сковороди виражали погляди і настрої тру­дового народу, з якого він вийшов, інтереси якого відстоював. Вони були зрозумілі і до­ступні людям праці і якоюсь мірою захища­ли їх класові інтереси.

Своїми кращими зразками творчість Ско­вороди стоїть біля джерел нової української літератури. В ній помітні вже початки реа­лізму як нового методу зображення дій­сності, що почав формуватися в другій по­ловині XVIII ст. під впливом нових суспіль­них явищ. Справді, його байки, сатиричні і пейзажні вірші свідчать про виразний по­ворот Сковороди до реального життя. В них особливо відчутно пробивалися нові ідеї і нові способи художнього вираження, ха­рактерні риси народного побуту, розмовної мови. Зображений Сковородою світ настіль­ки значний за своїм змістом, за багатством порушених проблем і питань, що його пое­тична творчість стала новим видатним яви­щем в духовному житті українського народу.

У багатьох творах Сковороди відображена животрепетна сучасність, показані яскраві типи з різних суспільних верств, подано правдиві картини тогочасного українського життя. При цьому слід відзначити, що про­відною рисою поетафілософа, яка визначала ілейнохудожню спрямованість його творчос­ті, було пристрасне шукання істини, правди життя в різних її аспектах: філософському, суспільнополітичному, літературноестетич­ному і етичному.

Слід сказати, що елементи реалістичного зображення життя українського простолюду знаходимо й у віршах І. Некрашевича, а ще більше — в сатирі другої половини XVIIі ст., яка порушувала широке коло суспільних проблем. І хоч паростки реалістичного зобра­ження дійсності у творах давньої україн

255
ської літератури були ще значною мірою сковані релігійним мисленням, книжною мо­вою і шкільною схоластикою, але вони по­ступово зростали і сприяли наближенню літератури до світськості і реального життя. Немала заслуга в цьому Григорія Сковороди.

У творчості Сковороди виразно проступає критичне начало, тісно пов'язане з бурлеск­ною стильовою течією в українській літера­турі XVIII ст. Бурлескнотравестійні елемен­ти стилю Сковороди відбивають характерні риси тогочасної епохи з її раціоналізмом і критицизмом. Але водночас письменник орієнтувався і на сатиричний напрям у ро­сійській літературі XVIII ст., який підготу­вав появу «натуральної школи», тобто реа­лізму.

Всю силу свого таланту Сковорода віддав рішучому засудженню феодальних порядків, сваволі експлуататорів і попівства, сміливо­му захисту інтересів народних мас, пропа­ганді народної освіти, позитивних знань. У цьому полягає важливе суспільне значен­ня його критики, яка відіграла чималу роль у людському поступі, відбивала волелюбні прагнення народу, його віру в майбутнє. І хоч у свій час він не бачив та й не міг бачити справжніх шляхів до народного щастя, його філософські і соціальнополітич

256
ні погляди й ідеї були прогресивними, пере­довими, виражали нові соціальнополітичні прагнення, які відповідали новим суспіль­ним потребам.

Літературна творчість Сковороди багато в чому була новаторською. Це новаторство виявилось як у змісті прогресивних просві­тительських ідей, так і в поетичній культурі художнього слова. Він досить добре орієнту­вався в складних питаннях своєї епохи, гостро картав сучасний йому лад, засуджу­вав експлуататорів, возвеличував любов до свободи, до трудящої людини, до батьків­щини, виховував громадську мужність, мріяв про створення нового суспільства, в якому не буде тиранії і визиску. Така ідейна спря­мованість творів Сковороди сприяла пробу­дженню соціальної свідомості народних мас, стимулювала їх стихійний протест проти феодальних порядків.

Як письменник Сковорода використав кра­щі традиції української і російської літера­тур попередніх віків. У його поетичних і фі­лософських творах зустрічаємо чимало релі­гійних образів і картин, яким вій надавав нового звучання, нового змісту. Силабічне віршування Сковороди загалом було тради­ційним, але багатьма своїми рисами, різно­манітними мотивами і формою воно було

257 вже новим кроком у поетиці. Як показали дослідження, «своєю поетичною творчістю Сковорода завершив понад двохсотрічний шлях розвитку силабічного віршування в українській літературі і твердо започаткував силаботонічне віршування, засноване на народнопоетичній основі і досвіді російсько­го віршування XVIII ст.»

Ми цінуємо Сковороду і як автора бага­тьох віршів в народнопісенному дусі (деякі з них стали народними піснями, увійшли до репертуару народних співцівкобзарів). Нас вражають і пейзажні вірші поета. Вони вчать любити природу, рідну землю, виховують у читачів здорові естетичні по­чуття.

Як художник і мислитель Сковорода близький нам і всьому прогресивному люд­ству насамперед своїм гуманізмом, свобо­долюбством, рішучим виступом на захист трудового народу проти різних форм екс­плуатації і гніту. І хоч гуманізм Сковороди, а також розуміння ним свободи і щастя дещо абстрактні, проте в ідейній боротьбі свого часу він займав класову, соціальну по­зицію.

1 О. В. Мішав и ч. Григорій Сковорода і усна народна творчість, с. 150.

258


Прогресивні ідеї Сковороди не втратили свого значення і сьогодні, зокрема ідеї про боротьбу між добром і злом. Його історич­ний оптимізм, упевненість у перемозі добра над злом надихали людей і зміцнювали їхню віру в можливість викорінення існуючої в світі соціальної несправедливості, віру в торжество прогресу над темними силами реакції. Як гуманіст, як виразник дум на­родних він гостро засуджував жорстокість і паразитизм панівних класів, послідовно захищав інтереси трудящих.

Радянський народ глибоко шанує і береже пам'ять про видатного мислителя і письмен­ника. У селі Сковородинівці, де він жив останні роки і де похований, збудовано шко­лу його імені, відкрито Державний літера­турномеморіальний музей. Його ім'ям на­звано вулиці у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі, Харківський педагогічний інститут. Твори Сковороди вивчаються в школах і вузах.

Творчість Сковороди займає почесне місце не тільки в українській, але і в російській культурі. Це особливо було видно під час святкування 250річчя з дня його народжен­ня, яке широко відзначалося трудящими нашої країни і прогресивною громадськістю світу.

259
У зв'язку з цією пам'ятною датою в 1972— 1973 рр. здійснено ряд видань творів Сково­роди і досліджень про нього. У Києві вийшло найповніше академічне видання творів пи­сьменника у 2х томах («Наукова думка», 1973). Масове видання у двох томах («Дніп­ро», 1972), сувенірні книжечки — «Байки харківські. Афоризми» (Харків, «Прапор», 1972), окремі твори. Московське видавни­цтво «Мысль» також випустило в 1973 р. зібрання творів Сковороди у двох томах. У 1975 р. видано книгу «Григорій Сковоро­да — 250» — матеріали про відзначення юві­лею філософа.

Новим свідченням глибокої шани до пи­сьменника було відкриття в березні 1977 р. у Києві пам'ятника Г. Сковороді. На граніт­ному постаменті на повний зріст височить бронзова постать мандрівного мислителя, виразника демократичних ідей. Таким він зберігся у пам'яті народній, а тепер увічне­ний і в бронзі.

Світлий образ письмениикагуманіста оспі­вано у поезіях П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка, П. Дорошка, П. Воронька, Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча та ін. його життєвий і творчий шлях переконливо розкривається у романі В. Шевчука «Пред­теча» («Дніпро», 1972), у художньому жит

тєпису І. Пільгука «Григорій Сковорода» (К., «Дніпро», 1971) та ін.

Всенародне вшанування пам'яті Г. Сково­роди — яскравий вияв батьківського піклу­вання Комуністичної партії, Радянського уряду про українську культуру, її прогресив­них діячів, учених письменників.

ІБ М 243

Здано на виробництво 05. 08. 1977 р. Підписано до друку 23. 12. 1977 В. БФ 28857. Формат 60х84Узі. Папір № І. Гарнітура зр. н. Друк високий. Умови, друк. арк. 7.697. Облікововидавн. арк. 7,655. Ціна 55 кі и Замовл. 1512. Тираж 26 000.



Видавництво «Дніпро», 252601 — МСП Київ. Володимирська, 42.

Київська книжкова фабрика «Жовтень» республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига». Київ, Артема, 23а.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconТ. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова. К. Дніпро, 1978. 320 с. Загл. І текст парал укр та англ. Книга
Шевченко, Т. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconРеалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті
Реалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті. Мтодичний посібник для вчителів художньо-естетичних дисциплін....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconЗведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік
Зведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік [Текст] / упорядники: С. В. Манченко,...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconХудожньо-естетичний цикл
Одне з найважливіших завдань 2010/2011 навчального року впровадження нового змісту освіти в 10 класі старшої школи. Предметом художньо-естетичного...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2018 року м. Дніпро зміс т
Організація та управління підприємствами зв’язку, транспорту, торгівлі, поліграфії. Бухгалтерська справа, рахівництво. Паблік рилейшнз....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconВидавництво «весна» навчально-довідкові видання з української мови та літератури
Посібники укладено за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою мон україни
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у лютому 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у вересні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у грудні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка