Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978



Сторінка6/12
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

111

своєї душі і мріє про чисте джерело, яке могло б вгамувати палючу внутрішню жагу, «насыщенну гадом и всяким ядом».



Проте цс лише поодинокі місця. Вони були даниною духу і традиціям давньої української літератури, пов'язаної з релігій­ним мисленням. А загалом поетична твор­чість Сковороди за своєю ідейною суттю входить у нову епоху і є визначним явищем нової світської літератури, що намагалася відображати реальне життя.

Разом з тим, не слід забувати й того, що в збірці «Сад божественных песней» Сково­рода нерідко маскує «священним письмом» викривальні тенденції своїх творів і свій протест проти існуючих соціальних порядків. А втім, такий протест нерідко висловлювався ним і цілком відверто. Досить згадати відо­мий «Сон», написаний в «полночь ноября 24, 1758 года, в Ковраи». Можливо, саме тоді, підсумовуючи все пережите й передума­не, Сковорода вперше усвідомив себе ви­кривачем соціального зла і став у ряди сатириківпросвітителів другої половини XVIII ст.

Палке викривальне слово Сковороди, що осуджувало феодально-кріпосницьке суспіль­ство з його сваволею поміщиків і чиновни­ків, офіційною релігією і церквою, зустріне­мо майже в усіх творах письменника-філософа. його критика відзначалася полум'яною публіцистичністю, була яскравою і дотеп­ною, відвертою і дошкульною, гнівною і муж­ньою, ясною і зрозумілою кожній людині. «Дух сатиризму» був притаманний його ха­рактеру, і пороки свого часу він бичував з силою і пристрастю протопопа Аввакума або Івана Вишенського.

Проти феодально-церковної ідеології і со­ціального гніту, який ввесь час посилювався на Україні, вели боротьбу не тільки прогре­сивні діячі культури, але й широкі трудящі маси, настрої яких найбільш виявлялися у фольклорі. Про кривду, несправедливість, панське безчинство і сваволю в народних піснях говориться так:

Уже тепер правда в панів у темниці! А щира неправда з панами в світлиці. Уже тепер правду ногами топтають, А щиру неправду медом-вином напувають.

Ця славнозвісна пісня «Про Правду і Крив­ду» вдало узагальнює тогочасне життя укра­їнського народу, який стогнав у ярмі кріпос­ництва, царизму і національного гніту. У від­повідь на визиск і знущання часто вибухали стихійні селянські повстання, але зрілої політичної свідомості в народу тоді ще не

112

113


було. Тому в цих умовах особливо важли­ву роль відігравали прогресивні діячі куль­тури, які більшою чи меншою мірою відо­бражали і формували стихійне обурення трудящих.

Соціальний протест і гнів народу в ті часи на Україні найповніше висловив Сковорода. «Песнь 10я» — «Всякому городу нрав и пра­ва», є найвищим досягненням сковородинської поезії, нещадною сатирою на тогочасну дійсність. У ній змальована досить колорит­на картина соціальних відносин на Україні в другій половині XV111 ст. Ця пісня утвер­дила за Сковородою славу поетавикривача, сатирика, яким він залишився до останніх днів.

«Песнь 10я» написана у селі Ковраї десь у 1758—1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі учителя-слуги і пильно придивлявся до життя селянкріпаків, гостро реагував на жорстоке поводжен­ня з ними.

Починається вірш «Всякому городу нрав и права» в спокійному тоні, здавалося б, безсторонньої констатації. Автор подає свої філософські роздуми над питаннями про мету і смисл життя, про людські смаки і уподобання, які кожний розуміє посвоєму:

114

Всякому городу нрав и права; Всяка имеет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь, Всякому горлу свой есть вкус каков. А мнъ одна только в свете дума, А мне одно только не идет с ума.



(I, 67)

В останніх двох рядках подано ідеал пое­та, людини чесної, безкорисливої, якій вла­стиві поривання вищого порядку, ясність розуму і чиста совість. Ось чому ці рядки подаються в перших трьох строфах як реф­рен, а в четвертій вони дещо змінюються, і вже прямо говориться про цей ідеал:

Как бы умерти мне не без ума.

У вірші Сковорода стисло й гостро зма­льовує потворні явища сучасної йому дій­сності, подає широкі узагальнення «нравів» різного панства, чиновництва, купецтва, лих­варів і сутяжників, що «непрестанно стягали грунта». Все це втілено в переконливих, хоч і граничностислих мазках, у різких і точних соціальних характеристиках:

Петр для чинов углы панскіи трет, Федькакупец при аршине все лжет. Тот строит дом свой на новый манер, Тот все в процентах, пожалуй, поверь!

115


Тот непрестанно стягает грунта. Сей иностранны заводит скота...

(/, 67)


Сковорода гостро картає і панський побут з п'яними оргіями в маєтках та шинках, з розпустою, висміює продажнокрутійське судочинство, догматизм і схоластику тодіш­ньої школи, науки, культури:

Те формируют на ловлю собак,

Сих шумит дом от гостей, как кабак,—

Строит на свой тон юриста права

, С диспут студенту трещит голова.

Тех безпокоит Венерин амур,

Всякому голову мучит спой дур...

(І, 67)


У пісні «Всякому городу нрав и права» вади тогочасного суспільства і сатиричні типи постають в живих, цілком реальних де­талях, соціальних явищах, побутових рисах. Змальовані тут персонажі — це не безликі символи, маски, не просто строката життєва мозаїка, а типові образи панів і підпанків, картярів і розпусників, шахраїв і злодіїв. Перед нами цільна, узагальнююча картина живої дійсності, і цієї цільності надають їй особа поета, його погляд на речі і людей, авторська позиція гуманістадемократа. Це — один з кращих творів українського

116


сатиричногумористичного віршування дру­гої половини XVIII ст.

У пісні «Всякому городу нрав и права» основна увага приділена нищівному висмію­ванню і засудженню моральних вад тогочас­ного суспільного життя. Всім цим порокам мерзенного ладу Сковорода протиставив свій моральноетичний ідеал, ідеал людини, у якої «совесть, как чистый хрусталь»:

А мит, одна только в свете дума,

Как бы умерти мне не без ума.

а в?)

Тому не так уже й штучно прив'язаний до змісту цієї сатири епіграф з біблії: «Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разуме своем поучается святыне».



Сатирична пісня «Всякому городу нрав и права» цікава, глибока за своїм конкрет­ноісторичним змістом, за своєю компози­цією, за образнопоетичною системою. Тож не випадково вона відразу була підхоплена народом, постійно перероблялася, увійшла в репертуар кобзарів і збереглася в усному побутуванні аж до нашого часу. її популяри­зації сприяло й те, що у переробці Котлярев­ського вона увійшла до «Наталки Полтавки».

Сковорода не просто змальовує соціальні пороки кріпосницької системи, він сатирично

117

викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний. Такий про­відний мотив цієї сатири. Він проходить червоною ниткою через усю пісню, відби­ваючи два протилежні погляди на світ і смисл життя. Тут кожний образ несе в собі велике смислове навантаження, за ним криє­ться цілий комплекс тогочасних явищ і фак­тів. Це виявляється і в строфічній побудові вірша, і в його розмірі, і в конструкції ре­чень, і в сатиричних засобах зображення. Написана пісня десятискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Проте поет вносить у вірш елементи новаторства, засто­совуючи в ньому виключно чоловічі рими, тонізуючи його і наближаючи до дактиля.



Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен. А за допомогою метонімій поет вдало виділяє потрібні йому словапоняття; цьому сприяють також анафоричні повтори на початку віршованих рядків, які підсилю­ють емоційне звучання твору, сприяють його композиційній стрункості й завершеності.

Для пісні Сковороди характерна просто­та, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. По­чинається пісня словами, які нагадують ста

118

ровинні народні прислів'я: «Що не город, то норов», «Що не голова, то розум». Взагалі у творі виразно проступає жива народна мова, особливо в лексиці та фразеології: «трещит голова», «юриста», «манер», «грун­та», «Федькакупец», «в свете дума», «на ловлю собак», «все жереш», «чистый хру­сталь», «всякому горлу», «ты не щадиш», «шумит дом..., как кабак» та ін.



Говорячи про пісню «Всякому городу нрав и права», слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини XVIII ст. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для при­кладу можна назвати «Сатиричний вірш 1764 года», «Плач кіевских монахов» (1786), «Доказательства Хама Данилея Куксы по­томственны», «Плач дворянина», «Песнь Пасталія» та іп.

Мотивами осуду панської сваволі, крити­кою зловживань і хабарництва чиновників сатиричні вірші XVIII ст. перегукуються з піснею Сковороди.

Сатиричний пафос вірша Сковороди «Вся­кому городѵ нрав и права» викликав багато літературних наслідувань не тільки на Укра­їні, але і за її межами. Деякі поети кінця

119


XVIII — початку XIX ст. свідомо орієнтува­лися на скозородинський вірш, доповнюючи його новими строфами, в яких проводили злободенні для свого часу ідеї

Якщо сатира Сковороди у деяких його сучасників і наступників знайшла певну підтримку і творче продовження, то в на­родній поетичній традиції вона «стала немов ферментом, що збуджує думку, наштовхує співака на критику нових сторін життя, на продовження первісного авторського тек­сту»2. Справді, варіант пісні, записаний І. Срезневським, був утричі більший за сковородинський текст. Він мав шістнадцять строф замість авторських п'яти. Ці додаткові строфи — своєрідна трансформація кращих прикмет пісні Сковороди, бо народ не просто співав, а майстерно змінював її, переробляв на свій лад.

Водночас слід вказати і на зв'язки сковородинської пісні з російською сатирич

1 Див. про це: П. М. Попов. Нововиявлений українськобілоруськин письменник початку XIX ст., продовжувач сатири Г. Сковороди. Питання історії та культури слов'ян, ч. II, Вндво КДУ, 1963, с. 12—29; Ф Я. Шолом. З історії традицій Г. С. Сковороди в українській та російській сатиричній поезії кінця XVIII — початку XIX ст.— Та м же, с. ЗО—38.

* О. В. М и ш а и и ч. Григорій Сковорода і усна народна творчість, с. 126.

120


ною поезією, зокрема з творами А. Кантеміра. Цьому питанню присвятила широку розвідку А. Ніженець «Поетична творчість Г. С. Сковороди і російська література» !. Співставляючи сатиричні поезії Сковороди з творами Кантеміра, дослідниця в багатьох моментах показує стильову близькість «Песне 10й» до третьої сатири Кантеміра, хоч, звичайно, вірш українського поетафілософа значно сильніший в ідейному відношенні.

До розглянутого сатиричного вірша близь­ка темою «Песнь 9я», яка своїм змістом перегукується з ним і навіть початкові рядки її майже дослівно повторюють його заспів:

Голова всяка свой имеет смысл; Сердцу всякому своя любовь, И не однака всем живущим мысль: Тот овец любит, а тот козлов.

(7, 66)


Тут Сковорода говорить про свободу, на­зиває її «главною мірою» власного життя, йому по душі «безпечальний, препростый путь». Але через те, що «голова всякая имеет смысл», то кожен бажає чогось іншого: «тот овец любит, а тот козлов». Поет утверджує

Див.: Труди філологічного факультету Харків­ського держ. університету, т. З («Учені записки ХДУ», т. 70), 1956.

121

свою незалежність від тогочасних «нравов», мріє про свободу для пригноблених, крити­кує тих, хто шукає кращої долі за межами батьківщини:



Иной в полночной стране видит рай,

Иный на полдень путь свой открыл.

(7. 66)

В останніх рядках пісні Сковорода дотеп­но іронізує з різних людських примх і без­глуздих суперечок та бажань:



Один говорит: вот ктото косит!

А другій спорит: се ктось стрижет,

А сей: у воза пять кол, голосит.

(I, 66)


Ці фрази фольклорного походження, вони створені на взірець прислів'їв типу: «Ти йому — стрижене, а воно тобі — смалене!». «Стрижено!» — «Голено!» — «Але ж стриже­но!» — «Ні, таки голено!» '. «Не треба ми п'ятого колеса в возі». «То мені п'яте колесо в возі» 2.

Разом з тим не можна не помітити, що в «Пъсне 9й» висловлено й інші думки, зокре

1 Українські народні прислів'я та приказки. К., Держлітвидав України, 1963, с. 462.

* І. Франко. Галицькоруські народні приповід­ки, т. II, с. 283 (ЕЗ, т. XXIII).

122

ма мотив звернення до бога з проханням зробити так, щоб усе могло «в благій конец так попасти, как к магниту сталь». Образи і картини цього вірша цікаві не стільки з по­гляду їх сатиричного спрямування, скільки з погляду моралі, суб'єктивних ліричних пе­реживань автора, що поєднують поетичні медитації з філософськими роздумами, спря­мованими на підтвердження епіграфа — «Дух твой благій наставит мя на землю праву».



У ряді віршів Сковорода говорить про соціальні контрасти, антагоністичні взаєми­ни між людьми, критикує «світ» і його мер­зоти. З цієї групи поезій виділяється «Песнь 14я», в якій зображується страшний «мір», що своїми щелепами пожирає все і всіх:

Плоть, мір! О несытый аде! Все тебе яд, всем ты яде! День, нощь челюстьми зеваеш, Все без взгляду поглощаеш. Кто избежит сети?

(І. 73)

За допомогою сатирично забарвленої лек­сики поет досягає критичного змалювання житейської суєти і пороків («гидры зверя», «днесь піяна скачет воля», «сирен лестный окіана», «несытый аде», «буйность», «че­люсть, всьх ядуща»).



123

Для відтворення негативних явищ того­часного життя Сковорода вдається до умов­них, алегоричних образів, охоче і часто ви­користовує релігійну лексику. Так, в автор­ській примітці до згаданої пісні цікаво пояснюється образ Кита: «Кит — значить страсть. Что есть страсть? Есть то же, что смертный грех. Но что есть грех? Грех есть мучительная воля. Онато есть сребролюбіе, честолюбіе, сластолюбіе. Сіето гидра и Кит пожирает и мучит на море міра сего всех. Она же то есть и ад» (I, 73). Тут письменник вкладає світський зміст у релігійне поняття «гріх», відносячи до нього такі вчинки і зло, як гонитва за наживою і розкішшю, често­любство, прислужництво, холуйство і без­принципність.

Взагалі вживання Сковородою таких по­нять, як «пекло» і «рай», не мало потойбіч­ного смислу. Це, власне, алегоричні образи життя людей на землі. Так, у пісні 2й, де провідною ідеєю є засудження суспільного зла, поет закликає: «Кинь весь мір сей пре­скверный. Онто вточь есть темный ад. Пусть летит невежь враг чорный; ты в горный возвысись град».

Сатиричні поезії Сковороди насичені то їдкою іронією, то сповнені невдоволенням, почуттям нудьги і печалі. Пояснюючи в при

124

мітці до пісні «Коликая слава ныне?» дав­ньоєврейське слово кифа чи ксфа, що озна­чає камінь, Сковорода сподівається знайти опору, бажану пристань у вірі. «Сего ради всякій христіанин, имущій сердце чисто, єсть и сын голубов, и кифа» (І, 74). У такі хви­лини поет почував себе воскреслим, печаль відступала і ставало світло і радісно на душі:



Прошли облака. Радостна дуга сіяет. Пройшла вся тоска. СпЬт наш блистает. Веселіє сердечное есть чистый свет вёдра, Если миновал мрак и шум мірскаго вт.тра.

(/. 75)


В умовах наростання масового протесту проти сваволі і визиску Сковорода відчував разом з народом увесь тягар посиленого кріпосницького гніту. Адже головний вибір зроблений без вагань, раз і назавжди. Це був сміливий виклик володарям світу, які постійно переслідували борця за правду.

Вас бог одарил грунтами, но вдруг может то пропасть, А мой жребій с голяками, но бог мудрости дал часть.

(1, 82)

Перебуваючи деякий час у «монастыре Сііннянскому» (осінь 1780 р.), Сковорода написав «Песнь 30ю» з «Сада божественных песней». В ній поет славить життя, гарне не довготривалістю, а чесністю, добротою,



125

висловлює свое ставлення до неминучої смерті, якої не слід боятися:

Плюнь на гробныя прахи и на детскія страхи;

Покой — смерть, не вред.

Так живал афинейскій,

так живал и еврейскій

Епикур — Христос.

О. 89)


У цих рядках Сковорода поєретичному ставив в один ряд Епікура і Христа, оскіль­ки вони, на його думку, уособлювали вищі людські доброчесності. Для нього Христос — це не син божий, а шукач істини, як і до­християнські мудреці Стародавньої Греції. Йому імпонувала і матеріалістична філосо­фія Епікура, бо вона сміливо викривала релігійні забобони і містику, мала просвіти­тельський характер.

Чимало зворушливих поезій, пройнятих лі­ричним настроєм, присвячує Сковорода за­гальнолюдським темам життя і смерті, щастя і долі. Кожний його вірш — це поетичне ви­раження певної думки філософського чи су­спільноморального характеру, зображення життєвих явищ у світлі своїх ідеалів та пе­реконань, які він хоче донести до читача. Поет виявляє своє розуміння світу й при­роди, прагне збагнути, що таке людина, який смисл її життя, чи можливе людське щастя і розумне життя людей на землі. Він

126

бачив і боляче переживав недосконалість навколишнього світу:



Видя житія сего я горе, Кипящее, как Чермное море, Вихром скорбей, напастей, бед, Разслаб, ужаснулся, поблед. О горе сущим в нем!

№ 75)


Внутрішня схвильованість поета, який пе­реживав тяжкі часи кріпацтва разом із своїм народом, передана через образ вихору болі й через вдало підібрані, вагомі за смисловим навантаженням дієслова: «ужаснулся», «поблед>, «бежу», «гляжу». Сковорода був дуже чутливий до народного лиха і сприймав його як своє власне. Він прагнув знайти гармонію у житті, спираючись на розум, доброчинність, «чисте серце», чисте сум­ління.

У «Песне 23й» поет роздумує над смис­лом людського життя, яке визначається не кількістю прожитого часу, а корисністю зробленого для суспільства. У цьому полягає мета і краса розумного життя. Людина по­винна бути чесною і справедливою: Лутше час честно жить, неж скверно цельій день,

Лутше один год чист, неж десяток сквернен,

Лутше в пользь десять лет, неж весь век без плода.

(І. 81)

127


У цьому вірші виразно звучить також тема швидкоплинності часу. Поет закликає не марнувати «жизни время»:

О дражайше жизни премя, Коль тебя мы не щадим! Коль так, как излишне бремя, Всюду мещем, не глядим!

(1, 81)

Цікава ця пісня і своєю художньою фор­мою. Вона мало підпорядковується загаль­ній силабічній системі: не скрізь однакова кількість складів, часто в рядку відсутня цезура, багато чоловічих рим. Організуючим началом виступають такі елементи, як смис­лова сторона слова, його емоційне забарв­лення й інтонаційно наголошені лексеми кожного рядка, що допомагають краще зро­зуміти зміст. Таку ж роль відіграє в ньому й анафора на початку віршованих рядків, яка не тільки посилює емоційний заряд вір­ша, але й сприяє його композиційній струн­кості й завершеності:



Будто прожитый час возвратится назад, Будто реки до своих повернутся ключей, Будто в наших руках лет до прибавки взять, Будто наш с безчисленных составленный век дней.

(I, 81)


Філософські роздуми Сковороди вилива­лися у піснях. Він шукав істину у взаєминах

128


людей, у духовній свободі, прославляв чисте сумління, що означало істинне життя, а від­сутність його — смерть. А побічна тема смерті, яка розвивається в деяких ранніх поезіях Сковороди, не має нічого спільного з старовинними повчаннями, діалогами, по­вістями, шкільними драмами, з церковними догмами. У трактуванні цієї теми поет орієнтувався на фольклор. Так, в «Песне 1й» із «Сада божественных песней», яка має дату: «Сложенна 1757 лета», говориться:

Боится народ сойти гнить во гроб, Чтоб не был послт, участник, Где горит огнь неугасный;

Не боится совесть чиста ниже Перуна огниста, ни! Сей огнем адским не жжется. Сему жизнь райска живется.

(7, 60)


В народному дусі інтерпретується ця тема і в розглянутому вже вірші «Всякому городу нрав и права». Поет, як і народ, прагне ска­зати про смерть як суддю, що буде виносити справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі. Смерть не страшна тільки тому, в кого «совесть, как чистый хрусталь» і високі моральні ідеали.

У зв'язках з народом, у сприйнятті його мудрості Сковорода пізнає сутність життя,

129

піддає критиці й осудженню багатство, роз­кіш, його ідеалом було багатство духу, чи­стота душі. Це викликало ненависть до фі­лософа з боку його противників, особливо клерикалів, які лицемірять, обманюють, ве­дуть паразитичне життя. Викриваючи «род лукавый и прелюбодейной, плотского знаменія ищущый», Сковорода вчив: «Щастіе твое, и мир твой, и рай твой, и бог твой внутрь тебе есть» (I, 421).



Поет роздумує над своєю долею, хоче прожити свій вік тихо і спокійно. Він засу­джує кар'єризм, зневажливо говорить про тих, «кто высоко вгору дмется»:

Нехай у тьх мозок рвется, Кто высоко вгору дмется, А я буду себь тихо Коротати милый век. Так минет мене все лихо, ІДастлив буду человек.

(І. 76)

Сковорода був переконаний, що його етичне вчення не тільки дає відповідь на за­питання, що таке щастя, але і вказує людині шлях до нього. Ця ідея визначає мотиви багатьох віршів «Саду божественных песней». Називаючи вимріяне щастя «ясным светом», «красным цветом», поет бачив його в душевній радості, яка забезпечується



130

«сродною» працею, в пошуках істини, в чес­ноті, добрій волі і «братолюбіи»:

Сядем cefit., брате мой, сядем для беседы. Сладок твой глагол живой, чистит мне все беды.

(І, 79)


Щасливий той, хто не зв'язав себе багат­ством, грунтами, домами, маєтностями, не загубив своєї людської гідності і досяг «веселія сердца», рівноваги, душевного спокою. В «Песне 28й» поет це виражає такими словами:

Возлети на небеса, хоть в Версальскіи леса,

Вздьнь одежду золотую,

Вздень и шапку хоть царскую;

Когда ты невесьол, то всьо ты нищ и гол...

(І. 86)


За цими рядками криється глибокий під­текст. Поет говорить про «версальскіи леса», «царскую шапку», а читач бачить королів і царів, думає, чи мають вони людське щастя. Адже справжня свобода і щастя людини не в багатстві й необмеженій владі. «Глянь в сердечные пещеры!..— вигукує автор,— Нужнейшее тебе найдеш то сам в себе» (І, 86—87).

Вимога самопізнання була у Сковороди не тільки засобом подолання дисгармонії в душі людини, а й засобом боротьби проти

9*

131


мерзот, породжених несправедливим су­спільним устроєм, в якому панує поміщицька сваволя. Слід відзначити, що ідея самовдос­коналення і гармонійного єднання людських душ була дуже поширена у XVIII ст. «Вісім­надцяте століття було століттям об'єднання, збирання людства, роздробленого й роз'єд­наного християнством; це був передостанній крок на шляху до самопізнання й самовизво­лення людства, але саме як передостанній він був ще однобічним, не міг вийти з рамок суперечності»

Як філософмораліст і як поетгромадянин Сковорода дає відчути свою невіддільність від вічно живого, вічно оновлюваного світу. Тому немає нічого дивного в тому, що сковородинська критика соціальних пороків то­дішнього суспільства була спрямована на його моральне удосконалення шляхом подо­лання «неспорідненої» праці в усіх сферах людської діяльності.

Як і в загальнофілософських питаннях, у поетичних роздумах і шуканнях Сковорода продовжував традиції своїх найближчих попередників і сучасників, зокрема авторів анонімної книжної поезії. За духом і формою філософська лірика Сковороди співзвучна

1 К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори, т. І, с. 559.

132

з віршами таких поетів, як Олександр Падальський, Захарій Дзюбаревич, Іван Пашковський, Семен Климовський. Образна си­стема їхніх творів має фольклорний харак­тер, вона близька і зрозуміла народові так само, як і їхня жива, розмовна мова. Сково­рода теж не раз черпав з народної творчості мотиви, образність, окремі найхарактерніші моменти, пов'язані з працею і життям тру­дової людини.



Народнопісенні мотиви найвиразніше зву­чать у тих поезіях Сковороди, в яких оспі­вується краса і велич рідної природи. Тут єдналась муза з роздумами мислителя, кот­рий твердо вирішив не йти «в город бога­тый», а жити осторонь від суєтного світу, серед природи. Так, «Песнь 12я» закінчує­ться висновком:



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconТ. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова. К. Дніпро, 1978. 320 с. Загл. І текст парал укр та англ. Книга
Шевченко, Т. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconРеалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті
Реалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті. Мтодичний посібник для вчителів художньо-естетичних дисциплін....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconЗведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік
Зведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік [Текст] / упорядники: С. В. Манченко,...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconХудожньо-естетичний цикл
Одне з найважливіших завдань 2010/2011 навчального року впровадження нового змісту освіти в 10 класі старшої школи. Предметом художньо-естетичного...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2018 року м. Дніпро зміс т
Організація та управління підприємствами зв’язку, транспорту, торгівлі, поліграфії. Бухгалтерська справа, рахівництво. Паблік рилейшнз....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconВидавництво «весна» навчально-довідкові видання з української мови та літератури
Посібники укладено за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою мон україни
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у лютому 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у вересні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у грудні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка