Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978



Сторінка7/12
Дата конвертації17.04.2017
Розмір1.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Здравствуй, мой милый покою! Вовекн ты будеш мой. Добро мне быти с тобою: ты мой век будь, а я твой. О дуброва! О свобода! В тебъ я начал мудреть. До тебе, моя природа, в тсбе хощу и умреть.

(У. 70)

Природа була для поета невичерпним джерелом людської радості, спокою і щастя, давала творче натхнення, збуджувала висо­кі людські поривання, любов до рідного краю, до трудового народу. У своїх віршах він дав яскраві зразки живопису природи,



133

чарівні пейзажі, гармонійну єдність лірич­ного героя з матір'ю натурою. Сковорода з любов'ю малює картини зелених полів, лі­сів, садів, високих могил, горбів, чистих потоків, порослих травами берегів річок, по­літ жайворонка над полями, чарівний спів соловейка, зворушливу мелодію пастушої сопілки — все це живе і дише в його поезіях. Слід відзначити, що в основі його пейзажної лірики лежить матеріалістичне світоспри­ймання поета, його філософські роздуми про щастя людини, яка тільки в контакті з природою може досягти душевної рівно­ваги, увійти «в сродную стать».

Сковорода багато подорожував, бачив навколо себе злиденне життя народу, нові явища, сповнювався новими враженнями. Шукаючи пояснень «мандрівній вдачі» Ско­вороди в специфічних умовах історичного розвитку України, зокрема в чумацтві, в «мандрах» дяків, бурсаків, семінаристів, М. Сумцов з цього приводу висловлює цікаві міркування. Він пише: «Вільне життя в літ­ній час на повітрі, на просторі полів, у пере­ходах із села в село, далеко від похмурих класних кімнат і від суворих настанов семі­нарського начальства — все це полонило уяву семінаристів і тягнуло їх із семінарії на село. Раз виробилась схильність до ман

134


дрівок, не важко було знайти для них теоре­тичну основу й аргументувати їх філософ­ським способом, і поетфілософ Сковорода підшукав філософську основу для свого ман­дрівного життя: «Что жизнь?» — запитує він і далі відповідає: «То странствие»

Не виключено, що звідси, з цих мандрівок, «вільного життя», «простору полів» прийшла в його «Сад божественных песней» тема мирного сільського життя, життєдайної при­роди з її лісами і дібровами, з прозорими річками, задумливими вербами й зеленими луками.

Сковорода шукає ідеал життя не в зовніш­ніх благах і не в аскетизмі, а в простому оточенні, на лоні природи, що настроює його на роздуми, самопізнання. Звідси у нього неприязнь до «городов», де панує огидний «світ», гонитва за багатством, чинами і сла­вою. А головне — він розуміє, що всі спокуси світу «в неволю горьку ведут»:

Не хочу ьздить на море, не хочу красных одеж. Под сими крыется горе, печали, страх и мятеж.

Не хочу за барабаном йти пленять городов,

Не хочу и штатским саном пугать мелочных чинов.

_ 0,69)

1 Н. С у м ц о в. Житие Сковороды, описанное дру­гом его М. И. Ковалинским.— «Киевская старина», т. XV. 1886, сентябрь, с. 110—111.



135

Поет всіляко уникає всього, що могло б поневолити його дух. Найціннішим для нього є «милый покой», «сладостна дума», гармо­нія з природою, він воліє жити в бідності, задовольнятися хлібом з водою, зате у «су­покою» і «на волі святій»:

Пропадайте, думы трудны,

Города премноголюдны!

А я с хлеба кѵском умру на месте таком.

О. 72)


Слід зауважити, що деякі засоби худож­ньої виразності безпосередньо запозичені ним з фольклорних джерел. Наприклад, ритмічний склад пісні 12ї (8 + 7) близький до народнотонічного коломийкового.

Пейзажні вірші Сковороди були новими для тогочасної української лірики. Вони займають у «Саду» досить помітне місце; деякі з них здобули популярність в народі ще за життя поета, інші потрапили до руко­писних збірників кантів і псальмів, увійшли до репертуару народних співцівлірників і кобзарів.

Як музикант і композитор Сковорода уважно прислухався до музики явищ при­роди і намагався передати її віршовою фор­мою. Майстерно володіючи універсальним засобом — словом, він може відтворити рух, різні зміни в природі, персоніфікувати пред

136


мети, знайти яскраві образи для відтворення душевних порухів.

В «ГТьсне 3й» висловлюється радість у зв'язку з приходом весни, яка підносить настрій людини, веселить її душу, сповнює надіями:

Весна люба, ах, пришла! Зима люта, ах, пройшла! Уже сады расцвелн и соловьев навели.

Ах ты, печаль, прочь отсель! Не безобразь красных сел. Бежи себе в болота, в подземный ворота!

(1, 62)

Як бачимо, для образного вираження сво­го настрою Сковорода використовує постійні епітети («весна люба», «зима люта», «красні села»), вживає формули народних замовлянь («печаль прочь отсель!., бежи себе в болота, в подземный ворота!»).



Звукова організація цієї поезії, її музи­кальна інструментовка досягається внут­рішнім римуванням кожного рядка, що складається з двох частин, поділених цезу­рою. Використовуючи мотиви українських веснянок, Сковорода вносить у чотирнадцятискладовий вірш елементи тонізації; тут виразно відчутне чергування наголосів. Ось як, наприклад, звучить цей вірш, укладений В дворядкову строфу:

137


Бъжи себе прочь во ад! Не для тебе рай и сад. Душа моя процвела и радостей навела.

(I. 62)


В теплих народнопісенних тонах Сковоро­да оспівує природу літньої пори, милується її гармонійним спокоєм, неповторними пей­зажами. Особливо яскраво все це передано у його знаменитій «Песне 13й»:

Ах, поля, поля зелены, Поля, цветами распещрениы! Ах долины, яры, Круглы могилы, бугры!

Ах вы, вод потоки чисты!

Ах вы, берега трависты!

Ах ваши волоса, вы, кудрявые леса!

Жайворонок меж полями, Соловейко меж садами...

(7, 70)

І образність, і мова, і будова вірша цієї пісні дуже близькі до народної лірики. При­рода тут живе, діє разом з людиною, спів­звучна її почуттям і настроям. Про важливе значення безпосереднього впливу природи на поета в свій час глибоко і проникливо сказав В. Бєлінський: «Поезія належить до ряду таких предметів, урозуміння яких має починатися з відчуття, а не з рефлексії: остання має бути наслідком першого при



138

нормальному розвитку. Симпатії до природи є перший момент духу, що починає розви­ватися. Кожна людина починає з того, що безпосередньо вражає її розум формою, звуком; а природа сповнена форм, фарб і звуків. Поет — істота, яка найбільше зазнає на собі безпосереднього впливу природи» 1.

Сковородинські пісні про природу та її красу сповнені почуттям радості, сили життя і надії. У цьому — одна із особливостей лі­рики поетафілософа, яка випливає із за­гального оптимістичного змісту його твор­чості. Але пейзажні картини та образи ніко­ли в нього не були самоціллю, а художнім вираженням ліричного настрою, засобом пі­знання дійсності; вони тісно пов'язані з ре­альним життям людини, її почуттями і праг­неннями. Природа для Сковороди — велика й мудра книга, яка вчить пізнавати радість щасливого життя, стан духу. Поет вважає, що в природі все влаштовано найкраще і наймудріше і людина повинна зріднитися з нею, бути в гармонійній єдності.

Трудову діяльність людей на лоні щедрої природи він протиставляв гонитві за кар'є­рою і славою. Тільки серед простих людей

1 В. Г. Б е л и н с к и й. Полное собрание сочинений, т. VI. М., Издво АН СССР, 1955, с. 13.

139


знайдеш «дух благочестія», «дух премуд­рості».

Сковорода дбав, щоб поетичне слово зву­чало мелодійно, викликало музичні асоціа­ції. Тому у силабічний вірш «Ах поля, поля зелены» поет вносить чимало елементів тоні­зації і пісенної ритміки, в якій він досягає великої майстерності розміщення звукових повторів не тільки в кінці віршових рядків «зеленыраспещренны», «ярыбугры», «поля­мисадами», «денницаптица», а й тим, що у середині третього рядка першої строфи слово «долины» римується з словом четвер­того рядка «могилы». Крім того, кожна на­ступна строфа закінчується рядком, що має внутрішню риму:

«Ах ваши волоса, вы, кудрявые лт>са!» «Тот, выспрь летя, сверчит, а сей на ветвях свистит».

Всі ці засоби підпорядковані законові внутрішнього музичного звучання твору.

Таким чином, уже в цьому вірші, написа­ному десь у 60х роках XVIII ст., Сковорода виступає талановитим поетомпейзажистом, якого з повним правом можна назвати одним із зачинателів пейзажної лірики в українській літературі.

Сковорода прагнув виявити свої почуття не тільки в слові і ритмі, а й мелодії. Му*

140

зику він вважав одним із важливих засобів пропаганди своїх прогресивних ідей. Тому поет, як відомо, сам написав музику до вір­ша «Ах поля, поля зелены», що теж сприяло переходу його у репертуар українських коб­зарів та лірників. Пісня ця згодом набула великої популярності в народі і зустрічаєть­ся у багатьох російськоукраїнських руко­писних і друкованих збірниках XVIII ст., зокрема в одному з них (пісеннику 1798 р.) вона надрукована під назвою «Полева пес­ня господина Сковороды» Однак, складаю­чи музику до своїх творів, Сковорода не за­писував її, а ті записи, які дійшли до нас, безперечно, є народними варіантами його мелодій.



Слід відзначити, що у змісті деяких пісень Сковороди виразно простежується зв'язок з ідеями французьких просвітителів (зокре­ма Ж.Ж. Руссо) і з мотивами багатьох ро­сійських поетів. Так, наприклад, А. Кантемір в сатирі «О истинном блаженстве» писав:

Тот в сей жизни лишь блажен, кто малым доволен. В тишине знает прожить, от суетных волн мыслей2.

1 М. Сперанский. Малорусская песня в ста­ринных русских печатных песенниках, 1903, с. 11. (Окремий відбиток).

2 А. Д. Кантемир. Сочинения, письма и избран­ные переводы. СПб., 1867, с. 138.

141

До цього ж закликає і Херасков, утомле­ний світським життям; він мріє про «тихие потоки», «рощи, долины», які йому «прият­ней лирна гласа».



Шукаючи душевної рівноваги в блаженній простоті сільського життя, задовольняючись тим, що є, Сковорода часто звертався до античних поетів, зокрема до буколічної пое­зії Віргілія, а особливо Горація, яким захоп­лювались і російські поети. Твори римських поетів були близькі Сковороді багатьма ри­сами свого світовідчуття, «хліборобських і сільських справ» і він охоче наслідував їх, послідовно проводячи свої демократичні погляди на хліборобську працю і село. Так, «Песнь 24я», як свідчить сам Сковорода, була «претолкована малороссійским діалек­том» із «римского пророка Горатія», містить «благое наставленіе к спокойной жизни». Але кінцівку поезії, де висловлюється став­лення до «злобной черни», поет переробляє на свій лад, виявляючи свої симпатії до тру­дового народу: «А мой жребій с голяками». Тільки в захисті народних інтересів він ба­чив сенс свого життя. Звідси — характерне для лірики Сковороди гуманістичне начало,

1 Митрофан Довгалевський. Поетика. («Сад поетичний»).—Пам'ятки естетичної думки. К., «Мистецтво», 1973, с. 193.

пристрасне бажання, щоб людина піднялася, стала вільною, щасливою, доброю, завжди перебувала в гармонійній єдності з життє­дайною природою.

Такі ж мотиви захоплення цілющою кра­сою природи, пошуку душевного спокою, презирство до жалюгідної суєти і щоденних клопотів звучать і в інших пейзажних вір­шах «Саду». Яскравим свідченням цього є «Песнь 18я», в якій Сковорода найближче підійшов до народнопісенної творчості. Ось її перша строфа:

Ой ты, птычко жолтобоко, Не клади гнезда высоко! Клади на зеленой травке, На молоденькой муравке. От ястреб над головою Висит, хочет ухватить, Вашею живет он кровью От, от! Когти он острит.

(I, 76)


Звичайно це місце трактується деякими дослідниками творчості Сковороди як алего­рична картина сучасного йому ладу, де помі­щики виведені в образі хижих яструбів, а пташка символізує кріпака Проте цілком

1 М. Р е д ь к о. Світогляд Г. С. Сковороди. Видво Львівського університету, 1967, с. 163.

142

143


погодитись з цим не можна: адже поет для втілення ідеї скромного життя, «задоволен­ня малим» запозичує з народної творчості прийом психологічного паралелізму, що значно посилює ліризм твору. Друга строфа вірша відзначається виключною пісенністю:

Стоит явор над горою, Все кивает головою. Буйны ветры повъвают, Руки явору ламают. А вербочки шумят низко, Волокут мене до сна. Тут течет поточок близко, Видно воду аж до дна.

(І, 76)

Вірш Сковороди починається рядком, взя­тим із відомої народної пісні «Стоїть явір над водою». Розвиваючи мотив цієї пісні посвоєму, автор створив оригінальний твір пейзажної лірики. В ньому виразно помітне використання народнопісенної образності. З цього приводу цікаві міркування О. О. По­тебні Досліджуючи джерела цієї пісні, вчений дійшов висновку, що тут об'єднано два вірші, в основі яких лежать дещо пере­фразовані народнопоетичні образи. В пер



1 Див.: А. А. Потебня. Объяснения малорусских и сродных народных песнь. Варшава, 1883, с. 238.

144


шому поет змінив образ «верба над водою» на «явір над горою», а в другому вірші (строфі) він використав народну пісню «Ой ремезе, рсмезоньку», де образ «не вий гнізда на ледоньку» змінив на «не клади гнезда высоко».

Крім того, у наведеній строфі постійні епітети, паралель між явором, якого гне вітер, і людиною, яку гне недоля, нарешті вирази «буйны ветры повевают, а вербочки шумят низко»,— все це народні образнопое­тичні стереотипи, які свідчать про відхід поета від книжної лексики. Але Сковорода далекий від звичайної стилізації. Викори­стовуючи фольклорні образи і мотиви, він підпорядковує їх власному задуму, своїй філософськодидактичпій ідеї, вираженій в епіграфі до пісні 18ї: «Господь гордым противится, смиренным же дает благодать» (І, 76).

У цій, як і в попередній пісні, Сковорода широко використовує народну лексику та фразеологію, рішуче відходить від книжної мови. Сприйняття навколишньої природи подається в таких реаліях: «зеленая травка», «молоденькая муравка», «ястреб над голо­вою», «вербочки», прозорий «поточек», в яко­му «видно воду аж до дна». Взагалі «Песнь 18я» сприймається майже як народна пісня.

145


В основу її покладено схему щедрівки, що має восьмискладовий рядок із цезурою після четвертого складу (4 + 4). В ній також ви­разно відчутне чергування наголосів, що створює майже правильний чотиристопний хорей. Все це дає підставу твердити про зародження у таких творах елементів нової художньої системи, яка відбиває нове світо­відчуття і принципово відрізняється від тієї, на якій грунтувалася стара книжна поезія, що протягом багатьох віків була панівною в давньому українському письменстві.

Пісня «Ой ты, птичко жолтобоко» ще за життя автора була дуже поширена не тільки на Україні, але і в РосіїПізніше її пере­співав російський письменник В. Капніст у вірші «Чижик».

Темі природа і людина Сковорода присвя­чує і окремі поезії, які не ввійшли до збірки «Сад божественных пвсней». В них пейзаж­ні замальовки, філософські медитації, автор­ський настрій подаються поетом у такому ж плані, як і в його основній поетичній збірці. Такою є насамперед поезія «О delicali blanda etc» («О ніжна, мила...»), переспів вірша

1 Див.: Самый новейший, отборнейший Московской и СанктПетербургской песельник, собранный из луч­ших и ныне уиотребительнейшнх песен. Москва, 2 изд., 1803.

146

французького поетатуманіста Марка Лнгѵана Мурре (1520 1588).



О селянській, мнлій, любій мой покою.

Всяких печалей лишенній!

О источников шум журчащих водою.

О лТис темній прохлажденній,

О шумящы кудри волосов древесных,

О на луках зелень красна,

О самота мати ради дум небесных...—

(/, 96)


у захопленні вигукує поет, милуючись спо­коєм сільського затишку, що викликає у ньо­го радісний, оздоровлюючий настрій. Лле пейзажні картини важливі не самі по собі, а насамперед тими думками, які вони ви­кликають у ліричного героя. Герой хотів би розчинитись у природі, звільнитись від «вся­ких печалей», «напастей, бед», зміцнитись духовно.

Когда жизнь проводить есть тебъ откуду Тихо, сладко и свободно, То скажи, тебе бт.с кій жеиет отсюду Взять оковы самохотно?

(/. 97)

Окремі пейзажні малюнки зустрічаються також у віршах Сковороди, вкраплених у його філософські твори або листи для пояс­нення чи пожвавлення викладу. У трактаті



10»

147


«Брань архистратига Михаила со Сатаною...» автор наводить вірш, у якому змальовується прихід весни:

Зима ирейде, солнце ясно Мыру откры лице красно.

(П, 83)

Твір цей за своїм розміром і будовою на­ближається до української народної веснян­ки. Цікаво, що сам Сковорода дав таку при­мітку до цієї пісні: «Сія песнь есть из древ­них малороссійских и есть милая икона, образующая весну...» (Ї, 83).



Чимало пейзажних малюнків знаходимо в листах Сковороди до М. Ковалинського. В одному з них читаємо: «Посилаю Вам но­вую мою песню. Л вот она: „Бездна бездну призивает"».

Нелзя бездны окиана Горстю персты забросат, Нелзя огненнаго стана Скудной капле прохлаждат.

(7/, 352)

Пісня ця справляє враження оригіналь­ного твору, в якому Сковорода розкриває ті дидактичні проблеми, які були предметом його розмов із своїм вихованцем. Тут деталь пейзажу стає багатозначним символом для пізнання світу, допомагає художньо виявити ідеал поетамислителя.

148

У багатьох листах Сковороди муза еднаася з роздумами філософа. Свою розповідь він нерідко ілюструє фрагментами з поетич­них творів. А іноді пише листи у віршовій формі. Прикладом останнього може бути лист, в якому говориться про настання вес­ни. Користуючись переважно прийомом пси­хологічного паралелізму, Сковорода підси­лює філософськодидактичне спрямування листа:



От вона, молодість року! Природи лице оновилось;

Радо підняв хлібороб звичної праці тягар.

Передбачаючи зиму прийдешню, в турботі хазяйській.

Саду пильнує свого, ниви свої засіва.

Скажеш: щасливий оратай.

Але щасливіший од нього,

Хто залюбки обробив ниву душевну свою.

(7/. 287)

Не буде перебільшенням сказати, що ніхто з попередників і сучасників Сковороди не приділяв стільки уваги описам природи. Тема рідної природи стала важливим «про­ломом», через який у поезію Сковороди хли­нула, всупереч тогочасній шкільній поетиці, животворна стихія народного життя, народ­ної образності, народнопісенної інтонаційності, римування тощо.

Ліриці Сковороди притаманні і деякі релі­гійні мотиви як данина книжній поезії, що розвивалась головним чином на грунті шкіль

149

мої поетики, під сильним впливом схоластич­них канонів і приписів, осторонь від народ­норозмовної стихії, від життєдайних фоль­клорних джерел. Але типових духовноцер­ковних віршів про Христа і християнських святих у Сковороди мало. До них, зокрема, належать 7а і 8а пісні «Саду», пройняті ви­разними релігійними почуттями, інтонація їх піднесена й сувора.



Загальнолюдський філософський зміст має «ГІ'Ьснь рождеству Христову о нищете его», вміщена у притчі «Убогій Жайворонок». Твір цей близький до звичайних різдвяних віршів, але відрізняється від них своєю драматизо­ваною формою викладу. Тут виступає два хори школярів, які, дотримуючись біблійної легенди, розповідають про основні події різдва. Розповідь ведеться у формі запитань і відповідей. Закінчується цей віршовий діа­лог загальним гімном бідності, яка так імпонувала мудрій розсудливості постафілософа. «Лики поют совокупно»:

О ниіцето! Блаженна, святая! Отверзи нам дверь твоего рая.

(И, 132)

Звичайно, Сковорода далекий від того, щоб прославляти убогість, «пінцету», пропо­відувати її. Але він бачив, що а багатством завжди пов'язане зло і несправедливість.

150

Тому, засуджуючи жадобу до наживи, люд­ську захланність, поет підносить чесність і скромність. Цей мотив особливо виразно звучить в згаданій уже 12й пісні:



Ничего я не желатель, кроме хлЬба да воды, Нищета мнfe есть пріятель — давно мы с нею сваты.

(7. 70)


Очевидно, того ж таки 1762 р. Сковорода написав на цю тему оду «Похвала бідності», вміщену в листі до М. Ковалинського. Тут поет, говорячи про бідність, підносить ба­гатство людської душі, ставить його над усе:

О блаженна І свята — уділ мін бідносте, Справжня мати серцям, рідна і лагідна! Всім, хто в морі зазнав горя і пагуби, Супокійная гаване!

(//, 236)

Сковорода вихваляє такі супутники прав­дивої бідності, як «нестурбований мир», «спокій непорушний і здоров'я міцне», «серце незламнее», «зрівноважений дух», «мудра розсудливість», «веселість ясна, що з верхо­вин своїх на глупоту людську дивиться з осміхом». При бідності немилі «п'янство й зажерливість», «розкіш неправедна», ні щоденні гризоти, «ні шум слави порожньої». Це життєве моральне кредо самого автора, який підкреслював свою близькість до знедо­лених людей, до трудівників.

151

Підносячи високі моральні якості і пози­тивні риси характеру простої людини, Ско­ворода різко засуджує тих, що гоняться за багатством, лицемірять, обманюють тощо Характерною щодо цього є пісенька, яку співає багач у філософському творі «Брань архистратига Михаила со Сатаной...»:



Пусть я во свете скверн — только бы был богат. Днесь не в моду совъсть, но злато идет в лад. Как нажил, не спросят, только б жирный был грош. Сколь богат, столь всъм брат и честен и пригож.

(П. 70)


Сковорода був великим оптимістом. Але в його поезіях відбиті не тільки оптимістичні настрої. Недосконалість навколишнього сві­ту, жорстока суспільна дійність, кріпосниць­ке лихоліття породжувало і тужливі мотиви деяких його віршів. Горе, яке бачив Сково­рода в тогочасному житті, було причиною глибоких переживань поета, і зпід його пера з'являються поезії, сповнені душевної гірко­ти і невдоволення. Так, у «Песне 29й» «Са­ду» поет пише:

Чолнок мой бури внхр шатает, Се в бездну, се выспрь вергает!

Ах, несть мпе днесь мира

И песть мне навклира,

Се мя море пожирает!

(/, 88)


152

Тож не дивно, що за таких обставин з'яви­лося почуття глибокої туги, гострий душев­ний біль:

Объяли вкруг мя раны смертоносны; Адовы бт.ды обойшли несносны; Найде страх и тма. Ах, година люта!

Злая минута! Бодет утробу терн болезни твердый; Скорбна душа мне, скорбна даже к смерти. Ах, кто мя от сего часа избавит!

Кто мя исправит?

(/. 65)


У цих глибоко ліричних віршах постає образ самого поета, який, болісно шукаючи істину, правду, потрапляв у «бурі» й «заві­рюхи», зазнавав сумнівів і відчаю. Мотиви глибокої туги і скорботи, якими пройняті ці поезії, є, звичайно, вираженням душевної драми, яку переживав сам Сковорода, став­ши на шлях служіння народу. «Землю, чорну землю особливо любив Сковорода! — писав Павло Тичина.— І на цій землі діяльність його була як справжній подвиг, а життя ж його було самою тільки мукою, мукою без­настанною»

Проте для світогляду Сковороди песимізм був чужим, його ідейні шукання, його розу

1 П. Г. Тичин а. Твори в шести томах, т. 5. К., Держлітвидав України, 1962, с. 144.

153 міния суспільного життя не мають НІЧОГО спільного з песимістичним поглядом на май­бутнє народу. В «Песне 30й» «Саду», що є ніби підсумковою, він писав:

Кто грусть во утробе носит завсегда, Тот лежит во гробе, не жил никогда. Ах, утъха и радость! О сердечная сладость! Прямая ты жизнь.

(I, 89)


Перу Сковороди належить кілька віршо­вих «фабул», які вперше опублікував Д. Багалій. За жанром — це сатиричногумори­стичні віршовані оповіданнябайки, що ма­ють філософськодидактичне спрямування. Більшість із них написані на античні сюжети. Вірш «Fabula de Tantalo» цікавий оригі­нальною розробкою мотиву Дамоклового меча. В основі твору лежить давній міф про Тантала, який, будучи запрошений на бенкет ботів, побажав «тут кушать во вечніи роды», за що був покараний Зевсом: «Сверху сквозь хоромы ннзпущеп висит камень прсотромній над саменкою его головою, не дает ему сидети в покою». Цей міф у вірші Сковороди «перелицьовується» у дусі бурлескної тра­вестії:

Стал Тантал а небе пировать оттоле. А чего ж то нет при небесном столе?

154

Тут вина раэны, тут нектар солодкій,



Услаждающій божественны глотки.

Тут амвросія, пишних богов снеды,

Против иен — пустош панскіи обеды...

Бахусов пестун сам пляшет пресмъшно,



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconТ. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова. К. Дніпро, 1978. 320 с. Загл. І текст парал укр та англ. Книга
Шевченко, Т. Г. Вибрані твори / Т. Г. Шевченко; післямова Є. Кирилюка; пер з укр. А. Аб-ріль та ін.; ред. К. Ю. Квітницька-Рижова....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconРеалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті
Реалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті. Мтодичний посібник для вчителів художньо-естетичних дисциплін....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconЗведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік
Зведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпро на 2017 рік [Текст] / упорядники: С. В. Манченко,...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconХудожньо-естетичний цикл
Одне з найважливіших завдань 2010/2011 навчального року впровадження нового змісту освіти в 10 класі старшої школи. Предметом художньо-естетичного...
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2018 року м. Дніпро зміс т
Організація та управління підприємствами зв’язку, транспорту, торгівлі, поліграфії. Бухгалтерська справа, рахівництво. Паблік рилейшнз....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconВидавництво «весна» навчально-довідкові видання з української мови та літератури
Посібники укладено за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою мон україни
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у лютому 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у вересні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у березні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....
Видавництво художньо! Літератури «дніпро» 1978 iconБюлетень нових надходжень літератури у грудні 2017 року м. Дніпро Основні розділи Бюлетеня
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Управління. Військова справа. Соціальне забезпечення. Страхування....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка