Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим



Сторінка2/3
Дата конвертації04.02.2018
Розмір0.68 Mb.
1   2   3

Збірка «Хліб насущний», 2010


ГОМОН Юрій Дмитрович
Юрій Дмитрович народився 30 вересня 1932 року в місті Харкові в родині робітника і селянки з давнього українського козацького роду Павлович.

Це були українські козаки-переселенці, яких селили на кордоні України і Росії для захисту рубежів Російської імперії. Село, в якому народився його дід, існує і понині. Це Тернівка Бєлгородської області.


Його дід по материнській лінії був соратником і другом Г.І. Петровського відомого революціонера і секретаря ЦК України.

У 1932 році батько і мати Юрія Дмитровича переїхали по протекції Петровського до Харкова. Батька влаштували на роботу в штат ЦК України зв'язківцем. До 1934 року Харків був столицею України.


Після закінчення війни Юрій Дмитрович поступив і закінчив в Харкові середню школу № 69. Службу в армії проходив в групі радянських військ у Німеччині в місті Магдебург.

Співав у хорі і був солістом у військовому ансамблі імені Александрова. Після служби в армії вступив до Харківської консерваторії на курс по класу вокалу, яку успішно закінчив.

У 1962 році в Москві на конкурсі ім. Глінки став лауреатом. Виступав в концертах з такими відомими свого часу пісенними виконавцями, як Юрій Богатиков, Муслім Магомаєв та ін. Після закінчення консерваторії був розподілений в Ленінградський академічний малий оперний театр (МАЛЕГОТ). Пізніше був переведений до Харківського театру опери та балету, де пропрацював до 1964 року.

У 1964 році вступив на роботу на Харківський завод електроапаратури простим робітником, на пенсію вийшов заступником директора.


Вийшовши на пенсію, переїхав з родиною жити в селище міського типу Пересічне Дергачівського району, Харківської області.
У Пересічному брав активну участь у художній самодіяльності, був членом Ради ветеранів війни і праці, писав вірші про людей селища і навколишньої природи, написав Гімн Пересічного, був бажаним гостем в кожної ветеранської сім'ї в селищі.

Пішов з життя 14 лютого 2004 року у результаті невдалої операції.

ДАДИКА Анна Феліксівна
Закінчила: Харківську спеціалізовану школу№62.

Вступила до ХНУ ім. В.Н. Каразіна на соціологічний факультет.

Публікації: науково-популярний журнал «СВІТОГЛЯД» №6 2013 рік.

У 2015 році виходить друком власна збірка «Джемове соль-мажор».

2015 рік - Альманах «Дзвін».

Участь у конкурсах:

2011 рік - переможниця у районному конкурсі «Читач року-2011»

2014 рік - перемога у номінації «Учнівська молодь» у VIII обласному конкурсі ім. О.С. Масельського, також відзнака «Відкриття року» за добірку «СвіТло».

2014 рік - місце у обласному літературному семінарі «Молода Слобожанщина» в номінації «Поезія».

2015 рік - І місце у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, секція «Літературна творчість.


Чорні птахи обліпили гілку:

Туляться крило до крила, замерзлі,

Ще вчора осінь прудко, мов білка,

Вмочала у помаранчеве пензлі.

Сьогодні ж чавкає пріле листя,

Та осені що? Вона щаслива.

Малюю червоним, з калини, намисто.

А пальці гіркі-гіркі, чи не диво?

З збірки «Джемове соль-мажор», 2015

ДОЛГА Людмила Павлівна
Людмила Павлівна народилася 26 вересня 1946 року на хуторі Лук’янці Харківського району.

В 1964 році закінчила Слатинську середню школу.

В 1978 році після закінчення Сільськогосподарського інституту ім. Докучаєва отримала спеціальність економіст – організатор сільгосподарського виробництва.

Працювала за фахом, спочатку у радгоспі ХХІІ (22) Партз’їзду у селищі Слатине, а потім з 1987 року аж до виходу на пенсію в радгоспі Харківської овочевої фабрики. Має сорокарічний трудовий стаж.

Людмила Павлівна 30 років проживала в селищі Слатине. А з 2006 року жителька селища Прудянка.

Скільки себе пам’ятає займається у художній самодіяльності, співає. З дитинства мріяла стати співачкою, та на жаль, не мала змоги, не судилося.

Писати вірші і пісні почала з 2009 року. Говорить, що на це її надихнула Прудянка.

Людмила Павлівна друкувалася у альманаху «Дзеркальне сузір’я», «Ліра», в районній газеті «Вісті Дергачівщини», в газеті «Слово ветерана».

Неодноразово брала участь в щорічному районному конкурсі художнього слова «Від слова до слова», де одержала диплом учасника конкурсу.

Займає активну громадянську позицію, бере участь у всіх заходах Прудянського клубу та бібліотеки. Є учасницею фольклорного аматорського колективу «Односельчаночка» та вокального ансамблю «Мереживо». Є автором гімну селища Прудянка, що був затверджений сесією Прудянської селищної ради в 2011 році.




Зима.
Швидко осінь пролетіла,

Заснула в сірому тумані.

Горобці сумні злетілись,

І посідали на паркані.


Як ніжний лебединий пух,

Лягло на землю покривало.

На ранок вітерець ущух

І на душі тепліше стало.



15.01.2011р.

ДОРОЖКО Леонід Іванович


Леонід Іванович народився 20 серпня 1949 року у селі Мельниковому Барвінківського р-ну на Харківщині в сім’ї колгоспників. Після школи — навчання у Красноградському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства, підняття цілинних і перелогових земель, армія.

Потім - робота в Москві, де здобув іще одну середню спеціальну та дві вищі освіти.

В Україні - після розпаду СРСР. Якийсь час працював у друкарнях Дергачів і Харкова.

Має публікації у міжнародному літературно- художньому журналі «ZeitGlas», у виданні гумористів Харківщини «Благбаз», в альманахах «Довідка», «Калейдоскоп мгновений», «Поверь в мечту», «Перлини слова», «СлогON», «Лава», «Ліра», «ЛітЕра», «Антології сучасної новелістики та лірики України», в обласних і районних газетах.

Упродовж останніх років співпрацював з редколегією альманаху «Дзеркальне сузір’я».

На вірші Леоніда Дорожка музику писали барди і професійні композитори - В. Бабешко, А. Єфимов, О. Журавльов, С. Забара, Л. Караханова, В. Кирпатовський, С. Макаренко, О. Ніколенко, В. Овод, Н. Сапко, О. Сергієнко, С. Сидоренко та ін.

Автор збірок віршів «54 птички», «Мартениада», «Сидя на диване», «Зазеркалье», «Сонети», «Серце матері», «Акровірш» та оповідань «Прудянская осень».

Учасник Дергачівської літературної студії «Суголосся», член Творчого об’єднання поетів Харкова «Дзеркальний струмінь» і ТАЛ «Слобожанщина».

Член Національної спілки журналістів України (2010).

Сонет №12

Одиночество (предзимье)

В степи беззвучной и пустой

Однообразно ветер дует;

Лесополоска без листвы,-

Как нитка полем потянулась

И, уходя куда-то вдаль,

Все ниже кажется и тоньше;

Не слышно шума тракторов,



До декабря совсем немножко,

Чернеет степь, плугами взрытая,

Морщинами борозд покрытая,

Дождем политая с лихвой

И октябрем, и ноябрем…

Закончен век. Идет зима.

Морозы. Снег. И…кутерьма.

Сонеты из Зазеркалья. 2008




ЄЛИСЕЄВА (ЛИНДЮК) Людмила Василівна
Людмила Василівна народилася в Одесі 1947 року на Миколаївщині, живучи у бабусі (по материнській лінії) в смт. Новий Буг, закінчила середню політехнічну школу № 10 з російською мовою викладання, а потім — філологічне відділення історичного факультету Кишинівського державного університету.

Пише вірші, прозу. Видається з 1982 року. Має публікації в книзі «Академік Костянтин Федорович Попович», в бібліографічній книзі С. К. Шелкового, у книзі «Сокровища моих сокровищ» Е. Булгакової, у збірці «Современная поэзия» (Москва, 2010), в «Невском альманахе», «Как наше слово отзовется» (до 100-річчя Ф. І. Тютчева), журналах «Кодры», «Молдова литературная», «Склянка часу», «Sitis», «Мuzіка», «Дніпро», «Рolitika», «Березіль», «Литературный диалог», у збірках «Мы помним огненный наш путь», «Подвиг солдата живет», «На поетичній хвилі», «Харьковский мост», «Слобожанский круг», «Форум», «Добра казка»; газетах «Література та життя», «Отражение», «Рідне слово», «Община», «Кишиневские новости», «Столица», «Труд. Молдова», «Вісті Дергачівщини», «Голос Солоницівки», «Свій вариант», «Літератор» та ін.

Автор збірки прози «Берегиня», роману «Шуліка» і поетичних збірок російською та українською мовами: («Благословен тот миг...», «Пісня пензля», «Симфонія дощу», «Ненарушаемая связь»), У роботі — роман «Шуліка» в перекладі українською мовою і збірка поезії. Пише нариси, есе.

За збірку «Берегиня» здобула третє місце у Всеукраїнському конкурсі «Українська мова — мова єднання. На видноті всього світу» (2008, Одеса). Неодноразовий лауреат, дипломант, фіналіст міжнародних поетичних конкурсів і конкурсів прози (Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя).

Живе і працює в Солоницівці під Харковом.

Дивную сорочку расшивала ночка,

И дарил улыбки месяц молодой.

Окропили росы в поле два следочка:

След один – любимого, а другой был мой.

Промелькнул видением хоровод у речки,

Был венчально-верным лебединый клин.

А благословенье загорелось свечкой

Первой у каштана, кистями рябин.

В речку жизни вместе окунем ладони,

Заглянув в бесценность промелькнувших лет.

Не грусти, что годы эти не догонишь:

У поры весенней не один секрет.

ЖОВТОБРЮХ-НАУМЕНКО Раїса Петрівна


Раїса Петрівна народилася 1932 року у Дергачах на Харківщині у сім’ї службовців. Навчаючись у початковій школі, складала казки і почала писати вірші.

В 1952 році закінчила Харківське педучилище, а в 1958-му -університет імені М. Горького.

Починала педагогічну діяльність у селі Озерівці Миколаївської області, а потім викладала українську, російську мови та історію у школах Дергачівського р-ну на Харківщині. Деякий час працювала в редакції районної газети, була редактором районного радіомовлення.

Твори друкувались у районній, обласній та республіканській періодиці.

З 1994 року - член Всеукраїнського Товариства імені Т.Г. Шевченка і Конгресу Української Інтелігенції, а з 2004 року — член правління цієї громадської організації.

Автор збірок віршів «Січ-гора» (2007), «Зорі Слобожанські» та «Маєстат» (2014).




Краса.

Олександрі Кузьмівні Тимченко

Річечка-стрічечка – дивна краса,

Тягнеться луками пишна коса.

Хвилечки срібні сплітаються в стрічці.

Сонце ласкаве купають у річці,

Давняя Лопань сягала гори,

Піски й Залопань- козацькі двори,

Зброя при боці була в орачів,

Бо захищали вони Деркачі.

Ваша стежина з козацького роду.

Діток навчали любити природу,

Землю плекати, творити красу,

Вранці збирати цілющу росу,

Личко вмивати, ходить по росі…

Дякують учні. Дорослі вже всі.

Річечка-стрічечка як обміліла!

А для нащадків ти рідна та мила,

Й досі живуть тут козацькі родини

Гордість і слава земель України.

2005р. Збірка «Січ-гора»,2008

ЗУБ Василь Андрійович


Народився Василь Андрійович 28 серпня 1945 року в селищі Вільшана Дергачівського району Харківської області. В 1964 році закінчив 11 класів і пішов працювати на залізну дорогу у вагонне депо зварювальником. Закінчив технікум залізничного транспорту за спеціальністю технік-механік.

З 1970 по 1990 роки працював на машинобудівному заводі «Червоний Жовтень» у ливарному цеху. Мав звання «Кращий майстер тяжкого машинобудування». З 1990 року працює у рідному селищі.

В 1998 році був обраний депутатом обласної ради. Займався газифікацією лікарні, будинку культури. Вірші почав писати у дев’ятому класі. Тема його поезій – природа, любов до рідного краю, сім’ю. Вірші присвячував дружині та прекрасній половині людства – жінкам.

Неодноразово друкувався у газеті «Вісті Дергачівщини». Лауреат районного конкурсу «Від слова до слова» в авторський номінації.

Написав гімн селища Вільшани. Є членом ради ветеранів рідного селища. Бере активну участь у політичному та громадському житті .


Ода Вільшані.

Ми Вільшанці, Тарасові нащадки!

Завжди у вільній шані ми живем.

Козацькій дух і пісню журавлину

До Києва з Вільшани донесли.

Сільрада краща в Україні,

Палац одруження це казка наяву.

Ми славимо свою Вільшану,

Бо люди працьовиті в ній живуть.

Наш клуб в області найкращий .

Працюють в ній аматори такі ,

Коли співає «Червона Калина»

То в гаю затихають солов’ї .

Щаслива зіронька завжди нехай сіяє

Над тим село, де мати та дитя

Зерном родючу ниву засівають

І божий дух всіх нас оберіга.

КАЛАШНИК Іван Олексійович


Іван Олексійович народився 19 жовтня 1919 року в селі Межиріч Лебединського району Сумської області в сім'ї селянина.

У 1937 році закінчив Лебединську середню школу і вступив до Харківського ветеринарного інституту, який закінчив з відзнакою. У 1941 році добровільно пішов на фронт. Воював під Москвою у складі 31-ї гвардійської дивізії. Був поранений. У складі цієї дивізії пройшов бойовий шлях від Москви до Кенігсбергу (Калінінграду). Звільняв Підмосков'я, Білорусію, Литву. Закінчив війну після штурму Кенігсбергу в Східній Пруссії.

Нагороджений 3 бойовими орденами і 15 медалями.

Після демобілізації вступив до аспірантури кафедри хірургії ХВІ під керівництвом професорів М.М. Мальцева і І.І. Магди.

Захистив кандидатську, а потім докторську дисертації. Отримав звання професора і Заслуженого діяча науки і техніки України. Працював в Харківському ветеринарному інституті при кафедрі хірургії, займався науковою та педагогічною роботою. Був ректором ХВІ більше 7 років. Написав з співавторами 10 підручників з хірургії, 10 монографій і 6 довідників з проблем ветеринарної хірургії, біогенної стимуляції тварин, профілактики і лікування різних захворювань тварин. Видав понад 180 наукових статей з проблем переливань крові, тканинної терапії, пересадці шкіри ... Завідував кафедрою хірургії з 1949 по 1997 роки. Підготував 6 докторів наук і 19 кандидатів наук. Оформив Харківську школу ветеринарних хірургів.

Вірші почав писати з студентських років. Друкувався дуже рідко.


В скверик к Шевченко приходит весна…

Сквозь корочку льда пробиваются крокусы,

Ожили под вечер синиц голоса,

И солнце пробилось оранжевым фокусом,

Мы долго стояли у этих цветов,

Смотрели, как жизнь обновлялась весной,

У нас на глазах оживали ростки

И к солнцу тянули свои лепестки.

Збірка «О память сердца прошлых дней…», 2001

КИЙКО Людмила Федорівна
Людмила Федорівна народилася 29 березня 1953р у селищі Вільшани Дергачівського р-ну на Харківщині. Вищу освіту здобула у Харківському державному педагогічному інституті імені Г. С. Сковороди (1974). Тривалий час працювала вчителькою початкових класів.

Пише вірші з 11 років. Відвідує Дергачівську літературну студію «Суголосся».

Має публікації в районній газеті «Вісті Дергачівщини», літературному альманаху «Лава».

У районному конкурсі майстрів художнього слова «Від слова до слова» в номінації «Авторська» посіла друге місце (2012) і стала переможницею (2015).


Старанно літньої пори

Учив Сашуня кольори.

Його навчав спочатку тато:

- Блакитні маєш оченята.

А ще волоссячко біляве!

А щічки вже твої смагляві.

- Червона майка, шорти сині-

Підковувала мати сина.

Бабуся ж кольорів не знала-

«Онучок золотий»!- казала.

Сашуня – хлопчик роботящий.

Він не якесь тобі ледащо!

Паркан він потай фарбував.

І фарбу крізь порозливав.

Бабуня внука не пізнала!

Вона здивовано питала:

- Хто неслухняний і брудний?

- Це ж я, онучок золотий!

ЛЕБЕДЕНКО Ніна Миколаївна


Ніна Миколаївна народилась 11 серпня 1959 р в Пісочині на Харківщині.

Пише вірші з 9-ти років. Першу поетичну добірку опубліковано в альманаху «Барвиста планета» (1973).

В 1976 році закінчила Солоницівську середню школу.

В 1994 році отримала диплом флориста і фітодизайнера. Її професійний рівень яскраво виражений у виставкових роботах (Палац спорту, Харків; БК культури, Дергачі).

Друкувалася в журналі «Я —женщина» (2012) та в альманаху «Час Візбора» (2014).

Лауреат районного конкурсу «Від слова до слова» (2011, Деркачі) та музично-поетичного фестивалю «Час Візбора» (2014, Харків), обласного конкурсу «Грані майстерності» в номінації «Декоративна творчість, флористика» (2015).

Автор поетичної збірки «Соломинка моя» (російською мовою, 2012).

У любові кольори червоні,

Чорні у печалі і журби.

Ось і сніг вже падає на скроні…

Чи ти жив. як треба. Чи любив?

Чи збулися заповідні мрії-

Ті, що із дитинства так беріг?

Чи в життя шаленім буревії

Ти не сплутав суджених доріг?

Як дізнатись? В кого запитати,

І чи є в таких питаннях суть?

Починає за вікном світати,

А на ганку знов чекає путь.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconВідділу культури і туризму Зборівської районної державної адміністрації
План заходів щодо попередження та профілактики корупційних правопорушень у відділі культури І туризму
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconСарненська центральна районна бібліотека сектор інформаційно-бібліографічної роботи Серія : Гордість краю
Сарненська центральна районна бібліотека; методично-бібліографічний відділ. – Сарни. – 016. – с
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconБерезнівська центральна районна бібліотека Організаційно-методичний відділ
Апостол духу. Каменяр – Іван Франко: методико-бібліографічні матеріали /Березнівська центральна районна бібліотека, організаційно-методичний...
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconНачальник відділу культури і туризму полтавської районної державної адміністрації
Шевченки, Улянівка, Опішняни, Залізничне. Структура ЦБ не змінилась І складається з таких відділів: відділ обслуговування, до складу...
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти
Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки:...
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconЗарічненський районний відділ культури та туризму зарічненська центральна районна бібліотека серія: «Краєзнавство» незагоєна рана афгану
День виводу Радянських військ з Афганістану. День закінчення найдовшої І найкривавішої з усіх локальних воєн, що тяглася майже десять...
Відділ культури І туризму Дергачівської районної державної адміністрації Дергачівська центральна районна бібліотека Шукаю слово скарбом таємничим iconОбласна універсальна наукова бібліотека
Управління культури І туризму, національностей та релігій сумської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка