Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти



Скачати 210.57 Kb.
Дата конвертації12.06.2017
Розмір210.57 Kb.

Відділ культури і туризму Прилуцької міської ради

Прилуцька міська

центральна бібліотека ім. Л. Забашти

Микола Костомаров – гордість України



До 195 – річчя від дня народження М.І. Костомарова

(4 (16) травня 1817 – 7 (19) квітня 1885)
Бібліографічний покажчик


Прилуки - 2012

ББК 91.9 : 63.3 (4Укр)

К72


Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп. за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки: Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти, 2012. – 23 с.

Біобліографічний покажчик присвячено визначному вітчизняному історику, письменнику, етнографу і фольклористу, українському громадсько-політичному діячу ХІХ ст. М.І. Костомарову.

Видання містять статті про життєвий і творчий шлях вченого, бібліографію творів та інформаційних джерел про нього.

Описи книг, статей, брошур та електронних ресурсів розміщених за алфавітом авторів та назв статей.

Матеріал розташовано наступним чином:


  • За розділами.

  • Статті з періодичних видань в алфавіті авторів або назв статей.

Розраховано на бібліотечних працівників, істориків, викладачів, студентів, учнів та всім, хто небайдужий до життя і творчості Миколи Івановича Костомарова.

Інформацію подано станом на 15.11. 2012 р.

Укладач: Зубко Л.І.

Відповідальний за випуск: Трошина Л.І.

Комп’ютерний набір: Зубко Л.І.




ЗМІСТ

Передмова ……………………………………………………4


Біографія ……………………………………………………6
Розділ 1.Твори М. І. Костомарова …………………………14
Розділ 2. Література про життя і творчість
М. І. Костомарова…………………………………………...17
Іменний покажчик ………………………………………… 25

ПЕРЕДМОВА

До 195- річчя від дня народження

М. І. Костомарова

(1817-1885)

... Любітися, діти слави, Любов нас спасає!

Костомаров М. І.

У травні 2012 року виповнюється 195 – річниця від дня народження видатного історика, поета – романтика, мислителя, громадського діяча Миколи Івановича Костомарова.

Видатний діяч європейської культури та історії Микола Іванович Костомаров залишив дослідникам безцінні скарби думки і слова, що охоплюють практично всі галузі гуманітарної діяльності. Наш славетний співвітчизник добре знаний у світі своїми історичними дослідженнями. Його перу належать сотні вагомих праць з історіософії, етнокультури, народознавства, інтелектуально - духовний потенціал яких міг би успішно працювати на утвердження національної самосвідомості, розширення духовного поля, українознавства.

Людина непересічної долі, величезної культури і освіченості, історик і археолог, фольклорист і етнограф, поет і прозаїк, Микола Іванович Костомаров був насамперед працьовитою людиною й увесь свій вік провів за письмовим столом і в архівних пошуках документів, які давали йому змогу відкривати нові сторінки у вітчизняній історії. Він перший у той час звернувся до вивчення історії України, що тоді, та, нажаль, і до недавнього минулого, вважалося недоречним. Саме М.І.Костомаров один з перших порушив питання про узаконення мови українського народу, його історії, активно відстоював думку, що творцями історії є не царі та їх наближені вельможі, а народ. Служіння народові було головним змістом життя і праці М.І. Костомарова .

Оцінюючи творчу і наукову спадщину М. І. Костомарова, його сучасник М. Г. Чернишевський вже після смерті Миколи Івановича писав у 1889 році: « …Костомаров був людиною такої великої вченості, такого розуму і так любив істину, що праці його мають дуже високе наукове достоїнство. Його поняття про діячів і події російської історії майже завжди чи співпадають з істиною, чи близькі до неї …»

До цього необхідно додати громадянську позицію Костомарова, його антикріпосницькі переконання, близькість до революційно – демократичного руху. Будучи одним з засновників таємної політичної організації – Кирило – Мефодіївське товариство, він засвідчив себе як передовий громадський діяч свого часу.

Звертання в сучасних умовах до цієї грандіозної постаті не тільки данина пам’яті славнозвісному співвітчизникові, а й об’єктивна необхідність нового прочитання творчого доробку. Він відомий також як неабиякій публіцист і полеміст, як чудовий, з винятковим обдаруванням, професор.

Сучасна наукова громадськість цілком справедливо ставить М. І. Костомарова поряд з визначними представниками вітчизняної історичної думки ХІХ століття.


Віхи життя і творчості М.І. Костомарова
Майбутній всесвітньо відомий історик, учений, письменник, Микола Іванович Костомаров (літературні псевдоніми Ієремія Галка, Іван Богучаров) народився 4 (16) травня 1817 р. в слободі Юрасівці Воронезької області. Його батько – Іван Петрович Костомаров, походив з роду козаків - переселенців, засновників Острогоського полку на Слобожанщині. Один з його далеких предків – Петро Костомаров пристав до війська Богдана Хмельницького і після його поразки під Берестечком був позбавлений польсько–шляхетським урядом свого спадкового маєтку.

Нащадки Петра Костомарова укоренилися в Остогозькому краї, і один із них оселився на березі


р. Ольховатки. Він одружився на вихованці і спадкоємниці козацького чиновника Юрія Блюма, який побудував в ім’я ангела церкву у слободі, названій Юрасівкою. Це відбувалося в першій половині ХVIII ст. Маєток Блюма перейшов до Костомарової. До цієї парості належав батько М.І. Костомарова.

Микола Іванович Костомаров з'явився на світ до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпачкою, українською дівчиною Тетяною Петрівною Мильниковою, і за законами Росії став кріпаком свого власного татуся. Батько майбутнього історика, капітан, учасник взяття Ізмаїла суворовською армією, у 1790 році пішов у відставку й оселився у своєму маєтку. Він належав до стародавнього, відомого з середини ХVI століття дворянського роду, вважався людиною дуже освіченою. Самостійно вивчивши французьку, в оригіналі читав твори Вольтера, Дідро й інших французьких просвітителів, залишаючись, проте, жорстоким кріпосником. Вже в похилому віці він вибрав собі в дружини українську дівчину Тетяну і відправив її до Москви для навчання в приватному пансіоні, намірюючись потім із нею одружитися. Обвінчалися батьки Миколи Костомарова у вересні 1817 року, уже після народження сина.

Раптова смерть батька 14 липня 1828 року поставила його родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола Костомаров як кріпак батька у спадок переходив тепер його найближчим родичам — Ровнєвим, які були не проти відвести душу, знущаючись над паничем. Щоб він звикав до свого нового становища, йому призначили «місце» у передпокої. Ровнєвські лакеї, зловтішаючись, говорили йому: «Доста панствувати, Миколко, — ти ж бо такий же холоп, як і ми!». Коли Ровнєви запропонували Тетяні Петрівні за 14 тисяч десятин родючої землі вдовину частку — 50 тис. карбованців асигнаціями, а також волю хлопчикові, вона погодилася без зволікань. Щоб урятувати сина від кріпацької неволі, жінка була готова на все. Микола дуже любив свою матір, до кінця життя не забуваючи, кому він був зобов'язаний своїм «другим» народженням.

Микола Костомаров у 1837 р. закінчив історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та вивченням народної поезії, 1844р. захистив магістерську дисертацію «Об историческом значении русской народной поэзии». По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845 р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846 р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — «Книг буття українського народу», «Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія», відозв «До братів-українців», «До братів-росіян», «До братів-поляків»; автор записки про об'єднання слов'янських народів.

У період активної педагогічної, наукової і політичної діяльності М. Костомаров познайомився із чарівною і талановитою пансіонеркою Аліною Крагельською. Втім їхнє весілля, призначене на 30 березня 1847 року, не відбулося. У спогадах Аліни Леонтіївни зазначається, що вони повінчалися 9 травня 1875 року, тобто після 28 – річної розлуки, у маленький церкві с. Дідівці під Прилуками. Напередодні вінчання Миколу Івановича разом з іншими учасниками товариства, за доносом провокатора заарештували.

Після річного ув'язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. Тут він служив (1848 — 1857) у Статистичному комітеті; у 1848 — 1850 рр. був перекладачем при губернському управлінні, редактором неофіційної частини

«Саратовских губернских ведомостей», близько зійшовся з М. Чернишевським, О Пипіним, Д. Мордовцем. 1856р. Костомарова амністовано.

З 1858 р. жив у Петербурзі. В 1859 — 1862 рр. — екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні «вівторки», куди сходилися земляки-українці (П. Куліш,


О. Стороженко, В. Горленко та ін.). Підтримував тісні

зв'язки з М.  Добролюбовим, В. Стасовим, М. Ге,
О. Бодянським; співробітничав у журналах «Современник», «Вестник Европы» (один із його засновників), «Русское слово», «Отечественные записки»,




Будинок в с. Дідівцях,

де жив і працював М. Костомаров

Поруч із Прилуками, майже в самісінькому центрі села Дідівці, стоїть покинутий будинок, який привертає увагу передусім своєю несхожістю на сучасні особняки й селянські хати радянських часів. Одноповерховий, із чотирма колонами, що прикрашають фасад, із кокетливо заокругленим дашком над входом, він нагадує про затишні «дворянські гнізда» та їхніх мешканців. Залишки старого парку (що його письменник Василь Горленко, який побував тут понад 120 років тому, називав «прекрасним садом»), напівзруйновані допоміжні приміщення з різьбленими віконницями, склепінчастими підвалами, старою бляшаною покрівлею, — все це змушує перенестися уявою в далеке минуле, коли тут мешкали власники садиби.
«Русская старина», «Киевская старина» та ін. Виступив із статтею «Україна» у журналі «Колокол». Брав діяльну участь у створенні журналу «Основа», у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862 р. залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.

Був членом-редактором Київської археографічної комісії; за його редакцією у 1863 — 1884 рр. видано 12 томів «Актов Южной и Западной России» з історії України і Білорусії 14—17 ст. Показуючи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів у ст. «Две русские народности» (1861), Костомаров розрізняв визначальні риси національного характеру українців та росіян. Автор праць з історії: «Начало Руси» (1860), «Мысли о федеративном начале в древней Руси» (1861), «Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада» (1864), «Вече и вечевое устройство в древней Руси» (1864) та ін. Написав «Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей» (т. 1—7, 1873 — 88). Праці з історії України присвячені здебільшого періодові 15—17 ст.: «Иван Свирговский, украинский гетман XVI века» (1855), «Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси к России» (1857), «Черты народной южнорусской истории» (1861), «Южная Русь в конце XVII века» (1867), «Руина» (1879 — 80), «Мазепа» (1882) та ін. Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов'янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства «Друшество» й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.

В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п'єси.

Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази («Стежки», «Посланець», «Мана», «Брат з сестрою», «Ластівка», «Явор, тополя й береза» та ін.); ремінісценції на історичні теми (вірші «Згадка», «Могила» та ін.), вірші-пісні романсового характеру, стилізації народної ліричної пісні («Стежки», «Поцілунок», «Рожа», «Горлиця», «Голубка», «Нічна розмова», «Вулиця», «Зозуля»), особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю («Туга», «Дівчина», «Сон», «Ой ішов козак...», «Зірка», «Зорі» та ін.).

Громадянська лірика Костомарова пройнята мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України («Давнина», «Діти слави, діти слави!», «На добраніч»). Твори на історичні теми нерідко у формі алюзій спроектовані на проблеми сучасності («Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским», «Співець Митуса» та ін.).

Костомаров одним з перших в українській поезії запровадив гекзаметр (вірш «Эллада») та елегійний дистих (вірш «Нічна розмова»), п'ятистопний ямб. Особливостями його вірша є багатство ритміки, відсутність регулярної строфіки, чергування коломийкового вірша з говірним віршем. Для громадянської лірики характерні ораторсько-публіцистичні інтонації, риторичні засоби.

Костомаров — автор історичних трагедій «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841), які відзначаються новизною проблематики. Романтичні драми «Кремуций Корд» (1849), «Эллины Тавриды» (1883), «Украинские сцены из 1649 года» (незакін.) позначені тираноборчими мотивами.

Костомаров відомий як прозаїк: повість «Сорок лет» (1840, переробл., доп. й видана 1902р. Л. Толстим), «Казка про дівку-семилітку» (1840; опубл. 1860), літературні казки «Торба» й «Лови» (обидві — 1843), повість з часів повстання С. Разіна «Сын» (1865), історична хроніка з часів Івана Грозного «Кудеяр» (1875), повісті «Холуй» (1878), «Черниговка» (1881) — з українського життя 17—18 ст. По смерті Костомарова 1886р. вийшла в Петербурзі збірка його прозових творів «Рассказы И. Богучарова (Николая Костомарова)».

М. І. Костомаров переклав частину «Краледворського рукопису», окремі твори Дж. Байрона, В. Шекспіра (пісня Дездемони з трагедії «Отелло»), з чеської («Ягода», «Рожа») і польської («Панич і дівчина») народної поезії.

Костомаров — один з перших українських літературних критиків. З його історичних і суспільних поглядів випливає розуміння народної поезії як втілення національного духу, а також індивідуальної творчості як продовження фольклорного процесу на новому рівні (ст. «Об историческом значении русской народной поэзии», 1843; рецензія на «Кобзар» Т. Шевченка, 1860). З діяльністю Костомарова пов'язана поява в Україні культурно-історичної школи у літературознавстві. Стаття «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» (1843) є по суті першою професійною критичною працею в українському літературознавстві. Костомаров приділяв увагу проблемі самобутності української літератури, її народності, з'ясуванню ідейно-естетичних функцій комічного в літературі — на прикладі творчості І. Котляревського і М. Гоголя («Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке»; рецензія на російський переклад «Народних оповідань» Марка Вовчка, 1859; «Воспоминание о двух малярах», 1861; «Слово о Сковороде по поводу рецензии на его сочинения в „Русском слове”», 1861; «Малороссийская литература», 1871, та ін.).

Костомаров знав Т. Шевченка з 1846 р. У рецензії на «Кобзар» (1860), «Воспоминании о двух малярах» (1861), книзі «Поэзия славян. Сборник лучших поэтических произведений славянских народов в переводах русских писателей» (1871) та в «Споминках про Шевченка» в празькому виданні «Кобзаря» (т. 2, 1876) оцінював творчість Т. Шевченка як всенародний скарб.

У численних публіцистичних статтях («Ответ на выходки газеты „Czas” и журнала „Revue Contemporaine”»; «Правда полякам о Руси: по поводу статьи в „Revue Contemporaine”», «Правда москвичам о Руси», усі — 1861; «Мысли южно-русса», 1862; «О преподавании на народном языке в Южной Руси», 1863, та ін.), спрямованих проти реакційної політики російських і польських шовіністичних кіл, Костомаров відстоював історичне право української мови на самобутній розвиток. Але у період заборони українського друкованого слова в 70-80-і pp. та звинувачень Костомарова в «українофільстві» й «сепаратизмі» він приєднується до слов'янофільської концепції «літератури для домашнього вжитку». Цим він «можливо спрощував і звужував українську проблему, — писав М. Грушевський, — намагаючись пропхнути її через урядове вухо» (Науково-публіцистичні і політичні писання Костомарова. К., 1928, с. XVIII).

Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.

Твори М.І. Костомарова




  1. Костомаров, М.І. Твори [Текст]: В 2-х т /
    М.І. Костомаров. – К.: Дніпро, 1990.

Т. 1: Поезії. Драми. Оповідання. – 538 с.

Т. 2: Повісті. – 779 с.



  1. Костомаров, Н.И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина [Текст] / Н.И.Костомаров. – К.: Наукова думка, 1992. – 512 с. – ISBN 5-12-002621-4.

  2. Костомаров, М.І. Богдан Хмельницький [Текст]: Т. 4 / М.І.Костомаров. – Тернопіль, 1889. – 182с.

  3. Костомаров, Н.И. Галерея портретів [Текст]: біографічні нариси / Н.И.Костомаров. – К.: Веселка, І993. – 324с. – (Історична бібліотека для дітей "Золоті ворота").- ISBN 5-301- 01266-5.

  4. Костомаров, Н. Господство дома Св. Владимира : Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей [Текст] / Н.Костомаров. – М.: Воениздат, 1993.- 763 с.

  5. Костомаров, М.І. Дві руські народності [Текст] / М.І. Костомаров ; пер. О. Кониський: з передн. словом Дм. Дорошенка. – Х.: Майдан, 1991. – 72с.

  6. Костомаров, М.І. "Закон Божий" [Текст] / М.І. Костомаров: (Книга буття українського народу) / М.І.Костомаров. – К.: Либідь, 1991. – 39с.

  7. Костомаров, Н.И. Земские соборы: Исторические монографии и исследования [Текст] / Н.И.Костомаров. — М.: Чарли, 1995. — 640 с. — (Актуальная история России).

  8. Костомаров, Н.И. Исторические монографии и исследования [Текст]: В 2-х кн. / Н.И.Костомаров. – М.: Книга, 1990. – 235с.

  9. Костомаров, Н.И. Исторические произведения. Автобиография [Текст] / Н. И. Костомаров. - 2-е изд. - К.: Изд-во КГУ, 1990. – 734с.

  10. Костомаров, М.І. Історія України в життєписах визначних її діячів [Текст] / М. І. Костомаров; пер. і переднє слово О. Барвінського. – К.: Україна, 1991. – 493с., іл. – (Репринтне вид.).

  11. Костомаров, Н.И. Казаки [Текст]: Исторические монографии и исследования / Н.И.Костомаров. — М.: Чарли, 1995. — 608с. — (Актуальная история России) . – 63с.

  12. Костомаров, Н. Кудеяр [Текст]: Историческая хроника: В 3-х кн. / Н. Костомаров. – М.: Книга, 1989. – 254 с. – (Исторический литературный архив).

  13. Костомаров, Н.И. Куликовская битва [Текст] / Н.И. Костомаров .— К.: Радуга, 2005. — 48с. — (Серия "Уроки истории").

  14. Костомаров, М.І. (Могіла, Амвросій і Галка Ієремія) [Текст] : поезії / М.І. Костомаров. – К.: Рад. письменник, 1972. – 234с., іл., портр.

  15. Костомаров, Н.И. Преемники Богдана Хмельницкого / А.А. Олейников (подгот.). — К.: Радуга, 2006. — 72с.: ил. — (Серия "Уроки истории").

  16. Костомаров, Н. Раскол [Текст]: Ист.монографии и исследования / Н. Костомаров. – М.: Чарли, 1994. – 608 с. – (Актуальная история России).

  17. Костомаров, Н.И. Руина; Мазепа; Мазепинцы [Текст] : Исторические монографии и исследования / Н. Костомаров. — М.: Чарли, 1995. — 800с. — (Актуальная история России).

  18. Костомаров, Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей [Текст] / Н.И.Костомаров .— М.: Эксмо, 2004. – 1024 с.

  19. Костомаров, Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей [Текст] / Н.И. Костомаров . — М.: Эксмо, 2004 – .. — (Антология мысли).

  20. Кн. 1: Древняя Русь – основание династии Романовых, 2004. — 845с.

  21. Кн. 2: Допетровская Россиия – расцтвет Российской империи, 2004. — 956с.

  22. Костомаров, Н.И. Русские инородцы [ Текст]: Исторические монографии и исследования / Н.И. Костомаров. — М.: Чарли, 1996. — 608с. — (Актуальная история России).

  23. Костомаров, М.І. Слов’янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики й літературознавства [Текст] / М.І.Костомаров. — К.: Либідь, 1994. — 384с. — (Літературні пам’ятки України).

  24. Костомаров, М.І. Старожитності Волині [Текст] / М.І.Костомаров; Д.В. Чобіт (пер. з рос.). — Броди: Просвіта, 1999. — 31 с. — (З прожитих на Волині днів / Костомаров М.).

  25. Костомаров, Н.И. Старый спор; Последние годы Речи Посполитой [Текст] / Н.И.Костомаров. – М.: Чарли, 1994.- 245 с.

  26. Костомаров, Н.И. Сын. Холоп. Сорок лет [Текст] / Н.И.Костомаров: Повести. – К.: Дніпро, 1987. – 387с.

  27. Костомаров, М.І. Чернігівка [Текст] : повість / М. І. Костомаров // Франко І. Захар Беркут ; Костомаров М. Чернігівка .- К., 1994.- С.149-309.

  28. Костомаров, М.І. та інші. Історія української археографії [Текст] / М.І.Костомаров: Персоналії. Вип. 1. – К., 1993.- 65 с.

Література про життя і творчість М.І. Костомарова



  1. Замлинський, В. Микола Костомаров [Текст] / В.Замлинський // Історія України в особах: ХІХ ст. - ХХ ст. - К., 1995.- С.70 -73.

  2. Історія української літератури [Текст]: в 2т. / Редкол.: Дзеверін І.О. (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1987.- Т.1.- 631с.

  3. Савон О.А. Дідівці. Садиба творчості і доброти [Текст] / О. Савон.- Прилуки: МП «Краєзнавець».- 1993.- 31 с.

  4. Судаков, В. Костомаров Микола Іванович (1818 – 1885) [Текст] / В.Судаков // Видатні постаті України: Біогр. довід. / Г.В,Щокін, М.Ф.Головатий, В.А.Гайченко та ін. - К., 2004.- С.424- 428.

  5. Іванко, А. Український Кремуцій Корд (М.І.Костомаров) [Текст] / А.Іванко // Історія України. – 2003. - № 10. – С. 1-9

  6. Костомаров Микола Іванович (1817 – 1885) [Текст] // Енциклопедія українознавства : у 10 т. словник. частина / За ред. В. Кубійовича. – Перевид. в Україні. - К., 1996.- Т.3.- С.11-48.

  7. Костомаров Микола Іванович (4 (16). 5 1817- 7(19).4 1885 [Текст] // Довідник з історії України / За ред.: І.Підкови, Р. Шуста. - 2-ге вид. - К., 2001.- С. 357 – 358.

  8. Костомаров Микола Іванович (16. V.1817 – 19.ІV. 1885) [Текст] // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Бабичев Ф.С. (голов. ред.) та ін. – К., 1987.- Т.2.-С.169.

  9. Пінчук Ю. Мемуари про Миколу Костомарова графині Катерини Юнге, Надії Білозерської, Аліни Костомарової [Текст] / Ю. Пінчук .- К.: Вища шк., 2005.- 142с.

  10. Пінчук, Ю.А. Микола Іванович Костомаров, 1817-1885 [Текст] / Ю.А.Пінчук. – К.: Наук. думка, 1992. – 232с.

  11. Смолій, В.А. Микола Костомаров: Віхи життя і творчості [Текст] / В.А.Смолій: Енциклопедичний довідник. – К.: Вища школа, 2005. – 543 с.

  12. «Тільки ти …» [Текст] : роман кохання в листах Аліни Крагельської до Миколи Костомарова / злагодив пер. і написав передм. «Трагедія із щасливою розв’язкою» М.Шудря // Пам’ять століть .- 2005.- №1.- С.33-89.

  13. Яценко, М.Т. М.І. Костомаров - фольклорист і літературознавець [Текст] / М.І. Яценко // Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К., 1994. – С. 5-43.


Інформаційні джерела з періодичних видань

  1. Баран, Є. Історична повість М. Костомарова „Чернігівка” (Сюжет, проблематика, характери) [Текст] / Є. Баран // Дивослово. – 1994. - № 5-6. – С. 9-11.

  2. Беспалова, А.Г. До питання про суспільно-історичні погляди Миколи Івановича Костомарова: До 150-річчя [Текст] / А.Г.Беспалова // Український історичний журнал. – 1967. - № 5. – С. 50-55.

  3. Буторіна, Н. Український аспект літературознавчих студій Миколи Костомарова [Текст] / Н.Буторіна // Дивослово. – 2005. - № 7. – С. 56-59.

  4. Галич, О. „Я полюбив історію над усе...”: (Костомаров про свої наукові зацікавлення історією України) [Текст] / О.Галич // Слово і час. – 1997. - № 5-6. – С. 23-27.

  5. Горленко, В. Дві поїздки з Костомаровим [Текст] / В.Горленко // Хроніка.-2000. – 1993. - № 1-2. – С. 64-72.

  6. Гриневич, Л.В. М.І.Костомаров – полеміст [Текст] / Л.В.Гриневич // Український історичний журнал. – 1992. - № 5.

  7. Грушевський, М. З публіцистичних питань Костомарова [Текст] / М. Грушевський // Український історичний журнал. – 1995. - № 4. – С. 113-133.

  8. Грушевський, М. Українська історіографія і Микола Костомаров [Текст] / М. Грушевський // Історичний календар 2005. – К., 2005. – С.184-199.

  9. Дідівці та Микола Костомаров [Текст] / День .- 2005.- 22 жовтень.- С.7.

  10. Житецький, І. Куліш і Костомаров [Текст] / І. Житецький // Україна. – 1927. – Кн. 1-2. – С. 64.

  11. Замлинський В. Апостол кращої долі (невідомі листи М. Костомарова) [Текст] / В. Замлинський // Вісник АНУ. – 1992. - № 6. – С. 75-82.

  12. Замлинський, В. Видатний і маловідомий водночас [Текст]: Про історика М.І. Костомарова /
    В. Замлинський // Дніпро. – 1989. - № 4. – С. 60-65.

  13. Замлинський, В.А. Николай Иванович Костомаров – историк [Текст] / В.А.Замлинський // Костомаров Н.И. Исторические произведения; Автобиография. – К., 1989. – С. 652-670.

  14. Замлинский, В.А. Жизнь и творчество Н.И. Костомарова [Текст] / В.А.Замлинський // Вопросы литературы. – 1991. - № 1. – С. 234-241.

  15. Замлинський, В. Портретна галерея М.І. Костомарова [Текст] / В.Замлинський // Наука і суспільство. – 1989. - № 6. – С. 52-53.

  16. Замлинський, В. О. "Українському народові бути!” / Микола Костомаров [Текст] / В.О. Замлинський // Українська ідея. Перші речники. – К.: Т-во "Знання" України. – 1994. – С.131-149.

  17. Замлинський, В., Левенець, Ю. М.Костомаров [Текст] / В.Замлинський // Віче. – 1994.-№ 12. – С. 123-135.

  18. Зінченко, Н. Арешт напередодні весілля: Микола Костомаров одружився зі своєю нареченою лише через 28 років [Текст] / Н.Зінченко // Хрещатик. – 2002. – 17 квіт. – С. 6.

  19. Злупко, С.М. Зв’язки М.І.Костомарова із Західною Україною: До 150-річчя з дня народження [Текст] / С.М. Злупко // Український історичний журнал. – 1967. - № 5. – С. 42-49.

  20. З нагоди 190 – річчя Миколи Костомарова [Текст] // Уряд кур. - 2005.- 27 жовтень .- С1.

  21. Іванко, А. Український Кремуцій Корд
    (М.І. Костомаров) [Текст] / А.Іванко // Історія України. – 2003. - № 10. – С. 1-9.

  22. Іванова, Р.П. М.І. Костомаров у суспільно-політичному русі XIX ст. [Текст] / Р.П. Іванова // Український історичний журнал. – 1967. - № 5. – С. 31-41.

  23. Кирило-Мефодіївське товариство: М.Костомаров [Текст] // Попович М. Нариси з історії культури України. – К. 1999. – С. 336-343.

  24. Киян, О.І. Співробітництво М.І. Костомарова в історичних журналах пореформеної Росії [Текст] / О.І.Киян // Український історичний журнал. – 1990. -
    № 4. – С. 63-72.

  25. Книга із "шухляди": Шевченко і Костомаров [Текст] // Рад. освіта. – 1989. – 14 лютого.

  26. Костомаров, Д. В ряду поколений: [Род Костомаровых] [Текст] / Д.Костомаров // Новый мир. – 2000. - № 7. – С. 135-155.

  27. Костомаров Микола Іванович (1817 - 1885) [Текст] // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга пол. ХІХ-ХХ ст.): Хрестоматія. – К., 2003. – С. 30-41.

  28. Кропива, П. Поборник слов’янського єднання: До 175-річчя з дня народження М. Костомарова [Текст] / П. Кропива // Демократична Україна. – 1992. – 10 листопада.

  29. Микола Костомаров: мемуарний портрет [Текст] // Шк. бібліотека. - 2012. - № 7-8.- С. 11.

  30. Михайлин, І. Парадокс: Про М. Костомарова [Текст] / І.Михайлин // Літературна Україна. – 1992. – 4 червня.

  31. Муза Миколи Костомарова [Текст] // Шевчук В.О. Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С. 262-268 .

  32. Музею Костомарова бути [Текст] // Гарт. - 2005.-С.3

  33. Овдієнко Н. Микола Костомаров одружився у 58 років; На Чернігівщині відроджують сімейне гніздо історика [Текст] / Н.Овдієнко // Голос України .- 2010.- 23 квітня. - С. 2

  34. Панченко В. Дворянське гніздо Миколи Костомарова [Текст] / В.Панченко // Літ. Укр. - 2005. – 1 груд.

  35. Павленко С. Костомаровський довгобуд [Текст] / С.Павленко //Голос України. - 2011.- 1 лютого

  36. Павленко, Н. Тернистий путь к славе: Жизнь и творческий путь Костомарова [Текст] /Н.Павленко // Наука и жизнь. – 1994. - №4. – С. 86-93.

  37. Панченко, В. Дворянське гніздо Миколи Костомарова: Під Прилуками руйнується будинок, у якому десять років мешкав славетний український історик [Текст] / В. Панченко // Літературна Україна. – 2005. – 1 грудня. – С. 1, 8.

  38. Петренко, О. Карпов contra Костомаров: із історії однієї наукової дискусії [Текст] / О.Петренко // Історія України. – 1999. - № 19. – С. 3-4.

  39. Петров, В. Аліна й Костомаров [Текст] / В.Петров // Зайцев П. Перше кохання Шевченка. – К., 1994. – С. 195-316.

  40. Пінчук, Ю.А. До оцінки наукової й громадської діяльності М.І. Костомарова [Текст] / Ю.А. Пінчук // Український історичний журнал. – 1988. - № 6. –
    С. 144-145.

  41. Пінчук, Ю. Заборонена стаття Миколи Костомарова [Текст] / Ю. Пінчук // Український історичний журнал. – 1990. № 7. – С. 137-140.

  42. Пінчук, Ю.А. Микола Костомаров [Текст] / Ю.Пінчук // Літ. Україна. – 1989. – 11 травня.

  43. Пінчук, Ю. Мемуарна спадщина М.І. Костомарова [Текст] / Ю. Пінчук // Історія України. – 1999. - № 48. – С. 4-5.

  44. Пінчук, Ю.А., Гриневич Л.В. Про оцінку
    М.С. Грушевського науково - публіцистичних і політичних праць М.І.Костомарова [Текст] /
    Ю.А. Пінчук Ю.А. // Український історичний журнал. – 1992. - № 4. – С. 112-133.

  45. Пінчук, Ю., Степанович Є. Костомарівський енциклопедичний довідник – у роботі [Текст] /
    Ю. Пінчук // Слово і час. – 1997. – 5-6. – С. 27-28.

  46. Президент пообіцяв відродити садибу Костомарова [Текст] / Град Прил.-2005.- 9 лист.

  47. Риженко А. М.І. Костомаров на Прилуччині [Текст] /А.Риженко // Скарбниця.-2005. - черв. - С.

  48. Рубинштейн, Н. Н.И. Костомаров. 18І7-1885 [Текст] / Н. Рубинштейн // Историч. Журнал. – 1940. - № 10.

  49. Савон О. Історія одного кохання. Польський слід в історії України [Текст] / Орл. племя.- 2005.- №1.- с.1-6

  50. Симоненко, Р. Як же насправді називалося Кирило-Мефодіївське Товариство?: Роздуми вченого [Текст] / Р.Симоненко // Історія України. – 1999. – № 14. – С. 4-5.

  51. Скуратівський, В. Микола Костомаров [Текст] / В.Скуратівський // Укр. культура. – 1992. - № 4. –
    С. 14-15.

  52. Смілянська, В.Л. Літературна творчість Костомарова [Текст] / В.Л.Смілянська // Костомаров М.І. Твори: В 2-х т. – К., 1990. – Т. 1. – С. 5-37.

  53. 180 років від дня народження М. Костомарова: Критична стаття // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 1997. - II кв. – С. 54.

  54. Толочко, П. Видатний історик України і Росії [Текст] / П.Толочко // Київська старовина. – 1992. - № 5. – С. 7-14.

  55. Ткаченко Н. Покаяння нащадків (Костомаров і Дідівці) [Текст] / Н. ткаченко // В двух словах. - 2007. - 15 лютого

  56. Фомічов А. Дідівці – село Костомарова [Текст] / А. Фомічов // Десн. правда. - 2008.- 23 лютого. - С.12

  57. Шабліовський, B.C. M.I. Костомаров і М.Г. Чернишевський Текст] / В.С. Шабліовський // Український історичний журнал. – 1967.- № 5. – С. 56.

  58. Янкевич В. Микола Костомаров : сторінки великого життя [Текст] / В. Янкевич // Осв. Укр. - 2004.- № 41.- 28 трав. - с.10.

  59. Яценко, М. Минуле проростає в сучасність: Романтична драматургія М. Костомарова [Текст] /
    М. Яценко // Слово і час. – 1992. - № 5. – С. 3-8.

Іменний покажчик
Білозерський В. 6

Бодянський О. 6

Вовчок М. 7

Грушевський М. 8

Горленко В. 6

Гоголь М. 7

Гулак М. 6

Добролюбов М. 6

Котляревський І. 6

Крагельська А. 6

Куліш П. 6

Мордовець Д. 6

Пипін О. 6

Стасов В. 6

Стороженко О. 6

Толстой Л. 7

Чернишевський В. 6

Шевченко Т. 7














Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconВідділ культури та туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького Носенка
Син Прилуцької землі [Текст]: біобібліографічний покажчик літератури (До 75-річчя М. Турківського) /уклад. Є. Гнатів; відп. Л. Нехайчик....
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка Співець народної душі
Співець народної душі : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Нехайчик; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина; Прилуцька...
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти Прилуцька міська бібліотека для дітей імені Павла Білецького – Носенка Письменник, педагог, мовознавець До 240-річчя П
Письменник, педагог, мовознавець : інформ бібліогр покажч. / склад. Є. Гнатів, Л. Кожевнікова; ред. Г. Бобкова; відп за вип. Л. Трошина;...
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconЗареєстровані кандидати в депутати Прилуцької міської ради Чернігівської області по одномандатних мажоритарних виборчих округах Округ №1
Голік Сергій Анатолійович, 08. 12. 1960 р н., освіта вища, проживає в м. Прилуки, місце роботи Комунальне підприємство Прилуцька...
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconНіжинська міська рада чернігівської область
Управлінню культури І туризму Ніжинської міської ради підпорядковано 5 структурних підрозділів
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconНіжинська міська рада чернігівської область
Управлінню культури І туризму Ніжинської міської ради підпорядковано 5 структурних підрозділів
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconЗвіт про роботу відділу культури марганецької міської ради за 2014 р
Відділ культури виконавчого комітету Марганецької міської ради діє на підставі «Положення про самостійний структурний підрозділ відділ...
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconКиївська міська рада VII скликання постійна комісія з питань культури та туризму
Анжияк Сергій Михайлович перший заступник директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (кмда)
Відділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти iconГоловне управління культури виконкому Київської міської Ради народних депутатів Центральна міська бібліотека ім. Лесі Українки київ 1992
Вген плужник. Це ім’я не потребує ні високих епітетів, ні гучних титулів. Та їх він І не мав за життя. Вже самі по собі цих два слова...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка