Відділ освіти



Скачати 390.34 Kb.
Дата конвертації14.07.2017
Розмір390.34 Kb.

РОЗДІЛЬНЯНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ВІДДІЛ ОСВІТИ

Районний етап обласного конкурсу




Колективний проект

Учитель української мови та літератури

ІІ категорії

Лунгу Ганна Анатоліївна.

Учитель української мови та літератури

І категорії

Стоянова Зоряна Михайлівна.

ЗОШ І - ІІІ ступенів С. Кучурган

(з українською мовою навчання)

Роздільна, 2013

Пояснювальний лист

Автори проекту: Лунгу Ганна Анатоліївна, учитель української мови та літератури, спеціаліст ІІ категорії ЗОШ І –ІІІ ст. с. Кучурган

Стоянова Зоряна Михайлівна, учитель української мови та літератури, світової літератури, спеціаліст І категорії ЗОШ І –ІІІ ст. с. Кучурган



База реалізації проекту: районний етап конкурсу «Панорама творчих уроків –

2013» на кращі конспекти уроків з української мови та літератури для 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів за новими програмами.



Обґрунтування вибору проблеми: література 5-го класу є одним із етапів, яка вивчається у середній та старшій школі. Ми так мало знаємо про творчість одеських письменників і прозаїків. На наш погляд, блок «Література рідного краю» є інформативно обмеженим, тому так хотілося власними зусиллями розкрити неповторну красу літературного світу Одещини.

Мета проекту: ознайомити учнів із творчістю наших земляків; розвивати коло читацьких інтересів п’ятикласників; виховувати почуття гордості за наших краян, любов до літератури рідного краю.

Характеристика проекту:
1.
За кінцевим результатом – теоретико – практичний.

2. За змістом – міжпредметний.

Проект складається з 4-х уроків літератури рідного краю:

Поети Одещини про рідне місто.

Оспівування рідної мови в поезіях одеських письменників.

Літературна Одещина. В.І. Іванович. Казка «В сніговицю».

Казка В. Івановича «В сніговицю».

3. За кількістю учасників – парний.

4. За тривалістю – міні–проект.

5. За ступенем самостійності – експериментально-дослідницький.

6. За характером контактів – внутрішній.

Урок1

Тема: Поети Одещини про рідне місто

Мета: провести заочну подорож Одесою, ознайомити учнів із поетами Одещини; розвивати увагу, спостережливість; виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: урок - подорож

Обладнання: комп’ютер, проектор (презентація на тему «Перлина біля Чорного моря»), записи пісень.

Міжпредметні зв’язки: українська література та історія рідного краю.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Сьогодні під час уроку ми з вами здійснимо подорож Одесою і познайомимось із одеськими поетами, які у своїх поезіях оспівали рідне місто.

Рідний край – це наша «маленька батьківщина». Я звернулася до цієї теми, щоб ви подивилися навкруги, оцінили те, що є в кожного з вас, вчилися цінувати і пишатися своєю «маленькою батьківщиною», як це роблять у своїх творах одеські поети.

У рідному краї і серце співає,

лелеки нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

потоки, потоки, мов струни, течуть.

М.Бакай


ІІІ. Сприйняття матеріалу.

1) Слово вчителя

Одеса - перлина Причорноморського узбережжя. Вона вабить своєю красою, її види заворожують, її історія захоплює.

Південна Пальміра, Чорноморський Вавилон, Маленький Париж, Столиця Півдня так називають це місто біля Чорного моря ( слайд № 2 ).

/ Звучить пісня Л.Утьосова «У Чорного моря»/

Одеса - одне з небагатьох міст України, яке має свою неповторну атмосферу і чарівність. Одеса є третьою в країні за кількістю мешканців після Києва і Харкова (1080 270 мешканців на 2007р.). Будівництво міста і морського порту почалося 22 травня 1794 року за указом Катерини ІІ, що повинно було значно покращити торгівельні зв’язки з Європою.

Чому ж Одеса називається Одесою?

З цього питання існує багато легенд.

За однією із версій, Катерина ІІ мовила: «Хай же місто носить давньогрецьке ім’я Одесос, але в жіночому роді : коротше і зрозуміліше його назвати Одеса».

Мабуть, на основі цієї легенди написав свою поезію «Одеса» відомий одеський поет Олег Олійників.

(Одесос – по - грецьки – чиста вода)

Місто із серцем моря,

місто з очима неба,

вдивляєшся ти крізь мене в майбутні мої дороги,

що також ростуть із тебе.

Місто моє Одеса -

одесос весни моєї.

Місто із серцем моря,

пульсуєш своєю кров’ю

ти серце моє рибальське -

й без тебе – я просто – галька,

що ти викидаєш з себе.

Місто моє – Одеса,

одесос моєї долі.

Є в світі міста гривасті,

є в світі міста крилаті,

є в світі міста столичні,

є в світі міста стовічні,

а ти мені -

просто – МАМА.

Місто моє Одеса -

Одесос – і Ти і Я. (за антологією – довідником «Письменники Одещини – на межі тисячоліть», с. 174)



Учитель. А які у вас виникають асоціації, коли ви чуєте назву свого обласного центру?

Учні. Одеса

  • Порт

  • Оперний театр

  • Гуморина

  • Привоз

  • Чорне море

  • Потьомкінські сходи

Учитель. Звичайно, як же не назвати Чорне море (слайд № 3 ).

Поет Анатолій Качан зацікавився питанням: «Чому Чорне море називається «Чорним»?



Учень. Вранці у моря я запитав...

Вранці у моря я запитав:

- Хто тебе, море, Чорним назвав?

Важко зітхнуло море ясне:

«Чорним назвали в бурю мене...»

- Чом же ти, море, синє в ці дні?

«Синє, бо небо скупалось в мені.

Синє тому, що зацвів і запах

Синій бузок на моїх берегах.»

Учитель. Дійсно, а чому ж Чорне море зветься «Чорним»?

2) Інформаційні повідомлення учнів



  • «Чому Чорне море зветься «Чорним»?»

  • «Чорне море біля мису Тарханкут»

  • «Які «сюрпризи» може піднести Чорне море?»

  • «Смерч у морі» (за «Планами-конспектами до уроків української літератури для 6-го класу», В.В. Паращич, с.93-94)

3) Слово вчителя

Помітне місце в культурному житті міста займає Одеський національний академічний театр опери та балету. Відвідування цього театру залишає незабутнє враження. Театр відомий своєю історією. У ньому бували видатні письменники й композитори. Він вважається другим за красою в Європі (слайд № 4 ).

Є в Одесі навіть «восьме диво світу» - Потьомкінські сходи, своєрідний вхід у місто з боку моря. Ви можете нарахувати 192 сходинки. У 2004 році було проведено голосування серед найкращих сходів, і в Європі Потьомкінські сходи увійшли в десятку кращих, розташувавшись на 6 місці.

/ Звучить пісня Вітаса «Потьомкінські сходи», ( слайд № 5 ) /

Відзначилася Одеса і в Другій світовій війні. Одеса – місто – герой, одне з 4 міст – героїв, розташованих в Україні. Оборона міста трималася 73 дні. У результаті запеклих боїв 10 квітня 1944 року війська 3-го Українського фронту звільнили Одесу. Країна високо оцінила подвиг своїх захисників. 1945 року Одеса, в числі перших, стала містом-героєм. Місту було вручено орден Леніна. Про цей період у житті міста нам нагадує Меморіал героїчної оборони Одеси 411 – ї берегової батареї. Цей меморіальний комплекс присвячений героїчній обороні міста. Він включає в себе музей, виставку військової техніки під відкритим небом, батарею берегової оборони, а також великий засаджений дубами парк.

Не міг не торкнутися цієї сторінки історії міста поет Станіслав Стриженюк. Саме героїчним подіям він присвятив поезію « 411-та батарея» (слайди № 6-7)

У моря і степу на виду,

За монастир по тінявій алеї,

До дачі Ковалевського іду

В печаль берегової батареї

От дивина! І тут була війна.

( А де її на світі не бувало?)

Мовчить на батареї тишина,

Аж вуха, як в гробу, позакладало

А що було тут? Знає лиш солдат,

Якого вже серед живих немає:

І кров і піт і постріли гармат,

І все оте, що на війні буває

«Меморіал!» - промовить ерудит

І помовчать полеглим на пошану.

Лежить підводний човен, ніби кит ,

Що збожеволів в пеклі океану.

І танки у полоні тишини.

Мов жебраки і просять, і не просять,

Як пенсії учасникам війни,

Сучасники їм квітів не приносять.

Туристи ходять. Чується: «Зер гут!»,

Таке мені в дитинстві ненависне.

Чекає зброя, поки їй салют,

Хоч раз на рік, а усмішкою зблисне.

Возрадуйся, хоч цьому. І не плач.

І йди собі по тінявій алеї,

Де тил берегової батареї,

З бетону виріс кладовищем дач.

В Одесі існує величезна система катакомб, вони не тільки за своїм хитросплетінням, але і за протяжністю - одні з найзнаменитіших у світі. Їх протяжність сягає трьох тисяч кілометрів. Для порівняння: довжина Римських катакомб становить триста кілометрів, Паризьких - п’ятсот.

Під час Великої Вітчизняної війни місцеві жителі та партизани знаходили тут собі притулок (слайд № 8 ).



Учитель. Також ви відзначили порт. Одеса є найбільшим портом на Чорному морі, де перевантажують зерно, цукор, вугілля, нафтопродукти, цемент, метали, деревину, продукцію машинобудівельної промисловості (слайд № 9).

Одеса - особливе місто. Що ж робить Одесу особливою?



Учні. В Одесі проживають люди різних національностей.

Учитель. Правильно. Вважають, що основним багатством міста є його жителі. Вони завжди відрізнялися своєю діловою кмітливістю, ініціативою й терпимістю. Одеса - багатонаціональне місто в Україні, де люди різних націй живуть у злагоді один з одним. Улюбленим місцем спілкування одеситів є Привоз ( слайд № 10 ).

Розмови на Привозі привернули увагу відомого гумориста Степана Олійника.



Рольова гра. В Одесі на Привозі

( з народних жартів )

Ринок одеський. Возів цілий ряд.

Батько й синок продають виноград.

Батько – то грона, то гирі кладе.

Син, помічник його, - касу веде:

Гроші приймає, щоб їх берегти,

Здачу дає – із п’яти, з десяти...

Батько торгує завзято, аж змок.

Чує – гука йому з воза синок:

- Годі вам, тату, уже торгувать!

Годі, бо здачу вже нічим давать!

- Як же це так! – тата кинуло в гнів. -

Ти ж в кожнім класі два роки сидів!

Одеса – місто гумору та веселощів. Сміх та дотепність – відмінна риса міста. Найвищої точки сміх досягає на « Гуморині», головному святі Одеси, яке відбувається 1 квітня. Цей фестиваль привертає увагу багатьох туристів (слайд № 11 ).

Звичайно, про Одесу можна слухати і слухати, читати, дивуватись, посміхатись та знову слухати. Можна ще багато цікавого розповісти, але одне достовірно - Одесу треба любити.



ІV. Складання сенкану.

- Що вас найбільше вразило? Висловіть свої емоції, захоплення у формі сенкану. Сенкан – п’ятирядковий неримований вірш, який складається за схемою. Учні складають сенкан.

1 рядок – слово-тема (іменник);

2 рядок – 2 прикметники (означення до теми);

3 рядок - 3 дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою);

4 рядок – фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї);

5 рядок – слово-висновок (іменник, синонім або висновок до теми).

1. Одеса ,

2. Яскрава, історична, гумористична,

3. Захоплює, зацікавлює, вабить,

4. Має свою неповторну атмосферу,

5. Місто-герой.



V. Підбиття підсумків уроку. Відповідно до теми уроку пропоную виконати вправу «Продовжте речення»

Сьогодні на уроці

я дізнався (- лась) ...

я зрозумів (- ла) ...

я відчув (- ла) ...

VI. Домашнє завдання: написати міні – твір на тему «Моя маленька батьківщина»; намалювати малюнки; скласти чотиривірш про Одесу (на вибір).

Урок2

Тема: Оспівування рідної мови в поезіях одеських письменників.

Мета: познайомитись із життєвим і творчим шляхом поетів Одещини, які в своїх поезіях оспівали рідну мову; розвивати інтерес до літератури рідного краю; виховувати любов до свого народу, почуття гордості за свою співучу мову.

Тип уроку: урок вивчення та опанування нових знань.

Обладнання: портрети поетів, збірки їхніх творів, записи пісень про мову.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Сьогодні ми з вами познайомимось із життєвим і творчим шляхом одеських поетів, які у своїх творах висловили щирі слова любові і вдячності до рідної мови. Ми ще раз доведемо, що на нашій російськомовній території звучить українська мова. Поети Одещини захоплюються красою мови і сумують, коли про неї забувають.

Україна- це єдина

Наша рідна Батьківщина.

Тож вивчаймо, діти, мову

Веселкову, барвінкову.

В.Дзюба

/ Звучить пісня І.Рімар « Українська мова» /



ІІІ. Сприйняття матеріалу.

1) Слово вчителя

Розпочнемо із поезії Віктора Дзюби «Слово про рідну мову»

Слово про рідну мову

Рідна моя мова - материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчала мати слово шанувати

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова - пісня колискова

Про усе казкове на своїй землі,

Ніжнопелюсткова мова світанкова,

Та, яку вживають птахи і джмелі.

Рідна моя мова - мова не святкова,

Треба нам народу мову повертать...

Не було умови для вживання мови,

Та були умови мову пам’ятать…

Рідна моя мово, ні, не випадково

Я прийшов додому із чужих доріг.

Як було не жито, що не пережито,

Але рідне слово я в душі зберіг.

Рідна моя мово - слово веселкове,

Ти зі мною знову в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

Пригадайте, діти, де і хто ви,

І прийдіть додому назавжди,

Щоб напитись маминої мови -

Чистої джерельної води.

(за антологією-довідником «Письменники Одещини – на межі тисячоліть», с.100 )



Учитель. Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово? Віктор Дзюба щиро зізнається у любові до мови, називаючи її ніжнопелюстковою, світанковою, материнською.

Звідки ж цей майстер слова, що написав такі рядки, які пронизані відвертістю, щирістю?



Учениця. Віктор Іларіонович Дзюба народився 4 вересня 1936 року на хуторі Веселі Гори Червоноранківської сільради Кролевецького району Сумської області, у родині колгоспників. Після закінчення середньої школи 1954 року вступив до Харківського медичного стоматологічного інституту і, після закінчення його, 1959 року був призваний на військову службу.

1987 року призначений на посаду Головного стоматолога Одеського військового округу.

З 1994 року він є літературним редактором українського фахового журналу «Вісник стоматології», а також членом редколегії журналу «Літературна Одеса».

Учитель. Щоб показати красу рідної мови, яку так любив В.І. Дзюба і ми з вами любимо, давайте виконаємо вправу «Доміно». Вам потрібно дібрати власні епітети до слова «мова».

Учні. Мова - багата, барвінкова, велична, дзвінка, зразкова, красива, лагідна, ласкава, мамина, мелодійна, милозвучна, народна, неповторна, ніжна, прекрасна, співуча, сучасна, чудова.

Учитель. Мова – це велике надбання, коштовний скарб, це пісня душі, покладена на слова. Зараз ми познайомимося з поезією «Балада про рідну мову» Миколи Палієнка. У першому всеукраїнському конкурсі на кращий поетичний твір про материнську мову Миколі Палієнку за його поезію було присуджено перше місце.

Балада про рідну мову

Порубана, але не вбита.

Замулена, але жива,

Моя ти мово сумовита,

М’яка з вербового шитва.

Не залишай мене у скруті,

Коли ні сміху, ні плачу.

Не віддавай в полон манкуртам,

Де рідне слово не почуть.

Не пробачай мені, сіромі,

Коли тебе під корінь жнуть,

Коли безбатченки із дому

Одну, мов покритку, женуть.

Тебе не висіять крізь сито,

Не розмінять на мідяки.

Моя ти мово росяниста,

Не запресована в тюки.

Мого життя свята основа.

Нема у тебе куцих меж.

Убити можеш дієсловом

І дієсловом любиш теж.

Нема у тебе ні світання.

Ані смеркання - жити й жить!

Ти вся одне, одне повстання,

Яке в віках не задушить.



Учитель. Ви звернули увагу на те, що у вірші є нові слова? Які?

Учні. Манкурти, покритка.

Словникова робота

1) Манкурти - люди, які забули минуле, відмовилися від національних традицій, втратили моральні цінності.

- Рідна мова для поета - найпотаємніше, найчистіше джерело людського духу, звідки він черпає творчу наснагу.

Цей вірш викликає багато асоціацій, образний, місткий, з підтекстом. Поет звертається до мови з проханням:

Не пробачай мені,сіромі,

Коли тебе під корінь жнуть,

Коли безбатченки із дому

Одну, мов покритку, женуть.

2) Покритка – дівчина, яка народила позашлюбну дитину.

Поет переймається за долю мови і ставить собі за мету захищати її, бо вона – «життя свята основа».

- Які з епітетів ви б дібрали до поезії «Балада про рідну мову»?

Метод «Асоціативний кущ». Завдання: доберіть епітети до поезії.

Своєрідна Сумна Особиста

Повчальна « Балада про Змістовна

Неповторна рідну мову» Оригінальна

Прекрасна Образна Філософська

Поети - люди незвичайні. Часто вони помічають те, на що ми навіть не звертаємо уваги, у своєму поетичному невеликому творі можуть помістити стільки змісту і звернень, скільки іноді не знайдеш у великому романі.
Учень. Микола Палієнко народився 3 жовтня 1944 року в селі Семенівка Арбузинського району на Миколаївщині в трудовій селянській родині. У шкільні роки його твори вже друкувалися в районній газеті. З дитинства мріяв Микола про журналістику, літературу. Щаслива доля звела його у дні юності з видатним поетом Андрієм Малишком, якому він прочитав свої перші поезії. Та зустріч і визначила подальші дороги сільського хлопця.

Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету і Вищі Літературні курси при Літературному інституті імені О.М. Горького. Довгий час працював кореспондентом Одеського обласного радіо, а нині – літературний консультант Одеської організації Спілки письменників України, очолює обласне літературне об’єднання імені Євгена Бандурника.



Учитель. Українська мова - одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Про мову можна і в жартівливій формі розказати. Так зробив і відомий поет Анатолій Качан у поезії «Родичі по мові».

Родичі по мові

Мені над морем у Алушті

Приснилась дивна дивина,

Що діти, знайдені в капусті,-

Це рідні діти Качана.

А ще скажу вам по секрету

( Секрети мають і поети ),

Що є у мене юні друзі,

Яких знайшли у кукурудзі,

І є ще родичі далекі,

Яких колись приніс лелека.

Але, мабуть, мені не варто

Все переводити на жарти.

Бо це не жарти з читачами,

Ми справді родичі із вами:

Якщо, можливо, не по крові,

То по нашій мові.

Ось такий жартівник Анатолій Качан. А зараз ми дізнаємось більше про нього.

Учениця. Анатолій Качан народився 1942 року у селі Гур’ївці, що лежить у пониззі Бугу, на Миколаївщині, у сім’ї токаря. Після закінчення школи працював радіомонтером, а пізніше навчався в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова на філологічному факультеті.

Учителювати довелося у незвичайному місті Вилкове, що за десять кілометрів від Чорного моря «розсипалося» в гирлі Дунаю на острівцях. Потім письменник свою долю пов’язав із Києвом. До читанок, підручників з української мови, книг для позакласного читання включено понад 50 поезій А.Качана. Він не тільки відомий поет, а й досвідчений журналіст, сумлінний редактор, знавець літератури, заслужений працівник культури України, відмінник освіти України, лауреат премій імені Миколи Трублаїні та імені Лесі Українки.



ІV. Закріплення вивченого матеріалу. Виконання творчих завдань.

1) Учитель. Далі я пропоную вам спробувати себе в ролі поетів. Потрібно скласти чотиривірш, використовуючи подані рими: українська - материнська; звичний - вічний.

Учні самостійно складають вірші.

2) Учитель. Протягом уроку ми з вами почули багато гарних слів про мову. А які ви знаєте прислів’я про мову?



Учні. Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір’ю, а людину - по мові.

Шабля ранить тіло, а слово - душу.

Гостре словечко коле сердечко.

Допоки є Шевченка мова, то доти Україна є.

3) Учитель. Прочитайте вислів К.Паустовського.

Н У К И Д - , И В О М Ї О Н Д І Р Є А Н З Е Н О Щ , А Н И Д Ю Л

( Людина, що не знає рідної мови,- дикун )



V. Підбиття підсумків уроку.

Мова - великий дар природи, який людина розвивала і вдосконалювала протягом тисячоліть.

Ми пишаємося тим, що є носіями такої красивої, мелодійної мови. І саме від нас залежить подальша доля рідної мови. Ми повинні навчитися поважати мову, намагатися розвивати і вдосконалювати наше мовлення.

/Звучить пісня Н.Бучинської «Мова єднання»/



VI. Домашнє завдання: 1) дібрати 2-3 висловлення письменників про українську мову; 2) вивчити вірш про мову (на вибір).

Урок3-4

Тема: Літературна Одещина. В.І. Іванович. Казка «В сніговицю»

Мета: ознайомити п’ятикласників із життєвим і творчим доробком письменників-земляків (оглядово), вивчити біографію одеського поета і гумориста В.Івановича, розкрити силу таланту митця; на прикладі казки «В сніговицю» удосконалювати знання з теорії літератури (домогтися розуміння термінів «казка», «літературна казка», «віршована мова»); розвивати естетичні смаки; виховувати зацікавленість до історії рідного краю, почуття гордості за творчість славних краян; розширювати коло читацьких інтересів.

Обладнання: проектор, комп’ютер, презентація «Стежинками до літературної Одеси», різнокольорові чорнила, картки «ПМЦ».

Тип уроку: урок вивчення та опанування нових знань

Форма проведення: урок-подорож

Епіграф до уроку:

Місто із серцем моря,

місто з очима неба…

Місто моє Одеса –

одесос весни моєї.

О.Олійників «Одеса»

ХІД УРОКУ

І частина

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми, мети і завдання уроку ( учитель чітко розкриває навчальну, розвивальну та виховну мету уроку, наголошує, що урок умовно поділяється на дві частини).

Примітка1. Записати першу частину теми в зошитах.

ІІІ. Мотиваційний етап уроку

/ Звучить аудіозапис пісні «Ах, Одесса»/

1. Вступне слово вчителя .

Наш сьогоднішній урок незвичайний. Ми здійснимо віртуальну подорож до славного міста Одеси, познайомимося з літературним надбанням причорноморського міста, нашої «маленької вітчини». Прологом до нашої екскурсії стануть слова відомого одеського поета Олега Олійникова.



2.Учень. Читає вголос і коментує епіграф до уроку (учні записують у зошитах).

3. Нагадую, що слово «одесос» – по-грецьки - чиста вода.

IV. Сприймання та усвідомлення учнями матеріалу (І частина)



1. Ігрове завдання «Асоціація-консонантизм».

За літерами на позначення приголосних треба встановити слово.



Методична цінність. Гра тренує увагу, розвиває аналітичні здібності.

О - брг (берег, оберег)

Д – дл дш (доля, душа)

Е - кскрс (екскурсія)

С – сплк (спілка)

А – нкдт нтркт (анекдот, антракт)



2. Подорож 1. «Стежинками до літературної Одеси». (Додаток 1, презентація «Літературна Одеса»).

3. Учитель.

- Одеса подарувала нам багатьох талановитих літераторів. Сьогодні ми познайомилися лише з малою часткою багатющого літературного світу наших краян. А тепер, діти, наша традиційна рубрика «Я закріплюю».

Ви повинні вирішити проблемне завдання.

4. Проблемне завдання. Накресліть у зошитах діаграму Венна, самостійно заповніть коло із позначкою «?», відповівши на запитання:

▲ Спільна риса?



Примітка 2. Учні знайомі з методикою «Діаграма Венна» з уроків укр. мови. Пропоную учням розмалювати коло «В.Іванович» різнокольоровим чорнилом.

Я ЗАКРІПЛЮЮ

Діаграма «Літературна Одеса – наша гордість»



5. Відповіді учнів у формі - «Аргументи - докази»

Висновок учителя. Так, у кожного із митців свій життєвий шлях, своя неповторна літературна стежина. А стежка, що об’єднує їхні долі, без сумніву, - місто Одеса, творча робота на одеській землі.

Можна з упевненістю сказати, що на Одещині літературні сили є, вони активні, творчо потужні. Ми сповнені гордістю за рідний край, наших славних краян .Тож хай щастить нашим землякам, нехай їхня літературна нива стовічно колоситься стиглим зерном, зерном щирої любові до рідного краю.

ІІ частина

1. Бліцопитування. Хвилинка запитань – відповідей.

▲ Які жанри народної творчості вам відомі? (відповіді учнів).

▲ Як називається фольклорний розповідний твір про вигадані, фантастичні події?

Учитель. А зараз ми познайомимось із літературною казкою. Давайте пригадаємо з теорії літератури, що таке казка.



2. Теорія літератури

КАЗКА – твір про вигадані, часто фантастичні події; належить до найдавніших форм народної творчості.

Літературна казка – казка, складена однією людиною – письменником.

VІ. Сприймання та усвідомлення матеріалу (ІІ частина)

Подорож 2. «Стежинками до казки В.Івановича «В сніговицю».

1. Учитель. Ми не випадково розфарбували в діаграмі коло «В.Іванович». Продовжуємо мандрівку до літературної Одеси. Нашим віртуальним екскурсоводом у чарівний світ літератури буде казка відомого одеського поета, неперевершеного гумориста В.Івановича «В сніговицю».

2. Короткі відомості про поета зачитує заздалегідь підготовлений учень. Діти записують у зошитах інформацію про В.Івановича, його поетичну спадщину (Додаток 1, слайд 15)

3. Робота в парах «Розпізнаймо - порівняймо».

Дітям пропоную два уривки. Завдання: визначити, з якого твору наведені рядки, прозовою чи віршованою мовою написані.



Примітка 3. Учні заздалегідь (за 1-2 тижні) прочитали казку В.Івановича «В сніговицю»

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки разів гонили його стрільці, цькували його хортами, ставили на нього капкани або підкидали йому отруєного м’яса, нічим не могли його доконати.

Як в степу крутилась

Біла сніговиця,

Вийшла в чисте поле

Капосна лисиця.

Вийшла на дорогу,

Підвелася дибки:

Де б мені дістати

На сніданок рибки?



4. Учні в парі обмінюються роботами й перевіряють їх.

VII. Узагальнення та систематизація знань.

▲ Відповіді учнів.

▲ Заповнення картки «ПМЦ» (плюс, мінус, цікаво)

Учням пропоную коротко записати якомога більше ПМЦ на уроці.


Таблиця «ПМЦ» (плюс, мінус, цікаво)

«+»

« - «

Цікаво










▲ Підбиття підсумків уроку

VIII. Домашнє завдання

Виразно читати та переказувати казку В.Івановича «В сніговицю» (Додаток 2), намалювати ілюстрацію до улюбленого епізоду.

Примітка 4. Усі види і форми роботи розробленого уроку використовую в залежності від рівня підготовленості класу.

Додаток 2

Бувальщини і казки з дідусевої в’язки



Володимир Іванович

В СНІГОВИЦЮ



Що вам розказати,

Діти мої милі,

Чи про білий парус

На високій хвилі,


чи про чудо-юдо

В морі під водою,

Чи про гай-діброву

З бабою ягою?

Може, розказати

Про події давні,

Як спускався Байда

В чорноморські плавні?

Як горів Очаків

І в неділю рано

Скинув Байда з кручі

Вражого султана?

Ходить ще в народі

Стародавня казка

Про лихого пана

І Сашка-підпаска;

Про жорстоку Кривду

І квітучу гілку,


бузинову гілку,

Сховану в сопілку…

Як отого хлопця

Гайдуки ловили,

Як за ним вставали

Степові могили.

Як урятувався

Він за перелазом…

Все вам розповім я

Тільки іншим разом.

Бо сьогодні, діти,

Маю я нагоду

Розказати вам справжню

І смішну пригоду.

Та чи всі зібрались

До моєї хати?

Всі…

Тоді вже й можна



Казку починати.

***


Як в степу крутилась

Біла сніговиця,


вийшла в чисте поле

Капосна лисиця.

Вийшла на дорогу,
підвелася дибки:

Де б мені дістати

На сніданок рибки?

Та щоб мати рибку,

Хоч би невеличку,

Треба лізти в воду,


у холодну річку…

Потім доведеться

Бігти по морозу

Навпрошки від кручі

Аж до верболозу…

Бігти по морозу

Сніговим заносам?-

Капосна лисиця

Покрутила носом.

«Та невже ж сьогодні

Й поживитись ніде?!»

Коли раптом чує:

Щось рипить і їде.

«Може, це рибалка

Із села Розмаї,

У якого жінка

Добрі кури має?»

Придивилась краще:

«Єй –бо, дід Микита!
волохата шапка,

Ще й дірява свита…»

Холод пробирає

Діда у свитині,

Й мерехтить на вусах

Іскорками іній…

- Та зате у санях

Карасі хороші, -

Буде бабі юшка,
будуть бабі гроші!

А за тії гроші

Чоботи й спідниця…

«Це ще ми побачим»,-

Думає лисиця.

Глянула наліво,

Зиркнула направо –

Й поперек дороги

Витяглась лукава.

Ані пари з рота,


Ані кліпне оком,
Нібито і справді

Здохла ненароком.

А Микита їде,

Їде, поганяє:


- Гайда, вороненькі,

Гайда, підпряжная!

Бач, яка негода,

Клята завірюха

Лізе тобі в очі,

Затуляє вуха.

Стрімголов несеться

З лугу, з оболоні… -

Раптом захропіли

Й зупинились коні.

Дивиться Микита:

Щось незрозуміле,

Чи – воно лисиця,

Чи нечиста сила?

Зовсім нерухомо,

Не пищить, не свище…

Підійшов рибалка

До лисиці ближче.

- Ти диви!..

Для жінки –

Комір непоганий! –

Взяв за хвіст лисицю

Та й поклав у сани.

- Ну, поїдем далі

По сніжку-пороші,

Буде бабі радість,

Будуть бабі гроші!

А мені наливка,

Сало й паляниця…

- Це ми ще побачим!-

Хмикнула лисиця.

- Я б сама те сало

З апетитом з’їла… -

Тут уже лисиця очі розтулила.

Дідові у спину

Дме несамовито…

- Ач як розходилась!-

Лається Микита.

- Добре, що на річку

Їздив не дарма я…

Гайда, вороненькі,

Гайда, підпряжная!

Дід Микита їде,

Коні поганяє,

А в задку лисиця

Рибку викидає.

Скоро тої рибки

Наче й не бувало,

І сама лисиця

Пропадом пропала.

Та невже пропала

За кущами в лузі?

Почекайте трохи,

Почекайте, друзі.

Он сади і хати

Видно під горою

Й хлопчаки худобу

Гонять з водопою.

- Де це ти так довго,

Діду, забарився?

Вдосвіта про тебе

Сон мені приснився.

Нібито у полі

Я тебе шукала

І хвостом лисичим

Сльози витирала.

Зазирнула в сани

І спитала строго:

- Що ж це ти додому

Не привіз нічого?

- Як же так «нічого?!» -

Каже дід Микита, -

Карасі у санях,
Ще й лисиця вбита!

Оглянувсь рибалка –

Й моторошно стало:

- Чи ти знаєш, бабо,

Все лисиця вкрала?

- Та яка лисиця?

- Та ота, котора

Курку зозулясту

З’їла позавчора!

Їхав я на санях

З лугу, з оболоні… -

Охнула тут баба

Й сплеснула в долоні,

Стала біля тину

Й мало не плаче:

- Та куди ж дивився

Ти, старий козаче?

- Звісно, на дорогу…-

Дід промимрив тихо.-

А воно іззаду

Причепилось лихо…

Тільки не хвилюйся,

Заспокойся, мила, -

Ну пропала риба…

Скільки того діла?!

Кинь журбу та й годі,


під лиху годину.

Може, цю лисицю

Я іще зустріну…

Вже тоді для неї

Буде справжня втіха!-

Сів Микита в сани

Та й назад поїхав.

Повезло Микиті

Вдруге, як і вперше,

Карасів налізло

Майже повні верші.

Плещуться, тріпочуть,

Жваві та хороші,

Вибрав їх рибалка

Й висипав у кошик.

Потім чистим снігом

Довго тер долоні,

Крякнув, сів у сани

Та й гукнув на коні.

Їде дід Микита –

Веселенький з виду,

Та чомусь у санях

Не сидиться діду.

Він з-під шапки пильно

Поле оглядає,

А воно - в заметах,

Тихе й безкрає.

Наче все заснуло

Після сніговиці.

Хоч би десь мисливець

Гахнув із рушниці.

Хоч би в небо знявся

Дим на видноколі…

Тільки білі іскри

Блимають у полі.

Тільки білі іскри

Й небеса бездонні…

Раптом захропіли

Й зупинились коні.

Дивиться Микита:

Що воно за чудо?

Прямо на дорозі

Вивернулась груда!

Та чому це груда

Має тут з’явиться?

Придивився добре,

А воно – лисиця.

Ані пари з рота,

Ані кліпне оком,

Нібито, сердешна,

Здохла ненароком.

- Щось воно не теє…-

Дід насупив брови

Й витягнув із себе

Пужално тернове.

На лиці майнула

Посмішка сердита…

- А, можливо, й теє -

Каже дід Микита. –

Видно, доконала

Пройду завірюха… -

Та й узяв лисицю

За обидва вуха.

Намотав на руку

Хвіст її пухнастий

І тоді вже каже:

- Ну, кумасю, здрастуй!

Що це ти куняєш,

Наче ночі мало?

Розказала б краще,

Як ти рибу вкрала!

Може, ти для мене

Й потанцюєш трохи,

Як почну я з тебе

Вибивати блохи?!

Та не тільки блохи,

А повадки хитрі… -

Пужално тернове

Свиснуло в повітрі.

Пужално тернове

Це тобі не цяця.

Кавкнула лисиця

І давай пручаться.

А старий шмагає,

Наче ріже скибу:

- Це тобі за курку!

Це тобі за рибу!..

А оце за півня,

Що торік украла!..

Як же моя баба

Гірко горювала…

Скільки того півня

Згадувала Ганна…

Ах ти ж, проклятуща!

Ах ти окаянна!!

Я тебе, хапуго,

Ще не так притисну…

Та якраз на цьому

Хвіст лисиці тріснув.

- Тьху! – сказав Микита, -

Знов мені невдача!

Ач, як по заметах

Скільки духу скаче.

Хоч би зупинилась

Чи то обернулась, -

Догадалась, видно,

Як хвоста позбулась.

Ще, гляди, в канаві

Скрутить собі шию…

Повернись, кумасю,

Я хвоста пришию!

Го-го-го! Чи чуєш?

Га-га-га! – Та де там!

Мов стріла, лисиця

Зникла за заметом.

Взяв хвоста Микита

Й витіпав старанно:

- Повезу додому:

Хай побачить Ганна!

Може, він в хазяйстві

Бабі пригодиться,

Порошно змітати

З припічка, з полиці.

З припічка, з полиці,

З скрині на ослоні.. –

Сів старий у сани

Та й гукнув на коні.

- Гайда, вороненькі,

По сніжку-пороші,

Є у нас і рибка,

І пісні хороші!

«Ой не шуми, луже,

Зелений байраче…»

Те цікаво глянуть,

Де лисиця скаче?

Але все укрило

Мглою сніговою,

Й незабаром сани

Зникли за горою…

А в той час у лісі

На вовні високій,

Затріщали хором

Голосні сороки:

- Чи ви чули?

Гляньте!

- Скре-ке-ке,

Дивіться!

Ходить по діброві

Без хвоста лисиця!

- Кажуть, що сьогодні

Дід Микита зранку

Влаштував кумасі

Добру прочуханку!

Угощав лисичку,

Частував сестричку,
щоб забула звичку

Жити на дурничку.

Як же буде далі

Жити пройда куца? –

І ведмідь регоче,

І зайці сміються.

Та не то сміються –

Покотом лягають,

Скільки того сміху –

Ні кінця, ні краю.

- Почекайте, друзі,

Галас ні до чого, -

Обізвався ворон

З дуба вікового. –

Що хвоста немає -

Не таку вже лихо,-

Можна причепити

З очерету віхоть!

Та не в цьому справа,
І не в цьому сила,

Кррра –ще б ти, кра-су-не,

Кррра-сти не ходила!

Пам’ятай, що кажуть

Працьовиті люди:

Хто живе нечесно,


горе тому буде!

От і все.

На згадку вам весела казка,

А мені?


Будь ласка,

Хоч бубликів в’язка.


Тема: Казка В. Івановича «В сніговицю»

Мета: на основі наукового матеріалу про лисицю як представницю тваринного світу познайомити п’ятикласників із казкою одеського поета В.Івановича «В сніговицю»; розвивати навички роботи з художнім твором, словникової роботи (за словником, за контекстом), вміння виділяти в тексті головну думку, на основі почутого робити власні висновки, розвивати логічне та образне мислення; виховувати позитивне ставлення до доброго в житті й негативне - до зла.

Обладнання: текст казки «В сніговицю», комп’ютер, проектор , тлумачний словник, смайлики «Мій настрій», ілюстрації до твору.

Тип уроку: інтегрований урок

Міжпредметні зв’язки: українська література з елементами випереджувального навчання із зоології

Форма проведення: урок-подорож

Епіграфи до уроку:

І на хитру лисицю капкан знайдеться.

Хитрощами недовго проживеш.

Стидайся красти, а не робити.

Яка совість, така й честь.

Народні прислів’я

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотиваційний етап уроку

Застосовується прийом передбачення. На основі прослуханого учні спробують передбачити , про що вони дізнаються протягом уроку.

/ Аудіозапис народної казки у виконанні актора театру та кіно Анатолія Зіновенка «Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат»/

ІІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку


  • Отже, ми не випадково прослухали народну казку «Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат». З гарним настроєм ми продовжимо подорож до літературної Одеси і познайомимось з казкою одеського поета В.Івановича «В сніговицю», яку він написав, творчо переосмисливши народне джерело; охарактеризуємо головного героя казки, розкриємо ідейний зміст твору.

Учні записують у зошитах тему уроку, епіграф (на вибір).

IV. Сприймання та усвідомлення матеріалу



1. Вчитель літератури

▲ Пригадайте відомості з біографії В.Івановича (Додаток 1, слайд №15)

▲ Назвіть головного героя казки.


  • Сьогодні, діти, у вас буде унікальна можливість дізнатися більше про лисицю не тільки як літературну героїню, а й як представницю тваринного світу. А допоможе нам у цьому вчитель біології.

2. Повідомлення вчителя біології (виклад описового навчального матеріалу).

- Дорогі учні, моя мета – допомогти вам зрозуміти, чому письменники звертаються до образів тварин, зображуючи в них якісь риси характеру людини. ▲ Що є спільного в поведінці людини і тварини?

Усі істоти на нашій планеті поділяються на групи за ознаками. Цей поділ має назву – класифікація.

Існує 4 царства істот:

- тварини;

- рослини;

- мікроорганізми;

- гриби.


▲ До якого царства , на вашу думку, належать лиси? (відповіді учнів).

Давайте спробуємо знайти місце лисиці в класифікації тварин



3. Робота з таблицею «Систематика тварин».

- А ось тепер коротко про поведінку лисиці в природі. Лисиця – це хижак, що харчується меншими за себе тваринами (зайцями, птахами, гризунами…). Полює поодинці. Йому треба бути спритним, хитрим, винахідливим на полюванні. Ця тварина має добрий нюх та слух. Свою жертву він не доганяє, а підстерігає.

Люди вбивають лисиць заради їхнього хутра. Тому ці звірі дуже обережні. Не маючи великої фізичної сили, вони хитрощами здобувають собі їжу.

Цікавинка. Існує стара мисливська байка про те, що у лисиці хвіст фіалками пахне. Коли звір поранений, він повертає голову до хвоста і вдихає фіалкові аромати, які розповсюджує залоза, що знаходиться на хвості. Серце начебто тоді сильніше б’ється, і набирається лисиця від парфумерії нових сил. Але призначення цієї залози в житті рудих ще не зовсім зрозуміле.

А ще говорять, що лисиці самі виводять бліх зі свого хутра: візьмуть пучечок сіна і потихеньку в річку заходять. Блохи не полюбляють купатися, тому по мірі занурювання лисиці у воду переповзають з ніг на брюшко, звідти - на спину, зі спини - на голову. А з голови - на сіно! Тоді великий стратег і кидає перевантажений блохами пучечок.

Мисливці кажуть, що лисиця вміє «в опосума грати», прикидаючись мертвою не гірше за нього, і оком не моргне, навіть якщо за хвіст її підняти і покласти в мішок.

Висновок. Як бачите, у природному житті лисиця є хитрою, розумною, винахідливою істотою.

V. Осмислення міжпредметних зв’язків



1. Робота над змістом казки «В сніговицю».

1.1 Учитель літератури.

- Якщо ви уважно читали казку, то, мабуть, звернули увагу на слова, що потребують пояснення.

Словникова робота:

Сніговиця – сильний вітер із снігом, метелиця.

Оболонь – заплавні луки.

Пужално – держак батога, пуги.

/Учитель пояснює значення наведених слів, учні фіксують слова в зошитах/ 1. 2 Завдання пошукового характеру

Знайдіть і зачитайте епізоди, де ми зустрічаємося з вищезгаданими словами.



☺ «Як в степу крутилась

Біла сніговиця,

Вийшла в чисте поле

Капосна лисиця».

☺ «Стрімголов несеться

З лугу, з оболоні…»

☺ «Пужално тернове

Свиснуло в повітрі.

Пужално тернове

Це тобі не цяця.

Кавкнула лисиця

І давай пручаться».



1. 3 Вправа «Установіть відповідність сюжетних елементів»

Лисиця вкрала рибу.

Зачин.

Глузування з безхвостої лисиці.



Вигідна знахідка.

Нова зустріч з Лисичкою.

Баба бідкається.

Кінцівка.



1. 4. Гра «Чарівний мішечок».

Учні дістають із мішечка картку «Риси характеру Лисички».

Завдання: підтвердити епізодом або цитатою з твору.

Поміркована: «Та щоб мати рибку, хоч би невеличку, треба лізти в воду, у холодну річку… Потім доведеться Бігти по морозу… Бігти по морозу, Сніговим заносом? – Капосна лисиця Покрутила носом».

Лукава: «Глянула наліво, зиркнула направо – Й поперек дороги Витяглась лукава».

Винахідлива: «Дід Микита їде, Коні поганяє, А в задку лисиця Рибку викидає».

Спритна: «Скоро тої рибки Наче й не бувало, І сама лисиця Пропадом пропала».

Хитра: «Ані пори з рота, Ані кліпне оком, Нібито, сердешна, здохла ненароком».

▲ Чи випадковим є вибір В.Івановича головної героїні казки?

▲ Які факти поведінки лисиці в природі взяв Іванович для зображення Лисички?

Ми остаточно переконалися в тому, що письменники не випадково обирають лисицю для змалювання таких рис вдачі як хитрість, винахідливість, поміркованість.



1. 5 Прийом «Наскельний малюнок».

Учням пропоную зобразити тільки одну річ, яка б символізувала художній образ. Діти демонструють роботу, обґрунтовують свій вибір.



1. 6 Прийом «Картинна галерея».

На дошці представлені ілюстрації до казки В.Івановича «В сніговицю», підготовлені учнями вдома.

- Ми побачили ваші малюнки, на яких зображена Лисичка. А ось тепер подивіться, будь ласка, на лисицю у тваринному і казковому світі (Додаток 2. 1. Презентація «Лисиця у тваринному і казковому світі»).

VI. Узагальнення та систематизація знань.

На дошці записані слова. Завдання: встановіть послідовність кінцевих слів, прочитайте головну думку казки.

Пам’ятай, що нечесно,

Працьовиті буде!

Хто живе люди:

Горе тому кажуть

- А тепер прочитайте епіграф, який ви записали на початку уроку.

- Чи правильний ваш вибір? (відповіді учнів).

За законами мистецтва продовжує жити і чарувати читачів казка нашого земляка «В сніговицю». Я хочу вірити, що вам надовго запам’ятається наша віртуальна подорож до літературної Одеси.

Отже, до нових зустрічей з творами наших краян!

VII. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує дітям поділитися своїми емоціями від уроку на смайликах «Мій настрій».

VIII. Домашнє завдання.

Написати міні-твір на тему: « Моя подорож до літературної Одеси»

Література

1. Акимушкин И.И. Мир животных: Млекопитающие, или звери. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Мысль, 1998. – С. 80.

2. Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. - №30. – С. 37-38.

3. Куцінко О.Г. Професійний довідник учителя літератури. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 381 с.

4. Літературна Одеса. – Одеса: Маяк, 1997. - №1. – С.111.

5. Море. Літературно-художній журнал. – 2008. – №1. - С.179.

6. Письменники Одещини - на межі тисячоліть. Антологія – довідник. – Одеса: Ірида, 1999. – 425 с.

7. Проектне навчання на уроках української мови та літератури. Учитель року/уклад. Є. І. Науменко, О.М. Чхайло. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 122с.

8. Українські прислів’я та приказки. – К.: Дніпро, 1984.

ДОДАТОК


Віктор Дзюба

Поет рідного краю

Микола Палієнко

У першому всеукраїнському конкурсі на кращий поетичний твір про материнську мову Миколі Палієнку присуджено перше місце за його «Баладу про рідну мову»

Анатолій Качан



Жартівник, улюбленець дитячої аудиторії




Каталог: attachments
attachments -> Урок-роздум після знайомства з інтимною лірикою Анни Ахматової та Ліни Костенко
attachments -> Вступ Література кінця XIX
attachments -> Усний журнал
attachments -> України Львівський коледж транспортної інфраструктури
attachments -> Проблема особистості людини у творчості А. П. Чехова
attachments -> Уроку : Антон Павлович Чехов «Товстий і тонкий»
attachments -> Позакласний захід із світової літератури На гостину до ювіляра
attachments -> Костенко Ліна Василівна
attachments -> Конспект відкритого уроку в 11 класі


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Відділ освіти iconМаловисківська районна державна адміністрація відділ освіти
Про підсумки розвитку освіти Маловисківського району у 2011-2012 навчальному році, перспективи на 2012-2013 навчальний рік та готовність...
Відділ освіти iconРада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314
Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання
Відділ освіти iconВідділ освіти Солонянської районної державної адміністрації
...
Відділ освіти iconМіністерство освіти та науки україни управління освіти дніпропетровської обласної державної адміністрації відділ освіти васильківської районної державної адміністрації письменська середня загальноосвітня школа
Ще у стародавні часи вчені та філософи стверджували діалектичний характер усіх явиш дійсності: "Omnia mutabantur, mutantur et mutabuntur"...
Відділ освіти iconВідділ освіти Широківської районної державної адміністрації

Відділ освіти iconВідділ освіти виконкому Острозької міської ради Методичний кабінет на допомогу вчителю української мови та літератури острог-2015 Відділ освіти виконкому Острозької міської ради Методичний кабінет на допомогу вчителю української мови та

Відділ освіти iconВідділ освіти віконкому тернівської районної у місті ради

Відділ освіти iconУкраїна відділ освіти Млинівської районної державної адміністрації

Відділ освіти iconВідділ освіти броварської рда районний методичний кабінет

Відділ освіти iconМіністерство освіти, науки, молоді та спорту України Відділ освіти,молоді та спорту Хмельницької рда
Основне завдання сучасної середньої загальноосвітньої школи – дати молодому поколінні глибокі, міцні знання з точних наук, виробити...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка