Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010



Сторінка1/16
Дата конвертації27.06.2017
Розмір2.35 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16




НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ


Серія

Видатні педагоги світу”



Випуск 6
Софія Русова – педагог,

державний діяч, просвітитель
(до 155-річчя від дня народження)

БІОБІБЛІОГРАФІЧНИЙ

ПОКАЖЧИК

Київ


2010

УДК 016:929 Русова

ББК 91.9:74

Р 88


Рекомендовано до друку Вченою радою Державної науково-педагогічної

бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського

( Протокол № 13 від 24 грудня 2010 р.)
Упорядники: Доркену А. М., зав. філії ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського;

Лога Т. В., зав. сектору наук. організації та зберігання фондів філії ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
Вступна стаття Коваленко Є. І., канд. пед. наук, професор, зав. кафедри

педагогіки і пед. майстерності Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя


Наукові редактори: Рогова П. І., канд. іст. наук, ст. наук. співроб., засл. працівник

культури України, директор ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського;



Доркену А. М., зав. філії ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
Науковий консультант Коваленко Є. І., канд. пед. наук, професор, зав. кафедри

педагогіки і пед. майстерності Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя


Бібліографічні редактори: Доркену А. М., зав. філії ДНПБ України

ім. В. О. Сухомлинського,



Лога Т. В., зав. сектору наук. організації та зберігання фондів

філії ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського



Самчук Л. І., зав. від. наук. інформаційно-бібліогр. діяльності

ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського


Вербова В. В., наук. співроб. від. наук. інформаційно-бібліогр.

діяльності ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського


Рецензенти: Коваленко (Пшеврацька) О. В., канд. пед. наук, доцент кафедри методики і

технологій дошкіл. освіти Пед. ін-ту Київ. ун-ту ім. Б. Грінченка,



Добко Т. В., канд. іст. наук, ст. наук. співроб., зав. від. довідково-бібліогр.

обслуговування Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського



Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель : до 155-річчя від дня народження : біобібліогр. покажч. / Нац. акад. пед. наук України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського, Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя ; упоряд.: А. М. Доркену, Т. В. Лога ; наук. ред.: П. І. Рогова, А. М. Доркену ; наук. консультант, авт. вступ. ст. Є. І. Коваленко. – К., 2010. – 175 с. – (Серія „Видатні педагоги світу” ; Вип. 6).

Шостий випуск біобібліографічного покажчика із серії „Видатні педагоги світу” присвячений життю і діяльності Софії Федорівни Русової (1856–1940) – видатного українського педагога в галузі дошкільного виховання, громадсько-освітнього діяча, письменниці, історика, етнографа, мистецтвознавця, літературного критика, визначного представника української культури, однієї з організаторів жіночого руху.

У покажчику представлено бібліографію праць С. Ф. Русової, що видані з початку 80-х років ХІХ ст. до 2010 року в Україні та світі, а також дослідження вчених, присвячені життю і творчій діяльності педагога, її поглядам на зміст виховання й навчання, що вийшли на традиційних та електронних носіях упродовж зазначеного вище періоду.

Біобібліогрфічний покажчик рекомендовано науково-педагогічним і педагогічним кадрам, аспірантам, студентам, бібліотечним працівникам, усім, кого цікавить життя, освітня діяльність й педагогічні погляди Софії Русової.


@ Державна науково-педагогічна бібліотека України

імені В. О. Сухомлинського




Русова Софія Федорівна

(1856–1940)

Від упорядників
Розвиток педагогічної науки і практики в сучасній Україні неможливо уявити без осмислення наявного потенціалу наукових досліджень у педагогіці та без звернення до нагромадженого у вітчизняній і світовій науці дієвого арсеналу інноваційних ідей і технологій, накопичених людством за останні століття. Тому для вирішення проблем гуманітаризації національної освіти на сучасному етапі науковці й практики все частіше звертаються до різних джерел, зокрема, до прогресивного досвіду педагогів минулого, без усвідомлення і конструктивного застосування якого неможливе успішне розв’язання поставлених перед ними завдань.

З метою інформаційного забезпечення інноваційного розвитку вітчизняної педагогічної науки, освіти і практики, а також популяризації творчої спадщини видатних педагогів України й зарубіжжя Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) продовжує готувати й видавати біобібліографічні покажчики в серії „Видатні педагоги світу”, в яких висвітлюється бібліографія педагогічної спадщини, література про життя й діяльність та творче використання ідей видатних педагогів. З початку заснування цієї серії вийшли друком п’ять випусків біобібліографічних покажчиків, присвячених життю і педагогічній діяльності Я. Корчака (2003), А. С. Макаренка (2008), В. О. Сухомлинського (2001, 2008), К. Д. Ушинського (2010).

Шостий випуск біобібліографічного посібника в серії „Видатні педагоги світу” присвячено Софії Федорівні Русовій (1856–1940) – видатному українському вченому-педагогу, історику, етнографу, мистецтвознавцю, літературному критику, визначному представнику української культури за рубежем, державному і громадському діячу, письменниці, одній з організаторів жіночого руху, якій 18 лютого 2011 року виповнилося 155 років від дня народження. Необхідно зазначити, що понад 70 років спадщина Софії Русової  була прихована у спецсховищах з клеймом „буржуазна націоналістка” і лише після проголошення суверенності України предметом наукового дослідження стала багатогранна педагогічно-просвітницька діяльність педагога європейського рівня, визначного громадського діяча, літературного критика, мемуариста, людини широкої ерудиції, але передусім – палкої патріотки України, життя якої було і залишається прикладом служіння українському народові в його прагненні до волі, до утвердження державності, національної системи освіти й виховання.

Ідея національного виховання в педагогічній концепції С. Ф. Русової – головна й визначальна, яка в методологічному плані набуває найважливішої закономірності розвитку теорії та практики освіти, школи, виховання. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями і талантами. Погляди С. Ф. Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячих садків є актуальними і нині. Успішно вирішувати завдання виховання й навчання дітей, за концепцією С. Русової, покликана саме вітчизняна школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, в якій вся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми та сам дух повинні бути наповнені національною ідеєю та забезпечувати всебічний й гармонійний розвиток дитини.

Переосмислення та об’єктивне висвітлення українського історико-педагогічного процесу, усвідомлення сутності внеску в культурний та освітній розвиток незаслужено забутих діячів просвіти і педагогів минулого, спонукало колектив бібліотеки звернутись до педагогічної спадщини С. Ф. Русової і підготувати до її ювілею біобібліографічний покажчик „Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель : до 155-річчя від дня народження.

Незважаючи на те, що освітня діяльність і педагогічна спадщина Софії Русової на теренах колишнього УРСР через тавро української буржуазної націоналістки були практично невідоме вітчизняній громадськості, за межами Радянського Союзу її ім’я було помітним. Перші спроби осмислення місця і ролі педагогічної діяльності С. Ф. Русової в українському національному державотворенні та осягнення суті її творчої спадщини було висвітлено у дослідженнях діячів української діаспори другої половини XX ст., а саме: Б. Залевського, В. Єрмоленка, В. Лащенка, Н. Ліндфорс-Михалевич, О. Лятуринського, Г. Мандрики, Ю. Русова, О. Русової-Базілевської, К. Слоновської. Початок русовознавства в незалежній Україні пов’язаний із розсекреченням у 1990 р. архіву С. Русової. І тільки у 1992 р. вивчення творчих надбань вченої було включено до програми з історії педагогіки України для всіх спеціальностей педагогічних інститутів, а з 1993 р. її біографічні відомості та положення концепції української національної школи знайшли відображення в курсі лекцій „Історія української школи і педагогіки” у навчальних посібниках: О. Любаря, М. Стельмаховича, Д. Федоренка (Київ, 1993, 1999, 2006); В. Кравця (Тернопіль, 1994, 2002, 2008); А. Сбруєвої, М. Рисіної (Суми, 1998, 2008) та багатьох інших авторів.

За останні дев’ятнадцять років незалежності України вийшли друком дослідження українських вчених про життя і педагогічну діяльність Софії Русової, що були оприлюднені в окремих збірках та у фахових виданнях. До числа перших українських дослідників, хто зробив значний внесок у повернення на Батьківщину із забуття творчої спадщини видатного педагога, належать науковці, педагоги: Н. Дічек, І. Зайченко, Н. Калениченко, В. Качкан, Т. Ківшар, Є. Коваленко, З. Нагачевська, О. Проскура, О. Сухомлинська. У їхніх наукових працях досліджено громадсько-педагогічну діяльність і провідні ідеї науково-теоретичного доробку С. Русової. У цей період відбулись численні всеукраїнські науково-практичні конференції, педагогічні читання, присвячені видатному педагогу (Івано-Франківськ, Київ, Ніжин-Чернігів та ін.), завдяки чому ім'я і творча спадщина Софії Русової повертаються на батьківщину та активно впроваджуються в теорію та практику української національної системи освіти.

Упродовж 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. життєвий, творчий шлях й спадщина Софії Русової стали предметом низки дисертаційних робіт, в яких, зокрема, досліджувались важливі грані її громадсько-культурної діяльності та педагогічної творчості (І. Пінчук, Л. Гонюкова); участь у просвітницькому русі (Г. Груць); творча спадщина періоду еміграції (О. Джус); різні аспекти внеску педагогічної концепції С. Русової у розвиток дошкільної педагогіки (Н. Маліновська, О. Пшеврацька, В. Сергєєва); філософсько-освітні та дидактичні погляди вченого (О. Пеньковець, О. Таран, О. Фролова). Персоналія С. Ф. Русової зайняла своє почесне місце у навчальних дисциплінах з історії педагогіки, надихаючи молоде покоління педагогів на творчий професійний пошук, а науковців – на подальше дослідження її педагогічної спадщини з тим, щоб одержати певний поштовх для розвитку вітчизняної педагогічної науки, освіти і практики.

Даний покажчик, створений фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, є першим бібліографічним виданням про Софію Русову в Україні, який відтворює бібліографію творів та досліджень про життя і багатогранну діяльність видатного педагога. З метою найкращого висвітлення творчого доробку педагога до покажчика було включено бібліографічні описи праць С. Ф. Русової та публікацій науковців, присвячених її життєвому шляху, педагогічній й громадсько-культурній діяльності, що друкувались упродовж 80-х років кінця ХІХ ст. до 2010 р. окремими виданнями, статтями у наукових збірниках та періодичних виданнях в Україні та за рубежем.

Покажчик відкриває грунтовна стаття Коваленко Є. І., канд. пед. наук, професора, зав. кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя „Життя, віддане Україні”, в якій висвітлено життєвий і творчий шлях, педагогічно-просвітницьку та громадсько-політичну діяльність С. Ф. Русової. Доповнює біографію видатного педагога перелік її основних дат життя і педагогічної діяльності, складений за прямою хронологією. Після зазначеного року йде короткий запис основної події.

Видання налічує 1289 позицій бібліографічних записів, що мають суцільну нумерацію.

Складається покажчик з п’яти розділів. У межах розділів документи розміщено у хронологічному порядку за зведеним українсько-російським алфавітом.



Розділ 1 – „Твори С. Ф. Русової” відображає бібліографічні описи праць педагога, видані з 80-х років ХІХ ст. до 2010 р. включно, в Україні та в світі. Їх згруповано та розміщено за прямою хронологією з виділенням років видання, а в межах року – за алфавітом назв. Розділ складається з чотирьох підрозділів: „Вибрані твори”, „Збірки творів”, „Окремі праці”, „Статті, рецензії, переклади в наукових збірниках та періодичних виданнях”. Публікації де видатний педагог є рецензентом або перекладачем позначаються помітками: „Рец.:” – рецензія, „пер.” – переклад.

Розділ 2 – „Життя й громадсько-освітня діяльність С. Ф. Русової у дослідженнях науковців України і світу” включає праці науковців, присвячені життєвому й творчому шляху С. Ф. Русової, що вийшли впродовж 80-х років ХІХ ст. до 2010 р. в Україні та за рубежем, які згруповано у три підрозділи:

  • біографія С. Ф. Русової у вітчизняних і зарубіжних публікаціях;

  • дисертації та автореферати дисертацій на здобуття наукового

ступеня кандидата наук.

  • науково-практичні конференції, семінари, педагогічні читання,

присвячені творчому використанню педагогічної спадщини С. Ф. Русової;

У підрозділах документи розміщено у хронологічному порядку, а в межах року – за алфавітом прізвищ авторів та назв праць.



Розділ 3 –Педагогічна спадщина С. Ф. Русової в контексті розвитку сучасної освіти” включає документи дослідників України і зарубіжжя, що вийшли впродовж кінця ХІХ до 2010 р., в яких висвітлено погляди С. Ф. Русової на зміст виховання й навчання дітей та молоді, а також впровадження її педагогічних ідей у практику сучасної освіти. Матеріал згруповано в п’ять підрозділів:

  • концепція національної освіти Софії Русової;

  • дошкільна педагогіка за С. Ф. Русовою;

  • зміст і методика навчально-виховної роботи з дітьми та молоддю у педагогічній спадщині Софії Русової;

  • особистість вихователя і вчителя у творчому доробку Софії Русової;

  • творча реалізація ідей С. Ф. Русової в сучасній педагогічній практиці.

У підрозділах документи розміщено у хронологічному порядку, а в межах року – за алфавітом прізвищ авторів та назв праць.

Розділ 4 – „Увічнення пам’яті Софії Русової в Україні та світі ” має два підрозділа, в яких представлено бібліографічні описи документів, що вийшли впродовж ХХ – початку ХХІ ст. в Україні та світі. У першому підрозілі „Діяльність організацій, навчальних закладів, яким присвоєно ім’я видатного педагога” вміщено матеріали, що розкривають діяльність і внесок у вивчення та дослідження спадщини С. Ф. Русової організацій і навчальних закладів України, що носять ім’я видатного педагога. Документи розміщено за алфавітом назв установ і навчальних закладів, у межах установи та закладу – за хронологією.

Другий підрозділ „Документи, які засвідчують випуск медалі та заснування премії, присвячених Софії Русовій” згруповано в хронологічному порядку, а в межах року – за алфавітом прізвищ авторів публікацій.



Розділ 5 – „Творча спадщина С. Ф. Русової в електронних ресурсах” представляє інформацію про педагога в мережі Інтернет. Матеріали згруповано за алфавітом назв електронних ресурсів, розміщених на сайтах з даного питання. До бібліографічних записів цього розділу надано посилання з інших розділів покажчика, що сприяє більш повному розкриттю теми не лише в документах у традиційній формі, а й у електронній. У розділі відображено найзмістовніші та безплатні для користувачів Інтернет-ресурси.
Для зручного й ефективного користування посібником розроблено допоміжний апарат, який представлено:

  • алфавітним покажчиком назв праць С. Ф. Русової, згрупованим за зведеним українсько-російським алфавітом, твори іноземною мовою – за латинським алфавітом;

  • іменним покажчиком, в якому наведено прізвища всіх осіб, причетних до створення виданих праць С. Ф. Русової, літератури про неї та її педагогічну діяльність. Після окремих позицій у круглих дужках подаються ідентифікуючі знаки: автор вступної статті (авт. вступ. ст.), підготував (підгот.), упорядник (упоряд.), редактор (ред.) та інших осіб, відомості про яких є в бібліографічних записах, також уточнюються номери томів;

  • статтею від упорядників;

  • схемою згрупування (зміст).

Виходячи з читацького призначення біобібліографічного покажчика, основними принципами відбору матеріалів для бібліографування були: науковість, повнота (оптимальна), достовірність.

Бібліографічний опис і скорочення слів здійснено відповідно до чинних в Україні стандартів, зокрема, ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Квадратні дужки застосовано у випадку, коли або не було заголовка до матеріалу, або необхідно було доповнити назву певної статті, розкрити її зміст, чи навести інші важливі відомості. Анотування документів здійснювалось лише в окремих випадках, наприклад, якщо назва не розкриває змісту.

Кожну позицію було переглянуто de visu. У тих випадках, коли це зробити було неможливо, описи здійснювались за допомогою інших джерел і відмічались знаком астериск (*). Підбір документів закінчено 15 грудня 2010 р.

При підготовці покажчика було використано фонди Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, електронний каталог біліотеки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Інтернет-ресурси. Для найбільш повного відображення творчого доробку С. Ф. Русової до покажчика було включено відомості з бібліографічних посібників: „Україномовна книга, 1798–1923: в 3 т.” (НБУВ. – К., 2003) ; „Літературно-науковий вістник : покажчик змісту. Т. 1–109 : (1898–1932) / упоряд. Богдан Ясінський” (К. ; Нью-Йорк, 2000) ; „Українська педагогічна бібліографія : покажчик літератури / Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова” різних випусків видання (К., 1993–2008) та з інших ретроспективних покажчиків універсального змісту.

Творчий колектив фахівців ДНПБ України ім.В. О. Сухомлинського, який готував покажчик, висловлює щиру подяку завідувачам і співробітникам відділу національної бібліографії та довідково-бібліографічного відділу Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, особисто: Т. В. Добко, канд. іст. наук; І. М. Старовойт, ст. наук. співроб. Інститу української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за надання інформації до покажчика про твори С. Русової, а також висловлює вдячність за допомогу й тісну співпрацю над посібником науковому консультанту – Є. І. Коваленко, канд. пед. наук, професору, зав. кафедри педагогіки і пед. майстерності Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя; рецензетам: Добко Т. В., канд. іст. наук, ст. наук. співроб., зав. від. довідково-бібліогр. обслуговування НБУВ та Коваленко (Пшеврацькій) О. В., канд. пед. наук, доценту кафедри методики і технологій дошкіл. освіти Педагогічного інституту Київського університету ім. Б. Грінченка. Особлива подяка ректору Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, д-ру політ. наук, професору О. Д. Бойко за сприяння у виданні покажчика „Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель : до 155-річчя від дня народження”.

Даний посібник поповнить національні, державні та провідні освітянські книгозбірні, надасть змогу науковцям і практикам у повному обсязі ознайомитись з творчим доробком видатного педагога, глибше пізнати історію вітчизняної педагогічної науки через постать Софії Русової та сприятиме впровадженню нових форм, підходів щодо вирішення сучасних проблем навчання й виховання підростаючого покоління шляхом творчого використання елементів її педагогічної концепції.

Біобібліографічний покажчик рекомендовано науково-педагогічним і педагогічним кадрам, аспірантам, пошукувачам, студентам, бібліотечним працівникам – усім, кого цікавить життя та педагогічні погляди С. Ф. Русової.
До 155– річчя з дня народження

Софії Русової
Життя, віддане Україні!


Кожна держава, що через ті чи інші обставини, дійшла до руїни, може з неї врятуватись, коли добре організує свою єдину національну школу від нижчої до вищої

С. Русова.

Україна переживає сьогодні вистражданий і виборений процес реабілітації і запізнілого вороття на батьківщину багатьох імен духовних провідників нації, справи і помисли яких були сфальсифіковані, перекручені, несправедливо оговорені, приречені на дискримінацію і гоніння офіційною пропагандою. Серед таких величних імен, які уособлюють у собі той воістину хресний шлях до незалежності, демократичності і соборності України поряд з Михайлом Грушевським, Михайлом Драгомановим, Симеоном Петлюрою, Іваном Огієнком, Лесею Українкою та іншими і славетна Софія Русова, ювілей якої відзначає вся прогресивна громадськість. Понад 70 років її спадщина була прихована у спецсховищах з клеймом „буржуазна націоналістка”.

Повернення С. Русової в Україну співпало з проголошенням незалежності України. У 1991 році ЮНЕСКО оголосило рік Софії Русової – видатного представника української культури, державного і громадського діяча, письменниці, вченого-педагога, історика, етнографа, мистецтвознавця, літературного критика, людини широкої ерудиції, але передусім – палкої патріотки України.

Складною і багатою на визначні події була епоха, в якій пройшло життя С. Русової. Це був період пробудження національної самосвідомості українського народу в царській Росії, хвилі народницького руху, глибинні демократичні процеси, що відбувались у той період, пов’язані зі створенням в Україні товариств, громад, просвіт, які об’єднували українську інтелігенцію національною ідеєю; революції 1905 і 1917 років; війни (російсько-японська, перша світова, громадянська); створення незалежної Української держави (1917-1920 рр.); хвиля репресій за „українофільство” як з боку царату, так і більшовицького уряду; еміграція цвіту української нації після 1920 року. Родина С. Русової – у вирі всіх цих подій. Її життя – це і життєпис історії українського народу другої половини ХІХ – і першої ХХ ст.

Народилася Софія 18 лютого 1856 року в аристократичній родині в селі Олешня Городнянського повіту (нині Ріпкінський район) Чернігівської губернії. Батько Федір Ліндфорс – швед за походженням, був відставним російським офіцером, мати – Ганна Жерве – француженка, високоосвічена й інтелігентна жінка, але рано пішла з життя, коли Софійці ще не було й чотирьох років. Вихованням Софії займався батько і старша сестра Марія та няня, проста українська селянка, про яку з теплотою згадувала Софія все життя. Були й гувернантки, які навчали іноземним мовам: французької, англійської та німецької. Дитячі роки її пройшли у спілкуванні та іграх з селянськими дітьми, спостереженнями за працею селян і їх злиденним життям. Батько мав ліберальні погляди, користувався повагою селян, які в роки земельної реформи обрали його своїм мировим посередником. Сестра Марія відкрила школу в селі Олешня для навчання селянських дітей, підтримувала постійні контакти з прогресивними представниками української інтелігенції, які були частими гостями в садибі Ліндфорсів. До того ж в сім’ї була багата бібліотека – твори Руссо, Вольтера, Гете, Міллера, Байрона, Мішо, Тургенєва. Ці перші родинні враження зародили в чулій душі дівчинки паростки демократизму й народності.

Початкову освіту Софія здобула вдома. В десять років вона вступила до третього класу найпрестижнішої в Києві Фундуклеївської жіночої гімназії, яку закінчила в 1870 році з золотою медаллю. Раптова смерть батька в 1871 році змінює життя Софії. Вона глибоко осмислює своє духовне і громадське призначення і вирішує присвятити своє життя педагогічній справі.

У 1871 році Софія Федорівна в свої п’ятнадцять років разом із старшою сестрою відкрила в Києві перший україномовний дитячий садок і зблизилась духовно з членами Старої Громади. Цьому сприяло близьке знайомство з сім’єю відомого українського письменника М. Старицького, діти якого відвідували її дитсадок і який познайомив сестер з родиною українського композитора М. Лисенка та інших видатних діячів української культури, членів Старої Громади – М. Драгомановим, В. Антоновичем, П. Чубинським, П. Житецьким, Ф. Вовком, О. Русовим та ін. Сестри Ліндфорс надають у вечірні години приміщення дитячого садка для зібрань Громади та репетицій драматичним гуртком п’єс українською мовою, яка на той час, згідно з валуєвським указом, була під забороною. Софія також бере діяльну участь у виставах, включається у вивчення української культури, мови, етнографії, фольклору. З того часу її життя назавжди пов’язується з боротьбою за відродження самобутності українського народу, його мови, культури, освіти. В 1874 році Софія Федорівна одружилася з Олександром Русовим.

О. Русов, як статистик, мав часті переїзди: Чернігів, Ніжин, Херсон, Полтава, Одеса, Київ – і де б не перебувала родина Русових, Софія Федорівна активно включалася в роботу місцевих громад, просвіт: у відкриття дитячих садків, початкових шкіл, книгозбірень, підготовку вистав, лекторіїв, видання літератури тощо. Царський уряд прискіпливо стежив за розгортанням національно-визвольного руху в Україні. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства за членами всіх об’єднань української інтелігенції встановлюється „негласный надзор”. Не оминула ця чаша і родину Русових. Протягом періоду з 1880 по 1905 роки Софію Федорівну заарештовували п’ять разів, проте це не схитнуло її переконань, а лише посилило їх, загартувало її волю в боротьбі за національно-культурне відродження України, передусім її мови та національної системи виховання, як основних засобів формування національної свідомості і національної психології народу.

Революція 1905 року дає С. Русовій надію на визволення України з-під гніту царської імперії. Вона працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, з її ініціативи був скликаний з’їзд народів російської держави, на якому порушувалось питання про надання повної автономії кожному народу в економічному і культурному житті, створення шкіл для всіх народів з рідною мовою навчання, бере активну участь у Всеросійському з’їзді вчителів (1905 р.). У цей час С. Русова розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок Бестужівських курсів у Петербурзі, там же за її участю була видана безцензурна збірка „Кобзаря” Т. Г. Шевченка. У 1906 р. С. Русова видає „Український буквар”, в основу якого взяла розробки О. Потебні, який ще в 60-х рр. ХІХ ст. працював над підручником для українських недільних шкіл. Це був сміливий крок, бо таких підручників українською мовою російська цензура не пропускала, до того ж революція пішла на спад, і в країні посилювалась реакція.

Статтею „Хроніка національної школи” у 1907 р. в журналі „Русская школа” С. Русова відкриває низку публікацій, присвячених аналізу проблем національної школи різних народностей Росії, зокрема, білорусів, українців, бурятів, вояків, калмиків, мордвинів, чувашів, євреїв, якутів, татар, чемерисів. У своїх статтях С. Русова розкриває шовіністичну русифікаторську політику царату в галузі народної освіти, показує, як багатовікове гноблення, централізація і русифікація освіти особливо відбилася на національній гідності, самосвідомості і психології народів.

Після повернення до Києва у 1909 р. С. Русова працює викладачем педагогіки у Фребелівському жіночому інститут, який готував працівників дошкільних закладів, та викладає французьку мову у Комерційному інституті. Уже маючи певний досвід педагогічної роботи, С. Русова ґрунтовно вивчає основні зарубіжні концепції реформування школи, працює над створенням контурів української національної системи освіти. Свої думки вона викладає на шпальтах журналу „Світло”, першого україномовного педагогічного часопису, співредактором якого була і сама Софія Федорівна. На сторінках журналу піддавалась гострій критиці існуюча система освіти, методи навчання і виховання старої школи, основані на примусі і авторитаризмі, відриві від життя, висвітлювалась робота земських шкіл, становище вчителів, подавалась інформація про різні освітянські форуми, аналізувалися педагогічні ідеї і погляди відомих педагогів – П. Лесгафта, М. Пирогова, Л. Толстого, а також українських діячів культури – Т. Шевченка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, П. Житецького, М. Коцюбинського, М. Сумцова та ін. За період існування журналу (1910–1914 рр.) С. Русова надрукувала на його сторінках понад 100 своїх праць – статей, розвідок, методичних заміток, публіцистичних статей, оглядів, рецензій. Найвагомішими з них є „Нова школа”, „Ідейні підвалини школи”, „Дитячий садок на національному ґрунті”, „До сучасного становища народного вчителя”, „Лесгафт і його педагогічні ідеї”, „Думки М. Драгоманова про освіту” та ін.

Стрижневою ідеєю, що проймає всі педагогічні пошуки С. Русової, є створення національної системи освіти. Як педагог-філософ і педагог-практик вона глибоко усвідомлювала, що школа й виховання мають функціонувати у повній відповідності з особливостями й потребами своєї країни, нації. З утворенням Української Народної Республіки Софія Русова входить до Центральної Ради і Секретаріату освіти, в якому очолила дошкільний і позашкільний відділи. Вона рішуче втілює в життя гасло: „Українізація народної освіти, всіх її організацій”. С. Русова бере саму активну участь в освітянських форумах: Всеукраїнському з’їзді вчителів (квітень 1917 р.), на якому була створена Всеукраїнська вчительська спілка, яку очолила С. Русова; Всеукраїнському професійному учительському з’їзді (серпень 1917 р.), на якому було вироблено план націоналізації освіти та організації українського вчительства. На ІІ Всеукраїнському з’їзді вчителів спільно з органами місцевого самоврядування (серпень 1917 р.), присвяченому проблемі націоналізації освіти, з основною доповіддю з цієї проблеми виступила Софія Федорівна. Вона наголошувала, що „доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми проведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної свідомої дужої нації”. Щоб успішно виконати це своє призначення, школи в Україні, на думку С. Русової, мають бути різними за змістом, формами, методами і організацією навчання і виховання, але всі вони повинні бути національними за своєю сутністю, передусім навчання в оновленій школі повинно вестися рідною мовою, учні мають глибоко пізнавати рідне фізичне й соціальне оточення. За словами С. Русової, всі народності, які проживають в Україні, повинні знати її мову, літературу, географію, історію. З цього виходить, що українознавство має бути обов’язковим для всіх шкіл України. Воно повинно стати основою національного виховання. 7 листопада 1917 р. С. Русова виступила співзасновником Педагогічної Академії для підготовки вчителів українознавства. У Києві, Одесі, Катеринославі (нині Дніпропетровськ) за її підтримки при університетах створювались факультети з українською, єврейською, польською мовами викладання. Були підготовлені плани про відкриття українських гімназій в містах України. Сама Софія Федорівна очолює українське відділення у Фребелівському інституті і читає лекції з педагогіки українською мовою, розробляє концепцію українського дитячого садка, яку виклала у праці „Дошкільне виховання” (1918 р.), розробляє основні засади позашкільної роботи і викладає їх у праці „Позашкільна робота і засоби її проведення”. Після відкриття у Кам’янці-Подільському українського університету С. Русова на запрошення І. Огієнка, ректора університету, викладає там педагогіку.

Як досвідчений педагог, відомий вчений, член Центральної Ради і Міністерства освіти, голова Всеукраїнської учительської спілки С. Русова виступає одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису „Вільна українська школа” (1917–1920 рр.). Цей часопис став віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди А. Я. Коменського, Ж. Ж. Руссо, Г. Кершенштейнера, Дж. Дьюї та ін.) та освітнє життя в Російській Федерації (погляди П. П. Блонського, С. Т. Шацького). У цілому простежується реформаторський підхід до організації навчально-виховного процесу, в основу якого клалися принципи націоналізації і демократизації освіти, принцип єдиної трудової (діяльної) школи. Актуальними є й сьогодні думки С. Русової про те, що „пошана й любов до свого народу виховує в дітях пошану й любов до інших народів”, що саме національна система забезпечить підготовку нового покоління людей, відданих інтересам народу, палких патріотів, здатних вивести народ з культурної, економічної відсталості в ряди високорозвинених цивілізованих націй, що „школа є глибоке прагнення кожного народу знайти себе як відокремлену частину людства і свідомо розуміти своє місце серед людності всього світу, свою національну роль у світовому культурному русі”.

Софія Русова жила й працювала в епоху бурхливих реформ в педагогічній теорії та практиці, в час, коли розвивалось „нове виховання”, в багатьох зарубіжних країнах виникали авторські школи, інноваційні форми й методи організації навчально-виховного процесу, що призвело до появи ряду течій: експериментальної педагогіки, прагматичної педагогіки, теорії вільного виховання, теорії трудової школи та ін. С. Русова аналізує цей рух і зазначає, що „такий стан сучасного нового виховання по всій Європі, в Північних Штатах Америки за настирливістю своїх вимог, за гострою критикою минулого можна назвати революційним; він хоче все минуле відкинути, збудувати вмить оце нове, нову школу, якої вимагає психологія душі дитини і соціально-економічний стан народного життя. Але за глибиною своїх принципів, за своїми моральними теоретичними вимогами цей рух є еволюційний, міцно зв'язаний із найяснішими ідеалами найкращих мислителів минулих епох. У цьому його сила. Сучасна педагогіка не відкине себе від раціональних традицій минулих епох. Вони дають їй лише ту життєву форму, якої вимагає даний час у того чи іншого народу. І в цьому нерозривному зв'язку з минулими ідеалами є його сила, його забезпеченість у майбутньому” [4, с. 6–7].

Одним із головних завдань нової школи, на думку С. Русової, є збудження, виявлення і розвиток самостійних творчих сил дитини, її творчого мислення. Як і більшість прогресивних вітчизняних і зарубіжних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття вона різко критикувала існуючу школу за придушення волі та активності дитини, пасивне слухання та тривале сидіння за партою, підкреслюючи, що така організація навчання не відповідає природі дитини. Вона зазначала, що прагнення дитини до будь-якої діяльності – гри, праці чи творчої самодіяльності – є її найсильнішим життєвим прагненням, „і можна собі уявити, – писала з цього приводу С. Русова, – який гріх брала на себе стара школа (на жаль, ще існуюча) своїми методами пасивного навчання, нехтуючи всю дитячу рухливість та безпосередню творчість. Це й шкодило тим, що паралізувало живу, самостійну душу дитини, а також псувало характер, бо воля закладається й розвивається лише на ґрунті активності” [2, c. 115]. Вона відстоювала педоцентриський підхід до організації шкільного життя, який розуміла як глибоку індивідуалізацію навчально-виховного процесу на основі вивчення дитини, її інтересів, нахилів, схильностей, можливостей, біологічних ритмів, тощо. Софія Русова наголошувала, що сучасна педагогіка в своєму теоретичному дослідженні й у практичній реалізації має користуватися науковими вказівками філософії, етики, психології, соціології та соціальної психології. За її глибоким переконанням головною відміною нового виховання є те, що воно базується на власному зусиллі самої дитини, її не тренують зверху за певним трафаретом, а ставлять її перед самостійним розв’язанням різноманітних проблем – і моральних і наукових, що зумовлює розвиток усіх її здібностей, зміцнення волі й усіх творчих сил.

С. Русова входила до Міністерства освіти Української Народної Республіки і за доби Центральної Ради, і Гетьманату, і Директорії. Весь цей час вона брала найактивнішу участь у вирішенні науково-педагогічного обґрунтування нової української школи, роз’ясненні сутності українізації, в оновленні змісту, форм і методів навчання і виховання.

У період визвольних змагань (1917–1920 рр.) С. Русова написала понад 15 праць, серед них „Нова школа”, „Націоналізація школи”, „Позашкільна освіта та засоби її проведення”, „У дитячому садку”, підручники – „Український буквар” (ІІ видання), „Початкова географія”, „Методика початкової географії”, „Початковий підручник з французької мови” з українським коментарем та ін.

Після остаточного приходу до влади більшовицького уряду С. Русова зневірилась у можливості національного відродження України, зазнає переслідувань з боку нової влади і це змушує її емігрувати до Чехословаччини, яка на той час стала осередком української культурної еміграції. У Празі С. Русова веде активну педагогічну і науково-видавничу діяльність: бере участь у створенні і діяльності Українського Високого педагогічного інституту, української гімназії, Української Академії в Падебрадах, захищає докторську дисертацію з соціальної педагогіки, керує дитячим притулком для дітей емігрантів і одночасно веде велику роботу з підготовки і видання монографій і підручників: „Єдина діяльна (трудова) школа”, „Нова школа соціального виховання”, „Теорія і практика дошкільного виховання”, „Дидактика”, „Нові методи дошкільного виховання”, „Теорія педагогіки на основі психології”, „Сучасні течії в новій педагогіці”, „Історії педагогіки”, „Соціальна педагогіка” та ін.

С. Русову завжди глибоко хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни, підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила велику роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. Коли в період існування Української Народної Республіки була створена Українська жіноча національна рада, С. Русова відразу активно включається в її роботу, а згодом її обирають головою цієї організації. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність і С. Русова з властивим їй ентузіазмом й енергією керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.

Оцінюючи сьогодні роль С. Русової в розвитку педагогічної думки в Україні, можна однозначно стверджувати, що її творчий доробок є внеском у скарбницю не лише української, а й світової педагогіки, що її ідеї – це не лише минуле, вони не обмежені часовими рамками, бо є глибоко науковими, народними, просякнуті ідеями гуманізму, спрямовані в майбутнє. Її думки набувають особливого звучання в час кардинальної зміни підходів до дитини, до філософії освіти і виховання, що постали у зв’язку з розбудовою вільної, самостійної України. Як гасло звучить і сьогодні заклик С. Русової: „В наші часи бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди й Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднану, інтелектуально розвинену народну масу”. Учитель, говорить С. Русова, завжди повинен пам’ятати, що його покликання не можна ні з чим поставити поруч, бо „хіба є в кожного народу щось коштовніше, ніж душі його дітей, і хіба є обов’язки вищі за обов’язки виховати з них людей – громадян?”.




Є. І. Коваленко,

канд. пед. наук, професор, зав. кафедри педагогіки і пед.

майстерності Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя

Каталог: datas -> upload -> files
files -> Освіта. Виховання. Навчання бабенко, Тамара Василівна
files -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
files -> Шляхом кооперативного
files -> В. О. Сухомлинського В. О. Сухомлинський
files -> Лядипломної освіти педагогічних працівників розвиток професійної орієнтації в Україні науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ черкаси 2009
files -> Освіта. Виховання. Навчання аніщук, Антоніна Миколаївна
files -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні питання трудової
files -> Освіта. Виховання. Навчання аніщук, Антоніна Миколаївна
files -> Освіта. Виховання. Навчання амонашвили, Шалва Александрович
files -> Освіта. Виховання. Навчання андрущенко, Віктор


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconДо 75-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик
Олександер Шугай : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconВипуск 4 Спадщина А. С. Макаренка І педагогічні пріоритети сучасності: 1991 2008 рр. (до 120-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2008

Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconБіобібліографічний покажчик До 85-річчя від дня народження, 65-річчя науково-педагогічної діяльності та 50-річчя роботи в нпу імені М. П. Драгоманова Київ 2018
Кафедраметодології та методики навчання фізико-математичних дисциплін вищої школи
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconБібліотека сергій Данилович Безклубенко Біобібліографічний покажчик До 80-річчя від дня народження Київ 2012

Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconДо 75-річчя від дня народження та
Професор Іван Тихонович Горбачук: Біобібліографічний покажчик: до 75-річчя від дня народження. – 2-е вид., допов. / Упоряд.: Ю. А....
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconЛада Сапухіна До 80-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик Суми 2016 Лада Сапухіна
Лада Сапухіна : до 80-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. Л. П. Сапухіна,...
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconДо 65-річчя від дня народження
Г 96 Юхим Гусар: біобібліогр покажчик (до 65-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 40 с
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconПилип кислиця до 70-річчя від дня народження
Пилип Кислиця : до 70-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К. Линник....
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconДо 120-річчя від дня народження
З-14 Дмитро Загул: біобібліог покажчик (до 120-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 24 с
Випуск 6 Софія Русова педагог, державний діяч, просвітитель (до 155-річчя від дня народження) біобібліографічний покажчик київ 2010 iconДо 90-річчя від дня народження
Михайло Івасюк: 1917-1995: До 90-річчя від дня народження М. Г.Івасюка Біобібліогр покажчик. Чернівці, 2007. 81 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка