Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини



Сторінка1/10
Дата конвертації27.12.2017
Розмір2,04 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Міністерство культури України

Національна всеукраїнська музична спілка

Дніпропетровська обласна рада

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки


Музикознавча думка Дніпропетровщини



Випуск 7




Дніпропетровськ

2012

УДК 78.072

ББК 85.93
Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб. наук. праць. – Вип. 7. – Дніпропетровськ : Юрій Сердюк, 2012. – 174 с.

ISBN 978-966-2267-29-6

Сьомий випуск збірника наукових праць „Музикознавча думка Дніпропетровщини” продовжує серію публікацій, що є результатом наукових розробок викладачів Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.

Видання стане у нагоді фахівцям у галузі музичного мистецтва, викладачам, аспірантам та студентам вищих навчальних закладів культури і мистецтв.

Редакційна колегія:

НОВІКОВ  Ю.М. ректор Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, Заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри „Виконавське мистецтво”, голова редакційної колегії;

ХАНАНАЄВ  С.В. – проректор з навчальної роботи Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри „Виконавське мистецтво”;

ГРОМЧЕНКО  В.В.проректор з наукової роботи Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри „Виконавське мистецтво”, редактор-упорядник;

ЛИСЕНКО  Я.О. – декан музичного факультету Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри „Історія та теорія музики”;

ЩИТОВА  С.А. – завідувач кафедри „Історія та теорія музики”, кандидат мистецтвознавства, доцент Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки;

ТУЛЯНЦЕВ  А.А. – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри „Історія та теорія музики” Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки;

ГОРДИЧЕНКО  М.С. – кандидат філософських наук, доцент кафедри „Соціально-гуманітарні дисципліни” Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.

Друкується за рішенням Вченої Ради Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки (протокол № 10 від 28.06.2012 р.)


ISBN 978-966-2267-29-6

ПЕРЕДМОВА
У науковому збірнику „Музикознавча думка Дніпропетровщини”, випуск 7 представлені публікації, що є результатом наукових розробок викладачів Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.

До збірника увійшли статті, які мають чітко окреслену актуальність та найбільш загострену проблематику наукових досліджень. Незмінна направленість до розширення тематичних векторів зумовила структуру цьогорічного видання у трьох розділах: „Музична культура Дніпропетровщини”, „Сучасне українське музичне мистецтво”, „Музичне виконавство та педагогіка”.

Перший розділ присвячено дослідженням історії музичної культури регіону, а також деяким питанням її сучасного розвитку. Т.О. Медведнікова розкриває багатогранний творчий портрет фундатора Дніпропетровської фортепіанної школи Михайла Обермана. Професійна хорова освіта на Дніпропетровщині та процес формування регіональної хорової школи постають у центрі наукових поглядів О.Л. Леонтьєвої. Моновистави за творами Кобзаря, які представлені на сучасних театральних сценах Дніпропетровська, у досліджені А.А. Тулянцева розкривають сьогодення музично-театрального життя міста.

У другому розділі збірника увага приділяється розвитку сучасного українського музичного мистецтва. Проблеми втілення авторського „я” в українській симфонічній сюїті розв’язує С.А. Щитова. Особливості відтворення образу матері у хорових мініатюрах В. Зубицького на слова Т. Шевченка розкриває М.І. Варакута. Життєвий і творчий шлях митця, у його неподільній красі та абсолютному взаємозбагачені відтворює І.М. Рябцева, досліджуючи постать сучасного українського композитора Віталія Кирейка. Заглибленням у художню змістовність новітніх виразових можливостей дерев’яних духових інструментів, на основі звернення до творчості В. Рунчака, позначена стаття В.В. Громченка.

Заключний розділ збірника представлений результатами наукових розвідок у царині музичної педагогіки та виконавства. Стилістичним рисам виконавської інтерпретації присвячена стаття О.В. Потоцької. Питання удосконалення понятійно-концептуального апарату вокальної методики піднімаються Г.В. Хананаєвою. Місце і роль музики на заняттях з фізичного виховання студентів консерваторії визначає О.І. Кравченко. До проблем психологічного здоров’я музикантів звертається В.Ю. Кутєпова-Бредун. Метаморфози сучасної культури, на прикладі взаємодії поезії та музики, досліджує Л.В. Гонтова. Ю.В. Небуну моделює процес підготовки концертмейстера до ансамблевої діяльності з солістом-вокалістом. Висвітлює культурно-просвітницьку діяльність молодіжного оркестру народних інструментів „Набат” на Дніпропетровщині Є.С. Тітова. Велике виховне значення має стаття О.А. Алферова, присвячена формуванню здорового способу життя студентів консерваторії.

Отже, запропонований збірник репрезентує різносторонні наукові роботи з яскраво вираженими новизною та актуальністю тематики, а відтак – несе вагому теоретичну та практичну користь для студентів і викладачів усіх спеціалізацій.



Проректор з наукової роботи

Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки

кандидат мистецтвознавства, доцент

кафедри „Виконавське мистецтво”

В.В. Громченко

Музична культура Дніпропетровщини
Медведнікова Тетяна Олександрівна

Кандидат мистецтвознавства, доцент

кафедри „Виконавське мистецтво”

Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки
УДК 78.071.4
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФОРТЕПІАННА ШКОЛА

В ІМЕНАХ:

МИХАЙЛО ОБЕРМАН
Стаття присвячена директору Дніпропетровського музичного училища ім. М.І. Глінки (1940 - 1973) – М.Л. Оберману, як створювачу системи музичної освіти на Дніпропетровщині, а також його педагогічній, науково-методичній та виконавській діяльності, як першого представника Київської піаністичної школи у Дніпропетровському регіоні.

Ключові слова: музична освіта, піаністична школа, фортепіанна педагогіка, методичні принципи, виконавство, репертуар.
The article is dedicated to the director of M. Glinka’s Dnipropetrovsk musical college (1940 - 1973) – M. Oberman, the creator of the system of musical education in Dnipropetrovsk region, and also to his pedagogical, scientifically-methodical and performing work as the first representative of Kyiv piano school in Dnipropetrovsk region.

The key words: musical education, piano school, piano pedagogics, methodical principles, performance, repertoire.
Вивчення національної музичної виконавської культури та педагогіки є актуальним завданням сучасного вітчизняного мистецтвознавства. В проблематиці дослідження українського піаністичного мистецтва важливе місце займає комплекс питань про регіональні фортепіанні школи. Раніше дана проблематика залишалася поза увагою дослідників мистецтва, або вивчалася тенденційно, в межах прийнятої ідеологічної доктрини історичного розвитку. Таким чином, музична культура деяких регіонів України майже зовсім не отримала наукового осмислення. Цими обставинами пояснюється інтерес до Катеринославської-Дніпропетровскої піаністичної школи, до творчої діяльності її видатних представників, одним з яких був М.Л. Оберман.

Метою цієї роботи є усвідомлення витоків Дніпропетровської піаністичної школи в цілому, професійної майстерності її видатних представників та їх ролі в українській та світовій піаністичній культурі.

Робота передбачає аналіз чинників та обставин створення системи професійної музичної освіти на Дніпропетровщині як основи формування Дніпропетровської піаністичної школи, аналіз та комплексну характеристику виконавської, педагогічної, науково-методичної та суспільно-просвітницької діяльності М.Л. Обермана – одного з провідних представників Дніпропетровської піаністичної школи ХХ століття.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно містить новий, систематизований фактологічний матеріал, який суттєво доповнює історію розвитку фортепіанної культури України і може використовуватися в навчальних цілях в курсах історії виконавського мистецтва та фортепіанної педагогіки.

Творчий портрет заслуженого працівника культури України, директора Дніпропетровського музичного училища ім. М.І. Глінки М.Л. Обермана є різнобічним. В різних спрямуваннях його діяльності акумулюються високі соціоестетичні показники. Творче ім’я Обермана глибоко пов’язане із Дніпропетровським регіоном, Дніпропетровським музичним училищем. Досягнуті результати його педагогічної, виконавської, адміністративної, громадської діяльності збагатили загальний історико-культурний рух Дніпропетровщини. Професійна діяльність Обермана широко розгорнулася у Дніпропетровському регіоні протягом 1940-1974 років і за своєю масштабністю стала свідченням сформованості регіонального музичного професіоналізму високого рівня.

М. Оберман з семи років навчався в музичній школі при Київській консерваторії. Продовжив навчання у професора К.М. Михайлова, який на той час був директором консерваторії і став одним із його відомих учнів. Розвиткові музичної культури Обермана сприяла можливість чути виступи славетних вітчизняних та зарубіжних музикантів. На початку двадцятого століття у Києві виступали Рахманінов, Скрябін, Беклемішев, Нейгауз, Блуменфельд, Горовиць та інші музиканти європейського та світового рівня. Просвітницький характер концертної діяльності цих майстрів, високий рівень професійної майстерності відіграли вирішальну роль у формуванні смаків, вихованні естетичних та творчих поглядів молоді того часу.

У 1931 році Оберман закінчив музично-драматичний інститут ім. М.В. Лисенка з отриманням кваліфікації піаніста-виконавця. У 1940 році наказом міністерства культури УРСР був направлений директором Дніпропетровського музичного училища, де виконував ці обов’язки до 1973 року.

Оберман став першим фаховим піаністом, який представив Київську піаністичну школу на Дніпропетровщині. Таким чином, безпосередній вплив Київської піаністичної школи на подальший розвиток Дніпропетровської школи піанізму починається у 40-і роки ХХ сторіччя. З 1940 року випускники Київської консерваторії систематично поповнюють педагогічні кадри училища та дитячих музичних шкіл Дніпропетровщини, представляючи школи багатьох провідних педагогів фортепіанної кафедри.

Професійні вимоги Обермана стали чинником активізації музичного життя Дніпропетровська. Блискуча музична освіта, опанування фортепіанного мистецтва у видатних музикантів і педагогів зіграли вирішальну роль в становленні його професіоналізму.

Суттєвою рисою навчального процесу в Київській консерваторії було те, що вона давала універсальну фортепіанну підготовку (концертного виконавця, педагога по класу фортепіано, соліста камерного ансамблю, концертмейстера), яка здійснювалась поетапно різними педагогами з чітко окресленим профілем. Вплив різних мистецьких шкіл, індивідуальностей, який доповнювався загальним культурним оточенням, мистецьким життям Києва 20-40-х років ХХ століття, став важливим фактором формування загальної і музичної культури Обермана, визначив багатогранність його піаністичного обдарування, виконавські смаки та педагогічні погляди.

Як один із талановитих учнів К. Михайлова він став продовжувачем його основних професійних поглядів у Дніпропетровську, які передавалися по лінії: Т. Лешетицькій, В. Пухальський, К. Михайлов, М. Оберман. Педагогічні принципи Михайлова знайшли певне відображення в методичній літературі, працях Ж. Хурсіної, Г. Курковського [8, 9, 13], погляди музиканта на проблеми розвитку музичного мистецтва в статтях „Новое о пианизме, „Концерт пам’яті В.С. Косенка” [10], в спогадах К. Михайлова „Из истории Киевской консерватории”, які вперше були надруковані у 2004 році [1].

Як і Михайлов, Оберман проявляв великий інтерес до питань розбудови системи музичної освіти на Дніпропетровщині. У 1940 році у Дніпропетровському музичному училищі існувало 5 відділів: фортепіанний, музично-педагогічний, вокальний, духових інструментів, струнних інструментів. У післявоєнний час училище розширює напрямки професійної підготовки фахівців. Відкриваються нові відділи: музично-теоретичний, диригентсько-хоровий та відділ народних інструментів. Таким чином, навчальний план охоплює всі напрямки професійної підготовки музикантів з середньою освітою і повністю задовольняє потреби Дніпропетровського регіону у кадрах.

У 1940 році у Дніпропетровську існувала одна музична школа при музичному училищі. Попит на музичну освіту дітей був настільки великим, що виникла потреба для створення розвинутої системи дитячих музичних закладів на Дніпропетровщині. За період роботи Обермана було відкрито 80 шкіл в містах і районах області та 18 з них у місті Дніпропетровську.

Результатом активної діяльності ДМШ області по залученню дітей до музично-естетичного виховання стало суттєве збільшення контингенту учнів ДМШ, збільшення конкурсів до музичного училища при достатньо великих планах прийому. Одне училище вже не задовольняло потреби регіону. Завдяки активній позиції М.Л. Обермана, спрямованої на подальший розвиток системи музичної освіти регіону і підтримки Міністерства культури УРСР у 1961 році відкривається музичне училище у місті Кривий Ріг, у 1967 – Дніпродзержинськ. Педагогічний колектив та керівництво Дніпропетровського музичного училища вирішувало організаційне, кадрове, методичне забезпечення нових ДМШ та училищ області. Їх першими директорами стали вихованці Дніпропетровського музичного училища у Кривому Розі – Ромасенко, у Дніпродзержинську – Іванова.

Досягнення колективу училища у розбудові системи музичної освіти ще у 1947 році відмічає місцева преса: „Нині училище є центром музичної освіти області. Його працівники протягом багатьох років активно допомагають створенню мережі музичних шкіл в районних центрах, в селах, в окремих колгоспах області. На Дніпропетровщині нараховується 24 музичні школи, 6 з них – колгоспних (в Петриківському, Котовському, Царичанському, Лихівському, Апостолівському та Васильківському районах). По кількості музичних шкіл область зараз займає перше місце серед областей Української республіки. У всіх 24 школах працюють випускники Дніпропетровського музичного училища” [5].

Вже в 1955 році в огляді дитячих колективів музичних шкіл області взяло участь 700 дітей. Котовська школа була представлена на огляді духовим оркестром і оркестром народних інструментів. Від Дніпродзержинська було 120 учасників, великий хор і ансамбль бандуристів, від Кривого Рогу – дитячий симфонічний оркестр [6, 7].

Таким чином можна вважати М. Обермана та колектив училища засновниками системи музичної освіти на Дніпропетровщині. У 2006 році з відкриттям Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки система отримала своє логічне завершення.

Вагомі здобутки Дніпропетровської піаністичної школи як частини української музичної культури пов’язані с тим, що в особистості Обермана органічно поєднувалися якості яскравого піаніста, педагога, методиста. Високий професіоналізм відзначав діяльність Обермана як піаніста. Основні принципи його виконавського стилю сформувалися під впливом трьох викладачів Обермана з фортепіано: В. Стешенко-Куфтіної, К. Михайлова, В. Косенка.

Першим вчителем Обермана була одна з талановитих учениць Блуменфельда Стешенко-Куфтіна, яка на початковому етапі навчання заклала професійні основи, інтерес до занять, різних видів музикування. Заняття в консерваторії під керівництвом Михайлова розширили музичний кругозір, відточили естетичні смаки, сформували світогляд зрілого музиканта. Під керівництвом Михайлова Оберман підготувався до Другого Всеукраїнського конкурсу піаністів (1931, Харків) і став його лауреатом.

Значний вплив на формування піанізму Обермана мав В. Косенко – викладач по класу камерного ансамблю. Їх поєднувало творче взаєморозуміння і творчий зв’язок до кінця життя композитора. Яскравий піаніст романтичного напрямку, Косенко значно розвинув захоплення Обермана романтичним мистецтвом і спрямував його піанізм в цьому руслі. Косенко був учнем відомого польського піаніста, педагога та композитора, одного з кращих польських виконавців творів Шопена Михаловського, який виховав багато відомих музикантів: Ландовську, Густава Нейгауза, Пахульського, Ружицького. Він прищепив Косенку любов до музики Шопена, вплив якого на становлення піанізму і фортепіанної творчості Косенка був помітним. Пізніше Косенко закінчив Петербурзьку консерваторію по класу Михельсон-Міклашевської. Ці творчі зв’язки, педагогічні традиції і принципи поєднали вплив як української (Київської), російської (Петербурзької) так і західноєвропейської фортепіанних шкіл на формування піанізму Обермана.

Виконавський стиль Обермана позначений високою мистецькою культурою, тонким відчуттям стилю композитора, глибокою продуманістю загальної концепції виконання. В довоєнний період Оберман виступав в містах Радянського Союзу, по Українському республіканському радіо. З 1940 року, у Дніпропетровський період творчості він поєднує посаду директора Дніпропетровського музичного училища та соліста Дніпропетровської обласної філармонії, виступає як соліст та ансамбліст. Монументальність, віртуозне володіння різноманітними видами фортепіанної техніки, прагнення наблизити звучання інструменту до інтонацій живого людського голосу, емоційна насиченість – риси які були притаманні його піанізму цього періоду. Репертуар Обермана того часу складався з великих творів Баха, Бетховена, Шопена, Шумана, Ліста, Чайковського. В той же час деякі концерти були присвячені виконанню мініатюрних по формі камерних творів, виконання яких вимагало від піаніста глибокого психологічного проникнення в світ складних людських почуттів.

Зацікавленість у розвитку української музичної культури була постійною творчою потребою Обермана. В його репертуарі були майже всі фортепіанні твори Косенка, а також Лисенка, Ревуцького та інш. У грудні 1949 року Оберман виступає у Москві в музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних на кафедрі фортепіанного факультету з виконанням творів українських композиторів, про що свідчить виписка з протоколу засідання кафедри за підписом завідуючої кафедрою О.Ф. Гнесіної та декана фортепіанного факультету А.Д. Готліба, з винесенням подяки Оберману за цікавий виступ, який є цінним у методичному відношенні [3].

У 1946 році на першому республіканському звіті Дніпропетровської філармонії у Києві виступ соліста філармонії Обермана вирізнився тонким смаком, високою виконавською майстерністю, цікавим різноманітним репертуаром, який включив твори Ліста, Метнера, Чайковського, Рахманінова.

Творчою подією були щорічні сольні концерти музиканта, програми яких включали твори Баха, Бетховена, Косенка, Ліста, Прокоф’єва. Концерти Обермана не обмежувалися тільки Дніпропетровськом, а відбувалися в багатьох містах області та за її межами. У Кривому Розі та Херсоні програма доповнилась творами Скарлятті та Шуберта, а також одним з масштабніших творів світової фортепіанної музики – „Симфонічними етюдами” Шумана [14, 11].

Виконавська діяльність Обермана була просвітницькі спрямована, тому деякі його виступи мали форму концерту-лекції. Для знайомства учнів із світовою фортепіанною музикою майже кожного місяця Оберман давав сольні концерти у ДМШ міста.

Другим джерелом професіоналізму Обермана можна вважати його багатолітню працю в різних ансамблях, завдяки якій здобувались нові практичні навички, реалізовувались художні смаки, проявлявся світогляд і внутрішня культура. Значною подією концертного життя училища стала організація фортепіанного дуету з викладачем училища, колишньою своєю ученицею – Євсевською. Програми фортепіанного дуету відрізнялися виключним різноманіттям стилів та жанрів. В них входили твори Моцарта, Бетховена, Ліста, Чайковського, Рахманінова, багатьох композиторів ХХ століття – Шостаковича, Хачатуряна, Чемберджи, Бабаджаняна. Крім сталого дуету з Євсевською Оберман виступав з іншими викладачами фортепіанного відділу часто з репертуаром, який рідко звучав у Дніпропетровську: Франк „Симфонічні варіації”, Барбер – Концерт для фортепіано з оркестром. Крім того, Оберман виступав у якості концертмейстера з хором училища та ансамблем бандуристів, для чого сам ініціював репертуар, а також у фортепіанних ансамблях зі своїми учнями.

Вагомим є науковий доробок Обермана. У 1964 році у збірці „Воспитание пианиста в детской музыкальной школе” він публікує наукову статтю „Вопросы развития фортепианной техники у учащихся музыкальных школ”, в якій найбільш повно розкриває свої погляди на проблему удосконалення методів початкового навчання та раннього прищеплення учням піаністичних навичок. Піаніст підкреслює, що ігрові рухи, які закладаються на початковому етапі навчання повинні готувати учня до виконання складних творів у майбутньому. Основна частина статті присвячена аналізу роботи над вправами та етюдами.

Творча діяльність музиканта завжди поєднувалася з плідною педагогічною роботою. Значний інтерес має його педагогіка, цінність якої складається з наслідування та творчого використання всього найкращого у цій галузі. М. Оберман активно сприйняв педагогічні принципи своїх вчителів: вміння розкріпачувати піаністичний апарат, користуватися природними ігровими рухами. Розкриття єдиного образного змісту твору пов’язував з використанням всього комплексу засобів музичної виразності. Ядром музичного твору вважав інтонацію. Великого значення надавав техніці звуковидобування, засобу дотику до клавіатури, домагався красивого та повного звуку, колористичного та тембрового розмаїття.

У цілісній системі формування творчої індивідуальності майбутнього піаніста велике значення надавалося репертуару, який відзначався широким жанровим та стильовим діапазоном і охоплював як великі, так і малі форми. Учні Обермана вивчали велику кількість творів, не завжди доводячи їх до рівня концертного виконання. Але, як і Михайлов, він вважав широке знайомство з фортепіанною літературою обов’язковою вимогою музичного розвитку учня.

Вагому роль в фортепіанній педагогіці Обермана відіграє робота над поліфонією. Глибоко вивчаючи зі студентами основні закономірності розвитку поліфонічної форми, педагог досягав виразного відтворення рельєфу тематичного плану, збалансованості голосів, виявлення необхідного тембрового забарвлення елементів музичного твору.

Виключного значення надавав проблемам формоутворення. Оберман підкреслював, що виконавська інтерпретація творів великої форми передбачає перш за все цілісне втілення концепції твору. З другого боку, виконання творів малої форми передбачає не тільки виявлення їх загального образного змісту, а й більш деталізоване відтворення окремих елементів музичної мови.

Корисним вважав знайомство з різними методиками викладання гри на фортепіано, різними виконавськими школами. Тому паралельно з навчанням у Обермана всі його студенти один урок на тиждень мали в інших досвідчених викладачів фортепіанного відділу: Гейман (учениця Вєнгєрової), Левіна (учень Савшинського), Гордон (учениця Шацкеса).

М. Обермана турбував рівень фахової підготовки не тільки учнів фортепіанного відділу, а й володіння фортепіано учнями інших спеціальностей. З моменту відкриття музично-теоретичного відділу (1948) обов’язковою нормою навчання для всіх студентів було сумісництво з фортепіанним відділом, що суттєво розширювало горизонти професійних можливостей майбутніх музикознавців, створювало можливість володіння фортепіанним репертуаром, давало змогу вільного читання оперних клавірів, хорових та симфонічних партитур.

За 33 роки роботи в училищі Оберман підготував біля 70 фортепіанних педагогів, які стали продовжувачами основних принципів його педагогіки на Дніпропетровщині, за її межами в Україні та Росії. Серед них суттєва частина викладачів Дніпропетровського музичного училища: Буц, Володченко, Євсевська, Кириловська, Короткова, Лобода, Міхалькова, Новосьолова – яка зараз очолює кафедру спеціального фортепіано Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, що свідчить про створення Оберманом власної педагогічної школи.

Вагомий внесок Обермана в розвиток методичної озброєності музичних навчальних закладів Дніпропетровщини відзначався широким діапазоном форм і методів роботи: створення Обласної методичної Ради, яку Оберман очолював протягом багатьох років, що зробило методичну роботу централізованою, спланованою, офіційно закріпило за музичним училищем статус методичного центру області; проведення щорічних обласних методичних семінарів для викладачів дитячих музичних шкіл та училищ області за участю провідних професорів консерваторій та ЦМШ колишнього Радянського Союзу [4]. Серед таких: Вольф (ЦМШ, Ленінград), Сумбатян (ЦМШ, Москва), Флієр, Зак, Мільштейн, Шацкес, Гілельс (Московська консерваторія) Алексєєв, Гутман, Фіхтенгольц (Московський музично-педагогічний інститут імені Гнесіних), Мілич, Вериківський, А. Лисенко (Київська консерваторія); організація системи надання методичної допомоги викладачам дитячих музичних шкіл міст та районів області, для чого викладачі училища були конкретно закріплені за ДМШ; організація при училищі курсів підвищення кваліфікації для викладачів фортепіанних відділів районних та сільських дитячих музичних шкіл, які відбувалися щомісячно протягом 10 років; проведення виконавських оглядів-конкурсів учнів та викладачів ДМШ. Програми цих конкурсів передбачали володіння викладачами ДМШ усіма напрямками фортепіанного репертуару: поліфонія, крупна форма, віртуозні п’єси, етюди, твори українських композиторів. Аналіз представлених програм свідчить про високий рівень виконавської майстерності викладачів, широкий спектр стилів та жанрів: поліфонія – токати, сюїти, прелюдії та фуги ДТК Баха та Прелюдії та фуги Шостаковича. Велика форма презентована переважно сонатами, як виключення звучать варіації та концерти. Серед сонат переважають твори Бетховена та Гайдна. Значно менше виконуються твори Моцарта. При виконанні класичних сонат, переважно виконується тільки перша частина циклу.

Найбільш широко представлений романтичний репертуар: це твори Шопена (Етюди, Балади, Скерцо, Полонези) Ліста (Угорські рапсодії, п’єси, етюди), Шумана, Брамса, Рахманінова, Метнера, Скрябіна. Широко представлені твори українських композиторів – Косенка, Шамо, Ревуцького, Сільванського, Степаненка, Скорика.

Важливу роль у формуванні естетичних уподобань, професійних смаків, своєрідною школою виконавської майстерності була традиція, започаткована Оберманом – творчі зустрічі з видатними діячами Радянської музичної культури, які приїжджали на гастролі в Дніпропетровську філармонію: Нейгаузом, Флієром, Гілельсом, Мільштейном, Заком, Гінзбург, Серебряковим, Горностаєвою, Ніколаєвою.

Протягом багатьох років Оберман викладав в училищі методику, виступав на республіканських науково-методичних конференціях, проводив відкриті уроки на обласних методичних семінарах, а також в ДМШ області, куди виїжджав для безпосередньої участі в покращенні навчального процесу.

Як талановитий керівник Оберман стає ініціатором багатьох кроків, які б довели високий рівень роботи колективу училища. Він отримує згоду Міністерства культури УРСР на проведення звітного концерту учнів Дніпропетровської ЦМШ та музичного училища в Київській консерваторії. 18 травня 1941 року концерт відбувся у Великій залі консерваторії. Наказом Головного управління по справам мистецтв при Раді Народних комісарів УРСР № 436 від 19 травня 1941 року було відмічено високий рівень художньої та технічної підготовки учасників концерту, що є свідоцтвом правильної системи та методів творчого виховання молодих кадрів у Дніпропетровському музичному училищі та ЦМШ. Окремо було відмічено як позитивне явище, участь у концерті виконавців на дефіцитних інструментах (альт, контрабас, валторна). Концерт мав схвальні відгуки у столичній пресі. Так, композитор М. Скорульський підкреслив що „интересную инициативу проявили музыкальное училище и ДМШ г. Днепропетровска, показав 18 мая в большом зале Киевской консерватории результаты своей работы. Музыкальная общественность столицы Украины мало, вернее, почти совсем незнакома с тем, как работают периферийные музыкальные учебные заведения. И этот первый опыт ознакомления с периферийными школами нужно приветствовать. Прошедший концерт стоял на высоком художественном уровне. Наиболее полно показан класс фортепиано. Желательно прослушать в Киеве выступления учеников других музыкальных училищ” [12].

Певний вплив на формування естетичних смаків мешканців Дніпропетровщини мала публіцистична та просвітницька діяльність Обермана, професійні, критичні рецензії на постанови Дніпропетровського оперного театру довоєнного періоду, освітлення проблем організації музичної освіти у Дніпропетровській області та Тобольську (під час Великої Вітчизняної війни), публікації, присвячені творчості видатних українських та російських композиторів. Просвітницька діяльність Обермана була пов’язана з діяльністю Дніпропетровської обласної організації товариства „Знання” де разом з музикознавцями училища він приймав участь в циклах лекцій, як виконавець фортепіанної музики.

Багатолітню різнобічну громадську і творчу діяльність М.Л. Обермана відзначено державними винагородами: медаллю „За доблестный труд в период Великой Отечественной войны 1941-1945 годов”, орденом „Знак Почета”, Значком відмінника Міністерства культури СРСР, почесним званням „Заслужений працівник культури УРСР”.

Таким чином, в цілому діяльність М.Л. Обермана можна вважати як високо професійну, а його професіоналізм класифікувати як універсальний – за здатністю піаніста працювати одночасно у музично-просвітницькому, науково-методичному, виконавському, педагогічному напрямках сучасного музичного мистецтва. Творчі здобутки Обермана в галузі педагогіки, які сформувалися на тлі традицій київської піаністичної школи мали суттєвий вплив на розвиток піаністичної культури Дніпропетровщини другої половини ХХ століття. Одна з її типових рис – це розкриття всебічних творчих можливостей учнів. Тому серед останніх є не тільки піаністи-солісти, концертмейстери, викладачі, а й композитори, диригенти, відомі науковці та діячі музичної культури.


Література:
1. Академія музичної еліти України / [автори-упоряд.: А.П. Лащенко, О.І. Малозьомова, Т.В. Гусарчук]. – К.: Музична Україна, 2004. – 510 с.

2. Воспитание пианиста в детской музыкальной школе / [ред. кол.: А. Александров, Л. Вайнтрауб, Г. Курковский и др.]. – К.: Мистецтво, 1964. – 215 с.

3. Выписка из протокола № 9 заседания кафедры фортепианного факультета государственного музыкально-педагогического института им. Гнесиных от 22 декабря 1949 года. – М., 1949.

4. „Дніпро вечірній”. – Дніпропетровськ, 4 квітня 1972.

5. „Зоря”. – Дніпропетровськ, 25 квітня 1948.

6. „Зоря”. – Дніпропетровськ, 4 грудня 1955.

7. „Зоря”. – Дніпропетровськ, 15 жовтня 1957.

8. Курковський Г. Педагоги-піаністи Київської консерваторії. 1913-1933 / Г. Курковський // Українське музикознавство. – Вип. 2. – Київ, 1967. – С. 264 – 280.

9. Курковський Г. К.М. Михайлов – радянський музичний діяч / Г. Курковський // Українське музикознавство. – Вип. 16. – Київ, 1981. – С. 93 – 106.

10. Михайлов К.Н. Новое о пианизме / К.Н. Михайлов // Советская культура. – М., 28 июня 1955.

11. „Наддніпрянська правда”. – Херсон, 24 квітня 1948.

12. „Советская Украина”. – Киев, 20 мая 1941.

13. Хурсина Ж. Выдающиеся педагоги-пианисты Киевской консерватории / Ж. Хурсина. – Киев: „Музична Україна”, 1990. – 123 с.

14. „Червоний гірник”. – Кривий Ріг, 26 березня 1946.


Каталог: images -> temp -> dumka
images -> Програма співбесіди для осіб, які мають базову або повну вищу освіту з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
images -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни
images -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
images -> Вступного випробування
images -> 1 бібліографія – Таня Гаев, Алла Татаренко лютий 2013 Аналітична частина
images -> Агропромисловий комплекс, лісове І садово-паркове господарство, ветеринарія
dumka -> Випуск 6 Дніпропетровськ 2011 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconВипуск 6 Дніпропетровськ 2011 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини
Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб наук праць. – Вип. – Дніпропетровськ : Юрій Сердюк, 2011. – 216 с
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconБібліотеки Дніпропетровщини
Бібліотеки Дніпропетровщини: літопис подій 2012 [Текст]: Інформаційний бюлетень. — Вип. 8/ Упоряд. І. Луньова, І. Білоус. — Дніпропетровськ:...
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconБіобібліографічний покажчик Прилуки 2012 ббк 91. 9: 85. 16
Шевченко Станіслав Олексійович: Біобібліографічний покажч./ Прилуцька мцб ім. Л. Забашти; укл.: Шовкун В. М., ред. Трошина Л.І.,...
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconІнформаційний вісник 4 (44) 2012 Київ 2012 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (44) 2012 / [редкол. Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп ред.), О. Виноградова, Т. Якушко];...
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconНавчальний посібник дніпропетровськ, 2010 удк ббк к 75 Т. В. Недосєкіна

Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconВідділ наукової організації І методики бібліотечної роботи Серія «Бібліотечна практика»
Бібліотеки Дніпропетровщини: літопис подій 008 [Текст]: Інформаційний бюлетень.– Вип. / Упоряд.: І. Луньова, Т. Чопова.– Дніпропетровськ:...
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconДніпропетровськ 2012 Зміст Вступ
Ви тримаєте в руках черговий „Зведений каталог періодичних видань, передплачених головними бібліотеками м. Дніпропетровська на 2012...
Випуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини iconДніпропетровська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека Відділ наукової організації І методики бібліотечної роботи
Бібліотеки Дніпропетровщини: літопис подій 2015: Інформаційний бюлетень. — Вип. 11/ Упоряд., І. Луньова, І. Білоус — Дніпропетровськ:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка