Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка12/17
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.99 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

ЛІТЕРАТУРА


  1. Аршинов П. А. История махновского движения / Петр Андреевич Аршинов. – М. : Терра, 1996. – 496 с.

  2. Волковинський В. Нестор Махно : легенда і реальність / Валерій Волковинський. – К. : Perlit production Ltd., 1994. – 262 с.

  3. Вострякова Н. А. Коннотативная семантика и прагматика номинативных единиц русского языка : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / Н. А. Вострякова. – Волгоград, 1998. – 22 с.

  4. Додонов Р. А. Этническая ментальность : Опыт социально-философского исследования / Роман Александрович Додонов. – Запорожье : РА “Тандем-У”, 1998. – 192 с.

  5. Донец П. Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации : научный статус, понятийный апарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики : [монография] / Павел Николаевич Донец. – Харьков : Штрих, 2001. – 386 с.

  6. Зинев С. Н. Проблема влияния харизматических личностей на региональную политику в свете конфликтологической парадигмы / С. Н. Зинев // Актуальные проблемы политической регионалистики : сб. науч. ст. – Ставрополь : Изд-во СГУ, 2004. – Вып. 1. – С. 27–30.

  7. Карасик В. И. Речевое поведение и типы языковых личностей / В. И. Карасик // Массовая культура на рубеже ХХ–XXI веков. Человек и его дискурс : сб. науч. тр. / Под ред. Ю. А. Сорокина, М. Р. Желтухиной. – М. : Азбуковник, 2003.– С. 24–45.

  8. Крысин Л. П. Современный русский интеллигент : попытка речевого портрета / Л. П. Крысин // Русский язык в научном освещении. – 2001. – № 1 . – С. 90–107.

  9. Петлюченко Н. В. Харизматика : мовна особистість і дискурс : [монографія] / Наталія Володимрівна Петлюченко. – Одеса : Астропринт, 2009. – 464 с.

  10. Потапова Р. К. Язык. Речь. Личность / Р. К. Потапова, В. В. Потапов. – М. : Языки славянской культуры, 2006. – 496 с.

  11. Ухванова–Шмыгова И. Ф. Речевой портрет политического лидера : Новые подходы в рамках дискурс-исследований / И. Ф. Ухванова–Шмыгова // Respectus philologicus. – 2002. – № 1. – С. 24–40.

  12. Черняк В. Д. Наброски к портрету маргинальной языковой личности / В. Д. Черняк // Русский текст : рос.-амер. журн. по рус. филологии. – СПб., 1994. – № 2. – С. 115–130.

  13. Frobenius L. Paideuma. Umrisse einer Kultur und Seelenlehre / L. Frobenius. – Düsseldorf : Diederichs, 1953. – 113 s.

  14. Jansen Ch. Otto von Bismarck : Modernität und Repression? Gewaltsamkeit und List. Ein absolutistischer Staatsdiener im Zeitalter der Massenpolitik / Ch. Jansen // Charismatische Führer der deutschen Nation. – München : R. Oldenburg Verlag, 2004. – S. 63–84.

  15. Möller F. Heinrich von Gagern. Charisma und Charakter / F. Möller // Charismatische Führer der deutschen Nation. – München : Oldenbourg, 2004. – S. 43–62.

  16. Nuss B. Das Faustsyndrom : ein Essay über die Mentalität der Deutschen / Bernard Nuss. – Bonn, Berlin : Boouvier, 1992. – 213 s.

  17. Wolfrum E. Konrad Adenauer : Politik und Vertrauen / E. Wolfrum // Charismatische Führer der deutschen Nation. – München : R. Oldenburg Verlag, 2004. – S. 171–193.

  18. Weber M. Wirtschaft und Gesellschaft. Grundriss der verstehenden Soziologie / Max Weber. – Paderborn : Voltmedia, 2006. – 1311 s.

ВЕРБАЛЬНІ ЕФЕКТИ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ:

КОГНІТИВНО-РИТОРИЧНИЙ РАКУРС

(на матеріалі інавгураційних звернень Барака Обами та Віктора Януковича)


ПОТАПЕНКО С. І.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
У статті розроблено когнітивно-риторичну методику виявлення ефектів, які виникають унаслідок вербалізації ідей, проголошених авторами промов. Лінгвокогнітивні процедури розкривають взаємодію теми виступу, її композиційного та вербального втілення у термінах силової динаміки й образ-схем, які репрезентують референти в інтенціональній і ситуативній перспективах. Риторичний аналіз зв’язку ідеї з етапами текстотворення дозволяє встановити її важливість для мовця.

Ключові слова: когнітивна риторика, промова, силова динаміка, образ-схеми.


В статье предложена когнитивно-риторическая методика выявления эффектов, возникающих в результате вербализации идей, заявленных авторами выступлений. Лингвокогнитивные процедуры раскрывают взаимодействие между темой, ее композиционным и вербальным воплощением в терминах силовой динамики и образ-схем, представляющих референты в интенциональной и ситуативной перспективах. Риторический анализ связи идеи с этапами текстопостроения позволяет определить ее важность для говорящего.

Ключевые слова: когнитивная риторика, выступление, силовая динамика, образ-схемы.


The article deals with the cognitive and rhetorical procedure of revealing the effects triggered by the verbal implementation of the ideas, proclaimed by an author. The cognitive procedures explain the interrelation of the topic, its compositional and verbal embodiment in terms of force dynamics and image schemas, which represent referents from the intentional and situational perspectives. The rhetorical analysis relates an idea to the stages of text-formation revealing its importance for the speaker.

Key words: cognitive rhetoric, public speech, force dynamics, image schemas.


Розвиток лінгвокогнітивних студій зумовлює переосмислення з нових позицій традиційних підходів до вивчення мови й дискурсу, що виявляється у формуванні новітніх дослідницьких напрямів: когнітивної граматики [14], когнітивної стилістики [11], когнітивної поетики [2, c. 18; 20, p. 119], когнітивної риторики [5, с. 182; 17, p. 445; 21, p. 239]. Остання синтезує постулати когнітивної семантики, яка вивчає загальні принципи осмислення людиною дійсності, уяви й мислення, і риторики, що пов’язує сприйняття, уяву й мислення з конкретними ситуаціями спілкування [17, p. 445].

Діяльність мовця у різних комунікативних умовах визначається риторичним ученням про п’ять етапів трансформації ідеї в слово. Це етапи відбору і попереднього аналізу теми з урахуванням очікуваної аудиторії (інвенція); лінеаризація змісту (диспозиція); його вербальна орнаментація (елокуція); запам’ятовування (меморіа) і відтворення (актіо) [1, с. 22]. Унаслідок стрімкого розвитку засобів поширення інформації діяльність ритора на двох останніх етапах текстотворення зазнала відчутних змін, що дає підстави для їх об’єднання в єдину – перформативну – стадію, адже відтворюючи текст, мовці все частіше покладаються не на пам’ять, а на технічні засоби.

Риторична схема текстотворення не лише реконструює послідовність діяльності автора, а й дозволяє виявити його ставлення до проголошуваних ідей. Найважливіші теми й аргументи вводяться на етапі інвенції, визначаючи загальну композицію тексту, відбір мовних одиниць і особливості його пред’явлення аудиторії. Залучення певної ідеї на етапі диспозиції зумовлює її втілення в композиції промови, створюючи побічні ефекти. Її вербалізація на етапі елокуції визначає відбір номінативних засобів відповідної семантики в окремих блоках тексту, формуючи локальні ефекти. Найбільш поверхневий спосіб реалізації ідеї пов’язаний із перформативним етапом, на якому вживання мовних одиниць зорієнтовано на ситуацію проголошення промови.

Для виявлення впливу на текстове втілення проголошених ідей довербальних етапів інвенції та диспозиції, що передують елокуції, спираємося на задіяні у когнітивно-риторичних розвідках концептуальні структури: силову динаміку [17, p. 444], яка відображає внутрішній стан суб’єкта, тобто його інтенції, й образ-схеми [21, p. 239], що відбивають зовнішній, або ситуативний, етап діяльності. Внутрішній стан Агоніста як фокальної сили і спрямованого проти нього Антагоніста пояснюється у теорії силової динаміки тенденцією до руху або спокою, чи у більш загальних термінах – до діяльності або бездіяльності [19, p. 413]. Ситуативна реалізація інтенцій відображена дослідницьким апаратом образ-схем [13, p. 116], які формалізують відношення між об’єктами у різних ракурсах: соматичному, тобто стосовно тіла; перцептивному, пов’язаному зі сприйняттям; топологічному, який виявляється у просторовій локалізації референтів; динамічному, що поєднує рух і сили [4, с. 130]. Так, образ-схема протидія, сформована під впливом досвіду зіткнення двох центрів сили, внаслідок чого жодна з них не може рухатися далі [13, p. 46], відбиває взаємодію між Агоністом та Антагоністом з однаковою тенденцією до руху; ПРИМУШЕННЯ, яке репрезентує досвід переміщення під впливом зовнішніх сил [13, p. 45], зосереджує увагу на Агоністові з домінуванням руху; ПЕРЕШКОДА, утворена силовим вектором, що зупиняється або змінює траєкторію внаслідок зіткнення з перепоною [13, p. 45], акцентує роль Антагоніста з тенденцією до спокою.

Відповідно, мета статті полягає у виявленні мовленнєвих ефектів, які виникають унаслідок вербалізації ідей, проголошених авторами промов, а її завдання – у розробці й апробації методики, що дозволяє розкрити засоби творення відповідних ефектів.

Згідно з риторичними етапами текстотворення, пропонована методика передбачає три основні етапи аналізу. Перший – дефініційний – пов’язаний з інтенцією і спрямований на концептуальне моделювання словникових дефініцій одиниць на позначення висловлених ідей, що дозволяє отримати когнітивні визначення, які розкривають спосіб сприйняття носієм мови певної сутності [9, p. 67]. Другий – диспозиційний – передбачає аналіз втілення закладеної на етапі інвенції ідеї в композиції тексту в цілому та його окремих блоках. Третій – елокутивний – полягає у виявленні засобів відображення задекларованої ідеї в окремих блоках тексту. Додатковий – перформативний етап – пов’язаний з установленням можливої залежності композиції виступу та вибору мовних засобів від умов його репрезентації, що, наприклад, спостерігаємо в поділі інавгураційного звернення В. Ющенка на дві частини: елітарну, виголошену в парламенті, та публічну, зачитану на головній площі столиці [6, с. 173].



Розглянемо можливості пропонованої методики на прикладі втілення ідей смиренності й відповідальності в інавгураційних зверненнях американського президента Барака Обами та українського лідера Віктора Януковича. Новий очільник США поєднує смиренність із конкретними виявами відповідальності, а саме: вирішенням проблем, які постали перед нацією, та шануванням зусиль попередніх поколінь: “I stand here today humbled by the task before us, grateful for the trust you have bestowed, mindful of the sacrifices born by our ancestors [23]. У промові українського президента смиренність взаємодіє з загальним розумінням відповідальності, про що у вступі свідчать відповідні іменники: “Що я відчував, тримаючи руку на святому Пересопницькому Євангелії? Відповідальність і смиренність. Перед народом України, який у ході вільного волевиявлення віддав за мою кандидатуру більшість голосів. Перед Всевишнім, волею якого я вступаю на посаду Глави Української держави в такий непростий для неї час [22].

На першому – дефініційному – етапі встановлюємо, що у визначенні англійської лексеми humble (смиренний), яка позначає не горду чи зверхню людину (not proud or haughty) [16, p. 605], заперечення not обмежує перцептивну помітність особи, про що свідчить походження слів proud та haughty від одиниць зі значенням висоти [16, p. 1001, 571]. Водночас українське слово смиренний іменує людину, яка усвідомлює свою мізерність, нікчемність і позбавлена гордовитості [8, с. 404], тобто відбиває її незначний розмір (мізерність) і нездатність до вияву певної риси характеру (позбавлений гордовитості). Наведені дефініції свідчать, що носії англійської та української мов пов’язують смиренність з обмеженою перцептивною помітністю людини та з відсутністю у неї сило-динамічної тенденції до руху, що виявляється у її ситуативній співвіднесеності з ціллю зовнішніх сил.

Концептуальні структури, що репрезентують семантику одиниць на позначення відповідальності, акцентують помітність і активність особи. У тлумаченні українського іменника відповідальність як обов’язку відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова [7, с. 620] сема ‘обов’язок’ відбиває зовнішній вплив на суб’єкта, зображаючи його як ціль ПРИМУШЕННЯ, а семи ‘дії’ та ‘вчинки’ вказують на Агоніста з тенденцією до помірного руху, позначеного гіперсемою ‘звітуватися про свої дії’. Іншими словами, відповідальність виявляє зв’язок із двома складниками “Я”, виокремленими автором теорії силової динаміки: центральним, схильним до діяльності, і периферійним, який гальмує ці бажання [19, p. 460]. Ті ж концептуальні структури активовані англійськими одиницями grateful “вдячний” і mindful “той, що пам’ятає”, які в промові Б. Обами відбивають конкретні аспекти відповідальності. Сема ‘want у визначенні прикметника grateful як бажання віддячити за те гарне, що зробила людина (feeling that you want to thank someone) [15, p. 707], зображає мовця як Агоніста з тенденцією до руху, тобто акцентує не дії, а інтенції. Як ціль ПРИМУШЕННЯ, особа постає у тлумаченні прикметника mindful, який характеризує того, хто пам’ятає про певне правило або факт, і враховує його, ухвалюючи рішення (remembering a particular rule or fact and thinking about it) [15, p. 1045]. Попри позначення відповідальності у виступах двох президентів різними словами, аналіз дефініцій свідчить, що для носіїв обох мов ця ідея асоціюється з зовнішніми обмеженнями активності суб’єкта, співвідносного з джерелом сили або рухомим об’єктом.

На другому – диспозиційному – етапі аналізу виявляємо втілення ідей смиренності й відповідальності у загальній композиції інавгураційних звернень. Крім вступу, який виконує інтегративну функцію, решта блоків промови Б. Обами присвячена чотирьом основним темам: 1) світовій економічній кризі; 2) історії країни та планам на майбутнє; 3) внутрішнім і зовнішнім викликам; 4) пошуку натхнення для подальшого розвитку. На концептуальному рівні блоки економічної кризи й викликів структуровані відношеннями сили, а історія країни та подальший розвиток – образ-схемою ШЛЯХ, яка репрезентує рух. На загальному тлі динамічних відношень ефект смиренності формується, з одного боку, швидшим, порівняно з діями президента, поширенням економічної кризи, а з іншого, домінуванням руху НАЗАД, який асоціюється з минулим [12, p. 219].

Відповідальність як рівновага між внутрішньою тенденцією до руху й зовнішніми обмеженнями домінує в трьох основних блоках промови В. Януковича: перформативному, в якому обґрунтовано легітимність новообраного лідера (не має відповідника у виступі американського президента); дескриптивному, де описано стан суспільства, який змушує політика до дії; декларативному, в якому міститься низка пропозицій щодо подальшого розвитку країни, позиціонуючи мовця як джерело сил і траєктор, що просувається ВПЕРЕД.

Указані особливості композиції промов, закладені на концептуальному рівні, розкриваються в окремих текстових блоках мовними одиницями. Їхню роль у формуванні ефектів смиренності й відповідальності встановлюємо на третьому – елокутивному – етапі аналізу.

Домінування смиренності відбивається у всіх блоках промови Б. Обами мовними засобами на позначення перцептивних і динамічних відношень. Його непомітність відображена у вступі займенниками й квантифікаторами. Основний засіб творення ефекту смиренності – невелика кількість вживань займенника I, який виокремлює мовця як фокальну силу, тобто співвідносить його з Агоністом, що має тенденцію до руху. Новообраний президент використовує цю одиницю лише тричі: у двох перших висловленнях інтродуктивного блоку вона позначає лідера, вдячного народові (I stand here today humbled by the task before us, grateful for the trust you have bestowed) та попереднику (I thank President Bush for his service to our nation, as well as the generosity and cooperation he has shown throughout this transition), а в дескриптивному блоці – акцентує увагу на президентові, який переконує націю в реальності кризи: “Today I say to you that the challenges we face are real”. У наведених висловленнях фокальна функція займенника додатково нівелюється предикатами, які подають американського лідера як ціль зовнішнього впливу, посилюючи ефект смиренності. У першому твердженні мовець співвідноситься з ціллю зовнішніх сил, представлених завданнями, що постали перед нацією (the task before us), і сподіваннями народу (the trust). У дескриптивному блоці виокремлювальна функція займенника нейтралізована присудком face “стикатися”, який подає президента як ціль силового тиску. У кінці цього блоку ефект смиренності посилюється предикатом will be met: його пасивна форма виводить президента, який обіцяє подолати кризу, за межі фокусу уваги: “But know this, Americathey will be met”.

Квантифікативні фрази створюють враження смиренності внаслідок зарахування новообраного лідера до сукупностей, формалізованих образ-схемами МАСА, ЗЛІЧУВАНІСТЬ і МНОЖИНА, які репрезентують образи, отримані з різної відстані [3, c. 571]. В інтродуктивному блоці враження про смиренність Б. Обами формується його включенням до МНОЖИНИ, утвореної сорока чотирма американськими президентами, які прийняли присягу: “Forty-four Americans have now taken the presidential oath”. Упродовж усього тексту вказаний ефект підтримується семою ‘кількості’ в значенні об’єднувального займенника we, який посилює почуття належності до цінностей, спільних для аудиторії та ритора [18, p. 53]. У цій промові, включаючи мовця до практично безмежної народної МАСИ, об’єднувальне “ми” зрівнює його з аудиторією, нівелюючи перцептивну помітність: “At these moments, America has carried on not simply because of the skill or vision of those in the high office, but because we the people have remained faithful to the ideas of our forebears, and true to our beginning documents”.

Найчастотнішим динамічним засобом творення враження про смиренність американського президента є звернення в основних блоках виступу до минулого, яке в інавгураційних промовах стверджує спільні цінності [10, p. 209], а в аналізованому виступі акцентує рух НАЗАД [12, p. 219] внаслідок повторення іменників на позначення засновників держави (forefathers, ancestors, father of our nation), одиниць із префіксом re-, який активує образ-схему ЦИКЛ, імплікуючи орієнтацію на загальнонаціональні цінності: “We remain a young nation; The time has come to reaffirm our enduring spirit; In reaffirming the greatness of our nation, we understand that greatness is never a given; We remain the most prosperous, powerful nation on Earth”.

На відміну від звернення президента Обами, у промові В. Януковича, над яким не тяжіє авторитет попередників, домінує ідея відповідальності, пов’язана з координатами ТУТ і ПОПЕРЕДУ. Український президент постає як ціль силового впливу лише в інтродуктивному й перформативному блоках, а також в окремому висловленні заключної частини. Позначивши у вступі свій внутрішній стан іменником смиренність, В. Янукович знову повертається до цієї ідеї в перформативному блоці, де, доводячи свою легітимність, випускає засоби самореференції на користь збірних іменників світ, народ і спільнота, які апелюють до авторитетів, представлених МНОЖИНАМИ різного обсягу: “Увесь світ визнав їх демократичність. Український народ сказав своє слово, і міжнародна спільнота підтвердила, що Україна – вільна держава”.

Для посилення ідеї відповідальності у наступному – дескриптивному – блоці президент описує стан країни, який змушує його до дій. Із цією метою сило-динамічна тенденція до спокою у державного кошторису (відсутність державного бюджету) і розваленої економіки (розвалена економіка) протиставлена схильності до збільшення колосальних боргів, бідності й корупції: “Країна перебуває у вкрай складній ситуації – відсутність державного бюджету на поточний рік, колосальні борги по зовнішніх запозиченнях, бідність, розвалена економіка, корупція – ось далеко не повний перелік бід, з яких складається українська реальність”. На тлі описаного стану речей дієслово врятувати у наступному абзаці позиціонує президента як ПЕРЕШКОДУ, спрямовану проти руху держави УНИЗ, позначеного іменником колапс, а словосполучення вивести на шлях прискореного розвитку – як схильного до руху Агоніста, котрий як джерело ПРИТЯГАННЯ забезпечить розвиток країни: “Попри це, я вважаю, що державу можна не лише врятувати від соціально-економічного колапсу, але й швидко вивести на шлях прискореного розвитку”.

Ідея відповідальності визначає зміст і будову декларативного блоку промови, у якому В. Янукович формулює три ключові завдання: відновлення й реформування країни; вибір шляху її подальшого розвитку; досягнення рівня розвинених держав.

Відповідальність президента у блоці про відбудову й реформування України виявляється у врахуванні ролі трьох суспільних сил, які одночасно сприяють його діяльності й обмежують її: уряду, парламенту й місцевого самоврядування. Президентське бачення їхньої ролі у розвитку країни відображується окремими мовними одиницями. Кабінет Міністрів, який планується перетворити на команду професіоналів, тобто в Агоніста з тенденцією до руху, протиставлений політичним діячами попередньої влади, співвідносним із ціллю ПРИМУШЕННЯ: “Першочергове завдання на цьому шляху – реформування системи влади і, перш за все, Кабінету Міністрів, перетворення його у команду професіоналів, а не “політичних офіціантів”. Парламент зображено як ціль вербального ПРИМУШЕННЯ предикатом закликаю (я закликаю Верховну Раду підтримати мої зусилля), а міцна опозиція подана дієсловом повинна як джерело управлінського ПРИМУШЕННЯ: “Це – місце для сильної опозиції, яка повинна контролювати дії Уряду і Президента”. Водночас прикметник стабільна зображає парламентську більшість як джерело ПРИТЯГАННЯ у висловленні: “Це – місце для сильної і стабільної парламентської більшості”. Місцева й судова влада, а також Конституція схарактеризовані прикметником невідкладний як ціль ПРИМУШЕННЯ з боку парламенту, покликаного їх реформувати: “Така співпраця матиме вирішальне значення для невідкладного реформування влади, судочинства, внесення змін до Конституції.

Тема подальшого розвитку держави складається з трьох мікротем, присвячених підготовчому етапу, пов’язаному зі створенням умов для швидкого економічного відродження; подальшого прогресу; просуванню до кінцевої мети, представленої рівнем розвинених держав.

Ідея створення умов для економічного прогресу втілюється співвіднесенням парламенту й уряду з джерелом УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ для подальшого розвитку держави, на що вказує група присудка розчистить дорогу: “Ефективна співпраця між Президентом, Парламентом і Урядом розчистить дорогу до швидкого економічного прогресу”.

У частині промови, присвяченій подальшому прогресу країни, відповідальність президента виявляється у заклику до просування ВПЕРЕД, до постіндустріального суспільства зразка ХХІ століття, а не НАЗАД, до первинного накопичення капіталу як початкової точки розвитку: “Багато наших проблем виникли через те, що замість того, аби рухатися до постіндустріального суспільства зразка ХХI століття, ми пішли шляхом первісного накопичення капіталу”. Проте образу відповідального політика мало личить заклик до конкуренції з розвиненими економіками світу, які мають більшу сило-динамічну тенденцію до руху, ніж Україна з її схильністю не лише до спокою, а й до розладу: “Відповідно, ми зможемо конкурувати в сучасному світі лише за умови, якщо впритул займемося індустрією знань”. Схоже враження недовіри викликає пропозиція наздогнати розвинені країни, у чому сумнівається навіть сам мовець, заявляючи про складність такого завдання: “Я розумію, що наздогнати індустріально розвинені країни вкрай складно. Однак можливо. Для цього Україні потрібна стратегія інноваційного поступу і така стратегія нашою командою розроблена”. Вказаний ефект часто викликаний тим, що стратегія інноваційного розвитку, позиціонована як джерело руху і не деталізована в промові, має менший динамічний потенціал, ніж розвинені держави.

У заключній частині інавгураційної промови В. Янукович знову повертається до ідей відповідальності й смиренності. Відповідальність, утілена у запевненнях виконати всі обіцянки, розкриває внутрішню тенденцію президента рухатися назустріч народові: “Вступаючи на посаду Глави Української держави, я хочу сказати народу України, що всі мої обіцянки, дані йому, будуть виконані”. Перший крок у цьому напрямі передбачає скорочення витрат на управління й утримання секретаріату Голови держави, де мовець позиціонує себе як джерело ПЕРЕШКОДИ для свого оточення, що викликає недовіру: малоймовірно, що відповідальний політик створюватиме перепони, які гальмують тенденцію до руху у виконавців поставлених завдань: “Враховуючи катастрофічну ситуацію з державними фінансами, ми зробимо це за рахунок скорочення витрат на бюрократичну систему і почнемо з себе. Одним з моїх перших Указів на посту Президента України буде указ про скорочення видатків на Секретаріат Президента та інших структур”. У заключній частині промови смиренність президента виявляється у саморепрезентації як цілі зовнішнього впливу, коли він звертається за підтримкою до народу, міжнародної спільноти й Всевишнього: “Я розраховую на вашу підтримку, а також на підтримку міжнародної спільноти, яка прагне бачити нашу країну сильною і стабільною. І хай у цьому праведному устремлінні нам допоможе Господь!

Отже, застосування методики когнітивно-риторичного аналізу з залученням силової динаміки й апарату образ-схем дозволило виявити способи формування ефектів смиренності й відповідальності в інавгураційних зверненнях американського й українського президентів. Встановлено, що смиренність Б. Обами закладена на етапі інвенції, тобто вибору теми, бо визначає будову всього виступу й вживання одиниць, які співвідносять його з МНОЖИНАМИ, ціллю зовнішнього впливу і рухом НАЗАД упродовж двохсотлітньої історії Америки. У зверненні В. Януковича ідея смиренності відноситься до етапу елокуції, тобто орнаментації виступу, про що свідчить її фрагментарне триразове позначення: відповідним іменником на початку промови, відсутністю засобів самореференції у перформативному блоці й зверненням за підтримкою у заключній частині. Натомість у промові українського президента з інвенцією пов’язана ідея відповідальності, яка в очах народу, що прагне стабільності, створює сприятливий образ нового лідера завдяки його саморепрезентації як Агоніста з тенденцією до руху і як джерела сил. Перспективи дослідження вбачаємо у застосуванні запропонованої методики до аналізу текстового втілення інших ідей із метою формування когнітивно-риторичної теорії виявлення вербальних ефектів.


ЛІТЕРАТУРА
1. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Наталья Александровна Безменова. – М. : Наука, 1991. – 215 с.

2. Воробйова О. П. Когнітивна поетика : здобутки і перспективи / О. П. Воробйова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2004. – № 635. – С. 18–22.

3. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи : Что категории языка говорят нам о мышлении / Джордж Лакофф. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 792 с.

4. Потапенко С. І. Структура заголовків англомовних газетних повідомлень : досвід лінгвокогнітивного аналізу / С. І. Потапенко // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. – 2003. – Т. 6. – № 1. – С. 128–135.

5. Потапенко С. И. Загадочный Обама : когнитивно-риторический анализ выступлений американского президента / С. И. Потапенко // Культура народов Причерноморья. Язык и мир. – 2009. – № 168. – Т. 2. – С. 182–184.

6. Потапенко С. И. Интегративная функция инаугурационных обращений Барака Обамы и Виктора Ющенко : лингвориторический аспект / С. И. Потапенко // Функциональная лингвистика. – Симферополь, 2010. – № 1. – Т. 2. – С. 172–174.

7. Словник української мови : у 11-ти томах. – К. : Наукова думка, 1970. – Т. 1. – 800 с.

8. Словник української мови : у 11-ти томах. – К. : Наукова думка, 1978. – Т. 9. – 918 с.

9. Bartmiński J. Aspects of Cognitive Ethnolinguistics / Jerzy Bartmiński. – L., Oakville : Equinox, 2009. – 250 p.

10. Campbell K. K. Inaugurating the presidency / K. K. Campbell, K. H. Jamieson // Form, Genre, and the Study of Political Discourse. – Columbia : Univ. of South Carolina Press, 1986. – P. 203–225.

11. Cognitive Stylistics : Language and Сognition / Еd. E. Semino, J. Culpeper. – Amsterdam : John Benjamins, 2002. – 335 p.

12. Evans V. The Structure of Time / Vyvyan Evans. – Amsterdam : John Benjamins, 2004. – 286 p.

13. Johnson M. The Body in the Mind : The Bodily Basis of Meaning, Imagination, and Reason / Mark Johnson. – Chicago : The Univ. of Chicago Press, 1987. – 233 p.

14. Langacker R. W. Foundations of Cognitive Grammar / Ronald W. Langacker. – V. 1. : Theoretical Prerequisites. – Stanford : Stanford Univ. Press, 1987. – 516 p.

15. Longman Dictionary of Contemporary English : New Edition. – Harlow : Longman, 2003. – 1950 р.

16. Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary. – Springfield (Mass.) : Merriam-Webster Inc, 2003. – 1622 p.

17. Oakley T. Force-dynamic dimensions of rhetorical effect / T. Oakley // From Perception to Meaning : Image Schemas in Cognitive Linguistics. – B., N. Y. : Mouton de Gruyter, 2005. – P. 444–473.

18. Perelman Ch. The New Rhetoric : A Treatise on Argumentation / Ch. Perelman, L. Olbrechts-Tyteca. – Notre Dame : Univ. of Notre Dame Press, 1969. – 566 p.

19. Talmy L. Force Dynamics in Language and Cognition / L. Talmy // Concept Structuring Systems. – Cambridge (Mass.) : The MIT Press, 2000. – Vol. 1. – P. 409–470.

20. Tsur R. Deixis in literature : What isn’t cognitive poetics? / R. Tsur // Pragmatics and Cognition. – 2008. – Vol. 16. – № 1. – P. 119–150.

21. Turner M. Reading Minds : The Study of English in the Age of Cognitive Science / Mark Turner. – Princeton : Princeton Univ. Press, 1991. – 236 p.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
22. Виступ Президента України Віктора Януковича у Верховній Раді України. – Режим доступу : president.gov.ua/news/16600.html

23. Obama B. Inaugural Address. – Режим доступу : www.presidency.ucsb.edu/ws/ index.php?pid=44



змінені стани свідомості ЯК текстовий ФЕНОМЕН:

ДОСВІД ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
ПРИСЯЖНЮК Л. Ф.

Київський національний лінгвістичний університет
У статті проаналізовано явище змінених станів свідомості в художній семантиці з позицій лінгвопсихології. Розглянуто проблеми онтологічного й гносеологічного статусу змінених станів свідомості; запропоновано методику їх аналізу в художньому тексті; виявлено особливості художнього втілення змінених станів свідомості, індукованих зовнішніми та внутрішніми чинниками.

Ключові слова: змінені стани свідомості, образ, лінгвопсихологія.
В статье анализируется явление измененных состояний сознания в художественной семантике с позиций лингвопсихологии. Рассматриваются проблемы онтологического и гносеологического статуса измененных состояний сознания; предлагается методика их анализа в художественном тексте; выделяются особенности художественного воплощения измененных состояний сознания, индуцированных внешними и внутренними факторами.

Ключевые слова: измененные состояния сознания, образ, лингвопсихология.
This article deals with altered states of consciousness in literary semantics from a combined linguistic and psychological perspective. It deals with the problems of ontological and gnosiological aspects of altered states of consciousness. The author suggests a methodology of analysis, elicits the means of representating altered states of consciousness induced by internal and external factors.

Key words: altered states of consciousness, image, linguopsychology.
Одним із основних понять студій художньої семантики, інтерес до якого не вщухає, є образ. Останній тривалий час пов’язували насамперед із лінгвальними засобами його втілення, серед яких особливе місце займали тропи  образні засоби, які ґрунтуються на перенесенні значення, семантичному зсуві. Саме вони вважались основною характеристикою художнього тексту, яка й визначає специфіку художньої образності. Результати наукових розвідок у межах когнітивних досліджень художнього тексту, зокрема когнітивної поетики, зумовили переосмислення традиційних поглядів на природу художнього образу та дозволили частково пояснити його відмінність від конвенційних образів, укорінених у повсякденній свідомості 1; 9. Наразі стає зрозумілим, що специфіка художнього образу пов’язана з особливістю когнітивних процесів, залучених у його породженні та сприйнятті. Це пояснює підвищений інтерес до психологічних аспектів художнього тексту. При цьому значна увага зосереджується на особливостях втілення емоцій, про що свідчить виокремлення досліджень емоційних концептів в окрему галузь  когнітивну емотіологію 3. Проте існує набагато ширший спектр текстових явищ, пов’язаних із психічною діяльністю людини. Серед останніх особливе місце займають змінені стани свідомості (далі – ЗСС).

Актуальність статті визначається загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на вивчення засобів відображення когнітивних і емоційних процесів у художній семантиці. Аналіз ЗСС у художньому тексті є важливим для поглиблення уявлень про механізми породження художньої образності та пояснення її відмінностей від конвенційних образів, притаманних повсякденній свідомості.

Предметом вивчення є семантичні та стилістичні особливості репрезентації ЗСС у сукупності словесних і персонажних образів художнього тексту.

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки втілення ЗСС в образній системі художнього тексту шляхом семантичного та контекстуально-інтерпретаційного аналізу. Зазначена мета передбачає вирішення таких завдань:

 сформулювати визначення ЗСС і окреслити напрями їх вивчення в аспекті семантики художнього тексту;

 встановити критерії ідентифікації вербальних маркерів ЗСС;

 запропонувати підхід до аналізу художнього тексту крізь призму ЗСС;

 виокремити засоби художнього втілення ЗСС, індукованих зовнішніми та внутрішніми факторами.

Звернення до таких явищ, як ЗСС в аспекті художньої семантики, безумовно, передбачає залучення теоретичних засад психології, зокрема лінгвопсихологічного підходу до аналізу художнього тексту, предметом дослідження якого є засоби вербалізації та особливості концептуалізації психічних та психологічних явищ у тексті. Цей підхід з’явився недавно та розвивається в межах мовознавчої школи, очолюваної професором В. Дем’янковим. У рамках цього напряму лінгвопсихологія трактується як наука, об’єктом вивчення якої є людська ментальність, семантика термінів людської духовності крізь призму мови 5, с. 29. Саме на засадах лінгвопсихології можлива розробка методики аналізу ЗСС, втілених у художньому тексті. Так, виділення фрагментів, що містять описи ЗСС, відбувається на основі ідентифікації чинників ЗСС і симптомів, які супроводжують ці стани. Пошук таких ідентифікаторів базується на даних психології 4; 6; 8 і лінгвістики змінених станів 7. На другому етапі шляхом контекстуально-інтерпретаційного аналізу здійснюється виокремлення засобів вербального втілення ЗСС в образній системі художнього тексту.

У психології ЗСС трактуються як нетривалі непатологічні психосоматичні стани, які виникають у психічно здорових людей під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів 6, с. 6. Ці стани суб’єктивно розпізнаються самою людиною чи стороннім спостерігачем як відхилення від нормального стану 6, с. 5. ЗСС можуть супроводжуватися такими характерними симптомами: змінами перебігу розумових процесів; порушенням відчуття часу; втратою контролю над власною емоційною сферою; викривленням сприйняття образу власного тіла; перекрученням смислу й значення; відчуттям відродження; підвищеною чутливістю до навіювання 6, c. 6–11.

У людській діяльності ЗСС можуть відігравати позитивну й негативну роль. З одного боку, вони забезпечують нормальне функціонування психіки та допомагають людині адаптуватися до зовнішнього середовища. Серед таких позитивних функцій виділяють психотерапевтичну, соціальну та функцію отримання нового досвіду 6, с. 10–12; 4, с. 65. З іншого боку, ЗСС можуть мати і дезадаптивне вираження, наприклад, зняття внутрішньої напруги шляхом приймання наркотиків чи алкоголю 6, с. 11.

Особливостями ЗСС є їх культурна й історична зумовленість, оскільки різні культури по-різному розглядають такі стани 8, с. 4. У західній традиції ЗСС сприймаються з певним острахом. Водночас у культурі індіанців Південної Америки вони схвалюються соціумом та індукуються для виконання певних ритуалів 2. Фактори, які викликають такі стани, можна розділити на внутрішні та зовнішні. До перших належать надзвичайні ситуації, психотропні засоби, сенсорна ізоляція. Прикладами других можуть бути медитація, творчий акт тощо 6, с. 6–7; 8, с. 5–6. Розглянемо особливості художнього втілення та специфіку перебігу ЗСС, індукованих зовнішніми та внутрішніми чинниками.

Наведений нижче приклад художнього втілення ЗСС у романі В. Голдінга “Lord of the Flies” є художньою реконструкцією ЗСС, зумовлених зовнішніми факторами: Ralph said nothing more, but waited while the procession came nearer. The chant was audible but at that distance still wordless. …. The gutted carcass of a pig swung from the stake, swinging heavily as the twins toiled over the uneven ground. The pigs head hung down with gaping neck and seemed to search for something on the ground. At last the words of the chant floated up to them, across the bowl of blackened wood and ashes Kill the pig. Cut her throat. Spill her blood” [10, p. 60].

Зміна сприйняття дійсності персонажами роману виникає внаслідок “постійної повторюваної, монотонної стимуляції” 6, с. 8. Полювання та вбивство тварини перетворюється на ритуал, який супроводжується відповідними діями, зокрема хоровим повторенням набору фраз, що зумовлює груповий транс. Основним засобом втілення ЗСС в аналізованому фрагменті є використання мовних одиниць на позначення сенсорних відчуттів людини. Їх вживання породжує перцептивний образ. Так, монотонний ритм, який супроводжує дії персонажів, створюється на основі аудитивних образів, які виникають унаслідок використання слів chant, audible, а також передається за допомогою зображення руху процесії: swung, swinging. Пульсація ритму (його прискорення та уповільнення) стає домінантним засобом утілення ЗСС персонажів у наведеному прикладі. Максимальне прискорення ритму на фонетичному рівні досягається вживанням слів, які містять короткі голосні /Ι/, /Λ/ (Kill the pig. Cut her throat. Spill her blood). На рівні синтаксису цьому сприяють короткі наказові речення.

Проілюструємо особливості вербалізації ЗСС, спричинені внутрішніми факторами, у наступному прикладі. Фрагменти, що аналізуються, присвячені опису творчої особистості Вінсента ван Гога в романі І. Стоуна “Lust for Life”. Аналіз цього твору дозволяє виокремити три основні етапи ЗСС, зумовлені творчим актом (створення картини): 1) свідоме намагання митця увійти в ЗСС; 2) переживання ним такого стану; 3) вихід зі ЗСС, що завершується поверненням до нормального стану свідомості або ж виникненням патологічного хворобливого стану. Перший етап можна підтвердити таким прикладом: Vincent knew that to attain the high yellow note which dominated his Arleasian canvases he had to be on edge, strung up, throbbingly excited, passionately sensitive, his nerves rasped raw. If he allowed himself to get into that state, he could paint again as brilliantly as he had before. But the road led to destruction [12, p. 438].

Намагання художника отримати ідеальний колір (to attain the high yellow note) пов’язане з досягненням крайнього вияву почуттів. Семантичне напруження є результатом використання прийому градації (on edge, strung up, throbbingly excited, passionately sensitive, his nerves rasped raw). У цьому ж уривку міститься й попередження про небезпеку ЗСС, що можуть спричинити руйнацію особистості.

У наступному фрагменті представлено ЗСС як стимул творчості, наприклад: His powers came back; his sense of the universal rhythm of nature, his ability to smash off a large canvas in a few hours and flood it with glaring, brilliant sunshine. Each day saw a new picture created; each day saw a rise in his emotional gauge. He painted thirty seven canvases without a pause [12, p. 439].



У момент творчого піднесення, що супроводжується ЗСС, художник відчуває надзвичайну наснагу. Зниження свідомого контролю стає причиною вираження більш інтенсивних, ніж у нормальному стані, емоцій 6, с. 6. Митець здатний творити дива, з кожним днем досягаючи більшого ефекту. Сила впливу картин персонажа підкреслюється за допомогою метафори flood it with glaring, brilliant sunshine. Семантичне напруження досягається шляхом використання паралельних безсполучникових конструкцій. Незвична енергійність художника виражається за допомогою мовних одиниць smash off, flood, rise, які містять семи ‘violently’, ‘noisily,large number of something, increase’, пов’язані з відхиленням від норми.

Водночас ЗСС не можуть бути довготривалими, оскільки це призводить до фізичного й емоційного виснаження. Наприклад: One morning he awoke feeling lethargic. He could not work. He sat on a chair. He stared at a wall. He hardly moved all through the day. The voices came back to his ears and told him queer, queer tales [12, p. 439].

У наведеному прикладі спостерігаємо деструктивні наслідки ЗСС. Відбувається редукція емоційної активності 6, с. 6, що втілюється шляхом уживання дієслів, які позначають відсутність здатності до дії, уповільнену реакцію (could not, stared, hardly moved). Прикметник lethargic, який містить семи ‘no energy, no interest’ (відсутність енергії, відсутність інтересу), передає знижений рівень емоційності. Змінюється й ритмічна побудова фрагмента: уповільнення темпу пов’язане з використанням паралельних синтаксичних конструкцій.

Наступним прикладом виникнення ЗСС під впливом внутрішніх психічних факторів є фантазування, замріяність (з англ. – daydreaming). Опис такого стану є одним з найпоширеніших у художніх текстах. Проілюструємо його втілення на прикладі з роману Д. Лоджа “The British Museum Is Falling Down”: Thus it was that as he opened his eyes one November morning, and focused them blearily on the sick rose, three down and six across, on the wallpaper opposite his bed, Adam was simultaneously reminded that he was twenty-five years of age, and would soon be twenty-six, that he was a postgraduate student preparing a thesis which he was unlikely to complete in the third and final year of his scholarship, that he was unpleasant married with three young children, that one of them had manifested an alarming rash the previous evening, that his name was ridiculous, that his leg hurt, that his decrepit scooter had failed to start the previous morning, that he had just missed a first-class degree because of a bad Middle English paper, that his leg hurt, that at his primary school he had proved so proficient in the game of who-can-pee-highest-up-the-wall of the boys’ outside lavatory that he had wetted the biretta of the parish priest who happened to be visiting the playground on the other side of the wall at the time, that he had forgotten to reserve any books at the British Museum for this morning’s reading, that his leg hurt, that his wife’s period was three days overdue, and that his leg hurt [11, p. 7–8].

Цей уривок є зав’язкою роману та першим знайомством читача з головним персонажем твору. Адам невдоволений своїм життям, оскільки не має змоги його контролювати та займатися улюбленою справою через скрутне фінансове становище. Поринувши у власні думки, він згадує родину, роботу та дитинство. Змінений стан свідомості виражено, насамперед, синтаксичними засобами. Наведений уривок є одним реченням, яке складається з низки переліків, не пов’язаних між собою за смислом, що уможливлює зображення плутанини думок персонажа. Адам одночасно згадує проблеми, пов’язані з написанням наукової роботи, дітьми, поломкою скутера, своїми дитячими витівками. Уже на початку роману закладаються сигнали адресованості, які мають важливе значення для інтерпретації твору. Ніби між іншим згадується основна причина тривоги Адама  можлива вагітність його дружини. Водночас асоціації та спогади персонажа лише видаються хаотичними. Увагу читача привертає повторювання фрази “нога у нього боліла” (his leg hurt) посередині та наприкінці уривка. Постійний біль і згадка про проблему, пов’язану з появою дитини, стають поштовхом для виходу персонажа зі зміненого стану свідомості та змушують повернутися в реальний світ.

Отже, змінені стани свідомості як частина образної системи художнього тексту є художнім утіленням альтернативних форм свідомості у сукупності вербальних і персонажних образів. Основним засобом втілення ЗСС є зміна звичного ритму сприйняття персонажем дійсності. Уповільнення чи прискорення такого ритму відображується шляхом експресивності синтаксичної організації художнього тексту (використання паралельних і безсполучникових конструкцій, перелічення, повтору тощо), а також семантики мовних одиниць. Аналіз ЗСС у системі словесних образів дозволяє виокремити такі тенденції: 1) втілення ЗСС пов’язане з семантикою мовних одиниць і їх організацією в тексті та сюжетно-композиційною побудовою художнього твору; 2) вербалізація відбувається не як результат застосування окремих вербальних засобів, а внаслідок взаємодії фонетичних, морфологічних, лексичних, синтаксичних і семасіологічних засобів.

Перспективою дослідження в обраному напрямі є виокремлення особливостей утілення ЗСС у різних літературних жанрах, а також аналіз ЗСС на концептуальному рівні художнього тексту.
література


  1. Бєлєхова Л. І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі : лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії) : [монографія] / Лариса Іванівна Бєлєхова.  Херсон : Айлант, 2002.  368 с.

  2. Бургиньон Э. Измененные состояния сознания / Э. Бурниньон // Измененные состояния сознания и культура / Сост. О. В. Гордеева.  СПб. : Питер, 2009.  С. 29–61.

  3. Воробйова О. П. Поетика хвиль в контексті емоційного резонансу (нарис з когнітивної емотіології) / О. П. Воробйова // Мова, культура й освіта в сучасному світі : зб. наук. пр.  К. : Вид. центр КНЛУ, 2008.  С. 126–135.

  4. Гордеева О. В. Культурно-историческая теория Л. С. Выготского как методологическая основа изучения измененных состояний сознания ИСС / О. В. Гордеева // Измененные состояния сознания и культура / Сост. О. В. Гордеева.  СПб. : Питер, 2009.  С. 62–77.

  5. Демьянков В. З. Лингвопсихология как раздел когнитивной лингвистики, или: Где эмоция – там и когниция / В. З. Демьянков, Л. В. Воронин, Д. В. Сергеева, А. И. Сергеев // С любовью к языку : сб. научн. тр.  М. : Институт языкознания РАН, 2002.  С. 2936.

  6. Людвиг А. Изменённые состояния сознания / А. Людвиг // Изменённые состояния сознания / Под ред. ред. Ч. Тарт.  М. : ЭКСМО, 2003.  С. 5–12.

  7. Spivak D. L. Linguistics of Altered States of Consciousness : Problems and Prospects / D. L. Spivak // Journal of Quantitative Linguistics.  V. 11. – № 1–2.  2004.  P. 2732.


  8. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconВісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія
Прагматичне навантаження силенціальних знаків в англомовному й україномовному художньому дискурсі
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconНавчальний посібник Київ 2010 (075. 8) Ббк ш 141. 14 923 д 462 Т. М. Дячук, В. М. Варенкo Рецензенти
...
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconНавчальний посібник Київ 2011 (075. 8) Ббк ш 141. 14 923 д 462 Т. М. Дячук, В. М. Варенкo Рецензенти
...
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconМиколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва І архітектури
Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва І архітектури
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconМиколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва І архітектури
Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва І архітектури
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconКонтекстуально-інформаційна модель Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Упродовж 2000 року в рамках ндр "Моніторинг та інформаційне моделювання змі" (керівник проф. Різун В. В.) здійснювалося дослідження...
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconПерсональний склад Вченої ради Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка За посадою
Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconФілософське осмислення проблеми тероризму
Фоменко А. М. Філософське осмислення проблеми тероризму //Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія:...
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconВісник львівського університету філософсько-політологічні студії
Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2010. Вип. 285 с
Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія iconПрограма творчих конкурсів київського національного університету театру, кіно І телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Київського національного університету театру, кіно І телебачення імені І. К. Карпенка-Карого


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка