Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів



Сторінка28/49
Дата конвертації15.03.2018
Розмір7.68 Mb.
ТипПротокол
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   49

Виховання силою мистецтва

Важливе місце в організації виховної роботи відводилося художній самодіяльності.

Належний рівень виконавської майстерності демонстрували окремі шкільні колективи та виконавці.

Тарасівську восьмирічну школу у 60– роки називали співочою, бо тут діяло декілька хорів, драматична студія, , ансамблі бандуристів і баяністів, духовий оркестр. Ляльковий театр школи (керівник вчитель французької мови Мохор В.П.) показував вистави не тільки українською, а й французькою мовами. З приходом вчителя музики Л.О.Хлєбнікової у школі було відкрито учнівській оперний театр, Подією була постановка власними силами дитячої опери М.Лисенка «Коза– дереза».

Дитячі опери у постановці юних артистів побачили і почули жителі всієї України, адже вони були записані на телебаченні та радіо.

Відомі дитячі композитори Союзу довіряли юним талантам прем’єрне виконання своїх творів. Окремою сторінкою в історії школи була дружба учнів із композитором Дмитром Кабалевським, він не раз відвідував школу. Пісенні конкурси імені Кабалевського були традиційними у школі. Велике враження на слухачів справило виконання учнями у Київській філармонії Реквієм Д.Кабалевського на слова Р.Рождественського разом із Державною капелою «Думка», Державним симфонічним оркестром України, народним артистом СРСР А.Мокренком та народною артисткою УРСР Л.Остапенко під диригуванням автора.

У хорі Бузівської СШ було біля ста дітей. Колектив постійно виборював призові місця на районних та обласних конкурсах. Незмінним керівником дитячого колективу,понад двадцяти років, був Л.М.Вишнівський. Також у школі працювали танцювальні ансамблі, ансамбль народних інструментів.

Щорічно проходили районні огляди (олімпіади) дитячої художньої самодіяльності. Так у звіті про за 1960 році читаємо: «Всього прийняло участь в олімпіаді понад 3000 учнів. Виступили 34 шкільних дитячих хори, 5 духових оркестрів, 6 домрових оркестрів, ансамбль бандуристів. Тарасівською 8– річною школою була поставлена дитяча опера.

Серед кращих– хори Тарасівської СШ та Шпитьківської СШ, духовий оркестр Горенської СШ. На обласну олімпіаду виділено 31 номер».

У 1968 році у шкільних, кущових та районному огляді взяли участь понад 5 тис. учнів з 54 шкіл. Серед кращих – оркестр народних інструментів Крюківщинської 8річної школи, духовий оркестр Шпитьківської СШ танцювальні колетиви Боярських СШ №1 та №4, Вишнівської СШ, Гатнянської СШ, Горенської та Михайлівсько–Рубежівської 8 –річної школи,

Творчо працювали вчителі та керівники гуртків художньої самодіяльності: Лисенко О.М. (Боярська СШ №1) Силенко В.П.( Вишнівська СШ №1), Бібік А.Я. (Боярська СШ №3), Хлебнікова Л.О. (Тарасівська 8–річна), Герман О.І. (Крюківщинської 8–річна), Лабзін А.І. (Хотівська СШ), Боровик І.І. (Білогородська СШ №2) та інші.

У 1983 році в Музичанській середній школі був створений дитячий фольклорно-етнографічний гурт «Струмочок». Ініціатором та першим керівником цього дитячого колективу став вчитель музики Завальський Олександр Андрійович. Разом із своїми вихованцями він збирав і записував народні пісні і танцювальні мелодії регіону. В обробленому вигляді ці твори знову поверталися до людей уже зі сцени.

«Струмочок» пропагував фольклор Київщини не тільки в багатьох областях України, а в 16 країнах світу. Юних, талановитих українських дітей радо вітали в Польщі, Німеччині, Франції, Данії, Італії, Туреччині, Ірландії, Канаді та інших країнах світу.

Минають роки, змінюється покоління учасників «Струмочка», змінився керівник, та залишається головне – відродження джерела народної мудрості, традицій та обрядів.

Нині в колективі займається більше 40 вихованців різних вікових категорій, учні 1-11 класів. Майже 10 років керує гуртом вчитель музичного мистецтва Пантюк Анатолій Петрович, який виховує в дітей інтерес до культурного надбання українського народу, залучає їх до світу прекрасного, формує школяра як духовну особистість.

У 2010 році фольклорно-етнографічному гурту «Струмочок» присвоєно звання «Зразковий».

Вихованці «Струмочка» неодноразові переможці обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Духовий оркестр «Маестро», який діє при Музичанській ЗОШ I-III ступенів, був заснований у 1984році. На даний час колектив налічує понад 50 учасників. Керує вихованцями незамінний та талановитий музикант Шуляк Василь Григорович.

Колектив є постійним учасником шкільних, сільських, районних та обласних свят, конкурсів та фестивалів .

Мережа навчальних закладів

Район неодноразово міняв межі, склад та назву. Сучасну назву– «Києво– Святошинський» отримав 15 серпня 1944 року.

Постійно змінювалась і кількість навчальних закладів.

Цікаво прослідкувати зміни у мережі навчальних закладів району розпочинаючи з 1944 року.

У 1944 році працювало 44 школи.:

12 середніх шкіл: Білогородська, Будаївська (Боярська №1), Бучанська, Ворзельська, Горенська, Гостомельська, Ірпінська, Новопетрівська, Петропавлівсько–Борщагівська, Пирогівська, Хотівська, Шпитьківська;

22 неповних середніх шкіл (семирічних): Білицька, Бобрицька, Гатнянська, Гореницька, Поштово– Вітянська, Віта–Литовська (Чапаєвська), Вишгородська, Жулянська, Крюківщинська, Лісниківська, Лучанська, Мостищанська, Микільсько–Борщагівська, Петрушківська, Тарасівська, Ходосіївська, Юрівська, Яблунівська;

10 початкових шкіл: Валківська, Гнатівська, Горбовицька, Дмитрівська, Забучанська, Коцюбинська, Мощунська, Петрівська, Шевченківська, Рокитнянська.

У той час ряд населених пунктів територіально належали іншим районам: Забір’я, Княжичі, Малютянка – Васильківському, Бузова і Личанка – Макарівському, Мироцьке – Бородянському.

У післявоєнні роки статус шкіл часто змінювався у залежності від кількості учнів, наявності педкадрів та приміщень. Середні школи ставали неповними середніми, неповні середні реорганізовувалися у початкові і навпаки.

У 1949 році було 45 шкіл: 4 середні (Боярська, Гостомельська, Ірпінська, Шпитьківська) 18 неповних середніх, 23 початкових; крім того 4 школи робітничої (Бучанська, Боярська, Ірпінська, Коцюбинська) та 1 сільської молоді (Новопетрівська).

З 1956 року працювало уже 49 денних шкіл, із них 16 середніх, 16 семирічних, 17 початкових та 4 школи робітничої молоді.

Середні: Білогородська, Боярська, Бучанська, Гатнянська, Горенська, Гостомельська, Вишгородська, Жулянська, Ірпінська ім. Макаренка, Ірпінська (російська), Коцюбинська, Новопетрівська, Петропавловсько–Борщагівська, Пирогівська, Тарасівська, Шпитьківська;

Семирічні: Білицька, Бобрицька, Гореницька, Крюківщинська, Лісниківська, Микільсько­–Борщагівська, Мощунська, Михайлівсько–Рубежівська, Музичанська, Петрушківська, Софіївсько–Борщагівська, Ходосіївська, Хотівська, Чапаївська, Юрівська, Яблунівська.

Початкові: Баланівська, Бучанська, Валківська, Горбовицька, Гостомельська (російська), Дмитрівська, Жуків острів, Ігнатівська, Кременецька, Кичеївська. Лучанська, Мостищанська, Поштово–Вітянська, Петрівська, Романівська, Слобідська, Шевченківська.

У тому ж році селище міського типу Боярка–Будаївка було переведено до категорії міст районного підпорядкування та присвоєно найменування Боярка.

У 1957 році кілька населених пунктів району було включені в межі Києва, зокрема Пирогів, Чапаєвка та селище Дніпровського пароплавства острів «Жуків». Така ж доля «спіткала» у 1971 році Микільську–Борщагівку та Жуляни у 1988 році.

4 листопада 1957 року рішенням Київської обласної ради депутатів трудящих території «Нова Боярка» і «Нова Тарасівка», які були в підпорядкуванні Тарасівської сільської ради, включені в межі міста Боярка. У наступному році Тарасівську СШ розділили на дві школи – Тарасівську СШ (згодом Боярська СШ №3), яка відійшла до Боярки та Тарасівську восьмирічну.

У 1957 році у Боярці створено семирічну школу з російською мовою викладання (попередниця Боярської СШ №4).

У тому ж році мережа складала 52 школи: 15 середніх, 18– семирічних, 15 початкових та 4 школи робітничої молоді.



У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР № 1115 від 24 жовтня 1960 року «Про передачу залізничних шкіл до складу міністерства освіти СРСР» залізнична середня школа №18 (Боярська СШ№2) та залізнична початкова школа № 13 (Вишнівська школа) перейшли у підпорядкування районного відділу народної освіти.

У 1960 році Мироцьке, а в 1965 році Бузова, Личанка, Забір’я та Княжиці були передані до складу району. Відповідно перейшли і школи, які знаходилися в цих населених пунктах.

У 1962 (30.12) у результаті адміністративно–територіальної реформи єдині адміністративні райони були поділені на сільськогосподарські та промислові. Місто Боярка, селища міського типу Біличі, Буча, Вишгород, Вишневе, Ворзель, Гостомель, Димер, Коцюбинське, були віднесені у підпорядкування Ірпінської (Ірпінь тоді ж стало містом обласного підпорядкування), а згодом Боярка – Васильківської міськради.

Крім того було проведено укрупнення районів. В Київській області замість 31 району залишилось 12. До складу Києво-Святошинського району увійшла територія Димерського району.



З 1963 року мережа шкіл району складала :

Середні: Білогородська, Гатнянська, Горенська, Демидівська, Жукинська, Жулянська, Вищедубечанська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Новопетрівська, Нижчедубечанська, Чернинська, Шпитьківська.

Восьмирічні: Абрамівська, Бобрицька, Валківська, Вороньківська, Воропаєвська, Гореницька, Глібівська, Крюківщинська, Лісниківська, Лютіжська, Лебедівська, Микільсько–Борщагівська, Мироцька, Михайлівсько–Рубежівська, Мощунська, Музичанська, Новосілківська– на– Десні, Ошитьківська, Петропавлівсько–Борщагівська, Петрушківська, Сваромська, Софіївсько–Борщагівська, Старопетрівська, Сувидська, Тарасівська, Тарасовщинська, Хотянівська, Ходосіївська, Хотівська, Юрівська, Яблунська, Ясногородська.

Початкові: Бирківська, Боденківська, Горбовицька, Гаврилівська, Дмитрівська, Забучанська, Завалівська, Ігнатівська, Кременицька, Осешинська, Лебедівська, Лучанська, Гута–Межигірська, Лісовицька, Мостищанська, Поштово­–Вітянська, Петрівська, Петрівська (Димер), Раківська, Слобідська, Савенська, Синяківська, Старосільська, Тарасовщинська, Толокунська, Дикунська, Шевченківська.

Всього: 14 середніх, 31 восьмирічна і 27 початкових шкіл.

Крім того Микільсько­–Пустинська допоміжна школа–інтернат, 5 шкіл робітничої молоді: Горенська, Микільсько–Борщагівська, Новопетрівська, Димерська, Велико–Дубечанська та Києво–Святошинська заочна середня школа.

У 1964 році, в зв’язку із переселенням населених пунктів із зони будівництва Київської ГЕС, зникла низка сіл і ліквідовувалися Чернинська середня, Ошитьківська восьмирічна, Завалівська початкова школи.

У тому ж році побудували шкільні приміщення у Білогородці та Нових Петрівцях і на базі середніх шкіл створювалися дві школи: середня і восьмирічна (нові приміщення займали середні школи, у старих залишалися восьмирічні).

У 1965 році, згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» ціла низка населених пунктів: Боярка, Вишгород, Вишніве, Гостомель, Димер – включені до складу району. Тоді ж Хотівська восьмирічна школа реорганізована у середню.

На базі Боярського дитячого будинку створено спеціальну школу інтернат для слабозорих дітей.

У зв’язку з будівництвом нових приміщень, Дмитрівська початкова (1968) та Гореницька (1966), Музичанська (1975), Тарасівська (1976), Білогородська (1978), Михайлівсько–Рубежівська (1981), Софіївсько-Борщагівська (1984) восьмирічні школи реорганізовані у середні.

Інтенсивний розвиток Вишневого та надання йому статусу міста зумовив будівництво нових шкіл: у 1972 році 8–річної школа, яка через рік стала Вишнівською СШ №2, а у 1976 році – Вишнівської СШ №3.

На початку 70 років у районі налічувалося 82 загальноосвітні школи, з них 29 середніх, 28 восьмирічних, 18 початкових, 5 вечірніх, 2 заочні, а також 2 спецшколи.

У квітні 1973 року було утворено Вишгородський район. До його складу увійшла частина території КиєвоСвятошинського  та  Іванківського районів. 

Площа Києво–Святошинського району зменшилася більше, ніж утричі,

а кількість шкіл – на 36.

З другої половини 60–х та у 70–роки масово закривалися початкові школи: Горбовицька, Ігнатівська, Лучанська, Поштово­–Вітянська, Слобідська, Шевченківська.

У 1978 році закрито Бобрицьку, а в 1979–Личанську 8-річні школи. Мотивація – будівництво нових шкіл, зокрема Білогородської СШ №2 та Шпитьківської СШ.



У 1985 році відкриваються Новосілківська СШ та Боярська СШ №5.

1 вересня 1986 року у Петрівському відкрили школу–новобудову. Це дало змогу початкову школу реорганізувати у восьмирічну, а через рік –в середню.

Вишнівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 4 введено в експлуатацію у грудні 1989 року

Проведено реорганізацію восьмирічних шкіл у середні: Ходосіївської (1992) та Забірської (1995).

У 2000 році рішенням Києво-Святошинської райдержадміністрації Юрівську ЗОШ І-ІІ ступенів реоганізовано у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, учні мають можливість по місцю проживання здобути повну загальну середню освіту.
Краєзнавство

Освітянами-краєзнавцями району нагромаджений значний досвід

вивчення історикокультурної спадщини регіону, втілення у життя низки масштабних науководослідних, навчальнометодичних і видавничих проектів. Краєзнавство міцно увійшло до напрямків діяльності шкіл і стало важливим засобом навчання та виховання.



Великий поштовх шкільному краєзнавству дала більш як десятирічна робота над двадцятишеститомною історією міст і сіл Української РСР (том «Київська область», розділ «Києво-Святошинський район»), що припала на 1960-1970 роки. Учителі були залучені до збору матеріалів, підготовки нарисів про населені пункти, допомагали їм у цьому учні. Серед них: О.І. Бевза, М.Г. Герасименко, П.З. Гончар, О.О. Кривенко, Н.К. Олійніченко. Допомагали їм у цьому і учні.

Михайло Григорович Герасименко, директор Гатнянської СШ, не одне десятиліття займався вивченнм історії Святошинського краю. Пілсумком цієї роботи став «Нарис з історії Києво-Святошинського району». За сприяння відділу освіти Нарис був виданий у 1999 році і став доброю пам’яттю про людину, яка намагалася створити узагальнену історичну довідку про рідний район.

Про все, що побачу, потреба писати,

І все, що почую, кортить записать,

Бо хтось вже пішов, вже когось не побачу,

А щось вже скінчилось, щось треба почать.

Ці слова належать Потравному Михайлу Федоровичу, автору книжок про Горенку: « Село моє рідне Горенка» та «Горенка. Історичний Нарис».

Невеликі по об’єму, ці своєрідні літописи пронизані великою любов’ю до того, що зветься малою батьківщиною: села, оточуючого лісу, річок Горенка і Котурка, а головне односельчан, які творили і творять його історію.

Як учитель Михайло Федорович з особливим теплом розповідає про рідну школу, де навчався та працював, своїх учнів та колег.

Автор так побудував свою розповідь, що для читача, в історії Горенки, віддзеркалюється історія всієї України.

Інтереси Сергія Миколайовича Лисенка, вчителя Боярської вечірньої школи, різноманітні. Це вивчення історія рідного міста, історія лицарської та шляхетної ґеральдики, питання генеалогії. Він проводить біографічні дослідження відомих постатей пов’язаних з Бояркою. З 2000 року Лисенко С,М. заступник голови Українського геральдичного товариства, член Товариства охорони старожитностей Київщини. Має десятки друкованих робіт. Був учасником багатьох міжнародних наукових конференцій.

У 2006 році вийшла з друку книга Сергія Миколайовича «Боярка. Історико-краєзнавчий нарис».

Учитель української мови та літератури Вишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Литвин Лариса Миколаївна займається літературним краєзнавством.

Як говорить Лариса Миколаївна: «Література рідного краюнепересихаюче джерело формування царини національного духу української молоді».

Вона, разом із своїми колегами-вчителями української мови та літератури, у збірнику «Літературне сузір’я» зібрала твори поетів, прозаїків, публіцистів, чий життєвий та творчий шлях пов’язаний з святошинським краєм.

Поряд з творами В.І Самійленка, В.В. Стуса, В.В. Марченка, твори авторів, які працюють чи працювали у школах району: І.І. Іванова, І.Ю. Коваленка, В.П. Бубиря, Р.С. Кокодзея, М.О. Кучеренко, Н.М. Мельниченко, Т.В. Петровської, В.П. Чаклош, Ф.С. Прус.

Особливе місце у житті заслуженого вчителя України Альбіни Петрівни Януш посідає історико-літературна краєзнавча робота пов’язана з іменем Миколи Островського, створенням і діяльністю шкільного музею М.Островського у Боярській СШ №2 , а в подальшому і Боярського музею М.Островського.

  Понад 15 років учні школи разом з учителем проводили екскурсійну роботу в Боярському музеї М.Островського приймали гостей не тільки з України, а із багатьох країн світу.

У 60-х роках започаткований рух червоних слідопитів. Вони встановлювали імена загиблих визволителів, розшукували їх родичів, упорядковували могили, пам’ятники. Так учні Софіївсько-Борщагівської школи Ніна Шульженко,Зіна Бережанська, Оля Задобрюк та Оля Буханенко– під керівництвом старшої піонервожатої школи Падалки Н.П. встановили прізвища трьох невідомих воїнів захоронених у братській могилі.

На подвір’ї Тарасівської восьмирічної школи –братська могила воїнів, що визволяли село. Але було відоме ім’я лише одного. І розпочались пошуки. Директор школи Олійниченко Н.К., вчитель історії Векленко Л.О., учні: Віра Федоренко, Тамара Снігир, Віра Захарченко, Таня Євдокименко та інші опитали сотні людей, написали десятки листів, поки довідалися, хто ж похований у братській могилі. І такі приклади непоодинокі.

Скільки листів глибокої подяки червоні слідопити шкіл району отримали від родичів, які через багато років дізналися, де поховані їхні рідні та близькі.

Традиційно на свято Перемоги з усього колишнього Союзу приїздили близькі загиблих.



Велику зацікавленість виявили педагоги району до написання історії навчальних закладів Київської області. Вони вивчали архіви, записували спогади очевидців. Результатом цієї копіткої роботи став розділ «Загальноосвітні, дошкільні та позашкільні заклади. Києво–Святошинський район» у книзі «Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне», яка вийшла у світ в 2003 році.

Серед активних краєзнавців потрібно назвати: Грекову Л.О. (Бобриця), Шевченко К. К. (Білогородка), Кулик Н.Ф. (Бузова), Коломієць Г.С. (Гатне), В.М.Гориневича (Забір’я), Костину Л.С.(Крюківщина), Безсінного А. Я., Кремця С.В. (СофіївськаБорщагівка), Берендю Г.О., Волошену Р.В. (Боярка), Римаренко Н.О. (Музичі), Герасименка І.П., Вишняка В.В. (Шпитьки), Провозіну (Вишневе) та багатьох інших.

Великої популярності серед учнів набули у 60-80 роки екскурсії та піші туристичні походи.

Так учні Тарасівської восьмирічки традиційно здійснювали влітку багатоденні походи до Фастова, на Десну, поїздки в Карпати, а бузівчани –до Канева.

Під час таких походів відбувалися зустрічі з цікавими людьми, допомога будівельникам, допомога на полях і фермах, і все це з ініціативи самих учнів.

Щороку тисячі школярів району здійснювали екскурсійні поїздки не лише до Києва, а й до Москви, Ленінграда, міст–героїв, тощо.

Ентузіастами туристсько-краєзнавчої роботи були Рощина М.Ф. (Боярська СШ №2), Горковчук В.Д., Анісімова Т.О. (Тарасівська СШ), Сімоник Н.Ю. ( Новосілківська СШ), Кулик Н.Ф., Федоренко Д.М.

( Бузівська СШ).

Сьогодні цю справу продовжують Іващенко О.П. (Юрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів), Петриченко О.М. (Тарасівська ЗОШ І-ІІІ ступенів).



Музейна справа

У районі постійно приділялася увага музейній справі. Шкільні музеї проводили і проводять велику і багатогранну роботу: вивчають історію рідного села чи міста, природу краю, збирають матеріали про героїв, відомих людей, сприяють розвитку культури на місцях, патріотичному вихованню учнів.

Так у Боярській СШ №1 створили два музеї. Один, започаткований учителем І.І. Івановим (в’язнем сталінських таборів, краєзнавцем, поетом, автором книги «Колима»), розповідав про історію Боярки-Будаївки. Іван Іванович брав участь в археологічниїх розкопках скіфського кургану в центрі історичної частини Боярки, де знайшов чимало експонатів для своєї колекції. Друга музейна експозиція, зібрана під керівництвом учительки Руденко Софії Семенівни, була присвячена історії школи.

Музей Бойової слави було створено у Тарасівській восьмирічній школі, Через брак приміщень – школа працювала у дві зміни, експонати розміщувалися у шкільному коридорі, а матеріали присвячені київському підпіллю в учительській.і восьмирй шко було створезейУУУУуууу бойовави

У 1964 році відкрито шкільний музей у Боярській СШ №2. За створення музею, пошукову роботу, комсомольській і піонерській організаціям присвоєно ім’я М. Островського. Для музею М. Островського на території школи побудували окреме приміщення, і у 1974 році з нагоди 70–річчя від дня народження письменника урочисто відкрито музей. Нині це краєзнавчий музей м. Боярки.

З 1978 року у Крюківщинській школі започатковано унікальний комплекс: музей «Рядок, обірваний кулею» на честь поетів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни та «Сад поетів». Ініціаторами створення комплексу були учитель української мови та літератури Рєпіна Ольга Федорівна та член союзу архітекторів СРСР Ларіна Олександра Миколаївна.

У «Саду поетів» висаджено липу на честь Івана Чумаченка, березу Георгія Суворова, вербу Всеволода Багрицького, калини Миколи Майорова та Олексія Лебедєва, каштан Семена Гудзенка.

Пошуковий загін школи «Ліра», очолюваний Ольгою Федорівною, зібрав більше п’ятисот експонатів, у тому числі особисті речі, фотографії, спогади, інформації про життя та творчість поетів.

У школі побували Дмитро Білоус, Володимир Яворівський, Леонід Горлач, Олекса Ющенко.

Школа підтримувала зв’язки із Костянтином Симоновим, Расулом Гамзатовим, Миколою Тихононовим, Степаном Щипачовим, Михайлом Дудіним, Платоном Вороньком, Дмитром Чередниченком та багатьма іншими. У шкільному музеї зберігаються їхні листи, книги з автографами, магнітофонні записи зустрічей, дружніх розмов.

Наступною сторінкою цієї роботи стало висадження іменних дерев письменникам друзям школи. Росте в саду береза, посаджена Миколі Тихонову, яблуня Степану Щипачову, дуб Расулу Гамзатову.

У квітні 2008 року, під час святкуванні 30 річчя Саду, посаджено цілий ряд калин українським письменникам закатованим фашистами та тоталітарною радянською системою: Олені Телізі, Євгену Підлужному, Василеві Стусу, Василеві Симоненку та іншим.

У Вишнівській СШ №3 у 80роки діяв музей Словацького національного повстання, знамено, що стрічку при відкритті перерізали двічі Герой Радянського Союзу О.Ф. Федоров та Генеральний консул ЧССР у Києві О. Мегельський.

Музеї бойової слави були створені у Білогородській №1, Бузівській,

Хотівський, Дмитрівській та ряді інших шкіл.

У 2002 році в Забірській ЗОШ, завдяки наполегливій праці вчителя Поліни Олексіївни Ярошенко та багатьох односельців, було відкрито історикокраєзнавчий музей села. В експозиції представлено старовинні речі, ткацький верстат, особисті документи та фотографії, націонадьний одяг забірчан. Окреме місце посідають твори народних майстрів та умільців вишиті рушники, килими, картини, вироби з дерева. У стилізованій хаті- світлиці можна побачити побутові речі давніх забірчан. Експозиція «Грізні воєнні роки» розповідає про житя села в роки окупації, про фронтовиків, про землякаГероя Радянського Союзу Грисюка А.С.

Є у музеї і матеріали про односельця Тевеля, який став прототипом оповідань та п’єси «Тев’ємолочник» класика єврейської літератури Шолом Алейхема.

9 травня 2004 року у Гатнянській ЗОШ урочисто відкрили музей історії села та освітнього закладу. Ініціатором були директор школи Проць М.І. та вчитель історії Коломієць Г.С. Сьогодні музей – окраса школи. Його експонати оформлені за розділами: «Моє село, для мене ти єдине», «Чорнобиля гіркий полин», «Безкровна війна», «Як уроки, пролетіли роки», «Історія школи в фотодокументах». У музеї працює група екскурсоводів та історикокраєзнавчий гурток «Пошук».

Музеї історії освіти були створені у СофіївськоБорщагівській та Тарасівській школах. У 2007 році Тарасівській музей історії освіти стараннями вчителя історії Ковальчук Тетяни Василівни та учнів переріс у краєзнавчий.

Лісниківська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського працює над довгостроковим проектом «Школамузей». Тут першим у 1983 році відкрили музей Великої Вітчизняної війни, який після капітальної реконструкції школи в 2009 році переобладнано в «Галерею Пам’яті». В 2001му з’явився краєзнавчий музей, за ним в 2004-му — музей Михайла Грушевського.

Сьогодні в школі п’ять діючих музеїв: «Музей М.Грушевського», «Галерея пам’яті», «Історія Лісниківської школи», «Етнографічна світлиця», «Краєзнавчий музей». Учні та педагогічний колектив школи співпрацюють з науковцями Історико-меморіального музею М.Грушевського. Зусиллями місцевих краєзнавців, учнів та співробітників Музею в 2001 році було відновлено надгробок Ф.Грушевського в Лісниках. В 2008 році за сприяння сільської ради, адміністрації закладу та батьківського комітету на подвір’ї школи встановлено пам’ятник Михайлу Сергійовичу Грушевському. Учні-екскурсоводи проводять екскурсії в шкільному та Київському музеях М.Грушевського. Значна увага в школі приділяється військо-патріотичному вихованню та пошуковій роботі. Школа співпрацює з пошуковими групами «Перемога», «Рубіж», «Вертикаль», МАДФ Цитадель «Дніпро-Україна». 2 березня 2010 року школі присвоєно ім’я Михайла Грушевського. 

У бувшому приміщені Тарасівської 8–річної школи, яке більше тридцяти років використовувалося не за призначенням, стараннями учителя історії, краєзнавця Сизон В. Б. та громадськості села у 2011 році було відкрито музейний комплекс «Стара школа». Один із залів присвячений освіті і носить назву «Школа – весна життя».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   49

Схожі:

Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconВітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів
Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Районний методичний центр
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconВітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів
Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Районний методичний центр
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconНаказ №214 Про підсумки проведення І (шкільного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з предметів суспільно-гуманітарного циклу
Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури. Взяли участь 22 учнів школи 6-11 класів
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconДовідка про підсумки районних олімпіад із базових дисциплін
Петрівської, Ганнівської зш І-ІІІ ступенів підготовлені відповідно до Положення, містять глибокий аналіз проведення шкільного етапу...
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconЗавдання обласного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з біології розміщені на сайті
Комплекти завдань ІІІ етапу олімпіад підготовлені комісією фахівців. До її складу увійшли працівники Чернігівського
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconНаказ №423 Про проведення ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у 2015-2016 навчальному році
Положення про умови І порядок проведення І, ІІ, ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад, зареєстрованого в Головному управлінні...
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconрівень(1 бал за відповідь )
Завдання І (шкільного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії 2013 2014 навчального року
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів icon8 11 класи Учитель: Герасименко С. П. Завдання II етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії
Які особливі риси запорозьких козаків відзначали сучасники іноземці? (10 балів)
Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconПро проведення обласного (відбіркового) етапу Всеукраїнського юнацького фестивалю «В об’єктиві натураліста»

Вітаємо переможців ІV (всеукраїнського) етапу олімпіад з предметів iconПоложення про проведення обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-огляду внутрішнього та зовнішнього озеленення навчальних закладів „ Галерея кімнатних рослин Загальні положення
Всеукраїнського конкурсу-огляду внутрішнього та зовнішнього озеленення навчальних закладів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка