Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»



Скачати 117,53 Kb.
Дата конвертації02.10.2017
Розмір117,53 Kb.

Вітівський навчально-виховний комплекс

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Рацівської сільської ради



Шевченківський національний заповідник у Каневі

Роботу виконала

Холод Діана Леонідівна,

учениця 9 класу

\

Керівник

Козубенко В.М.

Вітове - 2014

Мета дослідницької роботи: дослідити давні традиції вшанування пам’яті

Кобзаря на Черкащині шляхом вивчення та

висвітлення історії й сьогодення

Шевченківського національного заповідника

в Каневі.

Основні завдання:

- дослідити історію створення та основні етапи розвитку заповідника;

- охарактеризувати основні пам’ятки культурної спадщини;

- розкрити основні напрями, зміст та форми пошуково-дослідницької роботи;

- з’ясувати роль і місце Шевченківського національного заповідника в системі громадянсько-патріотичного виховання школярів.

Актуальність досліджуваної проблеми полягає в усвідомленні молодим поколінням значимості Шевченківського національного заповідника як справжнього центру духовності й патріотизму в формуванні нації, розбудові державності й творенні української культури.

План

І. Перший в Україні історико-культурний національний заповідник.

ІІ. Новітня історія Чернечої гори.

ІІІ. З погляду сучасності.

ІV. Музей Т.Шевченка.

V. Територія заповідника: пам’ятні знаки, алеї, скульптури.

VІ. Основні напрями, зміст та форми роботи.

VІІ. На прощу до Тараса. Вінок шани Кобзареві від чигиринців.

Шевченківський національний заповідник у Каневі – перший в Україні історико-культурний заповідник, удостоєний статусу національного. Розташований за 4 км на південь від центру Канева.

Загальна площа охоронних зон – 2500 га.

У складі заповідника – 8 пам’яток культурної спадщини, що становлять значну історичну і культурну цінність та органічно пов’язані з Шевченковою могилою в один меморіальний комплекс. (Додаток № 1)

Новітня історія Чернечої гори в Каневі розпочалася 22 травня 1861 року, коли тут перепоховали Тараса Шевченка – за його заповітом. Відразу ж канівці перейменували гору на Тарасову.

Вибір місця поховання пов'язаний із бажанням поета оселитися в Україні, на дніпрових горах. Канівські гори зачарували Шевченка, коли влітку 1859 року він плив униз по Дніпру у с. Прохорівку до свого приятеля, вченого М.Максимовича. Саме про них він писав троюрідному брату Варфоломію: «…мені і вдень, і вночі сниться ота благодать над Дніпром…»

Територія навколо могили Шевченка належала Канівській міській думі, з 29 грудня 1869 року – надана в оренду Варфоломію Шевченку, а пізніше викуплена ним. Після смерті В.Шевченка могила поета довгий час знаходилась під опікою київської Старої Громади. Перші охоронці Національної святині усвідомлювали унікальність цього місця і заклали підвалини пам’яткоохоронної справи.

Спочатку могила мала вигляд кургану на зразок козацької, насипаного місцевими жителями та селянами із сусідніх сіл за ініціативою Г.Честахівського. ЇЇ обдернували і встановили дубовий хрест, який простояв до осені 1882. Під керівництвом В.Шевченка проведено роботи по благоустрою могили, яка набула вигляду двоярусної, обкладеної камінням.

Влітку 1884 року на Тарасовій горі коштом Старої Громади збудували хату, в одній половині якої жив сторож І. Ядловський, а в другій організовано перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю». (Додаток № 2)

На заклик Громади музей почав поповнюватися першими експонатами. На столі у «Тарасовій світлиці» завжди лежав «Кобзар». Перший – подарований доглядачем могили Шевченка В.Гнилосировим. Наступний передав із Києва старогромадівець Є.Трегубов. У 1888 р. «Кобзар» у коштовній оправі ціною в 10 крб. привіз М.Климович. Прикрашали інтер’єр «Тарасової світлиці» ікони, копії творів самого Т.Шевченка, рушники, плахти. Образ св.Тарасія з’явився за ініціативи українського вченого В.Науменка. Ікону «Спас Нерукотворний» подарував канівський нотаріус З. Краковецький із родиною. Висів тут також портрет Т.Шевченка – копія художника Х.Платонова з роботи І.Рєпіна на замовлення українського вченого-історика Д.Яворницького. 1889 року Леся Українка, відгукнувшись на заклик, вишила розом із М.Комаровою тематичного рушника із словами Т.Шевченка «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» на одному кінці та «Любітеся, брати мої, Украйну любіте» на другому, який прикрашав портрет Т.Шевченка. Один із найцікавіших експонатів першого музею на Тарасовій горі – олійний портрет, на якому Т.Шевченко зображений із німбом навколо голови, виконаний невідомим художником наприкінці 19ст. 1912 року з’явився в експозиції «Тарасової світлиці» металевий вінок, покладений до могили поета акторами Московського художнього театру. Згодом музейне зібрання доповнилось картиною художника - сучасника Т.Шевченка Д.Безперечного «Бандурист», виконаною у 1860-х і кобзою, подарованою кобзарем М.Климовичем. 2005 року заповіднику було передано в дар архімандритами Києво-Печерської Лаври Антонієм та Сергієм від імені митрополита Київського і всієї України Володимира значний дарунок – ікону Святителя Тарасія Цареградського (кінець XX ст.: дерево. Олія, позолота). 22 травня 2011 року Прем’єр-міністр України М.Азаров зробив цінний дарунок у Тарасову світлицю – ікону св.Тарасія (сер. XІX ст., Київщина). (Додаток 3)

У 1884 році впорядковано також могилу Кобзаря, встановлено монументальний чавунний пам’ятник-хрест (висота більше 6 м, вага понад 250 пудів) за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова. (Додаток 4)

З 19 ст. могила стала місцем паломництва, у різні роки її відвідали М.Коцюбинський, І.Нечуй-Левицький, П.Чубинський, П.Куліш, І.Сошенко, Леся Українка, О.Кобилянська, родини Старицьких, Лисенків, Лесь Курбас, Марко Вовчок, М.Заньковецька, В.Стефаник…

У квітні 1923 Канівський районний з’їзд Комітетів незаможних селян ухвалив порушити клопотання перед центральними органами влади про заміну хреста, який 39 років простояв на могилі Шевченка, погруддям. Новий пам’ятник відкрито 1 липня 1923. (Додаток 5)

10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю.

Заповідник було створено у серпні 1925 року постановою Ради Народних Комісарів УРСР «Про оголошення території могили Т.Г.Шевченка Державним заповідником» з метою охорони меморіалу Т. Г.Шевченка.

Протягом 1935 – 1937 років було збудоване приміщення музею Т.Шевченка.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув улітку 1939 року з установленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам’ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євген Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко). (Додаток 6)

Під час ІІ світової війни пам’ятка зазнала значних втрат. У 1943 – 1944 рр. фашистами в музеї влаштовано трудовий табір і повністю знищено музейну експозицію, що підтверджено Актом від 28 лютого 1944. Того ж року, після звільнення Канева від загарбників, музей приймає перших відвідувачів.

1975 рік – Канівський Державний музей-заповідник «Могила Т.Шевченка» нагороджено орденом Дружби народів.

Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977 р.) і відтворена 1991 року «Тарасова світлиця». (Додаток 7)

Постановою Ради Міністрів УРСР від 21 листопада 1989 року № 287 «Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі» заповіднику надано статус національного, підтверджений Указом Президента України «Про національні заклади культури» від 11.10.1994 р. № 587/94.

Заповідник віднесено до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Управління здійснює Державна служба з питань національної культурної спадщини.

Нині заповідник – широко відомий у світі культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової гори, а також здійснює на своїй території охорону пам’яток культури від доісторичних часів до сьогодення.

Враховуючи всю значимість Тарасової (Чернечої) гори у формуванні духовності нації, розбудові державності і творенні української культури та на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента, 2000 року розпочали широкомасштабну програму розвитку Шевченківського національного заповідника, яка включає заходи з капітального ремонту існуючих музейних споруд із максимальним наближенням будинку музею до первісного задуму архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка, реконструкції під’їзної дороги та інженерних комунікацій, благоустрою території нижнього парку. Цю роботу було завершено 2010 року під орудою архітектора Лариси Скорик. Оновлений музей було урочисто відкрито Президентом України Віктором Януковичем 23 серпня 2010 року.

Щороку музеї Шевченківського національного заповідника відвідують понад 100 тисяч туристів із України і десятків зарубіжних країн.

Музейна колекція заповідника нараховує понад 35 тисяч унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіно матеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. (Додаток 8 )

До складу заповідника входять паркові комплекси: парк, закладений поряд із могилою Кобзаря в 60-х рр. XX ст. з нагоди 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження поета. На їх території розташовані могила І. Ядловського , довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу (1884 – 1933 рр.); чавунний пам’ятник-хрест, що стояв на Шевченковій могилі (1884 -1923, академік архітектури В.Сичугов); чавунний пам’ятник-погруддя, встановлений 1923 року (скульптор К.Терещенко). Неподалік від могили Шевченка знаходиться пам’ятний знак на місці самоспалення українського патріота з м.Каліша О.Гірника. З 2004 року засновано премію імені Олекси Гірника. 18 січня 2007 року указом Президента України О.Гірнику присвоєно звання Героя України (посмертно). 21 січня 2009 року відкритий пам’ятний знак на місці самоспалення О.Гірника. На території нижнього парку споруджено пам’ятний знак українському гетьману І.Підкові (2007; скульптор П.Кулик, архітектори В.Блисюк, К.Малярчук, І.Ренькас), страченому у Львові, а пізніше перевезеному та похованому у Канівському монастирі. (Додаток 9) До меморіального комплексу сходжень входить басейн, монументальні гранітні сходи з майданчиками та павільйонами для відпочинку екскурсантів та водограєм «Лілея», верхня широка алея з оглядовим майданчиком та павільйоном припливу «Тарасова гора». (Додаток 10)

Серед меморіальних дерев на Тарасовій горі – три дуби, посаджені нащадками Кобзаря в 1914 році з нагоди 100-річчя від дня народження поета; верба, посаджена в 1970-х з гілки Шевченкової верби (м.Форт Шевченка, Республіка Казахстан); вишні з могили грузинського поета І.Чавчавадзе; яблуні сорту «Пам'ять Шевченка», виведеного професором С.Черненком 1929 року (м. Мічурінськ), посаджені 1954 року. Коли знаходишся в оточенні таємничих дерев, що зберігають в собі історію рідного краю, відчуваєш – ти і є частинкою цієї історії. Особливі враження у відвідувачів викликає «Шевченкова алея», де зібрані скульптури літературних персонажів «Кобзаря». (Додаток 11)

При заповіднику діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані з тематичної книгозбірки у 23 тисячі примірників.

На базі заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси.

Наукові дослідження фахівцями заповідника проводяться не лише за пріоритетними науковими темами, що стосуються життя, діяльності Т.Шевченка, але й в інших сферах науки: історії, мовознавства, етнографії, фольклористики. За результатами досліджень здійснено чимало видань, зокрема буклету «Тарасова світлиця», збірника спогадів «Святиня і голодомор», альбому «Свою Україну любіть…»

Проходять дні, спливають роки, десятиліття… А Кобзар із висоти своєї гори радо вітає гостей – відвідувачів заповідника. Перед ним – духовним батьком цілої нації, низько схиляються прийдешні покоління… І не дивно, адже тут, як влучно зазначив О.Гончар, «…духовна вершина нашого народу, вершина, що світить і єднає, і наснажує, і кличе всі народи до дружби і братерства». Учні нашої школи також побували в Каневі. Враження незабутні…Пропоную послухати окремі думки.

Спалахи дитячих сердець

Я стою біля підніжжя Тарасової гори. Піднесені почуття гордості, зацікавленості, бентежного неспокою переповнюють мою душу. Як приємно ступати по святій канівській землі!... Саме тут Т.Шевченко придбав ще за життя садибу, мріяв збудувати дім, звити родинне гніздечко… Як прикро, що його мріям не судилося тоді здійснитися… Але добре, що вдячні нащадки перепоховали Кобзаря до Канева, посмертно виконавши його заповіт. Ми, українці, маємо чудову нагоду хоча б раз у житті поїхати на прощу до Тараса Шевченка. Поділитись своїми думками, проаналізувати вчинки, зробити висновки: що успадкували від своїх батьків, дідів і прадідів, що зберегли, примножили, а що передамо у спадок майбутнім поколінням?..

Холод Діана, 9 клас

Черкащина… Канів… Чернеча гора… І гучна, на весь білий світ, пісня про славного сина України – Тараса Шевченка…

Підходимо до пам’ятника великому Кобзарю… Низько схиляємо голови, вшановуючи пам'ять генія українського народу. Прислухаємось до бентежного трепету наших сердець і чуємо голос із минулого: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…»

Відвідуємо музей Кобзаря. Слово за словом, експонат за експонатом ніби заново створюють літопис життя і творчості гідного сина України, палкого патріота своєї Батьківщини, непримиренного борця за краще майбутнє її народу. Особисті речі, книги, картини, щоденникові записи, спогади – все ніби живе, до всього хочеться доторкнутися, перенестися в минуле, щоб відчути істинний колорит Шевченківської доби, велич Поета, Художника, Громадянина і просто Людини…

Ткач Алла, 9 клас

Впевнено крокуючи назустріч 200-й Шевченковій весні, ми, жителі Богданового краю, вплітаємо найкращі квіти до всеукраїнського вінка шани Кобзареві – слово, пісню, вишиванку, картину… (Додаток 12)

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо!..



Література

1.Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1 -11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». – 2011.

2.Україна XXІ століття. Державна національна програма «Освіта». – К.: Компас, 1992.

3.Волинець М., Пономаренко М., Пшеничний М. Письменники Черкащини. – Черкаси, 1990. – 260 с.

4.Клочек Г. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.

5.Пахаренко В. Шкільне Шевченкознавство. – Брама – Україна, 2007. – 253 с.

6.Петренко О., Дежнюк Т. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді//Позакласний час. – 2005, № 3 - 4.

7.Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982. – 547 с.

8.Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії/за ред. Є.Кирилюка. – К., 1982 . – 649 с.

9.Творчість Тараса Шевченка у школі. – Черкаси, 2005.

10.Черкащина в контексті історії України. Матеріали Четвертої науково-практичної конференції , присвяченої 195-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка/ відп. ред. В.Мельниченко. – Черкаси: Вертикаль, 2010. – 316 с.

10.Сайт Шевченківського національного заповідника: www .shevchenko – museum.



Додатки

1.Шевченківський заповідник у Каневі.



100_8328.jpg

2. «Тарасова світлиця».



100_8173.jpg

3.Експонати «Тарасової світлиці».



0zqwgwx7cu8.jpg

4.Чавунний пам’ятник-хрест (1884).



100_8186.jpg

5.Погруддя Т.Шевченка (1923).



100_8191.jpg

6. Бронзовий пам’ятник Т.Шевченку (1939).



100_8207.jpg

7.Гранітний комплекс сходжень (1977).



100_8253.jpg

8.Музей Т.Шевченка.



100_8180.jpg

9.Пам’ятні знаки.



100_8279.jpg

10.Майданчики та павільйони для відпочинку.



100_8249.jpg

11. «Шевченкова алея».



100_8344.jpg

12. Вінок шани Кобзареві.



100_8212.jpg


Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconКняжицький навчально виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад словниковийдивограй княжичі 2014
Княжицький навчально виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconКонкурсі «Педагогічна надія»
Високобайрацький навчально виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconНаукове товариство учнів «Ерудит» цдют м. Ульяновка
«Ульяновський навчально-виховний комплекс №2 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Ульяновської районної...
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconВикористання сучасних методів контролю успішності та оцінки знань учнів при вивченні іноземної мови
Малоскнитський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconІсторія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення
Синюхінський навчально виховний комплекс «загальноосвітня школа І- іі ступенів дошкільний навчальний заклад»
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconСозонівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад»
Міжпредметні зв’язки є дидактичною умовою І методом глибокого І всебічного засвоєння основ всіх наук в школі. Саме реалізація міжпредметних...
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconДитина з особливими потребами: рівний доступ до якісної освіти з досвіду роботи комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання спеціальна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – дошкільний навчальний заклад»
«Навчально-виховне об’єднання спеціальна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградської міської...
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconУкраїнська література
Туменського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ііі ступенів дошкільний навчальний заклад»
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconНовожиттівський навчально-виховний комплекс: «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів»
Велику допомогу в досягненні цієї мети надає мені тиждень географії. Під час його проведення діти збагачують знання, розширюють свій...
Вітівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» iconКущенко Ольга Олексіївна, Вчитель історії та правознавства навчально – виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів»



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка