Миколаївська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів №17
вчитель І категорії
Томашівська О.М.
Тема уроку: Володимир Миколайович Сосюра. Знайомство з поетом.
Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчім шляхом В. М. Сосюри, зацікавити ними;
допомогти осмислити ідейно-художню глибину поетичних творів митця, формувати вміння бачити красу в житті і природі;
виховувати почуття поваги до письменника, любов до рідної природи, широти світогляду та світосприйняття.
Очікуванні результати: учні знають матеріал про життєвий і творчий шлях
поета,вміють виразно і вдумлива читати його поезії,висловлювати власні
думки і враження.
Обладнання:
портрет письменника, видання творів,ілюстративні матеріали до біографії і творчості.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
П. Первинне сприймання і осмислення нового матеріалу.
На дошці: портрет В. М. Сосюри і слова:
„ Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості,
так не можна уявити нашої поезії
без Володимира Сосюри".
М. Стельмах.
Учитель.
Дорогі діти! Сьогодні ми познайомимося із чудовим поетом XX століття, одним із найтонших і найпроникливіших ліриків нашого віку, автором численних книжок, які завжди мали свого читача - Володимиром Миколайовичем Сосюрою.
Народився поет на станції Дебальцеве на Донбасі у багатодітній сім'ї, яка тулилась в маленькій хатинці на високому крутому березі швидкоплинної річечки Лопань. З одинадцяти років Володя, як старший серед дітей, мусив працювати на заводі, з 17-на шахті. Учився в школі для бідності, потім на робітничому факультеті та в інституті. У часи громадянської війни воював спочатку в лавах українського війська Петлюри, потім - у Червоній Армії.
У роки другої світової війни працював кореспондентом фронтової газети, у повоєнний час оселився у Києві. За час літературної діяльності, яка тривала близько 50 років, він написав понад 20 поем і сотні віршів.
Помер 8 січня 1965 року.
Видатний майстер поетичного слова Володимир Сосюра полонив мільйони читацьких сердець не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Можна говорити про В. Сосюру як найтоншого лірика, як поета - патріота, який створив високо-поетичний образ рідної України. І про це ви дізнаєтесь у старших класах. Проте ми сьогодні поговоримо про Сосюру - поета, який дуже любив природу і присвятив їй багато віршів. Чи можна сказати, яку пору року найбільше любив поет? Мабуть, ні. Бо кожній з них він присвятив вірш.
(Діти читають вірші: „Люблю весну", „літо", „Осінь", „Зима")
Учитель
Одна за одною змінюються картини. І ми розуміємо, що весною поет любив весну, влітку - літо, восени - осінь, а взимку - зиму.
У В. Сосюри вся природа одухотворена, вона мов жива, радіє і сумує разом з ліричним героєм.
(Діти читають вірші)
1-й уч. За садками береги круті
Понад звивами ріки
У зеленім листя лепеті
Поховалися пташки
Я життя зеленолукеє
П'ю, немов зорі вино
Дощ іде і наче стукає Срібним пальцем у вікно.
2-й уч. Світає. Повнішають звуки,
Очіткішають фарби.
Зоря
Багряні розкинула руки
У небі немов з янтаря
І серце світає тривожне
І ніжне таке, як колись
Я бачу росиночку кожну
На вітах, що в синь
Простяглись.
Учитель.
Сам поет про себе пише:
(Вірш „Такий я ніжний...)
Такий я ніжний, такий тривожний
Моя осінняя земля
Навколо вітер непереможний
Реве й ґуля
І хвилі моря, далекі й близькі,
Мені шумлять
Там стелить сонце останнім блиском Кривавий шлях
Криваві пальці тремтять..
О зоре,
Постій, не йди!
Але шумує далеке море
І мла, і дим...
Такий я ніжний, такий тривожний
Моя осінняя земля
Навколо вітер непереможний
Реве й гуля.
Учитель:
Живучи у Києві, поет милувався Дніпром, чудовими дніпровськими краєвидами київськими каштанами і присвячував їм свої вірші. (Діти читають вірші)
Під ласкавим сонцем вітер ніжно віє,
І дощем проміння лине на ріллю.
Я люблю дивитись, як гаї синіють,
Як пташки співають слухати люблю
Од хмарок побігли тіні, тіні, тіні
Дзеркалом Славути, мов по кришталю
Я люблю дивитись в очі сині,
Голос твій, як пісню, слухати люблю.
2 учень
Зацвіли каштани. Пелюстки проміння
На панелі ронить сонячна блакить.
Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині,
Як чудесно в світі молодому жить!
Зацвіли каштани. Май у серці й слові Гордо і привітно, пісне, задзвени! Вулиці веселі, вулиці святкові, Як щасливі ріки, в щебеті весни.
Зацвіли каштани в пелюстках проміння
І хитає віти теплий вітровій
Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині,
Як чудесно жити на землі моїй.
Учитель.
Андрій Малишко про В. Сосюру говорив так: „ Він все життя виліплював образ ліричного героя, закоханого в землю, в кольори осені і неба, з чутливою душею" І це справді так.
Прослухайте кілька уривків
1 учень
„ Сонце впало птицею за гори, Зоревіє сурми дальній спів.
Я такий же лірик, як і вчора,
В золотому шумі яворів.
Дерева в саду хитає вітер,
Жовтий лист летить до ніг мені
Як раніше, осінь соковита
Викликає спомини пісні"
2 учень
Швидко грудень повіє крилатий
І простелиться сніг, наче дим
Ще багато пісень непочатих
У закоханім серці моїм.
Я закоханий в синь океану
В свіжий дух, що пливе од ріллі,
А ще дужче - у зорі рум'яні,
Рідні зорі моєї землі.
Учитель:
На зміну одному поколінню приходить інше, а вічним і нетлінним зостається єднання людини з природою.
Учень
Люблю дивитись на Дніпро я
З його стрімких, високих круч,
Коли здається, що рукою
Торкнутись можеш ти до туч.
Синіє даль за долиною,
Поля, гаї, озер комиш...
І все летить перед тобою,
І ти, здається, сам летиш.
І все, як пісня солов'їна,
Чуття загострює моє...
Прекрасна мить, коли людина, Людина птицею стає...
Учитель:
Про своє натхнення в години праці В.Сосюра писав так: „Я наче виростав і летів зоряні світи, що скажено мчать у вічність, а за спиною у мене шуміли могучі, на все небо крила"
Є у В. М. вірші, в яких він ніби звертається до кожного із нас.
Ось послухайте:
Стоять замислено дуби Над тихою водою... Люби природу,
о люби,
Щоб буть самим собою.
Люби ці трави, озерце,
До щастя, до нестями!
І соловей тобі за це
Подякує піснями.
Послухай! Заспівав один,
А другий іще лучше
А третій - наче срібний дзвін,
Що лине із-за тучі...
Усе чарує зір кругом:
Роса, і луг, і води
Десь по ковадлу молотком
Дзвенить коваль, мій родич.
Обійми мов сплели свої
Земля і сонце в згоді,
І все складають солов'ї
Блаженний гімн природі.
Учитель:
В кінці свого життя поет пише вірш, в якому тісно переплелись пейзажні малюнки і роздуми поета про його місце на землі.
Учень:
Вже осені кругом передчуття,
І павутиння срібно простяг лося
Між саду віт.
Упавши в небуття
Пожовклий лист торкнув моє волосся.
Немов шепнув: „ Забудь, забудь про все,
Як я забудь про те, що звем життям ми
Мене холодний вітер понесе,
І замете печальними снігами.
Як і тебе - байдужий вихор літ,
І знать ніхто, і знать ніхто не буде,
Що ти колись любив, співав цей світ
І що тебе за це любили люди.
Як тихо скрізь. Поволі гасне день.
Але, як те, що знову він приходить, Листком пожовклим з дерева пісень
Я не впаду у пам'яті народу.
III. Підсумок уроку. Учитель:
-
Ви прослухали 14 віршів поета В. Сосюри. Я думаю, ці вірші варті того, щоб узяти їх із собою в далеку мандрівку життя.
Але це моя думка. А чи сподобались вам вірші Володимира Миколайовича? Якщо так, то чим саме? Якщо ні, то чому?
(Виступи учнів)
-
Інтерактивнв вправа «Мікрофон»:
-
Мене вразила поезія В.М. сосюри…
-
Найбільше мені сподобався…
ІV. Домашнє завдання.
Написати у зошитах твір - мініатюру „ Моє враження від поезій В. Сосюри."
На наступному уроці розгляд творів поета, подані за програмою, і діти зачитають
свої твори.
IV.
Оцінювання.
