Вовча біографія зажерливість



Скачати 98,23 Kb.
Дата конвертації07.06.2017
Розмір98,23 Kb.

ВОВЧА БІОГРАФІЯ


ЗАЖЕРЛИВІСТЬ

Приніс чабан додому iз лісу вовченят.


 - Як вигодую, - каже, - цих сірих чортенят,
 вони не тільки будуть отару стерегти,
а дещо і з чужої зуміють притягти.
І ось що приключилось, як виросли вовки.
Два дні охороняли отару хижаки,
а потім серед ночі порізали овець.
Лишився випадково маленький баранець
та уцілів, крім того, іще один баран.
Вовки його не з'їли, бо то був сам чабан.
 

БРАТЕРСТВО

Пастух маленьке вовченя


десь виволік із ями, приніс додому -
і воно росло собі між псами.
Та й виріс вовк. Довгенько він охороняв отару,
аж доки дикий брат його біля крутого яру вівцю схопив.
Зчинився гвалт.
Погналися собаки,
але піймати не змогли прудкого розбишаки.
Один лиш вовк, домашній вовк,
що виростав між псами, догнав його
і хапонув залізними зубами.
Злодюга, кинувши вівцю, від болю аж заплакав:
- Ти що - своїх не пізнаєш? Продав себе собакам?
Кінчилось тим, що під кущем вони, як браття, сіли
і після праведних трудів удвох овечку з'їли.

Вовки невесело живуть, життя у них погане,


та скільки вовка не годуй - собакою не стане.
 

ВОВЧИЙ ГУМОР

Вовк-начальник дав наказа рядовим вовкам:


- Все, що вдасться десь віднині
роздобути вам, не жеріть на місці зразу, поділіть на всіх.
Треба ж дбати про голодних братчиків своїх
А осел не знати звідки йшов тоді якраз і начальникові мовив:
- Мудрий твій наказ!
Ти вівцю роздер учора, був у тебе гріх. -
то чому ж не хочеш м'ясо поділить на всіх?
Он лежить воно у ямі в тебе про запас.
Вовк- начальник зуби скалить:
- Це новий наказ і вступає він у дію з даного числа.
Зараз дам я всім присутнім по шматку осла.
 

ЛИЦЕМІРСТВО

Сім вовків піймали зайця у зеленім лузі,


розірвали і сказали:
- Що ж це вийшло, друзі?
Усімох ми зайця з'їли й сидимо голодні.
Хто ж нам скаже після цього, що ми благородні?
Розірвали, скажуть, зайця на дрібненьке шмаття...
То давайте ж хоч напишем некролога, браття!
Посідали й написали на шматочку лика:
"Ліс дрімучий наш спіткала втрата превелика.
Бігав зайчик, веселився, жив собі прекрасно,
а сьогодні врізав дуба явно передчасно.
Хай про нього світла слава йде по всій окрузі".
Написали й підписались:
"ЗАЙЧИКОВІ ДРУЗІ".
 

ДРУЖЕЛЮБНІСТЬ

У лісі фільм показують звіроті.


...Гуляє вовк. Несе троянду в роті.
Рожевий бант у нього на хвості,
а в пащі зуби сяють золоті.
Йому назустріч вибіга овечка
і мовить тихі, лагідні словечка,
а він сміється: - Як діла, кума? -
і, мов сестру, овечку обніма,
і ніжно гладить шовковисту вовну,
і виявляє радість невимовну.
І написи з'являються в кінці:
"Хай квітне дружба вовка і вівці!"
І титри йдуть: "Сценарій, постановка
і музика заслуженого Вовка".

Ніхто так не уміє, як вовки,


розповідать про дружбу казочки!
 

ЧАДОЛЮБСТВО

Упіймав ягнятко вовк -


кучеряве, шерсть, як шовк: -
проковтнув його з кістками
й ліг спочити між кущами.
Раптом чує шум і гам.
Глипнув оком - що це там?
Бачить, полем зайчик мчиться,
а за ним руда лисиця,
невідступна доганя
молодого вуханя.
Вовк лисиці крикнув басом:
- Не сказилася ти часом?
Хочеш збавити життя?
Погубити це дитя?
Не чіпай мені дитяти.
Бідна будеш, вража мати!

Тут із баєчки саме випливає резюме:


і вовк благородний, коли неголодний,
 

МИЛОСЕРДЯ

Вовк у лісі їв козу й кісткою вдавився.


Кожен звір і кожен птах дуже звеселився.
Тільки чапля молода, як почула звістку,
вовка хворого знайшла й висмикнула кістку.
Вовк ту чаплю попросив біля себе сісти і промовив:
- Я люблю свіжий мозок їсти.
Потім клац - і перегриз довгу шию чаплі,
але мозку в голові не знайшов ні краплі.
 

НЕТАКТОВНІСТЬ

Вовк уздрів кобилу в полі, облизався ласо.


"О, - подумав, - не стара ще, мабуть, добре м'ясо".
І, наблизившись до неї з чотирьох підскоків, він гукнув:
- Егей, красунько! Скільки тобі років?
Закрутилася кобила, горда та велична.
- Он на хвості в мене, - каже, - довідка метрична.
Вовк поглянув, здивувався: - Хитра ти на вдачу.
Я на хвості ніякої довідки не бачу. А кобила:
- Як не бачиш? Продери очиська!
- Та підковами як брязне по зубах вовчиська!
Оглушений, контужений страшенним ударом,
вовк пролежав цілий тиждень у кущах над яром і тепер вовчаток учить:
- Дітки мої милі! Не допитуйтесь ніколи, скільки літ кобилі.

Пам'ятайте: до особи жіночої статі


звертаються з цим питанням тільки дурнуваті.
 

ПРИСЛУЖНИЦТВО

Хворий вовк побиту пику


виткнув з лободи
і заскиглив до овечки:
- Принеси води!
Занедужав я, потрапив у лиху біду.
Дай напитися, а їжу я вже сам знайду...
- Бе! - овечка відказала.
-Діло і^е Жав.
Як нап'єшся –
знайдеш їжу: проковтнеш мене.
 
Ворогам служити може - додамо в кінці –
Той, у кого менше мозку аніж у вівці.
 

МУДРУВАННЯ

Раз попалась біля гаю вовкові вівця


і почав із себе сірий корчить мудреця:
- Чула ти, що я – філософ! Це відомо всім.
Що ж робитимуть ягнятка, як тебе я з'їм?
Годувати хто їх буде, дасть їм молочка?
Зачекай, бо це задачка досить нелегка.
Вовк-мислитель думав-думав,
думав без кінця.
За думками не помітів,
як втекла вівця, і промовив:
- Складнуваті надійшли часи:
будеш думати багато - облизня з'їси...
 

НЕПИСЬМЕННІСТЬ

Лежав у лісі вовк і думав:


"Мамо мила! Чому мене на світ
неграмотним пустила?
Схоплю десь миршаве ягня -
і вже влаштовують облави.
А був би, мамо, вченим,
то не було б лихої слави.
Он вчора грамотні дядьки
під лісом сіли, акта склали,
аж двох баранчиків списали
і довго їли шаликй...

Бо головне в житті не факт,


важливо скласти добрий акт".
 

ХАБАРНИЦТВО

Не пам'ятаю, де й коли


поцупив вовк вівцю,
а заєць капустину.
Піймали їх в лиху годину,
на суд до лева притягли.
Лев зайця засудив
і розтерзав, мов кат,
а на вовчиська тільки насварився,
бо той йому до суду примудрився
м'ясця підсунуть шмат.
Не тут не в нас, а в іншій десь окрузі,
і не тепер, давно колись, злодюга говорив злодюзі:
- Щоб не схопити по заслузі - ділись!

КРУТІЙСТВО

Вовк пішов по службі вгору –


він глава контори,
що дає у лісі звірям
ордери на нори.
Причвалав ведмідь до нього
зі старого гаю і промовив:
- Я колоди все життя тягаю.
Підшукай барліг для мене.
Я прошу, як брата.
Глянь - у мене від роботи спина вже горбата.
- Напиши мені заяву, - відповів зубатий,
- ти на черзі в мене будеш триста сорок п'ятий.
А увечері зустріла вовчика лисичка,
молоденька та гарненька краля-молодичка.
Тільки хвостиком крутнула вліво, вправо, вгору
і одержала, без черги триметрову нору.

Що я маю на увазі і про що помовка?


Знаю я брудного типа, схожого на вовка.
Не своє добро, марудив обома руками
роздає він тим, що крутять перед ним хвостами.
 

ПАСИВНІСТЬ

Були на зборах їжаки,


були лисиці і куниці,
були зайці і ховрашки,
качки, ворони й інші птиці.
На стіл поклавши білий шовк,
узявши в лапу мікрофона,
промову довгу сірий вовк
читав не гірше Ціцерона.
Останню фразу дочитав
і по столу блокнотом ляска.
- Хто просить слова? - запитав.
- Думки висловлюйте, будь ласка.
Мовчать принишклі слухачі,
а вовк допитується строго:
- Чого дметеся, як сичі?
Невже думок нема ні в кого?
І тут почувся голосок:
- Багато різних є думок,
та ми не всякими думками
ділитись можемо з вовками.
 
А хто ті вигукнув слова,
я не скажу, бо всяк бува...
 

НЕОБАЧНІСТЬ

Селянин в степу орав а ранку аж до нічки.


Випряг стомлених волів і погнав до річки.
А по долах та ярах вештався вовцюга.
Він тихенько підійшов до старого плуга,
необачно у ярмо ткнувся головою
і, застрявши, поволік плуга за собою.
Як побачив селянин дивну ту картину,
засміявся і гукнув:
- Бісів же ти сину!
Перестав би ти давно промишлять розбоєм,
а орав та хліб збирав - от би був героєм!

ХЛІБОРОБСТВО

Здибав якось вовк ледачий в полі хлібороба


і сказав йому, понуро глянувши спідлоба:
- Остогидло полювати та горлянки гризти.
Ти навчи мене орати, хліб збирать і їсти.
- Хлібороб сказав: - Так слухай.
Треба встати рано
і зорати поле плугом
глибоко й старанно.
- А тоді вже, - вовк питає,
- можна і обідать?
- Ні, насіння треба взяти,
по ріллі розкидать.
- А тоді вже, - вовк питає,
- значить, їсти можна?
- Ні, подбай, щоб проростала
насінина кожна.
- А тоді вже можна їсти? -
гаркнув вовк сердито.
- Ні, потрібно ще скосити,
потім змолотити...
Вовк завив: - Оце морока!
Ну його все к бісу -
і, спасибі не сказавши,
почвалав до лісу.

ВІДКЛАДАННЯ

Вночі застукав сірий вовк


собаку біля хати.
хапнув за горло і хотів
на д(ісуі розірвати.
Собака скиглить: - Я ж худа...
Навіщо гризти кості?
Весілля скоро буде в нас,
понаїжджають гості.
Тоді добряче я поїм
і стану знов гладкою.
А ти, будь ласка, забіжи
й роби, що хоч зі мною...
Минає тиждень, вовк прибіг.
Нема собаки й близько.
На хату вилізла й лежить.
- Злізай! - сказав вовчисько.
- А ти чому тоді не з'їв? -
собака з хати гавка.
- Бо ти казала, що худа,
просилась на поправку.
- То не біда, коли худа.
Узяв та й з'їв нехай би.
На другий раз. як попадусь,
не відкладай до свайби

БРЕХНЯ

Уночі вчинив хлопчина в хаті тарарам.


- Я тебе, - сказала баба, - вовкові віддам.
Вовк під вікнами тинявся і почув ту річ.
Він просидів під дверима всеньку темну ніч,
дожидав, коли бабуся внука принесе.
Не діждався, розізлився і сказав:
- Усе! Як же можна після цього вірити жінкам,
якщо баба - навіть баба! - бреше в очі вам?

Що ж, у вовка точка зору на жінок своя,


але з вовком сперечатись не наважусь я.
Служба в мене небезпечна, я пишу байки
і не хочу, щоб на мене злилися вовки.

ОП'ЯНІННЯ

Веселий вовк чвалає лісом


і завива "Шумєл камиш".
Біля нори зустрівся з лисом і той спитав:
- Чого шумиш? Чого це ти без нот співаєш,
немов собака, завиваєш?
- Не тявкай, - вовк сказав рудому.
- Мені сьогодні не до нот.
Я з'їв мисливця, у якому
було горілки грам п'ятсот.
 

АМОРАЛЬНІСТЬ

До лисиці-удовиці залицявся вовк.


Він їй зрання до смеркання про кохання товк.
А коли повис над лісом голубий туман,
вовк повів свою красуню в модний ресторан.
Там розсівся біля столу, прочитав меню
і гукнув офіціантку - молоду свиню:
 - Принеси лисиці курку, а мені ягня.
- А горілки скільки дати? - хрюкнула свиня.
Вовк оскалився на неї: - Дай по двісті грам.
- Ні, по двісті буде мало. Я вам літру дам.
- Принесла свиня горілку, курку і компот.
Вовк по ніздрі нализався, танцював фокстрот,
до свині-офіціантки обніматись ліз,
говорив їй компліменти, цілував у ніс,
запевняв, що в неї рило, як рожевий цвіт,
що зустріть таку красуню мріяв а юних літ.
А коли із ресторану вовк додому брів,
молодицю-шакалицю попід ручку вів,
щедро сипав компліменти, цілував її.
І співали про кохання в лісі солов'ї.
Десь у хащах на вовчиська налетів шакал,
вибив зуби шакалиці, влаштував скандал.
Та плювати на шакала вовку-молодцю.
Він собі вночі у нору приволік вівцю.
В лісі гавкають лисиці:
- Як же можна так? Але вовку все годиться -
чи свиняка, чи лисиця, чи овечка, чи куниця,
чи заміжня шакалиця. - він же холостяк.

Он воно як!


 

ВІРА

Не скажу вам, де було це,


близько чи далеко.
Упіймав над ставом тихим
сірий вовк лелеку,
а лелека й каже вовку:
- Не тримай за ногу.
Я хотів би перед смертю
помолитись Богу.
Вовк оскалився глумливо,
в'їдливо питає:
- А нащо ж молитись Богу,
як його немає?
- Я прошу тебе, -
лелека низько поклонився,
- Бо молились дід і прадід,
батько тем молився.
- Ну, молися, - вовк дозволив.
- Та давай скоріше.
Сильно їсти захотілось,
аж у шлунку ріже.
- Отче наш, - сказав лелека,
- бачиш, я вмираю.
Не остав же душу грішну
і впусти до раю. Вовк гарикнув:
- Крапля мозку є в твоєму лобі?
Не в раю ти зараз будеш,
а в моїй утробі...
Тут лелека як підскочить,
як розправить крила!
Хвиля вітру шугонула,
вовку дух забила.
І гукнув лелека з неба:
- Знай, тварюко сіра,
в кожнім серці мусить бути
в щось прекрасне віра,
бо душа без віри темна, як дрімучі хащі.
А я вірю - і тому я вирвався із пащі!
 

АМАТОРСТВО

Гуляло полем козенятко,


а вовк до нього:
- Зачекай! - Ну, що ж,
- сказало козенятко, -
бери, хапай мене, ковтай.
Я знаю, знайдуть з мене ніжки
та тільки ріжки в бур'яні.
Дозволь же ще пожити трішки,
заграй на дудочку мені.
Я потанцюю, пострибаю,
тоді вже їж мене бери...
Тут вовк на дудці як заграє,
задравши пику догори!
Почули музику собаки,
уздріли вовка та за ним!
Утік до лісу розбишака,
приліг під тереном густим.
Лежить і дума : "Може, в мене
і є до музики талант,
та я ж таки любитель м'яса,
а не любитель-музикант"...
 

НОСІЇ ЗЛА

Якось вовк, по лісу бігши,


вгледів їжачину.
- Ти мене, - сказав, - послухай,
старший я по чину.
Голок гострих і колючих
маєш ти багато.
Знай, кого колоти треба
і кого шпигати.
Ти шпигни добряче зайця.
Вчора він з розгону
на кущі густі наскочив
і злякав ворону.
Можна й жабу шпигонути,
то було б до діла,
бо метелика учора
ухопила й з'їла.
Налякай ти й бджіл поганих.
Все то паразити,
бо взяли погану моду
з квітів соки пити.
Їжачина мовив тихо:
- Ой, яка дрібнота!
А мені когось із сильних шпигонуть охота.
Вовк гарикнув: - Схаменися! Це думки погані.
Ми, вовки, ведмеді й тигри, - всі ми бездоганні.
Я роблю усе, наприклад, строго по закону.
Я метеликів не нищив, не лякав ворону.
І тобі за ці словечка міг би добре дати,
та спішу - мені овечку треба доїдати.
 

ГАВКІТ

За тином гавка собача -


ніхто того не поміча.
А вовк, підкравшись до загати,
увесь від люті аж тремтить:
чого воно гвалтує, кляте?
Чого, нікчемне, шкабарчить?
Вовчисько сердиться і злиться.
І ви гадаєте, чого?
Він собачати не боїться.
Не любить гавкоту його.
Отак, сатирики, і ми
живем з недобрими людьми.
Вони нас зовсім не бояться,
та дуже сердяться і зляться,
тому що галасом своїм ми заважаєм їм.
 

ДОВІРЛИВІСТЬ

Вовк за вівцями ішов ззаду, недалечка


і за тиждень не торкнув жодної овечки.
Задоволена чабан поглядав на нього:
- Бог послав помічника, та іще ж якого!
Відлучився той чабан, щоб купить товару,
А на вовка-добряка залишив отару.
Ось тоді-то помічник і узявсь до діла:
так доглянув тих овець, що аж шерсть летіла!
І не варто нарікать на тварюку сіру.
Слід же думати, кому виявлять довіру.
 

ДЕМАГОГІЯ

Вовки паплюжили собак:


 - І вам не сором жити так?
Охороняєте отари, чуже добро стережете,
але задумайтесь, нездари,
ну що ви маєте за те?
Смердючі смокчете помиї?
Кістки холодні гризете?
Давайте жити у союзі,
як побратими й щирі друзі.
Овець ми разом поїмо, -
пустіть нас тільки до кошари!
- А там укупі добре жару по всій околиці дамо.
Собаки їм сказаній:
- Ні, ми не продажні й не дурні.
Не кличте добрими словами,
щоб ми пропали разом з вами.
У вас солодкі язики,
та не такі у вас думки.
 

РЕПЕРТУАР

Жив у лісі сірий вовк, сильний та горлатий.


А наскільки голос мав, то любив співати.
В ті місця, де він співав чи гарчав щосили,
запускали злих собак і з двостволок били.
Так, звичайно, до біди легко доспіватись,
то ж і вирішив той вовк перебудуватись.
Якось полем він блукав, гульк - біжить лисичка,
а у неї у зубах гуска невеличка.
Вовк кубельце у траві протоптав швиденько
й заспівав "Ку-ку-ріку!" - дзвінко та тоненько.
Спритна лиска під кущем заховала гуску.
"Зараз, - дума, - прихоплю й півня на закуску".
І полізла повзуном в'юнко, з вихилясом.
А вовчисько із трави вискочив тим часом,
гуску з'їв і так сказав: - Мати голос - мало.
Головне - репертуар добирати вдало.
 

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Вовк жорстокий, ненаситний не жалів нікого,


та прокинулась на старість совість і у нього.
ІЦоб спокутувать до смерті хоч одну провину,
 він, добряче потрудившись вивчив медицину.
Роздобув карболки банку, йоду, марлі, вати
 і безплатно заходився звірів лікувати.
Причвалав осел до нього і ревнув сердито:
- Порятуй! Застряла голка у моє копито.
Вовк возився дві години, доки витяг голку
та й заткнув у рану вату, вмочену в карболку.
Тут ослисько як підскочить, як ревне, як охне
 та підковами вовчиська в зуби як торохне,
та як дасть йому у груди, та в живіт два рази...
Вовк скрутився і заплакав з болю та образи.
"На якого було біса в медицину лізти?
Нащо того лікувати, кого треба їсти?"

Це історія прадавня, але свіжа змістом:


дуже важко між ослами бути гуманістом!
 

ЗИЧЛИВІСТЬ

Занедужав осел, край дороги лежить.


Вовк побачив його. поспішає. біжить.
- Ти чого це? - пита. - Що з тобою стряслось ?
- Ой, - говорить осел, - занедужав чогось...
Вовк близенько підсів. За хвоста його смик!
Сюди лапою -тик! Туди лапою - тик!
Гірко пику скривив, головою хита.
- Тут болить? Тут болить? - наче лікар, пита.
- Годі, -стогне осел. - перестань мене злить.
Де ти лапою ткнеш - там у мене й болить.
За годину осла медицина спасла.
Вже ніщо не болить. Бо немає осла.
 

УВ'ЯЗНЕННЯ

Тягне дама зоопарком


на шнурку барбоса.
Став барбос той біля вовка,
подивився скоса:
- Так і знав, що ти у клітку
вскочиш, розбишако!
Я ж на волі, їм що хочу
і сплю собі м'яко.
Вовк зубами клацнув люто:
- Нічого гордиться!
Межи мною і тобою незначна різниця.
Я живу в кутузці, а ти - на мотузці.
Каталог: Електронна%20бібліотека -> Художня%20література -> Українська%20література -> ГЛАЗОВИЙ%20Павло
Українська%20література -> Переднє слово українець з доби відродження
Українська%20література -> Павло Штепа cловник чужослів (1977)
Українська%20література -> Біографія Павло Грабовський
Українська%20література -> Тереза та парабола This body holding me
Українська%20література -> Біографія Іван Франко
Українська%20література -> Володимир сосюра третя рота (проза)
Українська%20література -> Його походження, зміст, форми й історична тяглість Видання друге


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Вовча біографія зажерливість iconЛіта невольничі … Т. Г. Шевченко на засланні Тематичний список літератури
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників : біографія окремої особи. – К., 1958. – 438 с
Вовча біографія зажерливість iconБіографія Кибальчича М.І. Біографія Кибальчича М.І
«Кибальчич замечательный ум, необыкновенная выдержка, адская энергия и поразительное спокойствие»
Вовча біографія зажерливість icon1. Біографія > Біографія
«Бігль». Ця подорож була важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зоолог, ботанік,...
Вовча біографія зажерливість iconЯ – Українець. Оце І вся моя біографія Наш проект: «Я – українець. Оце І вся моя біографія»
Але цей стереотип є далеким від правди. Оскільки бути українцем є набагато ширшою сферою. Тому, для кращого усвідомлення та розуміння...
Вовча біографія зажерливість iconПлан Біографія Марко Поло. Подорожі Марко Поло. «Книга про різноманітність світу» Література Біографія Марко Поло
Марко Поло народився близько 1254, у Венеції або на острові Корчула
Вовча біографія зажерливість iconНаукові праці доцента Онуфрієнко О. П.: «Наукова біографія митця в культуротворчому контексті»
«Наукова біографія митця в культуротворчому контексті» // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб наук праць. Вип....
Вовча біографія зажерливість iconЕзоп. Біографія. Байки. Біографія. Езоп – грецький байкар,який жив у VI ст до н е
Середньовіччя. Майже всі відомі за тих часів байки об’єднувалися у збірки під назвою «Езопові байки». Спочатку вони використовувалися...
Вовча біографія зажерливість iconОмар хайям біографія скорочено на українській мові наведена в цій статті. Омар Хайям біографія коротко Омар Хайям (18 травня 048 грудня 1131) перський поет, математик, філософ
Кошти на обсерваторію перестали надходити. Хайям переїжджає до Нішапура, здійснює паломництво до Мекки. Останні роки життя він провів...
Вовча біографія зажерливість iconБіографія Платона

Вовча біографія зажерливість iconБіографія в малюнках



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка