Все, що мав у житті, Він віддав для одної ідеї

(105 років від дня народження

ОУН, сподвижника С. Бандери)

Долина

Народився Осип 20 березня 1908 року в с. Старий Мізунь у багатодітній селянській родині Йогасії і Василя Тюшків. Поштовх до здобуття освіти дала Осипові мати, яка володіла кількома мовами. Після закінчення сільської школи поступив у Долинську українську гімназію. В гімназії організував таємний політичний гурток, а пізніше організував і очолив повітовий «Пласт». Закінчував навчання у Стрийській гімназії, де на той час навчався Степан Бандера. Саме в Стрию зароджується дружба між Осипом і Степаном Бандерою, яку вони пронесли через все життя. Водночас із навчанням Осип Тюшка і Степан Бандера проводять активну громадсько-політичну діяльність. Обидва належать до п’ятого куреня старших пластунів загону «Червона калина». Після закінчення гімназії Осип стає студентом юридичного факультету Львівського університету, де крім права студіює іноземні мови: німецьку, французьку, англійську, польську, хорватську, італійську, румунську, угорську, болгарську та інші. Осип, щоб не обтяжувати свою родину, сам себе утримував, даючи лекції з латині і математики. Будучи членом Української Військової організації (УВО), у 1929 році стає членом ОУН та очолює студентський відділ ОУН, призначається відповідальним підпільного журналу «Сурма». Неодноразово Осип разом із Степаном Бандерою приїздили в Старий Мізунь, де проводили націоналістичну роботу серед селян та молоді. За націоналістичну діяльність польський режим запроторив Осипа Тюшку в концтабір до Берези Картузької, в якому він перебував з 1 липня 1934 р. по жовтень 1935 р.

На початок Другої світової війни Осип Тюшка займає пост теренового провідника ОУН у Німеччині і разом з С. Ленкавським та іншими провідниками ОУН бере участь у підготовці та пересилці на схід України похідних груп. Він готував матеріали, брошури, летючки для розповсюдження на теренах України. Після проголошення 30 червня 1941 року відновлення української державності Осип Тюшка разом із Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком та іншими незламними борцями потрапив до концтабору Заксенхаузен, де утримувався в бункері в повній ізоляції, і де втратив здоров’я, захворів важкою недугою.

Після закінчення Другої світової війни Осип і Степан Бандера перебралися в Інсбрук, де знову працювали разом. 24 червня 1945 р. Осип Тюшка одружився з волинянкою Наталією, свідками на їхньому весіллі були Степан та Ярослава Бандери. За ідеї Осипа Тюшки переслідувалась вся його родина в рідному селі. Батьків і брата Романа заслали в Сибір, сестру Ярославу 16-літньою дівчиною – в тюрму. Брати Богдан і Омелян загинули у збройній боротьбі за волю України.

З 1950 року Осип Тюшка очолював в Австрії Лігу Українських політичних в’язнів і до кінця свого життя залишався головою ОУН в Австрії, наражаючи себе і свою родину на небезпеку і розправу від рук КДБ СРСР. Трагічна смерть Степана Бандери 15 жовтня 1959 року стала незагоєною раною для Осипа. Пам’ять про друга, любов до України, віра в перемогу заставляли працювати чесно, безкорисливо, грошей не ставало навіть на лікування.

Закінчив свій нелегкий земний шлях Осип Тюшка в Інсбруку 2 вересня 1983 року. Після смерті Осипа дружина Наталія жила на соціальну допомогу австрійської влади, якої вистачало на найнеобхідніше. Не залишив за собою Осип Тюшка маєтків, залишив тільки свої праці, які тепер знаходяться у дочки Оксани і чекають на своїх дослідників.

Гладич О. В серцях навічно / Ольга Гладич // Свіча. – 2013. – 7 черв. – С. 4.

Лиходід Л. Переплетені долі / Л. Лиходід // Свіча. – 2008. – 19 берез.

Лиходід Л. Провідник Осип Тюшка / Л. Лиходід // Свіча. – 1996. – 20 берез.

Крупчин М. Провідник Осип Тюшка / М. Крупчин // Свіча. – 1993. – 26 трав.

Підготувала