Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна»



Скачати 143,21 Kb.
Дата конвертації21.10.2017
Розмір143,21 Kb.

Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина -

Україна»

p6050071

Пошукова група 9 класу

Лохвицької загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №3

Лохвицької районної ради

Полтавської області

Керівник:

Сова Світлана Михайлівна.

вчитель світової літератури

та російської мови,

класний керівник 9 класу

Лохвиця 2012 рік



Робота отримала І місце в районі


Пошукова група

Сова Світлана Михайлівна - керівник пошукової групи

Демчук Валерія - староста групи

Дарнопих Владислав - замісник старости групи

Назаренко Анастасія - редактор

Лен Антон - фотокореспондент

Топоров Іван - член групи

Іщенко Наталія - член групи




Вивчення історії рідного краю, звичаїв і традицій українського народу, славних імен земляків залишається найголовнішим завданням членів пошукових груп.

Славні імена земляків — це історія нашої рідної землі, історія українського

народу. І тому ми повинні зберегти пам'ять про тих діячів, які зробили значний внесок у розвиток краю, держави.

З метою виховання в учнів любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його духовної спадщини, бажання пізнати і вивчити культурні надбання народу наша пошукова група вирішила взяти участь у Всеукраїнській акції «Моя батьківщина - Україна» (напрямок «Славні імена земляків»).

Учні глибоко вивчили життєвий і творчий шлях талановитих людей Лохвицької землі, опрацювавши матеріали, вміщені в краєзнавчому музеї імені Г.С. Сковороди, публікації районної газети «Зоря» за різні роки, інші друковані видання, інформацію на різних сайтах Інтернету.

Пошуковці 9 класу вважають, що зробили дуже корисну справу, опрацювавши та систематизувавши матеріал з даної теми, оскільки вже в цьому навчальному році учні школи на уроках української літератури, історії, на виховних годинах використовували його.

Отже, науково-дослідницька робота з даної теми виявилася цікавою і необхідною школярам.

Лохвицька земля багата талановитими людьми. Серед них письменники, поети, винахідники, скульптори, художники, композитори. Давайте перегорнемо сторінки нашої історії, згадаємо імена тих, хто художнім словом і вмілими руками прославив наш Лохвицький край, повідав світові про його прекрасну природу, гарних трудолюбивих людей.

Перш за все хочеться згадати ім'я нашої землячки, уродженки села Христанівки, народної поетеси Християн Дмитрівни Литвиненко.

Нелегке життя прожила народна поетеса Литвиненко. Народилася вона в 1883 році в бідній батрацькій сім'ї, з малих років їй довелося працювати на поміщиків, тому що сім'я була велика:

В батьків було нас четверо,

А четверо поховали

Та й немало у злидарстві

Горенька зазнали.

Жити доводилось впроголодь, а взимку було ще й холодно, адже не було в що ні взутись, ні одягтись. Батько з ранньої весни змушений був іти в найми, щоб хоч якось прогодувати сім'ю, адже своєї землі не мали. Діти, які трохи підростали, змушені були також іти в найми.

Життя між невимовною бідністю і непосильною працею одних, розкішшю і паразитичним життям других змусили з дитячих років Христину задуматись над соціальною несправедливістю і нерівністю. Це і визначило її творчий шлях. Ще будучи маленькою пастушкою, вона склала такі гнівні рядки:

Ти, Вільгельме, лютий, клятий,

Добре тобі, що багатий.

Ми на тебе працюємо,

Ні рук, ні ніг не чуємо.

Багато зусиль приклала Христина, щоб хоч трохи навчитись читати чи писати, але вступити до школи їй так і не довелося. Два місяці ходила вона з букварем до одного бувшого солдата, але місцевий піп, дізнавшись про те, що в солдата збираються діти, пригрозив йому тюрмою.

Після цього пішла Христя до богомаза в сусіднє село Млини, надіючись навчитись грамоти і малювання. Але в нього ще було 18 робітників, і от Христя повинна була три роки відпрацювати наймичкою, аж потім він буде учити її. Згадуючи той період, вона пише:

Опівночі ляжу спати,

До освіта схвачуюся,

І як муха у воді,

Гарячій кручусь


Та сталося не так, як гадалося. Десять місяців пройшло:

Цих не рахувати,

«Ще три роки, - маляр каже,

- Будеш працювати.»

Залишила вона маляра. Поїхала в Ромни, до іншого, все ще не втрачаючи надії вчитись. Але і там не вийшло. Той маляр був гірким п'яницею. Працівник земської управи Стеценко О.Г., побачивши гірку долю бідної дівчини, допомагає через Лохвицьку земську управу направити Христину на навчання у Миргородську художню школу вільною слухачкою. Але скоро те навчання змушена була залишити. Часи тоді такі були. Христина приймала участь у революційному гуртку, поліцейські знайшли в неї листівки, її заарештували. Після двохмісячного ув'язнення в Лохвицькій тюрмі, як малограмотну, Христину відпустили, але до навчання вона не була допущена.

Здобути освіту Христина Дмитрівна змогла лише у зрілому віці, навчаючись у лікнепі. Народна поетеса була дитям свого часу. Все , що бачила, що пережила, вона втілила у своїх по-народному простих, але водночас мудрих віршах. Мова її віршів дуже схожа до простої народної мови. Багато своїх творів Христина виконувала у супроводі кобзи, бандури чи гітари. В той час вона з чоловіком жила в Миргороді. Одними з перших вони вступили до колгоспу. Праця і пісня жили в Христині завжди поруч. Вдень вона працювала в колгоспі, а вечорами часто виступала перед односельцями зі своїми піснями, які завжди сприймалися з великим захватом. В 1939 році Христина Дмитрівна Литвиненко була на нараді кобзарів, про яку вона згадувала: «Все, що тоді я побачила та почула, навіки залишиться в моїй пам'яті! Ті світлі дні стали моїм натхненням , моїм обрієм в творчій праці».

Її пісні позначені глибоким ліризмом, виразно звучить в них політичний мотив, поєднуючись з своєрідною поетичною формою. Вона широко використовує в своїх віршах, піснях живу розмову, подає багато діалогів,

зокрема, в гумористичних сюжетах. З особливою теплотою звучать її вірші, присвячені жінці.

В роки Великої Вітчизняної війни Христина Дмитрівна своє гнівне слово спрямовує проти фашистських загарбників і, зокрема, Птлера. В цей час з'являються її вірші «Зажерлива натура», «Дурень думкою багатіє», «Маже Гітлер п'яти». Назви цих віршів говорять самі за себе. Разом з тим вона прославляє нашу армію, радіє перемозі:

Веселая наша хата,

Вигнали фашиста - ката,

Щиро-дружно працюємо

Життя нове будуємо.

У післявоєнних піснях Христина Дмитрівна оспівує життя народу, його працю. Тут пісні про освоєння цілинних та перелогових земель, про мир і дружбу. Звичайна жінка, приучена руками й серцем до народу, вона шукає слова, щоб оспівати народну звитягу, красу рідної природи. Багато поезій Христини Литвиненко стали народними піснями. В її рядках багато почуття і змісту. Добре відомі її збірки «Широким шляхом», «Степові квіти». Чиста кринична глибочінь відсвічує в її поезіях.

Велике і красиве життя прожила Христина Литвиненко. Померла вона в 1978 році на 95 році життя. А вірші та пісні її і сьогодні живуть в душах людей.

Ще одне славне ім'я земляка. Відомий драматург Олексій Федорович Коломієць народився в 1919 році в селі Харківці Лохвицького повіту у сім'ї селянина - бідняка. Начебто й умов сприятливих для розвитку таланту не було, але пізніше, він, даруючи своїх «Фараонів» з першим автографом, скаже своїй неньці найтепліші, найщиріші слова подяки.

Після закінчення школи Олексій Федотович навчається на робітфаці при

Харківському інституті торгівлі, потім у Харківському університеті.

Коломієць воював в роки Великої Вітчизняної війни. Пізніше працював

головним редактором газети «Молодь України», потім в журналі «Зміна». В

1960 році виходить перша збірка його оповідань під назвою «Біла криниця». Та проявив себе Олексій Федотович як драматург. Йому судилася щаслива доля, тому що першим своїм драматичним твором «Фараони», що побачив світ у 1961 році, він став відомим у всій країні і сподобався закордонному глядачеві.

У творчому доробку драматурга червоною ниткою проходять такі життєві проблеми: сім'я, як найперший осередок держави, в якому, безсумнівно, закладаються моральні основи людської особистості, проблема батьківського авторитету і відповідальності батьків з а виховання своїх дітей, за їхню працю, проблема вірності батьківським традиціям, наступності поколінь; проблема ощадливості та бережливості у всьому, що є джерелом піднесення добробуту кожної сім'ї зокрема і багатства та могутності всієї країни, єдність особистого і громадського, проблема відповідальності перед майбутніми поколіннями за те, що зробив у життя, проблема вічного кохання і незрадливості. З експозиції широко представлено фото та документи, що розповідають про життєвий та творчий шлях письменника, а також його книги.

Талант землі Лохвицької - Микола Євгенович Петренко. Народився Микола Петренко в 1925 році у нашому місті. Навчався в школі. Коли розпочалася війна йому виповнилось 16 років. Разом з іншими юнаками та дівчатами Микола зазнав гіркоти і болю фашистської неволі. Там у Німеччині він і склав перші свої поетичні рядки. Після звільнення повертається на батьківщину, працює на відбудові шахт Донбасу, служить в Армії. В 1957 році він закінчує Львівський університет, в цьому ж році виходить перша його збірка під назвою «Дні юності». Творчий доробок Миколи Петренка вагомий, тут і поезії, і оповідання і повісті. Багато його віршів покладено на музику. Багата талантами Лохвицька земля... Брати Савченки, Володимир Ярошенко, Наум Розін, Давид Каневський, Степан Книш, Павло Усенко...

Багато талантів народилося у нас, і жоден з них, ставши відомим багатьом, не забув рідний край, колиску своєї молодості. От і відомий всьому світу композитор Ісак Осипович Дунаєвський народився 30 січня 1900 року в ошатному будиночку, який і зараз стоїть в центрі нашого міста, в сім'ї банківського службовця. Тут, в Лохвиці, він почав займатися музикою і складати свої перші музичні твори. Дякуючи Дунаєвському, у нашого місті було створено дитячу музичну школу, адже він в листах давав поради керівнику цієї студії Забродській, висилав нотний матеріал для навчання дітей, по питанню діяльності студії, листувався із заступником голови Лохвицького райвиконкому Г.А. Стародубцевим.

Слід відмітити, що на базі студії і виникла дитяча школа в нашому місті , яка носить ім'я І.О. Дунаєвського.

Підводячи підсумки творчій спадщині композитора Дунаєвського, треба відзначити , що ним написано близько 300 пісень, і романсів , 15 оперет, 3 балета, музика до 40 художніх і документальних фільмів і більш як 80 театральних вистав, багато оркестрових п'єс.

До когорти крилатих нашого краю слід приєднати уродженця міста Ельця Орловської області - Охотнікова Вадима Дмитровича. Він народився в 1905 році. Довелось йому зазнати гіркої долі сирітства. Дитячі і юнацькі роки Вадима пройшли в нашому місті, тут він пробує свої сили в радіотехніці. В Лохвиці , ще по суті, будучи дитиною, він конструює детекторний радіоприймач. З 14 років Вадим почав працювати електриком . Вступив у комсомол. Завідував клубом робітничої молоді . В загоні ЧОПу (частини особливого призначення ) боровся з бандитизмом .

З 16 років йому довірили пост заві дуючого електростанцією в Лохвиці. Вадим виявив великі здібності в галузі електромеханіки. Його помітили і послали на навчання в Ленінград.

По закінченні навчання Вадим став електриком кінофабрики «Білгоспкіно». Водночас він навчається в інституті кінорежисерів. В ці роки все більше і більше захоплюється винахідництвом.

В 29-річному віці його ім'я стало широко відомим спеціалістам кіно. Майже одночасно з інженером Тагером і професором Шоріним він найшов

оригінальну систему звукозапису в кіно. Цю систему запатентували за

кордоном. Навіть тепер звукозаписна кіноплівку у всьому світі роблять по цій системі, яка близька до системи Охотникова.

Відомі всій країні імена наших земляків-екульпторів Григорія Леонтійовича Пивоварова та Володимира Федоровича Молодченка.

Варто згадати ім'я нашого земляка-художника Сімонова Петра Володимировича. Народився він у нашому місті Лохвиці 28 травня 1912 року, в сім'ї столяра, закінчив Лохвицьку семирічну школу. Після закінчення робітфаку при Харківському художньому інституті Петра Володимировича було зараховано на роботу до цього ж інституту в майстерню професора Прохорова СМ. на живописний факультет. Навчаючись і в Лохвиці, і в Харкові, Петро Володимирович - активний учасник театрального колективу. В 1934 році Сімонов був переведений в Київський художній інститут в майстерню професора Кричевського Ф,Г. А в 1937 році, після закінчення інституту, молодший спеціаліст поїхав на роботу в Одесу, де працював інспектором дитячої народної творчості і художником Маріонеточного кукольного театру. В 1940 році Петро Володимирович призивається до служби. Служив в Севастополі, де і застала його війна. В 1945 році після демобілізації він приїхав додому в Лохвицю , де певний час працював художнім керівником в місцевому Будинку культури, співробітником краєзнавчого музею ім. Г.С. Сковороди. А в 1948 році він поїхав в Кенинсберг (пізніше Калінінград). 1952 його було прийнято в члени Союзу художників СРСР, був назначений уповноваженим художнього фонду СРСР по Калініградській області.

Петро Володимирович був активним учасником всіх обласних виставок , також Прибалтики, трьох Поліських, двох Республіканських і одної Всесоюзної виставки.

Говорячи про лохвичан-літераторів , неможна не згадати добрим словом Стендика Павла Андрійовича.

Народився Павло в селянській сім'ї в с. Яхники у 1912 році. Після закінчення школи навчався в Гадяцькому педагогічному технікумі. З 1931 по 1933 рік працює вчителем в Хорольському районі, потім деякий час завідує відділом редакції журналу «Піонерія». Напередодні війни Павло знову вчителює. В роки Великої Вітчизняної війни був на фронті. А наприкінці 1945 року, звільнившись з армії, працює літературним редактором Лохвицької районної газети «Зоря». В 1947- 1951 роках Стендик завідує відділом пропаганди і агітації райкому Компартії України, потім знову повертається на вчительську роботу і працює завучем в Лохвицькій середній школі №2. З 1951 року Павло Андрійович очолював колектив працівників районної газети «Зоря» аж до виходу на пенсію, пізніше він був заступником редактора цієї газети.

Павло Андрійович Стендик - Член Спілки журналістів СРСР, автор кількох книг.

Він уклав путівник по нашому місту «Лохвиця», написав про Лохвицький ордена Леніна цукровий комбінат «Трудовые пятилетки комбината». Публікувалися твори П.А. Стендика в сатиричних збірках «Сатира і гумор», та на сторінках журналу «Перець».

Другим представником журналістської ниви є Бровар Дмитро Пилипович. Уродженець Гребінського району, проте більшу частину свого життя він прожив у нас на Лохвиччині. Народився в 1925 році, після закінчення семирічки навчався У Березоворудківському сільськогосподарському технікумі. В роки війни працював у підпіллі, а з 1943 року воював на Волховському, Леніградському та Прибалтійському фронті. Був тяжко поранений, повернувся інвалідом Великої Вітчизняної війни. Працював завідуючим магазином, завідуючим клубом, будував Гребінківську інкубаторно-птахівничу станцію і водночас навчався в 10 класі залізничної російської вечірньої школи робітничої молоді.

В 1951 році після закінчення інколи поступив на навчання на факультет журналістики Київського державного університету , який успішно закінчив в 1956 році. З того часу і аж до виходу на пенсію в червні 1991 року працював на посаді власного кореспондента газети «Зоря Полтавщини».

Бровар Дмитро Пилипович нагороджений орденами та медалями . За серію публікацій, присвячених пошуку героїв Великої Вітчизняної війни, в 1985 році удостоєний звання першого лауреата обласної журналістської премії імені Г.Ф. Яценка і республіканської журналістської премії «Золоте перо». Працюючи в журналістиці, друкує в газетах і журналах нариси, оповідання, гуморески . В 1976 році у видавництві «Прапор» (Харків) побачила світ його перша книжка - історичний нарис «Монумент на честь воїнів Південно-Західного фронту».

У 1985 році у видавництві «Украйна» (тодішній Політвидав України) вийшла його друга книга, художньо - документальна повість «На південь від Кракова» - розповідь про бойову діяльність розвідувально-диверсійного чекістського загону «Валька» («Боротьба»), який діяв у глибокому тилу ворога на території Польщі та Чехословаччини в 1944-1945 роках,

Отакі вони, славні імена наших земляків.









Погруддя Г. Л. Пивоварова і І. Дунаєвського у міському сквері




















Музей імені Г. С. Сковороди

Фрагменти експозиції залу музею «Видатні люди Лохвиччини»














Меморіальна дошка на будинку, в якому 30 січня 1990 року

народився І. Дунаєвський

Музична школа імені І. Дунаєвського





Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» icon«Моя Батьківщина Україна» Харків 2012
У збірнику представлені тези пошукових робіт учасників обласного етапу Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді...
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconУкраїна – моя Батьківщина Керівник проекту

Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconМетодичні рекомендації щодо участі в районному конкурсі учнівської молоді «моя батьківщина україна»

Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconЗеленська Світлана Вікторівна Моя Батьківщина – Україна Мета: розкрити основний зміст поняття «Батьківщина»
Батьківський поріг, розквітла калина під вікном рідної хати, рідна мова, околиця села із задавнілою пам'яткою, протоптана стежина...
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconФастівщиною разом мій дім, моя хатина, моя хата
У кожної людини на землі є маленька батьківщина – місце, в якому вона народилась, виросла, земля, що дала «путівку в життя». І кожне...
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» icon«Моя Батьківщина Україна» Харків-2013
Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconОрієнтовний план масових заходів на 2015-2016 н р. Вересень районний конкурс фотографій "Заповітні куточки Бородянщини"
Районний етап Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції "Моя Батьківщина – Україна"
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» icon«Моя Батьківщина Україна» І. Загальні положення
України, формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення молоді до активної діяльності з вивчення історичної та культурної...
Всеукраїнська акція«Моя Батьківщина Україна» iconМоя Батьківщина Україна” І. Загальні положення
України, формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення молоді до активної діяльності з вивчення історичної та культурної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка