Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності



Сторінка13/43
Дата конвертації08.04.2017
Розмір7.63 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   43

Єпископські друкарні в Стрятині та Крилосі

На початку XVII ст., коли Львівська братська друкарня не діяла, дві друкарні організував львівський єпископ Гедеон Балабан. За його власними словами, один з єпископських соборів доручив йому виправити текст Требника 100. Можливо, йшлося про постанову Берестейського собору 1591 р., який обговорював книговидання. Єпископ Гедеон відповідально поставився до цього доручення і зібрав багато рукописних Требників, в тому числі з-поза кордону — з Молдавії, Волощини, Сербії. Після прийняття унії православним митрополитом київським Михайлом Рогозою александрійський патріарх Мелетій Пігас, який управляв у 1597-1599 рр. константинопольською патріархією, призначив Гедеона Балабана патріаршим екзархом. Конфлікт останнього з Львівським братством почав втрачати колишню гостроту, оскільки братчики вважали необхідним згуртування всіх прибічників православ’я. Сприяння братських діячів і допомогло Балабанові створити друкарню, до чого його заохочував також Мелетій Пігас. Для редакційно-видавничої підготовки патріарх Мелетій прислав найкращі, на його погляд, тексти Служебника, Требника, Біблії. Головним "сопоспішником" Гедеона Балабана у видавничій діяльності став його племінник Федір Юрійович Балабан, "єму же все тщаніє і попеченіє о сем бише, єже книги потребниї на світ іздати" 101. Ф.Ю.Балабан навчався в Італії. Повернувшись на батьківщину, допомагав Памвові Беринді та іншим діячам культури.

2 січня 1602 р. було підписано (за посередництвом логофета Молдавії Луки Строїча) угоду про примирення Гедеона Балабана з Львівським братством 102. Того ж місяця укладено контракт єпископа Гедеона з друкарем Симеоном Будзиною, згідно з яким той заснував друкарню у маєтку Федора Балабана у Стрятині (біля м.Рогатина) і надрукував у ній "Харитонію, тобто повчання попові та інші книги" 103.
 100 Требник, Стрятин 1606, арк. 2-3 нн.

 101 Там само, арк. 7 нн. зв.

 102 ЦДІАУЛ, ф. 129, оп. 1, спр. 981, арк. 1.

 103 Першодрукар.., док. 76, с. 128, 129.


Відома за архівними документами "Харитонія" — це брошура "О хиротонії", чи, по-іншому, "Поученіє єпископськоє новоставленному ієреєві". В науковій літературі описані лише пізніші видання цього тексту, — починаючи з львівського 1642 р. і московського 1643 р.; у бібліографії було відоме й недатоване видання, яке вважали острізьким. Авторство приписували то київському митрополитові XVI ст. Сильвестру Бількевичу 104, то львівському єпископові Арсенію Желиборському, то митрополитові Сильвестрові Косову. Насправді, повчання входило до складу Кормчої книги вже у 1282 р., а було перекладене з грецької мови ще раніше 105. Найстарше відоме друковане видання вийшло від імені луцько-острізького єпископа Кирила Терлецького, при чому не в Острозі, а у Вільнюсі, найімовірніше між 1586-1593 рр. 106 На замовлення Гедеона Балабана Будзина надрукував і передав замовникові 1100 примірників книжечки, яку єпископ вручав священикам при обряді хиротонії — посвяти в сан (раніше "поученіє" вручалося у вигляді рукопису-сувою). Будзині було передано для стрятинської друкарні обладнання, куплене Балабаном від львівського міщанина Анджея Мондровича 107. Крім того, Будзина замовив краківському ремісникові пунсони п’ятьох видів шрифту.

За первісною угодою власником друкарні залишався Будзина; єпископ обіцяв платити йому по 300 золотих на рік і оплачувати харчування працівників друкарні, а ремісник-друкар "все те... мав повертати йому книгами і до того (тобто додатково. — Я.І.) давати по 100 книг в рік" 108. Однак друкареві довелося позичити в єпископа кілька сотень золотих, що дало Балабанові привід привласнити стрятинську друкарню і пунсони, замовлені Будзиною в Кракові. Самого ж Будзину єпископ намагався перетворити з "ремісника, який працює за угодою", в свого слугу і навіть тримав його в ув’язненні, щоб примусити підписати новий контракт, "який подобався б лише Балабанові" 109. У взаєминах Балабана з Будзиною яскраво проявився антагонізм майстра, для якого джерелом заробітку була його праця, з єпископом-шляхтичем.

Конфлікт між Будзиною і Балабаном продовжувався приблизно з травня 1603 до січня 1604 р. Ймовірно, ще Симеон Будзина почав друкувати Служебник, закінчений у січні 1604 р. Незабаром Будзина помер, а його колишні підмайстри за час з 22 липня 1605 до 19 вересня 1606 рр. надрукували в Стрятині Требник. В обох книгах власником друкарні виступає Федір Юрійович Балабан, він називає її "типографією моєю" також і в друкованому вкладному записі на примірнику Служебника, що був подарований монастиреві Спаса біля Старого Самбора 110.
 104 Соболевский А.И. Славяно-русская палеография, Санкт-Перербург 1908, с. 12; Голубев С. Киевский митрополит.., прил., с. 228; Огоновський О. Історія літератури рускої, Львів 1887, ч. 1, с. 284.

 105 Исаевич Я. Памятники письменности Киевской Руси в старопечатных изданиях // Ист. традиции духовной культуры народов СССР и современность, Киев 1987, с. 63-68. Текст: РИБ, т. 6, стб. 101-102.

 106 Лукьяненко В.И. Издания кириллической печати XV-XVI вв., с. 197.

 107 Першодрукар.., док. 81, с. 137.

 108 Там само, с. 128, док. 76.

 109 Там само, док. 76, 77, 79, с. 128-129, 131-132, 134-135; Соціальна боротьба у м. Львові, с. 117-118.

 110 УККП, 1976, с. 14, №13.
В той же час, в обох книгах вміщено герби Гедеона Балабана, він же запросив до Стрятина Будзину й уклав з ним угоду. Ймовірно, друкарня Будзини перейшла до Ф.Ю.Балабана, оскільки він дав кошти для позик Будзині, за несплату яких той і втратив своє обладнання. Ставши власником друкарні і її безпосереднім керівником, Федір Балабан діяв у згоді зі своїм дядьком Гедеоном, який залишався головним видавцем.

Ще до закінчення судового процесу Гедеона Балабана з майстром, який спершу був власником або співвласником стрятинської друкарні, єпископ вирішив придбати ще одну, що стала б його повною власністю. Місце для неї було обрано в історичному центрі єпархії — селі Крилосі, важливому осередку культурного життя 111. 1 жовтня 1606 р., через 12 днів після виходу стрятинського Требника, в Крилоській друкарні закінчено Євангеліє Учительне — досить близьке до оригіналу перевидання заблудівського друку Івана Федорова та Петра Мстиславця. Три з чотирьох крилоських заставок скопійовані з федоровських, зате шрифти крилоського Євангелія нагадують шрифти братської друкарні, що дозволяє припустити участь львівських майстрів в організації друкарства в Крилосі. Про співробітництво Балабана з братством при влаштуванні обох друкарень говорить і те, що в конфлікті Балабана з Будзиною посередниками між ними були керівники та члени братства — Гаврило Ярошевич, Федько Маляр, Іван Рогатинець, Федір Дичко. Їм на зберігання було передано пунсони — предмет суперечки, вони ж поручилися, що Будзина виконає свої зобов’язання. Спочатку Гедеон поскаржився, що братчики не віддають пунсонів 112, але дальших скарг в архіві немає, отже, слід гадати, сторони погодилися. І якщо друкарське обладнання Федора Балабана перейшло після смерті власника до його спадкоємців, то крилоське — до Львівського братства 113. Братчики ставилися доброзичливо до видавничої діяльності Балабанів. Це підтверджується участю діячів братства в редагуванні книг для балабанівських друкарень.

Очолював редакторську роботу книжник, який підписався як "Феодор К": в післямові Требника сказано, що його "тщанієм" книга "ізслідована і ісправлена", а інші літературні працівники не вказані. Його ототожнюють з колишнім вчителем Львівської братської школи росіянином Федором Касіяновичем 114, не виключено, однак, що це був Федір казнодія (проповідник) з Рогатина, відомий як писар львівського єпископа 115. З архівного документу 1603 р. відомо, що в Стрятині працював коректором (тобто фахівцем, який, в сучасному розумінні, був також редактором тексту) монах Веніамин 116. В одному з примірників Євангелія Учительного післямову підписав ієромонах Варлаам Гребеневич.
 111 Крилос — село на місці центральної частини княжого Галича, за декілька кілометрів від Галича сучасного. Як видно з дописок Г.Балабана 1576 р. і Досифея (Дософтея) митрополита сучавського 1671 р., тут свого часу зберігався найдавніший старослов’янський рукопис Чотириєвангелія — Галицьке Євангеліє 1144 р.

 112 Першодрукар.., док. 80, с. 136; ЦДІАУЛ, ф. 9, т. 360, с. 71-72, т. 623, с. 559.

 113 Ймовірно, братство з самого початку мало якісь майнові права на друкарню, а після смерті Гедеона Балабана виплатило його спадкоємцям решту її вартості.

 114 Про його тотожність з Феодором К. і з Федором Кассіанідом див.: Ісаевич Я.Д. Братства.., с. 159, 243; Ісаєвич Я. Першодрукар.., с. 265, 267.

 115 Мицько І. Острозька.., с. 94.

 116 Першодрукар.., док. 78, с. 133.


Памво Беринда жив у Стрятині "в дому... Федора Балабана, мужа мудрості", який спонукав його зайнятися словникарством 117. Ймовірно, при стрятинській друкарні Беринда не тільки займався літературною працею, але й вдосконалив свою кваліфікацію в галузі друкарської техніки. З балабанівськими друкарнями пов’язаний ще один племінник Гедеона унівський архимандрит Ісая Балабан (він, як вже згадувалося, купував устаткування для стрятинської друкарні, а після її закриття був причетний до острізького осередку). Досить ймовірним є і припущення про участь в "редакторській колегії" Гаврила Дорофейовича, Тарасія Земки 118.
 117 Беринда Памво. Лексикон славеноросский и имен тлъкование, Київ 1627. Репродукція: Київ 1962, арк. 2 нн., с. 476.

 118 Отроковский В.М. Тарасий Земка, южнорусский литературный деятель XVII в. // СбОРЯС, т.96, Петербург 1921, № 2, с. 15, Коляда Г.І. Гаврило Дорофеєвич.., с. 51-59; Коляда Г.И. Балабановские друкарни // Книга и графика, Москва 1972, с. 156.


Літературну працю в Стрятині міг вести і знайомий Памва Беринди рогатинський пресвітер Петро — автор поетичної епітафії Григорієві Желиборському (надрукованої в збірнику "Лямент...", Львів, 1615). При виправленні текстів для стрятинських і крилоських друкарень використовувалися різноманітні старі слов’янські та грецькі списки, враховувалися також місцеві звичаї. Знаменно, що до Требника включено возслідування "над отроки, хотящими учитися" (арк.617 зв.). Поряд з виправленням тексту книг, заслугою стрятинсько- крилоського гуртка було вдосконалення мистецького оформлення видань. Декоративні форти (титульні рамки), в яких помітні впливи пізньоренесансної графіки, продовжували федоровські традиції в книжковому мистецтві. Їх дальший розвиток засвідчують не лише заставки в крилоському виданні, але й сміливіше застосування набірних прикрас — не тільки для обрамлення, але й для заставок (див. Євангеліє учительне, арк.7 зв.). Серед складаних виливних прикрас з’являється типовий для ренесансного орнаменту "дволистник". Вигравійовані на дереві заставки стрятинських видань спираються як на зразки місцевого рукописання, так і на досягнення стародрукової графіки, в тому числі західноєвропейської і південнослов’янської 119. Зокрема для однієї заставки (з драконом в оточенні ренесансних рослинних мотивів) виявлено зразок у венеціанському виданні 1569 р. 120. У клеймах заставок стрятинського Требника розміщені фігурні гравюрки з досить реалістичним зображенням на сюжети празничних ікон або з обрядово-побутовими сценками.
 119 Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI-XVIII ст., Львів 1971, с. 96-98.

 120 Гусєва А.А. Взаимосвязи.., с. 86. Центральний мотив цієї заставки використовувався як сиґнет аріанськими друкарями Олексієм Родецьким і Себастіяном Стернацьким (Kawecka-Gryczowa A. Ariańskie oficyny.., il. 3, 19).


Особливо привабливі в стрятинських виданнях ініціали. Літери, накресленням близькі до антикви і пізніших "цивільних" шрифтів, розміщено на тлі рослинного орнаменту із зображенням людей і тварин — деякі з них використовують сюжети з античної міфології, але інші мають християнське тлумачення. Г.І. Коляда виявив прототипи частини стрятинських ініціалів у п’ятимовній Біблії Плантена (ця книга, до речі, була в бібліотеці Федора Балабана). Нам відомий примірник, в якому тло ініціалів зачорнено 121 : світський або напівсвітський характер зображень не сподобався якомусь консервативно настроєному читачеві. В цілому, однак, нетрадиційність не завадила ініціалам такого типу істотно вплинути на оформлення наступних друкованих видань. Прийнялися в кириличній книзі і вперше застосовані у стрятинських друках кінцівки типу маскаронів (їх прототипи виявлено у виданнях друкарень Антверпена, Нюрнберґа, Кракова та інших міст) 122 та "арабескових ромбів", вельми характерних для ренесансної книжкової графіки багатьох країн 123.

Цілосторінкові гравюри Служебника (Іоан Златоустий, Василій Великий, Григорій Двоєслов) і Євангелія учительного (Калліст) мають спільні риси як з іконописанням, так і з ренесансною друкованою графікою. На кожній з них зображено постать у спокійній фронтальній позі, біля ніг якої — квіти 124.


 121 НБУВ, примірник Кир. 4796.

 122 Див.: Книга і друкарство на Україні, с. 56.

 123 Meynell F., Morison S. Printer’s flowers and arabesques // Fleuron Anthology, Simon 1973, p. 21.

 124 Сидоров A.A. Древнерусская книжная гравюра, Москва 1951, c. 173.


Середньовічний підхід до відтворення рис, типових для святителя, а не індивідуальнихт виявився в тому, що визнано можливим те саме зображення з мінімальними змінами (взір на ризі) вжити і щодо Іоана Златоустого, і щодо Каліста. Орнаментика крилоського видання традиційніша, ніж стрятинських, зате в крилоському Учительному Євангелії 1606 р. вперше в практиці українського друкарства застосовано фігурні сюжетні гравюри-ілюстрації, вмонтовані в текст. Їх у книзі три: дві на тему про блудного сина (спрощені копії гравюр Альбрехта Дюрера та Ганса Зебальда Бегама), третя — "митар і фарисей" (прототип її виявлено у виданні 1596 р. краківської друкарні Анджея Пйотрковчика) 125. Крилоські ілюстрації, як і стрятинські орнаментальні прикраси, не механічно скопійовані, а перероблені, завдяки чому краще узгоджуються з елементами оформлення, типовими саме для кириличної книги. Я.П.Запаско відзначив "життєрадісну декоративність" стрятинської орнаментики, що перегукується із зразками народного мистецтва. Копії стрятинських і крилоських гравюр є не лише в українських виданнях, але й у книгах білоруських та волоських друкарень; стрятинське зображення Василія Великого й одна з крилоських заставок послужили пізніше зразком для московських граверів 126.

У науковій літературі висловлювалася думка про оформлення видань балабанівських друкарень Памвом Бериндою. Визнаючи можливість впливу Беринди на мистецьке вирішення стрятинських книг, не бачимо надійних підтверджень того, що він був і гравером.

Стрятинсько-крилоський видавничий гурток планував випускати книги "єдина по друзій", в тому числі твори "вчителів церковних" і книги "ініми язиками і писанії" (іншими мовами і шрифтами) 127. Готувалися до друку Псалтир, твори Іоана Златоустого, "словенська Біблія ісправленная" 128.
 125 Коляда Г.И. Балабановские друкарня.., с. 163, 164; Гусєва А.А Взаимосвязи украинских типографий.., с. 85.

 126 Свєнціцький І.С. Початки книгопечатання на землях України, Жовква 1924, с. 75; Tomescu M. Istoria cărţii romăneşti, Bucureşti 1968, il. 62; Коляда Г.И. Украинско-румынские книгопечатные связи в области книжной орнаментики // Проблемы рукописной и печатной книги, Москва 1976, c. 216-219.

 127 Служебник, Стрятин 1604, с. 4. Пор.: Архангельский А.С. Очерки из истории западнорусской литературы XVI-XVII вв. // ЧОИДР, Москва 1888, с. 100-101.

 128 Див.: Книга о священстві, Львів 1614, післямова. Пор.: Строев П.М. Описание старопечатных книг славянских, служащее дополнением к описанням библиотек гр. Ф.А.Толстова и купца И.Н.Царского, Москва 1841, N 18, с. 35; Беринда Памво. Лексикон славеноросский и имен тлъкование, Київ 1627. Репродукція: Київ 1962, с. 476.


Для видання Євангелія вже було виготовлено аркушеві гравюри зі зображеннями євангелістів, скопійовані з видання Петра Мстиславця 1575 р. Можливо, готувалася до друку Кормча книга, виправлення якої у 1604 р. закінчив ієрей Люблінської братської церкви Василій "при екзарху...кир Гедиону Балабану... творящу того времені попеченіє всім церквам" 129.

Таким чином, редакційно-видавнича підготовка велася з великим розмахом, однак до смерті Федора (1606) і Гедеона (1607) Балабанів вдалося видати лише частину запланованих видань. Брат Ф.Ю. Балабана Олександр розрахувався з Памвом Бериндою 130, ймовірно — і з іншими книжниками та друкарями, однак видавничу діяльність не продовжив ні він, ні новий львівський єпископ Ієремія Тисаровський. Більшість працівників обох друкарень роз’їхалися до різних міст, хоча в Крилосі та Стрятині залишилися книгозбірні, тривало далі й книгописання (зберігся цікавий Збірник, переписаний Василем Демковичем у Стрятині 1618р.) 131.

За визначенням І.Франка, стрятинські та крилоські видання — "видатні пам’ятки писемності" свого часу 132. Значення обох балабанівських друкарень полягає в тому, що їх працівники продовжили традицію вдумливої текстологічної підготовки видань, урізноманітнили оформлення української друкованої книги, сприяли орієнтації на кращі зразки тогочасного книжкового мистецтва.
 129 Павлов А. Заметки о Кормчей люблинского священника Василия, писанной в 1604 г. // Памятники русской старины в западных губерниях, т. 8, СПб. 1885, с. 223.

 130 Беринда. Лексикон.., с. 476.

 131 Петрушевич А.С. Дополнения к сводной галицко-русской летописи, Львів 1891, с. 81.

 132 Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури, с. 46.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   43

Схожі:

Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconУроків. Тема Розділ Джерела Вступ Оригінал і переклад. Види перекладів
При вивченні зарубіжної літератури пропонуємо скористатися таблицею, у якій дано посилання на літературні та інші джерела, що допоможуть...
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconЗарубіжна історіографія
Зарубіжна історіографія” для студентів ІV року навчання напряму «Історія», освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 020302
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconПрограма «Історіографія всесвітньої історії»
Робоча навчальна програма «Історіографія всесвітньої історії» для студентів за спеціальністю 02030201 Історія
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconІдейні джерела та проблема людини в філософській творчості М. О. Бердяєва Вступ
Духовнівитокита еволюція філософських поглядів російського філософа
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconРобоча програма навчальної дисципліни історіографія історії України окр «бакалавр» Галузь знань: 03 Гуманітарні науки
Робоча програма навчальної дисципліни «Історіографія історії України» для студентів окр «бакалавр» за напрямом підготовки 032 Історія...
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconРобоча програма навчальної дисципліни історіографія всесвітньої історії окр «бакалавр» Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
Робоча програма навчальної дисципліни «Історіографія всесвітньої історії» для студентів окр «бакалавр» за напрямом підготовки 020302...
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconКонспект лекцій для студентів Лекція Вступ. Предмет І завдання курсу. Культурні джерела східних слов'ян. План лекції
В широкому як сукупність матеріальної та духовної культури, у вузькому суто духовна культура
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconКонспект лекцій для студентів Лекція Вступ. Предмет І завдання курсу. Культурні джерела східних слов'ян. План лекції
В широкому як сукупність матеріальної та духовної культури, у вузькому суто духовна культура
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconПересопницьке Євангеліє – українська національна святиня
Пересопницького Євангелія як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови й мистецтва
Вступ. Джерела та історіографія світ рукописної книжності iconУрок Вступ. Світ напередодні війни. Міжнародні кризи та конфлікти на початку XX ст. Створення Троїстого союзу та Антанти



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка