Вступ Література кінця XIX



Сторінка5/6
Дата конвертації08.04.2017
Розмір1.18 Mb.
1   2   3   4   5   6

5. До якого жанру належать твори «Хмара в штанях», « Флейта-Хребет», «Люблю»?

а) поема; б) ліричний вірш;

в) п'єса; г) ода

6. Яка тема розкривається у вірші «Надзвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі»?

а) тема любові; б) тема революції;

в) тема поета й поезії; г) тема батьківщини

7. Яку назву мала передсмертна записка В. Маяковського?

а) «Всім!»; б) «Вам!»;

в) «Послухайте!»; г) «У весь голос».

8. З яким угрупованням Срібного століття співвідноситься рання творчість В. Маяковського?

а) младосимволисти; б) старші символісти;

в) егофутуристи; г) кубофутуристи.

9. У якому з віршівю В. Маяковського виражається ідея викриття міщанського побуту?

а) «Про дряни»; б) «Прозаседавшиеся»;

в) «Лазня»; г) «Послухайте!».

10. З виданням якого журналу зв'язана редакторська діяльність В. В. Маяковського?

а) «Північний вісник»; б) «Зірка»;

в) «Новий мир»; г) «Леф».

11.Що із здобутків Не належить В. Маяковському?

а) «Адище міста»; б) «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека...»;

в) «Лиличка!»; г) «Кофта фата».

12. До якого жанру ставляться добутки «Клоп», «Лазня»,

« Містерія-Буф»?

а) ліричний вірш; б) поема;

в) ода; г) п'єса


БРЕХТ БЕРТОЛЬД

http://ramki-vsem.ru/2/1/ramka93.png
http://www.vokrug.tv/pic/person/c/e/8/8/medium_ce88b0bebe3a08c6f3c757d9ca8891c7.jpeg

Брехт Бертольд, німецький письменник, народився 10 лютого 1898 р. в Аугсбурзі в родині директора паперової фабрики. В 1908-1917 р. учився в місцевій гімназії, де й почав писати вірші. В 1914-1915 р. уперше опублікував їх у газеті «Аугсбургские новини».

По закінченні гімназії пішов навчатися на медичний факультет Мюнхенського університету. В 1919 р. познайомився з Ліоном Фейхтвангером і ввійшов у трупу мюнхенського театру «Вильдер Бюне». В 1922 р. на сцені театру «Каммершпиле» були поставлені дві його п'єси: «Ваал» і «Барабани в ночі» (обидві - 1919), що сполучать сатиричну полеміку з експресіонізмом, що відбивало яскраво індивідуалістичні погляди Брехта.

В 1924 р.він переїхав у Берлін і надійшов в «Дойчес Театр». У п'єсі «Що той солдат, що цей» (1925) уперше пролунали ноти майбутнього «епічного театру» Брехта Принципи «епічного театру» розвив в інсценівці роману Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка» (1927) і в «Трехгрошовой опері» (1928), де органічно з'єднав розважальність і повчальність. У ці роки відбувся поворот Брехта до соціалізму, і в 1932 р. він здійснив постановку п'єси М. Горького «Мати». В 1933 р., після приходу до влади Гітлера, емігрував спочатку в Австрію, потім у Швейцарію, Францію, Данію, потім у Фінляндію й, нарешті, в 1941 р.у США. В еміграції створив найбільш значні п'єси: «Мамаша Кураж і її діти» (1938), «Страх і отчаянье в Третій Імперії» (1939), «Добра людина із Сезуана», «Життя Галилея» (обидві - 1943), «Кавказький крейдової кола» (1944). Головна ідея цих добутків необхідність боротьби людини проти віджилого миропорядка. В 1947 р. Брехт виїхав у Швейцарію, а через рік повернувся в Берлін, де й жив до кінця днів своїх. Він організував тут новий театр - «Берлинер ансамбль», на сцені якого здійснив постановку своїх кращих п'єс. Крім п'єс, Брехт створив чимале число віршів і розповідей, а також романи «Трехгрошовий роман» (1934), «Справи пана Юлія Цезаря» (1949). Починаючи із другої половини 1920-х рр.Брехт вів активну суспільну й політичну діяльність. Він писав публіцистичні статті, брав участь у роботі лівих міжнародних конгресів у Парижу (1935), у Валенсії й Мадриді (1937), у Берліні (1956). В 1951 р. вибраний членом Всесвітньої ради миру, в 1953 - головою загальнімецького Пен-клубу. В 1954 р. став лауреатом міжнародної Ленінської премії Миру. Помер 14 серпня 1958 р.в Берліні.



j0434411


Тестові завдання за твором

Бертольда Брехта

«Життя Галілея»

1. «Життя Галілея» за жанром:

а) філософська драма; б) історична драма;

в) психологічна драма.

2. Зонги, що передують кожній сцені драми «Життя Галілея»:


а) стисло передають, пояснюють її ідею та зміст;

в) вражають авторське ставлення до зображуваного;

б) формулюють проблему, що розглядається.


3. Художній конфлікт драми «Життя Галілея» - боротьба:


а) Галілея з неуцтвом та інквізицією;

в) церкви з розповсюдженням науки, знань;

б) різних світоглядних систем та ідей.


4. Основна проблема драми «Життя Галілея»:


а) відповідальність вченого за наслідки своєї діяльності;

в) складні стосунки вчених і релігійних сил;

б) вибір між матеріальним благополуччям та істиною;

г) співвідношення наукової істини і помилки



. 5. Галілей переїжджає з Падуї до Флоренції, бо:


а) рятується від переслідувань інквізиції;

в) Флоренція – батьківщина руху гуманізму;

б) хоче зайняти престижне місце при дворі;

г) шукає матеріальної незалежності, свободи.




6. У фіналі п’єси Галілей так оцінює своє відступництво:


а) виправдовує необхідністю подальшої праці, таємної боротьби;

в) пояснює слабкістю, вболіванням за долю сім’ї, страхом тортур;

б) вважає себе зрадником науки, не гідним звання вченого і поваги.


7. Символом матеріальної залежності генія, вченого, людини взагалі від реалій життя в драмі є:

а) гроші; б) склянка молока;

в) телескоп; г) гуска.

8. «Нещасна та країна, що потребує героїв», - ця фраза Галілея є:


а) виправданням свого зречення;

в) позицією вченого, який працює не заради слави;

б) позицією егоїста, який себе ставить понад усе.


9. Українською мовою п’єсу «Життя Галілея» переклав:

а) Стус; б) Зісман;

в) Попович.

10. Брехта гітлерівський уряд позбавив німецького громадянства за антимілітаристський характер:

а) вірша «Легенда про мертвого солдата»; б) драми «Матінка Кураж і її діти»;

в) драми «Страх і відчай у Третій імперії».

11. Характер свого театру Брехт визначив як:

а) драматичний; б) дискусійний;

в) проблемний; г) епічний.

12. Суть «ефекту очуження»:


а)Здивувати глядача неймовірністю зображуваного;

б) викликати неприйняття, заперечення зображуваного;

в) викликати критичне сприйняття зображуваного;

г) несподіване обігравання загальновідомих тем, сюжетів, образів.






Літературний диктантj0428113
Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5бала
1. Що побачив Галілей у телескоп, після чого сказав, що «небо скасоване» у такому вигляді, як його уявляли: сферичне склепіння, небесна твердь? (Чотири супутники Венери)

2. Чому Сагредо, друг Галілея, з глибоким розпачем вигукує: «Нещасна та година, коли людина відкриває істину!»? (Боїться за Галілея, якому загрожує суд інквізиції.)

3. Як Галілей збирався довести Консиліуму, що він за допомогою дослідів довів правоту Коперника? (Просив повірити не розрахункам, як Коперник, а своїм очам.)

4. Продовжте слова Галілея: «Сума кутів трикутника не може бути змінена…» (На догоду курії (владі))

5. Чого чекали учні від свого учителя, коли того викликали на суд інквізиції? (Що він не зречеться свого вчення.)

6. Що підштовхнуло Галілея до зради? (Йому показали знаряддя тортур.)

7. Яку книгу написав Галілей під інквізиторським наглядом? («Бесіди»)

8. Чому в ученого різко зіпсувався зір? (Він копіював книгу при місячному сяйві.)

9.Чому Галілей не подав руку своєму учневі, який приїхав його відвідати? (Уважав себе не гідним прощення.)

10. Хто перевіз рукопис Галілея через кордон? (Андреа)

11. Що з їжі передають Галілею, що дуже його порадувало? (Двох гусей)

12. Якою була б клятва вчених-природознавців, згідно з думками Галілея, коли б він вистояв? (Застосовувати свої знання тільки на благо людства.)




АЛЬБЕР КАМЮhttp://ramki-vsem.ru/2/1/ramka93.png

http://www.ufolog.ru/files/sages/84f005bd-14c3-4bf6-9617-e1fff60e035f.jpg

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі директора ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932—1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.

А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант повісті «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Навесні 1940 року вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік. В окупованій країні приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті «Комба», а згодом її очолив. У 1943—1944 рр. видав у нелегальній пресі «Листи німецькому другові», в яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання ідеї фашизму. На цей час А. Камю став відомим як автор «Стороннього» та «Міфу про Сізіфа», що побачили світ у 1942—1943 рр. і викликали захоплення французької інтелігенції. Ці твори були сприйняті як екзистенціалістські, співзвучні з напрямами, що за національної катастрофи поширювалися серед свідомої частини населення. Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, а надто у варіанті А. Камю, є твердження абсурдності буття («абсурд є метафізичним станом людини у світі»,- говориться у «Міфі про Сізіфа»), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості.

Невелика за обсягом творча спадщина А. Камю створювалась переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. Для його творчості характерне поєднання власне белетристики з філософськими роздумами. У 1947 році вийшов у світ роман «Чума», який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Письменник працював також у жанрі філософської етеїстики та громадсько-політичної публіцистики, виступив у ролі літературного критика.

У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у тракті «Бунтівна людина» (1951).

У 1957 році Альбер Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість. 4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. Помер у невеличкому містечку Вілльблевен. Похований в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції.
Тестові завдання за творомj0434411

АЛЬБЕРА КАМЮ

«ЧУМА»

Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5бала
1. Міжнародного визнання Камю досяг після публікації:

а) трагедії «Калігула»; б) повісті «Сторонній»;

в) есе «Міф про Сізіфа»; г) роману «Чума».

2. Роман «Чума» побудований як:

а) хроніка зачумленого міста; б) щоденник Ріе;

в) зібрання спогадів про епідемію.

3. Ріє задумує і пише оповідь про чуму:

а) історію перемоги над хворобою; б) гімн мужності й стійкості борців;

в) пересторогу на майбутнє.

4. Епіграф до роману (вислів Даніеля Дефо: «Якщо дозволяється зобразити ув’язнення через інше ув’язнення, то дозволяється також зобразити будь-який предмет через щось таке, що не існує взагалі»):

а) розкриває тему твору; б) пояснює задум автора;

в) виражає ідею твору; г) дає оцінку зображуваному.

5. Місто Оран змальоване як:

а) типове провінційне містечко; б) безлике потворне місто;

в) прокляте місто грішників; г) алегоричний образ людства.

6. Оран опановує жах після:

а) офіційного визнання чуми; б) оголошення в місті карантину;

в) проповіді отця Панлю; г) оголошення кількості смертей.

7. Першим замовчування чуми наважився зруйнувати:

а) Ріє; б) Рішар;

в) Кастель.

8. «Я колись думав, що чужий у цьому місті, і що мені тут у вас нема чого робити, але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того, чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх,» - до цього філософського висновку про психологічний характер відчуження й самотності і шлях їхнього подолання приходить:

а) Ріе; б) Рамбер;

в) Панлю; г) Тарру;

д) Гран.


9. Тарру сказав, що єдиний його злочин – схвалення того, що вбиває дітей і дорослих, про:

а) Коттара; б) Панлю;

в) Рішар; г) Отона.

10. Центральною ідеєю роману «Чума» є:


а) стоїчний опір загальному безглуздю;

в) примирення з нездоланним злом;

б) відмежування від зла в особистому житті;

г) переборення абсурду прекрасною мрією.




11. Знайдіть помилкове твердження: «Те, що Ріе пише про себе в третій особі, дає Камю змогу:


а) наблизити суб’єктивну оповідь до стилю документа;

в) написати неупереджену колективну історію;

б) показати події крізь сприйняття колективу;

г) приховати авторську позицію за фігурою оповідача».




12. Притаманне екзистенціалізмові відчуття абсурдності людського буття обумовлює те, що Ріе:


а) сприймаючи абсурдність появи чуми як вияв абсурдності життя, примирюється зі страшною хворобою;

б) хоч і не впевнений в успіхові, вперто бореться з чумою;

в) починає боротися з чумою, бо вірить у перемогу над страшною хворобою.


j0428113

Літературний диктант

Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5бала
1. Хто з персонажів роману першим помирає від чуми? (Мішель – воротар у домі, де мешкав доктор Ріє).

2. З якою метою приїхав до Орану з Парижа Раймон Рамбер? (Написати репортаж про умови життя арабів і санітарний стан корінного населення).

3. Чому Раймон Рамбер хотів вибратися із зачумленого Орану? (Його в Парижі чекала кохана).

4. Хто з персонажів веде статистику чуми? (Жозеф Гран).

5. Кому з персонажів належать слова: «Соромно бути щасливим одному»? (Раймону Рамберу).

6. Кого з персонажів задовольняє стан речей в зачумленому місті? (Коттара).

7. Який вид міського транспорту порадив використовувати для перевозки трупів один із службовців мерії? (Трамвай).

8. Яка подія змінила світогляд отця Панлю? (Смерть сина слідчого Отона).

9. Хто з персонажів займався розробкою нової вакцини від чуми? (Доктор Кастель).

10. Батько якого з персонажів був прокурором? (Жана Тарру).

11. Хто з персонажів перехворів на чуму і одужав? (Жозеф Гран).

12. Хто з персонажів є автором хроніки? (Доктор Ріє).


ЕРНЕСТ ХЕМІНГУЕЙ

http://ramki-vsem.ru/2/1/ramka93.pnghttp://st-im.kinopoisk.ru/im/kadr/6/1/5/kinopoisk.ru-ernest-hemingway-615735.jpg
Хемінгуей Ернест Міллер - американський письменник, народився 21 липня 1899 р. біля Чикаго в родині забезпеченого лікаря. Рано почав писати вірші й розповіді, тому, закінчивши школу (1917) став працювати репортером у канзаській газеті «Старий», але через півроку пішов на фронт Першої світової війни, ставши шофером американського загону Червоного хреста.

Повернувшись із війни, в 1920-1923 р. працював у канадській газеті «Торонто дейли старий» спочатку місцевим, а потім і європейським репортером. Перша книга Хемінгуея - збірник розповідей «У наш час» (1925), вийшла в Парижі, у наступному році з'явився роман «І сходить сонце» («Фиеста»), присвячений «загубленому поколінню», авторові світову популярність приніс роман «Прощай, зброя!» (1929).

В 1-й половині 30-х рр. Хемінгуей переживає глибоку творчу кризу, намагається осмислити пройдений ним шлях і визначити естетичні принципи своєї творчості. Намагаючись знайти себе, письменник багато подорожує, полює в екзотичних країнах Африки. Підсумком стають книги «Смерть після полудня» (1932), «Зелені пагорби Африки» (1935), збірка розповідей «Переможець не одержує нічого» (1933). Подолання кризи намечается в романі «Мати й не мати» (1937), але істинно новий період творчості письменника починається з його діяльністю військовим кореспондентом під час Іспанської революції 1931-1939 р., що дала тему для багатьох репортажів, нарисів і художніх творів, найбільші й найвідоміше з яких - п'єса «П'ята колона» і роман «По кому дзвонить дзвін» (1940).

Під час Другої світової війни Хемінгуей знову вертається в ряди армії США; по закінченні війни в його творчості знову наступає помітний спад - досить слабкий і багато в чому вторинний роман «За рікою, у тіні дерев» (1950) і незавершений роман «Острова в океані» (опублікований 1970). Однак в 1952 р. з'являється повість-притча «Старий і море», що стало підсумком творчості письменника, за якої йому були присуджені Пуліцерівська (1953) і Нобелівська (1954) премії. Через кілька років наступила нова криза, з якої Хемінгуей уже не зміг вийти й покінчив із собою в Кетчемі, штат Айдахо, 2 липня 1961 г. 


Тестові завдання за твором Ернеста Хемінгуеяj0434411

«Старий і море»

Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5бала
1. Де народився Ернест Хемінгуей?

а) Прага; б) Оук-Парк;

в) Чикаго.

2. У романі "Прощавай, зброє!" Хемінгуей звертається до теми:

а) "втраченого покоління"; б) кохання;

в) зоряних воєн.

3. Під час відомих іспанських подій 1937-1939рр. Е. Хемінгуей працював:

а) лікарем; б) військовим кореспондентом;

в) не працював.

4. Після закінчення ІІ світової війни Е. Хемінгуей жив на:

а) Кубі; б) Гаваях;

в) Мальті.

5. Як помер Е. Хемінгуей?

а) покінчив життя самогубством; б) його вбили;

в) від важкої хвороби.
6. Хто головний герой повісті "Старий і море"?

а) Річард Кантвелл; б) Сантьяго;

в) Роберт Джордан.

7. Як Сантьяго ставився до хлопчика?

а) любив його; б) не любив його;

в) нейтрально.

8. Ще старий Сантьяго захоплюється:

а) бейсболом; б) футболом;

в) тенісом.

9. Чому батьки хлопчика забрали його від Сантьяго?

а) бо старий бив його; б) бо Сантьяго нічого не зловив;

в) хлопчик був лінивим.

10. Хто у Сантьяго відібрав рибину?

а) моряки; б) акули;

в) хлопчик.

11. Хлопець служив у Сантьяго:

а) місяць; б) десять днів;

в) сорок днів.



12. "Старий і море" це:

а) притча; б) роман;

в) повість-притча.

j0428113


Літературний диктант

Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5бала
1.Скільки днів поспіль повертався старий рибалка додому без улову? (84)

2. Ким був Маноліно для старого? ( Учнем, другом )

3. Яку спортивну гру любили старий і хлопчик і вболівали за її гравців?

 ( Бейсбол )

4. Де жив старий рибалка? ( у старій халупі з пальмового листя )

5. Яку рибу використовували рибалки для приманювання великих риб?

( Сардину )

7. Який сон часто снився старому? ( Леви )

8. Скільки днів тривав двобій з рибиною? ( Три )

9. Із ким розмовляв старий у човні? ( З пташкою, рибиною, акулами )

10. Хто постійно переслідував човен старого і як той на це реагував? ( Акули і старий постійно відбивався від них )

11. Що пообіцяв старому Маноліно і чому? ( Що виходитиме з ним у море, щоб багато чому навчитися ?

12. Як би ви закінчили повість «Старий і море»?

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС

http://ramki-vsem.ru/2/1/ramka93.png
http://ruwest.ru/upload/iblock/3ff/3fffe3e269a243823dc685d89c91c05c.jpg

Габріель Гарсія Маркес народився 6 березня 1928 р. в місцевості Аракатаку (Колумбія). Дитячі роки Габріеля минули в домі бабусі й дідуся. Виховувала хлопчика його бабуся Транкіліна, що берегла в своїй пам'яті багато казок та аракатакських повір'їв. Вона є прообразом Урсули Буендіа зі "Ста років самотності": померла вона, як і Урсула, вже в глибокій старості, осліпнувши й втративши здоровий глузд. Першим учителем майбутнього письменника був його дідусь Ніколас. Ветеран війни, він багато розповідав про історію рідного краю, про битви, учасником яких був, розвивав допитливість внука. Після смерті дідуся Габріель живе і вчиться в єзуїтській гімназії міста Сіпакіра. Від холодного і чужого міста хлопчик рятувався захопленим читанням пригодницьких романів. У старших класах почав писати вірші, які публікував під псевдонімом Габіто.

Гарсія Маркес 1946 р. вступив на юридичний факультет Боготського університету. Незабаром університет було зачинено, і Маркес переїхав до Картахени, де розпочав заняття журналістикою. На той час він уже був автором декількох оповідань. Перше з них вийшло в світ 1947 р.

Працюючи в Картахені репортером (1948-1952), письменник-початківець вів щоденну хроніку місцевих подій. Ця робота навчила його згодом послуговуватись у своєму "магічному реалізмі" газетно-конкретною хронікою, реалістичними деталями. У Картахені Гарсія Маркес створив повість "Опале листя" (1951), дія якої відбувається у вигаданому містечку Макондо, дуже схожому на реальну Аракатаку.

"Опале листя" отримало негативні відгуки критики й преси. Це дещо підірвало віру Гарсії Маркеса в свої письменницькі можливості, 1954 р. він переїжджає до Боготи, де розпочинає співпрацю з газетою "Ель Еспектадор" як репортер. Працюючи в столичному виданні, Маркес занурюється в політичне життя Колумбії. В періодиці з'являється декілька оповідань письменника, серед яких особливу увагу привернув "День після суботи". "Ель Еспектадор" призначає Маркеса власним кореспондентом у Європі.

У Римі, де Гарсія Маркес був декілька місяців, він зумів поєднати кореспондентську роботу із заняттями на режисерських курсах. Газета була заборонена через її ліберальне спрямування - Маркес втратив роботу. Тоді він вирішив повернутися до творчої діяльності і в Парижі почав працювати над новим романом "Лиха година". В основі твору лежала цілком реальна подія з життя сучасної Колумбії, але вона знову обростала магічним, міфологічним, казковим, яке письменник свято беріг у своїй пам'яті. Рукопис цього твору Маркес не закінчив, бо його творчий задум переорієнтувався на долю старого полковника, який щодня ходить на пошту, щоб отримати обіцяну пенсію, якої нема довго- аж до нескінченності. Герой змагається з самотністю до останніх сил і це найбільше зацікавило митця. Так народилась повість "Полковникові ніхто не пише", яка була написана 1956 p., але ще одинадцять разів переписувалась автором, щоб бути опублікованою 1961 р. Маркес досяг великого успіху, бо невеликий твір був настільки психологічно насиченим, що не мав собі рівних не лише в колумбійській, а й у всій латиноамериканській прозі.

З 1961 р. Гарсія Маркес мешкає в Мексиці, де завершує роман "Лиха година" (вийшов у Мехіко 1966 р.). У цьому творі митець втілює глибоко гуманістичні ідеали, протестуючи проти всевладдя і засилля зла, яке гальмує у людях природні високі почуття і сприяє розвиткові низьких і ганебних інстинктів. Уже традиційна для Маркеса тема самотності набуває в романі нового розвитку, проектуючись на насилля. Насилля тлумачиться автором як основне джерело людської самотності. Але цей твір не мав великого успіху, як і збірка оповідань "Похорон Великої Мами" (1962). Проте письменник продовжує заселяти магікою й реальністю створений ним художній світ.

Гарсія Маркес часто бував змушеним заробляти на прожиття, тому й редагував два невисокоякісні журнали, підробляв як кіносценарист. Хоча кіно допомагає письменникові вийти з творчої кризи. Довге мовчання, упродовж якого митець виношував свій потаємний задум, дало плід 1965 p.: це був роман "Сто років самотності", який вийшов 1967 р. в Буенос-Айресі. Перше видання розійшлось за декілька днів, те ж саме відбулось і з наступними. Книга перекладена всіма основними мовами, нагороджена різними міжнародними преміями, стала предметом багатьох досліджень.

Після написання цього роману, який багато дослідників вважають основним у творчості письменника, Гарсія Маркес не зраджує собі: магічне у його нових оповіданнях ("Найкрасивіший у світі, що потонув", "Остання подорож корабля-привида" та ін.) невіддільне від буденного, фантастичні події розвиваються за законами життєвої логіки. Романіст доходить творчого висновку про те, що насилля нівечить не лише тіло, а й душу людини. Ця думка буде найяскравіше втіленою в "Осені патріарха".

Вересень 1973 р. багато змінив у житті Гарсії Маркеса. Реакція в Чилі скинула уряд Народної єдності. Трагедія народу спонукала письменника до участі у визвольній боротьбі. Водночас він напружено працює над "Осінню патріарха" (роман був опублікований 1975 p.). Внутрішнім зв'язком між романами "Сто років самотності" та "Осінь патріарха" керує "магічний реалізм" митця, а також спадкоємність деяких сюжетних мотивів. Проте тема жорстокої особистості тирана стає в останньому творі провідною, якщо в попередньому мала допоміжний характер.



Останній роман письменника "Генерал в лабіринті" (1989) знову повертає читача до теми диктатора, котра об'єднує всю латиноамериканську прозу XXст.

Помер Ґабрієль Ґарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Вступ Література кінця XIX iconОчікувані результати
Вступ. Драматургія кінця XIX — початку XX століть (11 годин) + з резерву + конт
Вступ Література кінця XIX iconОчікувані результати
Вступ. Драматургія кінця XIX — початку XX століть (11 годин) + з резерву + конт
Вступ Література кінця XIX iconОлена Пчілка (Ольга Петрівна Косач Драгоманова, 1849 1930) посідає значне місце у розвитку української культури кінця XIX початку ххст

Вступ Література кінця XIX iconНоваторство драматургії кінця XIX – початку XX ст. Генрік Ібсен франца Кафка
Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій
Вступ Література кінця XIX iconКласики літератури: М. Коцюбинський
Видатний український письменник кінця XIX — початку XX ст. Михайло Михайлович Коцюбинський уже першими своїми творами визначився...
Вступ Література кінця XIX icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
Вступ Література кінця XIX iconПлан Вступ Генеральний конструктор П. В. Балабуєв Сьогодення антк ім. О. К. Антонова Література Вступ
Україні. Всім відомий літак «Ілля Муромець», розроблений киянином Ігорем Сикорськім на початку ХХ століття, велетень шестидесятих...
Вступ Література кінця XIX iconВступ методика проведення диктанту
Як виняток, учитель може пояснити написання слова в тому разі, коли контекст не до кінця з’ясовує його написання
Вступ Література кінця XIX iconТема: Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX початку XX ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена
Обладнання: портрети драматургів Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова та інших, видання їх творів, ілюстрації до них, відеоматеріали
Вступ Література кінця XIX iconІмені в. Г. Короленка
Музичне мистецтво Західної Європи кінця XVI – початку XIX століття: Тексти лекцій з курсу «Історія зарубіжної музики» для студентів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка