Вступ методика проведення диктанту



Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.6 Mb.
1   2   3
171 слово 3 проекту «Гордість України», канал 24

  1. Зелений чай

Без цього давнього цілющого напою, який потрапив до нас зі Сходу, нині важко уявити життя справжнього гурмана. Зелений чай, терпкий, з різними відтінками смаку, пройшов етапи свого становлення й тепер є незамінним атрибутом щоденної трапези. З медом і лимоном, молоком, іноді навіть із сіллю, маслом чи перцем, він завоював прихильність у всьому світі не лише завдяки вишуканому смаку, а й унікальним властивостям, поміченим ще давніми східними цілителями, що застосовували його як потужну лікувальну рослину.

Спочатку єдиним постачальником зеленого чаю був Китай, однак уже в п’ятому столітті нашої ери цей тонізуючий напій з’явився в Тибеті. Відтак мода на споживання чаю поширилася в Японію, де й досі вдосконалюють мистецтво його споживання. Японці вважають, що під час чайної церемонії можна відпочити від повсякденних справ, насолодитися розкішним смаком божественного напою й відчути справжню гармонію душі та тіла.

Зелений чай покращує обмін речовин, підвищує імунітет, а також нейтралізує негативний вплив різноманітних випромінювань, тому він особливо корисний для тих, хто багато часу проводить за комп’ютером. Звичайно ж, важливо при цьому знати, як правильно заварювати зелений чай, щоб він не втратив своїх унікальних властивостей.

177 слів За 3. Грабар

МУДРІСТЬ НАРОДНА



  1. Притча про сина

В одного чоловіка був маленький син. І як часто то буває з малими дітьми, так і він був дуже непосидючим, робив шкоду й уважав це за розвагу. Сусіди скаржилися на те, що Петрусь знову зламав молоде деревце або кидав камінням у їхнього кота. Батько ж докладав багато зусиль, щоб відучити сина від цього, проте його намагання були марними. Одного разу він сказав: «Після кожного твого поганого вчинку я забиватиму в паркан цвяхи, а коли ти робитимеш добро, то вийматиму їх». Хлопчик усміхнувся й побіг далі бавитися з дітьми.

Минали роки — і кількість цвяхів у паркані збільшувалася.

Коли Петрусь підріс, зрозумів, що його пустощі завдають біль іншим людям, через це йому стало прикро й він почав робити якомога більше добрих справ.

Коли Петро закінчив університет і влаштувався нароботу, батько повиймав усі цвяхи. Він був радий, що син зміг виправитися й вибрати добру дорогу у своєму житті, однак якось йому зауважив: «Цвяхів уже немає, але від них залишилися сліди, які ніколи не зможуть зникнути».



163 слова Притча

  1. Чуже обличчя

Жив собі один чоловік. Щодня прокидаючись, він ішов до кімнати, у якій було безліч масок. Вони висіли на стінах, лежали, розкидані, на дивані, на туалетному столику, на підлозі й навіть на підвіконні. Маски були різні: глиняні, пластмасові, паперові, залізні й дерев’яні. Чоловік щоранку вибирав потрібний йому зліпок.

«Візьму оцю, — подумав, укотре простягаючи руки до глиняної личини, — вона найбільш правдива, бо натуральна». Носив її цілий день, але глиняна маска була незручна, якась важка. Наступного ранку вибрав паперову — у ній чоловік почувався найзручніше, тільки на дощі вона дуже швидко розмокла. Потім зупинився на пластмасовій. Ця була легка, майже не відчутна на обличчі, і лише запах хімічної сполуки нагадував про себе.

Щоденні експерименти залишали негативний слід: синці, алергічні реакції, одні спадали, інші тиснули. Лицеві м’язи почали атрофуватися, і на душі було кепсько від того, що він грав чужі ролі. Чоловік почав викидати по одному експонату зі своєї колекції — і з часом кімната спорожніла. Нарешті залишилася тільки та, у якій було найкомфортніше. І це було його власне обличчя.

164 слова Притча


  1. Проповідь біля каміна

Один парафіянин, який раніше щонеділі брав участь у літургії, перестав ходити до церкви. Минав час, а чоловік до храму не з’являвся, тож священик вирішив навідатися до нього.

Коли він прийшов до оселі, то побачив, що двері в будинок чоловіка були відчинені. Колишній парафіянин сидів сам-однісінький перед каміном. Побачивши священика, він кивнув йому й жестом запросив сісти. Зручно примостившись, священик розглядав полум’я, що гарно вигравало в каміні. Чоловіки мовчали, але за кілька хвилин отець зненацька підвівся, узяв щипці, схопив ними палахкотливу головешку й відклав її вбік, далі від вогню. Потім він сів — і знову запанувала мовчанка.

Самотня головешка перестала палати й тільки ледве червоніла, а згодом зовсім охолола й почорніла. Священик знову встав, узяв щипці й поклав охололу головешку назад, у вогнище. За мить вона запалала так само, як і решта. Відклавши щипці, священик мовчки попрямував до виходу й почув, коли дійшов до порога, слова чоловіка: «Дякую за відвідини й проповідь. Цієї неділі я обов’язково прийду».

155 слів Притча


  1. Робінзон

Єдиного пасажира, який вижив після корабельної аварії, викинуло на безлюдний острів. З уламків корабля, що прибилися до берега, він так-сяк збудував собі житло, заніс туди все, що викинуло море й могло стати йому в пригоді.

Він подякував Богові за свій порятунок.

Минуло багато днів, але поряд з островом не пропливало жодне судно. Щоранку він обходив острів, шукаючи їжу. Якось під час такої мандрівки спалахнула пожежа — і полум’я пожерло всі дерева навкруги. Житло чоловіка й усі його речі згоріли дочиста, тільки чорний дим підносився до неба.

Повернувшись і знайшовши згарище на місці житла, бідолашний заволав до неба. Він нарікав на те, як Бог міг з ним таке вчинити й за що! Чоловік зовсім занепав духом, але раптом почув незвичний шум і побачив корабель, що наближався до острова. У моряків він поцікавився, як вони його знайшли, а ті відповіли: «Ми помітили вогнище, яке ти розклав».

Навіть у тому, що по-особливому важке й болісне, треба вбачати надію. Чорний дим на попелищі житла може бути сигналом, на який відгукнеться спасіння.

166 слів Притча



  1. Чашечка кави

Кілька випускників престижного навчального закладу, що досягли успіху й зробили виняткову кар’єру, прийшли в гості до свого старого професора.Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми.

Запропонувавши гостям каву, професор пішов на кухню й повернувся з кавником і тацею, на якій стояли всілякі чашечки: порцелянові, пластикові, скляні, металеві. Одні були прості, а інші — дорогі. Коли випускники порозбирали чашечки, професор звернув їхню увагу на те, що всі гарні посудини позабирали, а прості й дешеві залишилися. Чоловік пояснив, що бажати найкращого собі — це нормально, але саме в цьому причина їхніх проблем і стресів. «Горнятко не робить каву кращою, — мовив професор. — Насправді ви хотіли лише кави, а не чашечок, хоча свідомо вибирали найкращі з них, а тоді роздивлялися, кому яка перепала».

Який же висновок? Життя — це кава, а робота, гроші, становище в суспільстві — це чашечки. Посудина, яку ми маємо, не змінює якості нашого життя. Це лише знаряддя для підтримання змісту життя. Подеколи, зосереджуючись на самій чашечці, ми забуваємо натішитися смаком кави.

166 слів Притча


  1. Гусениця

Прилипнувши до листка, гусениця зацікавлено спостерігала, як комахи стрибали, бігали наввипередки, літали, співали. Усе довкола перебувало в повсякчасному русі. І лише їй, нещасній, не перепало ані голосу, ані вміння літати й бігати. Ледве-ледве вона могла повзати. І поки гусениця незграбно перелазила з одного листка на інший, їй видавалося, що вона здійснює кругосвітню подорож.

І все ж вона не нарікала на долю й нікому не заздрила, адже усвідомлювала, що кожен має дбати про своє. От і їй, гусениці, належало навчитися ткати тонкі шовкові нитки, щоб звити собі з них міцну хатку-кокон.



  • А далі що? — спитала вона, відірвана від світу у своєму сховку.

  • На все свій час! — почула відповідь. — Озбройся терпінням, а потім побачиш!

Коли настала пора й вона очуняла, то вже не була колишньою незграбною гусеницею. Спритно вивільнившись із кокона, вона з подивом помітила, що в неї виросли легкі крильця, щедро розфарбовані яскравими барвами. Весело махнувши ними, вона спурхнула з листка й полетіла, розчинившись у блакитному мареві.

На все свій час, його не варто підганяти. Час потрібно використовувати мудро.



168 слів Притча

  1. Поспішні висновки

З кожною зупинкою людей в автобусі більшало, а тепер уже й яблуку ніде було впасти. Молодик сидів, слухаючи музику й поглядаючи у вікно, коли раптом літня жінка поплескала його по плечу й сказала: «У ваші літа я поступалася місцем старшим, а ви...» Її підтримала інша жінка, а за дві-три хвилини на хлопця накинулися всі пасажири.

Юнак не витерпів такого тиску й сказав: «Добре, я встану, але хай сяде на моє місце тільки той, кому не буде соромно за свої слова».

Хлопець почав діставати щось з-під сидіння, і от з’явилася милиця, а потім друга, і він, спираючись, устав з місця.

Усі завмерли від здивування, а літня жінка, що так нервово весь час наступала йому на ноги, тепер зрозуміла, чому він на це не звертає уваги. До кінцевої зупинки ніхто не промовив і слова. Хлопець їхав, стоячи на милицях, і хоча було важко, він стояв. Йому давало силу те, що його місце залишалося порожнім усю дорогу.

Самовпевненість і поспішність висновків часто обертаються для людини соромом. Будьмо толерантними й розсудливими!

167 слів Притча

ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ


  1. Незвичайна Катерина Білокур

Зайвий раз зазначу: Катерина Білокур була незвичайною, не від світу цього жінкою.

У її, здавалося б, буденному безбарвному житті натрапляємо на вчинки й помисли, у яких багато таємничого. Тому й біографія її інтригує не так фактажем, як загадковим способом життя, мисленням, баченням і сприйняттям світу.

Отак ніколи в житті не чувши голосу вчителя в школі, не пройшовши ніякого вишколу під опікою педагогів з живопису, вона завдяки волячій упертості та фанатичній цілеспрямованості самостійно опанувала буквар, навчилася писати й малювати.

Малювання стало альфою і омегою її життя. Аби його упокорити, пробувала вступити до художнього училища, потім — до театрального технікуму, але її не прийняли: Катерина не мала атестата про середню освіту.

Якось до неї посватався такий красень із сусіднього села Журавки, що відмовити йому не стало сили. Коли ж він мав ось-ось зайти до хати, її осяяла думка поїхати на могилу Тараса Шевченка попитати ради-розради. Похапцем зібравшись, поїхала до Канева. На таке зважитися могла лише вона, Катерина Білокур! Отак і звікувала самотою. Її ж дітьми стали квіти.

164 слова За М. Кагарлицьким


  1. Художниця з народу

Катерина Білокур усвідомлювала, що малює незвичайні картини, але допомоги годі було від когось чекати. Мати кляла, що соромить її перед людьми, заміж не виходить. Доведена до відчаю, у листопаді 1934 року вона надумала втопитися в річці, що протікала в кінці городу. На щастя, не втопилася, але та пригода коштувала їй надто дорого: Катерина застудила ноги, унаслідок чого до кінця своїх днів ходила з ціпком.

Важко передбачити, як склалася б доля Білокур, якби її не осяяло пісенне провидіння. Гостюючи у двоюрідної сестри, вона почула по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була?», яку майстерно виконувала Оксана Петрусенко. Розчулена, вона написала співачці сповненого розпачу листа про свою недолю, уклавши до конверта намальовану калину.

І хоча на конверті не було точної адреси, проте лист дійшов до артистки, адже ім’я співачки було тоді вельми гучним. Зворушена, Оксана Петрусенко допомогла талановитій художниці, посприяла, щоб на неї звернули увагу. А вже в другій половині 1940 року в Полтаві було влаштовано першу персональну виставку Катерини Білокур. Про художницю із села Богданівни заговорив увесь світ.

169 слів За М. Кагарлицьким


  1. Хто ж винайшов кінематограф?

Відомо, що брати Люм’єр — винахідники кінематографа. їхніх заслуг ми не будемо применшувати, проте мусимо знати ще й ім’я Йосипа Тимченка, який винайшов кіно раніше від відомих французів.

Восени 1893 року в Одесі, у готелі «Франція», що на розі Дерибасівської та Колодязного провулку, відбулася безпрецедентна подія: Йосип Тимченко, харків’янин за походженням, улаштував публічну демонстрацію фільмів «Вершник» і «Метальник списа», знятих кінескопом на іподромі.

У ті часи слова «кіно» не існувало, тож місцева газета «Одеський листок» захоплено писала про відкриття художньої виставки «живих» фотографій, які приводить у дію електрична машина. Цією машиною якраз і був перший кінескоп. Це сталося за два роки до появи кінематографа в Західній Європі, коли наприкінці 1895 року французи Луї та Огюст Люм’єр у Парижі влаштували для містян кіносеанс із п’яти короткометражок.

Перших глядачів дивувало, по-перше, наскільки геніально простим був пристрій, а по-друге, що Тимченко не мав жодної спеціальної освіти. Він, син кріпака, навчався лише в механічних майстернях Харківського університету.

На жаль, історія з кінескопом так нічим і не закінчилася. Винахідникові подякували, але апарат не запатентували.

168 слів 3 проекту «Гордість України», канал 24



  1. Талановитий одесит

У свої п’ятнадцять років одесит Валентин Глушко вже листувався із засновником теоретичної космонавтики Ціолковським, а в шістнадцять написав книжку, де чітко описав способи колонізації Марса й Венери.

Здавалося б, фантастика, але юнак розумів: щоб дістатися до омріяних планет, потрібні всього-на-всього надпотужні двигуни. Вирішення цієї проблеми він узяв на себе, і вже двигун на рідкому паливі міг підняти сто сімдесят п’ять кілограмів.

Молодого інженера швидко помітили й поставили в тандем із Сергієм Корольовим. Ця українська пара науковців була мозком усієї космічної галузі Радянського Союзу: виходець із Житомира проектував ракети, а Глушко — двигуни для них.

1945 року одесита відправили в Німеччину подивитися на трофейні ракети ворога. Глушко був приголомшений: німці на декілька років випередили українські розробки. Повернувшись, він пообіцяв собі за всяку ціну перевершити німців.

Через кілька років саме двигуни Глушка доставили на Місяць та Венеру дослідницькі станції. Що й казати, навіть Гагарін і перша орбітальна станція теж вийшли в космос завдяки одеситу.

Останнє його творіння — велетенська ракета-носій «Енергія», що вивела в космос орбітальний літак «Буран» — аналог американського шатла.



167 слів 3 проекту «Гордість України», канал 24

  1. Перший електричний трамвай

Саме Федорові Піроцькому, фізикові з Полтавщини, уперше спало на думку по дротах підвести електрику до рейок, на яких стояв трамвай, щоб звідти вона надходила до двигуна.

Це був 1880 рік. Для демонстрації винаходу Піроцький вибрав найважчий двох’ярусний вагон кінної залізниці на сорок пасажирів — і новинка спрацювала. Швидкість становила дванадцять кілометрів на годину. Городяни не повірили своїм очам, газети рясніли сенсаційними заголовками про чудо-транспорт. Здавалося б, нічого не могло стати на заваді технічному прогресу. Але ж ні, власники кінних трамваїв вирішили будь-як завадити новоспеченому конкурентові: надто багато грошей було вкладено в коней. Електричний трамвай тішив городян менше місяця.

Проте винаходом зацікавилися німецькі брати Сіменс — і вже за рік німецька фірма відкрила першу у світі електричну трамвайну лінію за проектом нашого винахідника. Наступні п’ять років Західна Європа всі трамвайні лінії будувала за принципом Піроцького.

До української столиці черга дійшла аж через одинадцять років, і це при тому, що для Києва електричний трамвай був украй необхідний. Дніпрові схили настільки круті, що з ними не могли впоратися парові трамваї, а про кінні годі й казати.



171 слово 3 проекту «Гордість України», канал 24

КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ



  1. Краса врятує світ

Її перемогу назвали «перемогою правди», писали, що вона принесе мир в Україну й стане початком повернення Криму.

Джамала йшла до визнання своєї творчості тривалий час. До речі, у 2012 році співачка не пройшла навіть національного відбору на конкурс «Євробачення». Шукаючи себе, вона кілька разів радикально змінювала образ і музичний стиль. В останньому альбомі «Подих» Джамала відкрила особисті переживання про любов і розлучення. Так само в пісні «1944» вона відверто повідала про трагічну історію — примусове виселення кримських татар із рідної землі.

До конкурсу не вщухала дискусія про те, чи зрозуміють таку серйозну пісню. Її називали політичною й порівнювали із сучасними трагічними подіями в Криму.

Пісню Джамали зрозуміли. Вона привезла в Україну другу перемогу в конкурсі «Євробачення». Уже потім в одному інтерв’ю співачка сказала: «Багато кримчан пишуть, що своїм натхненним виступом я об’єднала людей різних, навіть проти-

лежних політичних поглядів». Недарма кажуть, що краса врятує світ.

143 слова За О. Марченком і Д. Куришком


  1. Як віталися наші предки?

Здавна в Європі, на відміну від емансипованої Америки, під час зустрічі на вулиці чоловік вітався першим. Зараз уже відійшов у минуле звичай цілувати жінкам руку, а в міжвоєнній Галичині такий поцілунок уважався свідченням поваги до жінки. Проте на вулиці не рекомендувалося цілувати паням руку, щоб, бува, не поставити їх у незручне становище, адже рукавичка може бути мокрою від снігу чи дощу або, боронь Боже, ненапарфумлена. А ось у бальній залі, театрі чи на вечірці цей звичай був обов’язковим. При цьому чоловікові потрібно було затямити, що для поцілунку він повинен схилитися до руки, а не підносити її до своїх уст.

Нині поширився новий спосіб вітання — поцілунки при зустрічі, хоча напочатку минулого століття така поведінка вважалася б украй нетактовною.

Шляхетної поведінки дотримувалися й у себе вдома. Ужурналі «Нова хата» за лютий 1928 року читаємо: «Добра поведінка не повинна бути напоказ для чужих, як добра порцеляна, яку дістаємо з шафи лише тоді, коли приймаємо гостей. Чемність і добра поведінка вшляхетнюються через тривалий і щоденний ужиток».

164 слова За Н.Храбатином

ЗО. Яким має бути подарунок?

Сто років тому в Галичині існували свої правила вибору подарунків: він мав відповідати фінансовим можливостям дару- вальника. Якщо не дуже заможна людина робить коштовний дар, то це, найшвидше, викличе незручність у того, хто подарунок приймає. Подарунок треба цінувати не за матеріальну вартість, а за оригінальність і щирість.

Квіти завжди вважалися гарним подарунком. Чоловік, який часто буває в домі якогось подружжя, повинен при всякій нагоді передати пані скромний букет квітів. Загалом, квіти та солодощі — це ті дві речі, які може дарувати чоловік знайомій жінці, з якою його не пов’язують близькі стосунки.

А які ж дарунки мала робити жінка? Квіти можна було дарувати чоловікові тільки у двох випадках: або дуже старенькому, або хворому. Найкращим подарунком, зробленим жінкою, безумовно, уважалася книжка.

У жодному разі не рекомендують дарувати свою світлину. Фотографія — це частка нас самих, яка одного прекрасного дня може опинитися в кошику для сміття як непотрібний шматок паперу чи неприємний спомин.

Чи змінилися правила вибору подарунківза сто років? Якщо так, то не варто забувати й про старі поради, адже вони такі милі й шляхетні.

171 слово За Н. Храбатином


  1. «Я малюю на радість людям...»

Картини цієї художниці побували в Парижі, Монреалі й Празі. Усі визнали, що це прекрасні роботи геніальної української майстрині.

Та всі ці визнання й компліменти були десь там, далеко, а в її рідному селі Болотні, що за сімдесят кілометрів від Києва, Марія Примаченко була звичайною жінкою з непростою долею: чоловік загинув на війні, вона мати-одиначка. Через тяжку хворобу художниця ходила з милицями й незмінно носила довгу спідницю, щоб приховати ноги.

Але нарікати на долю не було часу. Якось до Марії приїхала делегація із Спілки художників України вручати чергову відзнаку й застала художницю на столі: вона білила стелю, спираючись однією рукою на милицю.

Односельці взагалі вважали творчість Марії дивною й не надто вірили в її талант. Переконали їх у популярності художниці не регулярні навідування режисера Параджанова, поетів

Тичини та Бажана, а патефон і проведений у домівку Марії телефон.

Примаченко не любила малювати тварин реалістично. «Навіщо малювати їх такими, вони ж і так красиві, — якось пояснила художниця й додала: — Я малюю на радість людям...»



161 слово О. Травневий

  1. Чорнобривці

Давним-давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів, коли її співучий народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими й людьми сильними приваблювала чужинців із півночі. Вони несли горе та сльози, забираючи в полон найдорожче — хлопчиків, які мали вирости в них слухняними рабами.

У цей день до поселення підходили вороги. Матері, щоб не віддати дітей чужинцям, шукали рятунку в баби-ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до своєї матері Любави, що привела їх до ясновидиці. Сива бабуня мовила слова заклинання — і діти перетворилися на прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги Любави. Вони були чорнобривими й кароокими, як хлопчаки.

— Залишайтеся коло матері, — мовила старенька.

Не знала бабуня, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали їх. Так і зосталися в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Немає України без білої хати й чорнобривців, які милують материнське серце до сивих морозів.



164 слова Народна легенда

  1. Маргаритки

Розповідають, ніби Пресвята Богородиця, бажаючи потішити маленького Ісуса й подарувати йому серед зими вінок живих квітів, не знайшла жодної квітки на пригнічених холодом полях і вирішила зробити їх сама з шовку.

І ось з-поміж багатьох інших, зроблених нею, особливо сподобалися Ісусові-немовляті одні маленькі квіточки. То були маргаритки, виготовлені з жовтого шовку й грубих білих ниток.

Шиючи їх, Пресвята Богородиця не раз колола пальці голкою, і краплини крові подекуди забарвили ті нитки в червонуватий або рожевий колір. Ці квіти так сподобалися маленькому Ісусові, що він зберігав їх цілу зиму як коштовність, а коли настала весна, посадив їх у долині Назарету й почав поливати. І раптом штучні квіти ожили, пустили коріння й, розростаючись дедалі більше, переселяючись з однієї країни в іншу, поширилися по всій землі.

І тепер ці чарівні квіточки цвітуть від ранньої весни до глибокої осені, нагадуючи про те диво. І, мабуть, немає у світі країни, де б не росли маргаритки.



150 слів Народна легенда

  1. Маки

Як молоде зітхання землі, як рожевий подих ранку, стоять на тонких підсвічниках тремтячі маки.

Десь у зеленій гущі городу, або на окремій грядці, або попід смарагдовою латкою буряків маки попідставляли гарячим променям свої рум’яні чашечки, складені з пелюсток, ловлять їх, хочуть націдити по вінця. Але хитнеться одна пелюстка, гойднеться друга — і вже розтеклося, вилилося сонячне тепло, і вже знову треба стати непорушно, обережно підставити рум’яні чашечки й чекати сонячного тепла.

Підійдеш до маків, довго стоятимеш, здивований їхньою чистотою й непорочністю, милуватимешся з цнотливості їхнього блиску. Тоді уявиш своє дитинство великою квіткою маку, яка щойно-щойно визволяє свої пелюстки з тугого пуп’янка, нашорошує їх, розкріпачує й випростовує. Уявиш десь посеред городу в оточенні в’юнкої квасолі, що пнеться, зазираючи розквітлими оченятами прямісінько у твою душу. Уявиш десь на світанку, коли бентежне молоко туману тече без берегів, а у великій краплині роси, що зібралася за ніч між пелюстками, відбивається щойно народжений ранок, і тремтить у тій краплині його

прохолода, і віддзеркалюється невидимий вітерець і ще щось таке, чому й слів не добереш.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Вступ методика проведення диктанту iconУрок №18 Тема: Контрольне читання мовчки. Редагування тексту
Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й читання мовчки. Проведення інструктажу щодо написання диктанту й перевірки...
Вступ методика проведення диктанту iconМетодика проведення профорієнтаційного уроку Підготовка до проведення профорієнтаційного уроку
Основний акцент профорієнтаційних заходів – формування позитивного ставлення до професій, що користуються попитом на ринку праці
Вступ методика проведення диктанту iconТа літератури нормативно-правове забезпечення, методика проведення, завдання Вінниця – 2013

Вступ методика проведення диктанту iconТа літератури нормативно-правове забезпечення, методика проведення, завдання Вінниця – 2013

Вступ методика проведення диктанту iconПосібник для податківців зміст
Види ділового спілкування. Методика проведення прес-конференцій, брифінгів, “круглих столів”, інтерв’ю
Вступ методика проведення диктанту iconУрок №1 Урок №2 Урок №3 Висновок Література Вступ
Методика вивчення теми: «Короткі історичні відомості про обчислювальні прилади та з історії створення еом»
Вступ методика проведення диктанту iconНавчально-методичний посібник з курсу „ Методика музичного виховання школярів" для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 -"Педагогіка І методика середньої освіти. Музика."
Методика музичного виховання школярів” для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 –“Педагогіка І методика...
Вступ методика проведення диктанту icon5 клас Зарубіжна література Ст. 116-121
Рв ст 74-75 – читати І перекладати текст, вивчити уривок напам’ять, підготувати уривок до диктанту
Вступ методика проведення диктанту iconСценарій ходу заходу викладається детально в такій послідовності: · вступ
Важливою складовою у діяльності бібліотеки є організація та проведення різноманітних масових заходів щодо просвіти та дозвілля
Вступ методика проведення диктанту iconУрок фізики 10 клас Н. А. Деркач, ст вчитель
О. Д. Засядько, М.І. Кибальчича, Ю. В. Кондратюка В. П. Глушка, К. Е. Ціолковського, С. П. Корольова, Ю. О. Гагаріна, Л. Каденюка,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка