Вступ методика проведення диктанту



Сторінка3/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.6 Mb.
1   2   3
168 слів За Є. Гуцалом

  1. Дари літа

Усе потроху дозріває. Спочатку доводиться скуштувати ранньої редьки, потім — цибулі з олією.

Там, дивись, поміж гудинням закралися перші пуп’янки, затуливши сороміцькі місця свої жовтими плямками зів’ялого цвіту, а вже через кілька днів на місці пуп’янків знайдеш між листям дебеленькі огірки, пухирчасті, із закляклим сивим туманцем на боках. Вони ще зовсім ніжні, солодкуваті, звабливо хрумтять на зубах. Після першого огірка щодня бігаєш на грядку, нишпориш, вишукуєш, а вони немов із землі лізуть, товстішають, уже й жовтизною котрийсь береться.

Помідори набрякають сонцем повільно, бо йому важкувато переборювати їхню зелену та тверду впертість. Проте і їх напоює своїм теплом, проте й вони м’якшають, займаються трохи вогнем з одного боку, потім пляма ширшає, вона вже заливає весь помідор. Він, охоплений пожежею, веселішає, усміхається все бадьоріше. А там уже зовсім палахкотить, сміється, регочеться, так йому добре на гарячій літній грядці. І під кожним кущем можеш натрапити на це соковите сонечко, зриваєш, розламуєш — і лежать на долоні дві іскристі грудочки снігу, тільки криваві, тільки натикані насінням.

160 слів За Є. Гуцалом


  1. Зимова казка

Зимова казка. Ці слова, скільки доводилося чути й читати, прослизали у свідомості вичовганою красивістю. Спокійного ранку однієї грудневої неділі мені розкрилася чарівність їхнього змісту, коли з ночі довколишність постала м’яким білим шаром снігу, що плавно згладжував усі нерівності.

Міріади сніжинок тихо спускалися на білі шляхи, двори, покрівлі. Вони насідали на кожну штахетину, на кожну галузочку.

Застиглими осінніми димами здавалися посивілі садки коло хат, що пишалися однаковими білими дахами, над якими неквапом куріли димарі — то господині гріли оселі, варили сніданки. З молочної пелени неба, що зливалася із засніженим селом, текла матова яснота, наливаючи кімнати й цілий світ виднотою зимового дня.

Дійсність справді скидалася на гарну світлу казку, де зима справляла свято першого снігу. Хотілося побігти на те велике святкування, зачерпнути руками свіжий сніг, однак шкода було дірявити кроками ту рівненьку незайману красу. І хотілося вічним хотінням, щоб над хатами піднімався, ледь звиваючись убік, добрий димок, щоб дядько у валянках спокійно ніс воду по білій землі й щоб до кожних воріт була протоптана стежка.



162 слова За В. Думансъким

ПОДОРОЖІ УКРАЇНОЮ



Київ

  1. Найглибший рекорд Києва

Станція метро «Арсенальна» може похвалитися титулом найглибшої у світі. Береги Дніпра в цьому місці настільки високі, що інженерам довелося сягнути позначки в рекордні сто п’ять метрів, так що мандрівка ескалаторами займає близько п’яти хвилин. Утім, уражає тут навіть не так глибина, як інженерна винахідливість. Що робити, якщо таких довгих ескалаторів просто не існує? Кияни довго думали й нарешті запропонували, здавалося б, нереальний план: розбити спуск на дві частини, а між ними побудувати проміжний вестибюль.

Але тоді постала ще одна проблема: як між двома виритими котлованами розмістити будівельників, які б зводили цей вестибюль. І знову з’явилося революційне рішення. А якщо збудувати вестибюль на поверхні, а потім спустити його на потрібну глибину? Такого у світі раніше ще ніхто не робив.

Коли кияни побачили гігантське залізобетонне кільце масою понад три тисячі тонн, жартівливо назвали його «величезною

склянкою». От тільки команді фізиків, хіміків і геодезистів було не до жартів. Для надійності вони провели спеціальне заморожування ґрунту, довкола конструкції вирили сотні міні-свердловин і залили в них хлорид кальцію. І вже в листопаді 1960 року кияни вперше випробували найглибшу станцію у світі.



176 слів А. Акуленко

Вінницька область

  1. Музей Миколи Пирогова

Національний музей-садиба Миколи Пирогова розташований у південно-західній частині міста Вінниці. Саме тут, у мальовничій садибі Вишня, протягом останніх двадцяти років жив і працював видатний учений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Пирогов.

Метою діяльності музею є збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого. Тут збереглися будинок, у якому жив Пирогов, і музей-аптека з інтер’єрами приймальні й операційної цього відомого на весь світ науковця. Неподалік — церква-некрополь, вона стоїть посеред парку, у якому й досі ростуть дерева, ним посаджені.

Саме тут, у садибі, видатний лікар проводив складні на той час операції, що мали прекрасні результати. Відвідувачі музею мають унікальну можливість ознайомитися з медичними інструментами, які використовували в практиці тодішні лікарі, переглянути старовинні друковані видання, відчути дух та атмосферу минулої епохи.

Микола Пирогов першим у світі здійснив розподіл поранених і хворих залежно від важкості й місця поранення, створив транспортні відділення, застосував ефірний наркоз і нерухому гіпсову пов’язку. Заслуги науковця високо оцінені медиками всього світу, його відкриття застосовують у сучасній лікувальній справі.



170 слів За П. Гуньком

ЗО


  1. Окраса Волині

Шацькі озера — окраса Волині. Майже три десятки великих, середніх і зовсім малих озер розкинулися на просторах краю, заховавшись в обрамлення лісів.

Мешканці Шацька, якщо мають бажання поплавати, вибирають чистоту Світязя. Коли треба послухати тишу, шачани їдуть до Карасинця, а щоб помилуватися красою й поплавати, то вибирають Люцимер.

Я вибираю Люцимер не лише за те, що водойма розташована за кілька метрів від мого будинку, а й за величне водне плесо, за відсутність у воді ям і безпечний відпочинок для дітей. А ще я люблю це озеро за те, що мало не з рук можна погодувати лебедів з лебедятами, відчути на нозі дотик рибок, що гуляють зграйками по мілководдю, поспостерігати на заболоченому березі за бобром чи ондатрою.

Лісисто-болотяні береги Люцимера чергуються з піщаними, очеретяні зарості все більше наступають на водну гладь. Саме озеро є німим свідком історії Шацька — старого, тихого, з давнім городищем на березі, горою, на якій стояв палац, з багатющим рослинним і тваринним світом.



154 слова За М. Цюп’ях

Дніпропетровська область

  1. Заповідна Царичанщина

Коли стоїш над урочищем Лелія, неподалік райцентру Цари- чанки, перехоплює дух. Трьохсотлітні оборонні вали, споруджені ще запорізькими козаками на перепону нападникам, поросли степовими травами й перетворилися на мальовничі кручі. Унизу розкинувся дубовий гай. Місцеві жителі кажуть, що ця місцина багата на рослини, які занесено до Червоної книги.

Під самим райцентром, посеред степу, є дивовижна гора Ка- литва. Кажуть, то скупчення породи, принесеної сюди здалеку

потужним льодовиком мільйони років тому. Ентузіасти засадили гору гектарами акації, перетворивши пам’ятку природи на пам’ятник людському завзяттю.

А поблизу села Гупалівки, на берегах річечки Запдавки, розкинувся заповідний парк, один із найбільших в Україні.

Ще одна заповідна територія Царичанщини створена не природою, а людьми. Це береги штучного водного каналу, який через забруднення тепер перетворено на рекреаційну зону. Місцеві ентузіасти зарибнили канал. Мальки риби, випущені у воду, уже повиїдали бруд і водорості в майже п’ятдесятикілометровій зоні. Вода знову чиста, приваблює відпочивальників і рибалок.

На Царичанщині мріють про створення великого національного ландшафтного парку вздовж Орелі — річки, яку колись уважали найчистішою в Європі.



161 слово За Ю. Рацибарською

Донецька область

41. Святогір’я

Святогір’я — популярне місце відпочинку жителів Донбасу, геть не типове для степового ландшафту Східної України. Це справді чудовий природний парк, який розташований уздовж лівого берега річки Сіверського Дінця, виступаючи лісовим масивом і на правому боці водойми.

Природний фонд парку унікальний: понад дев’ятсот різновидів рослин, з-поміж яких сорок вісім занесено до Червоної книги України. Тут, наприклад, і досі ростуть крейдяні сосни, що збереглися ще з дольодовикового періоду. Подорож білою крейдяною стежкою серед цих хвойних велетів переносить мандрівника, особливо юного, на сторінки якогось фантастичного роману.

Нині найбільшою проблемою парку є наплив туристів- «дикунів». Екологи радо б поспілкувалися з усіма гостями, щоб провести для них інструктаж, але це практично не реально. «Ми всіх приїжджих охопити не можемо, — говорить заступник директора Національного природного парку “Святі гори”

Павлина Журова й додає:— Щороку в нас буває понад півмільйона людей».

Дивишся в далечінь, але не бачиш кінця-краю лісам і стрічці Сіверського Дінця. З одного боку — озеро Банне та частина крейдяних гір, а з іншого — лавра. П’ять бань Свято-Успенської церкви прозирають крізь берези й тополі, а над ними, на білій кручі, злітає давня Свято-Микільська церква.

175 слів За Т. Марченком

Житомирська область

42. Божий слід

Урочище Камінне Село, що на Житомирщині, — унікальна пам’ятка геології. В’їжджаючи на його територію, ми побачили самотню альтанку, від якої вже йшли пішки. За кілька хвилин перед нами постала дивовижна картина з розкиданими по всьому лісу величезними опуклими валунами, укритими мохом. Пейзаж воістину неймовірний! Ніколи не думала, що каміння може бути таким гарним. Ми ввійшли в те прадавнє село й ніби загубилися від цілого світу з його цивілізацією.

Тутешній ліс уражає ще й надзвичайною тишею: ні шуму тобі, ні звуку, окрім пташиного співу. Земля вкрита минулорічним дубовим листям. Складається враження, що на неї віками не ступала нога людини. Посеред лісу раптом з’являються десятки величезних кам’яних брил заввишки з будинок. На найбільшому камені видно великий слід. За повір’ям, він дає паломникам здоров’я й здійснює бажання.

Легенда розповідає, що колись давно в село прийшов бідний чоловік і попросив у заможного господаря хліба. Той відмахнувся, що йому ніколи, і продовжив робити свою справу. Чоловік відійшов від села, озирнувся на нього — і все в селі закам’яніло. Кажуть, то був Господь. А на камені, у тому місці, де Бог відпочивав, залишився слід.

176 слів За В. Кириловець


  1. Перлини Закарпаття

Закарпаття — унікальний куточок України, який має свою історичну й природну цінність.

Цей край славиться чудовими краєвидами: кришталево чистими річками й озерами, лісами, величними гірськими хребтами, цілющими джерелами. Крім того, закарпатці мають свою цікаву історію й багатовікові традиції, сформовані під впливом різних культур.

Найбільшим скарбом Карпат є дивовижне озеро Синевир, вода в якому настільки прозора, що можна побачити дно й мешканців водойми. У цьому озері розводять форель, виловлювати яку суворо заборонено. Поруч — Синевирський парк, який має унікальну флору й фауну.

Одним із чудес Закарпаття вважають долину нарцисів. Під час цвітіння вона вкривається білим покривалом на декілька кілометрів. Щоб туристам було легше знайти це диво, біля нього спорудили пам’ятник нарцису.

Відвідавши місто Ужгород, ви зможете побачити найдовшу липову алею, посаджену понад сто років тому. Завдяки різним сортам цвітіння липи триває протягом місяця. Окрім того, в Ужгороді є багато дерев сакури, у період цвітіння якої місто перетворюється на маленьку Японію.

А ще на Закарпатті збереглося багато величних будівель. Палац Шенборнів найромантичніша з-поміж них, адже нагадує казкове королівство посеред прадавнього лісу в оточенні гір.



170 слів О. Травневий

Запорізька область

  1. Запорізький дуб

Славетному Запорізькому дубу понад сімсот років, хоча науковці стверджують, що йому цілком може бути на одне-два століття більше.

Усі, хто хоч коли-небудь бував біля цього дуба, передусім відзначають його параметри: стовбур можуть охопити шість дорослих осіб, а висота дерева сягає тридцяти шести метрів. У 1990 році дуб майже повністю засох, життєздатною залишилася тільки одна гілка. Фахівці нарікають на надто високий рівень ґрунтових вод і блискавку, яка влучила в дерево. Тому науковці встановили металеві щогли, що підтримують сухі гілки; зміцнили ґрунт, який почав просідати; деревину дуба систематично обробляють консервантами.

Існує чимало легенд, пов’язаних із Запорізьким дубом. Кажуть, що сам Богдан Хмельницький відпочивав у його тіні, а кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко з козаками під цим дубом написали листа турецькому султанові. Ходить також легенда, ніби Тарас Шевченко читав свою поему «Катерина» під Запорізьким дубом.

Під час Другої світової війни Адольф Гітлер хотів розпиляти славетне дерево й вивезти до Німеччини як трофей і символ перемоги, проте дуб, як і наш народ, вистояв.



160 слів А. Штаненко

Івано-Франківська область

  1. Мальовнича Івано-Франківщина

Ласкаво просимо на Івано-Франківщину — край смерекових лісів, дзвінкоголосих гірських потоків і мальовничих масивів Чорногори. Навряд чи хтось може залишитися байдужим, побувавши на загадкових гірських озерах Несамовите, Бребенескул і Марічейка й піднявшись на Говерлу — найвищу гору України.

Зимові та літні місяці здавна вважаються найкращою порою відпочинку в карпатському селі. Уявіть собі дерев’яні теплі будинки, мальовничі краєвиди засніжених гір, катання на лижах і санках, гостинність — ось неповний перелік тутешніх принад. Місцеві жителі зберегли свої стародавні звичаї, культуру, їхня громада століттями розвивалася без значних зв’язків з іншими цивілізаціями — так утворилися унікальні для Європи традиції та звичаї гуцулів, лемків і бойків.

У Коломиї, центрі Гуцулыцини, відвідайте Національний музей народного мистецтва. У ньому є чим захоплюватися, адже цей край здавна славиться народними промислами: килимарством, вишивкою, різьбярством і ткацтвом. І як тут не згадати Музей «Писанка», у колекції якого понад шість тисяч писанок із різних куточків України та світу. Частиною цього музею є пам’ятник писанці, висота якого сягає понад тринадцять метрів. Саме цей пам’ятник є найбільшою писанкою у світі.

163 слова О. Травневий

Київська область

46. Дендропарк «Олександрія»

Дендрологічний парк розташований у місті Білій Церкві, що на Київщині. Його було закладено наприкінці вісімнадцятого століття графом Ксаверієм Браницьким і названо на честь дружини Олександри. Нині «Олександрія» — найбільший та найстаріший дендропарк України.

Автор генерального плану парку, відомий французький архі- тектор-паркобудівник Мюффо, запропонував модний на той час англійський, або ландшафтний, стиль, який припав до душі замовниці. На території «Олександрії» було споруджено літню резиденцію Браницьких, Царський павільйон, у якому жили гості — члени царської сім’ї. Також парк прикрашають з тих часів колонада «Луна», павільйон «Ротонда», китайська альтанка, бронзові й мармурові скульптури, вази, декоративні композиції з великих брил і штучних земляних підвищень.

До середини дев’ятнадцятого століття «Олександрія» перетворилася на один із найпрекрасніших парків країни. З Північної Америки та Західної Європи сюди завозили рідкісні рослини, у глибоких балках було споруджено каскади ставків, наповнених джерельною водою, водоспади та фонтани. І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська та європейська.

Можна багато розповідати про розмаїття архітектурних пам’яток і скульптур «Олександрії», про неповторність і красу її

ландшафтів, однак краще сюди приїхати й побачити це диво на власні очі.

175 слів За Р. Маленковым

Кіровоградська область

47. Перлини степового краю

Хутір Надія зачаївся серед безкраїх степів Кіровоградщини. Він належав батьку славетного драматурга Івана Карпенка-Ка-рого.

Усе почалося далекого 1871 року, коли митець поселився на батьківському хуторі. Важко повірити, що на місці цього чарівного парку тоді була тільки хата та чумацька криниця. Натхненно працюючи над драматичними творами, Іван Карповичз великим завзяттям господарював: усе впорядковував, перебудовував, озеленював та уквітчував. За переказами, верби навколо ставка посаджені ним власноруч.

Справжня окраса хутора — столітні могутні дуби, що вражають своєю кремезністю та міццю. Іван Карпович переймався ідеєю посадити дубову алею, а щоб було це не лише його справою, пропонував кожному своєму гостю посадити дерево. Свого часу тут посадили по дубку Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Максим Рильський та багато інших відомих людей. Тепер ця прекрасна тіниста алея з дев’яноста дубів — нагадування про тих, хто бував у цьому благодатному місці.

Шумлять столітні дуби, тихо шепоче очерет навколо рукотворного ставка, дзюркоче джерельце кришталевої води. Завжди відчинені ворота садиби Івана Карпенка-Карого запрошують відвідати музей, пройтися стежками, які були протоптані серед цілющих і духмяних трав, погомоніти з єдиними свідками понад сторічної історії перлини степового краю — дубами.



175 слів За О. Олексенко

  1. Мармурова печера

Мармурова печера — окраса Кримського півострова. Знайти її можна на плато гірського масиву Чатир-Даг. Вхід до неї знаходиться на висоті дев’ятисот двадцяти метрів над рівнем моря. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів становить півтора кілометра, температура повітря в печері — дев’ять градусів тепла. Тут можна насолодитися прослуховуванням класичної музики, яка в унікальній акустиці Мармурової печери має особливе звучання.

Відвідувачів печери зустрічають величезні зали з чудернацькими формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів. Перша галерея прикрашена сталактитами, сталагмітами та натічними драпіровками. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами нагадують казкових героїв. У наступній галереї можна побачити ажурні ванночки й кам’яні водоспади. Головна галерея — одна з найбільших обладнаних печер Європи: її довжина становить сто метрів, а висота — двадцять вісім.

Нижня галерея печери — природний мінералогічний музей. Тут проводять екзотичні спелеотури, для яких відвідувачам видають ліхтарі й спеціальний одяг. Стежка між кам’яними брилами занурюється у вузькі щілини, веде вниз до зали, де на стелі кам’яні візерунки нагадують троянди.

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети.



170 слів За А. Гуляком

Луганська область

  1. Кам’яні баби

Луганський парк-музей половецьких баб — одна з найбільших в Україні колекцій кам’яних статуй одинадцятого-дванадцятого століть. Експозиція розташована на території парку Луганського національного університету.

У колекції представлено сімдесят скульптур заввишки від одного до чотирьох метрів, що зображають воїнів або жінок, їх ставили на поховальних курганах давні кочівники: скіфи, половці й інші народи.

Вивчення стародавніх статуй дало історикам інформацію про те, який вигляд мали давні народи, як вони одягалися, якими були їхні зачіски. На чоловічих скульптурах основною частиною одягу є каптан із вишивками на рукавах, до нього прикріплені шкіряні ремені для різних потреб, зокрема й для носіння зброї. Цікаво, що чоловіки носили сережки — отже, металеві предмети у вухах сучасних молодих людей ніяка не новація, а добре забута чоловіча прикраса. На жіночих статуях — складний головний убір, сережки, намисто й інші предмети жіночого туалету. Для кам’яних баб властиве положення рук, складених на животі.

Історики вважають, що половці, які жили в донецьких степах в одинадцятому-тринадцятому століттях, були практично знищені татарами за часів Золотої Орди.

Нині кам’яні баби залишаються єдиним свідченням перебування цього народу в степах Південної України.

173 слова С. Півторак

Львівська область


  1. Легенди оперного театру

Львів’янам ніколи не набридає повторювати, що їхньому головному театру немає рівних не тільки в Україні, а й у всьому світі. Як і будь-який мистецький шедевр, Львівська опера має свої легенди.

Перша легенда виникла відразу ж після смерті головного архітектора Горголевського. Розповідають, нібито він наклав на себе руки через те, що підземні води річки Полтви, які протікали під театром, підтопили будівлю, унаслідок чого вона почала руйнуватися. Насправді ж під час будівництва театру для річки проклали обвідний канал, а будівничий помер зовсім з іншої причини. Однак львів’яни не забувають, що під бруківкою проспекту Свободи течуть води неспокійної річки.

Легенда, пов’язана з чудовою завісою «Парнас», розповідає про те, що після завершення будівництва театру закінчилися кошти, тому замовники поїхали до Італії, де мешкав автор Семирадський, з порожніми руками. Коли митець дізнався, що зароботу йому не заплатять, він відмовився віддавати завісу; вишиту золотом. Львів’яни приходили кілька разів до майстерні й, захоплюючись шедевром, не могли відірвати від нього очей. Це розчулило автора — і він подарував свою роботу Львівській опері.

164 слова За С. Гужвою

Миколаївська область


  1. Кінбурнська коса

Одне з природних див України — Кінбурнська коса, що на Ми- колаївщині. Таку незвичну назву коса дістала зовсім не випадково. Слово «кінбурн» перекладається як «волосяний мис». Коса справді місцями настільки тонка, що сягає лише одного метра завширшки.

Над головою літають великі відгодовані пелікани. Вони з’явилися тут, коли риби на Дунаї значно поменшало. Тепер їхня популяція в цьому краї налічує близько двох тисяч.

Прямо з-під коліс виринає лисичка й ховається у високих травах, потім тікають фазани з виводком, почувши не звичний для цих країв гул автомобіля. Різко зупиняємося. «Мабуть, знову якась тварина пробігає», — промайнула думка. Виявляється, це ми гадюку пропускаємо, поки вона через дорогу переповзе.

До речі, на сусідньому острові Тендра водяться здичавілі мустанги, але останнім часом дошкуляти мешканцям коси почали вовки. Вони прийшли сюди років п’ятнадцять тому. У першій зграї було дев’ять особин, згодом популяція зросла до дванадцяти. Вовки суттєво шкодять господарству, але нападів на людей поки що не було.

Нині в трьох селах Кінбурнської коси мешкає близько восьмисот осіб — півострів поступово заселяється людьми.

162 слова За А. Ященко


  1. Українська Венеція

Не дороги й автомобілі, а канали й човни — це звична картина для містечка Вилкове, яке туристи з любов’ю називають українською Венецією. Сорок п’ять відсотків території містечка становить вода, а довжина каналів сягає майже ста кілометрів. У Вилковому — сімдесят два острови й п’ять тисяч човнів.

У вісімнадцятому столітті, коли було засноване Вилкове, тут були звичайнісінькі плавні посеред дельти Дунаю. Кожен із численних острівців доводилося формувати вручну, нагрібаючи мул і викопуючи канали.

Цікавим є той факт, що на вісім тисяч жителів міста припадає п’ять тисяч човнів. Кожен із них на вагу золота, адже перевозити ними доводиться не тільки людей, а й меблі, урожай і навіть корів. Як і для предків, головним скарбом для місцевих залишається риба. Найпопулярнішим уважається оселедець, з якого, окрім звичних для нас страв, готують навіть рублені котлети й борщ. Кажуть, ніби оселедець і забезпечує довголіття місцевих жителів.

Саме біля Вилкового найбільша річка Європи впадає в Чорне море. Тут рай для птахів, адже в дельті гніздяться пелікани, лебеді, чаплі та знамениті орлани-білохвости. Хіба не диво?



165 слів О. Травневий

Полтавська область

  1. Полтавська галушка

На Соборній площі, напроти садиби Івана Котляревського, у 2006 році встановлено унікальний, єдиний у світі пам’ятник полтавській галушці. Авторами масивної споруди з каменю є народний художник України Анатолій Чорнощоков і скульптор Микола Цись.

Пам’ятник символізує достаток і добробут української родини. Він являє собою гігантську глибоку тарілку, по вінця наповнену

апетитними галушками, що так і просяться до рота. Поряд із тарілкою на українському рушнику лежить і ложка. Здається, що сам Іван Котляревський поглядає у віконце свого будинку й теж радіє увічненню в камені унікальної української страви, яку він оспівав у своїй безсмертній «Енеїді».

У Полтаві проводиться щорічне свято галушки, де всі охочі можуть продегустувати дванадцять видів українського кулінарного шедевра, який став візитною карткою міста. Якщо ваше прізвище Галушко, то всі наїдки на цьому фестивалі будуть для вас безкоштовними.

Біля пам’ятника люблять фотографуватися молодята, програмуючи своє сімейне життя на достаток. Крім того, з галушками, увічненими в камені, пов’язане й таке повір’я: хто з молодих ухопиться за ложку першим, той і буде в родині головним.

162 слова За М. Ганжою

Рівненська область

54. Острог

Незважаючи на те що місту понад дев’ятсот років, головні події, які назавжди закарбувалися золотими літерами в історії України, відбувалися кілька століть тому. Вони пов’язані з династією князів Острозьких, завдяки яким Острог на якийсь час став центром культури й освіти всієї країни. Цей факт підтверджують і багато архітектурних пам’яток, які дійшли до нашого часу.

Архітектурною домінантою міста є замок князів Острозьких, а точніше те, що від нього залишилося. Твердиня збудована на невисокому пагорбі й займає невелику овальну ділянку. Нині вона казково виринає з пишних верб, які ростуть навколо.

Особливе місце з-поміж давніх споруд посідає Луцька над- брамна башта, яка протягом багатьох років була важливим захисним пунктом із заходу, з боку Луцька. Нині вприміщенні башти працює музей, у якому зберігаються давні унікальні книги, виготовлені в Острозі.

Якщо вести розмову про місто, не можна не згадати про його символ — Острозьку академію. Це перший вищий навчальний заклад у всій Східній Європі. Разом із відкриттям академії князь Острозький заснував першу в Україні друкарню. Саме тут вийшов у світ перший український підручник «Буквар», надрукований Іваном Федоровим.



170 слів За М. Мельниченко

Сумська область

55. Яблуневе диво Сумщини

У місті Кролевці, що на Сумщині, росте яблуня-колонія. Чому так називають це дерево? Чому саме до нього виявляють інтерес не тільки українці, а й гості з-за кордону?

Цій яблуні двісті двадцять років, вона має сім стовбурів і десятки вкорінених гілок. Коли стовбур відмирає, його віти опускаються та приростають до землі. Раз на рік плодоносить ліва половина дерева, а наступного року — права.

1959 року, коли неподалік яблуні будували школу, знайшли надмогильну плиту князя Мещерського й перенесли під дерево. Через покручені стовбури місцеві жителі називають яблуню «крученою», уважаючи, що дерево сумує за князем, тому й гнеться до плити.

Думали, що колонія випромінює негатив, але біоенергетики довели, що її енергія омолоджує людей. Після цього місцеві жителі влаштували паломництво до дерева: кожний хотів поласувати молодильними плодами. «Наукового пояснення феномену яблуні-колонії немає, — стверджує директор станції юннатів Юрій Корбан і додає: — Багато років ентузіасти намагаються виростити яблуню з пагонів і насіння колонії, але виростають звичайні дерева».

З 1998 року яблуню-колонію охороняє закон, адже це диво указом Президента України внесено до пам’яток природи загальнодержавного значення.

168 слів За Г. Гнипом


  1. Тернопільський став

Візитною карткою Тернополя є величезне рукотворне озеро всамому центрі міста. Це мальовниче місце оточене парками з усіх боків.

Тернопільський став був створений ще в шістнадцятому столітті на болотах річки Серет. Його творцем був Ян Тарнав-ський — коронний гетьман Тернопільського замку. Озеро було сполучною ланкою для оборонних споруд, зведених для захисту від турецько-татарських набігів. Водойма знала часи занепаду й у роки Другої світової війни була повністю знищена. У п’ятдесятих роках минулого століття почалося масштабне відновлення ставу, його площа становила близько трьохсот гектарів. Тернопільським став почали називати з 1991 року після проголошення незалежності України.

У шістдесятих роках на штучному озері спорудили півострів Закоханих, який нині вважається одним із найромантичніших місць в Україні. Озером курсують два пасажирські теплоходи, які катають тернополян і гостей міста, доки сонце не заховається за небокрай.

У кінці червня на озері зацвітає водяна лілія. Нерідко можна натрапити на диких качок і річкових чайок. Тут водяться коропи, щуки й соми. Водолази розповідають, що довжина сомів сягає двох метрів.



158 слів За О. Гнатенком

Харківська область

  1. Сковородинівка

Чому село, яке колись іменували Пан-Іванівкою, тепер називається Сковородинівкою, ви, напевно, уже здогадалися. Так, у цьому селі якийсь час жив Григорій Сковорода, саме тут і покоїться його прах.

Сюди його запросив поміщик Андрій Ковалевський. Тут були всі умови для філософської роботи й відпочинку: гостьова кімната, де можна було усамітнитися й почитати, і мальовничі краєвиди, що нагадували філософу про місця, де він народився й виріс. У цьому селі знаходиться й могила Григорія Сковороди, на якій викарбувані його ж слова: «Світ ловив мене, та не спіймав».

У наш час могилу перенесли на невелику відстань, а в будинку, де жив Сковорода, зробили музей. Тут зберігаються речі, які йому належали. Особливо запам’яталися два дерев’яні посохи, які філософ виготовив і оздобив власноруч. На одному вирізьблений кріт, що символізує праведний шлях. Справді, хоча кріт і сліпий, він управно знаходить собі дорогу. Біля дому-му-зею квітне сад із семисотлітнім дубом, під яким багато часу проводив митець, а неподалік розміщений ставок із кумедною назвою Панські Штани.

Сковородинівка — це те місце, де цікаво можна провести вихідний день. У травні тут відбувся фестиваль «Delibertate», а на липень заплановано свято Івана Купала.



181 слово ЗаА.Смолієм

Херсонська область

  1. «Асканія-Нова»

У біосферному заповіднику «Асканія-Нова», що на Херсонщині, навесні розпочинається туристичний сезон. Тисячі туристів їдуть сюди, щоб на власні очі побачити багатовіковий цілинний степ і рідкісних тварин.

Дендропарк майже на двісті гектарів рукотворний. Понад сто двадцять п’ять років тому його заклали серед голого степу. Скептики не вірили, але оазис прижився. Нині унікальні рослини вражають туристів і надихають учених.

Тут є заповідна цілина — степ, якого не торкався плуг. Він простягнувся більше як на десять тисяч гектарів. У заповідному асканійському степу мешкають більше тисячі членистоногих, сім видів земноводних і плазунів, вісімнадцять видів ссавців.

У різні пори року сюди прилітає понад двісті сімдесят видів птахів, з яких сто сім залишаються на гніздування.

У заповіднику можна побачити багато унікальних тварин, зокрема й коней Пржевальського. Між іншим, у світі цих копитних залишилося трохи менше двох тисяч. «Це унікальний табун, представники якого походять від перших тварин, завезених ще в 1899 році», — розповів директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктор Гавриленко.

Кілька років тому ця заповідна зона ввійшла до сотні найуні- кальніших куточків України й потрапила до півфіналу, змагаючись за місце серед семи чудес нашої країни.


175 слів
З проекту «Гордість України», канал 24

Хмельницька область


  1. Середньовічна перлина

Кам’янець-Подільський — місто, що зберегло дух середньовіччя. Його унікальність полягає в гармонійному поєднанні ландшафту й містобудівної структури старовинного міста, де військові інженери створили фортифікаційну систему, якій немає аналогів у Європі.

Нині чимало туристів захоплюються вдалим поєднанням міцних оборонних мурів міста, замку й високих стрімких скель річки Смотрич.

До складу фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Найвища башта названа Папською, тому що вона була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній башті є видовбана в скелі криниця завглибшки 40 метрів.

У підземеллях фортифікаційного комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672 року від турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може постріляти з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. А ще ви можете тут поїздити верхи на конях і власноручвикарбувати пам’ятну монету. Усі, хто відвідує визначні місця Кам’янця-Подільського, переживають неповторне відчуття подорожі в часі.



173 слова За В. Онушком

Черкаська область

  1. Буцький каньйон

Якщо ви мрієте побачити каньйон, то не обов’язково їхати за кордон, адже Україна дуже багата на природні дива. Зробіть собі подарунок, улаштувавши тур вихідного дня в Буки, що на Черкащині.

Тисячі років води річки Гірського Тікича точили граніти, доки не утворили мальовничий Буцький каньйон із крутими схилами. Цікаво, що навколо — рівнинна місцевість, а посеред неї — урвище грандіозних скель, які заввишки сягають двадцяти п’яти метрів. На початку каньйону стоїть старий млин дев’ятнадцятого століття, а далі — водоспад Вир, що обов’язково вас зачарує. Тут свіже повітря, мальовнича природа й цікаві геологічні утворення.

Ще декілька років тому ніхто не знав про Буки, проте сьогодні на крутих схилах каньйону можна зустріти туристів із фотоапаратами. Якщо ж ви бажаєте насолоджуватися красою каньйону кілька днів, то можете зупинитися тут у наметах, адже природа наче подумала про туристів. Майже біля самої річки в кінці каньйону ви знайдете галявину — ідеальне місце для наметового містечка. У Гірському Тікичі, звичайно ж, можна купатися.

Буки — чудове місце для сімейного відпочинку на свіжому повітрі.



161 слово За К. Гіржевою

Чернігівська область

  1. Старий Чернігів

Відвідавши три десятки країн, я зовсім мало знав про Україну, тож почав більше досліджувати рідні терени. Чому б не почати з

Чернігова? Сів на поїзд до Києва, звідти маршруткою доїхав до давнього, увінчаного золотими й зеленими банями міста.

Про те, що Чернігів — північноукраїнське місто, свідчать віконниці — своєрідні дверцята, якими прикривають вікна. У нас, на Львівщині, навряд чи знайдеш на вікнах такі Стулки. Віконниці ви можете побачити на будинках багатьох маленьких вуличок міста в межах старих районів. Хіба це не чудово?

Мені як любителю архітектури запав у душу комплекс дитинця — найдавнішої частини міста. Поряд — вал, який є основним місцем для прогулянок городян. Уздовж бульвару стоять старовинні гармати, котрі обороняли тутешню фортецю, але жодного разу так і не вистрелили. Звичайно ж, не можна пропустити візитівку міста — Свято-Троїцький собор, заради якого багато людей приїжджають сюди з усіх усюд. Ця визначна архітектурна пам’ятка доби Гетьманщини, увінчана сімома бароковими банями, уражає своєю величністю й урочистістю.

Знаю, що до цього міста я ще повернуся, але далі моя подорож пролягатиме містами й селами Чернігівщини, де всім заправляє річка Десна.

172 слова За О. Зубом

Чернівецька область

62. Хотинська фортеця

Це місце було настільки бажаним, що претендентів на володіння Хотинською фортецею ніколи не бракувало. Той, хто володів містом, контролював також єдину дорогу, що виходила з віковічних лісів берегом струмка до переправи на Дністрі, саме біля підніжжя скелі, на якій височіла твердиня, змінюючи з часом свою архітектуру та конструкцію.

Найдавніша фортеця, відома сучасним науковцям, побудована в сьомому-восьмому століттях, її незначні рештки виявлено під час розкопок. На жаль, визначити час будівництва дерев’яної фортеці, а отже, і міста Хотина не вдалося, бо будівництво кам’яного замку зруйнувало найдавніші культурні нашарування.

Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни фортеці. Зовні їх прикрашають викладені з червоної цегли чотири смуги, кожна з яких складається з кількох квадратів, уписаних один в один. Найбільша башта прямокутна, у ній — три яруси бійниць для важкої артилерії. Над фортечними стінами височать ще чотири башти.

Нині на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник, проведено численні реконструкції битв, тут організовують фестивалі та знімають історичні фільми. Згадаймо хоча б такі відомі кінострічки, як «Захар Беркут», «Д’Артаньян і три мушкетери», «Тарас Бульба» і ще понад сорок фільмів.



173 слова За Б. Савчуком

ВСЕУКРАЇНСЬКІ РАДІОДИКТАНТИ


63. Молодий Франко

Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам’ять. За два роки початкової школи він навчився читати й писати українською мовою. Коли Франкові минуло вісім років, батьки віддали його до школи в Дрогобич. За підсумками навчального року він виявився найкращим учнем. З його успіхів особливо тішився батько. «Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав», — згадував Іван. А через два місяці батька не стало.

Хлопець продовжив навчання в гімназії Дрогобича. У цей час він утратив і матір. Хоча й важко жилося сироті, проте в гімназії хлопець виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити подану вчителем на уроках інформацію, досконало оволодів німецькою та польською мовами. Франко захоплювався збиранням книжок, за обсягом його бібліотека нараховувала їх майже п’ятсот.

У дев’ятнадцятирічному віці Іван Франко вступив на філософський факультет Львівського університету. Як талановитого

й успішного студента, його звільнили від плати за навчання, призначили заохочувальну стипендію.

Юнак навчався також у Чернівецькому й Віденському університетах, в останньому, захистивши дисертацію, здобув ступінь доктора філософії.



168 слів 3 підручника

  1. Радіо диктанту національної єдності — 15 років

Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант» походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів в українській мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.

Наш диктант, однак, нічого спільного, крім етимології, не має ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День української писемності та мови вже вп’ятнадцяте, добровільна.

До речі, теле-й радіодиктанти пишуть французи, і поляки, і китайці... Та український диктант особливий, по-святковому врочистий.

Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голосу Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального статусу й віку. А потім, окрім самих робіт, надсилають іще й листи. «Мені хотілося написати диктант, але цього дня мусив пасти череду, — розповідає тринадцятилітній Андрій Власенко з Черкащини й додає: — Що ж, я причепив приймач за гілку й писав на пасовищі, а потім, повернувшись додому, переніс написане з чернетки в чистовик».

І хоча раніше текст писали пером, останнє півстоліття — кульковою ручкою, а згодом, кажуть, можна буде набирати його на комп’ютері, диктант усе одно єднатиме нас!

171 слово О. Травневий


  1. Історія пісні «Червона рута»

За переказами, що досі існують у Карпатах, рута — жовта квітка, яка в ніч на Івана Купала лише на декілька хвилин стає червоною. Дівчина, що її знайде й зірве, буде щаслива в коханні.

Пісню «Червона рута» в 1968 році написав дев’ятнадцятирічний студент Чернівецького медичного інституту Володимир Івасюк. Як же народився задум її написати?

У великій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на видану 1906 року збірку коломийок, упорядковану Володимиром Гнатюком. В одній із них він прочитав прочарівне зілля — червону руту.

Для юного музиканта цей образ став зворушливою знахідкою, справжнім одкровенням. У пошуках історії про цю квітку він багато мандрував селами, особливо гірськими, шукаючи ключ до розкриття таємниці, і згодом знайшов новий варіант коломийки про червону руту, а ще записав легенду про загадкове чар-зілля.

На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів, яким повідомив про дві нові пісні. їхня прем’єра відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». І ось настало свято Володиної музики та поезії — торжество його творчої роботи. «Червона рута» визнана піснею року в Радянському Союзі на конкурсі «Пісня-71».

169 слів За В. Бровком


  1. Юрій Кульчицький

Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького, хоча цей українець відкрив Європі запашний східний напій — каву.

Родом він з української шляхетської родини Кульчицьких- Шелестовичів із Самбірщини. Замолоду пішов на Січ. Під час одного з походів Юрій Кульчицький потрапив у полон, де досконало вивчив турецьку мову та звичаї. Саме там він відкрив для себе неповторний смак та аромат кави. Пізніше Кульчицький служив в австрійській дипломатичній місії. Він відіграв важливу роль у легендарній Віденській битві, яка, до речі, зупинила турецький наступ на Європу.

Крім будинку й медалі, рятівник отримав від міської влади Відня триста мішків кави. Зерна кави залишили в обозі турки, щоправда, австрійці вважали їх кормом для верблюдів. Однак тварини каву їсти не захотіли.

Підприємливий українець не розгубився й відкрив кав’ярню. Віденцям кава припала до смаку. Кульчицький, одягнувши турецький одяг, частував своїх гостей, пом’якшуючи смак кави медом, цукром, а згодом — молоком і вершками.

Нині одна з віденських вулиць названа на честь героя-каво-вара, на ній же українцеві встановлено погруддя.

158 слів О. Травневий


  1. Піонер на ниві електроніки

Утілення ідеї дальнобачення — спільне колективне дітище багатьох учених і радіоентузіастів різних країн. Та вперше у світі створити повністю електронну систему передавання на відстань рухомого зображення і, крім того, навіть здійснити його практичну трансляцію пощастило лише Борисові Грабовському — сину поета Павла Грабовського.

1924 року він винайшов пристрій, що став основою передавальної телевізійної трубки. Учений змусив промінь рухатися поверхнею надчутливої металевої пластинки, на яку проектувалося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали вітчизняний, а потім — міжнародний патент на винахід.

Минув час, і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці! Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не лише особисту славу, а й пріоритет вітчизняної науки та техніки.

Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки і культури: вона юридично визнала першість за Борисом Грабовським. Як бачимо, сина видатного українського поета-революціонера по праву вважають одним із піонерів у галузі електроніки.



164 слова О. Травневий

  1. Українському радіо — 90 років!

Історія Українського радіо — це дивовижна епоха: сотні журналістів-корифеїв, тисячі радіопрограм, мільйони листів і телеграм від слухачів і незліченна кількість сказаних і почутих слів.

А знаєте, з якого слова й коли все почалося? Увечері шістнадцятого листопада 1924 року з гучномовців, установлених у центрі Харкова, пролунало: «Алло! Говорить Харків! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!» Харків’яни, затамувавши подих, слухали, як звучить по радіо концерт.

У літопис Українського радіо вписано чимало незабутніх сторінок. Позивні «Реве та стогне Дніпр широкий» не зникали з ефіру в роки Другої світової війни. Українські письменники, а саме: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Максим Рильський — з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу. А по війні чимало українських родин, розпорошених по всіх усюдах, возз’єднувалися завдяки радіо.

Понад вісімдесят годин щодоби — такі обсяги мовлення Національної радіокомпанії України сьогодні, у дні її дев’яносторіччя. І зараз, у ці хвилини, коли ви разом із багатомільйонною українською родиною синхронно, слово за словом пишете радіодиктант, пам’ятайте: це відбувається завдяки нашим спільним зусиллям!



157 слів А. Акуленко

  1. Марко Вовчок

Маючи намір вивчити українську мову, російський класик Іван Тургенев звернувся до Тараса Шевченка, щоб той порекомендував, прозу якого українського письменника варто читати як зразок літературної мови. Поет відповів: «Читайте Марка Вовчка, бо він один знає нашу мову». Цей факт дуже красномовний.

Шістнадцятирічна дівчина Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина, живе в Орлі в рідної тітки. Батька давно немає серед живих, а тітка турбується про Марію краще, аніж рідна мати.

Якби дівчині хтось сказав, що через сім років вона стане знаменитою українською письменницею та ще й підписуватиме свої твори псевдонімом Марко Вовчок, вона, мабуть, тільки б розсміялася. Адже для цього треба хоча б знати українську мову!

У 1851 році Марія виходить заміж за українського етнографа Опанаса Марковича та їде в Україну. Вона досконало вивчає українську мову, а вже через шість років створює «Народні оповідання», що принесли їй славу в Росії та Європі. Твори Марка Вовчка перекладають чеською, польською, болгарською, французькою, німецькою, данською мовами, а французька редакція повісті «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять перевидань.

168 слів За І. Сюндюковим

70. Україна на межі тисячоліть

За легендою, апостол Андрій Первозваний на одному з пагорбів, де нині стоїть Андріївська церква, напророчив: «На горах цих возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог багато церков». Передбачення збулося: на високому дніпровському березі народився золотоверхий Київ.

Минали роки — слава про Русь-Україну гриміла на весь світ, адже на межі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалися торгівля, право, освіта, культура. Королівським дворам Європи було за честь поріднитися з володарями Києва. Промовистим є такий факт: Анна, високоосвічена дочка Ярослава Мудрого, ставши королевою Франції, підписувала державні акти своїм ім’ям, тоді як її чоловік, король Генріх Перший, ставив усього-на-всього хрестик.

Наша історія славна ще й звитяжними боями: упродовж століть відчайдушні козаки захищали Україну й усю Європу від дикої орди. Прикро, що на межі другого тисячоліття нам, українцям, ціною життя найкращих синів доводиться боронити від східних сусідів свій європейський вибір. Сьогодні ми по-особливому розуміємо Шевченкову настанову любити Україну «во врем’я люте» і знаємо, що вистоїмо, бо за нами правда й славна історія.

157 слів о. Травневий

ЗМІСТ



ВСТУП

Методика проведення диктанту

Обсяг текстів для диктанту та час написання роботи Нормативи оцінювання диктанту

НАШІ ТРАДИЦІЇ


  1. Новий рік у різних народів 5

  2. Сватання 5

  3. Ворожіння на Андрія 6

  4. Дерева-обереги 7

  5. Чистий четвер 7

У СВІТІ ТВАРИН

  1. Господарі повітря 8

  2. Дитинство лісових котів 9

  3. Спосіб життя їжака 9

УКРАЇНСЬКА МОВА 2

Київ 2


«Грамота» 2

ВСТУП 3


Методика проведення диктанту 3

НАШІ ТРАДИЦІЇ 7

1. Новий рік у різних народів 7

2. Сватання 7

3.Ворожіння на Андрія 8

4.Дерева-обереги 9

5.Чистий четвер 10

У СВІТІ ТВАРИН 11

6.Господарі повітря 11

7.Дитинство лісових котів 12

8.Спосіб життя їжака 13

9. Великий птах лісових боліт 14

10. Збережімо бурого! 15

ЯІ СВІТ 16

11.Наодинці із собою 16

12.Від читання до багатства 16

13.Вождь племені 17

МУДРІСТЬ НАРОДНА 20

16.Притча про сина 20

ВСЕУКРАЇНСЬКІ РАДІОДИКТАНТИ


63. Молодий Франко 68

ЗМІСТ 77







Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Вступ методика проведення диктанту iconУрок №18 Тема: Контрольне читання мовчки. Редагування тексту
Ознайомлення з критеріями оцінювання контрольного диктанту й читання мовчки. Проведення інструктажу щодо написання диктанту й перевірки...
Вступ методика проведення диктанту iconМетодика проведення профорієнтаційного уроку Підготовка до проведення профорієнтаційного уроку
Основний акцент профорієнтаційних заходів – формування позитивного ставлення до професій, що користуються попитом на ринку праці
Вступ методика проведення диктанту iconТа літератури нормативно-правове забезпечення, методика проведення, завдання Вінниця – 2013

Вступ методика проведення диктанту iconТа літератури нормативно-правове забезпечення, методика проведення, завдання Вінниця – 2013

Вступ методика проведення диктанту iconПосібник для податківців зміст
Види ділового спілкування. Методика проведення прес-конференцій, брифінгів, “круглих столів”, інтерв’ю
Вступ методика проведення диктанту iconУрок №1 Урок №2 Урок №3 Висновок Література Вступ
Методика вивчення теми: «Короткі історичні відомості про обчислювальні прилади та з історії створення еом»
Вступ методика проведення диктанту iconНавчально-методичний посібник з курсу „ Методика музичного виховання школярів" для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 -"Педагогіка І методика середньої освіти. Музика."
Методика музичного виховання школярів” для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 010103 –“Педагогіка І методика...
Вступ методика проведення диктанту icon5 клас Зарубіжна література Ст. 116-121
Рв ст 74-75 – читати І перекладати текст, вивчити уривок напам’ять, підготувати уривок до диктанту
Вступ методика проведення диктанту iconСценарій ходу заходу викладається детально в такій послідовності: · вступ
Важливою складовою у діяльності бібліотеки є організація та проведення різноманітних масових заходів щодо просвіти та дозвілля
Вступ методика проведення диктанту iconУрок фізики 10 клас Н. А. Деркач, ст вчитель
О. Д. Засядько, М.І. Кибальчича, Ю. В. Кондратюка В. П. Глушка, К. Е. Ціолковського, С. П. Корольова, Ю. О. Гагаріна, Л. Каденюка,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка