Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка2/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Євангельські місця


З точки зору фізичної конфігурації Палестина, йдучи від Середземного моря вглиб, складається з таких зон: прибережна рівнина, яку перериває скелястий мис гори Кармель (540 м.); горбиста область, звана Шефелою; гірська зона, що є водорозділом між прибережною рівниною та глибокою долиною Йордану, що лежить під рівнем моря між Генезаретським озером (–209 м.) та Мертвим морем (–394 м.); височина по другій стороні Йордану, що різко підноситься вгору над впадиною цієї долини. В гірській області поставали найславніші біблійні населені пункти, як і багато святинь, формуючих ідеальну «священну дорогу»: Хеврон, Вифлеєм, Єрусалим, Рама, Бетел, Шіло, Сихем, Самарія.

На північ від долини Ездрелон знову починаються галилейські пагорби, що підносяться аж до гір Ливану.

Дивлячись на географічну карту Палестини в часах Ісуса, легко можна знайти місто Єрусалим між Середземним та Мертвим морем майже на тому рівні, на якому в це море впадають води Йордану. Єрусалим ще від часів царя Давида (недовго після 1000 р. до Хр.) був столицею давньої ізраїльської держави і назавжди залишився релігійним, політичним і культурним центром єврейського народу. Це було святе місто, до якого йшли на прощу під час трьох головних свят року (Пасхи, П’ятидесятниці, свята Кучок) всі євреї, які могли, навіть ті, що мешкали поза Палестиною, адже у ньому знаходився єдиний законний храм.

Кілька кілометрів на південь від Єрусалиму знаходимо Вифлеєм. Трохи на схід знаходиться Витанія, містечко, в якому мешкала одна сім’я приятелів Ісуса: Лазаря, якого Ісус покличе до життя із гробу, та двох його сестер, Марти і Марії (пор. Лк 10,38-42 і Йо 11 і 12). Ще дальше на схід, недалеко від Йордану, було місто Єрихон, відбудоване Іродом, недалеко від давнього біблійного Єрихону; у цьому місті Ісус оздоровив одного сліпого (Лк 18,35-43) та зустрівся із Закхеєм (Лк 19,1-10). На захід від Єрусалиму, в сторону Середземного моря, знаходимо містечко Еммаус: ця назва нагадує про славну появу воскреслого Ісуса двом учням, які в день Пасхи розчаровані залишили Єрусалим (Лк 24,13нн); але вчені вважають, що містечко, відповідаюче євангельському Еммаусові, — це сучасне село ел-Кубейбе, прибл. 12 км. на північний захід від Єрусалиму.

На південь від Юдеї знаходиться область, що тоді називалася Ідумеєю; ізраїльтяни її здобули вкінці II ст. до Хр., і її мешканці були примушені прийняти єврейські закони. Звідси походила родина Ірода, що царював у Палестині в тому часі, коли народився Ісус.

На півночі від Юдеї міститься Самарія, звана так від імені своєї давньої столиці. Її мешканці, змішаний народ з давніх євреїв та поган, який сформувався після знищення Північного царства (721 р. до Хр.: пор. 2Цар 17), дотримувалися релігії, що була дуже подібною до релігії євреїв: вони поклонялися тому самому Богові, однак не визнавали єрусалимських релігійних властей, і єдиним священним текстом вважали лише П’ятикнижжя; вони мали свої релігійні практики та свій храм на горі Гарізім, що знаходиться у центрі цієї області, недалеко від міста Сихему, коло якого відбулася всім відома зустріч Ісуса з жінкою-самарянкою (пор. Йо 4).

Ще далі на північ від Самарії знаходиться відділена широкою і плодовитою низиною Ездрелону Галилея, в якій знаходилися ті славні євангельські міста, що так часто чули проповіді Ісуса і були свідками стількох його чуд: Назарет, в якому Ісус перевів майже все своє скрите життя, працюючи і заробляючи собі на хліб як тесля; Кана, де він вчинив перше своє чудо (Йо 2,1-11); Наїм, де він воскресив єдиного сина убогої вдовиці (Лк 7,11-17); Капернаум, в якому він виголосив проповідь про «хліб життя» (Йо 6,22-71); Магдала і Хоразин, села над Генезаретським озером, так само, як і Капернаум і Табга, на яку традиція вказує, як на місце чудесної риболовлі і передання Петрові примату над усією Церквою після воскресіння Ісуса (пор. Йо 21). Вкінці, говорячи про цю майже казкову область, з якої походила більшість апостолів, хочемо згадати про дві найславніші гори: гору, на яку вказується як на місце славної проповіді, що якраз називається «нагірною» (Мт 5–7), кілька кілометрів від північно-східного берега Генезаретського озера, і гору Тавор (588 м.), на якій, згідно з переданням, відбулося Переображення Ісуса (пор. Мт 17,1-9).

Всі згадані дотепер області містяться між Йорданом і Мертвим морем на сході, та Середземним морем на заході. Територія по другому боці Йордану, що загально зветься Трансйорданією, в часах Ісуса була поділена на кілька областей: Перея, смуга землі вздовж Мертвого моря і Йордану майже аж до міста Пели, була великою мірою населена євреями; територія Десятимістя та ще південніші області (Ітурея, Авілена, Трахонітіда і ін.) були населені майже виключно поганами. З цих областей треба пригадати про містечко Витсаїду, на північно-східному березі Генезаретського озера, батьківщину Петра, Андрія і Филипа, а далі на північ, в напрямку до йорданських джерел, Кесарію Филипову, в околицях якої відбувся славний епізод, про який розповідає 16-а гл. євангелія Матея, в якому Петро визнає Ісуса Месією і Сином Божим, а Ісус відповідає Петрові, звіщаючи йому, що він його настановить головою своєї Церкви.


Деякі історичні дані про Палестину в I ст. по Хр.


Всі згадані вище області, за винятком території Десятимістя, в часі народження Ісуса становили царство Ірода Великого ще від 37 р. до Хр. Він не був єврейського походження, він був ідумеєм. Тим не менше, своєю хитрою і безскрупульозною політикою йому вдалося завоювати прихильність і довір’я Риму, який від 63 р. до Хр. тримав контроль над Палестиною, та добитися титулу царя. Щоб якимось чином узаконити свою владу в очах юдеїв, він одружився з Маріяммою, яка належала до роду Асмонеїв, нащадків Симона Макавея, що були вже позбавлені Іродом своєї влади, незважаючи на те, що утримували ще посаду первосвящеників. Саме він в останніх роках свого царювання, засліплений підозрами і заздрістю, наказав вигубити дітей у Вифлеємі, зі страху, що те Дитя, в якому мудреці бачили юдейського царя, могло колись скинути його з престолу. Зрештою, опанований тими самим почуттями, він наказав вбити як свою жінку Маріям, так і двох синів, яких він мав від неї, через те, що вони втішалися прихильністю народу.

Після смерті Ірода, яка наступила кілька років після народження Ісуса, його царство було поділене між синами: Архелай отримав Ідумею, Юдею і Самарію; Ірод Антипа отримав Галилею і Перею: це є той Ірод, що ув’язнив і вбив Йоана Христителя (пор. Мр 6,17-29), і про якого говориться у розповіді про прилюдне життя і страсті Ісуса (пор. Лк 23,5-12); Филипові припали північні території (Ітурея, Трахонітіда і ін.). Територія Десятимістя була незалежною.

Архелай відразу виявив себе жорстоким тираном у відношенні до своїх підданих, й тому після кількох років терпіння юдеї почали скаржитися перед імператором Августом, який у 6 р. по Хр. забрав у нього ті території, які був йому доручив, і вигнав його на заслання. Відтоді Рим безпосередньо почав управляти цими територіями через свого префекта. Звичайно префект проживав у Кесарії Приморській, яка знаходилась на середземноморському узбережжі, і яку не треба плутати з Кесарією Филиповою. Однак під час найбільших єврейських торжеств він переносився в Єрусалим, щоб особисто наглядати за громадським порядком у місті, що при цих нагодах було перенасичене народом. Саме з цієї причини префект Понтій Пилат, що управляв Палестиною від 26 до 36 р. по Хр., знаходився в Єрусалимі у днях Пасхи 30-ого року, коли юдеї, арештувавши і засудивши на смерть Ісуса з Назарету, привели його до нього, щоб він потвердив засуд, якого вони не мали права виконати без згоди римської влади. Одна табличка з вапнякового каменя, знайдена у 1961 р. під час розкопок в округах стародавньої Кесарії Приморської, носить на собі вигравіювані, між іншими, такі понищені, але ще добре видні слова: «Понтій Пилат, префект Юдеї».

У 34 р., після смерті Филипа, доручені йому території перейшли під контроль римських префектів, як і території Ірода Антипи, коли також і його було усунено у 39 р. по Хр.

Від 41 до 44 р. цілою Палестиною управляв Ірод Аґриппа I, внук Ірода Великого. Про нього згадують Діяння (гл. 12), говорячи про переслідування, що вибухнуло у Палестині проти християн, у якому померли апостол Яків, брат Йоана, і також Петро був ув’язнений.

Після смерті Аґриппи Палестина повернулася під владу римських чиновників, які відтоді почали називатися прокураторами, аж до вибуху юдейського повстання (66 р. по Хр.), що привело до знищення Єрусалиму (70 р.) римським військом, яким командував спершу Веспазіян, а згодом, коли Веспазіяна було проголошено імператором (68 р.), — його син Тит. Арка Тита на Форумі Романумі свідчить про тріумф переможця, який був також несвідомим виконавцем жахливого пророцтва Ісуса про Святе Місто (пор. Лк 19,41-44; 21,5-6).

Після знищення Єрусалиму Палестина стала римською провінцією, якою управляв імператорський легат. У 132 р. Юдеєю сколихнуло ще одне жорстоке повстання під проводом Симона Бар-Кохби (Сина Зорі), в якому багато народу вбачало месію-визволителя. Реакція з боку Риму не дала на себе чекати, і через три роки Єрусалим знову був у купах розвалин. Трохи на північ було відбудоване нове місто, якому була дана назва Елія Капітоліна, із забороною для євреїв мешкати у ньому. Відтоді район храму, що перед тим знаходився на північному сході міста, став на південному сході.

Розпорошення народу, що наступило після двох повстань, зруйнувало юдейське соціальне впорядкування. Однак воно не знищило у євреїв свідомості, що вони продовжують бути окремим народом, єдність якого утверджувалася навколо Божого слова, головно Тори, Закону, що був зафіксований у Писаннях, та у зберіганні їхніх традицій, наскільки це було можливим у різних місцях проживання та в різних обставинах. Релігійний провід, якщо можна так сказати, єврейського народу обняли його вчителі, равві з фарисейської традиції, які вже прибл. в 90 р. по Хр. зібралися на собор у Ямнії, одному місті над Середземним морем, де вони встановили канон Писань єврейського Старого Завіту.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка