Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка25/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   44

Ефеська Церква


Про трьохрічний період часу (54-57 рр. по Хр.), що Павло перевів в Ефесі, столиці римської провінції проконсульської Азії, коротко розповідає нам 19-та глава Діянь. Також в Ефесі зустріч з проживаючими тут юдеями виявилася неплідною, й Павло здобуває відчутний успіх лиш у проповіді серед поган. В Ефесі ще більше, ніж у Корінті присутність і діяльність Павла відбилися на житті громадян цього міста. Ми вже цього торкалися, представляючи постать і найважливіші моменти місії Павла (пор. гл. 6).

За євангелізацію в Ефесі також особисто «заплатив» Павло. Лука у своїй доповіді не робить на це найменшого натяку, але Павло, принаймні завуальовано згадує про свої терпіння в Азії, тобто в Ефесі (пор 1Кр 15,32; 2Кр 1,8-11). Лише в Ефесі Павло витерпів стільки, «що не мав вже надії і жити» (2Кр 1,8). Розквітаюче християнство в Ефесі коштувало Павлові мабуть більше, ніж будь-де інде. Тепер в Римі, в ув’язненні за євангеліє, він має нагоду написати до ефесян, оскільки він мусів написати до колосян і Тихик, який вестиме до них його послання, повинен буде висісти в Ефесі.

Не виглядає, що існувала якась нагальна причина, щоб він мусів писати до ефесян, але відносна близькість Колоссів до Ефесу могла сприяти поширенню також і у столиці Азії поширення тих помилок, що виникли у містечках провінції. Крім цього в Павловій душі ще нуртували ті думки, які він мав пишучи до колосян. Він захоплений таїнством Христа та його присутності в Церкві, в християнах, які жили в його часі і які житимуть у кожній епосі. Таїнство цієї подивугідної єдності, що виходить поза рамки часу і простору й проектується до Божої вічності, спонукує Павла написати це послання надзвичайної ваги для розуміння внутрішньої природи Христової Церкви.

Послання до Ефесян


Це послання було написане мабуть з певним поспіхом (привітання і вістки є доручені Тихикові, який мав привести його), і можливо воно було призначене не лише для Ефесу, але і для інших Церков, які йому підлягали, як центральному осередкові. Це послання складається також із двох частин, однієї доктринальної й другої практичної.

а) Перша частина (Еф 1–3). Після коротесенького вступу Павло складає урочисте благодарення, звернене до Бога (Еф 1,3-14) за спасіння всіх людей, що було заплановане від вічності і тепер здійснилося. Це є один із найбільш величавих текстів Павла, це є молитва, написана в моменті контемпляції й надзвичайного натхнення; вона пов’язана з іншими біблійними текстами того самого типу (пор. Дан 2,19-23; Тов 13,2-4; Лк 1,68-79; 2Кр 1,3-5; 1Пт 1,3-6) і має тринітарний характер, оскільки в ній охоплені всі три Божі особи, які співпрацюють у спасіння людини:

— у стишках 3-6 Павло описує божественний план Бога Отця, який сповнює своїм благословенням через Ісуса Христа всіх тих, що, йдучи за його Сином, стають його усиновленими дітьми, зазнаючи тієї самої долі, що і його Син Ісус Христос;

— стишки 7-12 описують діяння Ісуса Христа: від нього ми отримуємо відпущення гріхів, відкуплення і мудрість, тобто пізнання таїнства нашого спасіння, яке тепер охоплює всіх людей без жодних різниць і привілеїв;

— присвячені діянню Святого Духа, присутнього у християнах як Божа печать, якою позначені ті, що належать Ісусові Христові, і як запевнення і завдаток повного відкуплення, у якому вони стануть остаточним Божим здобутком, з душею і тілом, осягнувши стан воскреслого Ісуса.

Павло молиться, щоб його вірні щоразу краще розуміли таїнство Божої любові, в якому сповняється їхнє надзвичайне призначення (1,15-19), участь у призначенні Христа, якого Божа могутність піднесла понад всяке інше сотворіння, і який був установлений «головою Церкви», його тіла, і її «повнотою» (Еф 1,23).

Цей термін, що зустрічався вже в Кл 1,19; 2,9 вказує тут на поле надприродного діяння Ісуса. Він діє у Церкві, і в ній він виявляє всю свою спасительну силу; він наповнює її своєю благодаттю, своєю могутністю та своєю мудрістю на всіх рівнях, від найголовніших відповідальних до простих вірних. Вона ніби дозволяє Христові помножувати і посилювати своє діяння, так само як поодинокі члени людського тіла дозволяють здійснити дії, які замислила і наказує виконати голова. Очевидно, цей образ є недосконалим, як і всі інші образи, адже у Церкві кожен член зберігає свою особисту автономію і відповідальність та може прийняти, або навіть відкинути вплив тієї благодаті, що дає Ісус; але він влучно виражає те, що Павло хоче сказати, тобто що все у надприродному спасінні залежить від цієї благодаті, і Церква — це є природне поле її діяння.

Становити цей чудесний організм є покликані всі, євреї і погани, без жодних різниць. У другій главі Павло підкреслює цей факт, вживаючи почергово займенники «ми» і «ви», тобто ми євреї і ви погани: він констатує цей поділ, щоб вказати на чудо їх зустрічі і єдності в Христі і в Церкві, і це є перший знак спасіння, яке Бог готував від століть і яке знайде своє повне здійснення у вічності.

Ніхто не заслуговував на це спасіння, адже всі люди з народження були «дітьми гніву» (Еф 2,3). Але Боже милосердя виявилося більшим від гріха, що охопив усіх. І кожен, хто повірив в Ісуса Христа і належить до його Церкви, є вже спасенний, воскреслий і піднесений до неба... Зв’язок, який поєднує християн із Христом, є для Павла настільки тісним, що там, де знаходиться Христос, там також знаходяться і вони, так само, як тіло знаходиться там, де є його голова (Еф 2,1-10).

Євреї і погани, що стали християнами, знайшли точку своєї зустрічі в Ісусі Христі, у тому, хто знищив стіну, яка їх розділяла, й таким чином всі вірні без різниці є повноправними громадянами Церкви і неба. Вони становлять одне єдине тіло Ісуса і єдиний Божий храм, в якому наріжним каменем, на якому тримається ціла будова, є Христос.

Перед цією Церквою, що безперестанно зростає (Еф 4,16), приймаючи до себе віруючих всіх країн світу й об’єднуючи всіх людей і всі народи, як би вони не різнилися між собою, Павло падає в поклонінні та в молитві (Еф 3,1). Але сама ця молитва прийде дещо пізніше (Еф 3,14), тому що він ще якийсь момент залишається захоплений тою роллю, яку Бог йому доручив в економії спасіння.

Й нарешті Павло починає свою молитву (Еф 3,14-21), в якій покірно звертається до Бога Отця, просячи, щоб християни зростали у вірі і в любові. Лише за допомогою цих двох чеснот можна проникнути і глибоко пережити таїнство Церкви.

б) Друга частина (Еф 4–6). Для апостола тепер є природною річчю перейти до практичних порад для щоденного життя вірних. Глибока єдність хрищених між собою та із Христом, якого вони є живими членами, включає само у собі вимогу гармонії, взаємної любові і відповідальності, з якою кожен повинен займати своє місце у цьому організмі (Еф 4,1-16). Вхід у містичне тіло Христа — це не є якийсь магічний дотик, який міняє особу; це радше початок, це сила, що повинна поступово знищити старого чоловіка з його злими схильностями і сформувати нового чоловіка на образ Ісуса Христа (Еф 4,17-32).

Братня любов і чистота у поведінці чинять християнське життя світлим («Поводьтеся як діти світла», Еф 5,8); тим часом нечистота, егоїзм і ненависть — це темрява гріха та смерті, в якій б’ється і попадає в розпач людина, яка є далека від Ісуса Христа і від світла його євангелія (Еф 5,1-20).

Так само, як і в посланні до Колосян, також і у нашому посланні знаходиться маленький кодекс родинної етики (Еф 5,21–6,9). Мусимо тут підкреслити, яку велич має для Павла християнське подружжя, живий образ відносин між Христом та Церквою (Еф 5,25-33). А ці відносини, побудовані на любові, готовій до найвищої жертви, повинні у свою чергу становити модель для взаємної любові чоловіка і жінки.

Послання закінчується одним «військовим» уривком. Апостол закликає вірних зодягнутися у християнську зброю (бронь, шолом, меч, щит...), що полягає у вірі, у Божому слові і в інших чеснотах. Він знає краще від будь-кого іншого, що християнське життя — це військова служба, це боротьба проти диявола, проти себе самого, проти супротивних до євангелія ідей і звичаїв цього світу. Павло завершує запрошенням ефесян до наполегливої молитви. Вістки про себе, які цілком відсутні у цьому посланні, Павло поручає Тихикові, котрий повинен був передати їх усно. Остання фраза — це зворушливе побажання, яке переповнює серце Павла, що так гаряче любить Христа.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка