Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка27/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   44

Записка до Филимона


Коли Павло знаходився в ув’язненні в Римі, він запізнався (не знаємо при яких обставинах) з якимсь Онисимом, рабом, який втік від свого господаря. На щастя цим господарем був Филимон, християнин з Колоссів і близький приятель Павла. Цей раб втік, пограбувавши спершу свого господаря, і прийшов до Риму, цього величезного міста, в якому він міг легко рухатися, не будучи зауваженим.

Які б не були обставини, що звели Павла з Онисимом, вони безсумнівно були провіденціальними, адже вони призвели до навернення цього втікача, і закінчився для нього час бродячого життя, в безперестанних підозрах і страху, що хтось впізнає його стан, і його арештують та віддадуть господареві, з тим покаранням, що по цьому прийде.

Саме Павло подбає про те, щоб відіслати Онисима, який став тепер його духовним сином, разом з листом до свого товариша Филимона, і той по-християнськи простить своєму рабові й прийме його як брата в Христі.

Ця записка, збережена в каноні серед стількох важливих, урочистих і важких писань має унікальну свіжість почуттів; вона виявляє нам Павла надзвичайно чутливого і людяного, зараженого любов’ю Христа, перед якою не існує більше ні рабів, ні вільних, так само як не існує ні євреїв, ні поган (пор. Гл 3,28; Кл 3,11).

Дехто може дивуватися, що Павло, з його настільки відкритим і гострим розумом та з його перейняттям за християнську гідність і свободу людської особи, не виступив зі священним гнівом проти рабства.

Виглядає, натомість, що він просто так годиться з ним, як зі звичайним феноменом у людському суспільстві, і це бачиться як у посланнях до Колосян та до Ефесян, де він цілком природно подає вказівки господарям і рабам, так і у цій записці до Филимона, що являється супроводжуючим листом раба, якого він сам відсилає до свого господаря, згідно з римським законодавством того часу.

Щоб зрозуміти ставлення Павла та всієї первісної Церкви до рабства, треба пам’ятати про деякі речі:

а) Рабство в часах Павла було фундаментальним елементом існуючого соціального порядку. В римській імперії існували мільйони рабів. Багато з них знаходились на службі в Держави, у громадській адміністрації, інші ж належали до приватних громадян.

Треба також сказати, що звичайно їхні умови не були такі, як їх сьогодні спонтанно розуміється, коли говориться слово «рабство» і думається про торгівлю рабами на плантаціях в Америці. Пряма проповідь проти рабства була б передовсім відразу втоплена тодішньою Державою і суспільством у крові, як це ставалося не один раз, і не змінила би нічого. А якщо би й навіть була успішною, то викликала би надзвичайні соціальні безпорядки, насилля і хаос. І християнську науку сприйнялося б як революційну теорію, що ставила собі за ціль перевернути все суспільство.



б) Християнство справді мало на меті перевернути суспільство, але набагато глибше, ніж це могла б зробити соціальна революція. Воно не було спрямоване на структури цього суспільства, але на особи; воно шукало людину, її сумління. Воно об’явило їй всезагальне Боже батьківство, братерство всіх людей в Ісусі та дало їй надію на вічне спасіння.

Воно принесло їй правду і любов. Воно намагалося перетворити її внутрішньо, даючи їй пізнати її права і обов’язки, приналежні Божим дітям, що є призначені до вічності. На практиці воно спонукувало господарів і рабів разом молитися до Бога, називаючи його єдиним іменем «Отець», сідати один поруч з іншим за одним і тим самим столом у відправі братньої «агапе» і Господньої вечері; воно дало зрозуміти усім, що ми є «Господніми вільновідпущениками», тобто рабами, звільненими від тиранії гріха лише завдяки Божій любові (1Кр 7,22-23).

Ісус Христос є «Господом» господарів і рабів; перед ним ці соціальні різниці не мають більше вартості у судженні про життя будь-якої людини (Еф 6,9; Кл 4,1).

Із цієї внутрішньої революції, яка поступово і мирно здобула римське суспільство, походять також зміни у зовнішніх порядках; взаємні відносини стали гуманнішими тому що християнізувалися, і навіть саме рабство пропало.

Церква, як така, не має завдання організовувати суспільство; вона впливає на душі і на сумління своїх дітей, щоб вони по-людськи і по-християнськи побудували справедливе суспільство.

Можемо завершити дану главу зауваженням, що таїнство глибокої й інтимної злуки між Христом та Церквою, яке являється головною темою роздумів Павла у цих посланнях, ще не виявило усього свого багатства. Адже Церква відкриває його впродовж століть, живучи і працюючи із завжди новим завзяттям, із запалом нових ініціатив, із сяянням своїх святих, з витривалістю своїх мучеників. Святі і мученики, навіть не канонізовані, — це свідки цієї дійсності, цієї Божої сили, яка діє у ній, пристосовуючись до кожної епохи і до кожного народу, поки буде на землі хоч одна людина, якій треба дати пізнати тайну Божої любові і вічного спасіння.


11
Пастирські послання


Павлових послань, що носять ім’я «пастирських», є три: два є заадресовані до Тимотея і одне до Тита. Їх називається «пастирськими» тому, що вони призначені для «душпастирів», тобто для людей, які були відповідальні за Церкву та за духовний провід вірних, й містять у собі вказівки, як треба виконувати цю настільки відповідальну місію. Ми вже знайомі з цими двома співпрацівниками Павла.

Два вірні співпрацівники Павла


Тимотей походив з Лістри, одного містечка, яке Павло євангелізував у ході своєї першої місійної подорожі. Його батько був поганином, а мати юдейкою. Він прийняв проповідь євангелія і став християнином правдоподібно разом із своєю мамою Евнікою та своєю бабунею Лоїдою, яких Павло згадує у посланнях, які він йому написав (2Тм 1,5). Коли Павло знову прийшов до Лістри під час своєї другої місійної подорожі, Тимотей приєднався до нього, ставши постійним членом його апостольської групи. Завдяки своїй матері і бабуні він пізнав Бога Ізраїля, а завдяки Павлові пізнав Ісуса Христа, Сина Божого, та його євангеліє. Це був серйозний, спокійний й можливо дещо сором’язливий юнак, про якого всі надзвичайно прихильно відкликалися (Ді 16,1-3). Павло побачив у ньому прекрасного співпрацівника і запросив його, чи радше захотів, щоб він пішов із ним, співпрацюючи у поширенні євангелія. Тимотей згодився й під проводом учителя здобув глибші знання Писань і євангелія, стаючи здатним сповнювати апостольську місію.

В місцевості, де Тимотей народився, мешкало багато юдеїв, які знали, що він був сином поганина. Павло, бажаючи використати також і Тимотея для кращої проповіді юдеям, які завжди з погордою намагалися триматися на віддалі від будь-якого необрізаного чоловіка, спонукав його прийняти обрізання, згідно з приписами єврейського закону. Треба зауважити, що це сталося після того, як Павло вже приймав участь в Єрусалимському соборі, де він сміливо став на захист свободи християн від приписів закону Мойсея, зокрема від обрізання (пор. Ді 15). Тепер він не зрікається зі своїх позицій, не повертається до юдаїзму: він боровся не за скасування закону Мойсея, але за його необов’язковість. Він зуміє бути юдеєм з юдеями, як і зуміє не дбати про юдейські приписи, знаходячись серед поган, щоб лиш отримати доступ до всіх і привести всіх до віри в Ісуса Христа.

Від цього часу Тимотей живе поруч з Павлом, віддаючи себе на повну диспозицію у співпраці в євангелізації й будучи готовим навіть віддалитися від нього, коли апостол посилав його до різних спільнот як свого представника. Саме під час другої подорожі Тимотей відвідав Солунь, звідки Павло мусів втекти, щоб уникнути гніву юдеїв, що його переслідували (1Тм 3,1нн). Під час перебування Павла в Ефесі, у ході третьої подорожі, Тимотей на наказ Павла пустився до Корінту (1Кр 17 і 16,10) і згодом до Македонії (Ді 19,22). Він знаходився при апостолові в часі першого римського ув’язнення (пор. заголовок послань до Колосян, до Филип’ян та до Филимона).

Послання, адресовані цьому «любому синові», представляють нам його, як представника апостола в Ефеській Церкві (1Тм 1,3). Перше послання дає нам зрозуміти, що Павла було звільнено (після першого ув’язнення), і що він знаходився на Сході, а саме в Македонії. Це, правдоподібно, були 64-65 роки.

Між першим та другим посланням треба помістити послання до Тита. Про нього знаходимо деякі вістки в посланні до Галатів (Гл 2,1-5) та у другому до Корінтян (2Кр 2,13; 7,6; 6,6нн). Знаємо, що він був поганином з народження, що запізнався з Павлом перед Єрусалимським собором, на якому він також був присутній, стаючи тут, у певному значенні, причиною незгод.

Павло навмисне привів його з собою, абсолютно не бажаючи, щоб його було обрізано. В Єрусалимі під питанням стояло, чи для спасіння є необхідний закон Мойсея, чи ні. Отож, справа Тита дуже відрізнялася від справи Тимотея. В подальшому Тит залишався при Павлові як його цінний і любий співпрацівник. Його шедевр — це нове здобуття довір’я і послуху до Павла у корінтській спільноті, як це можна бачити з другого послання до Корінтян. Згодом він зорганізував збірку пожертв у Македонії та Корінті (2Кр 8,6.16.23) для християн в Єрусалимі. З часу першого ув’язнення апостола ми не маємо відомостей про нього.

Після звільнення Тит знову приєднався до Павла, і разом вони перейшли острів Кріт, проповідуючи євангеліє. На цьому острові також сформувалися перші християнські спільноти. Виручаючи з Кріту, Павло залишив там Тита, щоб доповнити діло євангелізації та організування молодих християнських спільнот. Цьому розсудливому і розумному своєму співробітникові Павло висилає одне послання з Нікополя в Епірі (сучасна Албанія), куди він його запрошує прийти. Тит, правдоподібно, знаходився при Павлові у перших часах його другого римського ув’язнення; з Риму апостол його висилає до Далматії, ще раз, правдоподібно, щоб доповнити діло євангелізації (2Тм 4,10).

Під час другого римського ув’язнення Павло пише друге послання до Тимотея, просячи його, між іншим, щоб він прийшов до Риму і приніс йому деякі речі. У цьому останньому посланні можна зауважити, що невтомний апостол вже приготовляється до найвищої жертви, подаючи свої останні розпорядження. Стародавні традиції повідомляють нас, що Тимотей помер мученицькою смертю під кінець першого століття; Тит же помер в понад 90-річному віці на острові Кріт, що був довірений Павлом під його надзвичайну опіку.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка