Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка28/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   44

Послання до «любих синів» Тимотея і Тита


Оскільки «пастирські» послання містять у собі головно норми практичної поведінки для тих, хто повинен керувати Церквою, і вони є адресовані «любим синам», Павло не переймався чіткою схематичністю у їх написанні, і їх читання не викликає особливих трудностей.

Замість того, щоб подавати їх стислий зміст, краще буде, на наш погляд, зупинитися на тих, точках, на яких Павло найбільше наголошує.



а) Найболючіша річ, за яку Павло переживає у цих посланнях, — це непорушність і чистота християнської віри, віри у значенні сукупності правд, в які вірити. Небезпека, що з навчанням Ісуса та апостолів змішаються блудні ідеї походило завжди від певних «фальшивих вчителів» юдейського походження, що робили дивну мішанину з юдейських, християнських і навіть поганських релігійних теорій.

Павло закликає своїх співпрацівників, щоб вони відкрито боролися з будь-якою помилкою, навчаючи того, що вони прийняли від свого учителя, та щоб застерігали вірних від тих, хто користається з їхньої наївності, щоб ввести їх у блуд (2Тм 3,6-7). Безсумнівно, Церква є «стовпом та основою правди» (1Тм 3,15), але поодинокі вірні можуть зійти з дороги, віддалитися від «здорового навчання», згідно з висловом, що часто знаходимо в пастирських посланнях (1Тм 1,10; 6,3; 2Тм 1,13; 4,3; Тит 1,9; 2,1).

Ці фальшиві вчителі йдуть на погубу, вірячи «юдейським байкам» (Тит 1,14), забороняючи споживання деяких страв і навіть засуджуючи подружжя (1Тм 4,1-5). На відміну від них Тит і Тимотей повинні невтомно навчати простих правд віри, стараючись не попадати у пусті балачки. Апостол перед деякими важливими твердженнями повторює вислів: «Вірне це слово...» (1Тм 1,15; 2Тм 2,11 і ін.) і час до часу подає короткі резюме християнської доктрини, що є важливими навіть через те, що деякі з них мабуть були сталими формулами, що християни вивчали напам’ять, або що часто повторювалися у проповіді, спільній молитві чи при уділенні хрищення. Деякі з них знаходимо в 1Тм 3,16; 6,13-16; Тит 2,11-15; 3,4-7; 2Тм 2,11-12.

Зупинімось коротко над першим процитованим уривком: 1Тм 3,16. На думку багатьох вчених перед нами тут фрагмент літургійного гімну, який перші християни співали на честь Ісуса Христа. В цьому уривкові Ісуса називається «тайною побожности»: іншими словами, Ісус Богочоловік — це тайна правдивої релігії; через нього встановлюються наші відносини з Богом, тому що в Ісусі Бог прийшов до нас, і в Ісусі ми йдемо до Бога.

Це є строфа з шести коротких стишків. Такі «пари» як «тіло - дух», «ангели - люди», «світ - небесна слава» ясно показують, що тут намагається висловити, що ця «тайна побожности» є синтезом усього того, що існує у людському світі і у Божому світі, та що воно є центром уваги всіх розумних сотворінь. У першій парі стишків слова «тіло» і «Дух» треба розуміти як подвійний стан, в якому Ісус Христос почергово знаходився: стан слабкого і важкого «тіла» нашої природи, в якому він об’явив себе нам, і стан «Духа», тобто божественний, духовний і прославлений стан, в якому Ісус перебуває від моменту свого воскресіння. Це перебування «у Дусі» його «засвідчило», тобто ясно всім показало, що він справді є Месією і Сином Божим, як він сам сказав про себе, тобто запевнило, що дане ним навчання і здійснене ним відкуплення має божественну вартість.

б) Друга річ, якою Павло є перейнятий, і якою повинні бути також перейняті Тимотей та Тит, — це вибір тих, хто у Церкві має продовжувати місію апостолів: учити, уділяти святі Тайни, провадити вірних.

Якості, якими повинні вирізнятися провідники Церкви, і якими Тит і Тимотей повинні перевищувати всіх, Павло описує передовсім у 1Тм 3,1-7 та в Тит 1,6-9.

Вони є насамперед «учителями» віри і християнського життя; отож, вони повинні невтомно передавати науку віри точно такою, як вони її отримали (1Тм 6,20; 2Тм 1,13; 3,14). Треба вимагати від них абсолютної доктринальної певності (Тит 1,9; 2Тм 2,2), щоб «передання» Божого об’явлення збереглося в повноті і без змін.

Вони є також «пастирями» і повинні провадити вірних, нагадуючи кожній їх категорії про обов’язки свого стану (1Тм 6,17-19; Тит 2,1-10). Вони є «священиками» і повинні головувати на прилюдному богопочитанні (1Тм 2,8-11).

Вкінці, вони є відповідальні за вибір своїх наступників. За винятком дияконів, роль яких була підрядна, їх називається «єпископами» і «пресвітерами», й вони користувалися своєю владою в одній визначеній християнській спільноті, на відміну від Павла, що як апостол мав владу над усіма заснованими ним Церквами, та його делегатів, що могли мати більше чи менше ширшу владу, згідно з дорученою їм місією.

В пастирських посланнях не знаходимо жодного розрізнення між «пресвітерами», тобто старцями, та «єпископами», тобто наглядачами чи наставниками. Павло вживає обидва ці слова без різниці, вказуючи на тих самих осіб (пор. Тит 7,5-7 і навіть Ді 20,17.28).

Доки Павло жив, він керував християнськими спільнотами особисто, через послання або через своїх делегатів. В окремих спільнотах, що Павло засновував, він вибирав деяких старців, уповноважуючи їх керувати цими спільнотами й головувати на їхніх зібраннях (пор. Ді 14,23). Після смерті Павла один із цих старців брав на себе апостольську відповідальність. Згодом цьому голові було зарезервовано ім’я єпископа, тим часом як ім’я пресвітера залишалося для інших старців. Наприкінці I століття, коли ще жив апостол Йоан, Церкви, які ми знаємо, виглядають вже цілком організованими, з одним єдиним єпископом на чолі, якому допомагали пресвітери і диякони.

У первісній Церкві існували також жінки-диякони. Це були старші жінки, що присвячували себе для сповнення добрих діл, для навчання жінок і дівчат, котрі приготовлялися до хрищення. Павло дещо невиразно натякає на них в 1Тм 3,11, не називаючи їх «дияконами», однак ті якості, які він вимагає від цих жінок, не можуть бути пояснені, якщо б вони не мали сповнювати певної публічної служби у Церкві. В посланні до Римлян Павло поручає римським християнам Фиву, «служительку Церкви» (Рм 16,1).

Павло вимагає, щоб єпископи і диякони були незламними, щоб доказали свою мудрість і врівноваженість, та щоб вміли чувати над дорученим їм стадом.

На закінчення треба сказати, що між вченими підноситься питання про автентичність Павлового авторства цих послань. Говориться, наприклад, що такий Павло, який настільки переймається церковною організацією та вірою як комплексом об’єктивних правд, в які треба вірити та які зберігати, виглядає надто далеким від того палаючого апостола, який засновує і одухотворює харизматичні спільноти, керовані майже виключно Духом й позбавлені структур чи інституційної влади, який проповідує віру як внутрішню, особисту поставу християнина перед Богом. Ці відмінності, поряд з відмінностями стилістичного характеру, являються дійсним фактом, хоч іноді їх перебільшується. Відповіді, що давалися на сумніви у їх автентичності, є суперечні; вчені знають, що так звані внутрішні аргументи, тобто аргументи базовані на стилі, термінології та змісті, не є вирішальними. Але в даному викладі треба лиш пригадати, що ці послання належать до канону Нового Завіту й, отож, являються натхненним Божим словом, хто би їх не написав. В кожному разі, всі визнають вплив Павла у цих посланнях та залежність від його думки.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка