Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка32/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   44

Послання Юди


Це коротке послання (25 стишків) було приписане Юді Тадеєві (Лк 6,16), «братові Якова» Молодшого (пор. Мр 6,3; Мт 13,55). Про нього ми більше нічого не знаємо. Читаючи 17-ий стишок, важко є собі уявити, що автор був одним із апостолів, але юдейсько-християнські спільноти, до яких спочатку був адресований цей твір, почули у ньому відлуння апостольської проповіді.

Автор пише до якоїсь неозначеної групи християн, що по всій ймовірності походили з юдаїзму, адже він натякає на деякі типово юдейські традиції, що мабуть були невідомими серед поган. Перші шістнадцять стишків — це сувора критика проти тих людей, що увійшли у Церкву як хижі вовки, переодягнені в овець, як сказав би Ісус. Своїм вченням, що суперечить переданій християнам вірі (Юда 3-4), та своїми неморальними звичаями вони намагаються зіпсувати, знівечити цю віру. Вони не визнають Ісуса тим Володарем та Господом, що об’явив правду віри та подав норми життя для тих, хто хоче йти за ним.

Як і друге послання Петра, також і Юда згадує про приклади покарання тих, хто повстає проти Господа, починаючи від збунтованих ангелів. Такої самої долі зазнають і нищівники християнської віри та звичаїв.

Найбільш незрозуміле місце у цьому посланні знаходиться у стишках 8-11. Автор засуджує деяких християн, що цілковито збилися з дороги, що «в маячінні» віддавали себе невгамовній статевій розгнузданості. Вони топтали владу Бога і владу Ісуса, що дали точні правила поведінки в десятьох заповідях та у євангелії, і зневажали «величчя», тобто ангелів, яким вони приписувати ті самі гріхи, в які вони самі попадали, намагаючись так знайти собі оправдання. У цьому посланні не робиться різниці між збунтованими і не збунтованими ангелами; автор намагається лиш застерегти перед цими настільки нерозумними і небезпечними уявленнями. Тому він пригадує про один, так би мовити, крайній випадок, що він бере з однієї ненатхненної книги під титулом Успенням Мойсея, в якій розповідалися юдейські легенди й оповідалося про суперечку між добрими і злими ангелами відносно похоронення тіла Мойсея. У цій суперечці архангел Михаїл не звинувачує демона у жодних тілесних гріхах, що були б абсурдними в духовних єствах.

Вдавання до неканонічних писань (пор. також цитування книги Еноха в Юда 14-15) може виглядати не зовсім підходящим для натхненного автора; але Юда, так само, як і інші, користувався тим, що вважав найбільш придатним і ефективним для осягнення своєї мети. У нашому випадку, йшлося про те, щоб застерегти християн перед доктринальними і практичними збоченнями певних людей, що хотіли виправдати своє неморальне життя. Християнська любов у відношенні до них повинна викликати милосердя, але обережність вимагає їх уникати, тим часом як треба підтримувати тих, хто є непевний і може покинути правдиву віру, намагаючись дати їм зрозуміти, якої помилки вони можуть допуститися (Юда 17-23).

Завжди існували в Церкві і поза нею такі «вчителі», що хотіли навчати віри і життя, супротивних до вказівок живого учительського уряду Церкви, яким являються наступники апостолів. В посланні виразно говориться: «Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа» (Юда 1,17).


14
Від євангелія до євангелій


Під час цілого того періоду, коли апостоли провадили свою місійну працю, періоду, коли вони «насаджували» Церкву (1Кр 3,6), не існувало євангелій, існувало лиш євангеліє у процесі формування, як ми вже намагалися це пояснити у четвертій главі.

Апостоли та перші послідовники Ісуса так би мовити «воскресили» його другий раз, пригадуючи і передаючи іншим його навчання, його чуда та інші події з його життя аж до смерті і воскресіння.

Безперестанні запитання, які ставило особисте, родинне і церковне життя, відносини з навколишнім юдейським чи поганським світом, вимоги місійної і катехитичної праці та богопочитання стали стимулом для того, щоб пригадати слова й діла Ісуса та збагнути їх дух, а не для того, щоб просто зібрати точну і детальну документацію про нього.

Перехід від життя та проповіді Ісуса до наших чотирьох євангелій є дуже складний і ще не зовсім ясний. Спочатку існувала напружена праця проповіді й усного передання апостолів та первісної Церкви. Згодом приходять перші спроби часткового їх зібрання (збірки повчань, чуд та інших епізодів з прилюдної діяльності Ісуса, збірки текстів із Писання, які говорять про Ісуса як про Месію), які правдоподібно виготовлювалися з цілком практичними цілями, тобто для того, щоб допомогти пригадати їх проповідникам євангелія та «катехитам» у спільнотах. Існували навіть спроби виготовлення повнішого синтезу навчання і діяльності Ісуса, як про це інформує нас Лука у передмові до свого євангелія. Дуже правдоподібно однією з цих спроб було первісне євангеліє Матея, написане по-арамійськи для вірних в Палестині, про що говорить Папія Гієрапільський, єпископ і християнський письменник початку II століття.

Потреба у впорядкованому зібранні того, що відносилося до Ісуса, і що Церква проповідувала й навчала про нього, стала відчуватися гостріше тоді, коли почали відходити з цього світу наочні свідки та їх безпосередні співпрацівники й учні. Чим більше Церква ставала зрілою, тим більше вона відчувала необхідність у повніших роздумах про життя Господа, у яких було б охоплено все, що у ньому було найважливіше, й у яких було б показано, по можливості, повний його перебіг й наголошено на найголовніших його моментах.

Зібрана усна і письмова документація не дозволяла прослідкувати за життям Ісуса крок за кроком і розмістити в точному порядку та у своїх конкретних обставинах ці навчання й події. Але чи все це було необхідним для того, щоб справді «пізнати» Ісуса? Церква не потребувала, щоб була написана якась критична біографія Господа, але щоб була вірно зафіксована та документація, яка сформувалася як плід проповіді і свідчення тих, «що були від початку наочними свідками й слугами слова» (Лк 1,1-3): саме вони, тобто апостоли, були авторизовані до того, щоб пояснювати життя і науку Ісуса.

За цю працю взялися три письменники: між 65-им і 70-им роком Марко, і після 70-ого року Лука та грецький автор євангелія Матея.

Ці три євангелії часто називають «синоптичними»; цим словом грецького походження вказується на те, що, якщо ці євангелії поставити одне поряд з іншим, то їх можна читати в певному значенні одночасно, «одним єдиним поглядом» — настільки вони подібні між собою. Насправді ж ця подібність є лиш відносною, але саме ця характеристика найбільше вразила давніх християн, які «охристили» цим іменем перші три євангелії. Четверте ж євангеліє, тобто євангеліє Йоана, написане вкінці I століття, є побудоване за зовсім іншим планом і має дуже мало матеріалу, спільного з першими трьома.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка