Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка34/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   44

Синоптична проблема


Подібність між першими трьома євангеліями є дуже виразна як у загальному стилі розповіді та в спільній схемі, якої вони дотримуються, так і у послідовності багатьох епізодів та в самому редагуванні певних текстів, які іноді співпадають між собою навіть з точністю до поодиноких слів. З іншої сторони є також помітна й різниця між цими євангеліями у розміщенні, у виборі чи опущенні епізодів та в редагуванні деталей, при чому навіть у тих випадках, коли очікувалося б, що воно мало б бути однаковим: можна порівняти, наприклад, надпис на хресті, слова установлення євхаристії чи формулу «Отче наш».

Ці подібності і відмінності між євангеліями викликали так звану «синоптичну проблему», на яку ще не досягнуто задовільної відповіді. Це є проблема редагування наших сучасних євангелій, кожне з яких походило з первісної апостольської проповіді, але розвивалося своїм окремим шляхом.

Існують тексти, які наводять всі три євангелисти (потрійна традиція); інші тексти є наведені лише двома із них (звичайно Марком і Лукою); ще інші належать кожному поодинокому євангелистові (кількадесят стишків у Марка, майже половина в Матея і в Луки).

В основі євангелій лежав, як було сказано, спільний матеріал, який вже був перекладений на грецьку мову, і яким користувався в основному Марко, євангеліє якого по всій ймовірності було першим. Це перше євангеліє, чи принаймні безпосередні документи, якими послуговувався Марко, мабуть вживали Лука і Матей. Крім цього, вони мали до диспозиції ще й інші документи, в яких були зібрані в основному «слова» Ісуса, які були по-різному згруповані цими двома євангелистами та вставлені у схему Марка, модифікуючи її у розподілі матеріалу, опускаючи деякі її частини та видозмінюючи її у деталях. До всього цього вони додали те, що кожен з них зібрав з власних письмових чи усних джерел (наприклад, євангелії дитинства Ісуса).

В поодиноких уривках не завжди є легко встановити, що належить євангелистам, а що належить тій письмовій чи усній документації, якою вони користувалися. Але більш важливим є звернути увагу на те, що вся історія редагування євангелій розвивалася всередині Церкви, яка ще знаходилася у контакті з живим словом свідків та їхніх безпосередніх співпрацівників. Вона прийняла ці тексти, засвідчивши, що вони були достовірно згідні, співзвучні із цим живим словом, з її власною вірою в Ісуса та з тим його образом, який змалювали наочні свідки. Це не є механічний запис Ісусового життя, це — його «воскресіння». Деталі часто мають лиш другорядне значення: скільки було єрихонських сліпців, один чи два? (пор. Лк 18,35; Мт 20,30); скільки ангелів було в пустому гробі Ісуса? (пор. Мт 28,2-5; Лк 24,4); сотник пішов сам особисто, чи послав посередників, просячи оздоровити сина чи слугу? (пор. Мт 8,5-6; Лк 7,3; Йо 4,47).

Багато подробиць могли помішатися в періоді усного передання, але найглибше значення життя Ісуса, суть його науки, найважливіші його вчинки, його образ, незважаючи на різні аспекти, не є прив’язані до цих подробиць, що вже вийшли були з-під контролю в часі редагування євангелій.

«Історичність» євангелій, тобто вірне співвідношення між тим, що вони розповідають, і тим, що в дійсності сказав чи зробив Ісус, не можна сприймати в наївний спосіб, так ніби це був би магнітофонний запис чи стенографічний протокол спец-кореспондентів.

Просте порівняння євангелій між собою не дозволяє нам оцінювати речі в такий спосіб. Євангелії, як ми бачили, зродилися всередині Церкви, вони зафіксували на письмі передання про Ісуса, хоч, очевидно, не в повній мірі, в матеріальному значенні слова, але інтегрально, у якісному значенні. Апостоли, які жили з Ісусом в часі його діяльності, чуються відповідальними за те, щоб контролювати життя нових спільнот, що виникли у Палестині і поза нею. Ми бачили, що Павло є перейнятий тим, щоби звірити своє навчання з навчанням «стовпів» і не ризикувати «трудитися дарма» (Гл 2,2); ми чули, що він передає те, що він сам отримав про такі важливі моменти з життя Ісуса, як установлення євхаристії (1Кр 11,23) чи страсті і воскресіння Ісуса (1Кр 15,1-5).

Ціла Церква, насамперед у постатях своїх провідників, бере участь у зібранні, збереженні та переданні пам’яті про життя Ісуса, в якому вона шукає рацій і норм для власного життя. Якщо, з однієї сторони, все це дозволяє нам мати довір’я до історичної вірності євангелій, то, з іншої сторони, ми не повинні забувати, що вони зродилися із життя та для життя Христової Церкви, і що їх тим краще буде розумітися, чим більше житиметься у Церкві. Кожна їх сторінка — це «провокування», це заклик, звернений до християнина, зробити певний вибір у власному конкретному житті, щоб життя Ісуса, яке перебуває у ньому ще від моменту хрищення, знайшло свій автентичний вислів, вказаний його словом та його прикладом, в гармонії з життям та ініціативами християнської спільноти.

15
Євангеліє від Марка


Ми починаємо із євангелія від Марка не тому, що воно є найпростіше чи найкоротше, але тому що його мабуть знали і використовували Матей і Лука. Отож, воно є першим повним євангелієм, яке мала Церква.

Ми знаємо, що Матей був першим, хто написав євангеліє, але він його написав арамійською мовою; той, хто згодом виготовив грецьке видання його євангелія, по всій ймовірності використовував вже готове євангеліє Марка.


Марко, «перекладач» Петра


В ночі, коли Ісус був зраджений Юдою й ув’язнений начальниками вибраного народу, між деревами та кущами Оливного саду блукав один хлопчина віком від 10 до 15 років, єдиний безсторонній глядач серед усіх присутніх людей.

Одягнений лише у свого роду простирадло, він намагався не дати себе зауважити ні апостолам, які безсумнівно відіслали б його додому, ані жовнірам, що прийшли ув’язнити Ісуса. Але саме один із них цієї місячної ночі зауважує щось білого, що рухається між деревами, й хоче перевірити, що це може бути. Жовнір швидко направляється до білої плями, схоплює білизну, але вона залишається у нього в руках, бо прудкий хлопець викручується і втікає голий геть.

Цей маловажний для подій тієї ночі епізод описаний лише у двох стишках виключно у другому євангелії (Мр 14,51-52), і коментатори однозгідно вбачають у цьому хлопчині саме Марка, автора другого євангелія. Зрозуміло, що лише він згадує про цю подію, якої мабуть і не зауважили заспані й охоплені страхом перед жовнірами апостоли.

В Діяннях Апостолів ми декілька разів зустрічаємося з одним персонажем під ім’ям Йоана (Ді 13,5-39), Йоана-Марка (Ді 12,12-25) чи просто Марка (Ді 15,39). Як ясно видно із розповіді Діянь, це була одна і та ж сама особа. На підставі цих та деяких інших відомостей, що знаходимо в посланнях Павла і Петра, ми можемо прослідкувати за деякими штрихами з його життя.

Він був сином однієї вдови, що називалася Марія, яка мала в Єрусалимі досить великий дім, оскільки у ньому збиралися перші християни Святого Міста. До дому Марії направився Петро після чудесного звільнення із в’язниці (Ді 12,12-17) в часі Пасхи 44-го року. Марко був також двоюрідним братом Варнави, одного з найбільш поважаних християн в Єрусалимі й довіреного чоловіка апостолів.

Висланий до Антіохії Сирійської, щоб довідатися про християнське життя у цьому місті, Варнава повертається до Єрусалиму разом з Павлом, що вже кілька років перед тим навернувся, приносячи переслідуваним і бідним братам в Єрусалимі пожертви від антіохійських християн. Повертаючись, після короткої зупинки в Єрусалимі, до Антіохії, Павло і Варнава забирають зі собою також і юного Марка (Ді 12,25) і разом з ним вирушають з Антіохії у першу місійну подорож: спершу вони переходять через острів Кіпр, а згодом висідають у Малій Азії (сучасній Туреччині).

Павло має намір продовжувати йти вглиб, щоб проповідувати євангеліє в містах, в яких він знав, що живе багато юдеїв. Але юний Марко більше не хоче продовжувати цієї незручної і повної пригод подорожі. Лука лиш говорить, що Йоан (Марко) відлучився від них і повернувся до Єрусалиму (Ді 13,3). Правдоподібно для обидвох них це було прикро, насамперед для Павла. Марко став причиною незгоди та розлучення між Павлом і Варнавою, як кілька років пізніше вони готувалися до другої місійної подорожі: Варнава хотів взяти із собою двоюрідного брата Марка, а Павло не годився з цим.

Таким чином Варнава знову пішов з Марком відвідати християн на Кіпрі, а Павло разом з одним іншим товаришем повернувся до християн в Малій Азії (Ді 15,36-41).

З часом ця незгода правдоподібно розв’язалася, і Марко знову став співпрацівником Павла. в 60-61 р. апостол знаходиться в ув’язненні в Римі, очікуючи на суд, що, згідно Павлових передбачень, мав розв’язатися позитивно. Пишучи до свого товариша Филимона (Флм 1,24), він передає йому вітання також від тих, хто хотів бути близько до нього під час ув’язнення, й між ними знаходиться також і Марко. Пишучи в тому самому часі до християн в Колоссах, він також передає їм вітання від Марка, двоюрідного брата Варнави, який був йому розрадою в ув’язненні, і навіть просить його добре прийняти, оскільки Марко повинен був заїхати в ці області (Кл 4,10-11).

Декілька років пізніше Павла знову було ув’язнено, але цього разу поруч з ним знаходився лише Лука. Пишучи до свого учня Тимотея, до Ефесу, апостол просить його прийти до Риму і привести зі собою Марка, який був йому «потрібний для служби», як каже Павло, можливо тієї служби, яку він міг якимось чином розвивати також і в ув’язненні (2Тм 4,9-12), тобто служби епістолярної.

Одну вістку знаходимо також і у посланнях Петра: наприкінці свого першого послання, написаного з «Вавилонії» (тобто з Риму), Петро також передає вітання вірним на Сході від Марка, якого він називає своїм «сином», оскільки він правдоподібно зробив його християнином, уділивши йому хрищення та навчивши віри. Отож в останніх роках життя глави апостолів Марко знаходиться в Римі разом із Петром.

Цю відомість, що лиш мимохідь згадується в Петровому посланні, підтверджує стародавня християнська традиція, яка говорить про Марка як про Петрового «перекладача». Із цієї співпраці, згідно з традицією, зродилося євангеліє. Марко написав його в Римі, після смерті Петра, коли почала чутися необхідність зафіксувати на письмі спомини апостола про життя та проповідь Ісуса, що інакше були б безповоротно втрачені. Немає сумніву, що ніхто не міг сповнити це діло краще від Марка.

Проповідь Петра, очевидно, не виключає того, щоб Марко користувався також і іншими джерелами.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка