Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка39/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Головні характеристики євангелія від Луки


Читаючи уважно це євангеліє, можна зауважити особливості, які його відрізняють від інших і які у великій мірі пояснюються особистістю Луки, наверненого із поганства, та впливом Павла, проповідь якого йому мабуть неодноразово доводилося чути.

а) Перші дві глави створюють, у певному значенні, атмосферу третього євангелія, атмосферу радості, спокою і надії; ці почуття є підкреслені головним чином у тих «піснях», що ми тут зустрічаємо: пісні Марії (Лк 1,46-55), Захарії (Лк 1,68-79), Симеона (Лк 2,29-32) та ангельська пісня «слави» над Вифлеємською стаєнкою — це вибухи радості, прославлення та вдячності Богові за те спасіння, що нарешті приходить на землю через народження Ісуса. До цієї радісної вістки особливо чутливими були погани, які серед усіх своїх божків не могли знайти ні одного, який би міг їм забезпечити те спасіння і вічне щастя, до якого так невгамовно жадає кожне людське буття. В поганських письменників ми знаходимо глибокий песимізм і розчарування на вид життя, що загубило своє глибоке значення і видавалося керованим сліпим і незрозумілим призначенням.

Третє євангеліє закінчується так само на святочній ноті: «хор» апостолів після вознесіння Ісуса повертається до храму, хвалячи та прославляючи Бога за все те, що вони побачили. Згідно з наказом Ісуса вони готувалися до приходу Святого Духа, який вчинить їх здатними поширювати цю радість у цілому світі. Павло писатиме до Филип’ян: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Флп 4,4), і те саме він повторюватиме також і Ефесянам (Еф 5,19), Римлянам (Рм 12,11-12; 14,17). Він говоритиме про себе самого, що його переповнює радість у будь-якому терпінні. Немає місця для суму і розпачі для тих, хто почувається Божою дитиною, для «людей Божого вподобання» (Лк 2,14).

Ця радість є висловлена також і у частому для Луки вислові: «Коли сповнилися дні», якого п’ять разів знаходимо у євангеліях дитинства та згодом на початку «великої вкладки» (Лк 9,51). У ньому відлунює очікування Ізраїля та усього людства на спасіння, очікування, що ніби намагається пришвидшити історичний розвиток передбачених Божим провидінням етапів в Ісусовій діяльності: нарешті все приходить до свого сповнення. Цьому очікуванню відповідає ще одне дуже часто вживане у третьому євангелію слово: «Сьогодні, зараз, тепер» (пор. Лк 2,11; 3,22; 4,21; 5,26; 5;32-33; 19,5-9; 23,43). Присутність Ісуса у світі започатковує час благодаті і спасіння; зустріч із ним відбувається у даному моменті для кожного, і коли вона настає, тоді вибухає Божа сила, що звільняє і просвічує «тих, що сидять у темряві та в тіні смертній» (Лк 1,79).

З відходом Ісуса зі сцени цього світу розпочинається час Церкви, як ми вже це говорили, зупиняючись над книгою Діянь. Лука виявляє себе богословом історії спасіння, як це вже є всіма визнане. Наголос на «сповнюванні» подій супонує минулий час, час приготування, тобто час закону і пророків, що триває аж до Йоана Христителя (Лк 16,16). Після нього, з приходом Ісуса, починається час Божого царства, що продовжується в часі Церкви, яка поширює у часі і просторі те саме діло Ісуса. Тому й Лука задумав книгу Діянь як один єдиний твір з євангелієм.



б) Основою цієї радості є якраз Божа доброта до всіх людей, як каже Павло, пишучи до Тита (Тит 3,4). Лука мабуть був особливо вражений наголошуванням Павла на універсальному характері християнства, через що «нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки», а лиш чудесне зібрання усіх у вірі та в любові Ісуса, Спасителя усіх (пор. Гл 3,28; Кл 3,11; 1Кр 12,13; Рм 10,12). В євангелію Луки підкреслюється любов Ісуса до усіх, з особливою увагою до тих, яких в тому часі, як і в кожному іншому часі, принижували ті горді, які думали, що лише вони є «праведними», гідними Божої уваги та вічного спасіння.

У родоводі Ісуса доходиться аж до Адама, родоначальника усього людського роду: отже Ісус є сином Адама, ще перед тим, як сином Авраама і Давида, і він прийшов до всіх нащадків Адама, не лише до вибраного народу. Старий Симеон, вільний від фарисейських упереджень, дякує Богові за те, що він дав йому побачити у цій дитині «світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля» (Лк 2,32).

«Сьогодні народився вам Спаситель» (Лк 2,11) — звіщають ангели пастухам, й Ісус доповнить програму свого життя виразом, який записав лише Лука: «Син Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Тому Лука дбайливо збирає ті епізоди і слова, які краще виявляють цю місію Ісуса, головно у відношенні до найбільш погорджених категорій людей.

Серед них, безсумнівно, знаходилися самаритяни, пів-поганська народність, глибоко ненависну для юдеїв. Для Ісуса також і самаритяни — це люди, яких треба спасти, так як і всіх інших, і також на них він дивиться зі симпатією.

«Добрий самарянин» стає прототипом християнської любові, в противагу до холодної і байдужої поведінки офіційних представників юдейської релігійності, священика і левіта; самарянином був єдиний з десяти оздоровлених прокажених, який відчув обов’язок повернутися до Ісуса, щоб подякувати за отримане очищення.

Ісус не відкидав також і митарів, яких прирівнювалося до поган: він увійшов до дому як митаря Леві-Матея, якого покликав, щоб той пішов за ним та став його апостолом (Лк 5,27-32), так і митаря Закхея, якого він навернув (Лк 19,1-10); Ісус твердив, що Бог воліє навернення митаря, якому він щедро дає своє прощення, а не чванливу гордість «праведного» фарисея, який приходить до нього як кредитор, вичислюючи перед ним усі свої добрі діла (Лк 18,9-14).

Він не відкидає від себе розкаяну грішницю, що викликала таку огиду в згіршеного фарисея (Лк 7,36-50). Він хвалить віру сотника-поганина з Капернауму (Лк 7,9). Його доброта доходить до своєї вершини у слові прощення тим, хто його розіп’яв (Лк 23,34) та розкаяному розбійникові (Лк 23,42-43). Безмежне Боже милосердя є в повній мірі висловлене у притчах 15-ої глави, а притча про «великий бенкет» (Лк 14,16-24) виразно говорить про запрошення до Божого царства всіх людей, які б вони не були нещасні і знедолені.

в) Доброта і милосердя до усіх — це не є загальна амністія. В євангелію від Луки Ісус є не менш вимогливим, ніж в інших євангеліях. Його милосердя не може толерувати лицемірства, егоїзму та надуживання його терпеливості. Звинувачення проти фарисеїв (Лк 11,39-52), притча про багача, байдужого до бідного Лазаря (Лк 16,19-31), погрози проти багатих і могутніх цього світу (Лк 6,24-26; 12,15-21), притча про неплідну смоківницю (Лк 13,6-9) — все це показує, що безмежно добрий Ісус є також безмежно справедливим.

Особливо суворим в Луки є осудження багатства і багатих (Лк 6,24; 12,15); внаслідок цього Ісус вимагає від тих, хто хоче йти за ним, цілковитого відречення від матеріальних багатств (Лк 12,33; 14,33). Він знав, наскільки людина є схильна до добробуту, до зручності, наскільки часто марево багатства заставляє зраджувати сумлінню, наскільки жадоба здобуття добробуту заставляє забути про добро, яке треба робити, і яке є єдиною річчю, що вартує перед Богом.

Але завжди залишається правдою, що кожна мить людського життя — це мить благодаті, в якій Бог Отець очікує, щоб його блудний син повернувся до нього, який би гріх його не віддалив від батьківського дому.

г) Несподіваною, в порівнянні до інших євангелистів, є увага, яку Лука присвячує у своєму євангелію жінкам. В середовищі Ісуса вони також становили категорію нижчого рангу, вони були погорджені і принижені. Лука з приємністю вказує на присутність жінок в житті Ісуса, як тих, які осягнули від нього прощення своїх гріхів (Лк 7,36-50), так і тих, які йшли за ним і дбали про все необхідне зі своїх маєтків (Лк 8,1-3). Марта і Марія, сестри Лазаря, дуже гостинно приймали його разом з апостолами (Лк 10,38-42); деякі жінки, сповнені співчуттям, плачуть над терплячим Ісусом по дорозі на Голготу (Лк 23,27-31). Треба ще згадати Єлисавету, щасливу матір Йоана Христителя; жінку, яка, захоплена Ісусом, проголошує блаженною його матір (Лк 11,27нн); бідну вдову, яку Ісус хвалить за її маленьку, але велику пожертву (Лк 21,1-4); «дочку Авраама», яку Ісус оздоровлює в суботу (Лк 13,10-17); прибиту горем вдову з Наіму, якій Ісус воскрешає єдиного сина (Лк 7,11-17); старицю Анну, яка разом з Симеоном очікувала на «утішення для Ізраїля» (Лк 2,36-38); і, вкінці, Марію, матір Ісуса, яка стоїть у центрі двох глав про дитинство (в Матея головним персонажем був Йосиф).

Згідно з одним давнім переданням, Лука намалював був образ Пречистої Діви; але навіть, якщо би це не було правдою, незважаючи на різні «Богородиці св. Луки», — у перших двох главах свого євангелія він залишив нам такі образи, з якими жоден портрет не міг би зрівнятися.

Підсумовуюча схема

1. 1–2: Євангеліє дитинства Ісуса. Благовіщення про народження Йоана Христителя та Ісуса; візит Марії до Єлисавети; народження і обрізання Йоана та Ісуса; принесення Ісуса до храму; дванадцятирічний Ісус серед законовчителів.

2. 3,1–9,50: Початок діяльності Ісуса в Галилеї.

а) 3,1–4,13: Проповідь Йоана Христителя, хрищення та спокуси Ісуса;

б) 4,14–6,11: Ісуса відкидають його співгромадяни і приймають чужі, які стануть його учнями;

в) 6,12–7,50: Вибір Дванадцятьох і програмна промова;

г) 8,1–9,50: Деякі чуда, послання апостолів, Петрове визнання віри, провіщення страстей, переображення.

3. 9,51–19,28: Довга подорож до Єрусалиму, структурна характеристика Луки, який поміщає тут багато власного матеріалу (епізоди, притчі, повчання Ісуса); в 13,22; 17,11; 18,31; 19,28 пригадується, що Ісус знаходиться в дорозі до Єрусалиму.

4. 19,29–21,38: Останні дні в Єрусалимі: месіанський в’їзд до Єрусалиму, суперечки з книжниками і фарисеями, есхатологічна проповідь.

5. 22–24: Страсті, смерть і воскресіння Ісуса.

В євангелію від Луки неможливо не зауважити початку цієї реабілітації жінки, яку християнство проголошує абсолютно рівною з чоловіком, як особа і як дочка Божа, та якій поверне всю її гідність в родині і в суспільстві.

д) Вкінці, треба зауважити, що Лука найуважніше з усіх євангелистів наголошує на одну дуже важливу річ для життя Ісуса і для християнства, а саме, — на молитву. Частіше від інших він змальовує Ісуса у молитві, заглибленим у розмові з небесним Отцем, головно в найважливіших моментах свого життя та своєї місії (Лк 3,21; 5,16; 6,12; 9,18; 9,29; 11,1; 23,34; 23,46). Також у цьому Ісус є прикладом для своїх учнів (Лк 11,2-4; 18;1-8; 18,10-14; 21,36; 22,40-46). Їхня молитва повинна бути наполегливою, як молитва настирливого товариша (Лк 11,5-13) чи вдови (Лк 18,1-8), і покірною, як молитва митаря (Лк 17,9-14).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка