Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка4/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

2
На початках Нового Завіту


Хто ознайомлений з підручником біблійного введення до Старого Завіту, той вже знає походження та значення виразу «Новий Завіт»1. Пригадаємо лише, що сьогодні під цим виразом розуміється збірку натхненних і канонічних книг, які розповідають нам про Ісуса, Месію та Сина Божого, Відкупителя і Спасителя всіх людей, і описують початки нового Божого народу, який формується та зростає завдяки праці його посланців, апостолів. Вони отримали від Ісуса завдання «проповідувати» євангеліє, а не писати. Багато книг Нового Завіту є принагідними писаннями, не в тому значенні, що вони були написані випадково, але в тому значенні, що найближчою причиною виникнення цих писань була якась безпосередня практична необхідність, яку треба було розв’язати.

Апостоли писали тоді, коли особисто не могли прийти туди, де була необхідна їхня присутність. Так постали апостольські послання. Також євангелії були написані задля практичних необхідностей.

Якщо взяти до уваги, що ці писання зродилися у Церкві і для Церкви, коли вона вже від кількох десятиліть була організована під проводом та учительським урядом апостолів, то стає зрозуміло, що християнська віра не народилася із цих книг, але що вони зродилися зі споминів та з проповіді апостолів, наочних свідків, які дійшли до своєї віри в Ісуса, проживши довший час із ним, побачивши його воскреслим із мертвих та отримавши Св. Духа. Отож, саме Церква через свій живучий учительський уряд, Папу та єпископів, наслідників апостолів, може пояснювати ці писання, навчаючи, в що повинні вірити і як повинні жити послідовники Ісуса Христа, щоб отримати те спасіння, яке він дарує.

Писання Нового Завіту


Двадцять сім книг, що становлять Новий Завіт, були написані у другій половині I ст., між 50-им та 100-им р. по Хр. Їхня сучасна канонічна послідовність не відповідає тій хронологічній послідовності, в якій вони постали.

На початку, ще перед писаннями, існувала апостольська проповідь, що звіщала і передавала те, що Ісус сказав і зробив; одночасно існувала діяльність апостолів та їхніх співпрацівників, як засновників, організаторів та провідників християнських спільнот, які поставали як у Палестині, так і поза нею, передовсім у головних містах та центрах Римської імперії, починаючи від Єрусалиму і згодом у Самарії, в Сирії, в Малій Азії, у Греції та в Римі (пор. Ді 1,8).

Цій місійній діяльності сприяли такі фактори як добра мережа доріг, які римляни будували для того, щоб пов’язати між собою різні провінції величезної імперії, і грецька мова, яка зокрема від часів Олександра Великого щоразу більше поширювалася у всіх областях східного Середземноморського побережжя. Але грецькою мовою у I ст. звичайно говорили всі навіть в Римі, як також і у всіх центрах південної Італії, що від століть знаходились під впливом різних грецьких колоній.

Про могутнє місійне поширення первісної Церкви розповідає нам книга апостольських Діянь, написана Лукою, який супроводжував ап. Павла в деяких періодах його місійних подорожей.

Однак Лука у своїй книзі не говорить про ті писання, що тепер становлять Новий Завіт, за винятком двох книг, які він написав. У короткій передмові до свого євангелія (Лк 1,1-4) він натякає на свою працю як письменника, який розповідає про ті надзвичайні події, що відбулися в його часі, пов’язані з Ісусом та з поширенням Церкви завдяки діяльності апостолів. Незважаючи на те, що він ходив з Павлом впродовж багатьох років, він ніколи навіть не натякає на написання послань цього апостола, що однак становлять дуже велику частину Нового Завіту і що мають та завжди матимуть надзвичайну вагу для віри й життя Церкви.

В дійсності писання в апостольській Церкві мали лише відносне значення в тому часі, коли ще жили і проповідували апостоли. Найважливішу роль для життя Церкви мало їхнє живе слово, їхнє звання свідків та посланців. Важливість їхніх писань, як і тих писань, що містили їхню проповідь про Ісуса та їхні спомини про пережите з Учителем життя, зростала з ходом часу, в міру того, як помирали самі апостоли та їхні безпосередні співпрацівники.

Отож, перші новозавітні писання — це були писання, якими апостоли впливали, щоб доповнити своє навчання та свої вказівки для щойно заснованих християнських спільнот, до яких вони висилали свої писання, коли не могли прийти до них особисто.

Павло, що залишив нам найбільшу кількість послань, правдоподібно був також першим, хто послуговувався ними, як середником проповіді та місійної праці. Таким чином Новий Завіт майже безсумнівно починається його першим посланням до Солунян, написаним з Корінту під час його другої місійної подорожі, декілька місяців після того, як він мусів негайно залишити щойно засновану християнську спільноту Солуня. Знаходимось в 50-52 роках. В короткому часі наступить друге послання до Солунян. Під час третьої місійної подорожі (прибл. 53-57 рр.) Павло пише два послання до Корінтян, послання до Галатів, правдоподібно до Филип’ян та довге послання до Римлян, свій архитвір. До часу його першого римського ув’язнення (60-62 рр.) належать послання до Колосян, до Ефесян та до Филимона. Після цього він напише послання до Тита та перше до Тимотея. Під час другого ув’язнення в Римі, в 66-67 рр., він вишле Тимотеєві друге послання, що є останнім в його збірці послань.

Така є традиційна послідовність послань «корпусу» ап. Павла; але модерні вчені підносять деякі застереження відносно автентичності деяких із них й відносно часу їх написання.

Близько 70 р. опубліковуються перші три євангелії (Матея, Марка та Луки), про складний процес постання яких ми говоритимемо окремо. Разом з євангелієм Лука пише також Діяння апостолів, як єдиний твір про початки християнства, присвячений «високодостойному Теофілові» (пор. Лк 1,3; Ді 1,1). В десятиліттю між 60-им та 70-им р. пишуться також інші послання (послання до Євреїв, послання Петра, Якова та Юди).

Трохи згодом, під кінець століття, будуть опубліковані писання, що належать Йоанові: Одкровення, три послання і євангеліє.

Датування цих писань не є абсолютно певною; її виводиться на підставі різних вказівок, що присутні в самих писаннях, та з інших історичних інформацій про Церкву в I ст. Отож, ці дати можуть зміщуватися на кілька років, чи навіть на більше. Але це є лиш відносно важливим. Річ, яка справді має велику вагу, — це, що в цих писаннях міститься проповідь апостолів, а через неї — слово Ісуса. На цій проповіді базується віра Церкви аж до кінця часів.

Наше введення до Нового Завіту загалом буде дотримуватися цієї хронологічної, а не канонічної послідовності, тобто послідовності, що була зафіксована в каноні, і якої загально дотримуються видання Біблії. Однак все ж таки ми надамо першенство книзі апостольських Діянь, що змальовує нам картину перших тридцяти років життя Церкви.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка