Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка42/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Йоанові послання


Крім послання до Євреїв в Новому Завіті містяться ще три послання без чіткої вказівки на автора. Від найдавніших часів християнське передання запевняє нас, що вони належать апостолові Йоану, як про це нас запевняє також думка та спосіб мовлення, типовий для автора четвертого євангелія, головно у відношенні до першого послання, що є найдовшим і найважливішим зі всіх трьох. Друге і третє — це лиш короткі записки меншої ваги. Неможливо було б жодним чином пояснити, як вони змогли зберегтися і бути заліченими до Нового Завіту, якщо вони не вийшли б з-під пера апостола.

Ця послання, як і євангеліє та Одкровення, були написані наприкінці I століття по Хр. похилим віком апостолом, можливо навіть при співпраці з учнями; апостол невтомно пригадує про дві найважливіші речі у християнському житті: вірність отриманій із хрищенням доктрині і чинення взаємної любові між християнами.


А) Перше послання


Це є досить важкий для читання, чи, радше, для розуміння у своїй цілісності твір, тому що він складає враження, що ми рухаємося по лабіринті, де, навіть продовжуючи йти вперед, увесь час повертаємося до одного і того ж місця.

Справді, Йоан безперестанно кружляє навколо однієї центральної ідеї, як метелик навколо світла. Його стиль можна ще порівняти до спіралі, яка крутиться навколо своєї осі. Отож, існує ряд думок, які розвиваються навколо головної ідеї, і це не є якесь просте повторювання.

Знаходяться у цьому послання деякі полемічні моменти, що вказують на обставини, які дали нагоду Йоанові його написати, але сам по собі це не є полемічний твір. Воно написане для християн з ціллю їхнього усвідомлення у тих надприродних речах, які вони носять у собі. Таке усвідомлення буде найкращим захистом від будь-якого збочення як у вірі, так і в практичному житті. Центральна думка — це інтимний зв’язок, який встановлюється між Богом та християнином: людина ним нащеплюється на самому джерелі вічного життя, на яскравому світилі правди. Існують дуже часті вирази, що містять у собі цю ідею: «спільність» (чи суспільство), «бути від Бога, перебувати у Бозі, залишатися у Бозі чи у Сині, мати Отця чи Сина, бачити Бога». Ця злука буде повною і досконалою у вічному житті, але у цьому житті можна помилитися або дати себе обдурити іншими стосовно відносин з Богом, як це ставалося у деяких християнських спільнотах в часах Йоана.

Тому апостол намагається подати своїм вірним критерії для пізнання, чи вони правді є об’єднані з Богом та з його Сином, критерії для пізнання тих, хто намагається нав’язати їм іншу доктрину від тієї, якої він був гарантом як наочний свідок життя і навчання Ісуса та як його апостол.

Справді, знаходимо тут часто слова: «Із цього пізнаємо...», що вказують, наскільки апостол переймався тим, щоб його християни добре розуміли свою віру, щоб не дати себе переконати першими зустрічними й не прийняли блудних ідей, навіть не зауваживши, що вони противляться вірі.

Якщо уважно прочитати це послання, то зауважиться, що в дійсності критерії правдивої єдності між християнином і Богом викладаються тут три рази; але це не є звичайне і просте повторення, адже при кожному оберті спіралі думки щоразу більше збагачуються. Насамперед відчувається особистий досвід апостола у цій злуці з Ісусом Христом, джерелом певності й інтимного зв’язку з Богом.

Наше послання, окрім важливого прологу (1Йо 1,1-4) та епілогу (1Йо 5,13-21), можна поділити на три цикли думок, у кожному з яких автор подає критерії єдності християн з Богом: 1Йо 1,5–2,28; 2,29–4,6; 4,7–5,12.

У пролозі Йоан представляється як той, хто бачив, чув, дотикав своїми руками Сина Божого, який є словом Отця (Логос); він є «словом життя», тобто тим, хто дає надприродне, вічне життя, так само як Боже слово при сотворенні світу покликало до існування і життя усі істоти. Ця прерогатива прямого свідка об’явлення Божого Сина у світі приготовляє читача до якнайсерйознішого прийняття того, що буде сказане у ході послання.

В пролозі є також висловлена ціль послання: «Щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна». Лише у цій спільності можна відчути глибоку і досконалу радість, й із цього поділу життєвим досвідом зроджується християнська спільнота, тобто Церква (1Йо 1,4).

Перший виклад (1Йо 1,5–2,28) критеріїв, на підставі яких можна впізнати справжнє християнське життя, починається твердженням, що «Бог – світло», та що правдиві християни повинні «ходити у світлі». Це насамперед означає триматися далеко від темряви, тобто від гріха, або звільнитися від нього якнайшвидше, очистившись у крові Ісуса, пролитої якраз для очищення гріхів (1Йо 1,8–2,2). Крім цього, це означає зберігати заповіді, зокрема типово християнську заповідь любові ближнього (1Йо 2,3-11). Вкінці, це означає не любити світу і триматися далеко від тих, хто відреклися від правдивої віри й твердять, що Ісус не є Божим Сином, не є Христом.

Йоан таких називає «антихристами». Неможливо є, щоб хтось отримав від Ісуса божественне життя, якщо він заперечує, що Ісус є Сином Божим, який воплотився саме задля цієї цілі.

Правдиві християни, натомість, зберігають в повноті цю віру й відчувають у своїй свідомості, що вони знаходяться на правильній дорозі, адже вони чуються приєднаними до того ланцюга, що починається від Бога й через Ісуса Христа та апостолів передає їм правду і благодать. Той, хто відривається від цього ланцюга, безповоротно прирікає себе до темряви неправди і вічного прокляття.

Другий виклад (1Йо 2,29–4,6), паралельний до першого, розглядає християнське життя як життя тих, що народилися від Бога, ставши його дітьми (1Йо 2,29–3,1). Становище Божих дітей тепер є як вкладене у нас зерня, що розпуститься у свій час, коли ми зможемо бачити Бога таким, яким він є. А поки що треба пам’ятати про цю безмежну гідність, і жити відповідно до неї. Тут Йоан вживає вислів «чинити справедливість», як перед тим говорив про ходіння у світлі. А чинити справедливість означає триматися далеко від гріха, який завжди є в першу чергу великою несправедливістю супроти Бога, образою його прав та його батьківської любові (1Йо 3,3-10). Зокрема, здійснення братньої любові — це знак правдивих Божих дітей (1Йо 3,11,24). Вкінці приходить ще один заклик, щоб вважати на фальшивих пророків, тобто на тих, хто навчає щось противне тому, що завжди навчалося у Церкві, і хто не зберігає заповідей, до яких вона зобов’язує.

Третій цикл думок (1Йо 4,7–5,12) починається найправдивішим і найвищим визначенням, яке лиш було дане Богові: «Бог — любов» (1Йо 4,8) і він це доказав сповненим через Христа відкупленням, божественним життям, яке він дає людям, та досконалою радістю, яка до нього приготовляє. Йоан пропонує себе як гаранта цієї правди, адже він був свідком цієї Божої любові, що об’явилася в Ісусі (1Йо 4,16). Тому Божі діти повинні любитися між собою як брати; але вони не зможуть цього зробити, якщо вони не вірять твердо, що Ісус є Божим Сином, який об’явив Божу любов своїм словом й головно своїм ділом. Отож, лише на правдивій вірі може розвинутися правдива християнська любов.

Епілог. Ще одне звернення (1Йо 5,13) до християн («ви, що віруєте в ім’я Сина Божого маєте життя вічне!») та підсумок розвинених у посланні думок завершують одне з найглибших писань Нового Завіту, деякі моменти з якого неможливо зрозуміти до глибини, якщо їх не досвідчити у глибокому і практикуючому християнському житті.

Однак, яким би не був рівень християнського життя, перше Йоанове послання — це серйозний іспит сумління. Застосовуючи до свого щоденного життя вказані апостолом критерії, християнин може оцінити, чи воно розвивається у світлі, чи воно гідне Божих дітей, чи воно серйозно ставиться до любові до ближнього.


Б) Друге послання


Це послання є адресоване до «вибраної пані», яка символізує якусь не вказану Церкву в Малій Азії. Запрошення до любові та до захоронення правдивої віри від «антихристів» складають враження, що цей короткий твір становить ніби перший начерк попереднього довшого послання.

В) Третє послання


Також і це послання є дуже коротким; воно адресоване якомусь Ґаєві, й говорить про одну болючу подію в житті апостола. Голова однієї християнської спільноти, ім’я якого нам невідоме, посварився з апостолом й не хотів прийняти його посланців, будучи мабуть перейнятим за свою владу; більше того, він виганяв з Церкви тих християн, що насмілилися їх прийняти. Незважаючи на все, Ґай, а з ним, можливо, й інші, утримали добрі стосунки з Йоаном, розраджуючи його у болі за цю кривду, а ще більше, мабуть, у болі, який апостол відчував, бачачи, як християнська любов і братня спільність була скомпрометована задля особистих амбіцій.

Ця записка повинна заставити задуматися насамперед тих, хто думає, що власний престиж вимагає зарозумілості, гордості та презирства тих, кого вважається нижчими.

Перед Богом ми всі є в однаковій мірі його дітьми, — повторює Йоан у своїх посланнях, — й коли власний престиж перекреслює любов, то це стає гріхом перед Богом і перед Ісусом, який говорив своїм апостолам: «Найбільший з вас буде вам слугою» (Мт 23,11); «Я між вами як той, що служить» (Лк 22,27); і він, Учитель і Господь, вмивав своїм учням ноги, кажучи: «Й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Йо 13,14-15).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка