Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка7/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   44

Ісус - «пророк»


Слово «пророк» ми розуміємо не у загально вживаному значенні, яке вказує на того, хто передбачає майбутні події, але у старозавітному біблійному значенні, згідно з яким пророк — це той, хто говорить щось «від Божого імені» та з його авторитетом, у відношенні як до теперішнього, так і до майбутнього часу. Звіщення великих майбутніх подій, пов’язаних із спасінням, це безсумнівно була важлива річ, але точне предсказання подій було другорядним і відносно рідким аспектом у проповіді пророків.

Очікування на одного пророка в останніх часах сягало своїм корінням до одного тексту з Второзаконня (Втор 18,18). В останніх століттях увага зупинилася на постаті Іллі (Мал 3,23-25; Сир 48,10), який повинен був повернутися для того, щоб підготувати останню появу Бога.

Євангелії свідчать про це переконання (Мт 11,8-10; 17,10-13), яке Ісус інтерпретує в такий спосіб, що представляє Йоана Христителя як того, хто виконує роль есхатологічного пророка. Лука виразно називає його «пророком Всевишнього» (Лк 1,76).

Натомість Йоан підкреслює, що Йоан Христитель не є ні «пророком», ні Іллею (Йо 1,19-28). Ап. Йоан хоче показати, що есхатологічним пророком, остаточним Словом Божим, набагато вищим від Мойсея, є Ісус (Йо 1,17; 6,32). Він є самим Словом Божим, яким Бог звертається до людини безпосередньо, вже більше без посередників (пор. Єв 1,1).

Згаданий текст із Второзаконня, ще перед категоричними твердженнями послання до Євреїв та євангелія від Йоана, являтиметься об’єктом роздумів з боку Церкви, як про це свідчать Діяння (Ді 3,22; 7,37). Під час земного життя Ісуса багато-хто вважатиме його за пророка (пор. Мр 6,15; Мт 16,14; 21,11; Йо 6,14); однак невдовзі переважить переконання, що Ісус був кимсь більшим від пророка, він був здійснителем Божих замислів, провіщених пророками. Термін «пророк» був пов’язаний з поняттям підготовлення, звіщення, в той час, як з Ісусом прийшла «повнота часів» (Гл 4,4). Зрозуміло, чому цього титулу уникалося (Павло ніколи його не застосовує у своїх посланнях), адже Ісус приносив сповнення спасіння, а не його звіщення: «Сьогодні збулось це писання...» (Лк 4,21) — стверджує Ісус, прочитавши текст з Ісаї (Іс 61,1-2), в якому описувалася місія майбутнього Божого Посланця.

Ісус - «син Давида»


Найхарактерніший і найпопулярніший серед сучасників Ісуса месіанський титул це був титул «сина Давида». Але він був також і найнебезпечнішим, і Ісус виявляє себе досить байдужим до нього, хоч і не відкидає його. Євангелисти Матей (Мт 1,1-17) і Лука (Лк 3,23-38) намагаються навіть доказати у своїх родоводах, що Ісус справді походив із царського роду Давида. Так його називають, наприклад, сліпці, благаючи його про оздоровлення (Мт 9,27нн; 20,29нн).

Сперечаючись із книжниками та фарисеями, Ісус заводить їх в тупик власне в питанні про походження Месії із роду Давида, даючи їм зрозуміти, що він не був лише потомком Давида (Мт 22,41нн). Єдиний момент, в якому Ісус прийняв беззастережно цей титул, був під час його входу в Єрусалим (Мт 21,1-11); але тоді він їхав верхи на простенькому осляті і знав, що це був чисто символічний тріумф, який жодним способом не торкнувся би установлених земних властей, та що через кілька днів миттєвий ентузіазм народу перетвориться в інший крик: «На смерть! Розпни його!» — що вигукуватиме та сама юрба до Пилата.

Очевидно, цей титул вказував на «царське достоїнство» Месії; Ісус ясно підтвердить його, знаходячись зв’язаним перед Пилатом (Йо 18,28-38), але це володіння не є від цього світу у політичному значенні, навіть якщо діє у цьому світі у серцях його учнів. Перспектива абсолютного, універсального володіння належить до есхатологічного майбутнього, до кінця історії, як про це пригадує ап.. Павло (1Кр 15,28) і головно книга Одкровення, що описує Ісуса, переможця над усіма ворогами його Церкви, застосовуючи такі титули як «лев від племени Юди, паросток Давида» (Од 5,5), пов’язані з концепцією царського достоїнства Месії (пор. Бут 49,9-10; Іс 11,1).

Ісус - «слуга Йгвг»


Смерть Ісуса, якої народ зажадав у своїй лютості, становила вершину його духовної й відкупительної місії. Цю смерть не один раз в останньому періоді свого прилюдного життя ясно провістив був сам Ісус: а) відразу після того, як Петро, говорячи також від імені інших учнів, виявив свою віру в Ісуса Месію (Мр 8,31); б) після переображення та чуда оздоровлення біснуватого епілептика, з якого учні не могли вигнати нечистого духа (Мр 9,30-32); в) під час останньої подорожі до Єрусалиму (Мр 10,32-34).

Провіщаючи свою смерть, Ісус давав зрозуміти, що також вона, і передовсім вона належала до його місії; він мав нагоду пояснити її значення і необхідність (пор. «треба...»: Мт 16,21; Мр 8,31; Лк 9,22; 17,25; 24,26) власне в тому моменті, коли його учні сперечалися між собою про право першенства та про «сидження», на що Ісус відповідає, даючи урочистий урок покори: «Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише, щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10,45).

При установленні Євхаристії, під час останньої вечері, Ісус говоритиме ще про своє тіло, віддане на смерть за них, та про свою кров, пролиту за них та за багатьох інших на відпущення гріхів. Його титул «слуги» та його смерть, як жертвоприношення на відпущення гріхів, чинять Ісуса слугою Йгвг, про якого говорить книга Ісаї, зокрема у 53-ій гл.

Більше того, в інтимній атмосфері останньої вечері, виразно наводячи той текст з Ісаї, Ісус каже, що він повинен буде сповнитися у ньому аж до останнього: його буде навіть зараховано до справжніх злочинців (Іс 53,12, пор. Лк 22,37).

Це призначення Месії було цілком забуте сучасниками Ісуса, які напружено очікували на вихідця з роду Давида, що заснував би царство добробуту і миру.

Йоан Христитель також вказав на Ісуса, як на «Агнця Божого, який гріх світу забирає» (Йо 1,29). І покликаючись на ці пророцтва воскреслий Ісус пояснює Емауським учням, що Месії «треба було» страждати і так увійти у свою славу (Лк 24,25).

Матей, будучи завжди уважним до того, щоб вказати читачам сповнення в житті Ісуса давніх пророцтв, бачить, що в ньому здійснилося не лише останнє пророцтво про «слугу Йгвг» (Іс 52,13–53,12), смерть якого мала стати джерелом життя для всіх народів, але він також бачить, що в Ісусі збулося перше із цих чотирьох пророцтв (Іс 42,1-4), і наводить його в цілості у своєму євангелії (пор. Мт 12,18-21). Старання Ісуса уникати будь-якої галасливої реклами для своєї діяльності, скромність його мови і його поведінки супроти людей пригадують першому євангелистові слова Ісаї, які євреї ще перед приходом Ісуса відносили до Месії, що мав принести усьому світові остаточне Боже об’явлення.

Бідне життя, пережите Ісусом на службі бідних, потребуючих, покірних, носить на собі печать постаті слуги Йгвг; добродійства, які він чинить для бідних і недужих, — це знак, що він є їхнім спасителем, що для них прийшов час спасіння і надії; співчуття до недуг символічно провіщає його вирішальне діло, яке звільнить людину від кореня всіх її бід — від гріха (Йо 1,29).

Його відкуплююча смерть — це його найвища служба. У цій поведінці, притаманній у своїй суті для слуги, він вмиває ноги своїм учням (Йо 13,3-9), хоч і визнає своє першенство поміж ними, як «Учитель» і «Господь» (Йо 13,13-16), адже він сповнює для них службу, якої вони, а також і всі інші люди, потребують, і яку лише він може вчинити: «Я між вами як той, що служить» (Лк 22,27). Отож, єдине значення, яке Ісус визнає для будь-якої влади чи першенства між його вірними, тобто у його Церкві, — це значення більшої служби братам.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка