Введення до Біблії Переклад Павла Смука



Сторінка8/44
Дата конвертації13.04.2017
Розмір3.13 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   44

Ісус - «Син Чоловічий»


Ісус був правді «сином Давида» з народження; він був правдивим пророком, тому що він приніс людям остаточне об’явлення тих правд, що відносяться до Бога, до нашого спасіння та до Божих вимог щодо нашого земного життя; він був правдивим «слугою Йгвг», оскільки він досконало сповнив його волю аж до найвищої жертви самим собою (пор. Йо 6,38; 4,32-34; 14,31).

Існує однак один титул, якому він надавав перевагу, яким ніхто ніколи його не кликав, але якого він звичайно вживає, вказуючи на себе самого; це є титул «Син Чоловічий». Він зустрічається понад вісімдесят разів у євангеліях.

Цей вираз є досить таємничим. Сам по собі він означає просто «людина», одна особа з людського роду. І в дійсності, Ісус послуговується нам, щоб вказати на тайну своєї особи.

Книга Даниїла, написана в часі переслідування Антіоха Епіфана та повстання Макавеїв, між 167 та 164 р. до Хр., описує, між іншим, видіння «Сина Чоловічого» (Дан 7,13-14), в якому пророк бачить одну особу у вигляді людини, яка возсідає поруч із Божим престолом, що стоїть на небесних хмарах, та отримує від Бога верховенство і вічну владу над усіма народами. Саме цю таємничу особу має на увазі Ісус і вказує на неї слухачам, коли називає себе «Сином Чоловічим»: він це ясно ствердить перед трибуналом, який його засудить на смерть (Мт 26,64). Коли первосвященик Каяфа питає його, чи він є Христом, тобто Месією, Ісус дає стверджуючу відповідь, наводячи дослівно слова видіння Даниїла: вони побачать «Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах». Кілька днів перед тим, говорячи юрбі юдеїв про кінець світу та про страшний суд, Ісус так само сказав був, маючи на увазі самого себе, що при кінці світу прийде на небесних хмарах Син Чоловічий з усією своєю потугою та славою, щоб судити всіх людей (Мт 24,30).

Саме в образі кінця часів цей титул найбільше виявляє все своє значення. Ісус — це суддя, від якого залежить спасіння або погуба.

Але пригадуючи про пророцтво Даниїла, цей титул викликає в сучасників Ісуса, а головно у перших християн, також ще одну важливу думку. В Дан 7 Син Чоловічий уособлює святих Всевишнього і він тут приходить після появи істот зі звірячими рисами, які уособлюють ворожі до Бога та до його царства сили світу. Поява Сина Чоловічого починає вказувати на кінець зла й започатковує час остаточного спасіння.

Твердження про життя Сина Чоловічого перед його приходом на світ, що являється передумовою його походження із Божого світу, було виразно стверджене ап. Йоаном (Йо 3,13-14).

Ісус є свідомий того, що саме він являється тією таємничою постаттю з книги Даниїла, так само як знає, що він є сином Давида, пророком та терплячим слугою Йгвг. Всі ці аспекти Божого посланця, які пророки бачили окремо, складаються докупи в особі Ісуса, як камінці мозаїки.


Ісус - «Син Божий»


Пасхальна подія дала визріти вірі апостолів і привела їх до зрозуміння найглибшого й цілком неочікуваного таїнства, що було заключене в особі Ісуса.

Коли Ісая звіщав Божому народові, що дитя, народжене від діви, буде знаком та початком спасіння (Іс 9,1-6) й воно буде зватися Емануїлом, тобто «Бог з нами» (Іс 7,14), він не підозрював всієї правди, що знаходитиметься в цих його словах. Адже той, кого Бог послав, Месія, — це справді його Син.

Він є «Бог з нами» в цілком дослівному значенні цього виразу. Ісус є вповні свідомим також і цієї своєї ознаки, він поступово її об’являє та подає докази на неї. Цей останній вираз не треба розуміти у значенні логічного виведення: Ісус ніколи не накидає себе беззаперечно, але дарує себе людині, даючи їй достатньо рацій, щоб спричинити її вибір; однак це залишається завжди актом віри, який зобов’язує всю її свобідну волю й, отож, торкається всієї її особи та усього її життя. Віра в Ісуса не є ніколи виключним актом чистого розуму.

Божество Ісуса у вузькому значенні — це, по суті, найбільш непоборна трудність для тих, хто дивиться на Ісуса з Назарету та на християнську релігію із-зовні; не легко є справді вірити, що один чоловік, добре знаний всьому народові, чоловік, який їсть, спить, змучується, терпить і вмирає засудженим, є Богом, єдиним правдивим Богом, Творцем та абсолютним Володарем всесвіту, людей, історії!

Питання, яке Ісус поставив своїм учням в Кесарії Филиповій, поновлюється у кожній історичній епосі: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» (Мт 16,13-16). І сьогодні, як і тоді, кожен говорить про Ісуса своє. Для декого він поет, що заворожував простих людей; для інших він мораліст, що звільнив людину від багатьох формальностей; ще для інших він найсвятіша людина, яка жила на землі, людина, яка принесла правдиве розуміння Бога і т.д.

Сьогодні також, як і в Кесарії Филиповій, Церква, повторюючи визнання віри першого її глави, дає на це запитання єдину правдиву відповідь: «Ти – Христос, Бога живого Син». Ісус визнає, що лиш глибоке просвічення Божої ласки привело Петра до розуміння таїнства його особи (Мт 16,17), того таїнства, яке він поступово об’являв своїми ділами, своїм словом та своєю поведінкою.

Перші слова Ісуса, записані в євангеліях, — це слова, що в першу чергу показують, що Ісус був свідомий своєї ідентичності: всім є знаний епізод про дванадцятилітнього Ісуса в Єрусалимському храмі (Лк 2,41-52), коли, після трьох днів болісних пошуків, Марія і Йосиф його віднайшли зосередженим на дискусії із вчителями закону. Його мати не може стриматися, щоб не дати йому малого дорікання: «Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали»; Ісус же відповідає, що він мусить займатися справами свого Отця.

Лука зауважує, що вони не збагнули були відповіді Ісуса. Правдоподібно вони не зрозуміли, що це були за «справи Отця», якими Ісус повинен був займатися, але він тут виявляє, що він знає, що його єдиним правдивим Отцем є Бог.

Ми знаємо, що так звані «євангелії дитинства» (Мт 1-2; Лк 1-2) являють собою пізнішу стадію роздумів про земне життя Ісуса й, отож, містять у собі твердження вже цілком дозрілої віри первісної Церкви про Христа. Але ці твердження мають тверду основу у переданні про слова і діла, сповнені Ісусом під час його прилюдного життя. Ці слова і діла виявляють в Ісусі надлюдську свідомість. Вираз «Син Божий» (в Йоана звичайно «Син») на означення Ісуса безсумнівно був вживаний у відношенні до Ісуса ще перед його смертю. Він також його вживав, вказуючи на себе самого у важливих моментах своєї місії (Мт 11,27) та в таких критичних моментах, як, напр., коли він розповідав ворожо настроєним фарисеям притчу про виноградаря (Мр 12,1-12).

Безсумнівно, вираз «син Божий» застосовувався у Старому Завіті до інтронізованих царів, як також до істот, що належать до божественного світу, яких ми називаємо ангелами. Ізраїль, як народ, був первістком Божим (пор. Вих 4,21-23). Отож, цей вираз міг мати метафоричне значення та вказувати на особливу близькість та особливе відношення до Бога; але все життя і навчання Ісуса свідчать, що цей титул виражав його унікальне відношення з Богом.

Ісус завжди дбайливо відрізняє себе самого від усіх інших, навіть від своїх найближчих: говорячи про своє відношення з Отцем небесним, він казатиме: «мій Отець», «ваш Отець», але ніколи не «наш Отець», за тим винятком, коли він вчитиме молитви Отче наш, але тут ясно, що ця молитва є призначена для учнів: «(Ви) моліться так: Отче наш...». Обіцяючи Святого Духа, він каже: «Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був» (Лк 24,49). Завершуючи проповідь про страшний суд, він каже: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам» (Мт 25,34).

Євангеліє ап. Йоана наводить виразніші твердження Ісуса про свою божественну природу: «Зійшов я з неба...» (Йо 6,38), «Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь» (Йо 16,28), і подібних цитат можна навести ще дуже багато.

Ісус є свідомий, що він знаходиться в абсолютно унікальному відношенні з Богом Отцем, у відношенні природного синівства, з якого виходить однаковість природи з Отцем. Той факт, що множина осіб (Отець, Син і Святий Дух) всередині одного єдиного Бога є «тайною» для нашого обмеженого розуму, — це питання, над яким мучилися філософи і богослови кожної епохи ще від перших християнських століть, на підтвердження того, що «тайна» Бога, який об’являє себе, не є чимось, у чому нічого не розуміється, але дійсністю, яка ніколи не перестане дивувати, і яку ніколи не перестанеться розуміти, тому що це є тайна безконечної любові.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   44

Схожі:

Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМіжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського
Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського проводиться в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Введення до Біблії Переклад Павла Смука icon«Їм судилася доля генієв». Павло Тичина. Альбер Камю. Біографія і творчість
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconКраса І музика поезії Павла Тичини 27 січня 2016 року
Миколи Леонтовича, перетворивши ІІ на хор – студію, де викладав всесвітню історію музики. Музична обдарованість Тичини не могла не...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПро павла штепу та його книгу
Журавков В. В. Про павла штепу та його книгу «Українець І москвин: дві протилежності». Електронна версія. Серія «державність україни:...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВ пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
Шейх Ахмед Дідат вирішив вивчати англійську Біблії все різні видання навіть арабською мовами
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconПоетична спадщина Г. Сковороди. Сад Божественних пісень
Біблії на літературно-естетичні погляди письменника, розкрити красу «божественних пісень» І співзвучність думок поета нашому часові;...
Введення до Біблії Переклад Павла Смука iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека Прилуцька міська бібліотека для дітей ім. Павла Білецького – Носенка
Філософія серця Василя Сухомлинського: бібліогр антологія /скл. Л. Нехайчик; ред. Л. Трошина; відп за вип. Є. Гнатів. – Прилуки:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка