Я маю честь присвятити статтю світлій пам'яті Віталія Іларіоновича Стріхи



Скачати 261,87 Kb.
Дата конвертації07.07.2017
Розмір261,87 Kb.

Я маю честь присвятити статтю світлій пам'яті

Віталія Іларіоновича Стріхи –

Президента АН вищої школи України –

з епіграфом:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї…

Іван Франко.
АНГЛОМОВНА ПОЕТИЧНА ШЕВЧЕНКІАНА – ЗДОБУТКИ І СУЧАСНИЙ СТАН

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той і ті слова

Ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

У сучасній науці утвердилася думка, що час національних історій літератур, які оперують даними лише внутрішнього розвитку, без виходу на світовий літературний процес, уже безповоротно минув. Тому-то найвизначніші письменники кожного народу належать водночас світовій літературі та людству. Для авторів, що пишуть мовами обмеженого користування, майже єдиний шлях – переклад, до того ж, на найвищому художньому рівні. Оскільки тепер англійська мова – найрозповсюдженіша в світі, англомовні переклади українського художнього слова – один із вагомих чинників нашого утвердження як нації у світовому літературному контексті. Саме тому так вагома англомовна Шевченкіана.

Поступово Шевченкова творчість входить як естетична цінність в англомовні літератури. Він давно був знаний у колах українських іммігрантів як поет-патріот, символ болючо-коханої, але навіки втраченої Вітчизни, в академічних – як об'єкт наукового дослідження. Тепер ширші читацькі кола англомовного світу призвичаюються сприймати творчість Т. Шевченка як художнє втілення історичної пам'яті українського народу, як одну із найяскравіших сторінок у світовій літературі нарівні з творчістю Дж. Ґ. Байрона, О. С. Пушкіна, В. Вітмена та ін. До британської, американської і канадської літератур ім'я Т. Шевченка входить значною мірою паралельно. Переклади його творів, книжки та статті про нього в будь-якій з цих країн, а також радянська англомовна Шевченкіана відкривають йому шлях у всі три літератури. Слово Т. Шевченка в англомовних перекладах доходить і до численних народів Африки та Азії.

. Хоча в англомовному світі загалом зацікавлення художньою літературою, духовна потреба в ній постійно зменшуються, здобутки англомовної поетичної Шевченкіани – вагомі. Дотепер понад вісімдесят перекладачів намагалося донести Шевченкове Слова до англомовного читача. Були серед них аматори (Е. Дж. Гантер, П. Канді), досвідчені перекладачі (О. Івах, Джон Вір, П. П. Селвер, А. М. Біленко), університетські професори-славісти (К.О. Меннінг, В. Кіркконел,

К. Г.Андрусишин), видатні літературні особистості, зокрема Е. Л. Войнич та

В. Річ. На жаль, відчувається, що переклади виконувалися спонтанно, без будь-якої науково-осмисленої програми. Матеріали англійської шевченкіани мають неоднакову історико-літературну вартість, їх необхідно оцінювати критично. Уже вийшло друком чимало англомовних видань поетових творів, зокрема в Лондоні (1911, 1961), Тюлоні (пров. Манітоба, 1922), Джерсі-Сіті (1945, 1965), Джерсі-Сіті та Нью-Йорку (1961), Вінніпезі та Нью-Йорку (1961), Торонто (1961, 1964), Мюнхені (1961), Москві (1964, 1979), Києві (1977, 1988, 1989, 2001, 2007). Поезії Т. Шевченка представлено в антологіях у англійському перекладі та вони доволі часто з’являються в англомовній періодиці. Майже всі Шевченкові віршові твори – крім поеми “Слепая” та віршів “Песня караульного у тюрьмы”, “За що ми любимо Богдана…”, “Кума моя і я…” – відтворено по-англійському, причому окремі твори мають по декілька інтерпретацій, що дуже важливо, якщо враховувати, що більшість поезій Т. Шевчена дозволяє певну варіантність інтерпретацій. Поему “Тарасова ніч” та вірші “N. N.”(“Сонце заходить, гори чорніють...”), “Минають дні, минають ночі...” перекладено сім разів, поезії “Думи мої, думи мої...”(1839), “Мені однаково, чи буду...”, “І небо невмите, і заспані хвилі...” мають по вісім англомовних перевтілень, “Садок вишневий коло хати...” – десять, а “Заповіт” – двадцять три.. Очевидно, вимагати від перекладача, що відтворив два-три поетові вірші, високого рівня адекватності – дуже важко. Адже вся творчість поета – це певна цілісність, це певний образний світ, це певна алегоричність, яку слід відчути й зрозуміти. Кожен переклад – це, очевидно, перевтілення. А перевтілюватися легше, коли світогляди автора та перекладача – близькі. Тоді можна і перевтілюватися і залишатися самим собою, а це дуже важливо для творчої особистості. Саме тому серед найкращих перекладачів Т. Шевченка чимало патріотів, борців за волю (А. Гончаренко, Е. Л. Войнич, В. Річ).

Найбільша складність перекладу Шевченкової поезії полягає в закодованій у ній мовній картині світу на рівні реалій (бандура, китайка, чумак, вишиванка, кобзар, троїсті музики), національних символів (калина, барвінок), історичних алюзій (Хортиця, Великий Луг, Коліївщина, Батурин, Суботів), словесних образів, що є часто найкращими провідниками у край поета („недвига серцем;і сторч на море поглядав, мов на Іуду”; щоб та печаль не перлася, як той москаль, у самотню душу”) та насиченого асоціативного поля певних слів (гомоніти, туга, журба).

Перший англомовний переклад поезії Т. Шевченка датується 1 березня 1868 р., коли політемігрант з України, православний священик і громадський діяч – Агапій Гончаренко (псевдонім Андрія Онуфрійовича Гумницького) опублікував у видаваному ним двотижневику "The Alaska Herald" ("Вісник Аляски") власний прозовий переклад уривків з поеми "Кавказ" (рядків 89-105, 128-129) під назвою "Цікаві думки поета Тараса Шевченка" [7].

А. Гончаренко вибрав убивчі сатирою уривки, які викривають облудність царських маніфестів, офіційної преси, що представляли загарбницьку політику царату як вчинки ласки, доброти та милосердя. У перекладі не відтворено вагому реалію “Сибір неісходима”; лише частково передано сентенцію “Од молдованина до фінна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!” – “but all, from the Moldavians to the Finns, are silent”… Як прозове відтворення віршового оригіналу, Гончаренків текст не може претендувати на переклад у сучасному розумінні цього терміна, але він має велике історико-літературне значення.

1876 р. датується перша окрема публікація про Т. Шевченка в англомовній пресі: у жовтневому випуску щомісячника “The Galaxy” (“Плеяда”), що виходив у Нью-Йорку, Джон Остін Стівенс – американський журналіст і визначний республіканський діяч часів громадянської війни в США 1861-1865 рр. – опублікував статтю “Шевченко – національний поет Малоросії” [32]. У ній Дж. Стівенс досить детально розглядав життя та творчість Т. Шевченка, переказав зміст творів “Гамалія” і “Мар’яна-черниця” та дав неримований переклад поезії “Садок вишневий коло хати...”.

Глибший аналіз і докладніші інформації про Т. Шевченка знаходимо в працях Вільяма Річарда Морфіла. Цей відомий славіст, професор і завідувач першої славістичної кафедри у Великобританії – в Оксфордському університеті (1900-1909), був першим науковцем-україністом у Великобританії. Т. Шевченку присвятив В. Морфіл чимало місця у своїх дослідженнях. Перша його стаття, у значій мірі про Т. Шевченка, – це “Селянські поети Росії” (1880) [11]. У ній автор подає уперше прозовий переклад початкових восьми рядків “Заповіту” 1886 р. британський дослідник публікує статтю “Козацький поет”, повністю присвячену Т. Шевченку. У ній, крім перших восьми рядків “Заповіту”, уміщено прозові переклади поезій “Садок вишневий коло хати...”, “Ой три шляхи широкії...”, “Ой одна я, одна...” (перших восьми рядків) [9]. 1903 р. В. Морфіл публікує рецензію на антологію української літератури “Вік” [10]. Матеріали про Т. Шевченка тут переважно ті самі, що й у статті “Козацький поет”, але подано також віршові переклади чотирьох рядків “Подражанія 11 псалму” – “Возвеличу малих отих рабов німих!” та перших восьми рядків “Заповіту”. Переклади – сумлінні, але мало поетичні, навіть семантично не зовсім вірні: broad grasses (“великі трави”) – це не “лани широкополі”. В архіві вченого, що зберігається в Тайлорівському інституті в Оксфорді, є ще один рукописний переклад з Т. Шевченка, – поезії “І день іде, і ніч іде...”.

В. Морфіл не перший дав віршовий переклад зачинних восьми рядків “Заповіту”. Першість належить Френсісу-Петріку Марчанту. 1897 р. він опублікував обширну статтю про Т. Шевченка у “Записках Англо-російського літературного товариства” і подав у ній власні переклади декількох поезій: перших восьми рядків “Заповіту”, поем “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, віршів “Миняють дні, минають ночі...”, “Огні горять, музика грає...”, “Думи мої, думи мої...” (1839) [8]. Ф. Марчант послуговувався не оригіналами, а роcійськими перекладами М. Курочкіна, М. Михайлова,

О. Плещеєва з Гербелевого видання “Кобзаря” 1869 р. Усе ж він намагався сумлінно, на професійному рівні відтворити художні особливості Шевченкових творів, поетову образність. Його переклади, попри їхню фрагментарність і поверховість, свідчать про певне зацікавлення англомовного світу Шевченковою творчістю.

На початку XX віку серед перекладачів Т. Шевченка виділяється Етель Ліліан Войнич – англійська письменниця і композитор, авторка славнозвісного роману “Ґедзь”. У 90-х рр. Е. Войнич почала перекладати твори Т. Шевченка. Після двадцяти років праці опублікувала 156 поетових рядків [30]. Е. Войнич – визначна літературна постать, обдарована поетично й музично. Вона мала нагоду пізнати й сптийняти Шевченків дух, бо і сама брала участь у революційній боротьбі проти царату та була особисто знайома з І. Франком і М. Павликом. Е. Войнич переклала поезії: “Минають дні, минають ночі... ”, “Зоре моя вечірняя...” (пролог до поеми “Княжна”), “Заповіт”, “Мені однаково, чи буду...”, “Косар”, “Минули літа молодії...” (під назвою “Winter”). Найдовершеніші серед перекладів – “Заповіт”, “Зоре моя вечірняя...”, “Мені однаково, чи буду...”. Безмежна щирість цих поезій проривається крізь переклад, пор.:”Мені однаково, чи буде / Той син молитися, чи ні... / Та не однаково мені, /Як Україну злії люде/ Присплять, лукаві, і в огні / Її, окраденую збудять... / Ох, не однаково мені”– “I care no longer if the child / Shall pray for me, or pass me by. /One only thing I cannot bear: /To know my land that was beguiled/ Into a death-trap with a lie, / Trampled and ruined and defiled... /Ah, but I care, dear God; I care!” [30, c. 34 ].

`Е Войнич зберегла багатство змісту і своєрідність стилю першотворів: прийом перенесення (“Мені однаково, чи буду...”, “Минають дні, минають ночі...”), повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання (“Минають дні, минають ночі...”). Найслабше перекладено вірш “Косар” – з привнесенням мотиву жаху, песимізму як домінантного. На ці переклади з’явилося чимало рецензій в українській, російській та англомовній пресі .

Заборона царату відзначати Шевченків Ювілей 1914 р. сприяли появі низки статей про українського поета в англомовній пресі і нових перекладів, зокрема Персі Пола Селвера [5; 14] та Карла Еріха Бехгофера Робертса (у співавторстві з Софією Вольською) [4].

П. Селвер — англійський перекладознавець, фразеограф, перекладач (головно з чеської мови). Він переклав “Заповіт”, “Огні горять, музика грає...”, “Якби ви знали, паничі...”(перші 42 рядки), “І небо невмите, і заспані хвилі...”. Крім перших двох поезій, усі інші перекладено вперше. П. Селвер переклав автобіографію Т. Шевченка: (лист до редактора “Народного чтения” у другій редакції), уривки зі щоденника. Ці переклади опубліковано 1916 р., згодом автобіографію передруковано а укладеній П. Селвером “Антології новітньої слов’янської літератури в прозі і віршах”.[5]. Переклав він і повість “Художник”, але не зміг опублікувати цього перекладу. Селверові інтерпретації літературні й близькі першотворам щодо змісту, але не передають сили Шевченкового вислову, не справляють враження цілісності.

К. Е. Б. Робертс – англійський літератор і журналіст, перекладач (головно з російської мови). У 1917 р. за його редакцією вийшла антологія російської поезії, де, крім драми “Вавилонський полон” Лесі Українки, опубліковано також Шевченкову поему “Катерина” [4]. К. Робертс переклав обидва твори у співавторстві з киянкою С. Вольською. Переклад “Катерини” не відтворює адекватно оригіналу уже тому, що він — прозовий. У 1928 р.

К. Робертс та С. Вольська переклали Шевченкову поему “Тарасова ніч”.

На популяризацію Шевченкового імені, зокрема в США і Канаді, великий вплив мала українська трудова імміграція, започаткована як масове явище 1891 р.: 7 верезня того року до Канади прибуло дввоє українських селян з прикарпатського села Небилів — Василь Єленяк та Іван Пилипівський. У цьому випадку трагічна історія сприяла зростанню англомовної Шевченкіани, загалом розвитку художнього перекладу з української мови англійською. Під впливом укрaїнських поселенців — “людей у кожухах” — українським художнім словом зацікавлюються Флоренс Рендел Гамілтон Лайвсей, Еліґзандер Джердін Гантер, Персівал Канді.

1916 р. у перекладі Ф. Лайвсей опубліковано збірку “Пісні України з русинськими віршами”, що вміщала “Думу про Марусю Богуславку”, понад 70 народних пісень, зокрема обрядових та історичних, а також поезії І. Котляревського, С. Руданського, Ю. Федьковича, С. Воробкевича і, очевидно, Т. Шевченка: “У неділю не гуляла...”, “Чого ти ходиш на могилу?...”, “Сонце заходить, гори чорніють...”, “Тополя”, “Не для людей, тієї слави...”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови...”), “Навгороді коло броду...” (уривок) [31]. Переклади не досконалі, не відзначаються високою майстерністю. Намагаючись відтворити український національний колорит, перекладачка вживає силу українських транскрибованих слів і калькованих висловів, роблячи переклад іноді незрозумілим для англомовлян. У тексті “Тополі“ пропущено 31 рядок, тобто 14 відсотків усієї поезії. З другого боку, у перекладах багато вставок, відсебеньок, пор.: “Навгороді коло броду/ Барвінок не сходить./ Чомусь дівчина до броду/ По воду не ходить”— “In the garden beside the water/ Barwenik will not grow./ Nor will the maiden to the river go —/ The miller’s daughter, /Her pails to fill”. І все ж збірка відіграла позитивну роль: вона хоча б частково показала канадцям надзвичайну скарбівню українського художнього слова. На неї з’явилося дуже багато захоплюючих рецензій у пресі США, Великобританії і Канади. На переклади Ф. Лайвсей схвально відгукнулися українські критики Іван Кулик, Г. Майфет.

1902 р. канадська влада послала лікаря і місіонера Е. Дж. Гантера до поселення Тюлон, щоб асимілювати українських дітей в інтернаті. Та незабаром Е. Гантер змінив свою думку: працьовиті українці заімпонували йому, і він став оборонцем доброго українського імені в Канаді, вивчив українську мову. Зацікавившись і захопившись Т. Шевченком, почав перекладати його твори в 1910 р. Видав свої переклади на власний кошт 1922 р. під назвою “Кобзар України” [33] (факсимільне видання – 1961 р.). Всього переклав 23 твори, серед них – “Чернець”, “Гамалія”, “Тарасова ніч”, “Наймичка”, “Кавказ”, послання “І мертвим, і живим...”, “Заповіт” і чимало ліричних поезій. Крім творів “Минають дні, минають ночі...”, “Сонце заходить, гори чорніють...”, “Заповіт”, усі інші перекладено англійською мовою уперше. У перекладах Е. Гантера є окремі цікаві перекладацькі знахідки і вдалі перевтілення, але загалом художня вартість перекладів незначна. Е. Гантер не був поетом, не завжди мислив образами. Він часто не міг проникнути в глибину Шевченкового образного світу, в його інтерпретаціях відчувається послаблення художнього звучання оригіналів (“На панщині пшеницю жала...”, послання “І мертвим, і живим...”); лаконічні образні вислови оригіналів Е. Гантер інколи перекладає ускладнено, нечітко, а часом невірно (“Наймичка”). Слабо володіючи віршем, він не міг повносило віддавати багатство Шевченкової поезії, звертав мало уваги на відтворення архітектоніки творів, уникав українських реалій, географічних назв. Критика була дуже сувора до Е. Гантера, а, між тим, книжка все ж була корисною. Протягом десятиріч це видання було найповнішим тлумаченням Т. Шевченка англійською мовою, що допомагало ознайомитися з тематикою його творчості.

Іншим місіонером, який, захопившись українською літературою, став перекладачем, був П. Канді Він відомий як перекладач творів І. Франка (збірки 1932 і 1948 р.) і Лесі Українки (збірка 1950 р.). П. Канді дав неримований, але ритмікою близький оригіналові переклад “Заповіту” (1926). Переклав також вірші “Ой три шляхи широкії...” (1943), “Марку Вовчку” (1947).

1931 р. вийшла антологія слов’янської поезії в англомовному перекладі Едни Ворслі Андервуд. У ній творчість Т. Шевченка представлено бібліографічною довідкою і трьома перекладами із великою кількістю шаблонних фраз: “Минули літа молодії...”, “Заповіт” (уривок), пролог до поеми “Княжна” [34].

1933 р. опублікував свої переклади канадський український поет Онуфрій Івах у перекладеній ним добірці українських пісень та поезій [35]. У ній знаходимо заспів балади “Причинна”, вірші “Садок вишневий коло хати...”, “У гаю, гаю вітру немає...” (пісня Яреми з поеми “Гайдамаки”), “Ой одна я, одна...”, “Огні горять, музика грає...”, “І небо невмите, і заспані хвилі...”, “Заповіт”. Перші чотири поезії перекладено вперше. 1956 р. О. Івах переклав “Розриту могилу”. Переклади – цілісні, в них адекватно відтворено ритмомелодику оригіналу (“Ой одна я, одна...”), виразне бачення Шевченкових образів, пор. : “І небо невмите, і заспані хвилі; / І понад берегом геть-геть, / Неначе п’яний, очерет / Без вітру гнеться”– “Above, the dirty sky; / below, the sleepy sea;/ And yonder, stretching far away /Along the shore, in a drunk way/ The rushes droop without a wind” О. Івах, правда, не зважився передати на денотативному рівні надзвичайно містку і оригінальну Шевченкову епітетну конструкцію “небо невмите”. Очевидно, Івахові переклади – не бездоганні. На них тяжить відтінок риторичності (“Огні горять, музика грає...”), є нотки романтичної ностальгії, чужої першотворам (“Заповіт”), змістові неточності (“Ой одна я, одна...”), іноді втрачено український колорит (“Садок вишневий коло хати...”) тощо. О. Івах інколи додавав свої заголовки, не зазначав, звідкіля бере уривки. Так, переклад вірша “І небо невмите, і заспані хвилі...” опубліковано під назвою “The Aral sea prison”.

Шевченків ювілей 1939 р. приніс нові переклади – відомого англійського письменника Джека Ліндсея та маловідомого ірландського літератора Падріка Бресліна. Письменник, критик, перекладач, зокрема російських письменників – Дж. Ліндсей, вивчаючи сильні постаті в історії літератури (“poets of stubborn integrity” – “поетів впертої цілісності”), захопився у 30-х рр. Т. Шевченком як надзвичайно самобутнім майстром слова і пензля і почав перекладати його твори. Переклади (6 поезій – 178 рядків) включали: “Заповіт”, “Якби ви знали, паничі...”, “Сон” (“На панщині пшеницю жала...”), “Садок вишневий коло хати...”, “І золотої й дорогої...”, “Ой діброво – темний гаю...” [17] (дві останні поезії перекладено вперше). Переклади характеризує змістова точність (“І золотої й дорогої...”, “Ой діброво – темний гаю...”), революційна пристрасність оригіналів (“Якби ви знали, паничі...”, “Заповіт”), цікаві ритмічні пошуки. Але в них відчувається, що Дж. Ліндсей не знав української мови і не перекладав з оригіналу. У перекладах багато ампліфікацій (“Сон”, “Садок вишневий коло хати...” “І золотої й дорогої...”), часто втрачено напругу, лапідарність вислову оригіналу.

П. Бреслін студіював у Москві в 30-ті роки, де опанував російську та українську мови. Його переклади з Т. Шевченка опубліковано в радянській англомовній пресі 1939 р. [15; 16]. Він переклав рядки 393-686 поеми “Катерина”; заспів балади “Причинна”, поезії “Заповіт”, “Не женися на багатій...”, “І виріс я на чужині...”, “Я не нездужаю, нівроку...” Останні три поезії англійською мовою перекладено вперше. Переклади — посередні щодо художнього рівня, найадекватніші серед них — “Не женися на багатій...”, уривки “Катерини”. Інтерпретація “Заповіту” цікава ритмічними пошуками (старовинний розмір англійських народних балад). У перекладах пропущено окремі рядки (“І виріс я на чужині...”, 40-42), вилучено або невдало передано реалії (“Заповіт”, “Катерина”), трапляються текстові перекручення (“Я не нездужаю, нівроку...”).

1940-1941 рр. в англомовному журналі “The Ukrainian Life” (Українське життя”), що його видавав Український робітничий союз у Скрентоні (штат Пенсильванія), опубліковано Шевченкові твори у перекладі американської літераторки та медика Гелен Любач: “Тополя”, “Мені однаково, чи буду....”, “Ой три шляхи широкії...”, “Утоплена”, “Ой гляну я, подивлюся...”, “Коло гаю в чистім полі...”, “По улиці вітер віє...”, “Вітер з гаєм розмовляє...” [13; 19; 20; 21]. Крім перших трьох, усі інші твори перекладено вперше. Перекладам властива змістова вірність, влучне відтворення ідейної сутності оригіналів, їхніх художніх засобів, зокрема просодійних. Одначе вони інколи хибують на буквалізм, неповну передачу національного колориту.

1945 р. датується збірка перекладів, що вміщає четверту частину віршової спадщини. Т. Шевченка. Вона належить славісту Колумбійського університету — Кларенсу Огасту Меннінгу [18]. Перший переклад — уривок “Вступу” до поеми “Гайдамаки” – опубліковано 1928 р. Навіть там, де переклади змістово вірні, вони важкі для читання. Їм бракує Шевченкового духу, вони досить часто звучать прозово і дають відчути, що перекладач – не поет.

1955 р. журнал “The Ukrainian Review” (“Український огляд”) опублікував переклади С. Джіффея – “Заповіт” та “Садок вишневий коло хати...” [29]. Переклад “Заповіту” цікавий екстравагантним розв’язанням перекладацьких проблем: він написаний вільним віршем, без дотримання традицій англійської просодії – це більше В. Вітмен, ніж Т. Шевченко.

Напередодні Шевченкових ювілеїв 1961 та 1964 рр. активізувалася діяльність поетових перекладачів. Серед них виділяється виходець з української трудової імміграції Іван Федорович Вив’юрський, відомий в літературі як Джон Вір. Над перекладами Шевченкових творів він працював з середини 40-х років. Перші переклади – вступ до поеми “Сон” та уривок вірша “До Основ’яненка” (рядки 41-52: “Тілько ворог, що сміється... ...От де, люде, наша слава, / Слава України”) опублікувала газета “The Ukrainian Canadian” 15 лютого та 1 березня 1948 р. 1961 р. вийшла у Торонто англомовна добірка поезій Т. Шевченка “Вибране”, що відкривається розвідкою Джона Віра і містить його переклади творів поета [25]. Він також – упорядник, редактор і автор багатьох перекладів збірки англомовних перекладів віршових та прозових творів Т. Шевченка, опублікованої 1964 р. у Москві [23]. Переклади Джона Віра часто передруковували, зокрема в “The Ukrainian Canadian” та у збірках англомовних творів Т. Шевченка, опублікованих у Києві в 1977 р. [2] та в Москві в 1979 р. [22]. У збірці 1977 р. уміщено лише один новий переклад Джона Віра – вірша “Не нарікаю я на бога” (“It’s not that I’m of God complaining”). 1988 р. видавництво “Дніпро” опублікувало поезію та прозу Т. Шевченка у перекладах виключно Джона Віра [26]. Він переклав 29 віршових творів (понад 4180 рядків)

Т. Шевченка та повість “Художник”, автобіографічний лист Т. Шевченка (у першій редакції), прозову передмову до поеми “Гайдамаки”, уривки поетового щоденника. Твори: “Єретик” (крім послання-присвяти “Шафарикові”), “Не завидуй багатому...”, “Мій боже милий, знову лихо...”, “Юродивий”, ряд розділів з поеми “Гайдамаки” – “Титар” (крім зачинних 18 и рядків), “Треті півні”, “Червоний бенкет”, “Гупалівщина”, “Гонта в Україні”, “Епілог” – перекладено вперше. Джон Вір глибоко сприймав і адекватно (за змогою) відтворював соціально загострені і публіцистично озвучені аспекти Шевченкової поезії, сміливо й по-сучасному бачив поетову образність, відчував мелодійність та музикальність його мовлення та намагався бодай частково відтворити це багатство для англомовних читачів. У переважній більшості перекладів Джону Віру вдалося віднайти бажаний семантичний, образний і ритмічний відповідник, хоча б деякою мірою передати напругу Шевкенкового Слова.

Могутнім, звеличувальним гімном борцям за волю та, водночас, розвінчувальною, гнівною інвективою проти самодержав’я, проти колонізаційної політики царату звучить поема “Кавказ” в інтерпретації Джона Віра, що належить до високохудожніх здобутків англомовної Шевченкіани. Ось як відтворено по-англійському початок поеми, де поет створив образ залитого кров’ю “Кавказу” і в гранично узагальнених образах ствердив непереможність народу:

“Mighty mountains, row on row, blanketed with cloud,

Planted thick with human woe, laved with human blood.

Chained to a rock, age after age

Prometheus there bears

Eternal punishment

His breast the eagle tears.

It rends the heart but cannot drain

The life-blood from his veins —

Each day the heart revives again

And once again is gay.

Our spirit never can be downed,

Our striving to be free.

The sateless one will never plow

The bottom of the sea [2, c. 187].

Англомовний читач сприймає рідною мовою зворушливий словесний живопис України в поемах “Сон” (“Летим. Дивлюся, аж світає...”), “Гайдамаки” (розділ “Титар”), у баладі “Причинна”, і відчуває, що Джон Вір осягнув, збагнув майстерність Шевченка-лірика та зумів передати в перекладах хоча б частково усю гаму емоційних тонів оригіналу, пор.: “Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива,/ Додолу верби гне високі, / Горами хвилю підійма”— “The mighty Dnieper roars and bellows, / The wind in anger howls and raves, /Down to the ground it bends the willows, / And mountain-high lifts up the waves” [36, c. 26]. У Вірових перекладах чимало цікавих знахідок щодо відтворення стилістичних своєрідностей оригіналу. зокрема прізвищ-характеристик та найменувань-характеристик, що часто несуть у Шевченковому контексті великий експресивний заряд, як, приміром, у поемі “Юродивий”: “Во дні фельдфебеля-царя / Капрал Гаврилович Безрукий /Та унтер п’яний Долгорукий / Украйну правили”, де Безруким названо генерал-губернатора Д. Г. Бібікова, активного провідника реакційної політики Миколи І на Україні, що справді не мав лівої руки (утратив під час Бородинської битви), а Долгоруким — чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, князя М. А. Долгорукова. Джон Вір зважився на риск перекласти прізвища історичних осіб (правда, історичність цих антигероїв мізерна і, до того ж, від’ємна), чим зберіг саркастичну тональність першотвору: ” ‘Twas in Tsar Sergeant-Major’s reign / That close-cropped corporal One-Arm /And drink-besotted Long-of-Arm /Two N. C. O. s, ruled the Ukraine” [2, c. 263]. Решту пояснять читачеві підрядкові коментарі. При перекладі епізоду про придумання прізвища Яремі (розділ “Червоний бенкет” поеми “Гайдамаки”) Джон Вір виявив певну винахідливість, дотепно й витончено, з почуттям міри, створюючи відповідники: Голий — Hasnothing; Біда — Hardluck. У перекладах Джон Вір досить послідовно резлізує принцип фонетичної транскрипції як єдино доречний при передачі звучання українського ономастикону англійськими графемами. Зустрічаються, правда, такі недоречні форми, як Glukhov замість Hlukhiv, але це вже, мабуть, річ у загальній тенденції тієї епохи.

Із середовища української імміграції вийшла також видатна англомовна перекладачка української літератури — Марія Теодорівна Скрипник. Вона перекладає з 1947 р., коли Товариство об’єднаних українських канадців почало видавати “The Ukrainian Canadian”. В її доробкові – поема Т. Шевченка “Катерина”, заспів балади “Причинна”, “Сон” (“На панщині пшеницю жала...”), а також шевченкознавчі статті і художні твори про Т. Шевченка, написані українською мовою. 1971 р. “Наукова думка” опублікована в її перекладі (за співучастю П. Кравчука) монографію Є. Шабліовського “Гуманізм Шевченка і наша сучасність” [12]. Цей переклад дуже вартісний: річ не лише в тому, що англомовний читач дістав змогу познайомитися з солідною працею чільного шевченкознавця, а й у тому, що в тій книзі дуже багато цитат (головно в перекладі М. Скрипник), у першу чергу, з Шевченкових творів, а також з поезій І. Франка, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.

1964 р. ознаменувався появою першого майже повного англомовного (щодо кількості) “Кобзаря” в Торонто [28]. Переклади здійснив В. Кіркконел за допомогою підрядників К. Г. Андрусишина. 1963 р. К. Андрусишин та В. Кіркконел опублікували антологію у власному перекладі “Українські поети 1189-1962”, у якій вміщено переклади 29 творів Т. Шевченка. У кількісному стосунку “Кобзар” 1964 р. розширив можливості англомовного читача познайомитися з творчістю Т. Шевченка. Найкраще вдалися В. Кіркконелу ті переклади, де він, передаючи українські коломийковий розмір англійським баладним, відтворює оповідні твори (“Катерина”, “Тополя”, “Сова”, “Наймичка” та ін.). Проте В. Кіркконел перекладав з підрядкових прозових тлумачень, у глибинну суть Шевченкової музи йому ніколи було заглиблюватися: увесь “Кобзар” він переклав за два роки, причому, як сам признавався, це було не єдине й не головне його заняття у той час, та додавав, що йому допомагала вправність у просодії. У перекладах багато шаблонної лексики, фразеології, чужої поетиці Т. Шевченка, ампліфікацій, чимало найобразніших, найекспресивеіших місць оригіналу згладжено. Майже всі твори В. Кіркконел довільно й не завжди вмотивован підігнав під чотири класичні англійські ритміко-строфічні схеми. Причому, обравши розмір, перекладач майже ніколи не відступає від нього до кінця твору – часто всупереч Шевченковим ритмовим переливам та переінструментуванням. Усе це надає перекладам певної штучності і формальності. 2001 р. частину перекладів (без внесення будь-яких виправлень) перевидано в Києві.

Певне значення для збагачення англомовної Шевченкіани мають радянські видання творів Т. Шевченка англійською мовою 1964, 1977, 1979, 1988 і 1989 рр., що дають англомовним читачам певне уявлення про українського поета, хоча в коментарях та передмовах там чимало нікудишнього.

Дуже вагомий внесок до англомовної Шевченкіани Віри Річ – англійської поетеси, літературознавця, перекладача, журналіста. У 1960-69 рр. вона опублікувала переклади 51 твору Т. Шевченка (в т. ч. – 9 поем) та уривка поеми “Княжна” 16 творів – “Причинна”, “Неофіти”, “Холодний яр”, “Чигирине, Чигирине...”, “Маленькій Мар’яні” та ін. – перекладено вперше. Більшість перекладів уміщено у збірці “Пісня з темряви” [27]. В. Річ використовувала академічне видання 1939-1957 рр., її переклади зберігають нумерацію рядків оригіналу. Найкращі серед них – “Якось-то йдучи уночі...”, “Неофіти”, “Гамалія”, “Причинна”, “Кавказ”, “Садок вишневий коло хати..”, пор.: “Садок вишневий коло хати, /Хрущі над вишнями гудуть./ Плугатарі з плугами йдуть,/ Співають ідучи дівчата, / А матері вечерять ждуть” – “Beside the house, the cherry’s flowering, / Above the trees the May bugs hum, / The ploughmen from the furrows come, / The girls all wander homeward, singing, / And mothers wait the meal for them” [27, c. 88]. В інтерпретаціях є дуже вдалі знахідки: перевираження ономатопеї першотвору (“Великий льох”, “Причинна”), відтворення сарказму оригіналу (“І мертвим, і живим...”), семантико-стилістичних функцій іншомовних і діалектних украплень, реалій, демінутивних форм (поема “Сон”), відтворення приблизних і внутрішніх рим, пор.: “Гамалію, серце мліє: / Сказилося море”– “Hamaliya! Valour’s fleeing! /The sea has grown enraged!” [27, c.18]; “Гамаліє, вітер віє. / Ось-ось наше море!”– “Hamaliya! Winds blow freely! / Soon our own sea again!” [27, c. 20]. Знижують якість перекладів текстуальний буквалізм (“Заповіт”), нехтування звуковою виразністю (“Думи мої, думи мої”, 1839), порушення норм англійського синтаксису (“Наймичка”). Чимало перекладів подано в періодиці Великобританії, зокрема в “The Ukrainian Review”, де опубліковано цикл „В казематі” (1965), поезії „Сон” („На панщині.пшеницю жала...”, 1964), „На вічну пам’ять Котляревському” (1969, 1998), „До Основ’яненка” (1993), „Лічу в неволі дні і ночі...” (перша редакція), „Подражаніє 11 псалму”, „Я не нездужаю, нівроку...” (1994), На пам’ятнику Т. Шевченка в Вашингтоні (відкрито 27 червня 1964 р.) уривок з поеми „Кавказ” викарбовано в перекладі В. Річ.

2007 р. видавництво “Мистецтво” опублікувало вибрані поезії Т. Шевченка в оригіналі та в перекладах В. Річ. У книзі вміщено репродукції найкращих зразків живописних та графічних творів, що вдало розкривають різнобічність таланту Т. Шевченка – поета і художника, його універсалізм

[1]. Шевченко-поет і Шевченко-художник створюють одну геніальну цілісність, тому повноцінні лише ті видання поетових перекладів, де вміщено репродукції його малярських творів, а таких видань, на жаль, не багато. У книзі – 92 віршові твори Т. Шевченка, з них 39 нових перекладів, зокрема, балад “Русалка” і “Тополя”, віршів “Нащо мені чорні брови...”, “Коло гаю в чистім полю...”, “Доля”, “Муза” та ін. Вірш “Думка” (Тяжко-важко в світі жити...”) загалом англійською мовою перекладено вперше. У раніше зроблені переклади В. Річ внесла чимало удосконалень, зокрема, творів: “Думка” (“Тече вода в синє море...”), “Тарасова ніч”, “Розрита могила”, “Чигрине, Чигрине...”, „Лічу в неволі дні і ночі...” (перша редакція). З того часу, як

В. Річ познайомилася з “Конкордацією поетичних творів Тараса Шевченка”

(Нью- Йорк, 2001), перекладачка почала задумуватися над тим, що окремі образи та вислови повторюються в творах Т. Шевченка, отже, при відтворенні їх англійською мовою доречно використовувати (очевидно, якщо на це дозволяє контекст) одні й ті ж вислови чи фрази. Скажімо, в творах Т. Шевченка часто зустрічається образ сокири як символ бунту, повстання. Мабуть, доречно перкладачеві передавати цей образ одним і тим самим англійським словом. Тим часом у перекладі вірша “Я не нездужаю, нівроку...” маємо axe-shaft [1, c. 457] у перекладі вірша “Бували войни й військовії свари...” (поки що в машинописі) – a cleaver.

Багато працювала В. Річ над перекладами творів І. Франка. 1973 p. заходами Наукового товариства імені Шевченка опубліко­вано в Нью-Йорку

p. заходами Наукового товариства імені Шевченка опубліко­вано в Нью-Йорку поему “Мойсей” у її перекладі разом з деякими перекладами Франкових творів, що їх здійснив П. Канді. У квартальнику “The Ukrainian Review” знаходимо ще деякі Франкові твори в перекладі В. Річ, а саме: “Жіноче серце, чи ти лід студений...” (1961, ч. 3), “Ідилія” (1966, ч. 3), “Великдень! Боже мій великий” (18-ий розділ з поеми “Панські жарти” – 1966, ч. 3), “Тюремні соне­ти” (І-IX, 1967, ч. 2), “Вічний революціонер” (1968, ч. 1), вірш “Не пора, не пора...” (цикл “Україна” – 1992, ч. 4), “Каменярі” (1992, ч. 4), частину циклу “Вес­нянки” (1993, ч. 2). Найновіша опублікована Франкіана В Річ – це легенда “Смерть Каїна” (“The Ukrainian Review”, 1998, ч. 2) і твір “Великі роковини” (“The Ukrainian Review”, 1998, ч. 4). На жаль, у рукописах уже давно лежать цикл “Поет”, значна частина циклу “Excelsior!”, поема “Іван Вишенський”.

B. Річ переклала декілька більших за обсягом творів Лесі Українки: драматичні поеми “Кассандра”, “Оргія”, драму “Камінний господар”, поему “Роберт Брюс, король шотландський”, а також ліричні перлини: цикл “Сім струн”, “Contra spem spero!”, “I ти колись боролась, мов Ізраїль...”, “Епілог”. Переклади вийшли окремою збіркою під заголовком “Selected works” (“Вибрані твори”) 1968 p. у Торонто з вичерпним Лесезнавчим нарисом професора Оттавського університету К. Біди. Пізніша Лесіана В. Річ – це драматичні поеми “Бояриня”, “Вавилонський полон” та драма-феєрія “Лісова пісня”. Усі три переклади опублікував “The Ukrainian Review” у роках 1992-1994.

Загалом, В. Річ перекладала поезії 50 українських авторів. У її перекладацькому доробку – твори поетів XVII-XVIII ст. (серед них Мазепин вірш “Ой горе тій чайці, чайці небозі...”), вірші М. Шашкевича, новітня українська поезія – твори Є. Плужника, П. Филиповича, Л. Костенко, Є. Гуцала, М. Ореста, А. Содомори та ін.

Останніми роками В. Річ активно працювала над перекладом Шевченкових творів, сподіваючись до 2011 року, коли відзначатимемо 150-річчя з дня смерті поета, перекласти всього „Кобзаря”. Одначе 20 грудня 2009 р. Вона відійшла у вічність. Це велика трагедія для англомовної Шевченкіани. Немає нікого тепер, хто б на такому високому професійному рівні міг перекладати Шевченкові твори, зокрема напередодні Ювілеїв 2011 та 2014 років. Немає нікого, хто б так самовіддано працював. Зворушливо, що некролог В. Річ у газеті „The Times” автор Ю. Бендер закінчив останньою строфою Шевченкового „Заповіту” в її перекладі: “Then in that great family / A family new and free, / Do not forget, with good intent / Speak quietly of me” [6]. До речі, усю свою україніку Покійна заповіла Львівському національному університету імені Івана Франка, з яким її поріднили багаторічні творчі та наукові зв’язки.

Досить довго працює над перекладами поезії Т. Шевченка американський славіст проф. Михайло Найдан. Переклав 14 творів Т. Шевченка: “Причинна” (“Заспів”), “Гайдамаки” (рядки 1 –10), “Минають дні, минають ночі...”, “ Заповіт“, N. N” (“Сонце заходить, гори чорніють...”), “Думи мої, думи мої, Ви мої єдині...”, “І небо невмите, і заспані хвилі...”, “В неволі, в самоті немає...”, “І знов мені не привезла...”, “Не для людей, тієї слави...”, “І багата я...”, “Лічу в неволі дні і ночі...”(перша редакція), “І досі сниться: під горою...”, “Доля”. Переклади опубліковано 2004 в першому випускові журналу “Ukrainian Literature. A journal of translations” (“Українська література. Журнал перекладів”) [24]. Перекладач-постмодерніст, М. Найдан семантично точно прагне передати зміст оригіналів, але принципово ігнорує риму і ритміку Шевченкового вірша, його музику. перекладаючи усі поезії білим віршем. Насправді навіть Шевченкового змісту не відтворюють його переклади, бо ж зміст не існує поза формою, оскільки кожен елемент форми, хай і начебто незначний, створює зміст. Аналогічно, немає форми поза змістом, оскільки кожен компонент форми заряджений ідеєю. У перекладах зустрічаються прикрі буквалізми (“І Бога благаю, / Щоб не приспав моїх діток/ В далекому краю :; And I plead for God/ Not to put my children to bed/ In a far-off land”); упровадження чужих реалій (“І досі сниться: під горою / Меж вербами та над водою / Біленька хаточка...” ;; “Even till now I have this dream: among the willows / And above the water near a mountain / There is a tiny white bungalow…”). Як зразки семантичного перекладу епохи постмодернізму, ці інтерпретації – цікаві, деякою мірою близькі до окремих перекладів К. О. Меннінга, але після перекладів Е. Л. Войнич, Джона Віра, В. Річ вони не є новим словом в англомовній Шевченкіані,

Досить цікаві переклади трьох Шевченкових віршів: “І небо невмите, і заспані хвилі...”, “За сонцем хмаронька пливе...”, “У Бога за дверми лежала сокира...” опубліковано 2008 р. [3]. Їх здійснили Вірляна Ткач (американський театральний режисер, поетеса і перекладач українського походження) та Ванда Фиппс (афроамериканська поетеса і перекладач) для вистави “Світло зі Сходу” мистецької групи “Яра” в театрі Ля Мама в Нью-Йорку, поставленої вперше 9 11 березня 1990 р. Ця вистава, присвячена Лесю Курбасу, – високохудожній колаж текстів та образів зі щоденника Леся Курбаса, спогадів його акторів та інсценізації поезії Т. Шевченка й П. Тичини. Текст перекладів опубліковано вперше в білінгвальній антології української поезії в англомовних перекладах В. Ткач і В. Фиппс та в театральних дійствах мистецької групи “Яра”.

Такі найсуттєвіші здобутки англомовної поетичної Шевченкіани. Протягом 140 років зроблено чимало для сприйняття Шевченкового Cлова англомовними літературами. Але усе це зроблено завдяки окремим ентузіастам. Англомовна Шевченкіана потребує також державного захисту.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Шевченко Т. Вибрана поезія. Живопис. Графіка = T. Shevchenko. Selected poems. Paintings. Graphic works / Пер. В. Річ. – К., 2007. – 608 с.

  2. Шевченко Т. Вибрані поезії. = Shevchenko T. Selected poetry. – К. : Дніпро, 1977. – 336 с.

  3. Шевченко Т. І небо невмите, і заспані хвилі; За сонцем хмаронька пливе; У Бога за дверми лежала сокира... = Shevchenko T. The sky’s unwashed; A cloud floating behind the sun; In God’s home behind the front door there lay an axe // В іншому світлі. Антологія укр. поезії в англомовних перекладах В. Ткач і В. Фиппс та в театральних дійствах мистецької групи “Яра” = In a different light: A bilingual anthology of Ukrainian literature / Transl. into English by V. Tkacz & W. Phipps as Performed by Yara arts group. – Львів: Срібне слово, 2008. – С. 48-55.

  4. A Russian Anthology in English /Ed. . by C. E. Bechhofer. — London :

Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, 1917; New York: E. P. Dutton, 1917. — P. 82-96; 186-199.

  1. Anthology of Modern Slavonic literature in prose and verse / Transl. by P. Selver. – London : Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, 1919. —

P. 61-70; 204-207.

  1. Bender Yu. Vera Rich: translator, journalist, poet and human rights activist // The Times. – 2010. – Jan. 25. – P. 56.

  2. Honcharenko A. Curious ideas of the poet Taras Shavchenko // The Alaska Herald. – 1868. – Mar. 1.

  3. Marchant F. P. Taras Grigorievitch Shevchenko: an appreciation with translations from Shevchenko’s Little or Malo-Russian poetry // The Anglo-Russian Lit. Soc. Proc. – 1897. – May. June & July. – P. 5 - 21.

  4. Morfill W. R. A Cossack poet // Macmillan’s Mag. – 1886. – Apr. – № 318. – P. 458-464.

  5. [Morfill W.]. Rev. of: Vik: the Century, a collection of Malo-Russian poetry and prose publ. from 1798 to 1898: In 3 vols. (Kiev, Peter Barsky) // The Athenaeum. – 1903. – 10 Jan. – № 3924. – P. 43-44.

  6. Morfill W. R. The peasant-poets of Russia // The Westminster Rev. – New ser. – 1880. – July. – No CXV. – P. 63-93.

  7. Shabliovsky Ye. The humanism of Shevchenko and our time / Transl. by

M. Skrypnyk with participation of P/ Kravchuk. – К.: Наук. думка, 1971. –

328 с.


  1. Shevchenko T. It’s all the same to me… / Transl. by H. Lubach // Ukrainian life. – 1941. – March. – P. 7.

  2. Shevchenko T. Legacy / Transl. by P. P. Selver // The New Age. – New ser. — 1915. — Vol. 16, – № 22. — Apr. 1. – P. 589.

  3. Shevchenko T. Poetry / Transl. by P. Breslin // Moscow News. – 1939. – 6 March. – P. 12-13; 1939. – 13 March. – P. 18.

  4. Shevchenko T. Poetry / Transl. by P. Breslin // Soviet land. – 1939. – № 2. – P. 6-9.

  5. Shevchenko T. Poetry / Transl. by J. Lindsay // The International Literature. – 1939. – № 3. – P. 51-56.

  6. Shevchenko T. Selected poems / Transl. with an introd. by C. A. Manning. — Jersey City, N. J. : Ukr. National Association, 1945. – V, 217 p.

  7. Shevchenko T. The drowned maiden / Transl. by H. Lubach // Ukrainian life. – 1940. – April. – P. 10-11.

  8. Shevchenko T. The poplar / Transl. by H. Lubach // Ukrainian life. – 1940. – May. – P. 8-9.

  9. Shevchenko T. Thoughts of an exile / Transl. by H. Lubach // Ukrainian life. – 1940. – Aug. – P. 11.

  10. Shevchenko T. Selected works. Poetry and prose / Classics ser. – Moscow :

Progress publ,, 1979. – 536 p.

  1. Shevchenko T. Selected works. Poetry and prose / Ed. by J. Weir. –Moscow: :Progress publ., s. a. – 472 p.

  2. Shevchenko T. Selections // Ukrainian Literature: A journal of translations. – 2004. – Vol. 1.

  3. Shevchenko T. Selections / Transl. by John Weir. – Toronto: Ukrainian Canadian, 1961. – 142 p.

  4. Shevchenko T. Selections: Poetry and prose / Trans, from the Ukrainian & Russian by J. Weir. – Kiev: Dnipro Publ., 1988. – 338 p.

  5. Shevchenko T. Song out of darkness / Trans. by V. Rich. – London: The Mitre Press, 1961 – 128 p.

  6. Shevchenko T. The Kobzar / Transl. from the Ukrainian by C. H. Andrusyshen and W. Kirkconnell. – Toronto: Univ. of Toronto press, 1964. – LI, 564 p.

  7. Shevchenko T. Two poems / Transl. by C. K. Giffey // The Ukrainian Rev. – 1955. – Vol. 2, – № 1. – P. 24-25.

  8. Six lyrics from the Ruthenian of Taras Shevchenko, also the Song of the Merchant Kalashnikov from the Russian of Mikhail Lermontov / Rendered into English verse with a biographical sketch by E. L. Voynich. – London: Elkin Mathews, 1911. – 64 p. – (Vigo Cabinet Series, 86).

  9. Songs of Ukraina with Ruthenian poems / Transl. by F. R. Livesay. — London, Paris & Toronto: J. M. Dent & Sons Ltd,, New York: E. P. Dutton, 1916. — 176 p.

  10. Stevens J. A. Chevtchenko – the national poet of Little Russia // The Galaxy. – 1876. – Oct. – Vol. 22. – № 4. – P. 537-543.

  11. The Kobzar of the Ukraine being select poems of T. Shevchenko / Done into English verse by A. J. Hunter. – Teulon, Man: Publ. by A. J. Hunter, 1922. – 146 p.

  12. The Slav Anthology / Transl. by E. W. Underwood. – Portland, Maine: The Mosher press, 1931. – P. 148-150.

  13. Ukrainian songs and lyrics / Transl. & ed. by H. Ewach. – Winnipeg: Ukrainian Publ. Co, 1933. – 77 p.

  14. Weir John. Bard of Ukraine: An Introduction to the Life and Works of Taras Shevchenko. – Toronto: National Jubilee Committee of the Association of United Ukrainian Canadians, 1951. – 64 p.

Роксолана П. Зорівчак

Львів, 2 лютого 2010 р.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Світлій пам’яті моєї дружини Люби Богдан

Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Нові дослідження пам’яток козацької доби в україні збірник наукових статей Присвячується світлій пам’яті Д. Я. Телегіна Випуск 25 Київ – 2016
Чверть століття зібрань однодумців – козакознавців
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Мітинг-реквієм на честь вшанування пам’яті та почесного відкриття меморіальної дошки герою ато федорову Сергію Сергійовичу

Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Світлій пам'яті мого батька Ігор Набитович
Книга присвячена життю й творчості Леоніда Мосендза (1897–1948) – українського письменника, вченого-хіміка, політичного діяча. Основна...
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Біограф нашого народу світлій пам’яті Івана Корсака (1946–2017)
Для Івана Корсака кожен історичний факт – на вагу золота. Окрім цього, в Івана Корсака є те, чого немає в багатьох інших, хто тремтить...
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Книга пам`яті 70-м роковинам страхітливого голодомору 1932-1933 років, пам`яті невинно
Ч-75 Чорна тінь голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям: Книга пам`яті / Вступ ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р....
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\У нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Урок «Кантата пам’яті»
Музично-літературний урок «Кантата пам’яті» до 175 річчя від дня народження М. Лисенка для 5-7 класів
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні
Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Я маю честь присвятити статтю світлій пам\Розпорядження обласної державної адміністрації Про проведення у Чернівецькій області заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка