Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода



Дата конвертації15.03.2018
Розмір445 b.


ПОСТАТЬ І. Я. ФРАНКА В ДУХОВНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ 2010 р.


Сторінка І “ Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик:праця, щастя і свобода.” Іван Франко



Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селищі Нагуєвичі Дрогоби-цького повіту, в ро-дині коваля Якова.



«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя» І. Я. Франко



Батько мав 24 морги поля, славився як чу-довий ремісник і людина непересічного ро-зуму. У Нагуєвичах височів хрест, викуваний ним на честь скасування панщини в Галичи-ні. Мати Івана Франка – Марія Миколаївна Кульчицька – була родом із сусіднього села Ясениці-Сільної, мала гарний голос, любила своїм дітям співати та розповідати казки. Батько помер коли йому виповнилося де-в’ять років. Дякувати вітчиму- той відправив хлопця навчатися до гімназії, адже у почат-ковій школі малий Іванко був першим відмін-ником. Згодом – у 16 років – Іван втратив матір.



Навчання і освіта Івась ріс талановитою дитиною з чудово розви-неною пам’яттю, мисленням і уявою. Оскільки в Нагуєвичах школа знаходилася дуже далеко від оселі батьків, Яків віддав шестирічного Івана до початкової школи в Ясеницю-Сільну. У 1864 році батьки віддали Івана в Головну міську школу Дрогобича. Після смерті батька навчанням Івана Франка пере-ймається його вітчим Гринь Гаврилик, який відпра-вляє його на навчання до Дрогобицької гімназії. Улітку 1875 року Франко успішно закінчив гімназію, а 14 жовтня його зарахували на філософський факуль-тет Львівського університету



Улітку 1875 року Франко успішно закінчив гімназію, а 14 жовтня його зарахували на філософський фа-культет Львівського університе-ту,який він не закінчив через арешт. Університет Франкові довелося закінчувати в Чернівцях, де під час зимового семестру 1890-1891 років він склав усі необхідні екзамени й одержав атестат, без якого не міг бути допущений до докторського іспиту. Того ж року поет відбув до Відня і через півроку склав обидва іспити з відзнакою, а згодом й захистив дисертацію.



1 липня 1893 року Івану Франку було надано ступінь і титул доктора філософії.



“Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убивць та інших звичайних злочинців”. Іван Франко



За зв’язки з російськими революціонера-ми та українцями зі Сходу поліція робить у Франка обшук і 12 червня 1877 року садить у тюрму. У січні наступного року власті орга-нізували суд над Франком і його однодумця-ми, звинувачували їх у належності до насп-равді неіснуючої таємної соціалістичної ор-ганізації. Удруге арештували письменника в берез-ні 1880 року і ув’язнили на три місяці в ко-ломийській тюрмі.



“Я буду жити, бо я хочу жити! Не щадячи ні трудів, ані поту…” Іван Франко



Перші літературні твори Перші літературні твори Франка — вірш «Народна пісня»(1874р.) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875 р.) були друковані в студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875 року. Активна громадсько-політична і видавнича діяльність та листування з Драгомановим, організації гуртків у Львові, дописує до польської газети «Praga», знайомиться з працями Карла Маркса й Фрідріха Енгельса та разом з Павликом засновує у 1878р. часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».



Перший період творчості Перший період творчості Франка визначають його полтич-ні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878 р.), «Вічний ре-воціонер» (1880 р.), «Не пора…» (1880 р.) та інші, а також повісті «Boa constrictor» (1881 р.) «Бори-слав сміється», «Захар Беркут» (1882) та низка літературознавчих і публіцистичних статей.



У 1881  році Франко став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882 р.) якого працював в редакції часопису «Зоря» і газеті «Діло» (1883—1885р.). Розійшовшися з народовцями, які побоювалися його радикально-соціалістичних і революційних ідей, Франко пробував заснувати незалежний орган і для здобуття підтримки двічі їздив до Києва — 1885 і 1886 рр.; там познайомився з київськими культурними діячами, серед інших з М. Лисенком і М. Старицьким. М. Коцюбинський, І.Франко, В. Гнатюк. (Фото 1905 року)



Останні роки життя письменника З 1908 р. стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910 р.), «Студії над українськими народними піснями» (1913 р.), здійснив велику кількість перекладів з античних поетів. 1913 р. вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.



Період останнього десятиліття життя Франка — дуже склад-ний. За розповідями сина Ан-дрія: «у цей період батька пере-слідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…». «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вно-чі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю»— писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетич-них рядків.



Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося кількатисячне уро-чисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку поховали Івана Яко-вича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були пе-ренесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко-каменяр «лупає сю ска-лу».



Сторінка ІІ



“Любов – це кара, це сумна в’язниця, Бог від якої заховав ключі”. П. Сорока



Доля звела з Ольгою, коли Іван Франко був сімнадцятирічним юнаком. Він навчався у Дрогобицькій гімназії разом з Ярославом Рошкевичем, якому не дуже легко давалося навчання. Іван погодився допомогти приятелю, але плату брати відмовився. Щоб якось віддячити юнакові за послугу, родина Рошкевичів запросила Франка в гості на літні вакації. Так Іван потрапив у невеличке містечко Лолин, у сім’ю священика отця Михайла. Вперше там побачив Ольгу – сестру Ярослава – і закохався на все життя.



Ольга Рошкевич



Юзефа Дзвонковська



Целіна Журавська



Ольга Хоружинська





У вересні 1885 року Франко написав листа Ользі Хоружинській, в якому запитує: "Що б Ви сказали, якби якийсь-небудь галичанин, приміром я, приступив до Вас з просьбою: будьте моєю дружи-ною, моєю жінкою?" Франко не кривить душею: "Я мусив хоч крихітку полюбити Вас". Так, Ольга знає, що він ніколи їй не скаже й не напише того, що колись писав першій Ользі, Рошкевич. Нехай та далека й загублена лю-бов буде його зіркою. Нехай! Вона ж буде тою, хто піде з ним поруч, ділитиме з ним кусник черствого хліба, горе, біду, все. Буде його захисницею і при-хистком. Зробить те, на що не відважилася ще жод-на жінка. Ольга прийшла до нього в найтяжчі хви-лини життя і врятувала.





Сторінка ІІІ Творча спадщина І.Я. Франка



Поезія Стильово Франко належить до перших реалістів в україн-ській літературі. Він — найви- значніший поет пошевченківсь- кої доби. Новаторською була вже його друга збірка «З вер-шин і низин» (1887 р., поширена 1893р.), охоплювала головні твори його суспільної лірики («Товаришам з тюрми», «Вічний Революціонер», «Каменярі», «Земле моя», «Тюремні сонети» та інші). Вона революціонізу-вала молоде покоління, через що в Росії була заборонена.



Вершиною інтимної лірики Франка є його «Зів’яле листя” (1896 р.). У збірці «Мій ізмарагд» (1897р.) переважають філософські мотиви: рефлексії поета про добро й зло, красу і вірність, обов'язок і зміст людського життя. Але й у ній зна-ходимо зразок суспільної лірики, в якій Франко увіковічнив страждання рідного народу («По селах», «До Бра-зілії» та інші). Драму власного життя Франко відобразив у збірці «Із днів журби» (1900 р.).



Програмова збірка «Semper tiro» (1906 р.) є містичним кредо поета-борця. Велику майстер-ність виявив Франко і в широких епічних поемах «Панські жарти» (1887 р.), «Сурка» (1890 р.), «Смерть Каїна» (1889 р.), «Іван Вишенський» (1900 р.) й інших. Багато автобіографічного вклав Франко у свою найвизначнішу поему «Мойсей» (1905 р.), в якій на матеріалі біблійного сюжету показано конфлікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та про-голошується ідея служіння рід-ному народові.















Сторінка І V Наукова спадщина І. Я. Франка





Т Теорія та історія літератури Праці Франка з теорії й історії літератури та літературної критики, по-чинаючи з докторської дисертації «Варлаам і Йоасаф …» (1895 р.) та габілітаційної — «Розбір Наймички Шевченка» (1895 р.), є цінним вкла-дом в українське літературознавство. Найбільшою науковою працею Франка є 5-томове видання «Апокрифів і леґенд з українських руко-писів» (18961910 рр.) — монументальна збірка текстів рукописного ма-теріалу з наукового аналізу. До студій Франка з старої і сер. доби нале-жать: «Св. Климент у Корсуні» (19021904 рр.), «Карпаторуське пись-менство XVII—XVIII вв.» (1900 р.), причинки до історії української ста-ровинної драми, зокрема вертепної («До історії українського вертепа XVIII в.», 1906 р.). З нової літератури Франко присвятив увагу творчості І.Котляревського, М. Шашкевича, Т. Шевченка, О. Федьковича, О. Кони-ського, Лесі Українки, С. Самійленка, В. Винниченка та ін. Низку розвідок Франко присвятив слов'янській літературам, особливо російській і польській, як також західно-європейській. Підсумком літературознавчих студій і монографій була стаття «Южнорусская литература» (1904 р.) у словнику Брокгавза і Ефрона та загальний курс «Нарис історії украйсько-руської літератури до 1890 р.» (1910 р.). Теоретичні погляди про завдання літератури Франко сформулював у студіях «З секретів поетичної творчості» (1898 р.), і «Теорія і розвій історії літератури» (1899 р.), в яких підкреслював суспільний підклад літературного твору.



Мовознавство На відтинку мовознавства Франко присвятив увагу питанню літературної мови: «Етимологія і фонетика в южноруській літературі», «Літературна мова і діалекти» (1907 р.), «Причинки до української ономастики» (1906 р.) та ін. Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західно-українськими говірками. За праці на відтинку філології Харківський університет 1906 р. нагородив Франка почесним докторатом, крім того, він був членом багатьох слов’янських наукових товариств. Пропозиція О. Шахматова і Ф. Корша про обрання Франка членом Російської АН, не була здійснена через заборону царського уряду.



Етнографія У ділянці фолкльору й етнографії Франко зібрав багато джерельного матеріалу, написав низку студій і статей про одяг, харчування, народне мистецтво, вірування насе-лення Галичини, які публікував у журналах «Світ», «Друг», «Житє і Слово», «Зоря», «Киевская Старина», «ЗНТШ» та ін. З 1898 р. Франко керував Етнографічною комісією НТШ (до 1913 р.) і разом з В. Гнатюком редагував «Етногра-фічний Збірник».



До важливіших студій Франка з ділянки фолкльору належать: «Дещо про Борислав» (1882 р.), «Жіноча неволя в руських піснях народних» (1883 р.), «Jak powstają pieśni ludowe?» (1887 р.), «Вояцька пісня» (1888 р.), «Наші коляди» (1889 р.), «Із уст народу» (1894 1895), «Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland» (1905 р.), «Огляд праць над етно-графією Галичини в XIX ст.» (1928). Капітальною фольклористичною працею є "Студії над українськими народними піснями (3 т. у «ЗНТШ»; окреме видання 1913 р.), в яких Франко застосував історично-порівняльну методу.



Економіка Економічні праці Франка, трактовані в істо-ричному плані, присвячені станові робітництва: «Промислові робітники в східної Галичині й їх плата 1870 р.» (1881 р.), «Про працю» (1881 р.), а також селянства в Галичині: «Земельна власність у Галичині» (1887 і 1914 рр.), «Еміґрація галицьких селян» (1892 р.), «Селянський рух у Галичині» (1895 р.), «Гримайлівський ключ в 1800 р.» (1900 р.), «Селянський страйк в Східній Галичині» (1902 р.), «Громадські шпихлірі і шпихлірський фонд у Галичині 1784—1840 рр.» (1907 р.).



Історія Тісно пов'язані з соціологічними, суспільно-політичними і економічними історичні розвідки Франка, близько 100 дру-кованих праць, більшість з них присвячені селянському рухові і революції 1848 р. в Галичині та польсько-україн-ським взаєминам. До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884 р.), «Панщина та її ска-сування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913 рр.), «Лук'ян Ко-билиця. До другої — «Дещо про стосунки польсько-руські» (1895 р.), «Поляки й русини» (1897 р., німецькою і україн-ською мовами), «Нові причинки до історії польського сус-пільности на Україні в XIX ст.» (1902 р.), «Русько-польська згода і українсько-польське братання» (1906 р.). Інститут історичної праці Франка: причинки до історії Церкви (2 роз-відки про єпископа Йосифа Шумлянського, 1891 і 1898 рр.), «Хмельнищина 1648—1649 рр. У сучасних віршах» (1898 р.), «Тен як історик французьської революції» (1908 р.), «Стара Русь» (1906 р.), «Причинки до історії України-Руси» (1912 р.), статті з старої історії України.



Сторінка V Інтерпретація постатті Івана Франка







Музеї Франка



Франко і кінематограф За його творами поставлено фільми: *«Борислав сміється» (1926), *«Якби каміння говорило» (1957), *«Украдене щастя» (фільм-спектакль, 1952), телефільм (1986) і чотирисерійний стилізований фільм (2003), *Альманах «До світла» (1967), «До світла», «Каменяр», «Панталаха».



Мультиплікаційна стрічка «Заєць та їжак» (1963), Художня кінокартина «Захар Беркут» (1971), Телесеріали О. Бійми «Пастка» (1995) та «Злочин з багатьма невідомими» (1993). П'ятисерійний мультфільм «Лис Микита» (2005) Біографії І. Франка присвячено кінокартину Т. Левчука «Іван Франко» (1956, акт. С.Бондарчук), його образ створив Я. Геляс у фільмі «Родина Коцюбинських» (1970). Про письменника знято науково-популярну стрічку «Іван Франко» (1956) та телефільм Е. Дмитрієва «Іван Франко» (1981), документальний телефільм «Іван Франко» в рамках проекту «Великі українці» телеканалу «Інтер» (2008).



Використана література



Презентацію підготувала учитель української мови та літератури Мельниченко Ольга Григорівна Веселокутська ЗОШ І-ІІІ ступенів Тальнівський р-н Черкаська обл.




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconНа поклик привида
Невелика сім’я Кривого Носа мирно вовтузилась на галявині. Усі, за винятком господаря, щойно спустилися з домового дерева, де в них...
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconОлесь Бердник зоряний корсар роман-феєрія Тій, котра вічно йде назустріч, з любов’ю присвячую
Учитель. Зосередься, о мій чела, заглибся в надра духу І дай відповідь: хто у світі найбільший самітник?
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconСценарій літературного вечора: «Десною зачарований» " я син свого часу І весь належу сучасникам своїм"
Учень №2 (батько). Так, звиніть, се мій хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconРекомендации по проведению первого урока 2013/2014 учебного года в 1-9 классах общеобразовательных учебных заведений Автономной Республики Крым, посвященного 200-летию со дня рождения Тараса Григорьевича Шевченко
Рный поэт сказочного края, писатель-мыслитель, пылкий защитник социальных и национальных интересов украинского народа, великий борец...
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconМихайло Максимович – знаний І загадково невідомий Споминайте мене хоч мислями
«Споминайте мене хоч мислями Споминайте мене хоч устами Споминайте мене добрими словами…»
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни «Літературна праця журналіста»
«Літературна праця журналіста» для студентів денного та заочного відділень спеціальності 030301 «Журналістика» / Укл.: О. Ю. Пода....
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconПоет, що йде попереду життя
Поет, що йде попереду життя : пам'ятка користувачу : до 80-річчя від дня народження Івана Драча / Галицька цб; [уклад. О. Мединська;...
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconТомашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали. Хтось бере у руки зброю І...
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconСценарій виховного заходу патріотичного спрямування «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили І будемо боронити від...
Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя І свобода iconБогдан лепкий. Коротко про письменника. «Цвіт щастя». Прагнення кожної людини бути щасливою, істинні та фальшиві цінності на дорозі до щастя мета
Б. Лепкого, проаналізувати новелу «Цвіт щастя», дослідити реальне І уявне у творі; розвивати логічне мислення, пам’ять, творчу уяву,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка